Купити квартиру Івано-Франківськ

ПОРТРЕТ ПРОФЕСІЇ


Портрет професії: керівник військових вишколів
Сергій Демчук: громадський діяч та захисник національного бойового мистецтва. Сергій Демчук є видатною особистістю, яка впливає...
Портрет професії. Водій
«Під час зустрічей з колегами розумієш, що насправді є війна, - розповідає водій в АТ...
Портрет професії. Воєнний розвідник
7 вересня 2021 року українська воєнна розвідка відзначає 29-у річницю створення. За цей час відомство...
Комплектувальник товарів: обов’язки, плюси та мінуси професії
З розвитком гуртової та роздрібної торгівлі, а також численних інтернет-магазинів набула актуальності вакансія «комплектувальник товарів»...
Портрет професії. Дизайнер прикраc
Її прикраси носять тисячі людей в Україні, Італії, Польщі, Росії, Америці, Іспанії, Греції, Норвегії, Грузії.....
Портрет професії. Електрогазозварник 5 розряду «Івано-Франківськгаз»
Лідія Анікеєнко: «Коли ставлю шов, вогонь мене заряджає… Тому я б не змогла працювати за...
Портрет професії. Миловар
Заради нової справи вона залишила звичний побут та стабільну роботу у Франківську і перебралась до...
Портрет професії. Кондитер
Щодня у стрiчцi соціальних мереж нам трапляються фото апетитних тортiв та кексів, вiд споглядання на...
Портрет професії. Тренер з НЛП (нейро-лінгвістичного програмування)
У нашому суспільстві багато говорять про те, що НЛП – це маніпуляції. Демонізуючи НЛП, люди...
Портрет професії. Інженер з якості
У рамках відзначення міжнародного тижня інженерії та технологій продовжуємо розповідати про інженерні професії. Чи задумувалися ви...

БЛОГИ


Юридичні консультації
вул. Івана Франка, 4 Івано-Франківськ 76000 тел.0342...
Координаційний центр з надання правової допомоги та Національна соціальна сервісна служба спільно захищатимуть права вразливих категорій осіб
Координаційний центр з надання правової допомоги та Національна соціальна сервісна служба, як центральний орган виконавчої...
14.7.2023, 10:09
ЩОДЕННИКИ СТЕПАНА ПУШИКА
З люб’язної згоди дружини Степана...
Жовтень, 1989: Пушика продовжують "звинувачувати" у націоналізмі
11/10/1989 «Прикарпатська правда» надрукувала мою обскубану репліку-відповідь Дедуріну, який мене й Товариство звинуватив у націоналізмі. Я...
2.2.2021, 12:57

ОПИТУВАННЯ


Чи любите ви пампухи з ружою?
Так
Ні
Це що?

НАШІ ДРУЗІ


Якщо боїшся — не говори; якщо сказав — не бійся

Юрій Андрухович: літературний критик Євген Баран живиться не текстами авторів, а чутками про них


30 Січня 2016 p.

авторська колонка АндруховичаДеякий час тому на сайті «Буквоїд», який інколи нестерпно хочеться назвати гівноїдом, Євген Баран здійснив спробу нищівної атаки на Тараса Прохаська - пише Юрій Андрухович (на фото) у своїй авторській колонці на сайті Збруч. Я випадково натрапив на цю публікацію щойно днями. Сподіваюся втім, що моя реакція не виглядатиме цілком запізнілою.

Євгена Барана знають як «літературного критика і літературознавця». Так зокрема про нього свідчить українська «Вікіпедія», хоч я б на її місці з цим визначенням не квапився.

Свою маленьку переможну війну з Прохаськом Євген Баран розпочинає широким узагальненням: «Особливість літературного процесу, сиріч українського, полягає в тому, що тут вже давно ніхто не хоче чути навіть натяку на правду».

Початок доволі нещадний, особливо слово «сиріч», яке насправді мало б означати «тобто», а в цьому випадку не означає нічого, крім Баранового бажання писати якомога іронічніше. Бажання є, і це вже добре. Зрештою, доцентові української філології не обов’язково корпіти над кожним словом. Головне – суть.

 

Але суть вислизає, бо в наступному реченні читаємо: «Не те що правди у її найрізноманітніших виявах: від християнського фанатизму до геббелівської пропаганди, – а навіть подобизни правди». І біда тут не в тому, що доцент української філології не знає елементарних правил пунктуації, підтвердженнями чому рясно пересипаний увесь його памфлет. А також не в тому, що пропаганда в нього не «ґеббельсівська», а «геббелівська» (хоча згаданий всує персонаж в оригіналі пишеться не Hebbel, а Goebbels). Однак то вже швидше сфера відповідальності редакційних буквоїдів, які більш ніж очевидно не радять собі з власними обов’язками, тож буквоїдствувати доводиться тут і тепер мені.

Але біда поки що не в цьому.

Вона – в поверховості й одночасній претензійності вислову. Християнський фанатизм? «Геббелівська» пропаганда? До чого це? Що це за мірила для «найрізноманітніших виявів» правди, що за полюси її? Автор усе ще жартує? Можливо, в наступних реченнях він реабілітується якоюсь несподіванкою, дотепним парадоксом?

На жаль, у наступних реченнях Євген Баран передбачувано звертається до одного з лейтмотивів усього свого критичного доробку. Цей пункт, наскільки я можу судити, переслідує його завжди. «Одні літератори вийшли на зарубіжні стипендіальні фонди і вдало їх експлуатують», – пише Євген Баран і ставить кому. Але я пропоную на цьому місці призупинитися.

По-перше, варто подякувати авторові за те, що він уживає слово «експлуатують». Адже могло бути й «паразитують» – знаючи авторову схильність до правдорубства. Нещадність автора, отже, все-таки знає межі, й це не може не тішити. По-друге, звертає на себе увагу Баранова обізнаність у тому, що згадані ним, хоч поки що й не названі, літератори-запроданці експлуатують зарубіжні фонди не як-небудь, а вдало. Й тут, погодьмося, не лише прихований комплімент, але й, згідно із самим Бараном та якоюсь мірою Фройдом, натяк на. Наприклад, на заздрість, якщо вже уточнювати.

Читаємо далі після коми, на якій ми з вами щойно призупинялися: «…вдаючи із себе суспільних лібералів і лоялістів ріжного штибу сексменшин». Як усе-таки страшно пише ця людина! І як неохайно. Що мається на увазі під «суспільними лібералами»? Якими ще бувають ці ліберали? Несуспільними? Позасуспільними? Що ж до «ріжних штибів», то тут узагалі все тривожно. І добре, що Євген Баран хоча б у такий кострубатий спосіб сяк-так формулює свою пересторогу.

Прислівник «сяк-так» у контексті Баранових писань дуже важливий. Ніщо інше не характеризує цього «літературного критика і літературознавця» точніше й вичерпніше. Жодної аналітичної роботи над текстом, ані сліду великої та вдячної дослідницької праці. Жодної оригінальної концепції, жодної легкості в думках та інтелектуальної широти. Всі звинувачення, як і значно менш численні похвали, бездоказові й упереджені. Завжди лівою ногою, завжди біг пес через овес. Чому? А тому що.

От і цього разу – цілий каскад «а тому що». «НепрОстих» він називає «антироманом», і тут стає на мить цікаво, але примхливий Баран не вважає за потрібне опускатися до арґументації, тим більше розгорнутої, як того вимагала б настільки ризикована теза. Про якусь «пробу дитячої книги» (якої?) того ж Прохаська він пише, що її «проголосили шедевром світового значення» – і не завдає собі труду бодай чимось це проголошення підтвердити. На наших очах оприлюднюючи секрети ненависної Прохаськової успішності, що їх він, як йому здається, нарешті викрив, Євген Баран демонструє справжній апофеоз гороху з капустою: тут і «особливості родинної біографії», і «галицька говірка» (привіт «ріжним штибам»!), і «займенникові галицькі форми», і «показова простота», і – перехід у традиційне для Барана пліткування – «недбальство до зовнішнього вигляду» та «внутрішня сором’язливість, про яку постійно нагадується». А за все це «ходження по колу» – ще й «десяток несогірших фінансово європейських премій» (наболілий лейтмотив, куди ж без нього).

Ось такий, з дозволу сказати, аналіз. Цілком порожній, і дещо, хай пробачать мені феміністки, бабський. А ви взагалі чого хотіли від лауреата десятка «несогірших», хоч і неєвропейських літературних премій та заслуженого працівника культури України? Ясності й доказовості викладу? Відсутності упереджень та мозільної роботи над словом? Знання мов, розуміння метафор і прозрівання метаморфоз, вільного обертання і плавання в текстах та контекстах? Багато ж ви хотіли.

Є лише доволі невпорядкована голова, в якій ось уже більше двох десятиліть булькоче каша зі зле сформульованих претензій. «Квазіінтелектуальний квазісковородинець» Прохасько відчуває, мислить, говорить і пише на тих регістрах, дотягнутися до яких Баранові не дозволяє сама природа. Зате вона дає Баранові можливість публічно позлитися з цього приводу і вилити на люди добрячу порцію свого глухого й заздрісного невдоволення. Він живиться не текстами авторів, а чутками про них. Він ретранслює ці чутки у своїх писаннях, більше схожих на скарги. За великим рахунком в одному Прохаськовому мізинці літератури більше, ніж у всьому Баранові, і пробачити цього Прохаськові Баран не може. І коли він протиставляє Прохаськові покійного Олега Лишегу, то навіть не зауважує, що переступив межу неприйнятності.

Усе це не було б, можливо, варте навіть найменшої нашої з вами уваги, якби Євген Баран був простим собі дописувачем та літературним аматором з районного центру. Але він вважається одним із провідних критиків цієї країни. Наша, «сиріч українська», критика не в останню чергу йому завдячує тим, що є яка є: пласка, сварливо-вбога й безвідповідальна. Ще трохи – і при згадуванні про неї рука «по-геббелівськи» потягнеться до пістолета.

Юрій Андрухович, український письменник, м. Івано-Франківськ, сайт Збруч


Наші канали в соц. мережах:
Переглядів: 1170
Рекомендовані статті

Гість 14:26, 8.5.2016

Критик Євген Баран - це викривлене дзеркало української літератури. Суб'єктивність є основною його рисою.З сучукрліту Баран вихоплює окремих потрібних йому письменників для просування власної кар'єри , (посада голови Івано-франківської організації НСПУ, зиск в вигляді гонорарів за замовні рецензії, поставлене на конвеєр отримання літературних премій).
Баран називає посередніх письменників, якими є його колеги по роботі, друзі, родичі (кумівство) , і просто корисні для нього люди, новими Стефаниками, Франками, і тому подібне, і з них намагається сформувати хибне уявлення про сучасну українську літературу. Більше довіри і поваги викликають ті письменники до яких він ставиться негативно, аніж ті яким співає дифірамби.

Галина 10:53, 12.5.2016

Баран забагато на себе взяв, вдає з себе великого професіонала... Він звичайний провінційний критик, провінційний не так географічно, (бо Франківськ все ж один з літературних центрів) як за часом, по духу.

Гість 13:16, 11.2.2017

паплюжники, не будьте анонімами

Залишити коментар

Ім'я: 




Архів


Травень
2024
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31

РЕКЛАМА



ФОТОНОВИНИ


ФК «Карпати» нестандартно презентували нову форму та оголосили титульного спонсора – бренд «Львівське»

ВІДЕОНОВИНИ


Яку небезпеку несе генератор?
<p>
	<span style="color: rgb(15, 15, 15); font-family: Roboto, Arial, sans-serif; font-size: 14px; white-space: pre-wrap; background-color: rgba(0, 0, 0, 0.05);">Часто замінниками центрального електропостачання стають генератори, а обігрівачами приміщення - газові прилади. Поряд з тим, такі речі несуть в собі ряд потенційних ризиків. Про них розповів Богдан Левицький, лікар з гігієни праці відділу досліджень фізичних та хімічних факторів ДУ "Івано-Франківський ОЦКПХ МОЗ України".</span></p>

РОЗСИЛКА НОВИН



все для підприємців, роботодавців та орендарців