Блоги на БРІЗ | Юридичні консультації http://www.briz.if.ua/blogs/72 Блогер Юридичні консультації http://www.briz.if.ua/logo.gif http://www.briz.if.ua/square_logo.png Uk (c) briz.if.ua Fri, 20 Jul 2018 20:51:22 +0300 CMS 1 НОВИЙ ПОРЯДОК НАДАННЯ СУБСИДІЙ http://briz.if.ua/blogs/546.htm http://briz.if.ua/blogs/546.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює про новий порядок надання субсидій.

З урахуванням прийнятих змін із травня поточного року субсидія призначається двічі на рік - у травні (на неопалювальний період із 1 травня по 30 вересня) і у жовтні (на опалювальний період із 1 жовтня по 30 квітня).

27 квітня 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 329 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 р. № 1022", якою впроваджено оновлений порядок надання житлових субсидій.

Для більшості домогосподарств, які вже користуються державною допомогою при оплаті за житлово-комунальні послуги, субсидії перепризначатимуть автоматично.

Однак, для окремих сімей із 1 травня 2018 року призначення житлової субсидії здійснюється лише після подання нових заяви і декларації, якщо у складі домогосподарства є:

1.     непрацюючі особи працездатного віку, в яких або відсутні доходи, або вони менше мінімальної заробітної плати;

2.     внутрішньо переміщені особи (зможуть оформити субсидію без договору оренди житла - лише на підставі заяви і декларації, з зазначенням складу домогосподарства);

3.     особи, члени сім"ї яких не зареєстровані за адресою домогосподарства (якщо чоловік (дружина) отримувача субсидії або осіб, з урахуванням яких призначалась субсидія, зареєстровані за іншою адресою);

4.     особи, які є орендарями житлових приміщень (будинків);

5.     особи, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично в ньому не проживають (тобто субсидія призначалась на підставі рішення комісії, без врахування до складу сім"ї таких осіб);

6.     сім"ям, в яких відбулися зміни у складі сім"ї ;

7.     сім"ям, які станом на травень 2018 року мають прострочену понад 2 місяці заборгованість з оплати за житлово-комунальні послуги в сумі, що перевищує 20 неоподаткованих прожиткових мінімумів (340 грн.), та не погасять її до червня 2018 року.

Крім того, заяву та декларацію необхідно подати сім"ям, які звертаються за отриманням субсидії на тверде паливо та скраплений газ, і сім"ям, які не отримували субсидію в опалювальний сезон у зв"язку з перевищенням обов"язкового відсотку платежу розміру плати за житлово-комунальні послуги в межах соціальних норм.

Перелік умов, за яких субсидія не призначається

З травня 2018 року на право призначення субсидії також впливає не лише купівля/оплата послуг на суму понад 50 тисяч гривень, а і набуття в інший законний спосіб (отримання в спадщину, в дар тощо) права власності на земельну ділянку, квартиру (будинок), транспортний засіб (механізм), будівельні матеріали, інші товари довгострокового вжитку на суму 50 тисяч гривень протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням житлової субсидії (призначенням субсидії без звернення).

Слід звернути увагу, що вказані умови також поширюються на членів сім"ї особи зі складу домогосподарства, яке звернулося за призначенням субсидії.

Крім того, субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо:

ьзагальна площа квартири перевищує 120 кв. м.; індивідуального будинку - 200 кв. м. (крім дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей, а також сімей, в яких не менше року проживають троє і більше дітей, з урахуванням тих, над якими встановлено опіку чи піклування);

ьбудь-хто зі складу домогосподарства або член сім"ї особи зі складу домогосподарства має у володінні автомобіль, якому менше п"яти років, крім мопеда та автомобіля, наданого органом соціального захисту населення;

ьу складі домогосподарства або у складі сім"ї члена домогосподарства є особи, що досягли 18-річного віку, в яких відсутні доходи, або доходи менше мінімальної заробітної плати. Виключенням є особи, які в період за який враховуються доходи, навчалися за денною формою навчання або були зареєстровані у службі зайнятості як такі, що шукають роботу, і навчалися в центрах професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості, або отримували пенсію, стипендію, державну допомогу;

ьдомогосподарство має наявну прострочену понад два місяці заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг або заборгованість з оплати обов"язкової частки платежу за житлово-комунальні послуги, загальна сума якої перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У таких випадках субсидія призначається з початку опалювального (неопалювального) сезону за умови документального підтвердження сплати заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, або оскарження заборгованості в судовому порядку (ухвали про відкриття провадження у справі) протягом двох місяців із початку такого сезону, в іншому випадку - з місяця, наступного за тим, в якому документально підтверджено сплату заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, або оскарження заборгованості в судовому порядку (ухвали про відкриття провадження у справі).

За наявності вищевказаних обставин субсидія може бути призначена за рішенням комісії, виходячи з конкретних обставин, що склалися, крім випадків, коли площа квартири перевищує 120 кв.м. (будинків - 200 кв.м.).

Рішення про призначення (відмову в призначенні) субсидії в таких випадках приймається комісією на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.

Підхід при розрахунку доходів для призначення субсидій

До складу домогосподарства включаються особи, що зареєстровані й фактично проживають у житловому приміщенні.

Під час призначення субсидії враховуються доходи не лише осіб, яким призначається субсидія, але і членів їх сім"ї, у разі реєстрації (фактичного поживання) за іншою адресою. При цьому соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування за адресою домогосподарства на таких осіб не розраховуються.

Для розрахунку житлової субсидії враховуються доходи членів домогосподарства, а також членів сім"ї особи зі складу домогосподарства, які досягли 14-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються такі доходи. При цьому дохід у вигляді заробітної плати враховується після сплати податку на доходи фізичних осіб.

Повідомлення органів соціального захисту населення

Громадянин, якому призначено житлову субсидію, зобов"язаний протягом 30 календарних днів проінформувати управління соціального захисту населення про обставини для перерахунку призначеної житлової субсидії, зокрема:

1.     зміну складу зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) членів домогосподарства (орендар, внутрішньо переміщена особа - членів домогосподарства, які фактично проживають у житловому приміщенні (будинку), їх соціального статусу;

2.     зміни у складі сім"ї члена домогосподарства;

3.     зміну переліку отримуваних житлово-комунальних послуг, умов їх надання;

4.     зміну переліку витрат на управління багатоквартирним будинком;

5.     зміну управителя, виконавця комунальних послуг, створення об"єднання;

6.     наявність у володінні осіб, з урахуванням яких призначено субсидію, а також у членів їх сімей, транспортного засобу з дати випуску якого не минуло 5 років;

7.     здійснення купівлі (набуття права власності у інший визначений законодавством спосіб), оплати послуг на суму 50 тис. грн. протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням житлової субсидії (призначенням субсидії без звернення).

При цьому в разі зміни складу зареєстрованих (фактично проживаючих) у житловому приміщенні (будинку) осіб, складу сім"ї члена домогосподарства подаються нові заява та декларація.

Увага! Громадянин несе відповідальність за подані відомості про доходи, майно, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на призначення житлової субсидії та на визначення її розміру.

У разі неповідомлення про вказані зміни надання субсидії припиняється, а сума надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії повертається до бюджету.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Mon, 16 Jul 2018 15:40:00 +0300
ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ РЕАЛІЗАЦІЇ СВОБОДИ МИРНИХ ЗІБРАНЬ http://briz.if.ua/blogs/545.htm http://briz.if.ua/blogs/545.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює основні принципи реалізації свободи мирних зібрань.

Свобода мирних зібрань є одним з основних прав людини, яким можуть користуватися і яке може бути реалізовано окремими людьми і групами, незареєстрованими об'єднаннями, юридичними особами та іншими видами організацій. Зібрання можуть служити різним цілям, у тому числі, продемонструвати відмінну, непопулярну думку або думку меншості. Свобода мирних зібрань може бути важливою ланкою у процесі збереження і розвитку культури, а також у процесі збереження ідентичності національних меншин. Захист свободи мирних зібрань є принципово важливим фактором для створення толерантного і плюралістичного суспільства, у якому можуть мирно співіснувати групи з різними переконаннями, звичаями або способами дій.

Захисту підлягають лише мирні зібрання. Зібрання слід визначати як мирні, якщо їхні організатори мають мирні наміри і зібрання мають ненасильницький характер. Термін "мирні" слід поширити на таку поведінку, яка може дратувати чи ображати інших осіб, і навіть на таку поведінку, яка тимчасово перешкоджає, ускладнює або створює перешкоди діям третіх осіб.

Основні принципи:

1. Презумпція на користь проведення зібрань. Оскільки право на свободу мирних зібрань відноситься до основних прав, то його реалізацію слід, у міру можливості, забезпечувати без будь-якого регулювання. Все те, що в явній формі не заборонено законом, слід вважати дозволеним, і від охочих зібратися не слід вимагати отримання дозволу на те, щоб провести зібрання. У законодавстві має бути чітко і недвозначно встановлена презумпція на користь свободи зібрань.

2. Позитивне зобов'язання держави щодо сприяння мирним зібранням та їхнього захисту. Найважливішим обов'язком держави є створення необхідних механізмів і процедур, що дозволяють забезпечити реальне здійснення свободи зібрань без надмірного бюрократичного регулювання. Зокрема, держава завжди має прагнути сприяти проведенню мирних зібрань в бажаних для їх організаторів місцях, захищати ці зібрання, а також має забезпечити відсутність перешкод при поширенні в суспільстві інформації про майбутні зібрання.

3. Законність. Будь-які обмеження повинні бути засновані на положеннях закону і повинні відповідати Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також іншим міжнародним документам в області прав людини. У цьому сенсі надзвичайно важливу роль відіграє чітко сформульоване законодавство, яке дозволяє визначити межі допустимих повноважень для розсуду влади. Сам закон повинен відповідати міжнародним стандартам у галузі прав людини і повинен бути досить конкретним, з тим щоб дати можливість кожній особі визначити, чи є його поведінка порушенням закону і якими можуть бути найбільш ймовірні наслідки таких порушень.

4. Пропорційність. Будь-які обмеження щодо свободи зібрань повинні бути пропорційними. У процесі досягнення органами влади законних цілей перевагу слід надавати заходам, які передбачають найменший рівень втручання. Принцип пропорційності вимагає, щоб органи влади автоматично не накладали обмеження, які істотно змінюють характер заходу, наприклад, не слід переносити місце проведення зібрань у віддалені від центру райони міста.Таке застосування передбачених законом обмежень може призвести до того, що ці обмеження будуть накладатися на всі зібрання без розбору і в результаті не зможуть пройти перевірку на пропорційність, так як вони не враховують конкретні обставини в кожному окремому випадку.

5. Недискримінація. Кожен має право на свободу мирних зібрань. При регулюванні свободи зібрань відповідні органи влади зобов'язані не допускати дискримінації за будь-якою ознакою щодо будь-якої особи або групи осіб. Свобода організовувати публічні зібрання і брати участь в них повинна бути гарантована фізичним особам, групам, незареєстрованим об'єднанням, юридичним особам і іншим видам організацій; представникам груп етнічних, національних, релігійних та сексуальних меншин; громадянам і негромадянам держави (включаючи осіб без громадянства, біженців, іноземних громадян, осіб, які шукають притулку, мігрантів і туристів); дітям, жінкам і чоловікам; співробітникам правоохоронних органів, а також особам, які не володіють повною право- і дієздатністю (включаючи осіб, які страждають психічними захворюваннями).

6. Належна адміністрація. Громадськість повинна бути поінформована про те, який державний орган відповідає за прийняття рішень про адміністрацію свободи зібрань, і ця відповідальність повинна бути чітко закріплена в законодавстві. Такий орган повинен забезпечити достатній доступ громадськості до достовірної інформації про порядок його роботи. Організатори публічних зібрань і ті особи, на права і свободи яких зібрання безпосередньо впливають, повинні мати можливість усного або письмового звернення безпосередньо до адміністративного органу. Адміністративні процедури повинні передбачати справедливу і об'єктивну оцінку всієї наявної інформації. Про будь-які обмеження стосовно конкретного зібрання необхідно негайно повідомити в письмовому вигляді організатору цього заходу з поясненням причини кожного обмеження. Такі рішення повинні прийматися як можна раніше, з тим щоб будь-яка апеляція в незалежний суд могла бути розглянута до дати, зазначеної в повідомленні про зібрання.

7. Відповідальність адміністративного органу. Адміністративні органи повинні виконувати свої правові обов'язки і нести відповідальність за будь-яке їх невиконання - процедурне  або по суті. Ця відповідальність повинна визначатися згідно з принципами адміністративного права і судового контролю, що стосується зловживань владою.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Mon, 16 Jul 2018 15:39:36 +0300
Дитячі будинки сімейного типу http://briz.if.ua/blogs/544.htm http://briz.if.ua/blogs/544.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює умови створення дитячих будинків сімейного типу.

Дитячий будинок сімейного типу- окрема сім"я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних дітей.

Порядок створення дитячих будинків сімейного типу та влаштування в них дітей регулюється Постановою Кабінету Міністрів України № 564 від 26 квітня 2002 року "Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу".

Рішення про створення дитячого будинку сімейного типу приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим комітетом міської ради (міст республіканського значення АР Крим і міст обласного значення) на підставі заяви осіб або особи, які виявили бажання створити такий будинок, з урахуванням результатів навчання, подання відповідного центру соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді і висновку служби у справах дітей про наявність умов для його створення.

Які діти можуть бути влаштовані до дитячого будинку сімейного типу?

До дитячого будинку сімейного типу влаштовуються діти, які мають визначений статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. В першу чергу до дитячого будинку сімейного типу влаштовуються діти, які перебувають між собою у родинних стосунках, за винятком випадків, коли за медичними показаннями або з інших причин вони не можуть виховуватися разом.

Дитячий будинок сімейного типу комплектується дітьми протягом дванадцяти місяців з дня створення. Контроль за його комплектуванням здійснює місцева служба у справах дітей.

Статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається дітям:

1.     батьки яких позбавлені батьківських прав, що підтверджується рішенням суду;

2.     які відібрані у батьків без позбавлення батьківських прав, що підтверджується рішенням суду;

3.     батьки яких визнані безвісно відсутніми, що підтверджується рішенням суду;

4.     батьки яких оголошені судом померлими, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим органами реєстрації актів цивільного стану;

5.     батьки яких визнані недієздатними, що підтверджується рішенням суду;

6.     батьки яких відбувають покарання в місцях позбавлення волі, що підтверджується вироком суду;

7.     батьки яких перебувають під вартою на час слідства, що підтверджується постановою суду;

8.     батьки яких знаходяться у розшуку органами внутрішніх справ, пов"язаному з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, що підтверджується ухвалою суду або довідкою органів внутрішніх справ про розшук батьків та відсутність відомостей про їх місцезнаходження;

9.     у зв"язку з тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов"язки, що підтверджується висновком медико-соціальної експертної комісії про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов"язків, виданим у порядку, встановленому МОЗ;

10.          підкинутим, батьки яких невідомі, покинутим в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров"я або яких відмовилися забрати з цих закладів батьки, інші родичі, про що складено акт за формою, затвердженою МОЗ і МВС.

Дитина-сирота- це дитина, в якої померли чи загинули батьки, що підтверджується свідоцтвом про смерть кожного з них.

Хто може стати батьками-вихователями?

Батьками-вихователями можуть бути повнолітні та працездатні особи.

Особи, які виявили бажання стати батьками-вихователями, в обов"язковому порядку мають пройти навчання, організоване обласними (міськими у містах Києві та Севастополі) центрами соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді із залученням спеціалістів з питань психології, педагогіки, медицини тощо, за спеціальною програмою.

Слід враховувати, що коли хоча б один із кандидатів у батьки-вихователі не пройшов курс підготовки, визнаний в установленому порядку недієздатною або обмежено дієздатним, позбавлений батьківських прав, чи це колишній опікун (піклувальник, усиновитель), позбавлений відповідних повноважень за неналежне виконання покладених на нього обов"язків, то Ви не отримаєте дозволу на створення дитячого будинку сімейного типу.

Не можуть бути прийомними батьками особи, які були засуджені за злочини проти життя і здоров"я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів.

Існують також обмеження для кандидатів у батьки-вихователі за віком. Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу проводиться з урахуванням віку батьків-вихователів та дітей, щоб на час досягнення обома батьками-вихователями пенсійного віку всі вихованці досягли віку вибуття з дитячого будинку сімейного типу (18 років). Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу розраховано таким чином, щоб до досягнення батьками пенсійного віку дитина могла стати повнолітньою. У разі досягнення пенсійного віку одним з батьків час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків.

Також на заваді створенню дитячого будинку сімейного типу можуть стати вади фізичного чи психічного здоров"я потенційних батьків-вихователів (інваліди I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства).

Відповідні вимоги висуваються і до членів родини батьків-вихователів. Якщо з Вами на спільній житловій площі мешкають члени сім"ї, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства, то Вам буде відмовлено у створенні дитячого будинку сімейного типу.

Чи втрачає дитина, яка виховується в дитячому будинку сімейного типу, статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування?

За вихованцями дитячих будинків сімейного типу зберігаються пільги та державні гарантії, встановлені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Вихованці мають право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами, якщо це не суперечить їх інтересам і не заборонено рішенням суду. Форму такого спілкування визначають органи опіки та піклування за погодженням з батьками-вихователями та за участю соціального працівника, який здійснює соціальне супроводження.

Чи обов"язково батькам-вихователям мати педагогічну освіту?

Вимоги щодо наявності у батьків-вихователів будь-якої, в тому числі і педагогічної, освіти законодавством не передбачено. Створити дитячий будинок сімейного типу і взяти дітей на виховання може кожен громадянин відповідно до вимог, що викладаються в Положенні про дитячий будинок сімейного типу, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 року № 564.

Які права та обов"язки батьків-вихователів?

Батьки-вихователі несуть відповідальність за життя, здоров"я, фізичний і психічний розвиток вихованців. Вони є законними представниками вихованців у всіх органах, установах та організаціях без спеціальних на те повноважень. Батьки-вихователі не можуть використовувати надані їм права всупереч інтересам дитини.

Батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу зобов"язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров"я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Що таке соціальне супроводження дитячих будинків сімейного типу?

Соціальне супроводження дитячих будинків сімейного типу здійснюється центрами соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді, що передбачає надання комплексу правових, психологічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально-медичних та інформаційних послуг, спрямованих на створення належних умов функціонування дитячого будинку сімейного типу. Соціальне супроводження дитячого будинку сімейного типу здійснюється постійно.

Для здійснення соціального супроводження за дитячим будинком сімейного типу закріплюється соціальний працівник відповідного центру соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді, який пройшов спеціальну підготовку.

Фінансове та матеріальне забезпечення функціонування дитячого будинку сімейного типу. Як і ким забезпечується функціонування дитячого будинку сімейного типу?

Орган, що ухвалив рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, позачергово надає батькам-вихователям індивідуальний житловий будинок або багатокімнатну квартиру, у разі наявності, за нормами, встановленими законодавством. Надане в користування житлове приміщення повинне бути обладнане необхідними меблями, побутовою технікою та іншими предметами тривалого вжитку, перелік яких визначається органом, який прийняв рішення про створення дитячого будинку сімейного типу. Користування наданим житловим приміщенням здійснюється в порядку, встановленому законодавством для користування службовими приміщеннями.

За згодою сторін угоди дитячому будинку сімейного типу може надаватися у користування земельна ділянка для ведення садівництва та городництва поблизу, де розташований будинок, а також транспортний засіб.

Різні питання матеріального та фінансового забезпечення дитячого будинку сімейного типу (проведення у разі потреби поточного або капітального ремонту житла тощо) вирішуються органом, який прийняв рішення про його створення.

За рахунок яких коштів утримуються вихованці дитячого будинку сімейного типу?

Фінансування дитячого будинку сімейного типу відбувається з державного бюджету.

Розмір державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, становить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку.

За вихованцями зберігаються раніше призначені аліменти, пенсія, інші види державної допомоги.

У разі, коли дитині виплачується пенсія, аліменти, стипендія, інші державні допомоги, розмір допомоги визначається як різниця між двома прожитковими мінімумами та розміром інших виплат.

Суми коштів, що належать вихованцям як пенсія, аліменти чи інші види державної допомоги, переходять у розпорядження батьків-вихователів і витрачаються на утримання вихованців.

Чи зберігаються виплати, якщо дитина досягла 18 років?

Діти-вихованці перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення ними повноліття (18 років), а в разі продовження навчання - до 23 років або до закінчення ними відповідного навчального закладу. Виплата державної соціальної допомоги здійснюється впродовж всього періоду проживання дитини в дитячому будинку сімейного типу.

Яке грошове і матеріальне забезпечення отримують батьки-вихователі?

Законодавством передбачено відрахування страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування за непрацюючих батьків-вихователів на суми їх грошового забезпечення.

Відрахування надходять на рахунки управлінь Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах, відкриті в установах уповноваженого банку.

Батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу виплачується грошове забезпечення, яке визначено у розмірі 35% від соціальної допомоги на кожну дитину-вихованця, але не більше п"яти прожиткових мінімумів для працездатної особи. При цьому грошове забезпечення може отримувати один із батьків-вихователів або за їх спільною згодою сума грошового забезпечення розподіляється між ними рівними частинами. У разі затвердження нового рівня прожиткового мінімуму розмір соціальної допомоги та грошового забезпечення перераховується без додаткового звернення батьків-вихователів.

Заощаджені протягом року бюджетні кошти вилученню не підлягають і використовуються батьками-вихователями для задоволення потреб вихованців у наступному році.

Питання захисту житлових прав батьків-вихователів та осіб, які проживають з ними, регулюються угодою.

Хто здійснює контроль за умовами проживання вихованців?

Контроль за умовами проживання вихованців здійснюють органи опіки та піклування і служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих комітетів міських рад міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення.

Раз на рік служба у справах дітей за місцем знаходження дитячого будинку сімейного типу готує звіт про стан виховання, утримання і розвитку дітей в дитячому будинку сімейного типу на основі інформації, що надається соціальним працівником, який здійснює соціальне супроводження родини, вихователем дошкільного навчального закладу або класним керівником загальноосвітнього навчального закладу, де навчається дитина, дільничним лікарем-педіатром і дільничним інспектором місцевого відділку міліції. Батьки-вихователі обов"язково ознайомлюються зі складеним звітом, який затверджується начальником служби у справах дітей.

Перелік документів, які необхідно подати до органу, який приймає рішення про створення дитячого будинку сімейного типу.

Вам потрібно підготувати і передати в районну, районну у м. Києві державну адміністрацію чи міськвиконком наступні документи:

- заяву про створення дитячого будинку сімейного типу (від подружжя приймається спільна заява, підписана обома подружжями);

- копії своїх паспортів;

- довідку про склад сім"ї (форма №3);

- копію свідоцтва про шлюб (для сімейних пар);

- довідку про стан Вашого здоров"я та членів сім"ї, які проживають разом з Вами (довідка про відсутність хронічних захворювань, обстеження нарколога, венеролога, психіатра);

- довідку про проходження курсу навчання кандидатів у батьки-вихователі і рекомендацію Центру соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді щодо включення Вас у банк даних про сім"ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів;

- нотаріально засвідчену письмову згоду всіх повнолітніх членів сім"ї, які проживають разом з Вами, на створення дитячого будинку сімейного типу або написану власноруч в присутності посадової особи, яка здійснює прийом документів;

- довідку про доходи сім"ї за останні шість місяців або копію декларації про доходи, засвідчену в установленому порядку;

- довідку про наявність чи відсутність судимості;

- висновок служби у справах дітей за місцем проживання про можливість створення Вами дитячого будинку сімейного типу.

Перелік документів на дітей, які необхідно мати батькам-вихователям. На кожну дитину орган опіки та піклування зобов"язаний надати батькам-вихователям такі документи:

- рішення органу опіки і піклування про влаштування дитини на виховання та спільне проживання у дитячому будинку сімейного типу;

- свідоцтво про народження дитини;

- довідку про присвоєння ідентифікаційного номера;

- медичну довідку про стан здоров"я або витяг з історії розвитку дитини;

- довідку (атестат) про освіту або висновок психолого-медико-педагогічної консультації про рівень розвитку дитини;

- документи про батьків або осіб, які їх замінюють (свідоцтво про смерть, вирок або рішення суду, довідка про хворобу, розшук батьків та інші документи, що підтверджують відсутність батьків або неможливість виховання ними своїх дітей);

- довідку про наявність та місцезнаходження братів і сестер чи інших близьких родичів дитини;

- опис належного дитині майна, у тому числі житла, та відомості про осіб, які відповідають за його збереження;

- пенсійну книжку на дітей, які одержують пенсію, копію ухвали суду про стягнення аліментів.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Mon, 16 Jul 2018 15:39:06 +0300
ЯК ОФОРМИТИ ДОГОВІР ОРЕНДИ ЗЕМЛІ? http://briz.if.ua/blogs/543.htm http://briz.if.ua/blogs/543.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює етапи оформлення договору оренди землі.

Хто може здати землю в оренду?

 Відносини щодо оренди землі регулюються Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі". Орендодавцями земельних ділянок відповідно до статті 4 Закону України "Про оренду землі" можуть бути:

• громадяни та юридичні особи

• власники земельних ділянок;

• органи виконавчої влади;

• органи місцевого самоврядування;

• особа, яка управляє спадщиною.

Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (стаття 8 Закону України "Про оренду землі"). Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок здійснюється:

• на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (якщо земельні ділянки перебувають у державній або комунальній власності);

• за договором оренди між власником земельної ділянки та орендарем (якщо земельна ділянка перебуває у приватній власності).

Як має виглядати договір оренди?

Договір оренди землі укладається у письмовій формі. За бажанням однієї зі сторін він може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. № 220 відповідно до статті 14 Закону України "Про оренду землі" (посилання на типову форму: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-п

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" до договору оренди землі обов"язково включаються такі істотні умови:

• строк дії договору оренди;

• об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

• строк дії договору оренди;

• орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Якими можуть бути строк оренди і вартість землі?

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України, статті 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років.

Строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства не може бути меншим за 7 років.

Строк оренди вищезазначених меліорованих земель і на яких проводиться гідротехнічна меліорація - не менше 10 років. У разі створення індустріального парку на землях державної чи комунальної власності, земельна ділянка надається в оренду на строк не менше 30 років. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (стаття 21 Закону України "Про оренду землі"). Статтею 1 Указу Президента України від 02 лютого 2002 року № 92 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки, забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря. Особливості обчислення розміру річної орендної плати щодо земель державної та комунальної власності визначаються Податковим кодексом України.

За яких умов можна змінити договір чи розірвати його?

Зміна умов договору оренди землі здійснюється:

• за взаємною згодою сторін;

• у разі недосягнення згоди - в судовому порядку (стаття 30 Закону України "Про оренду землі")

Розірвання договору оренди землі здійснюється:

• за згодою сторін;

• на вимогу однієї із сторін - за рішенням суду;

• в односторонньому порядку, якщо таке передбачено законом або договором (стаття 31 Закону України "Про оренду землі").

Як зареєструвати право оренди земельної ділянки?

Для проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки державному реєстратору або нотаріусу необхідно надати:

• паспорт; ІПН;

• договір оренди земельної ділянки;

• витяг із Державного земельного кадастру (у разі відсутності відомостей про кадастровий номер земельної ділянки у документах, поданих заявником для державної реєстрації);

• квитанцію про сплату адміністративного збору за державну реєстрацію права оренди:

-         5 робочих днів - 0,05 ПМП*

-         2 робочі дні - 0,5 ПМП

-         1 робочий день - 1 ПМП

-         2 години - 2,5 ПМП

*ПМП у 2018 р. дорівнює: з 01.01.2018 - 1762 грн., з 01.07.2018 - 1841 грн., з 01.12.2018 - 1921 грн.

Чи передбачено спрощену процедуру реєстрації права оренди для сільськогосподарських підприємств, які орендують земельні ділянки у громадян?

Нині запроваджено спрощену процедуру державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки, право власності на які виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року. Державна реєстрація похідного речового права на земельну ділянку здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку на підставі заяви про державну реєстрацію прав. Реєстрація права власності на земельну ділянку у разі подання заяви про державну реєстрацію прав набувачем похідного речового права може здійснюватися без подання заявником документа, на підставі якого виникло право власності, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі та до моменту автоматизованого перенесення до Державного реєстру прав записів (відомостей) про речові права та обтяження на земельні ділянки з Державного реєстру земель.

Що робити коли на твою земельну ділянку зареєстровано право власності чи оренди за іншою особою?

• Звертатися до Комісії Міністерства юстиції України з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації з проханням скасувати відповідну реєстраційну дію. Будь-яка фізична або юридична особа, яка дізналася про факт незаконної перереєстрації земельної ділянки, що знаходиться у її власності, на іншу особу, має право оскаржувати це в суді або Комісії. Більш детальна інформація про засідання та склад Комісії, порядок оскарження, тощо у розділі цього сайту "Забирають бізнес? Відбирають майно?" та на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України https://minjust.gov.ua/ddr/services/commission_civil_register

• Звертатися до суду за захистом свого порушеного права з позовом про скасування рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав.

Як зареєструвати договір оренди землі онлайн?

1. Увійти до персонального кабінету через онлайн будинок юстиції: https://online.minjust.gov.ua/login

2. Подати заяву та відповідний договір в електронній формі.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Mon, 16 Jul 2018 15:38:35 +0300
Порядок забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями http://briz.if.ua/blogs/542.htm http://briz.if.ua/blogs/542.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює порядок забезпечення інвалідів автомобілями.

Одним із напрямків соціального захисту осіб з інвалідністю є забезпечення їх автомобілями. Відповідно до Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999 затверджено Порядок забезпечення інвалідів автомобілями (надалі - Порядок). Цей Порядок визначає механізм розподілу, обліку та видачі автомобілів особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю, які мають право на отримання безоплатно або на пільгових умовах, є громадянами України і місце проживання яких зареєстровано в Україні в установленому законодавством порядку.

Підставою для забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями є заява, документи та висновок обласної, центральної міської медико-соціальної експертної комісії про наявність в осіб з інвалідністю медичних показань для забезпечення автомобілем.

Перелік медичних показань для забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями затверджується Міністерством охорони здоров"я України.

Для отримання автомобіля особа з інвалідністю, законний представник дитини з інвалідністю звертаються до органу соціального захисту населення за місцем реєстрації із заявою. 

На облік беруться і забезпечуються автомобілями особи з інвалідністю, які не мають в особистому користуванні автомобільного транспортного засобу, (крім причепів, напівпричепів), у тому числі придбаного за власні кошти або отриманого через структурний підрозділ соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, що перебував в експлуатації менш як 10 років та протягом семи років перед взяттям на облік і за час перебування на обліку не отримували автомобіль як благодійну допомогу або протягом цього часу не реєстрували придбаний автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж п'ять років.

Взяття на облік особи з інвалідністю здійснюється структурним підрозділом соціального захисту населення з дати огляду облМСЕК, яка видала особі з інвалідністю висновок про наявність медичних показань для забезпечення автомобілем у разі, коли такий висновок видано не раніше дати реєстрації заяви.

За бажанням осіб з інвалідністю структурні підрозділи соціального захисту населення можуть забезпечувати їх автомобілями, ввезеними в Україну і визнаними в установленому порядку гуманітарною допомогою, без права продажу, дарування, передачі ( в тому числі за довіреністю) іншій особі. Гуманітарною допомогою може бути визнано легкові автомобілі, які на момент ввезення на митну територію України були вперше зареєстровані не пізніше ніж вісім років тому, з об'ємом двигуна не більш як 1800 куб. см та відповідають вимогам Євро 5.

Автомобіль, отриманий структурним підрозділом соціального захисту населення як гуманітарна допомога для конкретної особи з інвалідністю, яка перебуває на обліку, видається безоплатно такій особі з інвалідністю (за його згодою або за згодою законного представника недієздатної особи з інвалідністю), дитині з інвалідністю (за згодою її законного представника) незалежно від черговості на десятирічний строк, визначений з дати видачі, із зняттям з обліку.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 затверджено Порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування. Грошові компенсації виплачуються особам з інвалідністю, законним представникам недієздатних осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення автомобілями.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Mon, 16 Jul 2018 15:38:06 +0300
Пільги по інвалідності http://briz.if.ua/blogs/541.htm http://briz.if.ua/blogs/541.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює на які пільги можуть розраховувати люди з інвалідністю І, ІІ і ІІІ групи.

Кожен українець, який отримав групу інвалідності, має право на пільги від держави. При цьому процедура отримання подібних соціальних гарантій не завжди виявляється простою. Це пов'язано зі складністю самого Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю".

І група інвалідності: пільги в Україні:

1.     для людей з інвалідністю першої групи передбачено безоплатне придбання лікарських засобів у разі амбулаторного лікування, але тільки за рецептом лікаря. При цьому соціальна виплата українця не повинна перевищувати розмір мінімальної пенсії;

2.     всім людям з інвалідністю І групи дається 50% знижка на покупку ліків в разі амбулаторного лікування;

3.     І група інвалідності передбачає отримання безкоштовного або ж на пільгових умовах протезного обладнання побутового або медичного характеру (спеціальне взуття, ортопедичні вироби, засоби пересування, протези зубів, очей, щелеп, а також окуляри, слухові апарати та ін.);

4.     особа з інвалідністю І групи має право безкоштовні санаторно-курортні путівки, якщо цього вимагає медичні показання;

5.     люди з інвалідністю першої групи претендують на безкоштовне встановлення телефону у себе вдома;

6.     люди з інвалідністю першої групи мають право на 50% знижку на проїзд у міському транспорті. Це регламентує закон про інвалідність в Україні;

7.     також безкоштовний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім метрополітену і таксі) та в транспорті приміського призначення. При цьому пільга поширюється і на особу, яка супроводжує людину з інвалідністю (але не більше одного);

8.     люди з інвалідністю по зору з ураженням опорно-рухового апарату можуть безкоштовно користуватися метрополітеном;

9.     людям з інвалідністю першої групи по зору надається право безплатного користування радіотрансляційної точкою;

10.                        діти з інвалідністю в Україні та члени їхніх сімей мають право на поліпшення житлових умов в порядку, передбаченому чинним законодавством.

ІІ група інвалідності в Україні: пільги 2018

1.     українці, які мають ІІ ступінь інвалідності, мають право на безкоштовну купівлю ліків в разі амбулаторного лікування. При цьому, якщо вони отримують пенсію, що перевищує розмір мінімальної виплати, то таке право анулюється;

2.     люди, які мають ІІ ступінь інвалідності, можуть претендувати на безкоштовне або на пільгових умови отримання спеціального обладнання. Наприклад, коляски, ортопедичні вироби, ортопедичне взуттям, а також автомобілі. Крім того, держава зобов'язана забезпечити таких людей спеціалізованими протезами. Наприклад, 2 група інвалідності по зору має право на спеціальні окуляри. В список протезів входять: зуби, щелепи, слухові апарати, голосоутворювальні апарати, сурдотехнічні кошти і т.д.;

3.     люди, у яких ІІ група інвалідності отримують безкоштовне забезпечення санаторно-курортними путівками за наявності медичних показань;

4.     людей з інвалідністю 2 групи забезпечують безоплатною установкою квартирного телефону;

5.     держава дає право на 50% знижку на вартість проїзду в транспорті повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня;

6.     безкоштовний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім метрополітену і таксі), а також всіма видами приміського транспорту;

7.     люди з інвалідністю ІІ групи по зору і з ураженням опорно-рухового апарату мають право на безкоштовний проїзд в метрополітені;

8.     людям з інвалідністю другої групи по зору надається право безплатного користування радіотрансляційної точкою;

9.     діти з інвалідністю другої групи і їх сім'ї мають право на поліпшення житлових умов.

ІІІ група інвалідності: пільги в Україні

1.     українці, у яких ІІІ група інвалідності, мають право на безкоштовні ліки в разі амбулаторного лікування. При цьому їх пенсія або допомога не повинна перевищувати мінімальний розмір;

2.     ІІІ група інвалідності в Україні має право на покупку з 50% знижкою лікарських препаратів за рецептом лікаря в разі амбулаторного лікування;

3.     ІІІ група інвалідності в Україні має право на отримання безкоштовного або на пільгових умовах технічного обладнання. Наприклад, протезні вироби, ортопедичне взуття, засоби пересування та ін.;

4.     безкоштовні санаторно-курортні путівки, якщо це передбачає медичний висновок;

5.     людям з ІІІ групою інвалідності надається 50-відсоткова знижка на проїзд на внутрішніх лініях повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня;

6.     держава гарантує безкоштовний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім метро і таксі), а також всіма видами приміського транспорту.

Діти з інвалідністю: пільги в Україні

1.     діти з інвалідністю отримують безкоштовні ліки за рецептом лікаря в разі амбулаторного лікування;

2.     пільги для людей з інвалідністю з дитинства передбачають надання технічного обладнання (спеціальне взуття, слухові апарати, коляски, голосоутворювальні апарати і ін.);

3.     безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками за наявності медичних показань;

4.     діти з інвалідністю по зору і з ураженням опорно-рухового апарату, а також особи, які їх супроводжують, мають право на безкоштовний проїзд в метро;

5.     також надається 50-відсоткова знижка вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня (дана пільга також поширюється на особу, яка супроводжує людину з інвалідністю);

6.     сім'ї, в яких росте дитина з інвалідністю, мають право на першочергове поліпшення житлових умов.

Крім того, окремі пільги можу надавати і місцева влада.

Пенсії з інвалідності в Україні 2018  

Пенсія з інвалідності призначається, якщо людину було визнано з повною або частковою втратою працездатності. Але обов'язкова умова - наявність страхового стажу.

Страховий стаж визначається на момент настання інвалідності або в день звернення за пенсією. Мінімальна тривалість в 2018 році:

до 25 років включно - 1 рік;

від 26 років до 28 років включно - 2 роки;

від 29 років до 31 року включно - 3 роки;

від 32 років до 34 років включно - 4 роки;

від 35 років до 37 років включно - 5 років;

від 38 років до 40 років включно - 6 років;

від 41 року до 43 років включно - 7 років;

від 44 років до 48 років включно - 8 років;

від 49 років до 53 років включно - 9 років;

від 54 років до 59 років включно - 10 років.

Тривалість стажу, що вимагається, щоб отримати пенсію для осіб з ІІ і ІІ групами інвалідності в Україні в 2018 році:

до 23 років включно - 1 рік;

від 24 років до 26 років включно - 2 роки;

від 27 років до 28 років включно - 3 роки;

від 29 років до 31 року включно - 4 роки;

від 32 років до 33 років включно - 5 років;

від 34 років до 35 років включно - 6 років;

від 36 років до 37 років включно - 7 років;

від 38 років до 39 років включно - 8 років;

від 40 років до 42 років включно - 9 років;

від 43 років до 45 років включно - 10 років;

від 46 років до 48 років включно - 11 років;

від 49 років до 51 року включно - 12 років;

від 52 років до 55 років включно - 13 років;

від 56 років до 59 років включно - 14 років.

Особам, які були визнані непрацездатними після досягнення пенсійного віку для отримання допомоги потрібно 15 років стажу.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Mon, 16 Jul 2018 15:37:19 +0300
Пільги при вступі 2018 року http://briz.if.ua/blogs/540.htm http://briz.if.ua/blogs/540.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює хто має право на пільговий вступ до вищих навчальних закладів у 2018 році.

Для того, щоб мати можливість скористатися пільгами при вступі абітурієнти повинні мати документи, що підтверджують відповідний статус.

Категорії осіб, які мають право на пільговий вступ:

1.     інвалід війни - такі вступники можуть вступати до закладів вищої освіти за результатами співбесіди. Документи в такому випадку подаються у паперовому вигляді.

Якщо вступник має інвалідність і неспроможний відвідувати навчальний заклад - такі вступники можуть вступати до закладів вищої освіти за результатами співбесіди. В такому випадку подаються у паперовому вигляді.

Якщо вступник отримав відмову в реєстрації для участі в ЗНО через неможливість створення особливих умов - такі вступники можуть вступати до закладів вищої освіти за результатами іспитів 2018 року та/або результатами ЗНО 2016, 2017 років (у будь-яких комбінаціях за їх вибором). Документи в такому випадку подаються у паперовому вигляді.

Не зміг скласти ЗНО через наявність захворювання або патологічного стану - такі вступники можуть вступати до закладів вищої освіти за результатами вступних іспитів 2018 року та/або результатами ЗНО 2016, 2017 років (у будь-яких комбінаціях за їх вибором), якщо не складали ЗНО у 2018 році. Документи в такому випадку подаються у паперовому вигляді.

2.     дитина-сирота або дитина, позбавлена батьківського піклування - такі вступники можуть вступати до закладів вищої освіти за результатами вступних іспитів 2018 року та/або зовнішнього незалежного оцінювання 2018 року з англійської, французької, німецької, іспанської мов та 2016 - 2018 років з інших предметів (у будь-яких комбінаціях за їх вибором). Документи в такому випадку подаються у паперовому вигляді.

3.     учасник бойових дій - такі вступники можуть вступати до закладів вищої освіти за результатами вступних іспитів 2018 року та/або зовнішнього незалежного оцінювання 2018 року з англійської, французької, німецької, іспанської мов та 2016 - 2018 років з інших предметів (у будь-яких комбінаціях за їх вибором). Документи в такому випадку подаються у паперовому вигляді.

4.     звільнений з військової служби - вступники, що є звільненими з військової служби (зокрема, є демобілізованими) після 30 листопада 2017 року, можуть вступати до ЗВО за результатами вступних іспитів та/або зовнішнього незалежного оцінювання (результати вступних іспитів зараховуються з предметів, з яких вступник не складав зовнішнє незалежне оцінювання). Документи в такому випадку подаються у паперовому вигляді.

5.     "Чорнобилець" - пільга (право на вступ за результатами співбесіди) залежить від категорії осіб. Класифікацію цих категорій та усіх документів, які надають право на пільгу, також визначені листом МОН "Щодо інформаційних матеріалів про документи вступників до закладів вищої освіти".

Якщо вступник проживає в тимчасово окупованому Криму, Севастополі або на непідконтрольній території Донбасу, виїхав після 1 січня 2018 року:

1) вступники, які проживають на тимчасово окупованій території або переселилися з неї після 1 січня 2018 року, можуть вступати до уповноважених закладів вищої освіти (наказ МОН від 24 травня 2016 року № 560) за результатами вступних іспитів (з урахуванням особливостей проходження державної підсумкової атестації в освітніх центрах "Крим-Україна" або без такого врахування для осіб, які отримали документ про повну загальну середню освіту) та/або зовнішнього незалежного оцінювання (у будь-яких комбінаціях за їх вибором);

2) вступники, місцем проживання яких є територія проведення АТО, територія населених пунктів на лінії зіткнення або які переселилися з неї після 01 січня 2018 року, можуть вступати до ЗВО на території Луганської і Донецької областей та переміщених закладів вищої освіти (наказ МОН від 21 червня 2016 року № 697) за результатами вступних іспитів та/або зовнішнього незалежного оцінювання (у будь-яких комбінаціях за їх вибором).

Якщо вступник здобув повну загальну середню освіту за кордоном - такі вступники можуть вступати до закладів вищої освіти за результатами вступних іспитів та/або зовнішнього незалежного оцінювання (результати вступних іспитів зараховуються з предметів, з яких вступник не складав зовнішнє незалежне оцінювання).

Якщо такі вступники бажають брати участь у конкурсі на зайняття бюджетних місць, то зможуть це зробити лише в разі вступу тільки за результатами зовнішнього незалежного оцінювання.

Якщо вступнику приймальна комісія відмовляє у вступі за пільгами, то варто звернутися письмово до Приймальної комісії, а у разі виникнення проблеми - до органу управління або засновника закладу вищої освіти.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Thu, 12 Jul 2018 17:34:44 +0300
ПРАЦЯ НЕПОВНОЛІТНІХ: ПРАВА, ГАРАНТІЇ, ОБМЕЖЕННЯ http://briz.if.ua/blogs/539.htm http://briz.if.ua/blogs/539.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює основні моменти праці неповнолітніх.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ст. 43 Конституції України). Неповнолітні мають рівне з іншими громадянами право на працю. Неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх. Разом з тим, в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці неповнолітні користуються пільгами та гарантіями, встановленими законодавством України.

Відповідно до ст. 188 КЗпП  не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років. За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років.

Для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров"ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, що досягли 14-річного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

Згідно з ст. 24 КЗпП додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору з неповнолітнім.

Для працівників віком від 16 до 18 років встановлюється скорочена тривалість робочого часу  - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної  тривалості  робочого часу для  осіб  відповідного  віку.

Заробітна плата працівникам молодше вісімнадцяти  років  при скороченій  тривалості  щоденної  роботи  виплачується  в такому ж розмірі,  як  працівникам   відповідних   категорій   при   повній тривалості щоденної роботи.

Роботодавець не має права застосовувати працю неповнолітніх на важких  роботах та роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці; підземних роботах; роботах, що передбачають підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для неповнолітніх  граничні норми; нічних, надурочних роботах і роботах у вихідні дні.

Забороняється призначати підлітків на роботи, які пов'язані виключно з підійманням, утриманням  або  переміщенням важких речей. До роботи, що потребує підіймання та переміщення важких речей, допускаються підлітки, які не мають медичних протипоказань, що засвідчено відповідним  лікарським  свідоцтвом. До тривалої роботи по підійманню та переміщенню важких речей підлітки до 15 років не допускаються.Робота підлітків з вантажами не повинна становити більше 1/3 робочого часу. Вага окремого вантажу та сумарна вага вантажу, який повинні підіймати та переміщувати підлітки, не повинна перевищувати затверджених граничних норм.

Роботодавець повинен забезпечити обов'язкове проходження працюючими у нього підлітками попереднього та наступних періодичних медичних оглядів.

 Особи віком до 18 років мають право на щорічну основну відпустку тривалістю 31 календарний день у зручний для них час.

Щорічна основна відпустка неповнолітнім може надаватись також у перший рік роботи за їх заявою до настання шестимісячного строку безперервної роботи на даному підприємстві, в організації, установі.

Ненадання щорічної відпустки особам віком до 18 років протягом робочого року забороняється. Це означає, що заміна неповнолітнім всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

Звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою служби у справах дітей.

 Роботодавець зобов"язаний здійснювати працевлаштування неповнолітніх працівників у випадках їх звільнення:

 - у разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи;

- у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

- за умов зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності кадрів або штату працівників, банкрутства.

 Якщо продовження роботи неповнолітнього працівника загрожує його здоров'ю або порушує його законні інтереси, батьки, усиновителі і піклувальник неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Thu, 12 Jul 2018 17:34:13 +0300
Як не потрапити в халепу і не стати жертвою тур агентства http://briz.if.ua/blogs/538.htm http://briz.if.ua/blogs/538.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює як не потрапити в халепу і не стати жертвою турагентства.

Щороку ми збираємось у довгоочікувану відпустку і хочемо провести її незабутньо. Звертаючись до туристичної агенції, особливо в наближенні літа, Ви довіряєте свою відпустку (часто єдину в році) зовсім стороннім, і, як правило, незнайомим людям. В еру сучасних комп"ютерних (технологічних) можливостей більшість людей шукає турагенцію саме в мережі Інтернет.

Законом України "Про туризм" визначено "гравців" на ринку туристичних послуг. До них відносяться, по-перше, туристи, в інтересах яких здійснюється туристична діяльність, по-друге, суб'єкти, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність: туристичні оператори (туроператори), для яких виключним видом діяльності є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг; туристичні агенти (турагенти) - юридичні особи, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності.

Туроператори здійснюють свою діяльність на підставі ліцензії. На здійснення турагентської діяльності з 2010 року ліцензія не потрібна.

Таким чином, перш за все необхідно визначити, ким є та туристична фірма, в яку ви звернулися: турагентом або туроператором.

Декілька важливих порад як не помилитися з вибором туристичної фірми:

1. переконайтеся, що фірма не "одноденка". Нова компанія на ринку не завжди шахрайська організація. Але в розпал сезону на ринку можуть з'являтися фейкові компанії: вони збирають гроші у довірливих туристів і просто зникають. Тому якщо ви звертаєтеся в нове і незнайоме вам агентство, попросіть показати вам ліцензію або ж чинний договір з туристичним оператором. Можна також зателефонувати на гарячу лінію туроператора для уточнення питання щодо договірної співпраці з конкретним турагентом, а самого турагента перевірити по відкритим реєстрам: Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Єдиному державному реєстру судових рішень та через реєстри на сайті Державної фіскальної служби України.

2. скористайтеся порадами і відгуками. Порада на перший погляд очевидна, але тільки потрапивши у неприємну ситуацію, виявляємо негативні відгуки про компанію в мережі Інтернет, чи по відгуках знайомих і дізнаємось, що потерпілих чимало. Таку ситуацію легко попередити, якщо заздалегідь пошукати відгуки про компанію. До слова, буває й зворотна ситуація: коли порядна фірма пропонує реальну акцію на вигідних умовах, але обережному туристу вона здається підозрілою. Тоді хороші відгуки про компанії можуть допомогти Вам не втратити шанс на вигідний відпочинок (проте про іншій поради з цієї статті і в цьому випадку потрібно не забувати)

3. намагайтеся отримати найбільш точну інформацію про фірму. Зверніть увагу на те, наскільки співробітники турфірми відкриті до спілкування і готові відповідати на всі ваші запитання, надати для ознайомлення документи, які Ви просите. Якщо турагент не може чітко відповісти, наприклад, як буде організовано харчування в готелі, за що вам доведеться доплачувати, які екскурсії включені у вартість туру, а далі зафіксувати усе це письмово в договорі, це говорить або про некомпетентність співробітника, або про те, що вам не хочуть або не можуть надати повну інформацію, яка б, можливо, відвернула Вас від придбання туру. У будь-якому випадку Ви ризикуєте, як мінімум, виявити під час відпустки, що за низку послуг потрібно доплачувати, або ж їх просто не можуть надати на тому рівні, на який ви розраховували. У найгіршому - Ви узагалі не отримаєте такий бажаний та довгоочікуваний відпочинок.

4. не приймайте рішення спонтанно. Навіть якщо Вам з першого візиту все сподобалося в турфірмі, менеджер був ввічливим і привітним, ціна Вас влаштувала, готель сподобався, і дати перельоту влаштовують - не поспішайте купувати тур відразу. Більшість неприємностей, з якими стикаються туристи, які купують тури в агентствах, пов'язані з недостовірною або неповною інформацією про умови відпочинку. Тому візьміть паузу хоча б на день і обміркуйте все ще раз: подивіться сайт готелю і відгуки про нього в Інтернеті; пошукайте відгуки туристів про саме агентство. Тоді ви уникнете небажаних сюрпризів.

5. уважно читайте договір, який Ви підписуєте. Якщо Вас влаштували всі умови туру, сподобався опис готелю на сайті, а співробітник турфірми здався професійним і відповів на всі ваші питання - переконайтеся, що все, що він вам обіцяв, було зафіксовано в договорі. Подбайте, щоб все, що особливо важливо для Вас, було закріплено на папері, а не тільки обіцяно на словах. Зауважте, що назва фірми в шапці договору і печатки повинні відповідати один одному, а підписант договору повинен бути уповноважений на його підписання Статутом (якщо підписує договір директор) чи довіреністю. Копію такої довіреності варто попросити. Зверніть особливу увагу на ті пункти, які говорять про можливе розірвання договору з тих чи іншим причин. Всі Ваші побажання, якщо вони не суперечать політиці туроператора, повинні бути відображені в договорі. Деякі дрібні деталі подорожі часто описують не в договорі з клієнтом, а в листі бронювання.

І ще один важливий аспект, який варто взяти до уваги при укладанні договору на надання туристичних послуг. Після того, як договір сторонами підписаний (договір між туристом і туроператором / турагентом), турист зобов'язаний виконати свої зобов'язання в частині оплати придбаного туристичного продукту в порядку і строки, зазначені в договорі. Після того, як з боку туриста буде оплачений тур в повному обсязі, турагент обов'язаний перерахувати отримані від туриста гроші туроператору.

Туристи, в основному, не знають, що відповідно до ч.1 ст.15 Закону України "Про туризм" з метою забезпечення прав та законних інтересів громадян - споживачів туристичних послуг туроператор та турагент зобов'язані здійснити фінансове забезпечення своєї цивільної відповідальності (гарантією банку або іншої кредитної установи) перед туристами.

Відповідно до ч.3 ст.15 Закону України "Про туризм" турагент для покриття своєї відповідальності за збитки, що можуть бути заподіяні туристу в разі виникнення обставин його неплатоспроможності чи внаслідок порушення процесу про визнання його банкрутом, та які пов'язані з необхідністю відшкодування вартості ненаданих послуг, передбачених договором, повинен надати підтвердження фінансового забезпечення своєї відповідальності (гарантію банку або іншої кредитної установи) перед туристом, в установленому порядку. Мінімальний розмір фінансового забезпечення турагента має становити суму, еквівалентну не менше ніж 2000 євро. Для туристичних операторів ця сума є ще більшою: мінімальний розмір фінансового забезпечення туроператора має становити суму, еквівалентну не менше ніж 20000 євро. Розмір фінансового забезпечення туроператора, який надає послуги виключно з внутрішнього та в'їзного туризму, має становити суму, еквівалентну не менше ніж 10000 євро.

Водночас, як показує практика, добровільно повертати кошти за ненаданий чи наданий неналежної якості туричний продукт туристичні агенти, а, інколи, й туроператори, не бажають, тому туристам необхідно звертатися за захистом власних прав й відшкодуванням завданої шкоди до суду. У цьому випадку потрібно подбати й про забезпечення позову, не забуваючи про існуюче фінансове забезпечення цивільної відповідальності туроператора чи турагента.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Thu, 12 Jul 2018 17:33:39 +0300
Дозвіл на зброю http://briz.if.ua/blogs/537.htm http://briz.if.ua/blogs/537.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює про порядок отримання дозволу на зброю.

Відповідно до Постанови КМУ "Про право власності на окремі види майна" на деякі види майна розповсюджується спеціальний порядок набуття на них права власності.

Так, громадяни набувають  права  власності  на  такі  види  зброї,  придбаної ними з відповідного дозволу, що надається:

- на вогнепальну гладкоствольну мисливську зброю - органами  внутрішніх  справ  за  місцем  проживання  особам,  які   досягли  21-річного віку;

- на вогнепальну мисливську нарізну зброю (мисливські карабіни,  гвинтівки, комбіновану зброю  з  нарізними  стволами) - органами  внутрішніх  справ  за  місцем  проживання  особам,  які    досягли  25-річного віку;

- на  газові  пістолети,  револьвери і патрони до них, заряджені  речовинами сльзоточивої та  дратівної  дії, - органами  внутрішніх  справ  за  місцем  проживання особам, які досягли 18-річного віку;     

- на  холодну  зброю  та  пневматичну  зброю  калібру понад 4,5  міліметра  і  швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду - органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли  18-річного віку.

Для реєстрації/перереєстрації зброї необхідно подати наступні документи:

1. для фізичних осіб:

1) при реєстрації зброї:

- письмову заяву про видачу дозволу на право зберігання та носіння зброї;

- дві фотокартки розміром 3х4 см;

- дублікат дозволу з відміткою магазина про продаж зброї, пристрою або відміткою про переоформлення їх у встановленому законодавством порядку;

- довідку про експериментальний відстріл вогнепальної зброї (крім мисливської гладкоствольної);

- платіжний документ (квитанція), який засвідчує оплату послуги;

- пред"явити договір страхування відповідальності власників зброї;

2) при перереєстрації зброї (продовженні терміну дії дозволу на право  зберігання та носіння зброї):

- медичний висновок лікувального закладу про відсутність протипоказань, що перешкоджають володінню зброєю;

- довідку про експериментальний відстріл  вогнепальної зброї (крім мисливської гладкоствольної);

- платіжний документ (квитанція), який засвідчує оплату послуги;

- пред"явити договір страхування відповідальності власників зброї;

2. для юридичних осіб:

1) при реєстрації зброї:

- письмова заява керівника підприємства, установи, організації про видачу дозволу на право зберігання, використання зброї, в якій зазначаються:

- кількість придбаної зброї, бойових припасів, її система, калібр, номер, рік випуску кожної одиниці, бойова чи навчальна, мисливська, спортивна, охолощена, пневматична;

- дані про осіб, які відповідають за зберігання і використання зброї, та осіб, які мають доступ до зброї, у тому числі про працівників охорони (прізвище, ім"я, по батькові, дата, місце народження і проживання, відомості про попередню трудову діяльність);

- медичні довідки;

- копії договорів страхування;

- довідки про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування;

- наказ керівника юридичної особи про призначення особи (осіб), відповідальних за зберігання зброї, боєприпасів, інших предметів, на які поширюється дозвільна система;

- платіжний документ (квитанція) про оплату послуги;

- у разі відкриття нового об"єкта, призначеного для зберігання зброї, боєприпасів, інших предметів, на які поширюється дозвільна система - акт про придатність приміщення, де зберігатиметься така зброя, що складається комісією, до складу якої входять представники органів внутрішніх справ (дозвільної системи, державної служби охорони), органів державного пожежного нагляду та юридичної особи, що відкриває об"єкт;

2) при перереєстрації зброї:

- довідку (висновок) медичної установи, що зазначені у переліку особи за станом здоров"я можуть виконувати відповідну роботу;

- копію договорів страхування відповідальності власників чи користувачів зброї;

- платіжний документ (квитанція) про оплату послуги.

Послуга з отримання дозволу є платною, вартість її складає 9 гривень, відповідно до Постанови КМУ "Деякі питання надання підрозділами Міністерство внутрішніх справ" та Державної міграційної служби платних послуг". Необхідно мати на увазі, що прийняття плати за   послуги   безпосередньо   працівниками підрозділів МВС та ДМС забороняється. Дозвіл надається протягом тридцяти днів.

Пам"ятайте, що використання зброї без належного дозволу тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО",) тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 27 Jun 2018 12:13:54 +0300
Право працівника на відпочинок. Вихідні та святкові дні. Відпустки, їх види та тривалість http://briz.if.ua/blogs/536.htm http://briz.if.ua/blogs/536.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює про реалізацію права працівника на відпочинок.

Статтею 45 Конституції України передбачено, що кожен хто працює, має право на відпочинок.  Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України) забезпечується право працівника на відпочинок шляхом:

1.     встановлення часу перерви для відпочинку і харчування;

2.     гарантування працівникам вихідних днів;

3.     встановлення святкових і неробочих днів, а також заборони залучення працівників до роботи у вихідні дні;

4.     визначенням святкових і неробочих днів;

5.     гарантуванням працівникам права на щорічні відпустки (основну та додаткові).

Вихідні та святкові дні.

Кодекс законів про працю України передбачає, що при п"ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день.

За загальним правилом вихідним днем є неділя. Другий вихідний день, при п"ятиденному робочому тижні, встановлюється графіком роботи підприємства і, як правило, повинен надаватися підряд із загальним вихідним днем. Тобто, другим вихідним днем має бути або субота, або понеділок

В окремих випадках та на окремих підприємствах (пов"язаних з обслуговуванням населення, або на безперервно діючих підприємствах) можуть встановлюватись інші вихідні дні.

Кодексом законів про працю України передбачено, що тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як сорок дві години.

Також законодавством заборонено роботу у вихідні дні. Залучити окремих працівників до роботи у вихідні дні можна тільки з дозволу профспілки і лише у виняткових випадках.

У будь-якому разі, статтею 72 КЗпП України передбачається, що робота у вихідний день повинна бути компенсована або шляхом надання іншого дня відпочинку, або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Святкові і неробочі дні.

Законодавством про працю України  передбачено наступні святкові дні:

1січня - Новий рік;

7 січня - Різдво Христове;

8 березня - Міжнародний жіночий день;

1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих;

9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги);

28 червня - День Конституції  України;

24 серпня - День Незалежності України;

14 жовтня - День захисника України;

Окрім цього, законодавством також передбачено, що робота не провадиться у дні релігійних свят:

7 січня - Різдво Христове;

Один день (неділя) Пасха (Великдень);

Один день (неділя) - Трійця.

Для окремих релігійних громад інших (неправославних) конфесій, керівництвом підприємств надаються до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих релігійних свят.

Робота у зазначені дні компенсується у подвійному розмірі, відповідно до статті 107 КЗпП України.

Відпустки. Їх види.  Тривалість основної щорічної відпустки. Порядок та умови надання відпусток.

Відносини працівників та роботодавців з приводу відпусток регулюються положеннями КЗпП України, а також Закону України "Про відпустки".

Кодексом законів про працю України передбачено наступні види відпусток:

1.     щорічна основна відпустка;

2.     щорічна додаткова відпустка;

3.     творча відпустка;

4.     відпустка для підготовки та участі в змаганнях;

5.     додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни;

6.     відпустки без збереження заробітної плати;

Тривалість щорічної відпустки повинна становити не менш, як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Особи, яким не виповнилося 18 років мають право на відпустку тривалістю 31 календарний день. Для окремих категорій працівників законодавством може бути передбачена відпустка більшої тривалості.

Право на щорічну основну та додаткову відпустки повної тривалості у перший рік роботи мають робітники після закінчення шести місяців безперервної роботи на підприємстві, в установі організації.

У випадку, якщо зазначені відпустки надаються до закінчення встановленого шестимісячного терміну, їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу.

За другий та наступний рік роботи щорічні відпустки надаються в будь-який час відповідного робочого року.

За загальним правилом черговість надання відпусток визначається графіком, який затверджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації.

На прохання працівника, щорічна відпустка може бути поділена на частини будь-якої тривалості, однак основна частина відпустки безперервної тривалості повинна бути не меншою, ніж 14 календарних днів.

Невикористана частина відпустки повинна бути надана працівнику до кінця року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Відкликати працівника із відпустки можливо лише за його згодою у передбачених законодавством випадках.         

У передбачених законом випадках щорічна відпустка на вимогу працівника переноситься. На вимогу власника щорічна відпустка може бути перенесена лише за згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації.

Ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд забороняється.

У випадку, якщо працівник звільняється з підприємства, йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки може бути замінена грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше, ніж 24 календарних дні.

Окрім щорічної основної та додаткової відпустки, законодавством передбачені також і інші види відпусток.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО",) тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 27 Jun 2018 11:55:08 +0300
Нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання http://briz.if.ua/blogs/535.htm http://briz.if.ua/blogs/535.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює про нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання.

Нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання, здійснюється щодо таких категорій засуджених:

-         звільнені від відбування покарання з випробуванням;

-         звільнені від відбування покарання вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до 3 років;

-         звільнені від відбування покарання з випробуванням вагітні жінки та жінки, які мають дітей віком до 7 років.

Нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

Нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку здійснюється уповноваженим органом з питань пробації (УОП) за місцем проживання засудженого, а стосовно військовослужбовців - командирами військових частин. Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Проведення індивідуально-профілактичної роботи із засудженими, звільненими від відбування покарання з випробуванням, за місцем проживання покладається на органи Національної поліції України. До цієї роботи можуть залучатися працівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також об"єднання громадян, релігійні та благодійні організації.

Відповідно до законодавства уповноважений орган з питань пробації:

-         веде облік засуджених протягом іспитового строку;

-         роз"яснює засудженим порядок виконання обов"язків, покладених на них судом;

-         здійснює нагляд за засудженими;

-         вживає заходів з припинення порушень судових рішень;

-         організовує першочергові заходи з виявлення засуджених, місцезнаходження яких невідоме;

-         звертається до відповідних правоохоронних органів щодо розшуку засуджених, місцезнаходження яких невідоме;

-         здійснює інші повноваження, передбачені Кримінально-виконавчим кодексом та Законом України "Про пробацію".

У разі призову засудженого на строкову військову службу до військового комісаріату надсилається копія вироку, а в необхідних випадках до неї додаються інші документи, які потрібні для здійснення контролю за поведінкою засудженого за місцем проходження служби.

Особи, звільнені від відбування покарання з випробуванням зобов"язані:

-         виконувати обов"язки, які покладені на них судом;

-         повідомляти УОП про зміну місця проживання;

-         з"являтися за викликом до зазначеного органу. У разі неприбуття без поважних причин до засудженого може бути застосовано привід, який здійснюється органами Національної поліції України.

У разі якщо засуджений з незалежних від нього обставин не може виконати обов"язок (обов"язки), покладені на нього судом, УОП направляє до суду обґрунтоване подання про зміну таких обов"язків.

Невиконанням обов"язків вважається випадок, коли засуджений не виконав хоч один з обов"язків, які було покладено на нього судом. Систематичним вчиненням правопорушень вважається вчинення засудженим трьох і більше право порушень, за які його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Поважними причинами неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції в призначений строк визнаються:

-         несвоєчасне одержання виклику;

-         хвороба;

-         інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені.

Особа, звільнена від відбування покарання з випробуванням, розшук якої оголошено у зв"язку з ухиленням від відбування покарання, затримується і конвоюється органами національної поліції у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством.

Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду. Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов"язки та не вчинив нового злочину, за поданням УОП звільняється судом від призначеного йому покарання, нагляд припиняється і засуджений знімається з обліку в зазначеному органі.

Відповідальність осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

У разі ухилення засудженого від виконання обов"язків, які покладені на нього судом, або порушення громадського порядку, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, УОП застосовує до нього застереження у виді письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.

Таке попередження застосовується у разі невиконання засудженим хоча б одного з обов"язків, визначених законом та покладених на нього судом, за відсутності об"єктивних обставин, що фактично позбавляють засудженого можливості їх виконувати і документально підтверджені.

Якщо засуджений не виконує покладені на нього обов"язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, УОП до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.

Подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання вноситься до суду після застосування УОП до засудженого письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання. Якщо ж судом відмовлено у задоволенні подання повторне може бути направлене після застосування до засудженого повторного письмового попередження.

У разі вчинення засудженим адміністративних правопорушень, що тягнуть за собою накладення адміністративних стягнень, із засудженим проводиться індивідуальна профілактична бесіда.

Нагляд за звільненими від відбування покарання вагітними жінками і жінками, які мають дітей віком до 3 років.

За поданням адміністрації установи виконання покарань і спостережної комісії звільняються судом від відбування покарання в межах строку, на який згідно із законом жінку може бути звільнено від роботи у зв"язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною 3-річного віку засуджені до обмеження волі або позбавлення волі жінки, які:

-         стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання;

-         мають сім"ю або родичів, що дали згоду на спільне з ними проживання;

-         мають можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини.

Зазначена норма не поширюється на зазначені категорії жінок у випадку засудження до позбавлення волі на строк більше 5 років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини.

Нагляд за поведінкою таких жінок здійснюється уповноваженим органом з питань пробації (УОП) за місцем проживання.

Законодавством передбачено, що покарання у виді громадських робіт (ст. 56 КК України) та виправних робіт (ст. 57 КК України) до вагітних жінок не застосовуються. У разі встановлення вагітності у жінки, засудженої до громадських чи виправних робіт, УОП вносить до суду подання про її дострокове звільнення від відбування покарання з часу звільнення від роботи у зв"язку з вагітністю і пологами.

Залежно від поведінки засудженої після досягнення дитиною 3-річного віку або в разі смерті дитини УОП вносить до суду подання про звільнення її від відбування покарання або заміну його більш м"яким покаранням чи направлення засудженої для відбування покарання, призначеного за вироком. У цьому разі суд може повністю або частково зарахувати у строк відбування покарання час, протягом якого засуджена не відбувала покарання.

Якщо засуджена, яка була звільнена від відбування покарання, відмовляється від дитини, передала її у дитячий будинок, зникла з місця проживання, ухиляється від виховання дитини, догляду за нею або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, суд може за поданням УОП направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком.

Якщо в період звільнення від відбування покарання засуджена вчинила новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами призначення покарання за сукупністю вироків.

Нагляд за звільненими від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 7 років.

 Це спеціальний вид звільнення від відбування покарання з випробуванням, передбачений статтею 79 Кримінального кодексу України. Він за багатьма ознаками не відрізняється від звільнення від покарання з випробуванням, встановленого в статтею 75 Кримінального кодексу України, але має свої особливості:

-         застосовується лише відносно вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 7 років.

-         можливе щодо жінок, які засуджені до обмеження волі або позбавлення волі, за винятком тих, кому позбавлення волі призначено на строк більше 5 років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, а також за корупційні злочини;

-         тривалість іспитового строку визначається в межах строку, на який жінка відповідно до закону (стаття 179 КЗпП України) може бути звільнена від роботи в зв"язку з вагітністю, пологами і доглядом за дитиною до досягнення нею семирічного віку;

-         сумлінне виконання засудженою під час іспитового строку покладених на неї обов'язків;

-         після закінчення іспитового строку суд, залежно від поведінки засудженої, має винести одну із ухвал, якою або звільняє таку жінку від покарання, або направляє її для відбування покарання, призначеного судом.

Нагляд за цією категорією засудженими здійснюється уповноваженим органом з питань пробації. Порушення засудженою умов звільнення від відбування покарання з випробуванням породжує відміну такого звільнення. Таке порушення має місце якщо жінка:

-         відмовилася від дитини, передала її в дитячий будинок;

-         зникла з місця проживання;

-         ухиляється від виховання дитини, догляду за нею;

-         не виконує покладених на неї судом обов"язків;

-         систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про її небажання стати на шлях виправлення.

За наявності таких порушень з боку засудженої жінки суд за поданням уповноважений орган з питань пробації  направляє засуджену до відбування покарання згідно з вироком суду.

Якщо ж засуджена вчинила в період іспитового строку новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами про сукупність вироків та про складання покарань. За сприятливих наслідків, якщо іспитовий строк минув успішно, суд звільняє засуджену від відбування основного і додаткового покарання, а також гасить судимість.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО",) тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 27 Jun 2018 11:48:14 +0300
Правила реєстрації місця проживання http://briz.if.ua/blogs/534.htm http://briz.if.ua/blogs/534.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює про правила реєстрації місця проживання.

З 4 квітня 2016 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру", що встановлює нові правила реєстрації місця проживання громадян. Функцію з реєстрації місця проживання передано до виконавчих органів територіальних громад, відтак підрозділи міграційної служби припинили здійснення реєстрації місця проживання.

 

Куди слід звертатися для того, щоб зареєструвати місце проживання?

Для реєстрації місця проживання слід звернутися до органів реєстрації, пошук яких можна здійснити за допомогою сервісу "ОРГАНИ РЕЄСТРАЦІЇ МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ".

 

Чому Уряд вирішив змінити правила реєстрації громадян?

В кінці минулого року (10 грудня 2015 року) Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг" № 888-VIII, яким функції з реєстрації місця проживання громадян делеговані органам місцевого самоврядування (раніше цю функцію здійснювала Державна міграційна служба). Постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 розроблена на виконання цього закону,  Закону  України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" і визначає порядок реєстрації, виходячи з нових вимог.

 

Що в зв'язку з цим змінилося в порядку?

Головне нововведення - всі функції з реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання тепер знаходяться в руках органів місцевого самоврядування. Що стосується процедур, вони особливих змін не зазнали.

Органами реєстрації закон визначає виконавчі органи сільських, селищних або міських рад. Або, в разі, якщо такі органи не створені, функції з реєстрації громадян виконує сільський голова.

Чи потрібно реєструвати місце проживання у разі короткострокових поїздок в інші регіони?

Місцем постійного проживання закон вважає адресу, за якою людина проживає більше шести місяців на рік. Тобто, якщо хтось виїжджає з дому на місяць, два або більше, але потім повертається, йому не потрібно ніде реєструватися.

 

Реєстрація місця проживання - це те ж саме, що і відома з радянських часів прописка?

Між цими процедурами є принципова різниця. Радянська прописка носила дозвільний характер. Тобто виконувала функцію закріплення населення за певною адміністративною одиницею через систему територіальних лімітів. Прописка дозволяла вселення та проживання додаткових мешканців, без врахування житлової площі, лише виключно стосовно близьких родичів.

Рішенням Конституційного Суду України від 14 листопада 2001 року адміністративно-дозвільний інститут прописки було скасовано. Тому, при реєстрації місця проживання не існує будь-яких обмежень щодо необхідних санітарних норм житлової площі та щодо кількості зареєстрованих осіб в одному житловому приміщенні.

Людина сама вибирає собі місце проживання і тільки ставить державу про це до відома. Ніяких повноважень, що обмежують право на вільний вибір місця проживання, у держави немає. І до майнових прав реєстрація взагалі ніякого відношення не має.

 

Які документи потрібні для того, щоб оформити реєстрацію?

Як і раніше, громадянин повинен подати:

1.     документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Це може бути паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист;

2.     якщо реєструється дитина, яка не досягла 16 років, то подається свідоцтво про народження

3.     квитанцію про сплату адміністративного збору (за реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання сплачується адміністративний збір:

-         у разі звернення особи протягом 30 днів з моменту зняття з реєстрації - в розмірі 0,0085 розміру мінімальної заробітної плати;

-         у разі звернення особи з порушенням зазначеного терміну - в розмірі 0,0255 розміру мінімальної заробітної плати.

-         у разі реєстрації місця проживання одночасно зі зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується тільки за одну адміністративну послугу і зараховується до місцевого бюджету за новим місцем проживання);

-         документи, що підтверджують право особи на проживання в даному приміщенні. Це можуть бути документи на право власності, рішення суду про надання права на користування житловим приміщенням, договір оренди або інші документи. У разі якщо таких документів немає, реєстрація може здійснюватися тільки за згодою власника житла (якщо власників кілька - за згодою всіх власників);

-         військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Крім того, при реєстрації громадянину необхідно написати заяву у встановленій Кабінетом Міністрів України формі.

 

Скільки часу дається людині, яка переїхала на нове місце для того, щоб зареєструватися?

Відповідно до законодавства, особі, яка знялася з реєстрації в одному місці дається тридцять календарних днів на те, щоб зареєструватися в іншому. Ця норма нова. Раніше було - 10 днів.

 

Яка відповідальність передбачена за порушення терміну?

У цьому випадку, відповідно до Кодексу про адміністративні правопорушення України, при зверненні фізичної особи для реєстрації місця проживання складається адміністративний протокол.

Раніше в такому випадку накладався штраф у розмірі від 17 до 51 гривні. Відповідно до нового порядку громадянину, який порушив термін реєстрації вперше, загрожує попередження. Якщо ж таке правопорушення повториться при наступній зміні місця проживання протягом року, то тоді вже накладається штраф.

 

Скільки часу займає процес зняття з реєстрації і реєстрації на новому місці?

Як і раніше, існує можливість реєстрації з одночасним зняттям з реєстрації за попередньою адресою.

Тобто, при переїзді взагалі не потрібно зніматися з реєстрації. Достатньо звернутися до відповідного органу за новим місцем проживання і подати заяву на реєстрацію. І там зроблять обидві операції - знімуть з реєстрації за попереднім місцем проживання і зареєструють за новим. А місцевий орган влади за попереднім місцем проживання буде повідомлено про те, що дана особа там більше не проживає.

Що стосується тривалості самих процедур, то закон чітко встановлює, що всі формальності повинні відбуватися в день звернення.

Працівник органу реєстрації в день звернення особи або його представника або в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг або представника спеціалізованої соціальної установи, установи соціального обслуговування і соціального захисту, посадової особи виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, керуючого багатоквартирного будинку, органів державної реєстрації актів цивільного стану або даних від органу соціального захисту населення:

-         приймає рішення про реєстрацію або про відмову в реєстрації місця проживання;

-         вносить відомості про реєстрацію місця проживання в документ, до якого вносяться відомості про місце проживання (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування - в разі реєстрації місця перебування).

У разі подання документів особами через центр надання адміністративних послуг, представника спеціалізованої соціальної установи, установи соціального обслуговування і соціального захисту, посадова особа виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, керуючого багатоквартирного будинки, датою реєстрації місця проживання / перебування є дата отримання органом реєстрації відповідних документів.

 

Чи може власник житла самостійно зняти з реєстрації осіб, які зареєстровані у цьому житловому приміщенні?

Це залежить від того, на яких підставах ці люди там проживають (зареєстровані). Якщо існує, наприклад, рішення суду, що дає право комусь жити в певному приміщенні, то право на проживання зберігається то тих пір, поки це рішення є чинним.

Якщо люди зареєстровані в приміщенні на основі договору оренди, то, відповідно, право на реєстрацію зберігається за ними до закінчення терміну договору. Після цього власник житла може їх зняти з реєстрації місця проживання. А також, до закінчення терміну дії договору, за рішенням судових органів.

Якщо реєстрація здійснювалася на підставі згоди власника житла, зняття з реєстрації без згоди особи здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням, про виселення або про зняття з реєстрації місця проживання.

 

Люди, які тривалий час не проживають за місцем своєї реєстрації, повинні інформувати про це державу?

Такий обов'язок існує для деяких категорій громадян. Особи, які мають невиконані боргові зобов'язання, накладені на них в адміністративному порядку або судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь в судовому процесі в будь-якій якості, повинні, в разі, якщо вони більше місяця не проживають там, де вони зареєстровані, письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування.

 

Як відбувається реєстрація дітей?

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

 

Як реєструються новонароджені діти?

На те, щоб виконати цю формальність, батькам дається три місяці з дня народження дитини.

За бажанням батьків, документи для реєстрації місця проживання новонародженої можуть бути подані до органів РАГС одночасно з державною реєстрацією народження дитини.

Також є можливість зареєструвати місце проживання новонародженої одночасно з подачею заяви на державну допомогу при народженні дитини.

 

Яким чином інформація про місце реєстрації вноситься до паспорта?

Сьогодні в Україні існують два види паспортів громадянина України. Переважна більшість громадян, як і раніше користуються старими паспортами у формі книжечки. У такий паспорт ставиться штамп із зазначенням адреси.

З початку 2016 року в Україні почали вже видавати сучасні паспорта у вигляді ID-карт. Сьогодні їх отримують громадяни, яким виповнилося 14 років. Інформація про місце проживання заноситься на електронний чіп, вмонтований в такий паспорт.

 

Чи всі місцеві громади вже мають обладнання, яке дозволяє здійснювати запис інформації про місце проживання на нові паспорти?

Якщо людині видали такий паспорт, то значить в місцевому районному підрозділі міграційної служби вже є необхідне обладнання (там, де такого обладнання немає, поки видають паперові паспорти). Тому навіть, якщо, наприклад, в селі, де проживає громадянин, такого обладнання немає, то воно є в райцентрі. Він може взяти в місцевому органі влади довідку про місце проживання, і в районі йому на підставі цієї довідки занесуть потрібну інформацію на чіп.

Зараз в Україні перейменовується велика кількість населених пунктів і вулиць. Відповідно, у багатьох громадян змінюються адреси. Вони всі повинні подбати про те, щоб проставити в паспортах нові штампи?

Тільки за бажанням. Якщо громадянин хоче або йому це для чогось потрібно, він може звернутися до відповідного органу та змінити інформацію в паспорті. Це робиться безкоштовно.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО",) тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 27 Jun 2018 11:39:48 +0300
Обов'язок авіаперевізника сплатити компенсацію за затримку рейсу http://briz.if.ua/blogs/533.htm http://briz.if.ua/blogs/533.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює про обов'язок авіаперевізника сплатити компенсацію за затримку рейсу.

Чинним законодавством України передбачено право пасажира вимагати від авіаперевізника грошову компенсацію за скасування авіарейсу.

Так, згідно ч.16. ст.100 Повітряного кодексу України "Пасажир має право на компенсацію від авіаперевізника і надання допомоги у разі відмови у перевезенні, скасування чи тривалої затримки рейсу, зниження класу обслуговування пасажиру в порядку, встановленому цим Кодексом, авіаційними правилами України та міжнародними договорами України".

Як зазначено у ч. 1 ст. 105 Повітряного кодексу України, у разі скасування рейсу пасажирам має бути запропоновано обслуговування відповідно до частини другої статті 104 цього Кодексу та компенсацію відповідно до частин п'ятої і шостої статті 104 цього Кодексу. Пасажир має право на компенсацію, якщо його не поінформовано про скасування рейсу: щонайменше за два тижні до запланованого часу відправлення; у період не більше ніж за два тижні і не менше ніж за сім днів до запланованого часу відправлення та запропоновано зміну маршруту, що дасть змогу вирушити з пункту відправлення не пізніше ніж за дві години до запланованого часу відправлення та прибути у кінцевий пункт призначення не пізніше ніж через чотири години після запланованого часу прибуття; менше ніж за сім днів до запланованого часу відправлення та запропоновано зміну маршруту, що дасть змогу вирушити з пункту відправлення не пізніше ніж за годину до запланованого часу відправлення та прибути у кінцевий пункт призначення не пізніше ніж через дві години після запланованого часу прибуття.

Відповідно до ч.5 ст. 104 Повітряного кодексу України, якщо пасажирам відмовлено у перевезенні проти їхньої волі, перевізник має виплатити їм компенсацію у таких розмірах:

250 євро - для рейсів дальністю до 1500 кілометрів;

400 євро - для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів;

600 євро - для рейсів дальністю понад 3500 кілометрів.

Виплата компенсації не звільняє перевізника від обов'язку запропонувати пасажиру на вибір послуги та відшкодування витрат, передбачених частиною другою цієї статті та частиною п'ятою статті 105 Повітряного  кодексу України.

Так, частиною 5 ст. 105 Повітряного  кодексу України визначено, що у разі скасування рейсу авіаперевізником та продовження пасажиром подорожі іншим рейсом (рейсами) або за іншим маршрутом пасажирам має бути безкоштовно запропоновано та забезпечено:

1) харчування та прохолодні напої відповідно до часу очікування нового рейсу;

2) місця в готелі у разі, якщо пасажири змушені чекати на відправлення впродовж однієї або більше ночей чи якщо час додаткового очікування відправлення більший, ніж передбачалося;

3) наземний трансфер за маршрутом аеропорт - готель - аеропорт;

4) два телефонні дзвінки або телекс-, факс-повідомлення, або повідомлення електронною поштою, якщо для цього є технічні умови аеропорту.

Таким чином, користуйтесь вашими законними правами, вимагайте від авіаперевізника сплатити на Вашу користь компенсацію у випадку виникнення у Вас описаної ситуації.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО",) тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 27 Jun 2018 09:54:45 +0300
Соціальна відпустка на дітей в питаннях і відповідях http://briz.if.ua/blogs/532.htm http://briz.if.ua/blogs/532.htm Надання працівникам різних відпусток регулюється Законом України "Про відпустки". Додаткові відпустки на дітей належать до категорії соціальних відпусток.

Кому і на який строк надається додаткова відпустка на дітей?Згідно зі ст. 19 Закону України "Про відпустки" додаткова відпустка на дітей надається працівникам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А групи I. Таку відпустку можна надати матері, одинокій матері, одинокому батькові, опікунові або одному з прийомних батьків. Тривалість відпустки становить 10 календарних днів. А якщо, наприклад, одинока мати ростить двох дітей віком до 15 років, то в неї дві підстави для отримання додаткової відпустки (статус одинокої матері і наявність двох дітей). Якщо підстав більше однієї, тоді тривалість відпустки становитиме 17 календарних днів.

Чи "згорає" відпустка на дітей, якщо нею не скористатися в поточному році?Згідно зі ст. 20 Закону України "Про відпустки" додаткова відпустка може бути перенесена на інший період (наприклад, у разі настання тимчасової непрацездатності, відпустки по вагітності та пологах, навчальної відпустки, через несвоєчасне письмове повідомлення співробітника про початок такої відпустки, несвоєчасну виплату відпусткових). За ініціативою роботодавця відпустку можна перенести у зв'язку з виробничою необхідністю - але тільки з письмового дозволу співробітниці.

Чи виключаються святкові та неробочі дні з додаткової соціальної відпустки на дітей?Так, виключаються (ч. 2 ст. 5 Закону України "Про відпустки"). Додаткова соціальна відпустка на дітей надається без урахування святкових і неробочих днів, установлених ст. 73 Кодексу законів про працю.

Чи впливає "дитяча" відпустка на тривалість основної щорічної відпустки або інших відпусток, що належать працівникові?Ні, додаткова відпустка на дітей не впливає на тривалість основної щорічної відпустки або інших відпусток. Ця відпустка надається понад кількість днів щорічних відпусток, передбачених Законом України "Про відпустки", а також іншими законами і нормативно-правовими актами.

Який стаж роботи на підприємстві необхідний для того, щоб скористатися додатковою відпусткою на дітей?Така відпустка надається незалежно від стажу роботи на підприємстві.

Чи може співробітниця-сумісник скористатися правом на додаткову соціальну відпустку на дітей?Так, може. У ст. 2 Закону України "Про відпустки" сказано, що право на відпустки мають громадяни України, іноземці й особи без громадянства, які перебувають у трудових відносинах із роботодавцем. Тому співробітниця має право на відпустку, що належить їй, скрізь, де вона оформлена за трудовим договором.

Чи пов'язаний період "дитячої" відпустки з відпрацьованим часом у поточному році та з датою народження дітей?Відпустка на дітей може бути надана у будь-який час протягом календарного року незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини - до або після. Наприклад, у працівниці двоє дітей, старшій дитині виповнилося 15 років у січні 2017 року. Додаткова відпустка може бути надана їй як матері двох дітей віком до 15 років до кінця цього року. Це пояснюється тим, що така відпустка належить до категорії соціальних і не належить до щорічних. Мінпраці у своєму листі від 19.02.10 р. № 48/13/116-10 (далі - Лист № 48/13/116-10) дотримується такої ж думки.

Чи "згорає" відпустка на дітей, якщо її не використати в поточному році або декілька років поспіль?Ні, не згорає. Законодавством не передбачено строк давності, після якого працівники, що мають дітей, втрачають право на додаткову соціальну відпустку (Лист № 48/13/116-10). До речі, уточнимо, що додаткова соціальна відпустка тривалістю від 10 до 17 календарних днів передбачена з 01.01.10 р. А донині тривалість такої відпустки становила від 7 до 14 к. д. Наприклад, співробітниця своєчасно не скористалася "дитячою" відпусткою, а зараз бажає використати ці дні в поточному році. У такому разі за період до 2010 року роботодавець зобов'язаний надати їй відпустку тривалістю 7 або 14 календарних днів (залежно від кількості підстав).

Чи підлягає компенсації додаткова відпустка на дітей у разі звільнення?Так, у разі звільнення всі невикористані дні додаткової соціальної відпустки на дітей підлягають компенсації на підставі ст. 24 Закону України "Про відпустки". Ще раз нагадаємо, що до 2010 року тривалість такої відпустки становила від 7 до 14 календарних днів. Виходячи із цього і слід нараховувати компенсацію за період до 2010 року.

Чи можна брати частинами соціальну відпустку на дітей?На нашу думку, ні. Адже у ст. 12 Закону України "Про відпустки", яка передбачає поділ відпусток на частини, сказано тільки про щорічну основну відпустку та щорічні додаткові відпустки. А відпустка на дітей не належить до щорічних. Мінсоцполітики у своїх листах від 05.07.13 р. № 290/13/116-13 та від 12.05.15 р. № 256/13/116-15 дотримується тієї думки, що відпустку на дітей: допустимо ділити на частини за підставами. Тобто якщо є декілька підстав, то спочатку можна надати відпустку за однією (наприклад, тривалістю 10 календарних днів), а через деякий час - за іншою підставою (наприклад, тривалістю 7 календарних днів); не можна надавати частинами, якщо є тільки одна підстава для її надання.

У якому випадку батько має право взяти додаткову соціальну відпустку на дітей? У ст. 19 Закону України "Про відпустки" сказано, що додаткова соціальна відпустка на дітей може бути надана батькові дитини або інваліда з дитинства підгрупи А групи І, який виховує їх без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі). Виховує без матері - значить, одинокий батько. У листі від 21.07.08 р. № 187/13/116-08 Мінпраці роз'яснило, кого можна вважати таким. Одинокий батько - це чоловік, який не перебуває в шлюбі, але при цьому виховує дитину, у свідоцтві про народження якої він записаний як батько; або він розлучений і виховує дитину без матері; або він вдівець. Виходячи із цього документами, що підтверджують право батька на додаткову відпустку на дітей, можуть бути (крім заяви на надання такої відпустки і копії свідоцтва про народження дитини): копія свідоцтва про розірвання шлюбу і копія рішення суду про місце проживання дитини; копія свідоцтва про смерть матері або позбавлення її материнських прав; у разі перебування матері дитини на тривалому лікуванні - довідка з медустанови; у разі повторного шлюбу батька - додатково довідка органу РАГСу, яка підтверджує, що дитина не усиновлена новою дружиною. Конкретний перелік підтвердних документів законодавчо не встановлено. Тому в такій ситуації доцільно скористатися рекомендаціями Мінпраці, викладеними в листі від 14.04.08 р. № 235/0/15-08/13. Додаткова відпустка на дітей може бути надана також опікунові дитини або інваліда з дитинства підгрупи А групи І або одному з прийомних батьків. Для опікуна або усиновителя підтвердним документом може бути копія рішення про опіку або усиновлення.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО",) тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 27 Jun 2018 09:15:25 +0300
Реструктуризація боргу за житлово-комунальні послуги http://briz.if.ua/blogs/531.htm http://briz.if.ua/blogs/531.htm

У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює порядок реструктуризації боргу за комунальні послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов"язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому під утриманням майна розуміється не тільки витрати на його зберігання та ремонт, під утриманням слід розуміти і сплату комунальних послуг, що є обов"язком власників житла.

Оскільки протягом останнього часу вартість послуг за опалення, воду, газ та електропостачання постійно зростає, власникам квартир щомісяця приходять нові квитанції за комуналку, вартість якої постійно зростає, що ускладнює можливість її оплатити в повному обсязі.

Чим загрожує власнику житла несплата комунальних послуг?

Якщо споживач комунальних послуг має заборгованість перед їх постачальником, останній має право в порядку ст. 95 Цивільного процесуального кодексу України звернутися до суду і отримати судовий наказ про стягнення заборгованості. Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, кредитор має право вимагати сплату заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми боргу.

Щоправда, у Цивільному кодексі України є інститут позовної давності, це відповідний строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист порушеного, оспорюваного чи невизнаного права. У справах про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги такий строк становить - 3 роки. Тобто, у випадку якщо з Вас намагаються стягнути заборгованість більше ніж за три роки, Ви маєте право в суді заявити клопотання про застосування строку позовної давності і суд буде зобов"язаний таку заяву задовольнити.

Отже, якщо Ви маєте заборгованість по сплаті житлово-комунальних послуг та не маєте можливості її погасити в добровільному порядку, постачальник послуг має право звернутися до суду, що приведе до примусового стягнення заборгованості.

Як вирішити проблему в позасудовому порядку?

Боржник має право врегулювати питання із заборгованістю на будь-якому етапі. Якщо справа про стягнення заборгованості вже знаходиться в провадженні суду, боржник має право на будь-якій стадії судового процесу, у відповідності до вимог ст. 175 ЦПК укласти мирову угоду.

 

Якщо постачальник послуг ЖКГ до суду ще не звернувся, боржник має право скористатися реструктуризацією заборгованості відповідно до Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію".

Що таке реструктуризація?

Реструктуризація боргу - добровільні виплати боргів за житлово-комунальні послуги (за утримання житла та комунальних послуг: водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергію, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), рівномірно розподілені на певний строк.

Для того, щоб сплачувати житлово-комунальні послуги в розстрочку необхідно укласти з підприємством, яке їх надає договір про реструктуризацію, за умовами якого необхідно буде сплачувати щомісячно рівномірне погашення заборгованості за комуналку.

При цьому, на період погашення реструктуризованої заборгованості загальна сума платежів, що вносяться громадянами на оплату поточних платежів та платежів по погашенню реструктуризованої заборгованості, не повинна перевищувати 25 відсотків доходів, що визначаються при нарахуванні субсидій для працюючих громадян, і 20 відсотків - для пенсіонерів та інших осіб, які отримують будь-які види соціальної допомоги.

Заборгованість за житлово-комунальні послуги реструктуризується на термін до 60 місяців в залежності від суми боргу та рівня доходів громадян на дату оформлення розстрочки. Якщо Вам не вистачає на повне погашення цієї заборгованості, термін дії договору може продовжується до повного її погашення.

Таким чином, наявність заборгованості за комунальні послуги, яку Ви не маєте можливість погасити одразу, не завжди може привести до судових спорів. Якщо Ви маєте бажання погасити борг, але не маєте відповідну грошову суму, існує можливість укласти угоду про реструктуризацію, яка зможе забезпечити погашення заборгованості без суттєвих втрат у Вашому бюджеті.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО",) тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 13 Jun 2018 13:13:37 +0300
Підстави обмеження у праві виїзду за кордон http://briz.if.ua/blogs/530.htm http://briz.if.ua/blogs/530.htm

У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює кому можуть обмежити право виїзду за кордон.

Будь-яка особа, яка має грошову заборгованості за кредитом, сплаті комунальних платежів, аліментів або іншу заборгованість турбується питанням чи є можливість обмежити її у праві виїзду з України, та як має встановлюватися таке обмеження.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Перелік таких обмежень встановлюється Законом України "Про порядок виїзду з України і в"їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 року № 3857-XI.

Найбільш розповсюджена підстава для такого обмеження встановлена в п. 5 ч. 1 ст. 6 цього Закону зі змісту якого вбачається, що ухилення особи від виконання зобов"язань, покладених на неї судовим рішенням є підставою для тимчасового обмеження у виїзді за кордон.

Слід зазначити, що сам факт наявності судового рішення про стягнення заборгованості не є достатньою правовою підставою для встановлення обмеження права громадянина України для виїзду за кордон. У випадку, якщо рішення суду не виконується добровільно, особа на користь якої ухвалено рішення суду (стягувач) може звернутися до державної виконавчої служби або до приватного виконавця з заявою про відкриття виконавчого провадження.

Згідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов"язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов"язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Справа про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон вирішується судом за місцезнаходженням органу Державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця, що передбачено ч.1 ст. 377-1 Цивільного процесуального кодексу України. При цьому таке подання має бути обґрунтованим із зазначенням обставин, які підтверджують ухилення боржника від виконання своїх зобов"язань.

Отже, для встановлення обмеження у праві виїзду за кордон необхідно:

·        рішення суду, яке набрало законної сили;

·        відкриття виконавчого провадження;

·        ухилення боржника від виконання своїх зобов"язань за судовим рішенням;

·        направлення подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду;

·        ухвала суду про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Щодо ухилення боржника від виконання своїх зобов"язань за судовим рішенням зазначаємо, що в судовій практиці Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України наголошується, що особа, яка має невиконані зобов"язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. З метою всебічного і повного з"ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов"язків учасників спірних правовідносин, суду належить з"ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов"язання в повному обсязі або частково.

З цього вбачається, що саме поняття "ухилення боржника від виконання своїх зобов"язань за судовим рішенням" є оціночним, а тому суди по-різному вирішують питання про встановлення обмеження у праві виїзду за кордон.

Таким чином, українське законодавство передбачає можливість обмеження особи у праві виїзду за кордон на підставі судового рішення про стягнення заборгованості, наявності відкритого виконавчого провадження та ухилення боржника від виконання своїх обов"язків. Судове рішення по таким справам виноситься у формі ухвали на підставі обґрунтованого подання виконавця. Однак, судова практика в таких справах є досить суперечливою, оскільки ухилення боржника від виконання своїх обов"язків, покладених на нього судовим рішенням, має доводитись належними та допустимими доказами, що досить часто ігнорується виконавцями та призводить до відмови у задоволенні подання.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО",) тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 13 Jun 2018 13:12:59 +0300
Як примусити роботодавця сплатити борг по заробітній платі? http://briz.if.ua/blogs/529.htm http://briz.if.ua/blogs/529.htm

У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює, що робити, якщо роботодавець не виплачує чесно зароблені кошти.

У відповідності до положень статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Достатньо часто в Україні людям доводиться змінювати місце роботи та звільнятися з організації, де вона працює, в порядку, передбаченому Кодексом законів про працю України. Однак, роботодавці нерідко зловживають своїм становищем та не забезпечують дотримання усіх прав звільненого працівника, у тому числі на своєчасне отримання заробітної плати.

Заробітна плата - грошова винагорода, яку працедавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. У день звільнення працівникові повинен бути повністю виданий розрахунок по заробітній платі, включаючи оплату праці за останній день роботи, а також відпускні за невикористані дні відпустки.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оплату праці", працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Зі змісту цієї статті вбачається, що працівник має право на отримання належних йому виплат від підприємства безпосередньо у день звільнення, а не тоді, коли забажає керівник чи бухгалтер підприємства, як це нерідко буває.

Як діяти працівнику, якщо роботодавець не виплатив заробітну плату у день звільнення?

Найчастіше ведення переговорів у таких випадках є малоефективним методом вирішення проблеми, тому для реального захисту прав працівника, останньому слід звернутися до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Отже, за судовим наказом з підприємства можливо стягнути не лише заборгованість по заробітній платі, а і суму середнього заробітку за весь час затримки.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24.12.1999 р. при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р. (Далі - Порядок).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якої пов"язана відповідна виплата.

Згідно п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

За правилами цивільного судочинства суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п"яти днів з дня її надходження, а розгляд справи проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. Крім того, сам по собі судовий наказ вже є виконавчим документом на підставі якого, після набрання ним законної сили, органи виконавчої служби мають забезпечувати виконання судового рішення.

Однак, необхідно розуміти, що боржник, тобто підприємство, має право протягом п"ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу, заяви стягувача про видачу судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.

У такому випадку працівнику необхідно буде звернутися до суду в порядку позовного провадження з позовною заявою про стягнення невиплаченої заробітної плати. Звісно, в порядку позовного провадження справи не розглядаються з такою швидкістю як у наказному провадженні, але позивач при зверненні до суду має право заявити вимогу про стягнення з підприємства моральної шкоди за правилами ст. 23 Ц кодексу України.

Крім того, при зверненні до суду з позовною заявою про стягнення невиплаченої заробітної плати позивач звільняється від сплати судового збору, на відміну від звернення з заявою про видачу судового наказу. Однак, якщо позивач просить стягнути на його користь разом зі всіма виплатами ще і моральну шкоду, за це доведеться сплатити судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Слід зазначити, що у більшості випадків суди ухвалюють рішення на користь працівників, чим змушують колишнього роботодавця виплачувати працівникам усі належні виплати при звільненні. Однак кожна конкретна ситуація завжди має свої особливості та питання, що зумовлює необхідність звернення до юриста для захисту свого порушеного права.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО",) тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 13 Jun 2018 13:12:09 +0300
Булінг у школі http://briz.if.ua/blogs/528.htm http://briz.if.ua/blogs/528.htm

У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює про поняття "булінгу" та першочергову допомогу жертві булінгу.

Булінг - прояв агресії з подальшим залякуванням особистості і появою можливості її повного підпорядкування собі і своїм інтересам.

Різновиди булінгу

Прийнято вважати, що булінг - це не лише моральне, інколи фізичне пригноблення слабшого, але все набагато складніше. Уже сьогодні виділяють чотири його різновиди:

1.     вербальний (словесний);

2.     фізичний;

3.     соціальний;

4.     кібербулінг.

Словесний булінг

Діти різні за своїм характером, багато хто чутливий і досить близько сприймає слова до серця, на жаль, такі школярі найчастіше стають жертвами цькування. Знущання над ними приносить задоволення агресору, особливо він щасливий, коли зміг довести до сліз.

Що говорять:залякування, погрози, образливі коментарі стосовно жертви чи когось з близьких (про зовнішність, одяг, релігію, фізіологічні особливості тощо).

Як розпізнати жертву?Дитина замикається в собі, плаче без пояснень, втрачає апетит, не цікавиться звичайними для неї речами, стає флегматичною. Якщо насилля тривале, то значно віддаляється від родини, часто гуляє наодинці, з'являється агресія. У разі відвертої розмови може відкритися, розказати про образу і запитати, чи то є правдою, що про нього сказали.

Фізичний булінг

Це прояв агресивного залякування з використання фізичної сили. Найчастіше застосовується до фізично слабших дітей. Мають місце факти колективного фізичного булінгу, коли дитина змушена протистояти цілому класові, який її штовхає чи б'є.

Що роблять: стусани, підніжки, блокування, відбирання речей, дотики неналежним чином.

Як розпізнати жертву?Найчастіше діти не говорять про це, особливо хлопчики, аби не здатися слабкими. Не ігноруйте, якщо у сина чи дочки з'явились подряпини, синці, рваний одяг чи зіпсоване шкільне приладдя. Звертайте увагу на скарги на біль у животі чи голові. Він може бути фізичним, а може й психосоматичним від небажання йти до школи, аби знову не стати жертвою.

Наслідки шкільного насилля

Жертви булінгу переживають важкі емоції - почуття приниження і сором, страх, розпач і злість. Булінг вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:

1.     неадекватне сприймання себе - занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність;

2.     негативне сприймання однолітків - відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули у школі;

3.     неадекватне сприймання реальності - підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;

4.     девіантну поведінку - схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.

Допомога дитині

Хуліганство важко сприймається у будь-якому віці, а особливо у дитячому чи підлітковому. Перше, що можна зробити для своєї дитини - дати зрозуміти, що її проблеми хвилюють вас. Не залишайте її наодинці з ситуацією, адже це шлях до деформації особистості.

Важливо, аби підліток розповів про те, що коїться у школі (інколи навіть вислухати є корисним), а з отриманої інформації необхідно робити висновки. Контролюйте ситуацію, аби вчасно втрутитися в її перебіг. Якщо ці суперечки не просто дитячі негаразди, а дійсно булінг, звертайтесь до класного керівника та шкільного психолога. Увага! Фізичне насилля вимагає негайного втручання батьків!

Уникай агресора, йди геть чи жартуй - це зупинить противника, адже його мета - роздратувати та зачепити за живе. Систематичне ігнорування розчарує його і змусить зупинитися.

Булінгу можна протистояти: 6 способів

1. Говоріть про це. Станьте ближче до дітей, розкажіть про цькування, яке могло бути у вашому минулому. Якщо після вашої відвертості дитина відкрилась і поділилась проблемою, не забудьте її похвалити, адже така дія потребує сміливості. Поговоріть і з класним керівником, аби з"ясувати, яким чином навчальний заклад може вплинути на ситуацію.

2. Продумайте захисні слова. Придумайте декілька фраз, типу: "Відчепися", "Дай мені спокій", або більш влучні.

3. Нейтралізуйте приманку. Якщо існує певний фактор, який привертає увагу агресорів, спробуйте, по можливості, прибрати подразник. Наприклад, якщо у дитини забирають гроші, запакуйте їй з собою обід.

4. Порадьте зібрати однодумців. Нагадайте, що компанію з двох чи трьох підлітків чіпатимуть з меншою вірогідністю, ніж тих, хто тримаються одинаками. Коли є проблемна ситуація, краще триматися разом.

5. Зберігайте спокій та бережіть себе. Якщо хуліган образить, інколи кращий захист - зберігати спокій. Подіяти може ігнорування, бо це та реакція, на яку менш за все чекають.

6. Не з"ясовуйте стосунків самостійно. Звісно, перше бажання батьків - розібратися з хуліганом та змусити його відповідати за свої дії, в ідеалі - ще б його батьків притягти до відповідальності. Але це погана ідея. Якщо ви хочете говорити з ними, то робіть це з посередником - хтось з адміністрації школи чи психолог. У разі фізичного насилля - звертайтесь до правоохоронних органів.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО",) тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 13 Jun 2018 13:10:57 +0300
Як правильно звільнитися з роботи? http://briz.if.ua/blogs/527.htm http://briz.if.ua/blogs/527.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює порядок звільнення.

Багато людей рано чи пізно вимушені змінювати місце роботи та звільнятися з організації, де працюють не один рік. І мабуть кожен з нас розуміє, що перед тим, як залишити колектив та піти у "вільне плавання" необхідно скласти заяву та відпрацювати два тижні, що визначено у ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Але що робити працівнику, якому звільнитися треба негайно?

В житті кожного можуть виникнути форс-мажорні обставини, що впливають на звичний спосіб життя і не дають можливість у повній мірі виконати обов"язки, передбачені зазначеною статтею щодо відпрацювання двотижневого строку.

З огляду на це законодавець передбачає, що у разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Так, до умов, що зумовлюють неможливість продовжувати роботу законодавець відносить:

1.     переїзд на нове місце проживання;

2.     переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;

3.     вступ до навчального закладу;

4.     неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;

5.     вагітність;

6.     догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом;

7.     догляд за хворим членом сім"ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи;

8.     вихід на пенсію;

9.     прийняття на роботу за конкурсом.

Крім того, звільнення за власним бажанням є не єдиним варіантом залишити місце роботи. Так, п. 1 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю визначає, що підставою для розірвання трудового договору є угода сторін (тобто працівника і роботодавця).

При цьому ініціатором такого звільнення може бути як працівник так і роботодавець, головне щоб така домовленість була зафіксована у заяві, яка складається у простій письмовій формі та підписується працівником. Сторони трудового договору можуть самостійно визначити дату такого звільнення і у працівника не виникне жодного обов"язку відпрацьовувати на підприємстві два тижні.

При цьому слід зазначити, що перелік таких умов не є вичерпним і власник або уповноважений ним орган може визнати поважними і інші умови, на які посилається в своїй заяві працівник.

Необхідно додати, що у разі, якщо працівник звільняється за власним бажанням та відпрацьовує передбачені законом два тижні, протягом цього строку він має можливість відкликати свою заяву про звільнення та продовжувати роботу без жодних наслідків. А ось відкликати заяву про звільнення за угодою сторін працівник права не має.

Коли здійснюється розрахунок?

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред"явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Треба зауважити, що до сум, які належать працівнику при звільненні слід відносити не тільки заробітну плату. Працівнику також зобов"язані нарахувати компенсацію за невикористану відпустку, яка провадиться на підставі копії наказу про звільнення.

Таким чином, звільнення є простою та водночас важливою процедурою припинення трудових відносин, оскільки звільняючись з роботи працівнику необхідно правильно обирати підставу звільнення, а роботодавцю в повному обсязі виконати свої обов"язки при звільненні працівника (Виплатити всіх сум, видача трудової книжки, тощо).

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО",) тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 13 Jun 2018 13:10:02 +0300
Обмежувальний припис – захист від домашнього насильства http://briz.if.ua/blogs/526.htm http://briz.if.ua/blogs/526.htm

07 січня 2018 року прийнято Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" (далі - Закон). У цьому Законі введено такий спосіб захисту від домашнього насильства як обмежувальний припис.             Вищевказаний Закон визначає порядок захисту потерпілих від домашнього насильства.             На сьогоднішній день досить значна кількість дітей та жінок потерпають від домашнього насильства. На жаль, більшість з них не звертаються за захистом свої прав, оскільки не знають про шляхи вирішення цієї проблеми, бояться ще більше розлютити свого кривдника, намагаються вірити в те, що все наладиться.             До 07 січня 2018 р. в Україні не було жодного законодавчого акту, який зміг би захистити права постраждалих осіб, вберегти їх від фізичних та психологічних травм, завданих систематичним знущанням.   Відповідно до Закону домашнє насильство проявляється у наступних формах:   1.     фізичне насильство (включає в себе ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості тощо); 2.     сексуальне насильство (полягає в примушенні особи до статевого акту, в тому числі з третьою особою); 3.     психологічне насильство (включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування та ін., якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку інших осіб, спричинили емоційну невпевненість); 4.     економічне насильство (полягає в умисному позбавленні житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися тощо).             Наявність вищевказаних форм домашнього насильства (або хоча б однієї з них) дає право постраждалій особі звернутися за захистом до відповідних органів.   На кого поширюється дія Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"?               Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім"єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім"ї патронатного вихователя.             Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов"язані спільним побутом, мають взаємні права та обов"язки, за умови спільного проживання, а також на суб"єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.   Хто визнається кривдником?               Кривдником визнається особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.             Відповідно до Закону кривдником може бути і дитина, тобто особа, яка не досягла 18 років.   Як захистити себе та дитину від чоловіка?               Для того, щоб захистити себе, дитину та близьких людей необхідно звернутися до одного з органів, який здійснює заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.             До таких органів відносяться: 1) уповноважені підрозділи органів Національної поліції України; 2) суди; 3) прокуратура.             До загальних служб підтримки постраждалих осіб належать заклади, які, у тому числі, надають допомогу постраждалим особам: 1) центри соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді; 2) притулки для дітей; 3) центри соціально-психологічної реабілітації дітей; 4) соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка); 5) центри соціально-психологічної допомоги; 6) територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг); 7) інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.             Аби обмежити спілкування кривдника з постраждалою особою, слід отримати заборонний чи обмежувальний припис стосовно кривдника.   Що таке заборонний та обмежувальний припис та яким чином він захистить Вас від кривдника?               Відповідно до Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать, в тому числі, терміновий заборонний припис та обмежувальний припис стосовно кривдника.             Терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься відповідними підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров"ю постраждалої особи.             Такий припис виноситься за заявою постраждалої сторони, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України.             Терміновий заборонний припис може містити такі заходи: 1) зобов"язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; 2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; 3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.             Під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.             Працівники уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України можуть у встановленому законом порядку застосовувати поліцейські заходи примусу для виселення з житлового приміщення кривдника, якщо терміновий заборонний припис передбачає зобов"язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, а кривдник відмовляється добровільно його залишити.             Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб.             Обмежувальний припис стосовно кривдника можна отримати за рішенням суду.   Як отримати обмежувальний припис стосовно кривдника?   Із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника до суду можуть звернутися: 1) постраждала особа або її представник; 2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування; 3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікун, орган опіки та піклування.             Відповідно до ЦПК України, справи про видачу обмежувального припису стосовно кривдника розглядаються в порядку окремого провадження.             Заява про видачу обмежувального припису стосовно кривдника подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства.   Вимоги до заяви про видачу обмежувального припису               Відповідно до ч.1 ст. 350-4   ЦПК України, у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім"я (прізвище, ім"я та по батькові) заявника та заінтересованої особи, їх місце проживання чи перебування, поштовий індекс, відомі номери засобів зв"язку та адреси електронної пошти, у разі якщо заява подається особою, зазначеною у пунктах 3 і 4 частини першої статті 350-2 цього Кодексу, - процесуальне становище особи, яка подає заяву, із зазначенням її імені (прізвища, імені та по батькові), місця проживання чи перебування, поштового індексу, відомих номерів засобів зв"язку та адреси електронної пошти, а також ім"я (прізвище, ім"я та по батькові) дитини або недієздатної особи, в інтересах якої подається заява, місце її проживання чи перебування, поштовий індекс, відомі номери засобів зв"язку та адреси електронної пошти, якщо такі відомі; 3) обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).             ЦПК України не зазначає, які саме обставини можуть свідчити про необхідність видачі судом обмежувального припису, та які докази, можуть їх підтвердити.             Припускаю, що це можуть бути пояснення свідків, витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, висновок експерта про завдання побоїв постраждалій особі тощо.             Відповідно до п.12-1  ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду заяви про видачу обмежувального припису судовий збір не справляється.   Порядок розгляду заяви про видачу обмежувального припису               Справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.             Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.             Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов"язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об"єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв"язку особисто і через третіх осіб.             Обмежувальний припис не може містити заходів, що обмежують право проживання чи перебування кривдника у місці свого постійного проживання (перебування), якщо кривдником є особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку на день видачі такого припису.             Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.             Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів. Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави. Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця. Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.             За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89. ]]>
Fri, 08 Jun 2018 16:40:13 +0300
Нестандартні способи забезпечення виконання договору http://briz.if.ua/blogs/525.htm http://briz.if.ua/blogs/525.htm Укладаючи договори, сторони часто використовують такий механізм, як засіб забезпечення виконання зобов"язання (далі - забезпечення). При цьому найчастіше використовують прямо передбачені главою 49 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) види забезпечень, які не завжди дають бажаний результат контрагенту або просто не підходять до конкретного виду правовідносин. Саме тому виникає потреба у застосуванні інших видів забезпечень, які прямо не визначені в законодавстві як вид забезпечення, але напрацьовані практикою.

Факторинг. Договір факторингу являє собою зобов"язальне правовідношення, яке виникає між фактором та клієнтом (продавцем/постачальником товарів або послуг) за яким фактор купує у клієнта право вимоги останнього по відношенню до його контрагентів (боржників) по сплаті заборгованості за поставлені (передані) товари або надані послуги за договорами, тим самим фінансуючи діяльність клієнта. Тобто, зазвичай, договір факторингу є основним і самостійним, тоді як договір забезпечення є додатковим до основного договору і є недійсним без нього. Як же факторинг може бути видом ЗВЗ? Забезпечувальний характер факторингу можливий, наприклад, у разі відступлення клієнтом факторові свого права вимоги до боржника для забезпечення виконання зобов"язання перед фактором (абз. 2 ч. 1 ст. 1077 ЦК). Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, яка забезпечена відступленням права вимоги, клієнт зобов"язаний сплатити факторові залишок боргу. У цьому випадку право вимоги переходять фактору для цілей забезпечення виконання зобов"язань клієнта перед фактором - так зване забезпечувальне відступлення. Цей вид забезпечення діє так:

1.     Існує заборгованість за договором позики № 1 у боржника перед клієнтом (у сумі 1000 грн).

2.     Існує заборгованість за договором позики № 2 у клієнта перед фактором (у сумі 1500 грн).

3.     На забезпечення виконання свого зобов"язання за договором позики № 2 клієнт укладає з фактором договір факторингу про відступлення права вимоги до боржника по договору позики № 1. При цьому, договір факторингу є додатковим до основного договору позики № 2, в якому зазначається умова, що договір факторингу втрачає свою силу в разі виконання зобов"язання клієнтом перед фактором за основним договором.

4.     У разі невиконання зобов"язання клієнтом за договором позики № 2, фактор має право вимоги до боржника на суму 1000 грн і право вимоги до клієнта на суму 500 грн.

У разі, якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася більшою від суми боргу клієнта перед фактором, яка забезпечена відступленням права вимоги, фактор зобов"язаний повернути надмірно стягнуті кошти з боржника клієнту, якщо інше не передбачено договором.

Договір доручення з відкладальними умовами та договір уступки майнових прав на нерухомість(стаття 10 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю"). У правовідносинах, що виникають з будівництва укладається договір між забудовником і управителем залученими коштами ФФБ (ФОН), який регулює взаємовідносини управителя із забудовником щодо організації спорудження об"єктів будівництва з використанням отриманих в управління управителем коштів та подальшої передачі забудовником об"єктів інвестування установникам управління майном. За цим договором забудовник зобов"язується збудувати один або декілька об"єктів будівництва, ввести їх в експлуатацію в установленому законодавством порядку та передати об"єкти інвестування установникам цього фонду у строки та на умовах, визначених законом, Правилами фонду та договором управління майном, а управитель зобов"язується здійснювати фінансування будівництва цих об"єктів будівництва на умовах договору.

Виконання зобов"язань забудовника за договором, укладеним між ним та управителем фонду, забезпечується встановленням іпотеки. Проте, можливі й інші забезпечення договорів, які підлягають укладенню разом з основним договором між забудовником та управителем. Так, за кожним об"єктом будівництва укладаються такі забезпечувальні договори, як договір уступки майнових прав на нерухомість та договір доручення з відкладальними умовами, які забезпечують виконання зобов"язання забудовником, адже саме з його сторони існує безліч ризиків недобудувати та/або не здати в експлуатацію об"єкт нерухомості. При цьому, ці договори мають роль забезпечення виконання зобов"язань і набирають чинність тільки при невиконанні чи порушенні забудовником своїх зобов"язань, або ж коли управитель виявить значні ризики невиконання ним свої зобов"язання.

За договором доручення з відкладальними умовами управителю, у разі порушення забудовником умов договору, доручається виконувати функції забудовника, у тому числі шляхом передоручення цих функцій іншим особам. При цьому, забудовник на час дії договору має право надавати безвідкличну довіреність управителю на право делегування третім особам функцій забудовника у разі порушення останнім умов договору з управителем.

За договором уступки майнових прав забудовник уступає майнові права на нерухомість управителю у разі невиконання ним основного зобов"язання або за наявності реального ризику невиконання ним свого обов"язку в майбутньому.

Таким чином, забудовник отримує велику мотивацію виконати свої зобов"язання належним чином, інакше є велика ймовірність як втратити статус забудовника в правовідносинах, так і втратити об"єкти нерухомості взагалі.

Умовна передача права власності (договори репо). Договір репо являє собою операцію купівлі (продажу) цінних паперів із зобов"язанням зворотного їх продажу (купівлі) через визначений строк за заздалегідь обумовленою ціною. При цьому, ця операція здійснюється на основі єдиного договору репо, тобто він не є додатковим до основного, але має забезпечувальні умови - повернення куплених раніше цінних паперів. Варто зауважити, що операції за таким договором не збільшують і не зменшують фінансовий результат підприємства за торгівлю цінними паперами відповідно до Податкового кодексу України, інакше це призвело б до численних маніпуляцій.

Договір репо є видом забезпечення виконання зобов"язань, оскільки його можна розглядати як короткострокову позичку (кредит) під заставу цінних паперів. Така сутність договору репо пов"язана з тим, що ціна продажу та викупу узгоджуються таким чином, що ціна продажу фактично виступає як сума кредиту, яка надається покупцеві, а ціна викупу дорівнює сумі кредиту та процентам за користування чужими грошовими коштами. Таким чином, договори репо дозволяють одночасно надати кредит та отримати забезпечення у його погашенні, а тому такі договори часто використовуються в банківській діяльності.

Резервний акредитив(§ 3 Глава 74 ЦК). Акредитив - спосіб безготівкового розрахунку, за яким банк, який відкриває акредитив (банк-емітент), зобов"язується за дорученням платника здійснити платіж отримувачу коштів (продавцю) або уповноважує інший банк здійснити такий платіж. Забезпечувальний характер полягає в тому, що оплата покупцем фактично здійснена, бо гроші вже не знаходяться на його рахунку, але вони не зараховані на рахунок продавця, до моменту виконання ним свого зобов"язання. Тим самим продавцю гарантується своєчасна оплата за поставлені товари, надані послуги, а покупцю гарантується те, що сплачені кошти не зникнуть, а надійдуть у розпорядження контрагента лише після повного виконання зобов"язання. Сам по собі резервний акредитив є і договором, і видом безготівкового розрахунку одночасно, а тому він є додатковий до основного договору (наприклад, договору про надання послуг), в якому розрахунок за акредитивом зазначається в розділі про оплату послуг, а не як окреме застереження чи пункт договору. Суттєвою відмінністю цього виду забезпечення є також те, що виникнення прав та обов"язків сторін пов"язаний не з порушення зобов"язання, а навпаки - з успішним виконання зобов"язання. Наприклад, якщо за договором про надання послуг послуги не будуть надані, то і розрахунок за акредитивом не буде здійснено, що є забезпечувальною умовою.  Важливо вчасно отримати юридичну консультацію для визначення порядку укладання контрактів та угод для збереження  ваших коштів.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Fri, 11 May 2018 12:14:18 +0300
Термінові кроки для водія, якщо ви влетіли в яму, але не бажаєте «влеті-ти» на гроші за ремонт авто http://briz.if.ua/blogs/524.htm http://briz.if.ua/blogs/524.htm На сьогоднішній день  місцевими судами України активно задовольняються позови громадян до державних та комунальних підприємств - утримувачів автомобільних доріг про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля у наслідок наїзду на незакріплений каналізаційний люк, вирізані ями, вибоїни і т.д.

Разом з тим, після того як протягом декількох років  позов розглядається судом першої та апеляційної інстанції, існує різна судова практика касаційних судів, які в багатьох випадках скасовують попередні рішення про стягнення коштів з автодорів та направляють справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Для того щоб не стати на роки заручником судових процесів, потрібно виконати першочергові термінові дії одразу після ДТП.

ПАМЯТАЙТЕ:наїзд на незакріплений люк, вибоїну, що спричинило ушкодження вашому авто -  це також ДТП, через що алгоритм дій, за деякими винятками, майже аналогічний класичним діям при ДТП за участі автомобілів:

1. зупиніться, забезпечте безпеку руху, шляхом виставлення знаків аварійної зупинки, та викликайте патрульну поліцію.

НАЙВАЖЛИВІШЕв справах про завдання шкоди автомобілю внаслідок пошкоджень на дорозі - зібрання доказів того, що пошкодження спричинені саме пошкодженнями,які наявні на дорожньому полотні.

2. до приїзду поліцейських зафіксуйте дорожню обстановку, пошкодження полотна та ушкодження автомобіля на фото та відео засоби.

3. зупиніть свідків ДТП, запишіть їх данні та номера телефонів.

4. по приїзду патрульних, вимагайте складення на місці ДТП акта обстеження ділянки вулично-шляхової мережі в якому зафіксуйте всі пошкодження дорожнього полотна, що спричинило ДТП, а також обстановку на місці ДТП (відсутність освітлення, попереджувальних знаків тощо) та завдані ушкодження вашому автомобілю.

ВАЖЛИВО:наполягайте на максимально детальному опису пошкодження дорожнього полотна (ширина, глибина, висота, діаметр), оскільки, згідно вимог ДСТУ, саме від розмірів вибоїни залежить недопустимість її знаходження на дорозі (ДСТУ передбачає ще й пошкодження в межах норми).

5. по приїзду патрульних поліцейських, зазначте, що Ви бажаєте написати заяву про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 140 КУпАП.

ВАЖЛИВО:частиною 4 статті 140 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність відповідальних службових осіб за порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

До заяви обов"язково долучіть копію складених актів поліцейських.

В подальшому, за умови належного виконання своїх посадових обов"язків, працівниками патрульної поліції буде здійснено запит щодо того, хто є відповідальною службовою особою, та складено протокол за ч. 4 статті 140 КУпАП, після чого направлено для розгляду до суду.

В подальшому, алгоритм Ваших дій майже аналогічний діям при класичному ДТП

6. невідкладно на місці ДТП здійсніть повідомлення про страховий випадок на гарячу лінію Вашої страхової.

Залежно від того, який Ви маєте страховий поліс, страхова компанія повинна розглянути питання щодо виплати вам страхового відшкодування.

ПАМЯТАЙТЕ:Ви маєте право звернення до суду з позовом про відшкодування збитків з винної сторони, навіть за умови того, що Ви не звертались до страхової компанії, проте, в багатьох випадках, отримати страхове відшкодування від страхової значно реальніше, ніж стягнути кошти через суд з винних осіб. Дане правило застосовується і при класичних ДТП за участі декількох водіїв.

7. проведення оцінки вартості відновлювального ремонту автомобіля.

Найкраще -  це провести автотоварознавче дослідження експертом. У цьому випадку, у суду не буде виникати сумнівів щодо завищення розміру завданої шкоди.

8. звернення до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Пам"ятайте, що судова практика в спорах про стягнення матеріальної шкоди з автодоріг - різниться, проте переважна більшість судів першої інстанції задовольняють такі позови. Разом з тим, існує практика судів із відмови у задоволенні позову з підстав недостатньої доведеності доказами того, що пошкодження авто було спричинено саме в наслідок пошкодженням дорожнього полотна, через що водій повинен максимально зафіксувати обставини ДТП після його вчинення на місці пригоди.

Хочемо відмітити, що справи про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок пошкоджень дорожнього полотна, на порядок складніші від справ при класичному ДТП декількох авто. Це зумовлено тим, в першу чергу, що вину посадових осіб, які відповідальні за утримання ділянки дороги, важче встановити, ніж вину іншого учасника ДТП - водія при класичних ДТП.

У разі якщо ж Ви вже потрапили в таку ситуацію і автомобіль зазнав значних ушкоджень, не гайте часу - звертайтесь до юристів за кваліфікованою допомогою.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Fri, 11 May 2018 12:08:14 +0300
Звернення до Європейського суду з прав людини http://briz.if.ua/blogs/523.htm http://briz.if.ua/blogs/523.htm Бувають ситуації, коли громадянин не може порозумітися з власною державою. Цей факт підтверджує кількість заяв, що наразі перебувають на розгляді у Європейському суді з прав людини. 47 суддів щороку розглядають десятки тисяч скарг від громадян 47 країн, які ратифікували Конвенцію про захист прав людини й основоположних свобод.

Україна входить до числа цих держав, а тому її громадяни теж мають право добиватися справедливості у міжнародному суді, якщо вважають, що ця справедливість була порушена на рівні національному.

Які права захищає цей міжнародний суд?

Ті, що визначені Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Якщо зовсім узагальнити, перелік цих прав є досить широким, й охоплює майже усі права, що є відомими нашому законодавству.

Суд розглядає індивідуальні скарги, що можуть бути поданими:

• фізичною особою;

• групою осіб;

• неурядовою організацією.

Варто зазначити, що ще можлива подача скарги на порушення конвенціїдержавою - членом Ради Європи з боку іншої держави - члена.

Коли подавати скаргу до суду?

Суд працює зі скаргами, предмет яких перебуває у сфері відповідальності державних органів (наприклад, парламенту, прокуратури чи іншого державного органу). Важливо зауважити, що суд не розглядає заяви, спрямовані проти приватних осіб або недержавних організацій.

Наступний момент, на який необхідно звернути Вашу увагу: суд приймає заяви до розгляду лише після того, як були використані усі можливості юридичного захисту у середині країни. Альтернатива - Ви маєте довести, що такі засоби захисту є неефективними.

Тобто звернутися одразу до Європейського суду з прав людини не можна. Для України вичерпанням національних засобів правового захисту є звернення до першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Якщо ж рішення касаційної інстанції Ви отримали, й це рішення Вас аж ніяк не влаштовує, зволікати з подальшими кроками не варто. Адже звернутися до Європейського суду Ви маєте право лише протягом шести місяців з дати винесення остаточного рішення.

Як подати скаргу?

Поштою. Навіть, якщо надсилаєте документи в електронному вигляді - обов"язково дублюєте усе поштою. Але все ж у паперовому вигляді звернутися до суду доведеться. Тепер детальніше.

Офіційні мови суду - англійська та французька. Але також Ви можете звертатися мовою однієї з держав, що ратифікували конвенцію. Це означає, що для початку документи можна надіслати українською. Надалі, якщо суд не визнає вашу заяву неприйнятною (тобто якщо Ваше звернення будуть розглядати "по суті"), все ж комунікувати доведеться англійською або французькою.

Розгляд звернення може відбутися без фізичної присутності позивача.

Після отримання першого листа Секретаріат Суду надсилає відповідь з повідомленням про те, що за Вашим іменем було відкрито справу, якій присвоєно певний номер. Необхідно зазначати номер цієї справи в усіх наступних листах до Суду. Також варто зауважити, що відповідати на листи зі Страсбурга необхідно оперативно, якісно та чітко. У протилежному випадку, Ваша відсутня або недостатня реакція може розцінюватися як те, що Ви не зацікавлені у продовженні провадження в Суді. У таких випадках розгляд заяви, як правило, припиняється.

Листи і документи не треба скріплювати, але всі сторінки повинні бути пронумеровані.

Чи потрібен адвокат або представник?

На початковій стадії звернення - ні. Вам не потрібен представник. А якщо він у Вас все ж є, він не зобов"язаний бути адвокатом. Але якщо суд прийме рішення запропонувати Уряду висловити свою позицію у Вашій справі, представляти Ваші інтереси має практикуючий юрист. Ще один момент - цей юрист має володіти або французькою, або англійською мовами.

Оплата послуг юриста.

Суд не надасть Вам фінансову допомогу для оплати послуг юриста на етапі підготовки заяви/звернення. Але після рішення Суду про направлення заяви Урядові для надання коментарів, Ви можете претендувати на отримання безкоштовної юридичної допомоги.

За звернення до суду необхідно платити?

Ні. Процедура розгляду справи безкоштовна й не потребує Вашої особистої присутності. Про результат розгляду Вас обов'язково буде проінформовано.

Наразі Європейський суд є дуже перевантаженим. Чітких часових рамок розгляду справ теж немає. Тому є висока ймовірність, що рішення цієї інстанції доведеться чекати досить довгий період часу.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Fri, 11 May 2018 10:28:58 +0300
Процедура реєстрації дитини після народження http://briz.if.ua/blogs/522.htm http://briz.if.ua/blogs/522.htm Батьки зобов"язані не пізніше 1 місяця від дня пологів зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання одного з батьків або за місцем народження дитини.

Заявниками можуть бути як батьки дитини, так і інші особи. Присутність обох батьків є обов"язковою, якщо батьки мають різні прізвища.

Державна реєстрація проводиться з одночасним визначенням походження дитини та присвоєнням їй імені, прізвища та по батькові.

Як визначається походження дитини?

Походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини.

Походження дитини від батька визначається на підставі свідоцтва про шлюб, якщо на час народження дитини мати перебувала з ним у шлюбі.

Якщо батьки не перебувають у шлюбі, походження дитини від батька визначається за письмовою заявою матері та батька дитини про визнання батьківства або за рішенням суду.

При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків або відповідного рішення суду, запис про батька провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Які документи потрібні для реєстрації народження?

Одночасно із заявою про державну реєстрацію народження (усною або письмовою) для проведення державної реєстрації народження дитини подається:

- паспорт заявника, якщо заявниками є не її батьки;

- документ, який підтверджує факт народження - медичний документ, виданий закладом охорони здоров'я;

- паспорти батьків або одного з них;

- документ, що підтверджує походження дитини від батька (свідоцтво про шлюб або спільна заява матері та батька дитини або заява матері)

- за відсутності документа закладу охорони здоров"я або медичної консультативної комісії, підставою для реєстрації народження є рішення суду про встановлення факту народження.

Як визначитися з ім"ям, прізвищем та по батькові дитини?

При державній реєстрації народження дитині присвоюється прізвище, ім"я та по батькові, які індивідуалізують особу, виділяють її з-поміж інших.

Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати й батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки або судом.

Ім"я дитини визначається за згодою батьків. Ім"я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, визначається матір"ю дитини. Дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належать мати або батько. Спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися органом опіки або судом.

По батькові присвоюється за власним іменем батька. Якщо батько має подвійне ім"я, то по батькові дитині присвоюється за одним із них. На прохання батьків по батькові може також утворюватись згідно з національними традиціями або не присвоюватись взагалі.

Якщо батьківство дитини не визнано, по батькові визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком.

Де працює послуга з прийому документів для реєстрації у пологових?

З метою створення сприятливих умов, спрямованих на спрощення доступу громадян до адміністративних послуг в усіх регіонах України надається послуга щодо прийому документів, необхідних для державної реєстрації народження, та видачі відповідного свідоцтва безпосередньо в пологових будинках. Загалом у 477 медичних установах. За 2016-2017 роки цією послугою скористалися 238 166 громадян.

Інформація про пологові будинки, в яких можна отримати свідоцтво про народження дитини розміщена на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції.

Які додаткові послуги можна отримати разом зі свідоцтвом?

За бажанням батьків чи одного з них під час проведення державної реєстрації народження дитини можуть бути прийняті документи для реєстрації місця проживання новонародженої дитини.

Чи є покарання для батьків, які несвоєчасно зареєстрували дитину?

Несвоєчасна без поважної причини державна реєстрація батьками народження дитини в державних органах державної реєстрації актів цивільного стану тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51 до 153 грн).

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Fri, 04 May 2018 10:20:40 +0300
Щодо відповідальності за затримку у проведенні розрахунку та видачі трудової книжки під час звільнення працівника http://briz.if.ua/blogs/521.htm http://briz.if.ua/blogs/521.htm Припинення трудового договору покладає на власника або уповноважений орган певні зобов"язання.

Так, у разі припинення трудового договору незалежно від підстав власника або уповноважений ним орган оформлює відповідний наказ (розпорядження).

Власник або уповноважений ним орган повинен ознайомити працівника із наказом (розпорядженням) під підпис.

Слід зазначити, що трудовий договір має бути розірваним з моменту фактичного припинення роботи працівником, а не з дня видавання власником або уповноваженим ним органом відповідного наказу (розпорядження).

Відповідно до ст.47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов"язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з розрахунок у строки, зазначені ст.116 КЗпП.

Повний розрахунок означає виплату працівникові:

- заробітної плати, що йому належить;

- грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки, якщо працівник має на неї право;

- вихідної допомоги (ст.44 КЗпП) у певних випадках.

Виплата всіх сум від підприємства, установи, організації, що належить працівникові під час звільнення, проводиться у день його звільнення.

Якщо працiвник в день звiльнення не працював, то зазначенi суми мають бути виплаченi не пiзнiше наступного дня пiсля пред"явлення звiльненим працiвником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові під час звільнення, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед їхньою виплатою.

Відповідно до ст.117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відсутність коштів у власника або уповноваженого ним органу не знімає з нього вини щодо невиплати належних працівникові коштів та не звільняє його від відповідальності.

Власник або уповноважений ним орган зобов"язаний також видати у день звільнення працівникові його трудову книжку з унесеним до неї відповідним записом.

Пунктом 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінсоцзахисту України від 29.07.93 р. №58, зареєстрованим у Мінюсті України 17.08.93 р. за №110 (із змінами, далі-Інструкція), передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Згідно з п.2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до частини 5 статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ (розпорядження) і вноситься запис до трудової книжки працівника.

Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган у цей день н7адсилає йому поштове повідомлення із вказівкою щодо отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмової згоди працівника.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Fri, 04 May 2018 10:19:30 +0300
Чи мають право працівники, які працюють на персональному комп’ютері з рідкокристалічним монітором, на додаткову відпустку за особливий характер праці? http://briz.if.ua/blogs/520.htm http://briz.if.ua/blogs/520.htm На робочих місцях працівників, які працюють на електронно-обчислювальних машинах, покращили умови праці та замінили електронно-променеві монітори на рідкокристалічні. Чи зберігається в цьому випадку право працівників на додаткову відпустку за особливий характер праці ?

Згідно з пунктом 1 статті 8 Закону України "Про відпустки" окремим категоріям працівників, робота яких пов"язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров"я, надаються щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці - тривалістю до 35 календарних днів.

Працівникам, (незалежно від обійманої посади), які працюють не менш як половину тривалості робочого дня на електронно-обчислювальних машинах, і яким тривалість щорічної відпустки не визначена іншими нормативно-правовими актами, надається право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 4 календарних днів згідно з поз. 58 розділу XXII "Загальні професії за всіма галузями господарства" Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов"язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров"я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 1290 (із змінами).

При роботі з візуальними дисплейними терміналами (в тому числі рідкокристалічними) електронно-обчислювальних машин необхідно дотримуватись вимог Правил охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин, затверджених наказом Державного комітету з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 26.03.2010 № 65 (далі - Правила № 65). Правила № 65 поширюються на всіх суб"єктів господарювання незалежно від форм власності, які у своїй діяльності здійснюють роботу, пов"язану з електронно-обчислювальними машинами (ЕОМ) з відеодисплейними терміналами (ВДТ), зокрема на тих, які мають робочі місця, обладнані ЕОМ з ВДТ і периферійними пристроями (ПП).

У Правилах № 65 при визначенні термінів зазначено, що

- відеодисплейний термінал (ВДТ) - частина ЕОМ, що містить пристрій для візуального відображення інформації;

- електронно-обчислювальна машина (ЕОМ) - електронно-обчислювальна машина з необов"язковими додатковими пристроями, системними елементами (пристрої для друку, сканери, модеми, блоки безперервного живлення та інші спеціальні периферійні пристрої);

- оператор ЕОМ з ВДТ і ПП - працівник, який використовує екранні пристрої під час своєї роботи;

- периферійні пристрої (ПП) - сукупність необов"язкових додаткових пристроїв, які використовуються в процесі діяльності оператора ЕОМ (клавіатура, маніпулятор "миша", дискова система, звукова система, модем, мікрофон, принтер, сканер тощо).

Зважаючи на викладене, персональні комп"ютери також належать до ЕОМ.

Робота працівників, які працюють на ЕОМ та обчислювальних машинах, пов"язана з підвищеним зоровим і нервово-емоційним напруженням, тому таку роботу віднесено до роботи з особливим характером праці.

Крім того, робота на візуальних дисплейних терміналах (ВДТ) супроводжується шкідливими факторами, пов"язаними з вимушеною робочою позою при локальному напруженні верхніх кінцівок на фоні обмеженої загальної м"язової активності, та впливом комплексу фізичних факторів шуму, електростатичного поля, неіонізуючих та іонізуючих електромагнітних випромінювань (показники яких не перевищують гранично допустимих рівнів).

Заміна електронно-променевих моніторів на рідкокристалічні частково зменшує зорове навантаження працівників та вплив неіонізуючих та іонізуючих електромагнітних випромінювань, але на дію інших факторів суттєво не впливає.

Отже, право працівників, які працюють на персональному комп"ютері з рідкокристалічним монітором, на додаткову відпустку за особливий характер праці необхідно визначати з урахуванням відповідності робочих місць санітарним правилам і нормам та часу фактичної зайнятості працівника роботою на персональному комп"ютері, яка повинна становити не менше половини тривалості робочого дня.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 25 Apr 2018 15:36:53 +0300
Оформлення посвідки на тимчасове проживання на території України http://briz.if.ua/blogs/519.htm http://briz.if.ua/blogs/519.htm Право на отримання посвідки на тимчасове проживання мають:

- іноземці та особи без громадянства, які досягли шістнадцятирічного віку.

Куди звернутися:

- Заяви для оформлення посвідок подаються іноземцями та особами без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, до територіальних органів або підрозділів Державної міграційної служби України (далі - ДМС) за місцем проживання.

Необхідні документи

Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування, подають:

1) заяву;

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред"явлення повертається), з візою типу Д, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України, та копії сторінок паспорта з особистими даними і візою (у разі наявності);

3) переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) дозвіл на використання праці іноземців та осіб без громадянства (після пред"явлення повертається) та його копію;

5) клопотання (подання) приймаючої сторони (роботодавця) із зобов"язанням повідомити територіальний орган чи підрозділ ДМС України за місцем оформлення посвідки та територіальний орган Державної служби зайнятості в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі про дострокове розірвання чи припинення трудового договору (контракту) з таким іноземцем або особою без громадянства;

6) поліс медичного страхування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

7) квитанцію про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;

8) чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра на матовому папері (допускається подання фотографій в головних уборах, що не приховують овалу обличчя особи, громадянами, релігійні переконання яких не дозволяють з"являтися перед сторонніми особами без головних уборів, за умови, якщо в їхніх паспортних документах вони зображені в головних уборах);

9) копію виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі її наявності).

 

Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну для участі в реалізації проектів міжнародної технічної допомоги, зареєстрованих у встановленому порядку, подають:

1) заяву;

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред"явлення повертається), з візою типу Д, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України, та копії сторінок паспорта з особистими даними і візою (у разі наявності);

3) переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) клопотання (подання) приймаючої сторони (державної установи, підприємства або організації, що є реципієнтом проекту міжнародної технічної допомоги);

5) копію реєстраційної картки проекту міжнародної технічної допомоги, виданої Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, завірена печаткою реципієнта;

6) поліс медичного страхування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

7) квитанцію про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;

8) чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра на матовому папері (допускається подання фотографій в головних уборах, що не приховують овалу обличчя особи, громадянами, релігійні переконання яких не дозволяють з"являтися перед сторонніми особами без головних уборів, за умови, якщо в їхніх паспортних документах вони зображені в головних уборах);

9) копію виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі її наявності).

 

Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну з метою проповідування релігійних віровчень, виконання релігійних обрядів чи іншої канонічної діяльності за запрошенням релігійних організацій та погодженням з державним органом, який здійснив реєстрацію відповідної релігійної організації, подають:

1) заяву;

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред"явлення повертається), з візою типу Д, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України, та копії сторінок паспорта з особистими даними і візою (у разі наявності);

3) переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) клопотання (подання) приймаючої сторони (відповідної релігійної організації);

5) погодження державного органу, який здійснив реєстрацію відповідної релігійної організації, щодо оформлення іноземцеві або особі без громадянства посвідки на тимчасове проживання;

6) поліс медичного страхування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

7) квитанцію про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;

8) чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра на матовому папері (допускається подання фотографій в головних уборах, що не приховують овалу обличчя особи, громадянами, релігійні переконання яких не дозволяють з"являтися перед сторонніми особами без головних уборів, за умови, якщо в їхніх паспортних документах вони зображені в головних уборах);

9) копію виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі її наявності).

 

Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну для участі в діяльності філій, відділень, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій іноземних держав, зареєстрованих у встановленому порядку, подають:

1) заяву;

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред"явлення повертається), з візою типу Д, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України, та копії сторінок паспорта з особистими даними і візою (у разі наявності);

3) переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) клопотання (подання) приймаючої сторони (відповідної філії, відділення, представництва або іншого структурного осередку громадської (неурядової) організації іноземної держави в Україні);

5) оригінал (після пред"явлення повертається) та копію свідоцтва про реєстрацію структурного осередку громадської (неурядової) організації іноземної держави в Україні;

6) поліс медичного страхування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

7) квитанцію про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;

8) чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра на матовому папері (допускається подання фотографій в головних уборах, що не приховують овалу обличчя особи, громадянами, релігійні переконання яких не дозволяють з"являтися перед сторонніми особами без головних уборів, за умови, якщо в їхніх паспортних документах вони зображені в головних уборах);

9) копію виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі її наявності).

 

Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну для роботи у представництвах іноземних суб"єктів господарювання в Україні, зареєстрованих у встановленому порядку, подають:

1) заяву;

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред"явлення повертається), з візою типу Д, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України, та копії сторінок паспорта з особистими даними і візою (у разі наявності);

3) переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) клопотання (подання) приймаючої сторони (відповідного представництва іноземного суб"єкта господарювання в Україні);

5) оригінал (після пред"явлення повертається) та копію свідоцтва про реєстрацію такого представництва;

6) поліс медичного страхування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

7) квитанцію про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;

8) чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра на матовому папері (допускається подання фотографій в головних уборах, що не приховують овалу обличчя особи, громадянами, релігійні переконання яких не дозволяють з"являтися перед сторонніми особами без головних уборів, за умови, якщо в їхніх паспортних документах вони зображені в головних уборах);

9) копію виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі її наявності).

 

Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну для роботи у філіях або представництвах іноземних банків, зареєстрованих у встановленому порядку, подають:

1) заяву;

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред"явлення повертається), з візою типу Д, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України, та копії сторінок паспорта з особистими даними і візою (у разі наявності);

3) переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) клопотання (подання) приймаючої сторони (відповідної філії або представництва іноземного банку в Україні);

5) оригінал (після пред"явлення повертається) та копію свідоцтва про акредитацію філії або представництва;

6) поліс медичного страхування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

7) квитанцію про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;

8) чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра на матовому папері (допускається подання фотографій в головних уборах, що не приховують овалу обличчя особи, громадянами, релігійні переконання яких не дозволяють з"являтися перед сторонніми особами без головних уборів, за умови, якщо в їхніх паспортних документах вони зображені в головних уборах);

9) копію виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі її наявності).

 

Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну для провадження культурної, наукової, освітньої діяльності на підставах і в порядку, встановлених міжнародними договорами України або спеціальними програмами, а також іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну з метою участі в міжнародних та регіональних волонтерських програмах чи участі в діяльності волонтерських організацій, зареєстрованих в Україні в установленому порядку, подає:

1) заяву;

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред"явлення повертається), з візою типу Д, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України, та копії сторінок паспорта з особистими даними і візою (у разі наявності);

3) переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) клопотання (подання) приймаючої сторони (державного органу, відповідального за виконання культурних, освітніх, наукових, волонтерських програм, для участі в яких іноземець чи особа без громадянства прибули в Україну, або волонтерської організації);

5) оригінал (після пред"явлення повертається) та копію свідоцтва про державну реєстрацію волонтерської організації (для волонтерських організацій);

6) поліс медичного страхування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

7) квитанцію про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;

8) чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра на матовому папері (допускається подання фотографій в головних уборах, що не приховують овалу обличчя особи, громадянами, релігійні переконання яких не дозволяють з"являтися перед сторонніми особами без головних уборів, за умови, якщо в їхніх паспортних документах вони зображені в головних уборах);

9) копію виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі її наявності).

 

Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну для роботи кореспондентом або представником іноземних засобів масової інформації, подають:

1) заяву;

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред"явлення повертається), з візою типу Д, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України, та копії сторінок паспорта з особистими даними і візою (у разі наявності);

3) переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) звернення іноземного засобу масової інформації;

5) подання Державного комітету телебачення та радіомовлення України щодо оформлення іноземцеві або особі без громадянства посвідки на тимчасове проживання в Україні;

6) поліс медичного страхування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

7) квитанцію про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;

8) чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра на матовому папері (допускається подання фотографій в головних уборах, що не приховують овалу обличчя особи, громадянами, релігійні переконання яких не дозволяють з"являтися перед сторонніми особами без головних уборів, за умови, якщо в їхніх паспортних документах вони зображені в головних уборах);

9) копію виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі її наявності).

 

Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання, подають:

1) заяву;

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред"явлення повертається), з візою типу Д, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України, та копії сторінок паспорта з особистими даними і візою (у разі наявності);

3) переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) клопотання (подання) приймаючої сторони (навчального закладу) із зобов"язанням повідомити ДМС України про відрахування з такого закладу;

5) документ, що підтверджує факт навчання в Україні;

6) поліс медичного страхування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

7) квитанцію про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;

8) чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра на матовому папері (допускається подання фотографій в головних уборах, що не приховують овалу обличчя особи, громадянами, релігійні переконання яких не дозволяють з"являтися перед сторонніми особами без головних уборів, за умови, якщо в їхніх паспортних документах вони зображені в головних уборах);

9) копію виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі її наявності).

 

Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну з метою возз"єднання сім"ї з особами, які є громадянами України, або які під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - дванадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", уклали шлюб з громадянами України, подають:

1) заяву;

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред"явлення повертається), з візою типу Д, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України, та копії сторінок паспорта з особистими даними і візою (у разі наявності);

3) переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) клопотання (подання) приймаючої сторони (громадянина України, який перебуває в шлюбі з іноземцем або особою без громадянства);

5) оригінал (після пред"явлення повертається) та копію документа, що підтверджує факт перебування в шлюбі з громадянином України (документи, видані компетентними органами іноземних держав легалізуються в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України);

6) поліс медичного страхування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

7) квитанцію про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;

8) чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра на матовому папері (допускається подання фотографій в головних уборах, що не приховують овалу обличчя особи, громадянами, релігійні переконання яких не дозволяють з"являтися перед сторонніми особами без головних уборів, за умови, якщо в їхніх паспортних документах вони зображені в головних уборах);

9) копію виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі її наявності).

 

Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну з метою возз"єднання сім"ї з особами, зазначеними у частинах другій - дванадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", подають:

1) заяву;

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред"явлення повертається), з візою типу Д, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України, та копії сторінок паспорта з особистими даними і візою (у разі наявності);

3) переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) клопотання (подання) приймаючої сторони (особи, зазначеної в частинах другій - дванадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства");

5) оригінал (після пред"явлення повертається) та копію документа, згідно з яким вони, відповідно до права країни походження іноземця або особи без громадянства, вважаються членами сім"ї вказаної особи. Документ, що підтверджує належність до членів сім"ї, визнається дійсним в Україні в разі його легалізації, якщо інше не передбачено законом чи міжнародними договорами України. 6) Документи про наявність у приймаючої сторони достатнього фінансового забезпечення для утримання членів сім"ї в Україні.

7) поліс медичного страхування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

8) квитанцію про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;

9) чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра на матовому папері (допускається подання фотографій в головних уборах, що не приховують овалу обличчя особи, громадянами, релігійні переконання яких не дозволяють з"являтися перед сторонніми особами без головних уборів, за умови, якщо в їхніх паспортних документах вони зображені в головних уборах);

10) копію виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі її наявності).

 

Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, яких до завершення граничного строку перебування в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, не було примусово видворено з України з причин відсутності проїзного документа, транспортного сполучення з країною їх походження або з інших причин, що не залежать від таких осіб, подають:

1) заяву;

2) за наявності паспортний документ (після пред"явлення повертається) і копії сторінок паспорта з особистими даними;

3) довідку про тримання іноземця (особи без громадянства) у ПТПІ;

4) квитанцію про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;

5) чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра на матовому папері (допускається подання фотографій в головних уборах, що не приховують овалу обличчя особи, громадянами, релігійні переконання яких не дозволяють з"являтися перед сторонніми особами без головних уборів, за умови, якщо в їхніх паспортних документах вони зображені в головних уборах).

Термін розгляду заяви

Протягом 15 робочих днів з дати прийняття територіальним органом або підрозділом ДМС України документів від іноземця або особи без громадянства

Строк дії документу, що є результатом отримання послуги

Видається строком до одного року з можливістю його продовження.

Підстави для відмови у наданні послуги

Рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається у разі:

1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку;

2) необхідності охорони здоров"я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;

3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі;

4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;

5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов"язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов"язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в"їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання);

6) інших випадках, передбачених законами.

Строк звернення до ДМС України та відповідальність у разі його порушення

Не пізніше ніж за 15 днів до закінчення дозволеного строку перебування на території України. Для іноземців та осіб без громадянства, які прибули з країн з візовим порядком в'їзду, обов'язкова наявність довгострокової візи типу Д.

Порядок оскарження

Іноземець та особа без громадянства протягом місяця з дня отримання копії рішення про відмову у видачі посвідки або скасування посвідки на тимчасове проживання має право на його оскарження шляхом звернення до ДМС або суду. Оскарження такого рішення зупиняє його виконання.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 25 Apr 2018 12:52:10 +0300
Заміна сторін у договорі оренди землі: підстави, порядок, наслідки http://briz.if.ua/blogs/518.htm http://briz.if.ua/blogs/518.htm Право оренди земельної ділянки

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного Кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи України, у власності яких перебувають земельні ділянки (пункт 1 статті 5 Закону України "Про оренду землі").

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (пункт 1 статті 6 Закону України "Про оренду землі").

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, відповідно до частини 4 статті 124 Земельного кодексу України, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Договір оренди надає право орендарю володіти і користуватися майном. Договір оренди землі є двостороннє зобов'язуючим, коли кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, які тривають у час дії договору.

Успадкування права оренди

Згідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право оренди земельної ділянки не відноситься до закріпленого в статті 1219 Цивільного кодексу України переліку прав та обов'язків особи, які не входять до складу спадщини. Тобто, за загальним правилом, право оренди земельної ділянки включається до спадщини.

Відповідно до статті 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до частини 5 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки може відчужуватися у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

Перехід права на оренду визначений частиною 1 статті 7 Закону України "Про оренду землі". Право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями.

Отже, якщо умовами договору оренди земельної ділянки не передбачена заборона переходу права на оренду в порядку спадкування, то спадкоємці можуть успадкувати право на оренду земельної ділянки, яка є предметом договору.

Право оренди земельної ділянки підлягає обов'язковій державній реєстрації, та виникає з моменту такої реєстрації (статті 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Такими документами є:

укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, речові права, що підлягають реєстрації;

свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 01.01.2013 року;

інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Для державної реєстрації права власності на земельну ділянку в разі, коли в документах, що подаються для такої реєстрації, відсутні відомості про її кадастровий номер, а також у разі, коли в результаті доступу до Державного земельного кадастру державним реєстратором встановлено відсутність відомостей про відповідну земельну ділянку, також подається витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку.

За бажанням заявника у разі зміни відомостей про земельну ділянку, що не пов'язані з поділом, виділом в натурі частки із земельної ділянки або об'єднанням кількох земельних ділянок, для державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку може бути подано витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку, що містить актуальні відомості про неї, незалежно від наявності таких відомостей в документах, що подаються для відповідної реєстрації.

У таких випадках, а також у разі отримання державним реєстратором відомостей з Державного земельного кадастру шляхом доступу до нього, що містять зміни щодо відомостей про земельну ділянку, що не пов'язані з поділом, виділом в натурі частки із земельної ділянки або об'єднанням кількох земельних ділянок, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав до Державного реєстру прав вносить відомості про земельну ділянку відповідно до витягу/відомостей з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку (пункт 59 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

За присвоєнням земельній ділянці кадастрового номера та замовлення відповідної землевпорядної документації має звертатися або власник земельної ділянки, або вже законно визнаний спадкоємець, яким він стає після видачі свідоцтва про право на спадщину.

Перехід права оренди в зв"язку із реорганізацією юридичної особи

Частиною 3 статті 284 Господарського кодексу України визначено, що реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди.  Частиною 4 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди, якщо інше не передбачено договором оренди земельної ділянки.

При реорганізації юридичної особи виникає правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників (ст. 104 Цивільного кодексу України). При реорганізації юридичної особи орендаря всі права та обов"язки за договором оренди переходять до нового орендаря - юридичної особи, яка створена в результаті реорганізації.

При реорганізації юридичної особи - орендаря, зміни власника земельної ділянки та в інших випадках передбачених законодавством, правонаступнику чи новому власнику земельної ділянки необхідно звернутися із клопотанням до відповідного органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади або власника земельної ділянки про внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині заміни сторін договору у зв"язку із зміною орендаря чи орендодавця земельної ділянки. (лист Держкомзему України від 21.12.2009 за № 23382/17/7-09).

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Зміни до договору набирають чинності в такому ж самому порядку - тобто після державної реєстрації.

Заміна орендаря у договорі оренди на підставі договору купівлі-продажу права оренди

Частиною 1 статті 82 Земельного кодексу України передбачено, що юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Перехід права оренди відбувається на підставі цивільно-правової угоди від орендаря-продавця до орендаря-покупця. За договором купівлі-продажу право оренди, що належить орендарю переходить до покупця такого права. Договір купівлі-продажу права оренди є підставою для укладення додаткової угоди із внесенням змін до договору оренди в частині заміни особи орендаря.

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст. 30 Закону України "Про оренду землі"). Згідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

При зміні власника земельної ділянки відбувається видача нового державного акта власнику землі чи здійснюється відмітка про перехід права власності і перереєстрація державного акта. Право власності на землю виникає виключно з моменту реєстрації правовстановлюючого документу а не з моменту укладання правочину про перехід права власності (ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", ст. 126 Земельного кодексу України).

За обставин, визначених статтями 131, 132 Земельного кодексу України, відбувається перехід права оренди із заміною сторони в чинному договорі оренди.

Якщо до нового власника переходить право оренди на тих же умовах, в тому ж обсязі, то відсутня необхідність проходити довгу процедуру припинення договору, набуття ділянки в оренду. Для орендодавця розірвання договору і надання її в оренду новому орендарю означає втрату орендної плати за земельну ділянку в період оформлення договору, а для орендаря неможливість належним чином приступати до використання як ділянки так і об"єкту нерухомості, що перебуває у його власності. Тому заміна сторони в договорі оренди вигідна обом сторонам.

Між новим власником орендованого майна, який виступатиме відтепер орендодавцем, і орендарем укладається договір оренди, в якому вони позначають, що відбулася зміна орендодавця, який придбав предмет оренди у власність на підставі договору купівлі продажу, укладеного між колишнім орендодавцем (попереднім власником) і новим орендодавцем (теперішнім власником) від такого-то числа, місяця, року, про що у встановленому порядку орендар був повідомлений, як того вимагає ст. 516 Цивільного кодексу України, і сторони домовилися внести відповідні зміни до договору оренди шляхом його укладення в новій редакції.

Перехід права оренди в разі засудження орендаря

У разі засудження фізичної особи-орендаря до позбавлення волі або обмеження його дієздатності за рішенням суду право на оренду земельної ділянки переходить до одного з членів його сім'ї, який виявив бажання і може відповідно до закону стати орендарем, а в разі його відмови або відсутності таких - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем, за їх згодою (частина 2 статті 7 Закону України "Про оренду землі")

Заміна орендаря земельної ділянки на підставі домовленості між попереднім і новим орендарем

Попередній орендар і новий орендар можуть укласти угоду про заміну сторін в договорі оренди, якою будуть врегульовані питання взаєморозрахунків та процедуру передачі земельної ділянки після перереєстрації договору оренди. За своїм змістом такий договір містить елементи одночасної зміни кредитора і боржника. Порядок заміни кредитора в зобов'язанні регулюється статтями 512-519 Цивільного кодексу України, заміни боржника - статтями 520-523 Цивільного кодексу України. Оскільки договір оренди земельної ділянки є двостороннє зобов'язуючими то кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, виділити окремо цесію або переведення боргу неможливо.

Заміна сторони в договорі оренди можлива у разі виникнення потреби вибуття із орендних відносин орендаря. Необхідною є угода між попереднім і новим орендарем. Підставою для цього є закон, певний юридичний факт чи волевиявлення попереднього орендаря нового орендаря і згода орендодавця. Але сам договір між попереднім і новим орендарем не породжує ніяких змін у договірних правовідносинах між попереднім орендарем і орендодавцем. Орендодавець не є учасником договору про заміну сторін в договорі. Але на це необхідна його згода, адже це переведення боргу. Договір між новим і попереднім орендарем може бути виконаним лише після реєстрації додаткової угоди до договору.

Якщо орендар вбачає, що склалися обставини, які унеможливлюють належне виконання зобов"язань за договором оренди, достроково припинити зобов"язання він не може (відсутність підстави, в тому числі і згода орендодавця) але він надалі не може продовжувати виконувати зобов'язання повністю або частково. З метою запобігання невигідних для сторін майновим та іншим наслідкам, орендар повинен негайно повідомити про це орендодавця. Повідомивши сторону договору про неможливість його виконання, орендар продовжує використовувати ділянку, оскільки саме повідомлення не звільняє його від відповідальності за невиконання зобов'язання (стаття 205 Господарського кодексу України). Особливістю зобов"язання є те, що одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Орендодавець не зацікавлений у припиненні зобов"язань за договором оренди (неможливість досягнення мети договору, можливі додаткові витрати неотримані прибутки та інші наслідки що істотно впливають на його інтереси). Договір оренди земельної ділянки був укладений в інтересах сторін, на умовах що забезпечували оптимальний баланс їх інтересів. Але відбулася істотна зміна обставин, які сторони не могли передбачити. Саме така істотна зміна обставин є підставою для зміни договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).

Найбільш доцільним при виході із ситуації, яка склалася є заміна сторін в договорі оренди та внесення змін до договору оренди. Зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом чи договором (стаття 651 Цивільного кодексу України). Тому щоб досягти згоди щодо заміни орендаря в договорі оренди, необхідно щоб новий орендар також став стороною договору оренди. І тільки у разі недосягнення такої згоди, можна на вимогу однієї із сторін лише у судовому порядку, при наявності підстав, визначених законом чи договором. При внесенні змін до договору щодо заміни сторони, юридична суть договору від цього не зміниться, відносини не припиняться а відбудеться певна зміна у цих відносинах.

Зміни до договору передбачають внесення змін як в таку частину договору як умови договору, так і в інші частини. Формулювання може бути наступним "сторони домовились преамбулу договору викласти в наступній редакції..." Також в договір про перехід права оренди бажано включити умову щодо обов"язкового внесення змін до договору оренди.

У разі зміни договору зобов"язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання, тощо (стаття 653 Цивільного кодексу України). Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна до договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні норми Цивільного кодексу чітко і однозначно надають можливість укладання таких договорів. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступати від положень актів цивільного законодавства і врегульовувати свої відносини на власний розсуд (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 25 Apr 2018 12:43:18 +0300
Виділення майнового паю в натурі та визнання права власності на таке майно http://briz.if.ua/blogs/517.htm http://briz.if.ua/blogs/517.htm Що таке майновий пай?

Майновий пай - це частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду.

До пайового фонду майна учасників колективного сільськогосподарського підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств та організацій, згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство".

Хто має право на майновий пай?

На майновий пай мають право всі члени колективного сільськогосподарського підприємства, а також особи, за якими відповідно до законодавства зберігається право на майновий пай, зокрема:

-         пенсіонери;

-         особи, які призвані для проходження строкової військової або альтернативної служби;

-         особи, які призвані на військові збори;

-         особи, які проходять підготовку з відривом від виробництва у навчальних закладах Товариства сприяння обороні України та в інших подібних навчальних закладах;

-         особи, направлені підприємством для навчання у професійно-технічні та вищі навчальні заклади всіх рівнів акредитації;

-         особи, які підвищують рівень кваліфікації з відривом від виробництва;

-         особи, обрані на виборчі посади органів місцевого самоврядування та органи державної влади, а також профспілкових організацій;

-         жінки, які перебувають у відпустці у зв"язку з вагітністю та пологами;

-         особи, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною;

-         особи, які втратили працездатність внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров"я, що не було пов"язано з виконанням трудових обов"язків на цьому підприємстві;

-         особи, які припинили трудові відносини з підприємством, але не отримали при цьому належного їм майнового паю натурою, грошима або цінними паперами;

-         спадкоємці померлих осіб, які мали право на майновий пай.

Список осіб, які мають право на майновий пай, складається комісією з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки і затверджується зборами співвласників.

За рішенням зборів співвласників до осіб, що мають право на майновий пай, можуть бути віднесені й інші категорії осіб, наприклад, такі, що відпрацювали у господарстві довгий час і вибули з поважних причин, а також особи, які мають право на пайовий фонд майна, але з різних причин не були включені до списку.

Куди звернутися?

Для внесення до списку осіб, які мають право на майновий пай власнику паю необхідно звернутися з заявою у довільній формі про вихід зі складу членів спілки співвласників та виділення майна в натурі до комісії з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки. В даній заяві необхідно вказати конкретні об'єкти нерухомого майна, які необхідно виділити. Обов'язково необхідно звернути увагу на те, щоб назва кожного об'єкту нерухомого майна - кожної окремої будівлі, споруди відповідала назві цього ж об'єкту нерухомого майна, яка записана у балансі спілки власників. Факт подачі такої заяви повинен бути підтверджений відміткою про вручення.

Для того, щоб зібрати загальні збори спілки співвласників необхідно звернутися до комісії з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки, спілки співвласників та власників паїв. Скликати загальні збори спілки співвласників необхідно для проведення голосування та отримання згоди щодо виділення вказаного у заяві нерухомого майна. За результатом таких зборів приймається протокол про виділення конкретно визначеного майна розформованого колективного сільськогосподарського підприємства в натурі з конкретним зазначенням нерухомого майна, яке виділяється в натурі, а саме щоб назва кожного об'єкту нерухомого майна - кожної окремої будівлі, споруди - відповідала назві цього ж об'єкту нерухомого майна, яка записана у балансі спілки співвласників.

Список осіб, які мають право на майновий пай та перелік майна для виділення в натурі складається комісією з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки і затверджується зборами співвласників.

Право громадян на пайовий фонд майна

Згідно абзацу другого частини 1 статті 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" право кожного члена підприємства на пайовий фонд майна залежить від його трудового внеску.

Трудовий внесок кожної особи визначається з урахуванням розміру всіх форм оплати праці за період членства у цьому підприємстві.

Учаснику колективного сільськогосподарського підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки в пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства.

Виділення майнового паю в натурі

Виділення майнового паю в натурі можливий, наприклад, якщо вилучення заявлених об'єктів не порушує цілісності структури матеріально-технічної бази колективного сільськогосподарського підприємства та балансу матеріально-технічного забезпечення паїв.

Вихід окремої особи або декількох членів, які отримують свої майнові паї в натурі. Прикладом може бути вихід окремої особи для створення фермерського господарства чи вихід кількох осіб для створення приватного підприємства (ТОВ, кооперативу або іншої юридичної форми).

Вихід більшості власників майнових паїв, які отримують майно цілісним майновим комплексом.Такі особи отримують основні та обігові засоби на загальну суму своїх майнових паїв і підписують між собою договір про спільне володіння, користування та розпорядженням майном.

Визначення індивідуальних майнових паїв

Індивідуальний майновий пай визначається на підставі: методики визначення трудового внеску; календарного періоду обчислення трудових внесків; методики обчислення розміру індивідуального майнового паю. Методику визначення трудового стажу та методику обчислення розміру індивідуального майнового паю затверджує Мінагрополітики.

Уточнення розмірів паїв членів підприємства

Уточнення розмірів паїв членів підприємства здійснюється у разі: повернення до пайового фонду майна підприємства, яке перебувало в податковій заставі і призначалося, але не було використано, для погашення заборгованості із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів і державних цільових фондів у зв'язку із списанням цієї заборгованості відповідно до законодавства; зміни вартості пайового фонду майна з урахуванням цін на дату його встановлення; виділення майна в натурі окремим співвласникам за період, що минув після реорганізації підприємства.

Строки передачі

Не пізніше 10 днів з дня затвердження переліку осіб, які мають право на майновий пай комісія з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки передає спілці співвласників список співвласників і перелік майна, призначеного для виділення, а копії цих документів - до відповідної ради.

Документ, що посвідчує право власника на майновий пай

Майновий пай підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай, яке видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства. До цього списку додаються такі документи: акт розрахунку уточненого пайового фонду; уточнена структура пайового фонду; уточнений перелік майна пайового фонду.

Для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування, інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена підприємства. При цьому всі подані документи формуються в окрему справу щодо кожного підприємства.

Факт оформлення свідоцтва засвідчується гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради. Оформлені свідоцтва реєструються у книзі обліку свідоцтв про право власності.

Вартість

Видача свідоцтва громадянину проводиться безоплатно.

У випадку втрати чи пошкодження свідоцтва громадянину видається дублікат, про що робиться відповідний запис на бланку свідоцтва.

Передача майна

Передача майна оформляється актом приймання-передачі, який складається у двох примірниках. Перший примірник передається в бухгалтерію колективного сільськогосподарського підприємства і є підставою для відображення в бухгалтерському обліку операцій з виділення громадянам майна в рахунок їх паїв. Другий примірник передається новим власникам майна разом з інвентарними картками або інвентарними описами основних засобів та накладними внутрішньогосподарського призначення на оборотні засоби.

Після підписання акта приймання-передачі майна право власності на майно переходить до колективу співвласників або до окремої особи, яка отримала свій майновий май індивідуально.

Судовий порядок

Згідно з пунктом 2 статті 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" пай є власністю учасника колективного сільськогосподарського підприємства. Право розпоряджатися ним за власним розсудом такий громадянин набуває після припинення членства в колективному сільськогосподарському підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

У разі не включення члена колективного сільськогосподарського підприємства до списку осіб, які мають право на майновий пай та виділення йому майнового паю в натурі; невиконання рішення загальних зборів або збори взагалі не вирішили по суті питання щодо виділення йому в натурі майнового паю; невидачі свідоцтва про право власності на майновий пай подальший захист прав власника вирішується в судовому порядку.

Процесуальною формою вираження позову є саме позовна заява, яка має містити всі елементи позову та інші необхідні для провадження у справі дані передбачені Цивільним процесуальним кодексом України.

Вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом незалежно від закінчення строку позовної давності. Але якщо при розгляді спору буде встановлено, що зазначений строк закінчився до пред'явлення позову, це даватиме підставу для відмови в його задоволенні.

Позовна заява за захистом своїх порушених прав подається до суду за місцем знаходження майнового паю.

За подання до суду позовної заяви про виділення майнового паю в натурі, яка подається особою сума судового збору встановлюється в 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, згідно Закону України "Про судовий збір".

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 25 Apr 2018 12:04:27 +0300
Відстрочення та розстрочення виконання судового рішення http://briz.if.ua/blogs/516.htm http://briz.if.ua/blogs/516.htm Статтею 373 Цивільного процесуального кодексу України закріплюється право на відстрочку і розстрочку виконання судового рішення. У зазначеній статті йде мова про те, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою сторони виконавчого провадження суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення в судовому засідання з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання.

Порядок розгляду заяви

Відстрочка виконання рішення означає перенесення виконання на інший час, а розстрочка - надання можливості виконання рішення по визначених частинах у встановлені строки. Питання про відстрочку або розстрочку виконання може вирішуватися судом у порядку ст. 217 Цивільного процесуального кодексу України або після відкриття виконавчого провадження. Порушити питання про відстрочку і розстрочку виконання рішення після відкриття виконавчого провадження може сам державний виконавець або сторони виконавчого провадження чи їх представники. Причому сторони або їх представники можуть порушувати це питання як перед державним виконавцем, так і безпосередньо перед судом, який ухвалив рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ. Підставами такого прохання можуть бути хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо. Питання про відстрочку або розстрочку виконання повинно бути розглянуте судом у десятиденний строк з викликом сторін виконавчого провадження. Зазначена норма кореспондується із приписами статті 33 Закону України "Про виконавче провадження". Так, частиною третьою статті 33 цього Закону встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Таким чином, наведена норма пов'язує можливість розстрочення чи відстрочення виконання рішення, зокрема, у "виняткових випадках" за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк.

Обставини, що враховуються під час розгляду заяви

·        матеріальні інтереси сторін

·        фінансовий стан сторін

·        ступінь вини відповідача у виникненні спору

·        наявність інфляційних процесів у економіці держави

·        інші обставини справи

Варто зазначити, що суд у вирішенні цих питань також враховує те, що обставини, за яких виконання рішення неможливе, повинні існувати насправді, в реальності, та безпосередньо перешкоджати його виконанню в строки, в обсязі та в порядку, визначені у рішенні. Тому не є підставами для суду для надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, зміни чи встановлення способу і порядку його виконання обставини, які зумовлені суб'єктивним фактором і неправомірною поведінкою з боку сторін. Наприклад, у випадку несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм законом права, державний виконавець відкладає виконавчі дії відповідно до статті 32 Закону України "Про виконавче провадження". За таких обставин інститут відстрочки виконання рішення не застосовується. Треба зазначити, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Незважаючи на відсутність вичерпного законодавчого переліку підстав для надання відстрочки, розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, суд, керуючись критерієм настання обставин, які ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення, у кожній конкретній справі з врахуванням всіх особливостей ситуації, вирішує питання про їх наявність чи відсутність, а також вирішує питання про наявність чи відсутність причин, які перешкоджають виконанню рішення суду та за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 25 Apr 2018 11:59:45 +0300
Змінились правила "прописки" http://briz.if.ua/blogs/515.htm http://briz.if.ua/blogs/515.htm В Україні реєстрація місця проживання залишається доволі ускладненою, хоча є однією із найпопулярнішіх адміністративних послуг, передає Корупція.Інфо

Офіс реформ адміністративних послуг створив законопроект про заміну прописки на спеціальну реєстрацію, яка буде здійснюватися на основі декларативного або демографічного принципу.

Людині, яка знялася з реєстрації за попереднім місцем проживання, дається місяць (30 календарних днів) на те, щоб зареєструватися за новою адресою. Раніше цей термін становив всього 10 днів. Прописка оформляється в день надання особою всіх необхідних документів та за бажанням заявника може проводитись одночасно з випискою з попереднього місця проживання.

При подачі документів на прописку або виписку з квартири через центр надання адміністративних послуг, представника соцслужб, ЖЕКу, ОСББ або керуючого багатоквартирного будинку, датою реєстрації місця проживання є день отримання органом реєстрації відповідних документів. Таким чином, терміни оформлення прописки відрізняються від встановлених законом, але як правило не перевищують 30 днів.

Володарям паспортів у вигляді ID-карт інформація про місце проживання вноситься на електронний чіп, вмонтований в документ. Заміна ID-паспортів у зв'язку зі зміною прописки не проводиться. В паспорта старого зразка (книжечка) відомості про виписку і прописку проставляються у вигляді штампа.

Реєстрація місця проживання дорослих і дітей старше 14 років Порядок реєстрації місця проживання в Україні передбачає особисте звернення до органу реєстрації або ЦНАП. Оскільки дитина, яка досягла 14 років, може самостійно вибирати собі місце проживання, при подачі документів на прописку його присутність обов'язкова.

При виникненні обставин, що перешкоджають самостійному зверненням до органів реєстрації для оформлення прописки, реєстрація за місцем проживання може бути проведена за зверненням законного представника (батьки, опікуни) або представника за дорученням.

Які документи потрібні для прописки в 2018 році? Згідно пункту 18 "Правил реєстрації місця проживання" для отримання прописки необхідно подати наступний пакет документів:

- заяву про реєстрацію місця проживання - квитанцію про сплату адміністративного збору - військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку) - заяву про зняття з реєстрації місця проживання (у разі здійснення прописки одночасно з випискою з попереднього адреси) - документ, до якого вносяться відомості про місце проживання (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення на постійне проживання; вид на проживання, посвідчення біженця і т.д.) - документи, що підтверджують право особи на проживання в квартирі, будинку. Це можуть бути документи на право власності, рішення суду про надання права користування житловим приміщенням, договір оренди або інші документи. У разі якщо таких документів немає, реєстрація може здійснюватися тільки за згодою власника житла (якщо власників кілька - за згодою всіх власників)

При реєстрації за згодою власника потрібно його присутність при подачі заяви. Також він повинен мати при собі документи, що засвідчують особу і право власності на житло, в яке здійснюється прописка.

Реєстрація місця проживання дітей молодше 14 років Процедура прописки малолітніх дітей аналогічна процесу реєстрації місця проживання повнолітніх громадян, проте має ряд юридичних особливостей. Зокрема, прописка дитини до 14 років може бути здійснена виключно за місцем реєстрації одного з батьків. При цьому згода власника житла для цього не потрібно.

У разі, якщо батько і мати малюка прописані за різними адресами, місце проживання дитини реєструється разом з одним з них з письмової згоди другого з батьків. Дозвіл тата (мами) на прописку дітей в квартиру або будинок до другого з батьків не потрібна, якщо місце проживання дітей визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки.

Що стосується реєстрації місця проживання новонародженої дитини, то батькам на виконання цієї формальності дається три місяці з дня народження малюка. Процедура в цьому випадку максимально спрощена і за бажанням батьків або одного з них, документи для прописки новонародженого можуть бути подані через РАГС під час проведення держреєстрації народження.

Також є можливість зареєструвати місце проживання новонароджених дітей через органи соцзахисту одночасно з подачею заяви на державну допомогу при народженні дитини.

Перелік документів, необхідних для реєстрації дитини: - заяву на оформлення дитині прописки - оригінал і копія свідоцтва про народження - квитанція про сплату адміністративного збору - оригінал і копія паспорта одного з батьків, до якого прописується дитина

Для реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, необхідна присутність обох батьків або нотаріально завірена згода тата (мами) на прописку дитини за новою адресою.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Tue, 17 Apr 2018 14:46:12 +0300
Що потрібно знати укладаючи договір http://briz.if.ua/blogs/514.htm http://briz.if.ua/blogs/514.htm Найпоширенішою підставою виникнення зобов"язань (тобто тих дій, які особа зобов"язується виконати на користь іншої особи (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо)) - є договори.

Кожна людина за все своє життя укладає велику кількість договорів. Та що там говорити про все життя, якщо тільки щоденно кожен з нас укладає декілька договорів.

Так, купуючи квиток на проїзд у громадському транспорті, ми укладаємо договір перевезення, купуючи товар у магазині - договір роздрібної купівлі-продажу, ідемо до перукарні - договір про надання послуг тощо.

Тому кожному з нас бажано володіти хоча б необхідним мінімумом інформації про свої права при укладенні договорів, їх виконанні, зміні та припиненні, який буде наведено у даній статті.

Перше, що треба знати, це те, що у цивільному праві існує так званий принцип свободи договору. Якщо простими словами, то згідно з цим принципом кожна особа може укласти договір з ким завгодно, про що завгодно, на яких завгодно умовах, головне, щоб це не суперечило вимогам законодавства.

Якщо той чи інший договір не відповідає вимогам законодавства, він може бути визнаний недійсним, тобто таким, що не породжує жодних юридичних наслідків.

Однак, цивільним законодавством встановлена презумпція правомірності правочину, згідно якої договір вважається правомірним, а отже й дійсним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, якщо, наприклад, договір купівлі-продажу нерухомості, згідно закону, має бути посвідчений нотаріально, то у випадку, якщо він нотаріально не посвідчений, такий договір є недійсним в силу закону (нікчемним) і його визнання недійсним в суді не вимагається. Якщо ж договір купівлі-продажу нерухомості буде посвідчений нотаріально, однак продавець в момент укладення договору не буде розуміти значення своїх дій та (або) не зможе керувати ними, то такий договір треба буде визнавати недійсним через суд, доводячи суду підстави його недійсності. Допоки суд не визнає такий договір недійсним, він буде вважатись правомірним. У випадку ж, якщо суд визнає такий договір недійсним, то недійсним він буде з моменту його укладення.

За загальним правилом, наслідком недійсності договору - є двостороння реституція, тобто кожна сторона договору повертає одна одній все отримане в результаті виконання договору. Згідно вищенаведеного прикладу, покупець нерухомості повертає у власність продавця придбану нерухомість, а продавець повертає покупцю отримані гроші.

Для укладення договору, необхідним є досягнення його сторонами згоди з усіх істотних умов, тобто тих умов, які законом визначені обов"язковими для певного виду договору, щоб такий договір вважався укладеним.

Якщо ж особи, які бажають укласти договір не досягнуть згоди хоча б з однієї істотної умови, то такий договір буде вважатись неукладеним, навіть, якщо такими особами буде підписано письмовий документ, що матиме назву "Договір".

До речі, сам договір, щоб він вважався укладеним, не обов"язково повинен бути викладений у формі єдиного письмового документу під назвою "Договір", як прийнято вважати більшістю громадян.

Взагалі законом встановлено дві форми договорів - усна та письмова.

Усні договори - це ті, які виконуються в момент їх укладення, наприклад, купівля-продаж товарів в магазині з одночасним розрахунком.

Письмовими вважаються всі договори, зміст яких зафіксований на папері. Як вже було зазначено вище, не обов"язково це має бути єдиний документ під назвою "Договір", як всі звикли. Зміст договору може бути зафіксовано, наприклад, у листах, якими обмінялись сторони, і таким чином досягли певної згоди. До письмової форми відноситься і електронна форма договору.

Крім того, воля до укладення договору може виражатися мовчанням особи.

Наприклад, досить часто в договорах оренди прописується умова, що у випадку, якщо одна зі сторін не повідомить іншу про припинення договору оренди за місяць до закінчення строку його дії, такий договір вважається продовженим на такий самий строк. Таким чином, не вчиняючи жодних активних дій, сторони щоразу укладають додатковий договір про продовження строку дії основного договору. Тому треба бути пильними, і у випадку, якщо у договорі існує така умова, не прогавити момент повідомлення іншої сторони договору про його припинення, якщо бажаєте припинити його дію.

Слід мати на увазі, що зобов"язання породжене договором не припиняється з закінченням строку його дії. Тобто, якщо, наприклад, згідно з договором ви взяли на себе обов"язок сплатити гроші за товар, то після закінчення строку дії договору ви все одно зобов"язані їх сплати, якщо товар вами отриманий.

Договори, які укладаються між підприємцем та споживачем мають назву "публічні договори". Наприклад, це договори роздрібної торгівлі, перевезення транспортом загального користування, послуг зв"язку, медичного, готельного, банківського обслуговування тощо.

Особливість таких договорів в тому, що підприємець не має права відмовити вам в укладенні публічного договору. Для прикладу, готель не може відмовити вам у наданні кімнати для проживання, якщо у наявності є вільні номери; перукар не може відмовити вам у наданні перукарських послуг, якщо ви йому просто не сподобались тощо. У випадку необґрунтованої відмови в укладенні публічного договору з такого підприємця можуть бути стягнуті завдані споживачеві збитки.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

 

]]>
Tue, 17 Apr 2018 14:29:50 +0300
Що робити споживачу, якщо ціни на ціннику і в чекові не співпадають? http://briz.if.ua/blogs/513.htm http://briz.if.ua/blogs/513.htm На жаль, такі ситуації трапляються нерідко. При цьому, намагаючись з"ясувати ситуацію у касира чи продавця-консультанта, у відповідь чуємо сумнівне пояснення на кшталт: "проводилася переоцінка, не встигли замінити цінники".

А на вимогу покупця продати товар за ціною, вказаною на ціннику реакція представників продавця буває ще цікавішою, як от: "не хочете - не беріть" або "можемо тільки оформити повернення товару".

І покупець опиняється перед касою, як перед казковим каменем, від якого ведуть три шляхи: відмовитись від покупки та забрати свої гроші, змиритися з вищою ціною або домогтися продажу товару за ціною, зазначеною у ціннику (тобто повернення різниці між двома цінами).

Саме для бажаючих обрати останній шлях буде корисною наступна інформація.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів"  споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару.

Інформація про продукцію повинна містити дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції.

Відповідно до п. 11 Інструкції  про порядок позначення роздрібних цін на товари народного споживання в підприємствах роздрібної торгівлі та закладах ресторанного господарства (затверджено наказом Мінзовнішекономторгу N 2 від 04.01.97), після проведення переоцінки товарів суб"єкт господарювання повинен перемаркувати ціни шляхом закреслення попередньої ціни і позначення нової ціни на цінниках, товарних ярликах, етикетках підприємств-виготівників, упаковці та ін. кожної одиниці товару і засвідчити підписом працівника, відповідального за формування, встановлення або застосування цін.

Оформлення засобів інформування про ціни проводиться до надходження товару до торговельного залу або об"єкта дрібно-роздрібної торговельної мережі (п. 12 Інструкції).

Працівники суб"єкта господарювання до початку роботи повинні перевірити наявність і правильність оформлення ярликів цін (цінників), покажчиків цін, меню, прейскурантів цін.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" забороняється ведення нечесної підприємницької діяльності, зокрема будь-якої діяльності (дій або бездіяльності), що вводить споживача в оману.

Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вважається такою, що вводить в оману.

Нагадаємо, що відповідно до ч. 8 ст. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, при виникненні відповідних непорозумінь при розрахунку за товар насамперед слід звернутися до адміністрації магазину з вимогою повернення різниці між ціною на ціннику та ціною, зазначеною у чеку.

У випадку відмови можна для початку залишити запис у Книзі відгуків і пропозицій.

У разі порушення строків отримання відповіді, або якщо така відповідь не задовольняє вимоги споживача, останній може звернутися з претензією до адміністрації суб"єкта господарювання (нагадаємо, що подібні претензії, заяви подаються у двох екземплярах, на одному з яких проставляється дата прийняття та дані про особу, що прийняла претензію. У випадку відмови прийняти претензію, остання надсилається поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення).

Також, не зайвим буде одразу ж зібрати докази порушення ваших прав: сфотографувати цінник, заручитися показами свідків і, звичайно ж, зберегти чек.

Вчинивши всі так звані підготовчі дії, споживач вправі звернутися із заявою до відповідного органу з питань захисту прав споживачів, долучивши до неї зазначені докази.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Tue, 17 Apr 2018 14:25:17 +0300
Як приватизувати квартиру? http://briz.if.ua/blogs/512.htm http://briz.if.ua/blogs/512.htm Право на приватизацію житлових приміщень з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

Кожен громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Які об'єкти не підлягають приватизації?

1. квартири-музеї;

2. квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв;

3. квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, які перебувають в аварійному стані; квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного відселення.

Як можна приватизувати житло?

Приватизація здійснюється шляхом:

-         безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю;

-         продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Варто додати, що право кожного громадянина України на приватизацію займаного ним житла безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо, зокрема, громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім"ю.

Куди звернутися для приватизації?

Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Які потрібно зібрати документи?

1. оформлена заява на приватизацію;

2. копія документа, що посвідчує особу;

3. технічний паспорт на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку;

4. довідка про склад сім'ї та займані приміщення;

5. копія ордера про надання житлової площі (копія договору найму жилого приміщення у гуртожитку);

6. документ, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду (довідка з попередніх місць проживання (після 1992 року) щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду);

7. копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації;

8. заява - згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію.

Кому може бути відмовлено у приватизації?

Згідно із законодавством органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відносяться відсутність у особи права на приватизацію та заборона приватизувати конкретне приміщення.

Так у приватизації може бути відмовлено, зокрема, громадянам, які:

-         повністю використали житлові чеки;

-         проживають у приміщенні, яке має статус службового;

-         проживають у гуртожитках менше ніж 5 років, без правових підстав;

-         проживають у гуртожитках, призначених для тимчасового проживання, у зв'язку з навчанням, перенавчанням чи підвищенням кваліфікації у навчальних закладах та у зв'язку з роботою (службою) за контрактом;

-         мешкають у спеціальних гуртожитках, призначених для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена, або яким немає можливості повернути колишнє жиле приміщення;

-         потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз;

-         проживають у гуртожитках, що мають статус соціальних на день набрання Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

Чи можна оскаржити відмову?

Спори щодо приватизації квартири (будинку), житлового приміщення в гуртожитку вирішуються в порядку цивільного судочинства.

Чи можна продати або подарувати приватизоване житло?

Власник приватизованого житла має право розпорядитися майном на свій розсуд. Він може продати, подарувати, заповісти, здати в оренду, обміняти, закласти, укласти будь-які інші угоди, які не заборонені законом.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Mon, 26 Mar 2018 12:42:50 +0300
Підстави для зупинення транспортного засобу працівниками поліції http://briz.if.ua/blogs/511.htm http://briz.if.ua/blogs/511.htm Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі :

1. порушення водієм Правил дорожнього руху;

2. якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3. якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об"єктом чи знаряддям учинення ДТП, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4. якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5. якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6. якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7. якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8. якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9. порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Mon, 26 Mar 2018 12:41:55 +0300
Скільки метрів повинно бути до межі, якщо сусід будує новий будинок, садить дерева чи створює інші об’єкти? http://briz.if.ua/blogs/510.htm http://briz.if.ua/blogs/510.htm Не так багато сусідів з плином багатьох років змогли зберегти добросусідські відносини.

І, як правило, причиною, погіршення стосунків стала нова будівля чи дерево, яке з"явилося прямо на спільні межі. На прохання трохи відступити від паркану, часто можна було почути тільки незгоду, що і переходило у затяжні спори та сварки.

Для того, щоб уникнути подібних ситуацій, необхідно кожному із нас знати про встановлені законодавством обмеження та одразу вимагати їх дотримання.

Отже, Державними будівельними нормами - ДБН 79-92 "Житлові будинки для індивідуальних забудовників України" - були встановлені такі відстані для зелених насаджень:

від стін будинків і споруд до осі дерев - 5 м, для кущів - 1,5 м;

від межі сусідньої ділянки до осі дерев - 3 м, для кущів - 1 м.

Однак, варто пам"ятати, що гілки дерев та кущів не повинні перетинати меж сусідніх ділянок.

У разі проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники земельних ділянок, на які виступають гілки та корені мають право самостійно відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо це є перепоною у використанні земельної ділянки.

Також, відповідно до ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", якщо з іншого боку межі нема забудови, то відстань до бічної межі ділянки від найбільш виступної конструкції стіни повинна становити не менше 1 м.

При цьому має бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних земельних ділянок.

Згідно із санітарними нормами туалети потрібно розташовувати не ближче 15 м від житлового будинку і літньої кухні, а від питного колодязя - за 20 м.

Вимоги щодо огорожі (висоти, конструкції, матеріалу) встановлюються місцевими правилами забудови. Огорожа має проходити по межі і не повинна створювати перешкод для використання за призначенням сусідської земельної ділянки, затінювати її та ін.

Також, власники і землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей: затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення інше.

Варто наголосити, що ДБН на сьогодні втрачають чинність, оскільки тепер такі питання уже не є компетенцією центральних органів влади, а віднесені до повноважень органів місцевого самоврядування.

Сьогодні такі норми встановлюються в місцевих правилах забудови або проекті забудови і благоустрою населеного пункту, які затверджуються місцевою радою після погодження з місцевим органом містобудування та архітектури. Але варто відзначити, що встановлені норми колишнім ДБН повністю знаходять своє відображання у актах органів місцевого самоврядування.

А у разі наявності серйозних спорів щодо додержання сусідами правил добросусідства та стосовно меж земельних ділянок, які перебувають у власності вирішуються судом за відповідного звернення власника до суду через свого адвоката, оскільки на сьогодні встановлено порядок отримання від адвокатів правової допомоги у судах.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Mon, 26 Mar 2018 12:41:21 +0300
Стягнення боргу померлої особи http://briz.if.ua/blogs/509.htm http://briz.if.ua/blogs/509.htm У наш час трапляються непоодинокі випадки, коли боржник помирає, та після нього залишаються невиконані зобов"язання перед кредитором. У такому разі постає питання: яким чином задовольнити вимоги кредитора?

Як ми всі знаємо, після смерті особи відкривається її спадщина. До складу спадщини входять усі права та обов"язки, що належали спадкодавцеві (померлому) на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Тобто, від спадкодавця до спадкоємців переходять як права, так і обов"язки.

Таким чином, у разі смерті фізичної особи, яка є боржником у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов"язки померлої особи переходять до іншої особи - її спадкоємця. Тобто відбувається заміна боржника у зобов"язанні. При цьому законодавством встановлено, що спадкоємці, зобов"язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов"язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Отже, виконати зобов"язання померлої особи перед кредитором можуть спадкоємці боржника, але лише за наявності майна боржника, одержаного ними у спадщину.

Пред"явлення вимоги.

Кредитору спадкодавця варто пам"ятати, що він має протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред"явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред"явити вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред"явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у вищезазначені строки, позбавляється права вимоги.

Заміна сторони у виконавчому провадженні.

Якщо є рішення суду про стягнення боргу з фізичної особи яка померла, та щодо неї відкрито виконавче провадження, то смерть боржника є підставою для його зупинення до моменту визначення його правонаступників.

Відтак, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Кредитор, державний або приватний виконавець може звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Суд розглядає це питання у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Вищезазначене стосується також випадків необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Якщо відсутні спадкоємці.

Якщо ніхто не приймає спадщину чи відмовляється від її прийняття, або взагалі у боржника не знаходиться родичів (спадкоємців) за заповітом і за законом, орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно, то за його місцезнаходженням, зобов"язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та/або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов"язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені у встановленому законом порядку.

Якщо власниками від умерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них.

Таким чином, можна зробити висновок, що для виконання зобов"язання кредитор має право звернутися до спадкоємців (правонаступників) з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця за рахунок майна боржника та в межах його вартості. У разі відсутності спадкоємців, кредитор має право пред"явити вимоги до територіальної громади, якій перейшло у власність майно боржника.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Thu, 22 Mar 2018 16:15:32 +0200
Отримання безоплатного житла від держави http://briz.if.ua/blogs/508.htm http://briz.if.ua/blogs/508.htm Зважаючи на статтю 47 Конституції України, яка передбачає: "Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування, безоплатно або за доступну для них оплату".

Як показує практика, органи державної влади та місцевого самоврядування, все ж таки, в малих кількостях, але видають безоплатні квартири певним категоріям осіб.

А саме, пріоритетними категоріями є наступні:

1) сироти або діти, які залишилися без піклування батьків, а саме: після закінчення школи вони мають право отримати мінімум кімнату для проживання;

2) мешканці аварійних або непридатних для проживання будинків, які становлять небезпеку для життя;

3) важким хворим, які повинні жити окремо від інших членів родини (якщо в однокімнатній квартирі проживають члени сім"ї, один з яких хворий на туберкульоз, держава повинна надати іншим членам сім'ї окреме житло);

4) військовослужбовцям, інвалідам війни, до яких належать учасники АТО, які отримали інвалідність під час участі в антитерористичній операції.

Учасник АТО може отримати житло якщо він:

- забезпечений жилою площею нижче за встановлений рівень;

- проживає у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;

- хворіє на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв"язку з чим не може проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім"ї;

- проживає за договором піднайму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; - проживає тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;

- проживає у гуртожитку.

5) особи з обмеженими фізичними можливостями та сім"ї, де є подібні діти;

6) громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, у зв'язку з нестачею квадратних метрів.

Відповідно до Житлового Кодексу, право на отримання житла у користування має кожен громадянин України, що потребує покращення житлових умов. Таких громадян ставлять на облік у виконавчому комітеті і в порядку черги вони мають отримати безоплатне житло.

Варто зазначити, що перші п"ять категорії мають право отримати житло пріоритетно, шоста ж позиція отримує своє житло, коли інші категорії на нього не претендує.

А тому, якщо ви входити в перелік наявних категорій, вам потрібно обов"язково стати на облік у виконавчому комітеті місцевої ради і що найголовніше ретельно та щомісячно відстежувати рух у відповідному обліку.

Тут головне питання, щоб ви рухалися угору, а не вниз, як часто буває.

А якщо, рух вниз відбувся - завжди вимагайте письмового пояснення, чому це відбулося. Оскільки подібна практика дуже часто показує, що житло не дають не тому, що не мають, а тому що житло отримують "не ті" люди.

У разі, якщо відповіді неможливо добитися, обов"язково залучіть адвоката до вашої справи, щоб він міг направити відповідний адвокатський запит, на який чиновники зобов"язані надати детальну відповідь.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Thu, 22 Mar 2018 16:14:08 +0200
ЯК УКЛАСТИ ДОГОВІР З СІМЕЙНИМ ЛІКАРЕМ? http://briz.if.ua/blogs/506.htm http://briz.if.ua/blogs/506.htm Масовий ажіотаж навколо чергового нововведення Верховної Ради України та Міністерства охорони здоров"я (далі - МОЗ) щодо так званих "угод із сімейними лікарями" набуває все більших масштабів.

Українців, які турбуються про власне здоров"я, цікавлять питання щодо того, як укладати договір, коли, із ким, що для цього потрібно та - що буде, якщо його не укласти до початку квітня поточного року?

Нагадаємо тим, хто в курсі, і розкажемо тим, хто зацікавився, що основною концепцією таких змін є надання особі можливості самостійно, без будь-яких перешкод фінансового характеру, звертатися до обраного нею ж самою фахівця з сімейної медицини для отримання первинної медичної допомоги. Плату ж за таку допомогу вноситиме держава.

У мережі Інтернет часто спливають відповідні тематичні заголовки та замітки, а тому ознайомившись із деякими з них, можна зробити ряд висновків, які, сподіваємося, дадуть відповіді якщо не на всі, то хоча б на найактуальніші питання.

По-перше, закон №6327 "Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів", який передбачає відповідні зміни в первинній ланці надання медичної допомоги, (далі - Закон) на даний час уже підписаний Президентом України, але конкретна дата щодо початку всеукраїнської кампанії з вибору лікаря та підписання договору з ним ще не визначена.

На своєму офіційному сайті МОЗ розмістило доступну кожному українцю та зрозумілу покрокову інструкцію щодо того, яким чином обрати сімейного лікаря та підписати відповідну декларацію, і навіть виклало попередній зразок потенційної документу.

Зокрема, МОЗ зазначає, що обрати лікаря кожен зможе самостійно на власний розсуд, із урахуванням індивідуальних побажань та можливостей. Відповідно до Порядку надання первинної медичної допомоги, який має бути найближчим часом затверджений Наказом МОЗ, лікар не зможе відмовитися від підписання декларації, якщо тільки кількість його пацієнтів уже не досягла 2000 осіб.

Отже, українці відтепер самі обиратимуть, хто їх лікуватиме.

Що треба знати громадянам для отримання медичної допомоги від сімейного лікаря (за інформацією з сайту МОЗ):

КРОК ПЕРШИЙ - ВИЗНАЧІТЬСЯ З ЛІКАРЕМ

Найпростіший варіант - Ви знаєте хорошого лікаря, обслуговувались у нього і залишились задоволені результатами. Якщо ж такого лікаря Ви поки не знайшли, поцікавтеся у родичів, сусідів, друзів, колег - можливо, у них був позитивний досвід у амбулаторії сімейної медицини або поліклініці, яка підходить Вам географічно.

Ви також можете звернутись у місцевий відділ охорони здоров"я. Там Вам розкажуть, які лікарі працюють у вашому населеному пункті чи районі. Інший варіант - просто зверніться у будь-який медичний заклад і познайомтеся з лікарями. Інформацію про них можна отримати у місцевому відділі охорони здоров"я або безпосередньо в реєстратурі. Деякі медичні заклади вже мають свої власні сайти з такою інформацією.

Пам"ятайте, що зараз Ви не мусите звертатись до лікаря "строго за пропискою" - можете обрати лікаря, який працює біля вашого дому, роботи тощо.

КРОК ДРУГИЙ - ПІДПИШІТЬ ДЕКЛАРАЦІЮ

Заклади первинної медичної допомоги, в яких працюють сімейні лікарі, підписують контракт з Національною службою здоров"я, а пацієнти - декларацію з тими лікарями, яких самі собі обрали.

Декларація підписується безстроково, тобто Вам не потрібно буде перепідписувати її щороку. З іншого боку, якщо Ви вирішите підписати угоду з іншим лікарем, Ви зможете зробити це у будь-який час.

Документи, які знадобляться для підписання угоди з лікарем, - Ваш паспорт та ідентифікаційний номер. Якщо ж ви підписуєте декларацію з педіатром (чи сімейним лікарем, який буде обслуговувати вашу дитину), то також знадобиться свідоцтво про народження дитини та документи (паспорт та код) одного з її батьків або опікунів.

Основний спосіб заповнення декларації - електронний лікар внесе Ваші дані в систему. Важливо, що декларація з"явиться в системі після подвійної авторизації: лікар попросить назвати код, який надійде вам СМС-повідомленням. Якщо ж у Вас немає мобільного телефону, лікар сфотографує чи відсканує Ваші документи, щоб долучити їх до декларації.

Потім лікар роздрукує декларацію, яку Ви підпишете у двох примірниках (один із них залишається у Вас), - і з цього моменту ви можете звертатись до лікаря у будь-який час.

На випадок відпустки або хвороби у Вашого лікаря має бути заміна - інший лікар первинної ланки або черговий заклад первинної медичної допомоги. Якщо Вам знадобиться допомога, а Ви знаходитесь в іншому місті, звертайтесь до найближчого закладу первинної медичної допомоги.

Один лікар може обслуговувати максимум 2 тисячі пацієнтів. Таку кількість пацієнтів рекомендує МОЗ. Можуть бути і виняткові ситуації, наприклад, коли лікар працює в селі, де проживає більше 2 тисяч людей. Тож якщо Ви впевнені, що знайшли хорошого лікаря, не гайте часу, адже у нього може просто не залишитись місць для нових пацієнтів.

КРОК ТРЕТІЙ - ЗВЕРТАЙТЕСЬ ПРИ ПЕРШІЙ НЕОБХІДНОСТІ

Ви зможете звертатись до Вашого лікаря з будь-якими питаннями, пов"язаними зі здоров"ям. Як показує світовий досвід більшість проблем із здоров"ям можуть бути вирішені на рівні первинної ланки, особливо у разі вчасного звернення. Крім безпосереднього обстеження і лікування, лікарі первинної ланки в разі необхідності будуть також видавати направлення до вузькопрофільних спеціалістів, виписувати рецепти на ліки, в т.ч. які підпадають під програму "Доступні ліки" (безкоштовні ліки в аптеці, за які платить держава), та будь-які медичні довідки, наприклад, до басейну тощо.

Тож з цих міркувань краще обирати лікаря, який практикує поруч з Вами - це скоротить витрати часу на дорогу.

Будь-якій особі цікаво знати, а що ж він отримає від лікаря, який має його обслуговувати. МОЗ надає наступні роз"яснення:

ЩО ВХОДИТЬ ДО ОБОВ"ЯЗКІВ ЛІКАРЯ ПЕРВИННОЇ ЛАНКИ?

- Безпосереднє надання первинної медичної допомоги пацієнтам.

- Формування та контроль виконання плану обстежень та лікування, аналіз результатів досліджень, призначення медичних препаратів та інших лікувальних заходів.

- Надання медичної допомоги пацієнтам у невідкладному стані.

- Направлення відповідно до медичних показань пацієнта, який не потребує екстреної медичної допомоги, для надання йому вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.

- Координація роботи з іншими ланками медичної допомоги.

- Ведення пацієнтів, що хворіють на соціально небезпечні інфекційні захворювання відповідно до законодавства.

- Здійснення імунопрофілактики відповідно до чинного законодавства.

- Консультування щодо здорового способу життя.

- Проведення заходів масової та індивідуальної профілактики інфекційних захворювань.

- Оцінка індивідуальних ризиків захворювань і консультування з питань профілактики. Розробка індивідуальних програм обстеження та спостереження за здоров"ям.

- Інформування пацієнта щодо національних скринінгових програм та виконання інших функцій відповідно до законодавства або до програми.

- Динамічне спостереження за неускладненою вагітністю.

- Здійснення медичного догляду за здоровою дитиною.

- Ведення хворих із психічними розладами, зокрема, враховуючи рекомендації спеціаліста.

- Надання паліативної допомоги, що охоплює:

* оцінку ступеню болю;

* призначення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

* лікування больового синдрому;

* оформлення рецептів на наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори відповідно до чинного законодавства.

- Координація та організація виконання лабораторних досліджень, проведення забору біологічного матеріалу.

- Проведення лабораторних досліджень, у тому числі з використанням швидких тестів.

- Призначення лікарських засобів з оформленням документів відповідно до законодавства.

- Підготовка медичної документації для направлення осіб з ознаками стійкої втрати працездатності на медико-соціальну експертизу та на медико-соціальну реабілітацію.

- Оформлення довідок, форм, листків непрацездатності.

Тобто всі перелічені дії лікар має здійснювати безкоштовно та за них розраховується держава.

Щодо термінів підписання таких декларацій - офіційні відомості поки що відсутні, однак різні інформаційні ресурси з непрямим посиланням на сайт МОЗ вказують, що відповідні декларації бажано підписати до 01.07.2018 року.

У протилежному ж випадку первинна медична допомога надаватиметься за місцем проживання пацієнта в загальному порядку, як це відбувається і зараз, але це не триватиме постійно, оскільки реформа має на меті переведення обов"язку надання первинної медичної допомоги виключно на "задекларованих" сімейних лікарів.

Радимо всім громадянам пильніше придивитися до знайомих лікарів, оскільки встановлене обмеження кількості пацієнтів на одного лікаря може призвести, що найкращих "розметуть" швидко, а громадяни змушені будуть обирати серед тих, хто залишився.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Mon, 19 Mar 2018 15:04:21 +0200