Блоги на БРІЗ | Юридичні консультації http://www.briz.if.ua/blogs/72 Блогер Юридичні консультації http://www.briz.if.ua/logo.gif http://www.briz.if.ua/square_logo.png Uk (c) briz.if.ua Wed, 23 May 2018 02:11:50 +0300 CMS 1 Нестандартні способи забезпечення виконання договору http://briz.if.ua/blogs/525.htm http://briz.if.ua/blogs/525.htm Укладаючи договори, сторони часто використовують такий механізм, як засіб забезпечення виконання зобов"язання (далі - забезпечення). При цьому найчастіше використовують прямо передбачені главою 49 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) види забезпечень, які не завжди дають бажаний результат контрагенту або просто не підходять до конкретного виду правовідносин. Саме тому виникає потреба у застосуванні інших видів забезпечень, які прямо не визначені в законодавстві як вид забезпечення, але напрацьовані практикою.

Факторинг. Договір факторингу являє собою зобов"язальне правовідношення, яке виникає між фактором та клієнтом (продавцем/постачальником товарів або послуг) за яким фактор купує у клієнта право вимоги останнього по відношенню до його контрагентів (боржників) по сплаті заборгованості за поставлені (передані) товари або надані послуги за договорами, тим самим фінансуючи діяльність клієнта. Тобто, зазвичай, договір факторингу є основним і самостійним, тоді як договір забезпечення є додатковим до основного договору і є недійсним без нього. Як же факторинг може бути видом ЗВЗ? Забезпечувальний характер факторингу можливий, наприклад, у разі відступлення клієнтом факторові свого права вимоги до боржника для забезпечення виконання зобов"язання перед фактором (абз. 2 ч. 1 ст. 1077 ЦК). Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, яка забезпечена відступленням права вимоги, клієнт зобов"язаний сплатити факторові залишок боргу. У цьому випадку право вимоги переходять фактору для цілей забезпечення виконання зобов"язань клієнта перед фактором - так зване забезпечувальне відступлення. Цей вид забезпечення діє так:

1.     Існує заборгованість за договором позики № 1 у боржника перед клієнтом (у сумі 1000 грн).

2.     Існує заборгованість за договором позики № 2 у клієнта перед фактором (у сумі 1500 грн).

3.     На забезпечення виконання свого зобов"язання за договором позики № 2 клієнт укладає з фактором договір факторингу про відступлення права вимоги до боржника по договору позики № 1. При цьому, договір факторингу є додатковим до основного договору позики № 2, в якому зазначається умова, що договір факторингу втрачає свою силу в разі виконання зобов"язання клієнтом перед фактором за основним договором.

4.     У разі невиконання зобов"язання клієнтом за договором позики № 2, фактор має право вимоги до боржника на суму 1000 грн і право вимоги до клієнта на суму 500 грн.

У разі, якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася більшою від суми боргу клієнта перед фактором, яка забезпечена відступленням права вимоги, фактор зобов"язаний повернути надмірно стягнуті кошти з боржника клієнту, якщо інше не передбачено договором.

Договір доручення з відкладальними умовами та договір уступки майнових прав на нерухомість(стаття 10 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю"). У правовідносинах, що виникають з будівництва укладається договір між забудовником і управителем залученими коштами ФФБ (ФОН), який регулює взаємовідносини управителя із забудовником щодо організації спорудження об"єктів будівництва з використанням отриманих в управління управителем коштів та подальшої передачі забудовником об"єктів інвестування установникам управління майном. За цим договором забудовник зобов"язується збудувати один або декілька об"єктів будівництва, ввести їх в експлуатацію в установленому законодавством порядку та передати об"єкти інвестування установникам цього фонду у строки та на умовах, визначених законом, Правилами фонду та договором управління майном, а управитель зобов"язується здійснювати фінансування будівництва цих об"єктів будівництва на умовах договору.

Виконання зобов"язань забудовника за договором, укладеним між ним та управителем фонду, забезпечується встановленням іпотеки. Проте, можливі й інші забезпечення договорів, які підлягають укладенню разом з основним договором між забудовником та управителем. Так, за кожним об"єктом будівництва укладаються такі забезпечувальні договори, як договір уступки майнових прав на нерухомість та договір доручення з відкладальними умовами, які забезпечують виконання зобов"язання забудовником, адже саме з його сторони існує безліч ризиків недобудувати та/або не здати в експлуатацію об"єкт нерухомості. При цьому, ці договори мають роль забезпечення виконання зобов"язань і набирають чинність тільки при невиконанні чи порушенні забудовником своїх зобов"язань, або ж коли управитель виявить значні ризики невиконання ним свої зобов"язання.

За договором доручення з відкладальними умовами управителю, у разі порушення забудовником умов договору, доручається виконувати функції забудовника, у тому числі шляхом передоручення цих функцій іншим особам. При цьому, забудовник на час дії договору має право надавати безвідкличну довіреність управителю на право делегування третім особам функцій забудовника у разі порушення останнім умов договору з управителем.

За договором уступки майнових прав забудовник уступає майнові права на нерухомість управителю у разі невиконання ним основного зобов"язання або за наявності реального ризику невиконання ним свого обов"язку в майбутньому.

Таким чином, забудовник отримує велику мотивацію виконати свої зобов"язання належним чином, інакше є велика ймовірність як втратити статус забудовника в правовідносинах, так і втратити об"єкти нерухомості взагалі.

Умовна передача права власності (договори репо). Договір репо являє собою операцію купівлі (продажу) цінних паперів із зобов"язанням зворотного їх продажу (купівлі) через визначений строк за заздалегідь обумовленою ціною. При цьому, ця операція здійснюється на основі єдиного договору репо, тобто він не є додатковим до основного, але має забезпечувальні умови - повернення куплених раніше цінних паперів. Варто зауважити, що операції за таким договором не збільшують і не зменшують фінансовий результат підприємства за торгівлю цінними паперами відповідно до Податкового кодексу України, інакше це призвело б до численних маніпуляцій.

Договір репо є видом забезпечення виконання зобов"язань, оскільки його можна розглядати як короткострокову позичку (кредит) під заставу цінних паперів. Така сутність договору репо пов"язана з тим, що ціна продажу та викупу узгоджуються таким чином, що ціна продажу фактично виступає як сума кредиту, яка надається покупцеві, а ціна викупу дорівнює сумі кредиту та процентам за користування чужими грошовими коштами. Таким чином, договори репо дозволяють одночасно надати кредит та отримати забезпечення у його погашенні, а тому такі договори часто використовуються в банківській діяльності.

Резервний акредитив(§ 3 Глава 74 ЦК). Акредитив - спосіб безготівкового розрахунку, за яким банк, який відкриває акредитив (банк-емітент), зобов"язується за дорученням платника здійснити платіж отримувачу коштів (продавцю) або уповноважує інший банк здійснити такий платіж. Забезпечувальний характер полягає в тому, що оплата покупцем фактично здійснена, бо гроші вже не знаходяться на його рахунку, але вони не зараховані на рахунок продавця, до моменту виконання ним свого зобов"язання. Тим самим продавцю гарантується своєчасна оплата за поставлені товари, надані послуги, а покупцю гарантується те, що сплачені кошти не зникнуть, а надійдуть у розпорядження контрагента лише після повного виконання зобов"язання. Сам по собі резервний акредитив є і договором, і видом безготівкового розрахунку одночасно, а тому він є додатковий до основного договору (наприклад, договору про надання послуг), в якому розрахунок за акредитивом зазначається в розділі про оплату послуг, а не як окреме застереження чи пункт договору. Суттєвою відмінністю цього виду забезпечення є також те, що виникнення прав та обов"язків сторін пов"язаний не з порушення зобов"язання, а навпаки - з успішним виконання зобов"язання. Наприклад, якщо за договором про надання послуг послуги не будуть надані, то і розрахунок за акредитивом не буде здійснено, що є забезпечувальною умовою.  Важливо вчасно отримати юридичну консультацію для визначення порядку укладання контрактів та угод для збереження  ваших коштів.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Fri, 11 May 2018 12:14:18 +0300
Термінові кроки для водія, якщо ви влетіли в яму, але не бажаєте «влеті-ти» на гроші за ремонт авто http://briz.if.ua/blogs/524.htm http://briz.if.ua/blogs/524.htm На сьогоднішній день  місцевими судами України активно задовольняються позови громадян до державних та комунальних підприємств - утримувачів автомобільних доріг про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля у наслідок наїзду на незакріплений каналізаційний люк, вирізані ями, вибоїни і т.д.

Разом з тим, після того як протягом декількох років  позов розглядається судом першої та апеляційної інстанції, існує різна судова практика касаційних судів, які в багатьох випадках скасовують попередні рішення про стягнення коштів з автодорів та направляють справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Для того щоб не стати на роки заручником судових процесів, потрібно виконати першочергові термінові дії одразу після ДТП.

ПАМЯТАЙТЕ:наїзд на незакріплений люк, вибоїну, що спричинило ушкодження вашому авто -  це також ДТП, через що алгоритм дій, за деякими винятками, майже аналогічний класичним діям при ДТП за участі автомобілів:

1. зупиніться, забезпечте безпеку руху, шляхом виставлення знаків аварійної зупинки, та викликайте патрульну поліцію.

НАЙВАЖЛИВІШЕв справах про завдання шкоди автомобілю внаслідок пошкоджень на дорозі - зібрання доказів того, що пошкодження спричинені саме пошкодженнями,які наявні на дорожньому полотні.

2. до приїзду поліцейських зафіксуйте дорожню обстановку, пошкодження полотна та ушкодження автомобіля на фото та відео засоби.

3. зупиніть свідків ДТП, запишіть їх данні та номера телефонів.

4. по приїзду патрульних, вимагайте складення на місці ДТП акта обстеження ділянки вулично-шляхової мережі в якому зафіксуйте всі пошкодження дорожнього полотна, що спричинило ДТП, а також обстановку на місці ДТП (відсутність освітлення, попереджувальних знаків тощо) та завдані ушкодження вашому автомобілю.

ВАЖЛИВО:наполягайте на максимально детальному опису пошкодження дорожнього полотна (ширина, глибина, висота, діаметр), оскільки, згідно вимог ДСТУ, саме від розмірів вибоїни залежить недопустимість її знаходження на дорозі (ДСТУ передбачає ще й пошкодження в межах норми).

5. по приїзду патрульних поліцейських, зазначте, що Ви бажаєте написати заяву про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 140 КУпАП.

ВАЖЛИВО:частиною 4 статті 140 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність відповідальних службових осіб за порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

До заяви обов"язково долучіть копію складених актів поліцейських.

В подальшому, за умови належного виконання своїх посадових обов"язків, працівниками патрульної поліції буде здійснено запит щодо того, хто є відповідальною службовою особою, та складено протокол за ч. 4 статті 140 КУпАП, після чого направлено для розгляду до суду.

В подальшому, алгоритм Ваших дій майже аналогічний діям при класичному ДТП

6. невідкладно на місці ДТП здійсніть повідомлення про страховий випадок на гарячу лінію Вашої страхової.

Залежно від того, який Ви маєте страховий поліс, страхова компанія повинна розглянути питання щодо виплати вам страхового відшкодування.

ПАМЯТАЙТЕ:Ви маєте право звернення до суду з позовом про відшкодування збитків з винної сторони, навіть за умови того, що Ви не звертались до страхової компанії, проте, в багатьох випадках, отримати страхове відшкодування від страхової значно реальніше, ніж стягнути кошти через суд з винних осіб. Дане правило застосовується і при класичних ДТП за участі декількох водіїв.

7. проведення оцінки вартості відновлювального ремонту автомобіля.

Найкраще -  це провести автотоварознавче дослідження експертом. У цьому випадку, у суду не буде виникати сумнівів щодо завищення розміру завданої шкоди.

8. звернення до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Пам"ятайте, що судова практика в спорах про стягнення матеріальної шкоди з автодоріг - різниться, проте переважна більшість судів першої інстанції задовольняють такі позови. Разом з тим, існує практика судів із відмови у задоволенні позову з підстав недостатньої доведеності доказами того, що пошкодження авто було спричинено саме в наслідок пошкодженням дорожнього полотна, через що водій повинен максимально зафіксувати обставини ДТП після його вчинення на місці пригоди.

Хочемо відмітити, що справи про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок пошкоджень дорожнього полотна, на порядок складніші від справ при класичному ДТП декількох авто. Це зумовлено тим, в першу чергу, що вину посадових осіб, які відповідальні за утримання ділянки дороги, важче встановити, ніж вину іншого учасника ДТП - водія при класичних ДТП.

У разі якщо ж Ви вже потрапили в таку ситуацію і автомобіль зазнав значних ушкоджень, не гайте часу - звертайтесь до юристів за кваліфікованою допомогою.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Fri, 11 May 2018 12:08:14 +0300
Звернення до Європейського суду з прав людини http://briz.if.ua/blogs/523.htm http://briz.if.ua/blogs/523.htm Бувають ситуації, коли громадянин не може порозумітися з власною державою. Цей факт підтверджує кількість заяв, що наразі перебувають на розгляді у Європейському суді з прав людини. 47 суддів щороку розглядають десятки тисяч скарг від громадян 47 країн, які ратифікували Конвенцію про захист прав людини й основоположних свобод.

Україна входить до числа цих держав, а тому її громадяни теж мають право добиватися справедливості у міжнародному суді, якщо вважають, що ця справедливість була порушена на рівні національному.

Які права захищає цей міжнародний суд?

Ті, що визначені Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Якщо зовсім узагальнити, перелік цих прав є досить широким, й охоплює майже усі права, що є відомими нашому законодавству.

Суд розглядає індивідуальні скарги, що можуть бути поданими:

• фізичною особою;

• групою осіб;

• неурядовою організацією.

Варто зазначити, що ще можлива подача скарги на порушення конвенціїдержавою - членом Ради Європи з боку іншої держави - члена.

Коли подавати скаргу до суду?

Суд працює зі скаргами, предмет яких перебуває у сфері відповідальності державних органів (наприклад, парламенту, прокуратури чи іншого державного органу). Важливо зауважити, що суд не розглядає заяви, спрямовані проти приватних осіб або недержавних організацій.

Наступний момент, на який необхідно звернути Вашу увагу: суд приймає заяви до розгляду лише після того, як були використані усі можливості юридичного захисту у середині країни. Альтернатива - Ви маєте довести, що такі засоби захисту є неефективними.

Тобто звернутися одразу до Європейського суду з прав людини не можна. Для України вичерпанням національних засобів правового захисту є звернення до першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Якщо ж рішення касаційної інстанції Ви отримали, й це рішення Вас аж ніяк не влаштовує, зволікати з подальшими кроками не варто. Адже звернутися до Європейського суду Ви маєте право лише протягом шести місяців з дати винесення остаточного рішення.

Як подати скаргу?

Поштою. Навіть, якщо надсилаєте документи в електронному вигляді - обов"язково дублюєте усе поштою. Але все ж у паперовому вигляді звернутися до суду доведеться. Тепер детальніше.

Офіційні мови суду - англійська та французька. Але також Ви можете звертатися мовою однієї з держав, що ратифікували конвенцію. Це означає, що для початку документи можна надіслати українською. Надалі, якщо суд не визнає вашу заяву неприйнятною (тобто якщо Ваше звернення будуть розглядати "по суті"), все ж комунікувати доведеться англійською або французькою.

Розгляд звернення може відбутися без фізичної присутності позивача.

Після отримання першого листа Секретаріат Суду надсилає відповідь з повідомленням про те, що за Вашим іменем було відкрито справу, якій присвоєно певний номер. Необхідно зазначати номер цієї справи в усіх наступних листах до Суду. Також варто зауважити, що відповідати на листи зі Страсбурга необхідно оперативно, якісно та чітко. У протилежному випадку, Ваша відсутня або недостатня реакція може розцінюватися як те, що Ви не зацікавлені у продовженні провадження в Суді. У таких випадках розгляд заяви, як правило, припиняється.

Листи і документи не треба скріплювати, але всі сторінки повинні бути пронумеровані.

Чи потрібен адвокат або представник?

На початковій стадії звернення - ні. Вам не потрібен представник. А якщо він у Вас все ж є, він не зобов"язаний бути адвокатом. Але якщо суд прийме рішення запропонувати Уряду висловити свою позицію у Вашій справі, представляти Ваші інтереси має практикуючий юрист. Ще один момент - цей юрист має володіти або французькою, або англійською мовами.

Оплата послуг юриста.

Суд не надасть Вам фінансову допомогу для оплати послуг юриста на етапі підготовки заяви/звернення. Але після рішення Суду про направлення заяви Урядові для надання коментарів, Ви можете претендувати на отримання безкоштовної юридичної допомоги.

За звернення до суду необхідно платити?

Ні. Процедура розгляду справи безкоштовна й не потребує Вашої особистої присутності. Про результат розгляду Вас обов'язково буде проінформовано.

Наразі Європейський суд є дуже перевантаженим. Чітких часових рамок розгляду справ теж немає. Тому є висока ймовірність, що рішення цієї інстанції доведеться чекати досить довгий період часу.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Fri, 11 May 2018 10:28:58 +0300
Процедура реєстрації дитини після народження http://briz.if.ua/blogs/522.htm http://briz.if.ua/blogs/522.htm Батьки зобов"язані не пізніше 1 місяця від дня пологів зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання одного з батьків або за місцем народження дитини.

Заявниками можуть бути як батьки дитини, так і інші особи. Присутність обох батьків є обов"язковою, якщо батьки мають різні прізвища.

Державна реєстрація проводиться з одночасним визначенням походження дитини та присвоєнням їй імені, прізвища та по батькові.

Як визначається походження дитини?

Походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини.

Походження дитини від батька визначається на підставі свідоцтва про шлюб, якщо на час народження дитини мати перебувала з ним у шлюбі.

Якщо батьки не перебувають у шлюбі, походження дитини від батька визначається за письмовою заявою матері та батька дитини про визнання батьківства або за рішенням суду.

При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків або відповідного рішення суду, запис про батька провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Які документи потрібні для реєстрації народження?

Одночасно із заявою про державну реєстрацію народження (усною або письмовою) для проведення державної реєстрації народження дитини подається:

- паспорт заявника, якщо заявниками є не її батьки;

- документ, який підтверджує факт народження - медичний документ, виданий закладом охорони здоров'я;

- паспорти батьків або одного з них;

- документ, що підтверджує походження дитини від батька (свідоцтво про шлюб або спільна заява матері та батька дитини або заява матері)

- за відсутності документа закладу охорони здоров"я або медичної консультативної комісії, підставою для реєстрації народження є рішення суду про встановлення факту народження.

Як визначитися з ім"ям, прізвищем та по батькові дитини?

При державній реєстрації народження дитині присвоюється прізвище, ім"я та по батькові, які індивідуалізують особу, виділяють її з-поміж інших.

Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати й батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки або судом.

Ім"я дитини визначається за згодою батьків. Ім"я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, визначається матір"ю дитини. Дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належать мати або батько. Спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися органом опіки або судом.

По батькові присвоюється за власним іменем батька. Якщо батько має подвійне ім"я, то по батькові дитині присвоюється за одним із них. На прохання батьків по батькові може також утворюватись згідно з національними традиціями або не присвоюватись взагалі.

Якщо батьківство дитини не визнано, по батькові визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком.

Де працює послуга з прийому документів для реєстрації у пологових?

З метою створення сприятливих умов, спрямованих на спрощення доступу громадян до адміністративних послуг в усіх регіонах України надається послуга щодо прийому документів, необхідних для державної реєстрації народження, та видачі відповідного свідоцтва безпосередньо в пологових будинках. Загалом у 477 медичних установах. За 2016-2017 роки цією послугою скористалися 238 166 громадян.

Інформація про пологові будинки, в яких можна отримати свідоцтво про народження дитини розміщена на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції.

Які додаткові послуги можна отримати разом зі свідоцтвом?

За бажанням батьків чи одного з них під час проведення державної реєстрації народження дитини можуть бути прийняті документи для реєстрації місця проживання новонародженої дитини.

Чи є покарання для батьків, які несвоєчасно зареєстрували дитину?

Несвоєчасна без поважної причини державна реєстрація батьками народження дитини в державних органах державної реєстрації актів цивільного стану тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51 до 153 грн).

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Fri, 04 May 2018 10:20:40 +0300
Щодо відповідальності за затримку у проведенні розрахунку та видачі трудової книжки під час звільнення працівника http://briz.if.ua/blogs/521.htm http://briz.if.ua/blogs/521.htm Припинення трудового договору покладає на власника або уповноважений орган певні зобов"язання.

Так, у разі припинення трудового договору незалежно від підстав власника або уповноважений ним орган оформлює відповідний наказ (розпорядження).

Власник або уповноважений ним орган повинен ознайомити працівника із наказом (розпорядженням) під підпис.

Слід зазначити, що трудовий договір має бути розірваним з моменту фактичного припинення роботи працівником, а не з дня видавання власником або уповноваженим ним органом відповідного наказу (розпорядження).

Відповідно до ст.47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов"язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з розрахунок у строки, зазначені ст.116 КЗпП.

Повний розрахунок означає виплату працівникові:

- заробітної плати, що йому належить;

- грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки, якщо працівник має на неї право;

- вихідної допомоги (ст.44 КЗпП) у певних випадках.

Виплата всіх сум від підприємства, установи, організації, що належить працівникові під час звільнення, проводиться у день його звільнення.

Якщо працiвник в день звiльнення не працював, то зазначенi суми мають бути виплаченi не пiзнiше наступного дня пiсля пред"явлення звiльненим працiвником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові під час звільнення, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед їхньою виплатою.

Відповідно до ст.117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відсутність коштів у власника або уповноваженого ним органу не знімає з нього вини щодо невиплати належних працівникові коштів та не звільняє його від відповідальності.

Власник або уповноважений ним орган зобов"язаний також видати у день звільнення працівникові його трудову книжку з унесеним до неї відповідним записом.

Пунктом 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінсоцзахисту України від 29.07.93 р. №58, зареєстрованим у Мінюсті України 17.08.93 р. за №110 (із змінами, далі-Інструкція), передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Згідно з п.2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до частини 5 статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ (розпорядження) і вноситься запис до трудової книжки працівника.

Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган у цей день н7адсилає йому поштове повідомлення із вказівкою щодо отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмової згоди працівника.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Fri, 04 May 2018 10:19:30 +0300
Чи мають право працівники, які працюють на персональному комп’ютері з рідкокристалічним монітором, на додаткову відпустку за особливий характер праці? http://briz.if.ua/blogs/520.htm http://briz.if.ua/blogs/520.htm На робочих місцях працівників, які працюють на електронно-обчислювальних машинах, покращили умови праці та замінили електронно-променеві монітори на рідкокристалічні. Чи зберігається в цьому випадку право працівників на додаткову відпустку за особливий характер праці ?

Згідно з пунктом 1 статті 8 Закону України "Про відпустки" окремим категоріям працівників, робота яких пов"язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров"я, надаються щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці - тривалістю до 35 календарних днів.

Працівникам, (незалежно від обійманої посади), які працюють не менш як половину тривалості робочого дня на електронно-обчислювальних машинах, і яким тривалість щорічної відпустки не визначена іншими нормативно-правовими актами, надається право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 4 календарних днів згідно з поз. 58 розділу XXII "Загальні професії за всіма галузями господарства" Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов"язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров"я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 1290 (із змінами).

При роботі з візуальними дисплейними терміналами (в тому числі рідкокристалічними) електронно-обчислювальних машин необхідно дотримуватись вимог Правил охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин, затверджених наказом Державного комітету з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 26.03.2010 № 65 (далі - Правила № 65). Правила № 65 поширюються на всіх суб"єктів господарювання незалежно від форм власності, які у своїй діяльності здійснюють роботу, пов"язану з електронно-обчислювальними машинами (ЕОМ) з відеодисплейними терміналами (ВДТ), зокрема на тих, які мають робочі місця, обладнані ЕОМ з ВДТ і периферійними пристроями (ПП).

У Правилах № 65 при визначенні термінів зазначено, що

- відеодисплейний термінал (ВДТ) - частина ЕОМ, що містить пристрій для візуального відображення інформації;

- електронно-обчислювальна машина (ЕОМ) - електронно-обчислювальна машина з необов"язковими додатковими пристроями, системними елементами (пристрої для друку, сканери, модеми, блоки безперервного живлення та інші спеціальні периферійні пристрої);

- оператор ЕОМ з ВДТ і ПП - працівник, який використовує екранні пристрої під час своєї роботи;

- периферійні пристрої (ПП) - сукупність необов"язкових додаткових пристроїв, які використовуються в процесі діяльності оператора ЕОМ (клавіатура, маніпулятор "миша", дискова система, звукова система, модем, мікрофон, принтер, сканер тощо).

Зважаючи на викладене, персональні комп"ютери також належать до ЕОМ.

Робота працівників, які працюють на ЕОМ та обчислювальних машинах, пов"язана з підвищеним зоровим і нервово-емоційним напруженням, тому таку роботу віднесено до роботи з особливим характером праці.

Крім того, робота на візуальних дисплейних терміналах (ВДТ) супроводжується шкідливими факторами, пов"язаними з вимушеною робочою позою при локальному напруженні верхніх кінцівок на фоні обмеженої загальної м"язової активності, та впливом комплексу фізичних факторів шуму, електростатичного поля, неіонізуючих та іонізуючих електромагнітних випромінювань (показники яких не перевищують гранично допустимих рівнів).

Заміна електронно-променевих моніторів на рідкокристалічні частково зменшує зорове навантаження працівників та вплив неіонізуючих та іонізуючих електромагнітних випромінювань, але на дію інших факторів суттєво не впливає.

Отже, право працівників, які працюють на персональному комп"ютері з рідкокристалічним монітором, на додаткову відпустку за особливий характер праці необхідно визначати з урахуванням відповідності робочих місць санітарним правилам і нормам та часу фактичної зайнятості працівника роботою на персональному комп"ютері, яка повинна становити не менше половини тривалості робочого дня.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 25 Apr 2018 15:36:53 +0300
Оформлення посвідки на тимчасове проживання на території України http://briz.if.ua/blogs/519.htm http://briz.if.ua/blogs/519.htm Право на отримання посвідки на тимчасове проживання мають:

- іноземці та особи без громадянства, які досягли шістнадцятирічного віку.

Куди звернутися:

- Заяви для оформлення посвідок подаються іноземцями та особами без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, до територіальних органів або підрозділів Державної міграційної служби України (далі - ДМС) за місцем проживання.

Необхідні документи

Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування, подають:

1) заяву;

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред"явлення повертається), з візою типу Д, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України, та копії сторінок паспорта з особистими даними і візою (у разі наявності);

3) переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) дозвіл на використання праці іноземців та осіб без громадянства (після пред"явлення повертається) та його копію;

5) клопотання (подання) приймаючої сторони (роботодавця) із зобов"язанням повідомити територіальний орган чи підрозділ ДМС України за місцем оформлення посвідки та територіальний орган Державної служби зайнятості в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі про дострокове розірвання чи припинення трудового договору (контракту) з таким іноземцем або особою без громадянства;

6) поліс медичного страхування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

7) квитанцію про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;

8) чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра на матовому папері (допускається подання фотографій в головних уборах, що не приховують овалу обличчя особи, громадянами, релігійні переконання яких не дозволяють з"являтися перед сторонніми особами без головних уборів, за умови, якщо в їхніх паспортних документах вони зображені в головних уборах);

9) копію виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі її наявності).

 

Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну для участі в реалізації проектів міжнародної технічної допомоги, зареєстрованих у встановленому порядку, подають:

1) заяву;

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред"явлення повертається), з візою типу Д, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України, та копії сторінок паспорта з особистими даними і візою (у разі наявності);

3) переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) клопотання (подання) приймаючої сторони (державної установи, підприємства або організації, що є реципієнтом проекту міжнародної технічної допомоги);

5) копію реєстраційної картки проекту міжнародної технічної допомоги, виданої Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, завірена печаткою реципієнта;

6) поліс медичного страхування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

7) квитанцію про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;

8) чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра на матовому папері (допускається подання фотографій в головних уборах, що не приховують овалу обличчя особи, громадянами, релігійні переконання яких не дозволяють з"являтися перед сторонніми особами без головних уборів, за умови, якщо в їхніх паспортних документах вони зображені в головних уборах);

9) копію виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі її наявності).

 

Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну з метою проповідування релігійних віровчень, виконання релігійних обрядів чи іншої канонічної діяльності за запрошенням релігійних організацій та погодженням з державним органом, який здійснив реєстрацію відповідної релігійної організації, подають:

1) заяву;

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред"явлення повертається), з візою типу Д, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України, та копії сторінок паспорта з особистими даними і візою (у разі наявності);

3) переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) клопотання (подання) приймаючої сторони (відповідної релігійної організації);

5) погодження державного органу, який здійснив реєстрацію відповідної релігійної організації, щодо оформлення іноземцеві або особі без громадянства посвідки на тимчасове проживання;

6) поліс медичного страхування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

7) квитанцію про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;

8) чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра на матовому папері (допускається подання фотографій в головних уборах, що не приховують овалу обличчя особи, громадянами, релігійні переконання яких не дозволяють з"являтися перед сторонніми особами без головних уборів, за умови, якщо в їхніх паспортних документах вони зображені в головних уборах);

9) копію виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі її наявності).

 

Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну для участі в діяльності філій, відділень, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій іноземних держав, зареєстрованих у встановленому порядку, подають:

1) заяву;

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред"явлення повертається), з візою типу Д, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України, та копії сторінок паспорта з особистими даними і візою (у разі наявності);

3) переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) клопотання (подання) приймаючої сторони (відповідної філії, відділення, представництва або іншого структурного осередку громадської (неурядової) організації іноземної держави в Україні);

5) оригінал (після пред"явлення повертається) та копію свідоцтва про реєстрацію структурного осередку громадської (неурядової) організації іноземної держави в Україні;

6) поліс медичного страхування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

7) квитанцію про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;

8) чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра на матовому папері (допускається подання фотографій в головних уборах, що не приховують овалу обличчя особи, громадянами, релігійні переконання яких не дозволяють з"являтися перед сторонніми особами без головних уборів, за умови, якщо в їхніх паспортних документах вони зображені в головних уборах);

9) копію виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі її наявності).

 

Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну для роботи у представництвах іноземних суб"єктів господарювання в Україні, зареєстрованих у встановленому порядку, подають:

1) заяву;

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред"явлення повертається), з візою типу Д, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України, та копії сторінок паспорта з особистими даними і візою (у разі наявності);

3) переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) клопотання (подання) приймаючої сторони (відповідного представництва іноземного суб"єкта господарювання в Україні);

5) оригінал (після пред"явлення повертається) та копію свідоцтва про реєстрацію такого представництва;

6) поліс медичного страхування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

7) квитанцію про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;

8) чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра на матовому папері (допускається подання фотографій в головних уборах, що не приховують овалу обличчя особи, громадянами, релігійні переконання яких не дозволяють з"являтися перед сторонніми особами без головних уборів, за умови, якщо в їхніх паспортних документах вони зображені в головних уборах);

9) копію виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі її наявності).

 

Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну для роботи у філіях або представництвах іноземних банків, зареєстрованих у встановленому порядку, подають:

1) заяву;

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред"явлення повертається), з візою типу Д, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України, та копії сторінок паспорта з особистими даними і візою (у разі наявності);

3) переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) клопотання (подання) приймаючої сторони (відповідної філії або представництва іноземного банку в Україні);

5) оригінал (після пред"явлення повертається) та копію свідоцтва про акредитацію філії або представництва;

6) поліс медичного страхування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

7) квитанцію про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;

8) чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра на матовому папері (допускається подання фотографій в головних уборах, що не приховують овалу обличчя особи, громадянами, релігійні переконання яких не дозволяють з"являтися перед сторонніми особами без головних уборів, за умови, якщо в їхніх паспортних документах вони зображені в головних уборах);

9) копію виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі її наявності).

 

Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну для провадження культурної, наукової, освітньої діяльності на підставах і в порядку, встановлених міжнародними договорами України або спеціальними програмами, а також іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну з метою участі в міжнародних та регіональних волонтерських програмах чи участі в діяльності волонтерських організацій, зареєстрованих в Україні в установленому порядку, подає:

1) заяву;

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред"явлення повертається), з візою типу Д, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України, та копії сторінок паспорта з особистими даними і візою (у разі наявності);

3) переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) клопотання (подання) приймаючої сторони (державного органу, відповідального за виконання культурних, освітніх, наукових, волонтерських програм, для участі в яких іноземець чи особа без громадянства прибули в Україну, або волонтерської організації);

5) оригінал (після пред"явлення повертається) та копію свідоцтва про державну реєстрацію волонтерської організації (для волонтерських організацій);

6) поліс медичного страхування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

7) квитанцію про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;

8) чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра на матовому папері (допускається подання фотографій в головних уборах, що не приховують овалу обличчя особи, громадянами, релігійні переконання яких не дозволяють з"являтися перед сторонніми особами без головних уборів, за умови, якщо в їхніх паспортних документах вони зображені в головних уборах);

9) копію виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі її наявності).

 

Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну для роботи кореспондентом або представником іноземних засобів масової інформації, подають:

1) заяву;

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред"явлення повертається), з візою типу Д, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України, та копії сторінок паспорта з особистими даними і візою (у разі наявності);

3) переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) звернення іноземного засобу масової інформації;

5) подання Державного комітету телебачення та радіомовлення України щодо оформлення іноземцеві або особі без громадянства посвідки на тимчасове проживання в Україні;

6) поліс медичного страхування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

7) квитанцію про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;

8) чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра на матовому папері (допускається подання фотографій в головних уборах, що не приховують овалу обличчя особи, громадянами, релігійні переконання яких не дозволяють з"являтися перед сторонніми особами без головних уборів, за умови, якщо в їхніх паспортних документах вони зображені в головних уборах);

9) копію виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі її наявності).

 

Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання, подають:

1) заяву;

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред"явлення повертається), з візою типу Д, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України, та копії сторінок паспорта з особистими даними і візою (у разі наявності);

3) переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) клопотання (подання) приймаючої сторони (навчального закладу) із зобов"язанням повідомити ДМС України про відрахування з такого закладу;

5) документ, що підтверджує факт навчання в Україні;

6) поліс медичного страхування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

7) квитанцію про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;

8) чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра на матовому папері (допускається подання фотографій в головних уборах, що не приховують овалу обличчя особи, громадянами, релігійні переконання яких не дозволяють з"являтися перед сторонніми особами без головних уборів, за умови, якщо в їхніх паспортних документах вони зображені в головних уборах);

9) копію виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі її наявності).

 

Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну з метою возз"єднання сім"ї з особами, які є громадянами України, або які під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - дванадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", уклали шлюб з громадянами України, подають:

1) заяву;

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред"явлення повертається), з візою типу Д, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України, та копії сторінок паспорта з особистими даними і візою (у разі наявності);

3) переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) клопотання (подання) приймаючої сторони (громадянина України, який перебуває в шлюбі з іноземцем або особою без громадянства);

5) оригінал (після пред"явлення повертається) та копію документа, що підтверджує факт перебування в шлюбі з громадянином України (документи, видані компетентними органами іноземних держав легалізуються в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України);

6) поліс медичного страхування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

7) квитанцію про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;

8) чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра на матовому папері (допускається подання фотографій в головних уборах, що не приховують овалу обличчя особи, громадянами, релігійні переконання яких не дозволяють з"являтися перед сторонніми особами без головних уборів, за умови, якщо в їхніх паспортних документах вони зображені в головних уборах);

9) копію виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі її наявності).

 

Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну з метою возз"єднання сім"ї з особами, зазначеними у частинах другій - дванадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", подають:

1) заяву;

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред"явлення повертається), з візою типу Д, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України, та копії сторінок паспорта з особистими даними і візою (у разі наявності);

3) переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) клопотання (подання) приймаючої сторони (особи, зазначеної в частинах другій - дванадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства");

5) оригінал (після пред"явлення повертається) та копію документа, згідно з яким вони, відповідно до права країни походження іноземця або особи без громадянства, вважаються членами сім"ї вказаної особи. Документ, що підтверджує належність до членів сім"ї, визнається дійсним в Україні в разі його легалізації, якщо інше не передбачено законом чи міжнародними договорами України. 6) Документи про наявність у приймаючої сторони достатнього фінансового забезпечення для утримання членів сім"ї в Україні.

7) поліс медичного страхування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

8) квитанцію про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;

9) чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра на матовому папері (допускається подання фотографій в головних уборах, що не приховують овалу обличчя особи, громадянами, релігійні переконання яких не дозволяють з"являтися перед сторонніми особами без головних уборів, за умови, якщо в їхніх паспортних документах вони зображені в головних уборах);

10) копію виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі її наявності).

 

Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, яких до завершення граничного строку перебування в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, не було примусово видворено з України з причин відсутності проїзного документа, транспортного сполучення з країною їх походження або з інших причин, що не залежать від таких осіб, подають:

1) заяву;

2) за наявності паспортний документ (після пред"явлення повертається) і копії сторінок паспорта з особистими даними;

3) довідку про тримання іноземця (особи без громадянства) у ПТПІ;

4) квитанцію про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;

5) чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра на матовому папері (допускається подання фотографій в головних уборах, що не приховують овалу обличчя особи, громадянами, релігійні переконання яких не дозволяють з"являтися перед сторонніми особами без головних уборів, за умови, якщо в їхніх паспортних документах вони зображені в головних уборах).

Термін розгляду заяви

Протягом 15 робочих днів з дати прийняття територіальним органом або підрозділом ДМС України документів від іноземця або особи без громадянства

Строк дії документу, що є результатом отримання послуги

Видається строком до одного року з можливістю його продовження.

Підстави для відмови у наданні послуги

Рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається у разі:

1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку;

2) необхідності охорони здоров"я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;

3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі;

4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;

5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов"язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов"язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в"їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання);

6) інших випадках, передбачених законами.

Строк звернення до ДМС України та відповідальність у разі його порушення

Не пізніше ніж за 15 днів до закінчення дозволеного строку перебування на території України. Для іноземців та осіб без громадянства, які прибули з країн з візовим порядком в'їзду, обов'язкова наявність довгострокової візи типу Д.

Порядок оскарження

Іноземець та особа без громадянства протягом місяця з дня отримання копії рішення про відмову у видачі посвідки або скасування посвідки на тимчасове проживання має право на його оскарження шляхом звернення до ДМС або суду. Оскарження такого рішення зупиняє його виконання.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 25 Apr 2018 12:52:10 +0300
Заміна сторін у договорі оренди землі: підстави, порядок, наслідки http://briz.if.ua/blogs/518.htm http://briz.if.ua/blogs/518.htm Право оренди земельної ділянки

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного Кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи України, у власності яких перебувають земельні ділянки (пункт 1 статті 5 Закону України "Про оренду землі").

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (пункт 1 статті 6 Закону України "Про оренду землі").

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, відповідно до частини 4 статті 124 Земельного кодексу України, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Договір оренди надає право орендарю володіти і користуватися майном. Договір оренди землі є двостороннє зобов'язуючим, коли кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, які тривають у час дії договору.

Успадкування права оренди

Згідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право оренди земельної ділянки не відноситься до закріпленого в статті 1219 Цивільного кодексу України переліку прав та обов'язків особи, які не входять до складу спадщини. Тобто, за загальним правилом, право оренди земельної ділянки включається до спадщини.

Відповідно до статті 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до частини 5 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки може відчужуватися у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

Перехід права на оренду визначений частиною 1 статті 7 Закону України "Про оренду землі". Право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями.

Отже, якщо умовами договору оренди земельної ділянки не передбачена заборона переходу права на оренду в порядку спадкування, то спадкоємці можуть успадкувати право на оренду земельної ділянки, яка є предметом договору.

Право оренди земельної ділянки підлягає обов'язковій державній реєстрації, та виникає з моменту такої реєстрації (статті 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Такими документами є:

укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, речові права, що підлягають реєстрації;

свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 01.01.2013 року;

інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Для державної реєстрації права власності на земельну ділянку в разі, коли в документах, що подаються для такої реєстрації, відсутні відомості про її кадастровий номер, а також у разі, коли в результаті доступу до Державного земельного кадастру державним реєстратором встановлено відсутність відомостей про відповідну земельну ділянку, також подається витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку.

За бажанням заявника у разі зміни відомостей про земельну ділянку, що не пов'язані з поділом, виділом в натурі частки із земельної ділянки або об'єднанням кількох земельних ділянок, для державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку може бути подано витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку, що містить актуальні відомості про неї, незалежно від наявності таких відомостей в документах, що подаються для відповідної реєстрації.

У таких випадках, а також у разі отримання державним реєстратором відомостей з Державного земельного кадастру шляхом доступу до нього, що містять зміни щодо відомостей про земельну ділянку, що не пов'язані з поділом, виділом в натурі частки із земельної ділянки або об'єднанням кількох земельних ділянок, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав до Державного реєстру прав вносить відомості про земельну ділянку відповідно до витягу/відомостей з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку (пункт 59 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

За присвоєнням земельній ділянці кадастрового номера та замовлення відповідної землевпорядної документації має звертатися або власник земельної ділянки, або вже законно визнаний спадкоємець, яким він стає після видачі свідоцтва про право на спадщину.

Перехід права оренди в зв"язку із реорганізацією юридичної особи

Частиною 3 статті 284 Господарського кодексу України визначено, що реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди.  Частиною 4 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди, якщо інше не передбачено договором оренди земельної ділянки.

При реорганізації юридичної особи виникає правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників (ст. 104 Цивільного кодексу України). При реорганізації юридичної особи орендаря всі права та обов"язки за договором оренди переходять до нового орендаря - юридичної особи, яка створена в результаті реорганізації.

При реорганізації юридичної особи - орендаря, зміни власника земельної ділянки та в інших випадках передбачених законодавством, правонаступнику чи новому власнику земельної ділянки необхідно звернутися із клопотанням до відповідного органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади або власника земельної ділянки про внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині заміни сторін договору у зв"язку із зміною орендаря чи орендодавця земельної ділянки. (лист Держкомзему України від 21.12.2009 за № 23382/17/7-09).

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Зміни до договору набирають чинності в такому ж самому порядку - тобто після державної реєстрації.

Заміна орендаря у договорі оренди на підставі договору купівлі-продажу права оренди

Частиною 1 статті 82 Земельного кодексу України передбачено, що юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Перехід права оренди відбувається на підставі цивільно-правової угоди від орендаря-продавця до орендаря-покупця. За договором купівлі-продажу право оренди, що належить орендарю переходить до покупця такого права. Договір купівлі-продажу права оренди є підставою для укладення додаткової угоди із внесенням змін до договору оренди в частині заміни особи орендаря.

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст. 30 Закону України "Про оренду землі"). Згідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

При зміні власника земельної ділянки відбувається видача нового державного акта власнику землі чи здійснюється відмітка про перехід права власності і перереєстрація державного акта. Право власності на землю виникає виключно з моменту реєстрації правовстановлюючого документу а не з моменту укладання правочину про перехід права власності (ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", ст. 126 Земельного кодексу України).

За обставин, визначених статтями 131, 132 Земельного кодексу України, відбувається перехід права оренди із заміною сторони в чинному договорі оренди.

Якщо до нового власника переходить право оренди на тих же умовах, в тому ж обсязі, то відсутня необхідність проходити довгу процедуру припинення договору, набуття ділянки в оренду. Для орендодавця розірвання договору і надання її в оренду новому орендарю означає втрату орендної плати за земельну ділянку в період оформлення договору, а для орендаря неможливість належним чином приступати до використання як ділянки так і об"єкту нерухомості, що перебуває у його власності. Тому заміна сторони в договорі оренди вигідна обом сторонам.

Між новим власником орендованого майна, який виступатиме відтепер орендодавцем, і орендарем укладається договір оренди, в якому вони позначають, що відбулася зміна орендодавця, який придбав предмет оренди у власність на підставі договору купівлі продажу, укладеного між колишнім орендодавцем (попереднім власником) і новим орендодавцем (теперішнім власником) від такого-то числа, місяця, року, про що у встановленому порядку орендар був повідомлений, як того вимагає ст. 516 Цивільного кодексу України, і сторони домовилися внести відповідні зміни до договору оренди шляхом його укладення в новій редакції.

Перехід права оренди в разі засудження орендаря

У разі засудження фізичної особи-орендаря до позбавлення волі або обмеження його дієздатності за рішенням суду право на оренду земельної ділянки переходить до одного з членів його сім'ї, який виявив бажання і може відповідно до закону стати орендарем, а в разі його відмови або відсутності таких - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем, за їх згодою (частина 2 статті 7 Закону України "Про оренду землі")

Заміна орендаря земельної ділянки на підставі домовленості між попереднім і новим орендарем

Попередній орендар і новий орендар можуть укласти угоду про заміну сторін в договорі оренди, якою будуть врегульовані питання взаєморозрахунків та процедуру передачі земельної ділянки після перереєстрації договору оренди. За своїм змістом такий договір містить елементи одночасної зміни кредитора і боржника. Порядок заміни кредитора в зобов'язанні регулюється статтями 512-519 Цивільного кодексу України, заміни боржника - статтями 520-523 Цивільного кодексу України. Оскільки договір оренди земельної ділянки є двостороннє зобов'язуючими то кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, виділити окремо цесію або переведення боргу неможливо.

Заміна сторони в договорі оренди можлива у разі виникнення потреби вибуття із орендних відносин орендаря. Необхідною є угода між попереднім і новим орендарем. Підставою для цього є закон, певний юридичний факт чи волевиявлення попереднього орендаря нового орендаря і згода орендодавця. Але сам договір між попереднім і новим орендарем не породжує ніяких змін у договірних правовідносинах між попереднім орендарем і орендодавцем. Орендодавець не є учасником договору про заміну сторін в договорі. Але на це необхідна його згода, адже це переведення боргу. Договір між новим і попереднім орендарем може бути виконаним лише після реєстрації додаткової угоди до договору.

Якщо орендар вбачає, що склалися обставини, які унеможливлюють належне виконання зобов"язань за договором оренди, достроково припинити зобов"язання він не може (відсутність підстави, в тому числі і згода орендодавця) але він надалі не може продовжувати виконувати зобов'язання повністю або частково. З метою запобігання невигідних для сторін майновим та іншим наслідкам, орендар повинен негайно повідомити про це орендодавця. Повідомивши сторону договору про неможливість його виконання, орендар продовжує використовувати ділянку, оскільки саме повідомлення не звільняє його від відповідальності за невиконання зобов'язання (стаття 205 Господарського кодексу України). Особливістю зобов"язання є те, що одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Орендодавець не зацікавлений у припиненні зобов"язань за договором оренди (неможливість досягнення мети договору, можливі додаткові витрати неотримані прибутки та інші наслідки що істотно впливають на його інтереси). Договір оренди земельної ділянки був укладений в інтересах сторін, на умовах що забезпечували оптимальний баланс їх інтересів. Але відбулася істотна зміна обставин, які сторони не могли передбачити. Саме така істотна зміна обставин є підставою для зміни договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).

Найбільш доцільним при виході із ситуації, яка склалася є заміна сторін в договорі оренди та внесення змін до договору оренди. Зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом чи договором (стаття 651 Цивільного кодексу України). Тому щоб досягти згоди щодо заміни орендаря в договорі оренди, необхідно щоб новий орендар також став стороною договору оренди. І тільки у разі недосягнення такої згоди, можна на вимогу однієї із сторін лише у судовому порядку, при наявності підстав, визначених законом чи договором. При внесенні змін до договору щодо заміни сторони, юридична суть договору від цього не зміниться, відносини не припиняться а відбудеться певна зміна у цих відносинах.

Зміни до договору передбачають внесення змін як в таку частину договору як умови договору, так і в інші частини. Формулювання може бути наступним "сторони домовились преамбулу договору викласти в наступній редакції..." Також в договір про перехід права оренди бажано включити умову щодо обов"язкового внесення змін до договору оренди.

У разі зміни договору зобов"язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання, тощо (стаття 653 Цивільного кодексу України). Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна до договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні норми Цивільного кодексу чітко і однозначно надають можливість укладання таких договорів. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступати від положень актів цивільного законодавства і врегульовувати свої відносини на власний розсуд (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 25 Apr 2018 12:43:18 +0300
Виділення майнового паю в натурі та визнання права власності на таке майно http://briz.if.ua/blogs/517.htm http://briz.if.ua/blogs/517.htm Що таке майновий пай?

Майновий пай - це частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду.

До пайового фонду майна учасників колективного сільськогосподарського підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств та організацій, згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство".

Хто має право на майновий пай?

На майновий пай мають право всі члени колективного сільськогосподарського підприємства, а також особи, за якими відповідно до законодавства зберігається право на майновий пай, зокрема:

-         пенсіонери;

-         особи, які призвані для проходження строкової військової або альтернативної служби;

-         особи, які призвані на військові збори;

-         особи, які проходять підготовку з відривом від виробництва у навчальних закладах Товариства сприяння обороні України та в інших подібних навчальних закладах;

-         особи, направлені підприємством для навчання у професійно-технічні та вищі навчальні заклади всіх рівнів акредитації;

-         особи, які підвищують рівень кваліфікації з відривом від виробництва;

-         особи, обрані на виборчі посади органів місцевого самоврядування та органи державної влади, а також профспілкових організацій;

-         жінки, які перебувають у відпустці у зв"язку з вагітністю та пологами;

-         особи, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною;

-         особи, які втратили працездатність внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров"я, що не було пов"язано з виконанням трудових обов"язків на цьому підприємстві;

-         особи, які припинили трудові відносини з підприємством, але не отримали при цьому належного їм майнового паю натурою, грошима або цінними паперами;

-         спадкоємці померлих осіб, які мали право на майновий пай.

Список осіб, які мають право на майновий пай, складається комісією з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки і затверджується зборами співвласників.

За рішенням зборів співвласників до осіб, що мають право на майновий пай, можуть бути віднесені й інші категорії осіб, наприклад, такі, що відпрацювали у господарстві довгий час і вибули з поважних причин, а також особи, які мають право на пайовий фонд майна, але з різних причин не були включені до списку.

Куди звернутися?

Для внесення до списку осіб, які мають право на майновий пай власнику паю необхідно звернутися з заявою у довільній формі про вихід зі складу членів спілки співвласників та виділення майна в натурі до комісії з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки. В даній заяві необхідно вказати конкретні об'єкти нерухомого майна, які необхідно виділити. Обов'язково необхідно звернути увагу на те, щоб назва кожного об'єкту нерухомого майна - кожної окремої будівлі, споруди відповідала назві цього ж об'єкту нерухомого майна, яка записана у балансі спілки власників. Факт подачі такої заяви повинен бути підтверджений відміткою про вручення.

Для того, щоб зібрати загальні збори спілки співвласників необхідно звернутися до комісії з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки, спілки співвласників та власників паїв. Скликати загальні збори спілки співвласників необхідно для проведення голосування та отримання згоди щодо виділення вказаного у заяві нерухомого майна. За результатом таких зборів приймається протокол про виділення конкретно визначеного майна розформованого колективного сільськогосподарського підприємства в натурі з конкретним зазначенням нерухомого майна, яке виділяється в натурі, а саме щоб назва кожного об'єкту нерухомого майна - кожної окремої будівлі, споруди - відповідала назві цього ж об'єкту нерухомого майна, яка записана у балансі спілки співвласників.

Список осіб, які мають право на майновий пай та перелік майна для виділення в натурі складається комісією з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки і затверджується зборами співвласників.

Право громадян на пайовий фонд майна

Згідно абзацу другого частини 1 статті 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" право кожного члена підприємства на пайовий фонд майна залежить від його трудового внеску.

Трудовий внесок кожної особи визначається з урахуванням розміру всіх форм оплати праці за період членства у цьому підприємстві.

Учаснику колективного сільськогосподарського підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки в пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства.

Виділення майнового паю в натурі

Виділення майнового паю в натурі можливий, наприклад, якщо вилучення заявлених об'єктів не порушує цілісності структури матеріально-технічної бази колективного сільськогосподарського підприємства та балансу матеріально-технічного забезпечення паїв.

Вихід окремої особи або декількох членів, які отримують свої майнові паї в натурі. Прикладом може бути вихід окремої особи для створення фермерського господарства чи вихід кількох осіб для створення приватного підприємства (ТОВ, кооперативу або іншої юридичної форми).

Вихід більшості власників майнових паїв, які отримують майно цілісним майновим комплексом.Такі особи отримують основні та обігові засоби на загальну суму своїх майнових паїв і підписують між собою договір про спільне володіння, користування та розпорядженням майном.

Визначення індивідуальних майнових паїв

Індивідуальний майновий пай визначається на підставі: методики визначення трудового внеску; календарного періоду обчислення трудових внесків; методики обчислення розміру індивідуального майнового паю. Методику визначення трудового стажу та методику обчислення розміру індивідуального майнового паю затверджує Мінагрополітики.

Уточнення розмірів паїв членів підприємства

Уточнення розмірів паїв членів підприємства здійснюється у разі: повернення до пайового фонду майна підприємства, яке перебувало в податковій заставі і призначалося, але не було використано, для погашення заборгованості із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів і державних цільових фондів у зв'язку із списанням цієї заборгованості відповідно до законодавства; зміни вартості пайового фонду майна з урахуванням цін на дату його встановлення; виділення майна в натурі окремим співвласникам за період, що минув після реорганізації підприємства.

Строки передачі

Не пізніше 10 днів з дня затвердження переліку осіб, які мають право на майновий пай комісія з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки передає спілці співвласників список співвласників і перелік майна, призначеного для виділення, а копії цих документів - до відповідної ради.

Документ, що посвідчує право власника на майновий пай

Майновий пай підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай, яке видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства. До цього списку додаються такі документи: акт розрахунку уточненого пайового фонду; уточнена структура пайового фонду; уточнений перелік майна пайового фонду.

Для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування, інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена підприємства. При цьому всі подані документи формуються в окрему справу щодо кожного підприємства.

Факт оформлення свідоцтва засвідчується гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради. Оформлені свідоцтва реєструються у книзі обліку свідоцтв про право власності.

Вартість

Видача свідоцтва громадянину проводиться безоплатно.

У випадку втрати чи пошкодження свідоцтва громадянину видається дублікат, про що робиться відповідний запис на бланку свідоцтва.

Передача майна

Передача майна оформляється актом приймання-передачі, який складається у двох примірниках. Перший примірник передається в бухгалтерію колективного сільськогосподарського підприємства і є підставою для відображення в бухгалтерському обліку операцій з виділення громадянам майна в рахунок їх паїв. Другий примірник передається новим власникам майна разом з інвентарними картками або інвентарними описами основних засобів та накладними внутрішньогосподарського призначення на оборотні засоби.

Після підписання акта приймання-передачі майна право власності на майно переходить до колективу співвласників або до окремої особи, яка отримала свій майновий май індивідуально.

Судовий порядок

Згідно з пунктом 2 статті 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" пай є власністю учасника колективного сільськогосподарського підприємства. Право розпоряджатися ним за власним розсудом такий громадянин набуває після припинення членства в колективному сільськогосподарському підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

У разі не включення члена колективного сільськогосподарського підприємства до списку осіб, які мають право на майновий пай та виділення йому майнового паю в натурі; невиконання рішення загальних зборів або збори взагалі не вирішили по суті питання щодо виділення йому в натурі майнового паю; невидачі свідоцтва про право власності на майновий пай подальший захист прав власника вирішується в судовому порядку.

Процесуальною формою вираження позову є саме позовна заява, яка має містити всі елементи позову та інші необхідні для провадження у справі дані передбачені Цивільним процесуальним кодексом України.

Вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом незалежно від закінчення строку позовної давності. Але якщо при розгляді спору буде встановлено, що зазначений строк закінчився до пред'явлення позову, це даватиме підставу для відмови в його задоволенні.

Позовна заява за захистом своїх порушених прав подається до суду за місцем знаходження майнового паю.

За подання до суду позовної заяви про виділення майнового паю в натурі, яка подається особою сума судового збору встановлюється в 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, згідно Закону України "Про судовий збір".

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 25 Apr 2018 12:04:27 +0300
Відстрочення та розстрочення виконання судового рішення http://briz.if.ua/blogs/516.htm http://briz.if.ua/blogs/516.htm Статтею 373 Цивільного процесуального кодексу України закріплюється право на відстрочку і розстрочку виконання судового рішення. У зазначеній статті йде мова про те, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою сторони виконавчого провадження суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення в судовому засідання з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання.

Порядок розгляду заяви

Відстрочка виконання рішення означає перенесення виконання на інший час, а розстрочка - надання можливості виконання рішення по визначених частинах у встановлені строки. Питання про відстрочку або розстрочку виконання може вирішуватися судом у порядку ст. 217 Цивільного процесуального кодексу України або після відкриття виконавчого провадження. Порушити питання про відстрочку і розстрочку виконання рішення після відкриття виконавчого провадження може сам державний виконавець або сторони виконавчого провадження чи їх представники. Причому сторони або їх представники можуть порушувати це питання як перед державним виконавцем, так і безпосередньо перед судом, який ухвалив рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ. Підставами такого прохання можуть бути хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо. Питання про відстрочку або розстрочку виконання повинно бути розглянуте судом у десятиденний строк з викликом сторін виконавчого провадження. Зазначена норма кореспондується із приписами статті 33 Закону України "Про виконавче провадження". Так, частиною третьою статті 33 цього Закону встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Таким чином, наведена норма пов'язує можливість розстрочення чи відстрочення виконання рішення, зокрема, у "виняткових випадках" за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк.

Обставини, що враховуються під час розгляду заяви

·        матеріальні інтереси сторін

·        фінансовий стан сторін

·        ступінь вини відповідача у виникненні спору

·        наявність інфляційних процесів у економіці держави

·        інші обставини справи

Варто зазначити, що суд у вирішенні цих питань також враховує те, що обставини, за яких виконання рішення неможливе, повинні існувати насправді, в реальності, та безпосередньо перешкоджати його виконанню в строки, в обсязі та в порядку, визначені у рішенні. Тому не є підставами для суду для надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, зміни чи встановлення способу і порядку його виконання обставини, які зумовлені суб'єктивним фактором і неправомірною поведінкою з боку сторін. Наприклад, у випадку несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм законом права, державний виконавець відкладає виконавчі дії відповідно до статті 32 Закону України "Про виконавче провадження". За таких обставин інститут відстрочки виконання рішення не застосовується. Треба зазначити, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Незважаючи на відсутність вичерпного законодавчого переліку підстав для надання відстрочки, розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, суд, керуючись критерієм настання обставин, які ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення, у кожній конкретній справі з врахуванням всіх особливостей ситуації, вирішує питання про їх наявність чи відсутність, а також вирішує питання про наявність чи відсутність причин, які перешкоджають виконанню рішення суду та за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 25 Apr 2018 11:59:45 +0300
Змінились правила "прописки" http://briz.if.ua/blogs/515.htm http://briz.if.ua/blogs/515.htm В Україні реєстрація місця проживання залишається доволі ускладненою, хоча є однією із найпопулярнішіх адміністративних послуг, передає Корупція.Інфо

Офіс реформ адміністративних послуг створив законопроект про заміну прописки на спеціальну реєстрацію, яка буде здійснюватися на основі декларативного або демографічного принципу.

Людині, яка знялася з реєстрації за попереднім місцем проживання, дається місяць (30 календарних днів) на те, щоб зареєструватися за новою адресою. Раніше цей термін становив всього 10 днів. Прописка оформляється в день надання особою всіх необхідних документів та за бажанням заявника може проводитись одночасно з випискою з попереднього місця проживання.

При подачі документів на прописку або виписку з квартири через центр надання адміністративних послуг, представника соцслужб, ЖЕКу, ОСББ або керуючого багатоквартирного будинку, датою реєстрації місця проживання є день отримання органом реєстрації відповідних документів. Таким чином, терміни оформлення прописки відрізняються від встановлених законом, але як правило не перевищують 30 днів.

Володарям паспортів у вигляді ID-карт інформація про місце проживання вноситься на електронний чіп, вмонтований в документ. Заміна ID-паспортів у зв'язку зі зміною прописки не проводиться. В паспорта старого зразка (книжечка) відомості про виписку і прописку проставляються у вигляді штампа.

Реєстрація місця проживання дорослих і дітей старше 14 років Порядок реєстрації місця проживання в Україні передбачає особисте звернення до органу реєстрації або ЦНАП. Оскільки дитина, яка досягла 14 років, може самостійно вибирати собі місце проживання, при подачі документів на прописку його присутність обов'язкова.

При виникненні обставин, що перешкоджають самостійному зверненням до органів реєстрації для оформлення прописки, реєстрація за місцем проживання може бути проведена за зверненням законного представника (батьки, опікуни) або представника за дорученням.

Які документи потрібні для прописки в 2018 році? Згідно пункту 18 "Правил реєстрації місця проживання" для отримання прописки необхідно подати наступний пакет документів:

- заяву про реєстрацію місця проживання - квитанцію про сплату адміністративного збору - військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку) - заяву про зняття з реєстрації місця проживання (у разі здійснення прописки одночасно з випискою з попереднього адреси) - документ, до якого вносяться відомості про місце проживання (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення на постійне проживання; вид на проживання, посвідчення біженця і т.д.) - документи, що підтверджують право особи на проживання в квартирі, будинку. Це можуть бути документи на право власності, рішення суду про надання права користування житловим приміщенням, договір оренди або інші документи. У разі якщо таких документів немає, реєстрація може здійснюватися тільки за згодою власника житла (якщо власників кілька - за згодою всіх власників)

При реєстрації за згодою власника потрібно його присутність при подачі заяви. Також він повинен мати при собі документи, що засвідчують особу і право власності на житло, в яке здійснюється прописка.

Реєстрація місця проживання дітей молодше 14 років Процедура прописки малолітніх дітей аналогічна процесу реєстрації місця проживання повнолітніх громадян, проте має ряд юридичних особливостей. Зокрема, прописка дитини до 14 років може бути здійснена виключно за місцем реєстрації одного з батьків. При цьому згода власника житла для цього не потрібно.

У разі, якщо батько і мати малюка прописані за різними адресами, місце проживання дитини реєструється разом з одним з них з письмової згоди другого з батьків. Дозвіл тата (мами) на прописку дітей в квартиру або будинок до другого з батьків не потрібна, якщо місце проживання дітей визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки.

Що стосується реєстрації місця проживання новонародженої дитини, то батькам на виконання цієї формальності дається три місяці з дня народження малюка. Процедура в цьому випадку максимально спрощена і за бажанням батьків або одного з них, документи для прописки новонародженого можуть бути подані через РАГС під час проведення держреєстрації народження.

Також є можливість зареєструвати місце проживання новонароджених дітей через органи соцзахисту одночасно з подачею заяви на державну допомогу при народженні дитини.

Перелік документів, необхідних для реєстрації дитини: - заяву на оформлення дитині прописки - оригінал і копія свідоцтва про народження - квитанція про сплату адміністративного збору - оригінал і копія паспорта одного з батьків, до якого прописується дитина

Для реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, необхідна присутність обох батьків або нотаріально завірена згода тата (мами) на прописку дитини за новою адресою.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Tue, 17 Apr 2018 14:46:12 +0300
Що потрібно знати укладаючи договір http://briz.if.ua/blogs/514.htm http://briz.if.ua/blogs/514.htm Найпоширенішою підставою виникнення зобов"язань (тобто тих дій, які особа зобов"язується виконати на користь іншої особи (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо)) - є договори.

Кожна людина за все своє життя укладає велику кількість договорів. Та що там говорити про все життя, якщо тільки щоденно кожен з нас укладає декілька договорів.

Так, купуючи квиток на проїзд у громадському транспорті, ми укладаємо договір перевезення, купуючи товар у магазині - договір роздрібної купівлі-продажу, ідемо до перукарні - договір про надання послуг тощо.

Тому кожному з нас бажано володіти хоча б необхідним мінімумом інформації про свої права при укладенні договорів, їх виконанні, зміні та припиненні, який буде наведено у даній статті.

Перше, що треба знати, це те, що у цивільному праві існує так званий принцип свободи договору. Якщо простими словами, то згідно з цим принципом кожна особа може укласти договір з ким завгодно, про що завгодно, на яких завгодно умовах, головне, щоб це не суперечило вимогам законодавства.

Якщо той чи інший договір не відповідає вимогам законодавства, він може бути визнаний недійсним, тобто таким, що не породжує жодних юридичних наслідків.

Однак, цивільним законодавством встановлена презумпція правомірності правочину, згідно якої договір вважається правомірним, а отже й дійсним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, якщо, наприклад, договір купівлі-продажу нерухомості, згідно закону, має бути посвідчений нотаріально, то у випадку, якщо він нотаріально не посвідчений, такий договір є недійсним в силу закону (нікчемним) і його визнання недійсним в суді не вимагається. Якщо ж договір купівлі-продажу нерухомості буде посвідчений нотаріально, однак продавець в момент укладення договору не буде розуміти значення своїх дій та (або) не зможе керувати ними, то такий договір треба буде визнавати недійсним через суд, доводячи суду підстави його недійсності. Допоки суд не визнає такий договір недійсним, він буде вважатись правомірним. У випадку ж, якщо суд визнає такий договір недійсним, то недійсним він буде з моменту його укладення.

За загальним правилом, наслідком недійсності договору - є двостороння реституція, тобто кожна сторона договору повертає одна одній все отримане в результаті виконання договору. Згідно вищенаведеного прикладу, покупець нерухомості повертає у власність продавця придбану нерухомість, а продавець повертає покупцю отримані гроші.

Для укладення договору, необхідним є досягнення його сторонами згоди з усіх істотних умов, тобто тих умов, які законом визначені обов"язковими для певного виду договору, щоб такий договір вважався укладеним.

Якщо ж особи, які бажають укласти договір не досягнуть згоди хоча б з однієї істотної умови, то такий договір буде вважатись неукладеним, навіть, якщо такими особами буде підписано письмовий документ, що матиме назву "Договір".

До речі, сам договір, щоб він вважався укладеним, не обов"язково повинен бути викладений у формі єдиного письмового документу під назвою "Договір", як прийнято вважати більшістю громадян.

Взагалі законом встановлено дві форми договорів - усна та письмова.

Усні договори - це ті, які виконуються в момент їх укладення, наприклад, купівля-продаж товарів в магазині з одночасним розрахунком.

Письмовими вважаються всі договори, зміст яких зафіксований на папері. Як вже було зазначено вище, не обов"язково це має бути єдиний документ під назвою "Договір", як всі звикли. Зміст договору може бути зафіксовано, наприклад, у листах, якими обмінялись сторони, і таким чином досягли певної згоди. До письмової форми відноситься і електронна форма договору.

Крім того, воля до укладення договору може виражатися мовчанням особи.

Наприклад, досить часто в договорах оренди прописується умова, що у випадку, якщо одна зі сторін не повідомить іншу про припинення договору оренди за місяць до закінчення строку його дії, такий договір вважається продовженим на такий самий строк. Таким чином, не вчиняючи жодних активних дій, сторони щоразу укладають додатковий договір про продовження строку дії основного договору. Тому треба бути пильними, і у випадку, якщо у договорі існує така умова, не прогавити момент повідомлення іншої сторони договору про його припинення, якщо бажаєте припинити його дію.

Слід мати на увазі, що зобов"язання породжене договором не припиняється з закінченням строку його дії. Тобто, якщо, наприклад, згідно з договором ви взяли на себе обов"язок сплатити гроші за товар, то після закінчення строку дії договору ви все одно зобов"язані їх сплати, якщо товар вами отриманий.

Договори, які укладаються між підприємцем та споживачем мають назву "публічні договори". Наприклад, це договори роздрібної торгівлі, перевезення транспортом загального користування, послуг зв"язку, медичного, готельного, банківського обслуговування тощо.

Особливість таких договорів в тому, що підприємець не має права відмовити вам в укладенні публічного договору. Для прикладу, готель не може відмовити вам у наданні кімнати для проживання, якщо у наявності є вільні номери; перукар не може відмовити вам у наданні перукарських послуг, якщо ви йому просто не сподобались тощо. У випадку необґрунтованої відмови в укладенні публічного договору з такого підприємця можуть бути стягнуті завдані споживачеві збитки.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

 

]]>
Tue, 17 Apr 2018 14:29:50 +0300
Що робити споживачу, якщо ціни на ціннику і в чекові не співпадають? http://briz.if.ua/blogs/513.htm http://briz.if.ua/blogs/513.htm На жаль, такі ситуації трапляються нерідко. При цьому, намагаючись з"ясувати ситуацію у касира чи продавця-консультанта, у відповідь чуємо сумнівне пояснення на кшталт: "проводилася переоцінка, не встигли замінити цінники".

А на вимогу покупця продати товар за ціною, вказаною на ціннику реакція представників продавця буває ще цікавішою, як от: "не хочете - не беріть" або "можемо тільки оформити повернення товару".

І покупець опиняється перед касою, як перед казковим каменем, від якого ведуть три шляхи: відмовитись від покупки та забрати свої гроші, змиритися з вищою ціною або домогтися продажу товару за ціною, зазначеною у ціннику (тобто повернення різниці між двома цінами).

Саме для бажаючих обрати останній шлях буде корисною наступна інформація.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів"  споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару.

Інформація про продукцію повинна містити дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції.

Відповідно до п. 11 Інструкції  про порядок позначення роздрібних цін на товари народного споживання в підприємствах роздрібної торгівлі та закладах ресторанного господарства (затверджено наказом Мінзовнішекономторгу N 2 від 04.01.97), після проведення переоцінки товарів суб"єкт господарювання повинен перемаркувати ціни шляхом закреслення попередньої ціни і позначення нової ціни на цінниках, товарних ярликах, етикетках підприємств-виготівників, упаковці та ін. кожної одиниці товару і засвідчити підписом працівника, відповідального за формування, встановлення або застосування цін.

Оформлення засобів інформування про ціни проводиться до надходження товару до торговельного залу або об"єкта дрібно-роздрібної торговельної мережі (п. 12 Інструкції).

Працівники суб"єкта господарювання до початку роботи повинні перевірити наявність і правильність оформлення ярликів цін (цінників), покажчиків цін, меню, прейскурантів цін.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" забороняється ведення нечесної підприємницької діяльності, зокрема будь-якої діяльності (дій або бездіяльності), що вводить споживача в оману.

Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вважається такою, що вводить в оману.

Нагадаємо, що відповідно до ч. 8 ст. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, при виникненні відповідних непорозумінь при розрахунку за товар насамперед слід звернутися до адміністрації магазину з вимогою повернення різниці між ціною на ціннику та ціною, зазначеною у чеку.

У випадку відмови можна для початку залишити запис у Книзі відгуків і пропозицій.

У разі порушення строків отримання відповіді, або якщо така відповідь не задовольняє вимоги споживача, останній може звернутися з претензією до адміністрації суб"єкта господарювання (нагадаємо, що подібні претензії, заяви подаються у двох екземплярах, на одному з яких проставляється дата прийняття та дані про особу, що прийняла претензію. У випадку відмови прийняти претензію, остання надсилається поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення).

Також, не зайвим буде одразу ж зібрати докази порушення ваших прав: сфотографувати цінник, заручитися показами свідків і, звичайно ж, зберегти чек.

Вчинивши всі так звані підготовчі дії, споживач вправі звернутися із заявою до відповідного органу з питань захисту прав споживачів, долучивши до неї зазначені докази.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Tue, 17 Apr 2018 14:25:17 +0300
Як приватизувати квартиру? http://briz.if.ua/blogs/512.htm http://briz.if.ua/blogs/512.htm Право на приватизацію житлових приміщень з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

Кожен громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Які об'єкти не підлягають приватизації?

1. квартири-музеї;

2. квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв;

3. квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, які перебувають в аварійному стані; квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного відселення.

Як можна приватизувати житло?

Приватизація здійснюється шляхом:

-         безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю;

-         продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Варто додати, що право кожного громадянина України на приватизацію займаного ним житла безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо, зокрема, громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім"ю.

Куди звернутися для приватизації?

Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Які потрібно зібрати документи?

1. оформлена заява на приватизацію;

2. копія документа, що посвідчує особу;

3. технічний паспорт на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку;

4. довідка про склад сім'ї та займані приміщення;

5. копія ордера про надання житлової площі (копія договору найму жилого приміщення у гуртожитку);

6. документ, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду (довідка з попередніх місць проживання (після 1992 року) щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду);

7. копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації;

8. заява - згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію.

Кому може бути відмовлено у приватизації?

Згідно із законодавством органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відносяться відсутність у особи права на приватизацію та заборона приватизувати конкретне приміщення.

Так у приватизації може бути відмовлено, зокрема, громадянам, які:

-         повністю використали житлові чеки;

-         проживають у приміщенні, яке має статус службового;

-         проживають у гуртожитках менше ніж 5 років, без правових підстав;

-         проживають у гуртожитках, призначених для тимчасового проживання, у зв'язку з навчанням, перенавчанням чи підвищенням кваліфікації у навчальних закладах та у зв'язку з роботою (службою) за контрактом;

-         мешкають у спеціальних гуртожитках, призначених для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена, або яким немає можливості повернути колишнє жиле приміщення;

-         потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз;

-         проживають у гуртожитках, що мають статус соціальних на день набрання Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

Чи можна оскаржити відмову?

Спори щодо приватизації квартири (будинку), житлового приміщення в гуртожитку вирішуються в порядку цивільного судочинства.

Чи можна продати або подарувати приватизоване житло?

Власник приватизованого житла має право розпорядитися майном на свій розсуд. Він може продати, подарувати, заповісти, здати в оренду, обміняти, закласти, укласти будь-які інші угоди, які не заборонені законом.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Mon, 26 Mar 2018 12:42:50 +0300
Підстави для зупинення транспортного засобу працівниками поліції http://briz.if.ua/blogs/511.htm http://briz.if.ua/blogs/511.htm Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі :

1. порушення водієм Правил дорожнього руху;

2. якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3. якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об"єктом чи знаряддям учинення ДТП, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4. якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5. якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6. якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7. якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8. якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9. порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Mon, 26 Mar 2018 12:41:55 +0300
Скільки метрів повинно бути до межі, якщо сусід будує новий будинок, садить дерева чи створює інші об’єкти? http://briz.if.ua/blogs/510.htm http://briz.if.ua/blogs/510.htm Не так багато сусідів з плином багатьох років змогли зберегти добросусідські відносини.

І, як правило, причиною, погіршення стосунків стала нова будівля чи дерево, яке з"явилося прямо на спільні межі. На прохання трохи відступити від паркану, часто можна було почути тільки незгоду, що і переходило у затяжні спори та сварки.

Для того, щоб уникнути подібних ситуацій, необхідно кожному із нас знати про встановлені законодавством обмеження та одразу вимагати їх дотримання.

Отже, Державними будівельними нормами - ДБН 79-92 "Житлові будинки для індивідуальних забудовників України" - були встановлені такі відстані для зелених насаджень:

від стін будинків і споруд до осі дерев - 5 м, для кущів - 1,5 м;

від межі сусідньої ділянки до осі дерев - 3 м, для кущів - 1 м.

Однак, варто пам"ятати, що гілки дерев та кущів не повинні перетинати меж сусідніх ділянок.

У разі проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники земельних ділянок, на які виступають гілки та корені мають право самостійно відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо це є перепоною у використанні земельної ділянки.

Також, відповідно до ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", якщо з іншого боку межі нема забудови, то відстань до бічної межі ділянки від найбільш виступної конструкції стіни повинна становити не менше 1 м.

При цьому має бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних земельних ділянок.

Згідно із санітарними нормами туалети потрібно розташовувати не ближче 15 м від житлового будинку і літньої кухні, а від питного колодязя - за 20 м.

Вимоги щодо огорожі (висоти, конструкції, матеріалу) встановлюються місцевими правилами забудови. Огорожа має проходити по межі і не повинна створювати перешкод для використання за призначенням сусідської земельної ділянки, затінювати її та ін.

Також, власники і землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей: затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення інше.

Варто наголосити, що ДБН на сьогодні втрачають чинність, оскільки тепер такі питання уже не є компетенцією центральних органів влади, а віднесені до повноважень органів місцевого самоврядування.

Сьогодні такі норми встановлюються в місцевих правилах забудови або проекті забудови і благоустрою населеного пункту, які затверджуються місцевою радою після погодження з місцевим органом містобудування та архітектури. Але варто відзначити, що встановлені норми колишнім ДБН повністю знаходять своє відображання у актах органів місцевого самоврядування.

А у разі наявності серйозних спорів щодо додержання сусідами правил добросусідства та стосовно меж земельних ділянок, які перебувають у власності вирішуються судом за відповідного звернення власника до суду через свого адвоката, оскільки на сьогодні встановлено порядок отримання від адвокатів правової допомоги у судах.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Mon, 26 Mar 2018 12:41:21 +0300
Стягнення боргу померлої особи http://briz.if.ua/blogs/509.htm http://briz.if.ua/blogs/509.htm У наш час трапляються непоодинокі випадки, коли боржник помирає, та після нього залишаються невиконані зобов"язання перед кредитором. У такому разі постає питання: яким чином задовольнити вимоги кредитора?

Як ми всі знаємо, після смерті особи відкривається її спадщина. До складу спадщини входять усі права та обов"язки, що належали спадкодавцеві (померлому) на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Тобто, від спадкодавця до спадкоємців переходять як права, так і обов"язки.

Таким чином, у разі смерті фізичної особи, яка є боржником у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов"язки померлої особи переходять до іншої особи - її спадкоємця. Тобто відбувається заміна боржника у зобов"язанні. При цьому законодавством встановлено, що спадкоємці, зобов"язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов"язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Отже, виконати зобов"язання померлої особи перед кредитором можуть спадкоємці боржника, але лише за наявності майна боржника, одержаного ними у спадщину.

Пред"явлення вимоги.

Кредитору спадкодавця варто пам"ятати, що він має протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред"явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред"явити вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред"явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у вищезазначені строки, позбавляється права вимоги.

Заміна сторони у виконавчому провадженні.

Якщо є рішення суду про стягнення боргу з фізичної особи яка померла, та щодо неї відкрито виконавче провадження, то смерть боржника є підставою для його зупинення до моменту визначення його правонаступників.

Відтак, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Кредитор, державний або приватний виконавець може звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Суд розглядає це питання у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Вищезазначене стосується також випадків необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Якщо відсутні спадкоємці.

Якщо ніхто не приймає спадщину чи відмовляється від її прийняття, або взагалі у боржника не знаходиться родичів (спадкоємців) за заповітом і за законом, орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно, то за його місцезнаходженням, зобов"язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та/або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов"язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені у встановленому законом порядку.

Якщо власниками від умерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них.

Таким чином, можна зробити висновок, що для виконання зобов"язання кредитор має право звернутися до спадкоємців (правонаступників) з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця за рахунок майна боржника та в межах його вартості. У разі відсутності спадкоємців, кредитор має право пред"явити вимоги до територіальної громади, якій перейшло у власність майно боржника.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Thu, 22 Mar 2018 16:15:32 +0200
Отримання безоплатного житла від держави http://briz.if.ua/blogs/508.htm http://briz.if.ua/blogs/508.htm Зважаючи на статтю 47 Конституції України, яка передбачає: "Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування, безоплатно або за доступну для них оплату".

Як показує практика, органи державної влади та місцевого самоврядування, все ж таки, в малих кількостях, але видають безоплатні квартири певним категоріям осіб.

А саме, пріоритетними категоріями є наступні:

1) сироти або діти, які залишилися без піклування батьків, а саме: після закінчення школи вони мають право отримати мінімум кімнату для проживання;

2) мешканці аварійних або непридатних для проживання будинків, які становлять небезпеку для життя;

3) важким хворим, які повинні жити окремо від інших членів родини (якщо в однокімнатній квартирі проживають члени сім"ї, один з яких хворий на туберкульоз, держава повинна надати іншим членам сім'ї окреме житло);

4) військовослужбовцям, інвалідам війни, до яких належать учасники АТО, які отримали інвалідність під час участі в антитерористичній операції.

Учасник АТО може отримати житло якщо він:

- забезпечений жилою площею нижче за встановлений рівень;

- проживає у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;

- хворіє на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв"язку з чим не може проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім"ї;

- проживає за договором піднайму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; - проживає тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;

- проживає у гуртожитку.

5) особи з обмеженими фізичними можливостями та сім"ї, де є подібні діти;

6) громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, у зв'язку з нестачею квадратних метрів.

Відповідно до Житлового Кодексу, право на отримання житла у користування має кожен громадянин України, що потребує покращення житлових умов. Таких громадян ставлять на облік у виконавчому комітеті і в порядку черги вони мають отримати безоплатне житло.

Варто зазначити, що перші п"ять категорії мають право отримати житло пріоритетно, шоста ж позиція отримує своє житло, коли інші категорії на нього не претендує.

А тому, якщо ви входити в перелік наявних категорій, вам потрібно обов"язково стати на облік у виконавчому комітеті місцевої ради і що найголовніше ретельно та щомісячно відстежувати рух у відповідному обліку.

Тут головне питання, щоб ви рухалися угору, а не вниз, як часто буває.

А якщо, рух вниз відбувся - завжди вимагайте письмового пояснення, чому це відбулося. Оскільки подібна практика дуже часто показує, що житло не дають не тому, що не мають, а тому що житло отримують "не ті" люди.

У разі, якщо відповіді неможливо добитися, обов"язково залучіть адвоката до вашої справи, щоб він міг направити відповідний адвокатський запит, на який чиновники зобов"язані надати детальну відповідь.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Thu, 22 Mar 2018 16:14:08 +0200
ЯК УКЛАСТИ ДОГОВІР З СІМЕЙНИМ ЛІКАРЕМ? http://briz.if.ua/blogs/506.htm http://briz.if.ua/blogs/506.htm Масовий ажіотаж навколо чергового нововведення Верховної Ради України та Міністерства охорони здоров"я (далі - МОЗ) щодо так званих "угод із сімейними лікарями" набуває все більших масштабів.

Українців, які турбуються про власне здоров"я, цікавлять питання щодо того, як укладати договір, коли, із ким, що для цього потрібно та - що буде, якщо його не укласти до початку квітня поточного року?

Нагадаємо тим, хто в курсі, і розкажемо тим, хто зацікавився, що основною концепцією таких змін є надання особі можливості самостійно, без будь-яких перешкод фінансового характеру, звертатися до обраного нею ж самою фахівця з сімейної медицини для отримання первинної медичної допомоги. Плату ж за таку допомогу вноситиме держава.

У мережі Інтернет часто спливають відповідні тематичні заголовки та замітки, а тому ознайомившись із деякими з них, можна зробити ряд висновків, які, сподіваємося, дадуть відповіді якщо не на всі, то хоча б на найактуальніші питання.

По-перше, закон №6327 "Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів", який передбачає відповідні зміни в первинній ланці надання медичної допомоги, (далі - Закон) на даний час уже підписаний Президентом України, але конкретна дата щодо початку всеукраїнської кампанії з вибору лікаря та підписання договору з ним ще не визначена.

На своєму офіційному сайті МОЗ розмістило доступну кожному українцю та зрозумілу покрокову інструкцію щодо того, яким чином обрати сімейного лікаря та підписати відповідну декларацію, і навіть виклало попередній зразок потенційної документу.

Зокрема, МОЗ зазначає, що обрати лікаря кожен зможе самостійно на власний розсуд, із урахуванням індивідуальних побажань та можливостей. Відповідно до Порядку надання первинної медичної допомоги, який має бути найближчим часом затверджений Наказом МОЗ, лікар не зможе відмовитися від підписання декларації, якщо тільки кількість його пацієнтів уже не досягла 2000 осіб.

Отже, українці відтепер самі обиратимуть, хто їх лікуватиме.

Що треба знати громадянам для отримання медичної допомоги від сімейного лікаря (за інформацією з сайту МОЗ):

КРОК ПЕРШИЙ - ВИЗНАЧІТЬСЯ З ЛІКАРЕМ

Найпростіший варіант - Ви знаєте хорошого лікаря, обслуговувались у нього і залишились задоволені результатами. Якщо ж такого лікаря Ви поки не знайшли, поцікавтеся у родичів, сусідів, друзів, колег - можливо, у них був позитивний досвід у амбулаторії сімейної медицини або поліклініці, яка підходить Вам географічно.

Ви також можете звернутись у місцевий відділ охорони здоров"я. Там Вам розкажуть, які лікарі працюють у вашому населеному пункті чи районі. Інший варіант - просто зверніться у будь-який медичний заклад і познайомтеся з лікарями. Інформацію про них можна отримати у місцевому відділі охорони здоров"я або безпосередньо в реєстратурі. Деякі медичні заклади вже мають свої власні сайти з такою інформацією.

Пам"ятайте, що зараз Ви не мусите звертатись до лікаря "строго за пропискою" - можете обрати лікаря, який працює біля вашого дому, роботи тощо.

КРОК ДРУГИЙ - ПІДПИШІТЬ ДЕКЛАРАЦІЮ

Заклади первинної медичної допомоги, в яких працюють сімейні лікарі, підписують контракт з Національною службою здоров"я, а пацієнти - декларацію з тими лікарями, яких самі собі обрали.

Декларація підписується безстроково, тобто Вам не потрібно буде перепідписувати її щороку. З іншого боку, якщо Ви вирішите підписати угоду з іншим лікарем, Ви зможете зробити це у будь-який час.

Документи, які знадобляться для підписання угоди з лікарем, - Ваш паспорт та ідентифікаційний номер. Якщо ж ви підписуєте декларацію з педіатром (чи сімейним лікарем, який буде обслуговувати вашу дитину), то також знадобиться свідоцтво про народження дитини та документи (паспорт та код) одного з її батьків або опікунів.

Основний спосіб заповнення декларації - електронний лікар внесе Ваші дані в систему. Важливо, що декларація з"явиться в системі після подвійної авторизації: лікар попросить назвати код, який надійде вам СМС-повідомленням. Якщо ж у Вас немає мобільного телефону, лікар сфотографує чи відсканує Ваші документи, щоб долучити їх до декларації.

Потім лікар роздрукує декларацію, яку Ви підпишете у двох примірниках (один із них залишається у Вас), - і з цього моменту ви можете звертатись до лікаря у будь-який час.

На випадок відпустки або хвороби у Вашого лікаря має бути заміна - інший лікар первинної ланки або черговий заклад первинної медичної допомоги. Якщо Вам знадобиться допомога, а Ви знаходитесь в іншому місті, звертайтесь до найближчого закладу первинної медичної допомоги.

Один лікар може обслуговувати максимум 2 тисячі пацієнтів. Таку кількість пацієнтів рекомендує МОЗ. Можуть бути і виняткові ситуації, наприклад, коли лікар працює в селі, де проживає більше 2 тисяч людей. Тож якщо Ви впевнені, що знайшли хорошого лікаря, не гайте часу, адже у нього може просто не залишитись місць для нових пацієнтів.

КРОК ТРЕТІЙ - ЗВЕРТАЙТЕСЬ ПРИ ПЕРШІЙ НЕОБХІДНОСТІ

Ви зможете звертатись до Вашого лікаря з будь-якими питаннями, пов"язаними зі здоров"ям. Як показує світовий досвід більшість проблем із здоров"ям можуть бути вирішені на рівні первинної ланки, особливо у разі вчасного звернення. Крім безпосереднього обстеження і лікування, лікарі первинної ланки в разі необхідності будуть також видавати направлення до вузькопрофільних спеціалістів, виписувати рецепти на ліки, в т.ч. які підпадають під програму "Доступні ліки" (безкоштовні ліки в аптеці, за які платить держава), та будь-які медичні довідки, наприклад, до басейну тощо.

Тож з цих міркувань краще обирати лікаря, який практикує поруч з Вами - це скоротить витрати часу на дорогу.

Будь-якій особі цікаво знати, а що ж він отримає від лікаря, який має його обслуговувати. МОЗ надає наступні роз"яснення:

ЩО ВХОДИТЬ ДО ОБОВ"ЯЗКІВ ЛІКАРЯ ПЕРВИННОЇ ЛАНКИ?

- Безпосереднє надання первинної медичної допомоги пацієнтам.

- Формування та контроль виконання плану обстежень та лікування, аналіз результатів досліджень, призначення медичних препаратів та інших лікувальних заходів.

- Надання медичної допомоги пацієнтам у невідкладному стані.

- Направлення відповідно до медичних показань пацієнта, який не потребує екстреної медичної допомоги, для надання йому вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.

- Координація роботи з іншими ланками медичної допомоги.

- Ведення пацієнтів, що хворіють на соціально небезпечні інфекційні захворювання відповідно до законодавства.

- Здійснення імунопрофілактики відповідно до чинного законодавства.

- Консультування щодо здорового способу життя.

- Проведення заходів масової та індивідуальної профілактики інфекційних захворювань.

- Оцінка індивідуальних ризиків захворювань і консультування з питань профілактики. Розробка індивідуальних програм обстеження та спостереження за здоров"ям.

- Інформування пацієнта щодо національних скринінгових програм та виконання інших функцій відповідно до законодавства або до програми.

- Динамічне спостереження за неускладненою вагітністю.

- Здійснення медичного догляду за здоровою дитиною.

- Ведення хворих із психічними розладами, зокрема, враховуючи рекомендації спеціаліста.

- Надання паліативної допомоги, що охоплює:

* оцінку ступеню болю;

* призначення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

* лікування больового синдрому;

* оформлення рецептів на наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори відповідно до чинного законодавства.

- Координація та організація виконання лабораторних досліджень, проведення забору біологічного матеріалу.

- Проведення лабораторних досліджень, у тому числі з використанням швидких тестів.

- Призначення лікарських засобів з оформленням документів відповідно до законодавства.

- Підготовка медичної документації для направлення осіб з ознаками стійкої втрати працездатності на медико-соціальну експертизу та на медико-соціальну реабілітацію.

- Оформлення довідок, форм, листків непрацездатності.

Тобто всі перелічені дії лікар має здійснювати безкоштовно та за них розраховується держава.

Щодо термінів підписання таких декларацій - офіційні відомості поки що відсутні, однак різні інформаційні ресурси з непрямим посиланням на сайт МОЗ вказують, що відповідні декларації бажано підписати до 01.07.2018 року.

У протилежному ж випадку первинна медична допомога надаватиметься за місцем проживання пацієнта в загальному порядку, як це відбувається і зараз, але це не триватиме постійно, оскільки реформа має на меті переведення обов"язку надання первинної медичної допомоги виключно на "задекларованих" сімейних лікарів.

Радимо всім громадянам пильніше придивитися до знайомих лікарів, оскільки встановлене обмеження кількості пацієнтів на одного лікаря може призвести, що найкращих "розметуть" швидко, а громадяни змушені будуть обирати серед тих, хто залишився.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Mon, 19 Mar 2018 15:04:21 +0200
ЧИ ЗМІНИВСЯ В УКРАЇНІ ПОРЯДОК ПОХОВАННЯ? http://briz.if.ua/blogs/505.htm http://briz.if.ua/blogs/505.htm Днями усю країну облетіла шокуюча новина: нібито поховати померлого родича тепер можна виключно після отримання спеціального рішення суду та лише за результатами експертизи, яка триватиме декілька днів. Ряд всеукраїнських телеканалів оголосив про це у вечірніх новинах, підкріпивши інформацію відповідними коментарями. Так це чи ні? - розвіюємо міфи.

Насправді законодавчі зміни у цьому напрямку все ж таки відбулись, це факт. Але стосуються вони не усіх, а тільки осіб, котрі пішли з життя неприроднім шляхом. Нововведення торкнулися лише кримінального процесуального законодавства, що передбачає обов"язкове призначення і проведення судової медичної експертизи, яка тепер призначатиметься за ухвалою суду в рамках кримінального провадження. Тобто це ті випадки, коли людина була позбавлена життя, внаслідок чого порушується кримінальна справа. Так було і раніше, проте порядок призначення судової експертизи надавав слідчому можливість самостійно визначати експерта та доручати йому проведення такої експертизи, що дуже часто супроводжувалося ознаками корупційних ризиків. Зараз же вона призначатиметься на підставі ухвали суду за клопотанням сторони кримінального провадження, при чому її проведення доручатиметься виключно державним спеціалізованим установам.

Судова експертиза є дослідженням, яке проводиться на основі спеціальних знань з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Проте родичам небіжчиків, померлих своєю смертю, замовляти її все ж таки не доведеться, тому підстав для хвилювання немає. Жодних законодавчих нововведень, які б змінювали загальні правові засади здійснення процедури звичайного поховання, до діючого законодавства не вносилося і поки не передбачається вносити. Більше того, кожен має право ще за життя скористатись правом виразити волевиявлення щодо ставлення його тіла після смерті. В Україні гарантується належне ставлення до праху померлих та збереження місць поховання. Міфи в сторону!

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Mon, 19 Mar 2018 15:03:20 +0200
Як повернути ліки та медичну техніку до аптеки? http://briz.if.ua/blogs/504.htm http://briz.if.ua/blogs/504.htm В аптеках відмовляються приймати вже придбані в них ліки й техніку. Там посилаються на те, що придбані лікарські засоби повертати не можна. Але чи законно це?

Як українські закони захищають покупців ліків

За законом, придбання ліків - це звичайний договір роздрібної купівлі-продажу. Через те, що це договір із покупцем-фізичною особою, крім норм Цивільного кодексу, діють ще й усі гарантії про захист прав споживачів. А такий покупець ліків є споживачем.

За договором роздрібної купівлі-продажу, покупець може діяти певним чином, не тільки якщо йому продали товар неналежної якості. Але і якщо йому продали якісний товар:

Відповідно до ч. 1 ст. 707 ЦК України, Покупець має право протягом чотирнадцяти днів не рахуючи дня купівлі непродовольчого товару належної якості, якщо триваліший строк не оголошений продавцем, обміняти його у місці купівлі або інших місцях, оголошених продавцем, на аналогічний товар інших розміру, форми, габариту, фасону, комплектації тощо. У разі виявлення різниці в ціні покупець проводить необхідний перерахунок з продавцем.

Про це ж сказано у Законі про захист прав споживачів. Споживач може обміняти у продавця непродовольчий товар належної якості на аналогічний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути використаний за призначенням.

Але існує точний Перелік товарів належної якості, що не підлягають обміну/повернення, з підстав, зазначених у 9-й статті Закону про захист прав споживачів, затверджений Кабміном. Згідно з Переліком обміну/поверненню не підлягають продовольчі товари, лікарські препарати та засоби, предмети сангігієни й певні непродовольчі товари.

Належна якість товару, роботи або послуги - це властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору зі споживачем.

А щодо лікарських засобів, то, за законом, до них належать: речовини (субстанції), що діють, готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти), гомеопатичні засоби, засоби, які використовуються для виявлення збудників хвороб, а також боротьби зі збудниками хвороб або паразитами, лікарські косметичні засоби та лікарські домішки до харчових продуктів.

Обмін і повернення ліків неналежної якості

Інакша справа з продажем лікарських засобів неналежної якості. Згідно із Законом про захист прав споживачів, якщо ви придбали продовольчі товари неналежної якості, продавець зобов"язаний замінити їх товарами належної якості або повернути сплачені гроші. Але це якщо недоліки товару вдалося виявити у межах терміну придатності.

Термін придатності - це термін, визначений нормативно-правовими актами, нормативними документами, умовами договору, протягом якого в разі додержання відповідних умов зберігання та/або експлуатації чи споживання продукції її якісні показники й показники безпеки мають відповідати вимогам нормативно-правових актів, нормативних документів та умовам договору.

Тобто, якщо ви придбали ліки неналежної якості, у вас є повне право вимагати або замінити їх ліками належної якості, або повернути вам гроші. Причому ви самі вибираєте варіант, а продавець на підставі закону тільки зобов"язаний діяти відповідно до ваших вимог, як покупця. За винятком хіба що випадків, коли у продавця немає відповідних ліків належної якості, щоб надати їх замість ліків неналежної якості.

Оголошення в аптеках правомірні. Але вони стосуються не всіх ліків

Оголошення в аптеках про неможливість повернення ліків стосується тільки тих випадків, коли придбані ліки належної якості. У цьому випадку, за чинним законодавством, покупець не має права ні обміняти, ні повернути ліки.

Але такі оголошення взагалі не стосуються випадків придбання ліків неналежної якості. Найпростіший варіант - закінчився термін придатності певного лікарського засобу. Тоді покупцеві зобов"язані або замінити ліки неналежної якості або повернути гроші.

Природа договору впливає на те, який закон можна застосувати

Медична техніка - непродовольчий товар. Тут діють правила про обмін товару належної якості, але тільки в тому випадку, коли така медична техніка призначена для особистого, домашнього або іншого некомерційного використання.

Якщо ви купуєте механічний пристрій для вимірювання артеріального тиску для використання вдома, протягом чотирнадцяти днів із моменту одержання товару ви можете обміняти цей пристрій на аналогічний, якщо перший не підійшов вам за розміром, кольором і або з інших причин не може бути використаний за призначенням.

Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, ви можете або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту із відповідним перерахуванням вартості, або розірвати договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару. Або обміняти товар на аналогічний, тільки-но відповідний товар надійде до продажу. А продавець зобов"язаний у день надходження товару до продажу повідомити вас, якщо ви вимагаєте обміну товару.

Вам обміняють товар належної якості, якщо ви не використовували його й зберегли його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий вам разом із проданим товаром. Тому що при відсутності цих умов або розрахункового документа продавець може відмовити вам в обміні товару.

Але якщо медичну техніку придбав певний медичний заклад, тобто юридична особа, законодавство про захист прав споживачів не поширюється на ці види відносин.

До того ж, якщо така медична техніка була придбана з метою її комерційного використання, не діятимуть при цьому й положення Цивільного кодексу щодо обміну товару належної якості. А оскільки це не договір роздрібної купівлі-продажу, а договір поставки, він регулюється іншим кодексом - Господарським.

При купівлі медичної техніки потрібно звертати увагу на суб"єктний склад. Так, Закон про захист прав споживачів поширюється лише на покупців-фізичних осіб, а також на те, яку саме угоду було укладено. Оскільки тільки за договором роздрібної купівлі-продажу в законах описані умови й порядок обміну/повернення товару належної якості.

А вид та природа договору впливають на визначення не тільки норм закону, що мають застосувати до нього, але й самого закону.

Що може і чого не може покупець

Законодавче регулювання стосується тільки продажу товарів неналежної якості. Згідно з Цивільним кодексом і Законом про захист споживачів, покупець товару неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за вибором:

- пропорційно зменшити вартість товару;

- безоплатно усунути недоліки товару в розумний строк;

- відшкодувати витрати на усунення недоліків товару.

Якщо були виявлені недоліки, які можна усунути або усунення яких пов"язане з непропорційними витратами або затратами часу, або які виявилися неодноразово чи з"явилися знову після їхнього усунення, покупець може:

- відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

- вимагати замінити товар.

Якщо ж покупець медичної техніки - фізособа, і ця техніка не призначена для використання у підприємницькій діяльності (тобто це - договір роздрібної купівлі-продажу), то права такого покупця через неналежну якість цієї медтехніки визначають спеціальні норми ЦК України.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Mon, 19 Mar 2018 15:02:44 +0200
Що робити, якщо вас затримали працівники поліції? http://briz.if.ua/blogs/503.htm http://briz.if.ua/blogs/503.htm Якщо вас затримали працівники поліції, це зовсім не означає, що ви - злочинець. Просто будь-який патрульний має право затримати вас для з"ясування особи або причетності до раніше скоєних злочинів. У цій ситуації не забувайте, що у вас теж є свої права, які потрібно знати і вміти ними користуватися.

При затриманні поліцією постарайтеся не чинити опір. Якщо вже трапилася така ситуація, що вас затримують, краще демонструйте повну готовність до "співпраці" з працівниками поліції.

Вкрай важливо з"ясувати всю інформацію щодо причини затримання, вашого статусу (підозрюваний, адміністративний порушник, свідок), хто саме (з вказівкою ПІБ, звання, посади) вас затримує.

Згідно з ч.5 ст. 29 Конституції України, вимагайте негайно повідомити родичів про ваше затримання, вкажіть кого саме та їхні контактні дані. Згідно з законом "Про Національну поліцію України", КПК, поліція зобов"язана повідомити про затримання людини його родичів, але ці вимоги практично ніколи вчасно не дотримуються. Тому у момент затримання поліцією постарайтеся повідомити кому-небудь з оточення свої дані, тоді збільшуються шанси на те, що ваші рідні і близькі зможуть вас знайти. Звісно, за наявності мобільного телефону (якщо його не відібрали у момент затримання), необхідно негайно подзвонити вашим знайомим чи родичам і повідомити про те, що сталося, оскільки при доставленні у відділення телефон відберуть.

Вам мають вручити протокол про затримання, що має містити точний час затримання. Це той час, коли вас фізично зупинили, а не коли привезли до відділка.

Якщо після затримання поліцією і доставлення у відділення вам запропонують розписатися в журналі відвідувачів і затриманих, необхідно простежити правильну вказівку затримання, час фактичного затримання і, звичайно, обов"язково відмітити, що ви є саме затриманими, а не відвідувачем.

Не відмовляйтеся і вимагайте адвоката. Навіть якщо у вас немає свого, згідно з Законом України "Про безоплатну правову допомогу", поліція зобов"язана запросити такого адвоката. Якщо ви заявите про бажання залучити його, у вас буде як мінімум час для обдумування свого становища, оскільки до появи адвоката маєте повне право не відповідати ні на які питання і нічого не підписувати.

Увага при підписанні документів!Якщо після затримання поліцією від вас наполегливо вимагають підписати документ під загрозою застосування насильства, то як мінімум уважно і не кваплячись вивчіть документ. Це може бути протокол затримання, протокол про адмінправопорушення, пам"ятка про права, протокол огляду, вилучення, протокол допиту, пояснення. Ні в якому разі не можна залишати незаповнені графи! Крім того, дуже важливо підписувати з зауваженнями ті місця, які не відповідають дійсності або залишають можливість для двоякого розуміння.

Важливо пам"ятати, що інформація, яка зафіксована в протоколі, вже не підлягає зміні, і рішення в суді виноситися, відштовхуючись, зокрема, і від документальних доказів, якими і є протоколи. Особливо варто відмітити і те, що вилучені у вас при затриманні поліцією предмети мають бути упаковані і опломбовані на момент підписання протоколу затримання, в якому про них йде мова та обов"язково мають бути присутні не менше 2 свідків. Якщо предмети опломбовані ненадійно або не опломбовані взагалі, про це також необхідно відмітити в протоколі. Кожен процесуальний документ можна і треба використати як засіб донесення інформації до судді, від якого багато в чому тепер залежить ваша доля. Підписуючи документи, бажано фіксувати також ту інформацію, яка залишилася недочутою поліцією: прохання надати адвоката, медичну допомогу чи якась необ"єктивна фіксація.

Якщо доводиться свідчити без адвоката, завжди пам"ятайте про гарантоване ст. 63 Конституції України право не надавати свідчень відносно себе і своїх близьких ні взагалі, ні з якихось конкретних питань (обставин). Окрім того, кримінально-процесуальним законодавством передбачений обов"язок слідчого припинити допит, якщо допитуваний в явній формі висловив відмову від надання свідчень. Вкрай важливо до моменту надання будь-яких пояснень з"ясувати всю інформацію щодо вашого статусу, правопорушення, що конкретно інкримінується, з приводу якої конкретно ситуації ви затримані поліцією, кому саме ви свідчите. Будь-які свідчення, пояснення краще писати особисто, тут найскладніше - не бояться наполягати на цьому і проявити стійкість проти можливого тиску.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 14 Mar 2018 14:19:51 +0200
Що таке цивільний шлюб та які його наслідки? http://briz.if.ua/blogs/502.htm http://briz.if.ua/blogs/502.htm Цивільний шлюб - це відносини жінки та чоловіка, які проживають однією сім"єю та при цьому не є одруженими. Подібні правові положення набули чинності з 1 січня 2004 р. Тож можна вважати, що саме відтоді в нашій державі на правовому рівні закріплено існування інституту цивільного шлюбу.

Правовий статус майна, набутого особами в цивільному шлюбі, є таким самим, як і правовий статус майна подружжя, - спільна сумісна власність. Відповідно до норм законодавства поділ майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, відбувається згідно з положенням гл.8 СК. Таким чином, наразі поділ майна осіб, які перебувають у цивільному шлюбі, повністю прирівняно до поділу майна подружжя, яке офіційно оформило свої стосунки.

Нерідко сторони не можуть домовитися про поділ майна в добровільному порядку та, як наслідок, ідуть до суду. Що ж потрібно знати, звертаючись до останнього?

Як довести факт і час початку шлюбу?

Перш за все слід ураховувати положення ст.74 СК, зокрема те, що в разі, коли жінка та чоловік проживають однією сім"єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. Таким чином, особі, яка звертається до суду, необхідно довести в першу чергу те, що вона проживала однією сім"єю з іншою особою та що майно, яке вона просить поділити, належить їй та іншій особі на праві спільної сумісної власності.

З цією метою необхідно встановити час, з якого особи перебувають у цивільному шлюбі, тобто проживають чи проживали однією сім"єю (спільне проживання).

Законодавством чітко не встановлено, що саме означають поняття "спільне проживання" або "проживання однією сім"єю осіб, які не перебувають у шлюбі". А отже, і кількість доказів, і їх змістовність залежить від особи, яка доводитиме факт спільного проживання.

У судовому порядку це зробити не так уже й легко. Основним доказом у цьому випадку можуть бути показання свідків. Утім, останні не завжди можуть чітко вказати саме на факт проживання однією сім"єю або спільного проживання. В такому випадку, перш ніж звернутися до суду, особа повинна чітко розуміти, чи достатньо буде лише показань свідків та чи зможуть вони підтвердити факт спільного проживання. Для доказування можна також подавати до суду фотографії, що вказують на спільне проживання (на підтвердження, приміром, спільного відпочинку, ведення побуту тощо).

Ще важче встановити час, з якого особи проживали однією сім"єю. Інколи саме це має визначальне значення при поділі того чи іншого майна. Як показує судова практика, у більшості випадків, якщо друга особа не наводитиме інших доказів, підтвердження свідками факту спільного проживання є достатнім для суду.

Якщо особи, які перебували в цивільному шлюбі, вказують однаковий час, з якого вони проживали в фактичних шлюбних відносинах, то для суду таких показань сторін буде достатньо, аби встановити як безпосередньо факт їх перебування в фактичних шлюбних відносинах, так і їх тривалість.

На яку обставину звернути увагу?

При зверненні до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім"єю та поділ майна слід також зважати на одну з головних обставин - особи, які перебувають у цивільному шлюбі, не можуть одночасно перебувати в будь-якому іншому шлюбі. Інколи, не розірвавши шлюб, чоловік чи дружина починає спільно проживати з іншою особою. Таке проживання може тривати як незначний час, так і досить довго. При цьому чоловік та жінка, які проживають у цивільному шлюбі, не звертають уваги на ту обставину, що один із них фактично перебуває в зареєстрованому шлюбі з іншою особою.

У такому випадку майно, набуте парою, не підпадатиме під поняття "спільна сумісна власність" у розумінні СК, а тому при його поділі не можна застосовувати гл.8 цього кодексу. За цієї ситуації майно також підлягає поділу в судовому порядку, однак його статус та порядок поділу визначатимуться Цивільним кодексом та іншими законами.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО",) тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 14 Mar 2018 14:19:00 +0200
АЛГОРИТМ ДІЙ ПРАЦІВНИКА ПРИ ЗВІЛЬНЕННІ http://briz.if.ua/blogs/501.htm http://briz.if.ua/blogs/501.htm КОЖЕН МАЄ ПРАВО НА ПРАЦЮ, ЩО ВКЛЮЧАЄ МОЖЛИВІСТЬ ЗАРОБЛЯТИ СОБІ НА ЖИТТЯ ПРАЦЕЮ, ЯКУ ВІН ВІЛЬНО ОБИРАЄ АБО НА ЯКУ ВІЛЬНО ПОГОДЖУЄТЬСЯ. ДЕРЖАВА СТВОРЮЄ УМОВИ ДЛЯ ПОВНОГО ЗДІЙСНЕННЯ ГРОМАДЯНАМИ ПРАВА НА ПРАЦЮ, ГАРАНТУЄ РІВНІ МОЖЛИВОСТІ У ВИБОРІ ПРОФЕСІЇ ТА РОДУ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, РЕАЛІЗОВУЄ ПРОГРАМИ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОГО НАВЧАННЯ, ПІДГОТОВКИ І ПЕРЕПІДГОТОВКИ КАДРІВ ВІДПОВІДНО ДО СУСПІЛЬНИХ ПОТРЕБ. КОЖЕН МАЄ ПРАВО НА НАЛЕЖНІ, БЕЗПЕЧНІ І ЗДОРОВІ УМОВИ ПРАЦІ, НА ЗАРОБІТНУ ПЛАТУ, НЕ НИЖЧУ ВІД ВИЗНАЧЕНОЇ ЗАКОНОМ. ГРОМАДЯНАМ ГАРАНТУЄТЬСЯ ЗАХИСТ ВІД НЕЗАКОННОГО ЗВІЛЬНЕННЯ. ТАК ТРАКТУЄ СТАТТЯ 43 ОСНОВНОГО ЗАКОНУ НАШОЇ ДЕРЖАВИ.

 

Проте, на жаль, в реальному житті не завжди все відбувається згідно букви Закону. Досить часто люди потерпають від порушення їх прав, зокрема під час звільнення.

Розглянемо норми трудового законодавства, які стосуються порядку звільнення. Так, чинним законодавством передбачено 9 підстав для розірвання трудового договору, але найбільш типовими є угода сторін; ініціатива працівника та ініціатива роботодавця.

Наразі в нашій державі склалась така практика, що якщо працівник вирішив звільнитись, то він пише заяву "за власним бажанням", відпрацьовує 2 тижні і тоді прощається. Проте, цілком розумною альтернативою за умови наявності конструктивного діалогу з роботодавцем є звільнення за угодою сторін.

Якщо працівник працює за строковим договором, укладеним на невизначений термін він має право розірвати трудовий договір, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім"ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

 Розірвання трудового договору за статтею 38 Кодексу законів про працю (далі-КЗпП), розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, має дві ключові умови: може бути розірваний лише договір, укладений на невизначений строк; договір розривається виключно з ініціативи працівника.

Працівник, який бажає припинити трудові відносини, повинен попередити роботодавця письмово за два тижні, подавши на його ім"я заяву. Звільнення може відбуватися в такі строки: у двотижневий термін; у строк, про який просить працівник, за наявності поважних причин; звільнення відбуватиметься в останній день відпустки, тому термін може перевищувати два тижні; якщо сторони домовилися про звільнення раніше двотижневого терміну, але без поважних причин. Отже, навіть якщо на Вас тиснули та примушували до написання заяви про звільнення за власним бажанням, у Вас є два тижні для того, щоб передумати та відкликати заяву про звільнення. Слід зазначити, що звільнення за ініціативою робітника найбільш поширена підстава припинення трудових відносин.

Розглянемо ще один варіант припинення трудових відносин це звільнення за угодою сторін, яке є менш поширеною підставою, скоріше за все з причин незнання особливостей та можливостей, які надає звільнення за угодою сторін як працівникам, так і більшості роботодавців.

Звільнення за угодою сторін є універсальним способом припинення договору, що має нейтральний характер і є альтернативою звільнення з ініціативи роботодавця чи працівника. Дійсні причини припинення трудового договору спонукають сторони досягти домовленості щодо припинення трудового договору саме за угодою сторін.

Які ж відмінності та можливості для працівника та роботодавця у випадку звільнення за угодою сторін? Так, у разі звільнення за угодою сторін законодавство не містить вищевказаних обмежень щодо строку повідомлення. Отже у відповідності до п. 1 ст. 36 КЗпП безстроковий трудовий договір може бути припинено у будь-який строк, стосовно якого досягли домовленості працівник та роботодавець. Такий строк може бути як меншим, так і перевищувати встановлений для звільнення за власним бажанням двотижневий період.

На відміну від звільнення за ініціативою працівника у відповідності зі ст. 38 КЗпП, якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення за власним бажанням не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім окремих випадків. При досягненні домовленості про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це роботодавця і працівника, тобто якщо роботодавець і працівник домовились про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Відмінності у звільненні за ініціативою працівника та за угодою сторін полягають також у документальному оформленні звільнення. Так, ст. 38 КЗпП вимагає від працівника обов"язкового письмового повідомлення роботодавця шляхом подання заяви про звільнення. Звільнення працівника в свою чергу оформлюється наказом роботодавця. За угодою сторін ініціатором звільнення може бути як працівник, шляхом подання роботодавцеві відповідної заяви, так і роботодавець шляхом направлення працівникові повідомлення про запропоноване звільнення за угодою сторін. Чинне законодавство не вимагає письмового оформлення цих документів(заяви працівника або повідомлення роботодавця). При цьому достатньо оформлення роботодавцем наказу про звільнення за угодою сторін. Згода працівника фіксується шляхом ознайомлення з наказом під розпис. Проте у більшості випадків задля убезпечення себе на випадок можливих спорів роботодавці все таки вимагають наявності письмової заяви.

Важливий момент, який слід врахувати при написанні заяви на звільнення це отримання допомоги по безробіттю. Так, при звільненні працівника за власним бажанням (окрім звільнення за ч.3 ст. 38 КЗпП, порушення роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору) не дає права останньому в перші 3 місяці з моменту реєстрації у центрі зайнятості отримувати допомогу по безробіттю. На відміну від звільнення працівника за угодою сторін, що дає йому право отримувати у центрі зайнятості за місцем проживання допомогу по безробіттю, починаючи вже з 8-го дня після звільнення. Тому цей момент необхідно врахувати, особливо тим працівникам, які звільняються не у зв"язку з переходом на інше місце роботи, а "в нікуди", тобто ще не знайшли собі інше місце роботи на момент звільнення.

Слід відмітити й ще інші "плюси" звільнення за угодою сторін, завдяки яким можуть "виграти" як роботодавці, так і працівники. Так, при звільненні у випадку порушення працівником трудової дисципліни або при невідповідності працівника займаній посаді, для працівника запис у трудовій книжці про звільнення за угодою сторін в цій ситуації є найбільш вигідним, а роботодавець більш захищений від оскарження працівником його звільнення. При закритті підприємств дуже важко (практично неможливо) звільнити за ініціативою роботодавця осіб пільгових категорій, наприклад, жінок з дітьми, тому саме тут в нагоді може стати звільнення за угодою сторін.

Додатково повідомляємо, що стаття 47 КЗпП передбачає обов"язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку. Так, роботодавець зобов"язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред"явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Отже, для того щоб не зазнати ні моральних, ні матеріальних втрат при звільненні, необхідно знати всі плюси кожного виду розірвання трудового договору та скористатися ними у повній мірі.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 14 Mar 2018 14:12:30 +0200
Порядок виїзду за кордон дітей без згоди одного з батьків http://briz.if.ua/blogs/499.htm http://briz.if.ua/blogs/499.htm Згідно діючого законодавства України, фізична особа має право на свободу пересування.

Разом з тим, дитина, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Статтею 313 Цивільного Кодексу України визначено, що виїзд громадян України, яким не виповнилося 16 років, можливий тільки за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними. У той же час фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України.

Якщо з дитиною їдуть обоє батьків, то в такому разі проблем не виникає, або якщо один з них дав свою згоду, затверджену нотаріусом.

А що ж робити, якщо батьки розірвали шлюб і батько або мати дитини принципово, без вагомих на те причин, відмовляється підписувати у нотаріуса згоду на виїзд дитини?

Варто знати, що розірвання шлюбу не дає автоматично права одному з батьків вивозити спільну дитину в будь-яке місце у світі без згоди та відома іншого з колишнього подружжя, тому що згідно Сімейного кодексу України - мати, батько мають рівні права та обов"язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє їх від обов"язків щодо дитини.

Звісно ж, є й винятки з такого правила, наприклад, виїхати з дитиною самостійно можливо, якщо:

• другий із батьків є іноземцем або особою без громадянства та відсутній у пункті пропуску через кордон України;

• якщо в паспорті батька, з яким їде дитина, або у проїзному документі дитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на консульський облік у дипломатичному представництві України за кордоном;

За наявності оригіналів або нотаріально засвідчених копій одного з таких документів:

• свідоцтва про смерть другого з батьків;

• довідки про народження дитини, виданої відділом РАЦС, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька зі слів матері (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері);

• якщо є рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним;

• рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків;

• рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім.

Що ж робити, якщо ваша ситуація не підходить під даний перелік?

Тоді ви можете звернутися до кваліфікованих працівників Барського бюро правової допомоги, щоб вони допомогли вам звернутися до суду з відповідним позовом з метою отримати рішення суду про надання дозволу на виїзд дитини за межі України, без згоди та супроводу другого з батьків.

Підставою для звернення до суду є відмова одного з батьків надавати такий дозвіл.

В позовній заяві потрібно вказати чіткий проміжок часу, на який потрібен дозвіл, країну, в яку ви прямуєте, обґрунтування необхідності виїзду дитини за кордон (добре, якщо там проживають родичі, або дитина їде за кордон для оздоровлення, що буде підтверджуватись довідкою з лікувального закладу (наприклад, довідка дитячого лікаря, що дитина потребує оздоровлення у зв"язку з тим, що постійно хворіє на (вказується хвороба); проживає у екологічно несприятливому місті та ін.); також в такій заяві наводяться докази того, що виїзд за кордон сприятиме розширенню кругозору дитини, вона ознайомиться з культурою інших народів, зможе покращити свої навички у вивченні іноземної мови).

Додатково можна вказати, що один з батьків не має матеріальної змоги надати таку ж можливість дитині, і лише заявник може сприяти тому, що дитина відпочиватиме за кордоном та буде якісно та цікаво проводити своє дозвілля.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

 

Начальник

відділу правопросвітництва та

взаємодії з суб'єктами надання

безоплатної первинної правової допомоги

Івано-Франківського місцевого центру

з надання безоплатної вторинної

правової допомоги

Коляджин М. І.

]]>
Fri, 09 Mar 2018 11:01:29 +0200
Колектори в Україні. Кілька порад, як спілкуватися з співробітниками колекторських компаній http://briz.if.ua/blogs/498.htm http://briz.if.ua/blogs/498.htm Періодична економічна нестабільність, високі ставки за кредитами, низька фінансова грамотність українців і недосконалість законодавчої бази - все це призвело до формування сьогоднішньої ситуації з колекторським бізнесом в Україні.

В своїй діяльності колектори регулюються главою 47 Цивільного кодексу України. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК кредитор у зобов"язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). У разі, якщо банк як кредитор, передасть своє право вимоги іншому банку або фінансовій установі (колекторській компанії), це буде достатньою правовою підставою для заміни кредитора у зобов"язанні. З цього моменту усі права та обов"язки, який мав первісний кредитор, переходять до колекторів, у тому числі і право фінансової вимоги.

З"ясувавши для себе правовий статус колекторів та їх участь у кредитних правовідносинах розглянемо методи, якими вони впливають на боржників та законні способи протидії. Переважна більшість колекторів є колишніми співробітниками силових структур, які через багаторічний досвід спілкування з людьми стають непоганими психологами та можуть знайти в людини слабкі місця, щоб змусити її сплатити певну грошову суму. Однак, більшість методів, які застосовують колектори в своїй діяльності є незаконними, серед яких існують:

1) телефонні розмови з боржником, в яких колектор представляється працівником правоохоронних органів та погрожує відкрити кримінальне провадження у випадку непогашення заборгованості;

2) розповсюдження інформації про боржника та його заборгованість перед кредиторами у будь-який спосіб;

3) виїзд за адресою боржника з метою змусити його сплатити заборгованість шляхом погроз або навіть насильства, тощо.

Усі ці методи розраховані на людину зі слабкою психікою, яка буде готова віддати останні гроші з метою залишитися у спокої, а також на юридичну необізнаність боржників.

Щодо телефонних розмов необхідно зазначити, що спілкуючись з колектором потрібно дізнатися у останнього його прізвище, ім"я та по-батькові, посаду, найменування установи, яку він представляє та просити назвати номер договору, за яким ви маєте грошову заборгованість. При цьому, будь-які відомості, що становлять персональні дані про Вас говорити не потрібно.

Якщо колектори дійсно набули право грошової вимоги за Вашим зобов"язанням, яке ви укладали з банком, вони мають володіти всією необхідною інформацією. Якщо колектори не володіють про Вас ніякою інформацією, скоріш за все ви маєте справу з шахраями, тому таке спілкування краще одразу припинити.

Крім того, працівники судових та правоохоронних органів ніколи не будуть вимагати у Вас виконати грошові зобов"язання перед кредитором, а погрози щодо кримінальної відповідальності за прострочення боргу є безпідставними, оскільки в ваших діях немає складу злочину.

Стосовно розповсюдження інформації про боржника та його заборгованість треба сказати, що це є правопорушенням, за яке передбачена адміністративна відповідальність. Тому у випадку, якщо колектори розміщують оголошення, які стосуються вас особисто та ваших персональних даних, викликайте поліцію та складіть заяву за ст. 188-39 кодексу України про адміністративні правопорушення, яка передбачає відповідальність за порушення законодавства у сфері захисту персональних даних.

Якщо до вас завітали колектори особисто та намагаються потрапити до вашого житла - негайно викликайте поліцію. Колектори не мають права у такий спосіб вимагати виконувати цивільно-правові зобов"язання і більше того, якщо їх вимоги мають погрозливий характер, або пов"язані з насильством, це може кваліфікуватися як вимагання, за яке встановлена кримінальна відповідальність у ст. 189 Кримінального кодексу України або як примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов"язань, що також є злочином в розумінні ст. 355 Кримінального кодексу України.

Якщо колекторська компанія набула права вимоги за зобов"язанням боржника, вона має право звертатися до останнього письмово з вимогою або претензією про виконання цивільно-правового обов"язку, попередньо повідомивши про те, що така компанія стала новим кредитором у зобов"язанні.

Якщо методи досудового врегулювання спору не діють, така компанія може звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості і у разі задоволення такої вимоги, лише співробітники виконавчої служби мають право примусово стягувати заборгованість з боржника на підставі Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, не дивлячись на те, що колекторська діяльність в Україні не врегульована спеціальним законом, такі компанії активно приймають участь у врегулюванні спорів боржниками та банками, шляхом викупу права грошової вимоги. Однак, у своїй діяльності колектори часто застосовують методи, які є незаконними та порушують права боржників, тому при спілкуванні з такими особами необхідно перш за все чітко знати свої права та розуміти межі діяльності таких компаній, які іноді вдаються до злочинів з метою стягнути борг.

 

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

 

Начальник

відділу правопросвітництва та

взаємодії з суб'єктами надання

безоплатної первинної правової допомоги

Івано-Франківського місцевого центру

з надання безоплатної вторинної

правової допомоги

Коляджин М. І.

]]>
Fri, 09 Mar 2018 11:01:29 +0200
Як списати будинок, якого вже не існує? http://briz.if.ua/blogs/497.htm http://briz.if.ua/blogs/497.htm Умовою для припинення права власності на зруйноване нерухоме майно є відповідна заява власника, яким відповідно до статей 316, 317 ЦК України визнається особа, яка на свій розсуд, одноособово або спільно з іншими суб"єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Статтею 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", передбачені делеговані повноваження виконавчого комітету в питаннях стосовно обліку відповідно до закону житлового фонду, а також здійснення контролю за його використанням.

Таким чином рішення про списання будинку приймається виконавчими комітетами місцевих рад відповідно до порядків, затверджених рішенням цих виконавчих комітетів. Однак, не всі органи місцевого самоврядування мають такі порядки, тому спершу варто дізнатись, за якою процедурою відбувається списання житлових будинків в населеному пункті, де зареєстровано Ваше нерухоме майно.

Для того, щоб відбулось списання будинку до виконкому місцевої ради потрібно в першу чергу подати:

1. заяву про списання будинку;

2. документ, що посвідчує право власності;

3. технічний паспорт на нерухоме майно.

Для здійснення процедури списання виконкомом місцевої ради збирається комісія для обстеження будинку та складання акту обстеження. В ході обстеження комісія має встановити, що будинок зруйнований, не придатний для проживання, тривалий час як житло не використовувався, ремонту та відновленню не підлягає.

Також в акті комісія висловлює припущення про доцільність списання житлового будинку. На основі акту виконком місцевої ради приймає рішення про списання житлового будинку.

Якщо зі списанням житлового будинку на земельній ділянці не залишається інших споруд призначених для проживання, комісія приймає рішення про ліквідацію поштової адреси.

Отримавши рішення про списання житлового будинку, Вам необхідно подбати про те, щоб:

- будинок був виключений з реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень, якщо він туди внесений;

- знятий з інвентаризаційного обліку;

- виключений з усіх інших документів та реєстрів.

Чи варто взагалі здійснювати процедуру списання такого будинку? Чи, може, варто залишити все як є?

Наявність нерухомого майна буде нести додаткові обов"язки для його власників починаючи з 1 січня 2013 року.

Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України з 1 січня 2013 року у власників нерухомого майна виник обов"язок сплати Податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Тобто наявність житла в сільській місцевості навіть непридатного для проживання, створює для власників цього приміщення додаткові обов"язки. Крім того Податковим кодексом передбачено штрафні санкції за невчасну сплату податку на нерухомість.

Саме тому якщо ця будівля Вами не використовується радимо провести її "списання" за розписаною вище процедурою.

Однак, якщо цей будинок є єдиною спорудою на цій земельній ділянці, а земля знаходиться у власності держави чи територіальної громади, в такому разі можуть виникнути проблеми зі збереженням права користування цією земельною ділянкою. Особливо якщо цільове призначення цієї земельної ділянки "для забудови".

Отже, головне при списані будинку виключити його з державного реєстру прав на нерухоме майно. Можливий варіант, що будинок буде списаний, але відомості про це не будуть відображені в документах податкових органів, та Вам все одно будуть приходити повідомлення про необхідність сплати податку на нерухомість.

В такому разі радимо звернутись за проведенням звірки даних. Звірка даних можлива як для узгодження сум нарахування податку, так і для посвідчення того, що платник має бути звільненим від його сплати.

Орган державної податкової служби проводить перерахунок суми податку і надсилає податкове повідомлення-рішення зазначеному власнику відповідно до цього пункту.

Таким чином необхідно буде звернутись до податкових органів і надати документи, які б засвідчували факт списання будинку. Однак зробити це необхідно буде не пізніше 2 місяців з моменту отримання повідомлення про сплату податку на нерухоме майно.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

Начальник

відділу правопросвітництва та

взаємодії з суб'єктами надання

безоплатної первинної правової допомоги

Івано-Франківського місцевого центру

з надання безоплатної вторинної

правової допомоги

Коляджин М. І.

]]>
Fri, 09 Mar 2018 10:50:10 +0200
Заходи протидії домашньому насильству http://briz.if.ua/blogs/495.htm http://briz.if.ua/blogs/495.htm Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує, що 07 січня 2018 року набрав чинності Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", в якому запроваджено комплексний підхід та визначено систему заходів щодо запобігання та протидії фізичному, психологічному та сексуальному насильству в сім"ї. Законом встановлено, що до кривдника (особи, що вчинила домашнє насильство у будь-якій формі) суб"єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, може бути встановлено спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству. До таких спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать:

1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника (виноситься уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України);

2) обмежувальний припис стосовно кривдника (видається судом);

3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи (здійснюється уповноваженими підрозділами органу Національної поліції України);

4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників (відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування).

Розглянемо особливості деяких із основних спеціальних заходів, на які слід більше звернути увагу.

Терміновий заборонний приписвиноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров"ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

Терміновий заборонний припис може містити такі заходи:

1) зобов"язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;

2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;

3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи.

Вимога поширюється на місце спільного проживання постраждалої особи та кривдника незалежно від того, чи належить таке помешкання одному з них на праві власності, чи дане помешкання є орендованим, або право на квартиру/будинок належить родичам, знайомим тощо.

Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.

Особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, може оскаржити його до суду.

Обмежувальний приписвидається судом у порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають:

1) постраждала особа або її представник;

2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування;

3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікун, орган опіки та піклування.

Заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.

Обмежувальний припис видається на строк від 1 до 6 місяців та може бути продовжений судом на строк не більше 6 місяців. Таке продовження має місце лише один раз.

Судом визначається один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього наступних обов"язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об"єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв"язку особисто і через третіх осіб.

Про видачу обмежувального припису кривднику суддя у встановлений законом строк інформує уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) постраждалої особи для взяття кривдника на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) постраждалої особи.

Обмежувальний припис не може містити заходів, що обмежують право проживання чи перебування кривдника у місці свого постійного проживання (перебування), якщо кривдником є особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку на день видачі такого припису.

Взяття на профілактичний обліккривдника та проведення з ним профілактичної роботи - уповноважений підрозділ органу Національної поліції України бере на профілактичний облік кривдника з моменту виявлення факту вчинення ним домашнього насильства на встановлений законодавством строк і проводить з ним профілактичну роботу.

Направлення кривдника на проходження програми для кривдників.Кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року. У разі неявки кривдника для проходження програми для кривдників або ухилення від проходження програми без поважних причин суб"єкти, відповідальні за виконання програм для кривдників, надають протягом трьох робочих днів письмове повідомлення про це уповноваженому підрозділу органів Національної поліції України для вжиття заходів.

Постраждала особа може вимагати від кривдника компенсації її витрат на лікування, отримання консультацій або на оренду житла, яке вона винаймає (винаймала) з метою запобігання вчиненню стосовно неї домашнього насильства, а також періодичних витрат на її утримання, утримання дітей чи інших членів сім"ї, які перебувають (перебували) на утриманні кривдника, у порядку, передбаченому законодавством.

Таким чином, законодавство запроваджує нові заходи, які можуть бути застосовані до кривдника у разі здійснення ним домашнього насильства, або погрози його здійснення. Такі заходи мають захищати осіб, які постраждали від домашнього насилля та попереджувати таке насилля.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 07 Mar 2018 12:58:36 +0200
Допомога малозабезпеченим сім’ям http://briz.if.ua/blogs/494.htm http://briz.if.ua/blogs/494.htm Малозабезпечена сім"я - це сім"я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход, нижчий від прожиткового мінімуму для сім"ї. Право сім"ї на цю допомогу залежить не лише від доходів, але і від її майнового стану, зайнятості працездатних членів сім"ї та інших факторів.

Ця допомога призначається відповідно до закону "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім"ям" та Постанови Кабінету міністрів України від 24 лютого 2003 р. N 250 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім"ям".

Хто включається до складу сім"ї при визначені права на допомогу ?

До складу сім"ї включаються:

- чоловік, дружина;

- рідні, усиновлені та підопічні діти цих осіб віком до вісімнадцяти років, а також діти, які навчаються за денною формою навчання у професійно-технічних, вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації до досягнення двадцяти трьох років і які не мають власних сімей;

- неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства I та II груп або інвалідами I групи і проживають разом з батьками;

- непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв"язку з відсутністю власних доходів;

- особа, яка проживає разом з одиноким інвалідом I групи і здійснює догляд за ним;

- жінка та чоловік, які проживають однією сім"єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей.

При цьому до складу сім"ї включаються незалежно від місця проживання (перебування) або реєстрації діти, які навчаються за денною формою навчання у професійно-технічних, вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації до досягнення двадцяти трьох років і не мають власних сімей.

Водночас  до складу сім"ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні.

Куди  звертатися за допомогою?

Призначення і виплата соціальної допомоги здійснюється управліннями соціального захисту населення за місцем реєстрації уповноваженого представника малозабезпеченої сім"ї.

У сільській місцевості заяви з необхідними документами для призначення соціальної допомоги приймають виконавчі органи сільських і селищних рад та здійснюють їх передачу відповідним органам соціального захисту населення. Зазначені виконавчі органи можуть визначати уповноважену особу для прийняття документів.

Знайте!  Для кожної дитини (крім дитини-інваліда), яка входить до складу малозабезпеченої сім"ї, рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 10 %, а для кожної дитини-інваліда, яка входить до складу малозабезпеченої сім"ї, для кожної дитини, яка утримується матір"ю (батьком, усиновителем), що не перебуває у шлюбі, і запис про батька (матір) цієї дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться в установленому порядку за вказівкою матері (батька), для кожної дитини, в якої один або обоє батьків є інвалідами I або II групи, - на 20 %.

Для громадян, які отримали статус особи, що проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 20 %.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

 

Начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Івано-Франківського місцевого центру з надання БВПД

Коляджин М. І.

 

]]>
Mon, 05 Mar 2018 16:55:58 +0200
Аліменти по-новому http://briz.if.ua/blogs/493.htm http://briz.if.ua/blogs/493.htm  

8 липня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" від 17.05.2017 року № 2037-VIII, відповідно до якого відбулися зміни в порядку стягнення аліментів на утримання дітей, а саме:

 

Зміни у правовому статусі аліментів.

Відтепер аліменти є власністю самої дитини, а не батьків. Останні лише отримують та використовують їх від імені дітей.

Відповідно до статті 179 Сімейного кодексу України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім"я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно положень частини 3 статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Тобто, той з батьків, який проживає з дитиною наділяється правом самостійно ставити перед судовими органами питання щодо стягнення аліментів у твердій грошовій сумі або конкретної частки від доходу платника аліментів. До цього вибір форми стягнення аліментів здійснювався виключно за судовим рішенням.

 

Зміна розміру аліментів.

З урахуванням останніх змін, мінімальний розмір аліментів збільшено. Відтепер суд не може визначити на дитину розмір аліментів менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (раніше було 30%).

Зокрема в статті 183 Сімейного кодексу України зазначається, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до статті 184 Сімейного кодексу України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Новацією стало врахування при призначенні аліментів наявності грошових коштів, рухомого та нерухомого майна боржника.

Також відтепер при визначенні розміру аліментів братимуться до уваги витрати платника аліментів, щодо яких платником не доведено джерело походження цих коштів. Так у випадку, якщо платник аліментів офіційно не працевлаштований, не має офіційного доходу, але при цьому, наприклад, придбав автомобіль, то такі витрати можуть враховуватися при визначені судом розміру аліментів. Такі витрати будуть братися до уваги, лише якщо платник аліментів не зможе обґрунтовано довести джерело походження коштів.

Якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога з урахуванням матеріального стану сім"ї, у якій виховується дитина. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ч.8 ст. 181 Сімейного кодексу України).

Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги, її розмір визначається Кабінетом Міністрів України. Таким чином відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року N 189 "Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме", тимчасова допомога призначається у разі, коли:

рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується у зв"язку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення; стосовно одного з батьків здійснюється кримінальне провадження або він перебуває на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, якого визнано в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі; місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено.

 

Тимчасова допомога призначається дитині віком до 18 років.

Тимчасова допомога призначається та виплачується за місцем проживання (перебування) одного з батьків, який утримує дитину,управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та м. Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі створення) рад.

Відповідно до частини 10 статті 181 Сімейного кодексу України, суми наданої дитині тимчасової державної допомоги підлягають стягненню з платника аліментів до Державного бюджету України у судовому порядку.

 

Зміна процедури стягнення аліментів.

Нововведенням сімейного та процесуального законодавства є розширення можливості застосування спрощеної процедури для отримання рішення про стягнення аліментів.

Так, стягнення аліментів може здійснюватися у наказному проваджені. Зокрема пунктами 4 та 41 частини 1 статті 96 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ може бути видано, у разі якщо:

заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов"язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов"язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Суть наказового провадження у порівнянні із стандартним зверненням до суду із позовом (позовне провадження) полягає у значно спрощеному та більш оперативному розгляді питання по суті. Так, статтею 102 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що після прийняття судом ухвали про відкриття наказного провадження судовий наказ по суті вимог видається судом у триденний термін. Сам судовий наказ видається без виклику заявника, боржника та інших осіб, а також без проведення судового засідання.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

 

 

Начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Івано-Франківського місцевого центру з надання БВПД

Коляджин М. І.

 

]]>
Mon, 05 Mar 2018 16:55:58 +0200
Жертви насильства та діти отримали більше можливостей доступу до безоплатної правової допомоги http://briz.if.ua/blogs/492.htm http://briz.if.ua/blogs/492.htm 07 січня 2018 року набрав чинності Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" (опубліковано в газеті "Голос України" №4 (6759), яким внесено зміни до Закону України "Про безоплатну правову допомогу". Зокрема, розширено доступ до безоплатної вторинної правової допомоги для осіб, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а також - для дітей.

Нагадаємо, безоплатна вторинна правова допомога (далі - БВПД) полягає в отриманні захисту, представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру. Її надають юристи центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі - центри), або бюро правової допомоги, а також адвокати, які співпрацюють із центрами. Послуги юристів та адвокатів оплачує держава.

Право на безоплатну вторинну правову допомогу мають найбільш чутливі та соціально незахищені категорії осіб, такі як: діти-сироти, ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (у том числі й учасники АТО), малозабезпечені, люди з інвалідністю, переселенці та особи, які претендують на отримання статусу внутрішньо переміщеної особи, біженці, та інші відповідно до ст. 14 ЗУ "Про безоплатну правову допомогу".

Із внесеними законодавчими змінами право на всі види БВПД отримали й особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі. Центри отримали нові повноваження щодо роботи із цією категорією, які полягають у:

- забезпеченні надання безоплатної правової допомоги постраждалим особам, у тому числі на базі загальних та спеціальних служб підтримки постраждалих осіб; - взаємодії із іншими суб"єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; - звітування про результати здійснення повноважень у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"особою, яка постраждала від домашнього насильства є будь-яка особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Закон України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" зазначає, що особою, яка постраждала від насильства за ознакою статі є особа, яка зазнала насильства за ознакою статі.

Насильство за ознакою статі - діяння, спрямовані проти осіб через їхню стать, або поширені в суспільстві звичаї чи традиції (стереотипні уявлення про соціальні функції (становище, обов'язки тощо) жінок і чоловіків), або діяння, що стосуються переважно осіб певної статі чи зачіпають їх непропорційно, які завдають фізичної, сексуальної, психологічної або економічної шкоди чи страждань, включаючи погрози таких дій, у публічному або приватному житті.

Крім того, згаданими законодавчими змінами розширено категорію дітей як суб"єктів права на БВПД.

Отримати її відтепер можуть не лише діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (як було дотепер), а усі діти.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Sun, 04 Mar 2018 10:34:43 +0200
Безоплатна правова допомога: як і де отримати на Франківщині http://briz.if.ua/blogs/491.htm http://briz.if.ua/blogs/491.htm Наразі вона складається з Регіональних та місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги (БВПД), а також з бюро правової допомоги. У цих установах усі жителі Івано-Франківщини можуть безоплатно отримати консультації та роз"яснень з правових питань, а також допомогу у складенні заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру. Окрім того, визначені законодавством категорії громадян мають право і на безоплатну вторинну правову допомогу - тобто послуги захисту та представництва інтересів у судах, державних або органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, а також складення документів процесуального характеру.

Регіональні центри з надання БВПД розташовані у кожному обласному центрі України та надають правову допомогу у кримінальних провадженнях (контакти в Івано-Франківську - м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 8. Тел.: (034) 255-61-13. Е-mail - office.frankivsk@legalaid.if.ua.).

В Івано-Франківському місцевому центрі з надання БВПД можна отримати правову допомогу з цивільних та адміністративних проваджень, а також потерпілі та свідки в кримінальних провадженнях ( м. Івано-Франківськ, вул. Івана Франка 4. Тел.: (034) 255-90-66)

Також існує також єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги: - 0 (800) 213-103.

Окрім того, для розширення доступу до безоплатної правової допомоги з 1 вересня 2016 року в кожному районному центрі України розпочали свою роботу бюро правової допомоги, у яких усі громадяни можуть отримати юридичні консультації та доступ до електронних сервісів Міністерства юстиції України. Крім того, клієнти матимуть змогу через бюро отримати доступ й до адвокатських послуг - якщо це буде необхідно та у випадку належності до визначених законом категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу. Також фахівці бюро представлятимуть інтереси таких осіб у суді за окремими видами спорів.

Адреси бюро правової допомоги Івано-Франківщини:

Богородчанське бюро правової допомоги - смт. Богородчани, вул. Шевченка 69

     тел. (03471) 2-44-80, (03471) 2-43-10 (066) 3 66 19 20

Галицьке бюро правової допомоги - м. Галич, пл. Волі, 1

     тел. (03431) 2-10-51, (03431) 2-10-50 (067) 9819290

Надвірнянське бюро правової допомоги - м. Надвірна, вул. Грушевського, 18

     тел. (03475) 2-80-51, (03475) 2-80-74 (050) 71 91 048

Тлумацьке бюро правової допомоги - м. Тлумач, пл. Данила Галицького, 17

     тел.  (03479)2-11-03, (03479)2-11-37 (099) 2 99 79 34

Яремчанське бюро правової допомоги - м. Яремче, вул. Свободи, 309

     тел. (03434) 2-11-88, (03434) 2-11-93 (066) 777  99  42

]]>
Sun, 04 Mar 2018 10:21:57 +0200