Блоги на БРІЗ | Юридичні консультації http://www.briz.if.ua/blogs/72 Блогер Юридичні консультації http://www.briz.if.ua/logo.gif http://www.briz.if.ua/square_logo.png Uk (c) briz.if.ua Tue, 13 Nov 2018 18:48:32 +0200 CMS 1 Утворення та діяльність сімейних фермерських господарств http://briz.if.ua/blogs/574.htm http://briz.if.ua/blogs/574.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", працівник Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Віталій Якимів роз"яснює процедуру утворення та основи діяльності сімейних фермерських господарств.

З метою створення сприятливих законодавчих, соціальних та економічних умов для забезпечення спрощеного порядку перетворення особистих селянських господарств у сімейні фермерські господарства були внесенні ряд змін в Закон України  "Про фермерське господарство"

     Що ж таке "сімейне фермерське господарство"?

     Фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, має статус сімейного фермерського господарства, за умови що в його підприємницькій діяльності використовується праця членів такого господарства, якими є виключно члени однієї сім"ї.

     Фермерське господарство без статусу юридичної особи може бути створене фізичною особою-підприємцем самостійно (за умови використання праці членів сім"ї такого господарства) і також матиме статус сімейного фермерського господарства.

Порядок створення сімейного фермерського господарства

Для створення сімейного фермерського господарства, громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, необхідно набути права власності або права користування земельною ділянкою.

Вітчизняне  законодавство надає можливість створювати фермерські господарства виключно фізичним особам, громадянам України, які досягли 18 років.

Для державної реєстрації сімейного фермерського господарства  потрібно підготувати такі документи:

•    заяву на реєстрацію (за установленою формою);

•    статут;

•    протокол про створення й реєстрацію присутніх осіб;

•    документ, що посвідчує право власності, оренди земельної ділянки або ділянок;

•    документ, що посвідчує ступінь спорідненості або факт належності до однієї сім"ї, родини.

Головою сімейного фермерського господарства може бути лише член відповідної сім"ї.

Чи можливо залучати до праці інших громадян сімейними фермерським господарствами?

Основне обмеження щодо сімейних фермерських господарств стосується залучення працівників. Сімейні фермерські господарства можуть залучати інших громадян до роботи виключно для виконання сезонних й окремих робіт, які безпосередньо пов"язані з діяльністю господарства та потребують спеціальних знань чи навичок. Разом із тим в абзаці четвертому частини 5 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" відсутні будь-які застереження про залучення до роботи на підставі господарських договорів юридичних осіб.

Особливості створення та діяльності сімейного фермерського господарства без набуття статусу юридичної особи.

Сімейне фермерське господарство без статусу юридичної особи організовується фізичною особою самостійно або спільно з членами її сім"ї на підставі договору (декларації) про створення сімейного фермерського господарства. Договір про створення сімейного фермерського господарства укладається фізичною особою спільно з членами її сім"ї в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню за місцем розташування майна та земельних ділянок фермерського господарства. Декларація про створення сімейного фермерського господарства (у разі одноосібного ведення такого господарства) складається фізичною особою самостійно в письмовій формі.

Головою сімейного фермерського господарства без статусу юридичної особи є член сім"ї, визначений договором (декларацією) про створення сімейного фермерського господарства, який реєструється як фізична особа - підприємець. Після укладання (складання) договору (декларації) про створення сімейного фермерського господарства голова сімейного фермерського господарства має зареєструватися як фізична особа - підприємець або зареєструвати зміни до відомостей про фізичну особу - підприємця в порядку, встановленому законом.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Tue, 23 Oct 2018 09:22:20 +0300
Запроваджено електронний реєстр апостилів Що таке апостиль та куди необхідно звернутися в Івано-Франківську для його проставлення? http://briz.if.ua/blogs/573.htm http://briz.if.ua/blogs/573.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", працівники Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги роз"яснюють що таке апостиль та куди необхідно звернутися в Івано-Франківську для його проставлення.

Апостилювання - це один із правових режимів визнання юридичної чинності українських документів, які мають використовуватися за кордоном.

Апостиль виник ,як альтернативна і універсальна процедура підтвердження чинності документів. На відміну від консульської легалізації, на апостилювання витрачається менше часу, а документи з апостилем можуть використовуватися в різних країнах, а не в одній.

Апостиль - це спеціальний штамп апостиляції, що засвідчує дійсність підписів, статусу осіб, печаток, підтвердження підписів і печаток на офіційних документах апостилем робить ці документи чинними в усіх країнах-учасницях Гаазької конвенції. Україна приєдналася до Гаазької Конвенції 10 січня 2002 року, Конвенція набула чинності 22 грудня 2003 року, відтак 112 держав-учасниць Конвенції, відмовилися у відносинах із Україною від вимоги повної консульської легалізації офіційних документів і перейшли на спрощену процедуру апостилювання.

Якщо ви вирушаєте до іншої країни на роботу або на постійне місце проживання, то Вам можуть знадобитися документи, що засвідчують Вашу особу (свідоцтва про народження, шлюб, розірвання шлюбу та ін..документи), які Вам були видані в Україні. Проте, щоб зазначені документи були чинними за кордоном, вони мають пройти консульську легалізацію або процедуру проставлення апостиля, якщо між нашими країнами немає угоди про відмову або спрощення процедури їх легалізації.

В Україні повноваження на проставлення апостиля надані Міністерству юстиції України, Міністерству освіти і науки України та Міністерству закордонних справ.

Міністерство юстиції України проставляє апостиль на документах, що видаються органами юстиції та судами, а також на документи, що оформляються нотаріусами України. Міністерство освіти і науки України ставить апостиль на офіційних документах, що стосуються сфери освіти і науки України. Міністерство закордонних справ України - на всіх  інших видах документів.

Івано-Франківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області наділений правом приймати документи, для проставлення апостиля на офіційних документах, що видаються органами юстиції та судами, а також на документах, що оформляються нотаріусами України з листопада 2015 року.

Протягом цих років ми прийняли близько 100 документів,для проставлення апостиля, що свідчить про те, що у нашому місті ця процедура є успішною.

Прийняття документів на проставлення апостиля приймається будь-якою особою, шляхом її особистого звернення до відділу ДРАЦС.

Строк розгляду документів для проставлення апостиля здійснюється протягом 2-х робочих днів. У разі необхідності отримання зразка підпису, відбитка печатки та (або) штампа, а також здійснення перевірки документів про державну реєстрацію актів цивільного стану у випадках відсутності відомостей про них у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та (або) виникнення сумніву щодо їх достовірності, строк розгляду документів , поданих для проставлення апостиля, може бути продовжено до 20 робочих днів.

Плата за надання послуги з проставлення апостиля:

- для фізичних осіб - 51 грн.;

- для юридичних осіб - 85 грн.

Відтепер, для того щоб проставити апостиль, не потрібно звертатися до приватних фірм, які раніше надавали платну послугу щодо направлення документів до Міністерства юстиції України для проставлення апостиля, сплачуючи додаткові платні послуги.

Застосування електронного апостиля надає суттєві переваги та зручності.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Tue, 16 Oct 2018 09:44:49 +0300
Щомісячна адресна допомога ВПО для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг http://briz.if.ua/blogs/572.htm http://briz.if.ua/blogs/572.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин як переселенцю не втратити соціальні виплати.

Внутрішньо переміщеною особою (переселенцем) визнається громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка покинула своє місце проживання унаслідок або для уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства та порушень прав людини.

Особа набуває правового статусу внутрішньо переміщеної особи через поставлення на облік в структурному підрозділі з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем фактичного проживання в Україні, про що видається довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (в народі - "довідка переселенця").

Взята на облік внутрішньо переміщена особа має право на щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, зокрема на оплату житлово-комунальних послуг. Адресна допомога оформляється і виплачується в порядку та на умовах, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, зокрема на оплату житлово-комунальних послуг".

Адресна допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які переїхали:

- з тимчасово окупованої території України;

- з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження;

- з населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення;

- з контрольованої території України, житло яких зруйноване або стало непридатним для проживання унаслідок проведення антитерористичної операції.

Допомога нараховується і виплачується з дня звернення за її призначенням на термін шість місяців. Для призначення допомоги на наступний шестимісячний термін представник сім'ї подає заяву, в якій повідомляє про брак змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб всіх членів сім'ї.

Допомога призначається для сім'ї та виплачується одному з її членів у таких розмірах:

- для осіб з інвалідністю I групи та дітей-інвалідів - 130% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб;

- для осіб з інвалідністю II групи - 115% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб;

- для осіб з інвалідністю III групи - прожитковий мінімум для непрацездатних осіб;

- для працездатних осіб - 442 гривні на одну людину.

17 січня 2018 року Кабінет Міністрів України затвердив підвищення розміру адресної допомоги для непрацездатних осіб (пенсіонери та діти), який тепер становитиме 1000 гривень на місяць.

Також для всіх без винятку сімей вимушених переселенців збільшується граничний розмір загальної суми грошової допомоги - 3000 гривень на місяць, і 5000 гривень - для багатодітних сімей.

Для оформлення і подальшого отримання адресної допомоги внутрішньо переміщеними особами мають дотримуватися такі умови:

1. поставлення на облік як внутрішньо переміщеної особи в структурних підрозділах з питань соціального захисту та дія довідки переселенця упродовж усього періоду отримання допомоги;

2. проходження перевірок, встановлених для внутрішньо переміщених осіб;

3. відсутність у членів сім'ї права власності на житлове приміщення або частину житлового приміщення, розташованого на контрольованій території України, крім житлових приміщень, непридатних для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану.

Водночас відповідно до Сімейного кодексу України, сім'ю становлять особи, які спільно проживають і пов'язані спільним побутом. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина (особа до 18 років) належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

4. відсутність у членів сім'ї депозиту в сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (зараз це 44 050 грн).

5. для осіб працездатного віку - перебування в трудових відносинах з роботодавцем на контрольованій території України (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду впродовж часу, вказаного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш ніж до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи, або за дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або за особами з інвалідністю I або II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку, а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, студентів денної форми навчання).

Особам, що не працевлаштувалися або перебувають у трудових відносинах з роботодавцями на неконтрольованій території, впродовж двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги її розмір на наступні два місяці зменшується на 50%, а на наступний період припиняється.

У яких ситуаціях можна втратити адресну допомогу

Виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця в разі:

встановлення факту, що працездатні члени сім'ї впродовж двох місяців не працевлаштувалися або перебувають у трудових відносинах з роботодавцями на неконтрольованій території; виявлення уповноваженим органом факту надання неправдивої інформації або неповідомлення про зміну обставин, що впливають на призначення допомоги; скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на встановлених законодавством підставах; непроходження встановлених законодавством перевірок переселенців.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Mon, 17 Sep 2018 17:54:25 +0300
Порядок збільшення аліментів http://briz.if.ua/blogs/571.htm http://briz.if.ua/blogs/571.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює порядок збільшення розміру аліментів.

Сімейним законодавством передбачена можливість для стягувачів аліментів - збільшення їх розміру, а для платників аліментів - їх зменшення. Насправді, можливість збільшення або зменшення розміру аліментів передбачена для обох сторін, але на практиці не траплялося, щоб мати, з якою залишилися проживати дитина, звернулася до суду з метою зменшення розміру аліментів, так як їй сплачуються занадто високі аліменти, так само як і батько - платник аліментів, ніколи не звернеться до суду з тим, аби з нього стягували в якості аліментів суму більшу, ніж він сплачує. А тому, відбувся такий поділ. Законодавством встановлено, що можливо змінити розмір аліментів, який встановлено як рішенням суду, так і домовленістю між батьками. Насправді, змінити в судовому порядку можливо лише закріплений якимось документом розмір аліментів. Адже, якщо батьки мирним шляхом, в усному порядку, домовилися про розмір та періодичність сплати аліментів, то звернення одного з них до суду, у разі порушення домовленості, буде відбуватися саме в звичайному порядку стягнення аліментів, а не у порядку збільшення чи зменшення їх розміру.

Судовий порядок вирішення проблеми

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках.

Підставою для подання позовної заяви про зміну розміру аліментів є наявність офіційно закріпленого розміру аліментів (нотаріально завірений аліментний договір, рішення суду), і, відповідно, небажання іншої сторони змінювати закріплені умови в добровільному порядку. Звернення до суду відбувається шляхом подачі позовної заяви з необхідними документами Позивачем до Відповідача. Візьмемо для прикладу стандартну ситуацію - дитина залишилась проживати з матір"ю після її розлучення з батьком. В свою чергу мати звернулась з позовом "про стягнення аліментів" з батька на дитину, до досягнення дитиною повноліття, судом винесено рішення, яким визначено стягувати з батька на дитину ј частину усіх доходів батька. Таким чином, у випадку збільшення розміру аліментів Позивачем виступає мати, а батько, відповідно, Відповідачем, у випадку ж зменшення розміру аліментів Позивачем виступатиме батько, а мати - Відповідачем. Встановлення підсудності справи, тобто визначення в якому саме суді першої інстанції буде розглядатись справа. Відповідно до Цивільного процесуального кодексу України позови, про стягнення аліментів можуть пред"являтись як за зареєстрованим місцем проживання чи місцем перебування відповідача, так і позивача. Проте, ми вважаємо, що дане положення кодексу можна застосовувати лише у випадку звернення матері з позовом "про збільшення розміру аліментів", адже дитина проживає з матір"ю, батько ж, з метою зменшення розміру аліментів повинен звертатися до суду за зареєстрованим місцем проживання матері.

Особливості оформлення позовної заяви

Відповідно до Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров"я когось із них, та в інших випадках. Таким чином, звернувши увагу на вищезазначені положення законодавства, можна зробити однозначний висновок про те, що в обґрунтування зміни розміру необхідно доводити наступні обставини:

- зміну матеріального становища. Для матері, яка бажає збільшити розмір аліментів, необхідно доводити факт погіршення її матеріального становища, або ж покращення матеріального становища батька. Для батька, який бажає зменшити розмір аліментів, необхідно доводити факт погіршення матеріального становища (зменшення заробітної плати, інші витрати). Доказами на підтвердження даних обставин можуть виступати довідки про доходи батьків, кредитні договори, рішення суду та будь-які інші документи, які можуть виступити на підтвердження зміни матеріального становища, його погіршення або покращення.

- зміна сімейного стану. Для прикладу можна взяти ситуацію, коли батько сплачує матері, згідно рішення суду, по 1/6 частині на утримання двох дітей, що разом виходить 1/3, а також сплачує 1/6 частину своїх доходів на утримання одного зі своїх непрацездатних батьків, похилого віку. Сукупний розмір аліментів, що стягується з нього не перевищує 50% усіх його доходів. Один з батьків, якого утримує Відповідач помирає, а тому відпадає необхідність в його утриманні. Таким чином відбуваються зміни сімейного стану Відповідача, що є приводом для звернення до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, наприклад по ј частині на обох дітей. Проте, якщо Відповідач має нову сім"ю, і в нього народжуються діти, знову ж таки змінюється сімейний стан, і батько має право звернутися з позовом про зменшення розміру аліментів. Також, батько має можливість звернутися до суду з вимогами про зменшення розміру, коли його батьки стали потребувати його утримання, після винесення первісного рішення про стягнення аліментів.

- зміна стану здоров"я. Дана обставина є досить зрозумілою, а тому не потребує жодних пояснень. Доказами, на підтвердження погіршення або покращення стану здоров"я можуть виступати медичні довідки, висновки лікарів, результати аналізів, історії хвороби, рекомендації лікарів щодо процедур лікування в Україні чи за кордоном як Позивача, так і Відповідача, і дитини, в залежності від того, хто звертається з позовом.

- інші випадки. До даної категорії підстав зменшення або збільшення розміру аліментів можна віднести будь-які життєві ситуації, які не підпадають під вищезазначені категорії. Проте слід розуміти, що будь-які випадки і ситуації необхідно доводити, а тому треба заздалегідь підготувати усі необхідні докази для їх підтвердження.

Окрім того, необхідно враховувати, що сімейним законодавством України встановлено мінімальну межу аліментів, що можуть стягуватися на одну дитину, а саме: розмір аліментів не може бути меншим ніж 30% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Проте, законодавством врегульовано і максимальну межу сплати розміру аліментів та додаткових витрат, що стягується на усіх дітей, який не може бути більшим, ніж 50% заробітної плати платника аліментів. Окрім того, в дані 50% входять і інші відрахування від заробітної плати Відповідача. А тому, звертаючись з позовними вимогами про зміну розміру аліментів, необхідно враховувати дані положення законодавства. Також, слід зазначити, що в даній категорії справ, суд критично відноситься до кожного доказу, наданого сторонами, а тому не бажано звертатися до суду у зв"язку з наявністю лише однієї підстави, необхідно обрати декілька, та саме в їх сукупності можливо буде досягти певного результату. Також, необхідно звернути увагу на дії Відповідача у даному процесі. Оскільки, згідно принципів цивільного судочинства, сторони мають рівні права щодо подання доказів, та кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, то в даній категорії справ тягар доказування лежить на Позивачі, а тому, Вам необхідно подавати до суду лише докази, які дискредитують, або ж виключають ті обставини, які повідомив суду Позивач, або ж повідомляють про відсутність зміни даних обставин, а тому і відсутність необхідності зміни розміру аліментів. Таким чином, для звернення до суду з позовом необхідно зібрати наступні документи:

- копія всіх сторінок паспорту Позивача (не обов"язково, але бажано);

- копія ідентифікаційного номеру Позивача (обов"язково);

- копія ідентифікаційного номеру Відповідача (обов"язково);

- копія свідоцтва про народження дитини (дітей) (обов"язково);

- копія рішення суду, або аліментного договору, яким було визначено розмір аліментів (обов"язково);

- копія довідка про доходи Позивача, Відповідача, чеків, квитанції, абонементів, медичних довідок, рекомендацій лікаря, путівок на відпочинок та багато інших документів, що підтверджують Вашу позицію в даному судовому процесі, і відповідно надання їх є обов"язковим.

Судовий збір

Порядок та підстави для сплати судового збору регулюються Законом України "Про судовий збір". Судовий збір сплачується за подання позовної заяви. Відповідно до Законом України "Про судовий збір", а саме п. 3 ст. 5 від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовної заяви про стягнення аліментів. У випадках, коли Позивачем виступає той з батьків, з ким залишилась проживати дитина, то Позивач звільняєтеся від сплати судового збору, та після розгляду справи та винесення судом рішення у справі, даним рішенням суд зобов"яже Відповідача сплатити судовий збір до Державного бюджету. У випадку, коли до суду звертається той з батьків, хто проживає окремо від дитини, то йому необхідно сплатити збір у розмірі, передбаченому ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", а саме за подання до суду позовної заяви немайнового характеру.

Подання позовної заяви до суду

В судах вказані час та дні, коли можна подати позовну заяву або інші процесуальні документи до канцелярії суду. Сформований пакет документів, тобто позовна заява з додатками (а також копія позовної заяви з додатками для відповідача по справі та інших осіб, які беруть участь у справі) подається до канцелярії суду. Позовну заяву можна також направити поштою - цінним листом, обов"язково з описом документів, які Ви надсилаєте та поштовим повідомленням. Після отримання позовної заяви судом, вона реєструється. Під час подачі необхідно мати екземпляр самої позовної заяви, яку Ви можете залишити у себе, та на якій, відповідно, ставиться відмітка суду про прийняття від Вас пакету документів. Дана дія не є необхідною, але це гарантія для Вас, що подані документи не будуть втрачені. Таким чином, після подачі позовної заяви, пакети документів формуються у справу, яка автоматизованою системою розподілу призначається на суддю, який відкриває провадження. Вам повинна надійти судова повістка про призначення справи до розгляду. Оскільки бувають моменти, коли судові повістки приходять невчасно або взагалі не надходять, потрібно їхати до суду та перевіряти стан справи.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Mon, 17 Sep 2018 17:44:44 +0300
Виправлення помилки у правовстановлюючих документах http://briz.if.ua/blogs/570.htm http://briz.if.ua/blogs/570.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює порядок виправлення помилок у правовстановлюючих документах.

Досить частими є випадки, коли при оформленні спадщини нотаріус виявляє помилку у свідоцтві про право власності на житло, і не приймає таке свідоцтво. Або ж самі власники виявляють помилки у своєму свідоцтві про право власності чи іншому правовстановлюючому документі.

Слід зазначити, що існує два способи виправлення такої помилки:

- досудовий (шляхом звернення до органу, який видав правовстановлюючий документ);

- судовий порядок (шляхом встановлення належності правовстановлюючого документа особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті).

Найпростішим варіантом виправлення помилки у правовстановлюючому документі (свідоцтві тощо) є звернення до органу, який видав такий документ з відповідною заявою. У заяві необхідно обов"язково вказати суть виявлених помилок, та додати документи, які підтверджують зазначені помилки.

Органи, що видали правовстановлюючий документ, можуть виправити помилку лише у тому разі, якщо в документах даної помилки не було, і вона була допущена саме з вини органу, який видав правовстановлюючий документ (технічна помилка).

Якщо ж в документах на підставі яких відповідним державним органам було видано правовстановлюючий документ також наявна помилка, встановити належність правовстановлюючих документів може тільки суд.

Отже, якщо виправити помилку в досудовому порядку неможливо, необхідно звернутися до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

У заяві необхідно обов"язково вказати якими доказами підтверджується той факт, що у правовстановлюючих документах дійсно допущено помилку, а також обґрунтувати з яких причин неможливо виправити помилку в інший спосіб, відмінний від судового.

  Суд розглядає справу про встановлення фактів, якщо:

згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Звертаємо увагу, що справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об"єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду не підлягають.

Заява до суду подається за місцем проживання особи та в ній повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити (факт належності особі правовстановлюючого документу) та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт та  викладені в заяві обставини.

Заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документа можуть подавати:  особа - власник правовстановлюючого документа, якій необхідно довести належність цього документа їй; спадкоємці померлої особи - власника цього документа для оформлення спадкових прав;  утриманці померлого для одержання пенсії;  інші особи, які мають інтерес у встановленні факту.

Крім того при подачі заяви до суду необхідно сплатити судовий збір у визначеному Законом України "Про судовий збір" розмірі - 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду ( на даний час це 352.40 грн.).

Слід відмітити, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз"яснює зацікавленим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

При розгляді справи суд встановлює належність особі правовстановлюючих документів, а не тотожність прізвища, імені, по батькові, неоднаково названих в різних документах, не присвоєння чи залишення одного з них. Судове рішення є підставою для оформлення майнових або особистих немайнових прав громадян. Судом лише встановлюється, що документ, виданий певній особі, в дійсності їй належить, але суд не вправі вносити виправлення у цей документ.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Mon, 17 Sep 2018 17:37:09 +0300
Гарантії для працівників призваних на військову службу http://briz.if.ua/blogs/569.htm http://briz.if.ua/blogs/569.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює які гарантії мають працівникам, які проходять військову службу у 2018 році.

Відповідно до частини 2 статті 39 Закону України "Про військовий обов"язок і військову службу" в редакції від 08.02.2015 року зі змінами, внесеними Законом України від 15.01.2015 № 116-VIII, за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, зберігається місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності.

Як зазначалося вище, згідно з частиною 3 статті 119 КЗпП України мобілізованим працівникам нараховується компенсація в межах середнього заробітку, який розраховується, враховуючи заробітну плату за попередні два місяці (відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100). Не проводити виплати середнього заробітку підприємство не має права, оскільки невиплата фактично буде прирівнюватися до затримки виплати заробітної плати.

Ще один нюанс треба враховувати роботодавцю при виплаті середнього заробітку. У випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так, і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 № 587 затверджено Порядок виплати грошової допомоги громадянам України, які призиваються на строкову військову службу. Допомога виплачується громадянам України, які призиваються на строкову військову службу, в розмірі двох мінімальних заробітних плат. Під час розрахунку допомоги враховується розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на час призову. Виплата допомоги здійснюється військовими комісаріатами на підставі наказів військових комісарів перед початком проходження строкової військової служби.

06.12.2016 року Президент України П. Порошенко підписав Закон України № 1769-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби". За словами голови Української держави, реалізація Закону дасть змогу нормувати деякі питання, пов"язані з прийняттям громадян на військову службу, продовженням їх строку та звільненням військовослужбовців. Зокрема, дасть можливість військовослужбовцям, які проходять службу за різними видами контрактів в особливий період, за бажанням або продовжити її за новим контрактом, або звільнитися з військової служби.

Крім того, законом передбачається врегулювати і деякі інші питання, що пов"язані з прийняттям, проходженням, звільненням з військової служби, шляхом внесення змін до Закону України "Про військовий обов"язок і військову службу", а також питання збереження соціальних пільг військовослужбовців шляхом внесення змін до Кодексу законів про працю України і ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, і деяких інших осіб".

Згідно з цим Законом, ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: "За працівниками, яких було призвано під час мобілізації на особливий період, і які підлягають звільненню з військової служби у зв"язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв"язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на термін дії укладеного контракту, зберігається місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, незалежно від підпорядкування і форми власності, й у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей".

Про ще один момент хочеться зазначити, що місце роботи, посада і середній заробіток зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров"я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми. Такі гарантії зберігаються до наступного дня після того, як їх взяли на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після звільнення з військової служби, у разі закінчення ними лікування в медичних закладах, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

Одночасно інформуємо, що за порушення встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов"язків, передбачених законами України "Про військовий обов"язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ й організацій незалежно від форми власності та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог статті 265 КЗпП України недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов"язків, передбачених законами України, тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у 10-ти кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушень за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Mon, 17 Sep 2018 17:25:43 +0300
Виїзд дитини за кордон, у тому числі без згоди одного з батьків http://briz.if.ua/blogs/568.htm http://briz.if.ua/blogs/568.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює нові правила вивозу дітей за кордон.

Дуже часто під час планування подорожі за кордон із дітьми батьки часто стикаються із досить заплутаним законодавством щодо виїзду неповнолітніх за кордон. Питання виникають стосовно того, чи потрібен дозвіл одного чи двох батьків, як бути, якщо батьки розлучені, яким є термін дії дозволу батьків на виїзд дитини за кордон тощо.

Особливі труднощі виникають у розлучених пар, коли дитина проживає тільки з одним із батьків. В таких ситуаціях іноді отримати дозвіл на виїзд дитини за кордон від другого батька (чи матері) буває складно, а іноді це навіть стає приводом для шантажу. В кінцевому результаті, дитина не може виїхати за кордон, а стосунки між батьками можуть і зовсім зіпсуватися.

Однак вже відтепер все зміниться: на днях Міністерство юстиції України ввело норму, згідно з якою один із батьків, з яким проживає дитина, має право вивозити її за кордон без дозволу іншого.

Раніше неповнолітній особі покинути Україну без згоди батька або матері на виїзд дитини за кордон можна було лише в тих випадках, якщо батько (або мати) є іноземцем або особою без громадянства, коли один з батьків є недієздатним, безвісно відсутнім, позбавлений батьківських прав, або ж за наявності довідки про смерть другого з батьків.

В лютому цього року Верховна Рада підтримала законопроект, який значно спрощує процедуру виїзду дітей за кордон. Відповідно до цього законопроекту, в статтю 161 Сімейного кодексу України вносяться поправки, де чітко прописані умови, за яких дитина до 16 років може виїхати за кордон без дозволу одного з батьків.

Передбачено, що дитина може покинути межі України без згоди одного з батьків у наступних випадках:

- для лікування хвороби за наявності обґрунтування необхідності надання медичної допомоги за межами України;

- для участі в міжнародних олімпіадах;

- для участі в міжнародних програмах обміну школярів;

- для участі в міжнародних музичних, художніх та інших творчих конкурсах;

- для участі в міжнародних екологічних, наукових, технічних, художньо-естетичних, туристичних, освітньо-культурних заходах, міжнародних дитячих змаганнях;

- для участі в спортивних заходах.

Крім того, за відсутності згоди одного з батьків, рішення про надання дозволу на виїзд дитини за кордон може надати суд, при наявності законної підстави для його надання.

Однак, на цьому нововведення не припиняються. На днях Міністерство юстиції України запровадило норму, згідно з якою один із батьків, з яким проживає дитина, має повне право вивозити її за кордон на термін до одного місяця і дозвіл іншого з батьків для цього більше не потрібен.

Чи може дитина перетнути кордон без згоди одного з батьків?

3 липня 2018 року Верховна Рада України прийняла новий закон, що стосується виплати аліментів та правила виїзду дітей за кордон. Окрім іншого, закон передбачає суттєві спрощення в процедурі оформлення необхідних документів для виїзду неповнолітніх за межі України.

Це хороша новина для розлучених пар, оскільки тепер дитина може перетинати кордон без згоди одного з батьків. Зокрема, новий закон впроваджує наступні норми:

той з батьків, з ким залишається дитина після розлучення, може самостійно приймати рішення про вивіз дитини за кордон і дозвіл іншого з батьків для цього не потрібен

Однак в такому випадку дитина зможе виїхати за кордон на термін не більше одного місяця. Власне, цього цілком вистачає для того, аби поїхати у відпустку, в літній табір чи на міжнародні змагання.

якщо дитина виїжджає за кордон на термін більше 1 місяця, то в такому випадку все ж буде необхідно мати дозвіл від іншого з батьків на вивіз дитини

Але і тут є певні винятки: якщо той із батьків, з ким не живе дитина, заборгував виплату аліментів більше, ніж на 4 місяці, дозвіл на вивіз дитини за кордон від нього не потрібен. Тобто, якщо батько (чи мати) не сплачують аліменти довше, ніж протягом 4 місяців, інший з батьків має повне право вивозити дитину за кордон без його згоди.

тому із батьків, з яким після розлучення дитина не живе, для виїзду із нею за кордон необхідно отримати нотаріально завірену згоду іншого з батьків

Якщо такої згоди батькові (чи матері) не дають, він може  звернутися до суду - але лише в тому випадку, якщо в нього немає заборгованостей по виплаті аліментів.

Отже, відтепер планування поїздки за кордон разом із дитиною стане не таким проблематичним, а сама процедура виїзду значно спроститься.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Mon, 17 Sep 2018 17:09:01 +0300
Чи потрібно платити, якщо в магазині розбили (пошкодили) товар? http://briz.if.ua/blogs/567.htm http://briz.if.ua/blogs/567.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює алгоритм дій споживача, якщо він розбив або пошкодив товар в магазині.

Згідно статті 323 Цивільного кодексу України "ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом". А  покупець несе відповідальність за цілісність товару після того, як отримав та оплатив товар (стаття  668 Цивільного кодексу України). То б то, до оплати товару магазин несе  відповідальність за товар .

Як же необхідно діяти споживачу, якщо з ним сталась така неприємна ситуація?

Якщо пошкоджений Вами товар зберігався в неналежних умовах (на полицях, що не захищені спеціальним бортиком, у проходах між рядами або у великій скупченості стояв на стелажах), вкажіть на це адміністратору.

Необхідно нагадати  адміністрації магазину, що згідно ч. 2  статті 17  Закону України "Про захист прав споживачів"  "продавець (виконавець) зобов"язаний всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції. Забороняється примушувати споживача придбати продукцію неналежної якості чи не потрібного йому асортименту".  У Вас були  плани придбати інший товар, а ніж той, що був пошкоджений (будь то пляшка, телевізор чи горщик для квітів).

Вимагайте від адміністрації магазину надати докази того, що саме Ви винні у пошкодженні товару. Це можуть бути відеозаписи з камер відеоспостереження, показання свідків.

Якщо з Вас вимагають оплати за розбитий (пошкоджений) товар  то поясніть, що Ви відмовляєтеся платити штраф на місці і ,  що такі виплати будуть здійснені лише на підставі  судового рішення  (якщо буде доведено Вашу вину).

Якщо адміністрація продовжує на Вас тиснути (завела в кімнату охорони, відмовляється випускати з приміщення супермаркету, вимагає залишити свої документи) викликайте поліцію. Охорона має право на затримання у разі, якщо є достатні підстави вважати, що було вчинене правопорушення. Охорона не має права застосовувати фізичну силу (якщо особа не здійснює опір), обшукувати, проводити поверхневий огляд, вимагати показати вміст кишень чи сумок. Ви маєте право на правову допомогу; право викликати поліцію, якщо охорона перевищує свої повноваження; право на відшкодування завданих збитків та моральної шкоди.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Fri, 17 Aug 2018 10:44:21 +0300
УСУНЕННЯ ВІД ПРАВА НА СПАДКУВАННЯ http://briz.if.ua/blogs/566.htm http://briz.if.ua/blogs/566.htm  

У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює порядок усунення особи від права на спадкування.

Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки. Така вимога може бути заявлена як самостійно, так і одночасно з її позовом у порядку ст. 1259 ЦК про одержання права на спадкування в зв'язку зі зміною черговості одержання права на спадкування.

Усунення від права на спадкування здійснюється в таких випадках:

1) якщо особа умисно позбавила життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинила замах на їхнє життя. Це правило не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом;

2) якщо особа умисно перешкоджала спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяла виникненню права на спадкування у неї самої чи в інших осіб або сприяла збільшенню їхньої частки у спадщині;

3) якщо особа, яка є батьком чи матір'ю дитини, щодо якої вона була позбавлена батьківських прав, і її право не було поновлено на час відкриття спадщини;

4) якщо особа є батьком, матір'ю чи усиновлювачем дитини, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця;

5) якщо особа є повнолітньою дитиною (усиновленою дитиною) або іншою особою, яка ухилялася від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом;

6) щодо осіб (одна після одної), шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду. Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуто ними за час цього шлюбу;

7) якщо буде встановлено, що особа ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Усунення від права на спадкування поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку в спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ (ст. 1224 ЦК).

Зазначені обставини підтверджуються поданням нотаріусу копії рішення суду. Стосовно кожного випадку суд встановлює обставини, які є перепонами у здійсненні права на спадкування.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Fri, 17 Aug 2018 10:37:44 +0300
Виробнича травма: алгоритм дій http://briz.if.ua/blogs/565.htm http://briz.if.ua/blogs/565.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює порядок дій для отримання відшкодування.

Травма на підприємстві є розповсюдженим явищем. У разі виникнення ушкодження потерпіла особа має дотримуватися наступного алгоритму дій:

потерпілий (або його співробітники, в разі якщо раптом він сам не може) негайно повинні повідомити про нещасний випадок (виробничу травму) урядовий орган підприємства; адміністрація підприємства (керівник робіт) повідомляє про те, що трапилося профспілкову організацію (якщо така є) і особа, відповідальна за техніку безпеки; медичний заклад, куди доставлено або звернувся потерпілий, фіксує факт нещасного випадку на виробництві зі слів потерпілого або доставили його осіб (якщо сам потерпілий не може про це повідомити, наприклад, при несвідомому стані). Протягом доби медична установа повинна повідомити про факт нещасного випадку на виробництві Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та підприємство-роботодавця потерпілого; роботодавець, після отримання повідомлення від медичного закладу також повідомляє Фонд; Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві протягом 3-х днів з моменту отримання повідомлення спільно з роботодавцем створює комісію з розслідування нещасного випадку. На підставі результатів розслідування складається акт, в якому вказується, пов'язаний даний нещасний випадок з виробничою діяльністю чи ні.

ВАЖЛИВО:з моменту визнання Фондом нещасного випадку виробничою травмою всі витрати з лікування хворого бере на себе Фонд. Механізм повинен бути такий: лікувальний заклад надає допомогу своїми коштами, а потім представляє рахунок для оплати фонду. Тому всі призначення повинні бути відображені в історії хвороби або амбулаторній карті хворого, з обґрунтуванням необхідності та доцільності таких призначень. Потім історії хвороби і карти амбулаторних хворих рецензуються лікарем-експертом Фонду, тому в оплаті деяких з придбаних засобів і медикаментів може бути відмовлено, якщо їх призначення не відображено в медичній документації або призначення було невиправданим.

В обов'язковому порядку необхідно збирати всі чеки з аптек та медичних магазинів на придбані товари та предмети медичного призначення, які купуються в зв'язку з лікуванням потерпілого і мають пряме відношення до його травми і лікування. Тобто, якщо потерпілий лікується з приводу перелому ноги, можете не зберігати чеки за придбані кошти, скажімо, від застуди.

Лікарняний лист за весь час непрацездатності потерпілого від виробничої травми також оплачується Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. При цьому в лікарняному листі обов'язково має бути зазначено, що травма отримана в результаті нещасного випадку на виробництві. У разі встановлення за результатами лікування, групи інвалідності одночасно визначається відсоток втрати працездатності. В подальшому цей же Фонд виплачує і пенсію, і компенсацію відповідно до відсотка втрати працездатності.

А отже, для того аби Вам змогли виплатити належну Вам суму грошових виплат - Ви повинні дотримуватися зазначеного алгоритму, виконання всіх зазначених дій стане запорукою правильного нарахування та виплати коштів.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Fri, 17 Aug 2018 10:36:06 +0300
Звільнення за прогул: порядок дій та оформлення http://briz.if.ua/blogs/564.htm http://briz.if.ua/blogs/564.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює порядок звільнення за прогул.

На практиці часто зустрічаються випадки, коли працівник з тих чи інших причин не з"являється на роботі протягом робочого часу. В такому разі у роботодавця з"являється опція звільнити працівника на підставі, що передбачена п.4 ст.40 Кодексу законів про працю( далі - КЗпП): прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Важливо пам"ятати, що не кваліфікується прогулом відсутність працівника на робочому місці, якщо при цьому він був на підприємстві, просто не на своєму робочому місці, а отже і звільнення за п.4 ст. 40 є незаконним. В даному випадку на працівника може бути покладено одне з видів стягнень, передбачених ст. 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни. Присутність працівника на підприємстві підтверджуватися може різними способами: наприклад, за наявності відповідної системи для пропуску працівників, записи з камер відеоспостереження, відмітки в облікових журналах з показань свідків тощо.

У кожному конкретному випадку грубість такого порушення визначається окремо, оскільки це є оціночним поняттям і залежить від конкретних обставин того чи іншого випадку. Для встановлення характеру такого порушення слід звертати увагу на такі фактори як: тяжкість наслідків, що настали внаслідок такого порушення; систематичність; мотиви тощо. Їх з"ясування є дуже важливим для працівника, оскільки з огляду на ці обставини роботодавець може застосувати догану або ж звільнити працівника. Звільнення матиме місце у тому випадку, якщо буде встановлено, що таке порушення дійсно було грубим.

Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 №9, прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Таким чином, для звільнення за цією підставою не має значення був відсутній працівник на роботі протягом зазначеного часу безперервно або протягом цього ж часу, але сумарно.

Поряд з цим важливо пам"ятати про поняття "поважних причин". Ця категорія також є оціночною, і на даний момент чітко встановлених законодавчих критеріїв оцінки немає, але з аналізу судової практики до поважних причин можна віднести такі:

 

- неможливість виконання працівником своїх трудових обов"язків внаслідок стану свого здоров"я (при наявності медичного документа, що підтверджує цей факт);

- виклик до органів, явка до яких є обов"язковою (суд, прокуратура тощо);

- відмова від роботи, яка не передбачається трудовим договором, або протипоказана за станом здоров"я;

- незаконна відмова роботодавця в наданні належних працівникові пільг (додатковий час для відпочинку тощо);

- невихід працівника, якщо при переведенні на цю роботу було порушено трудове законодавство.

У вище зазначеній постанові також роз"яснюється що не можна віднести до поважних причин відсутності працівника на роботі: використання днів відгулів або чергової відпустки без погодження з власником або уповноваженим ним органом, поміщення особи до медвитверезника, залишення роботи до закінчення строку трудового договору. У зазначених випадках працівник повинен попередити свого роботодавця про свій намір не виходити на роботу.

Факт відсутності працівника на роботі повинен бути задокументований.

У відповідному документі повинні бути зазначені дні, коли працівник фактично був відсутній на роботі.

У будь-якому разі керівник повинен з"ясувати причину відсутності працівника на роботі для звільнення за цією підставою. Працівник же, у свою чергу, повинен надати відповідні пояснення та інші докази (за їх наявності) щодо поважності причин своєї відсутності. Якщо працівник не з"являється на роботі та не повідомляє про причини своєї відсутності, то на домашню адресу висилається відповідний лист з вимогою надати пояснення. Якщо при цьому працівник не надає пояснення у встановлені строки, то складається відповідний акт, що підписується комісією не менш, ніж з трьох осіб.

При наявності на підприємстві первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, то необхідно обов"язково отримати згоду виборного органу первинної профспілкової організації.

Слід пам"ятати, що не можна звільнити працівника за прогул без поважних причин, коли він знаходиться у стані тимчасової непрацездатності (лікарняний).

При застосуванні стягнення роботодавцю необхідно також враховувати ступінь тяжкості вчиненого діяння, наслідки, що настали або не настали внаслідок відсутності працівника, попередній рівень та успіхи в роботі та інші фактори.

Отже, працівнику важливо довести, що такий невихід на роботу дійсно був з поважних причин, адже від цього залежить чи буде застосовуватися стягнення, і, якщо буде, то яке саме. Тягар доказування лежатиме на працівникові. У разі, коли звільнення було незаконним, то необхідно звернутися з позовною заявою до суду для оскарження такого рішення та поновлення своїх прав.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Fri, 17 Aug 2018 10:34:59 +0300
ПРАВА ПАСАЖИРА ПРИ КОРИСТУВАННІ ПОСЛУГАМИ ЗАЛІЗНИЦІ http://briz.if.ua/blogs/563.htm http://briz.if.ua/blogs/563.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює які права мають пасажири залізничного транспорту.

Перш за все, нас цікавить: доступ до інформації; продовження дійсності квитка; повернення своїх речей пасажиром, який відстав від поїзда; пасажир може бути видалений з поїзда; перевезення предметів і речей пасажира з собою.

Ще знаходячись на вокзалі доволі часто користувачі залізниці звертаються до інформаційних кас, з метою дізнатися про розклад руху потягів, наявність вільних місць за необхідними напрямками чи іншу інформацію. Надання такої інформації відбувається у письмовому вигляді зі сплатою за послугу. Втім відповідно до п.2.10 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України "Усна інформація про розклад руху пасажирських поїздів, вартість проїзду та перевезення багажу і вантажобагажу, наявність місць, запізнення поїздів, колію відправлення, прибуття поїзда, правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та інша надається безплатно".

ДійсністьВашого квитка можливо продовжити, якщо:

а) Ви запізнилися на поїзд, якщо про це було заявлено Вами не пізніше однієї години після відправлення поїзда;

б) якщо Ви не змогли виїхати поїздом, указаним у проїзному документі, унаслідок хвороби чи нещасного випадку і пред'явив проїзний документ разом з довідкою лікувального закладу не пізніше 10 діб після одужання. У цих випадках нова поїздка може бути оформлена протягом однієї доби після поставлення відмітки про продовження дійсності квитка (відповідно до п. 2.52 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України).

Відповідно до пункту 7.11 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, у разі, якщо Ви помилково сіли у поїзд не того напрямку, що вказаний у проїзному документі, то Ви повинні покинути його на найближчій станції. У цьому разі начальник поїзда (старший стюард) складає акт, який дає право пасажиру повернутись назад до станції відправлення поїзда без оплати проїзду.

Якщо після повернення на станцію відправлення пасажир не встиг на поїзд, зазначений у проїзному документі, то він пред'являє проїзний документ та акт загальної форми для поновлення дійсності квитка та придбання нової плацкарти.

Безоплатно пасажирам надаються медикаменти з аптечки вагона в доцільних кількостях, а також кип'ячена вода, відповідно до пункту 7.16 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Передбачена Правилами перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України можливість і процедура повернення своїх речей пасажиром, який відстав від поїзда, відповідно до пунктів 8.14-8.18 Правил. Провідник у такому разі зобов'язаний негайно вжити заходів щодо збереження речей пасажира і сповістити начальника поїзда. Начальник поїзда складає акт, у якому перелічуються речі пасажира. Акт, крім начальника поїзда, підписується провідником вагона та двома пасажирами - свідками події. Пункт 8.15 визначає дії пасажира, який відстав від поїзда. Зокрема, він повинен звернутися до начальника станції (вокзалу), який зобов'язаний інформувати начальника станції за ходом поїзда, де поїзд має зупинку не менше 10 хвилин, та начальника поїзда про необхідність зняття речей і проїзного документа такого пасажира. Про зняття речей телеграмою сповіщається начальник станції, де перебуває пасажир. Телеграма дає право пасажиру безплатно доїхати першим попутним поїздом до станції, де містяться його речі і проїзний документ. Передавання речей і проїзного документа начальником поїзда начальнику станції, начальником станції - пасажиру оформляється актом загальної форми у двох примірниках з описом речей. Після приїзду пасажира на станцію, де зберігаються його речі і проїзний документ, він повинен пред'явити проїзний документ черговому по вокзалу (станції) для поновлення дійсності квитка.

Пункт 8.38 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України встановлює випадки, коли пасажир може бути видалений з поїзда:

а) якщо перебуває у явно вираженому нетверезому стані та порушує при цьому правила проїзду і громадський порядок, заважає спокою інших пасажирів. На проїзному документі проставляється відмітка "Відмовлено в перевезенні на підставі пункту 8.38 Правил";

б) якщо перебуває в стані захворювання та потребує медичної допомоги. У цьому разі пасажира з його речами видаляють з поїзда з обов'язковою участю медичного персоналу. Якщо пасажира видаляють з поїзда в непритомному стані, то його речі разом з проїзним документом передають начальнику вокзалу (станції), де видалено пасажира, за актом, складеним начальником поїзда (провідником безпересадкового вагона (стюардом)) та підписаним начальником поїзда, начальником вокзалу (станції) та пасажиром, який їде у цьому вагоні. Після одужання пасажиру повертаються його речі та вартість проїзду за непрослідувану відстань. Вартість плацкарти не повертається. Якщо ж пасажир побажає продовжити поїздку, то проїзний документ і лікарняний лист чи довідка медичного закладу пред'являються в касу для оформлення проїзду. Багаж у разі прослідування його далі станції висадки пасажира повертається безплатно до станції видалення пасажира на підставі телеграми начальника вокзалу (станції), де пасажир був видалений;

в) при виявленні перевезення пасажиром заборонених до перевезення предметів та речовин і відмові видалити їх з поїзда. У цьому разі на проїзних документах проставляється відмітка "Неправильне перевезення ручної поклажі".

Наступним питанням є перевезення предметів і речей з собою. Відповідно до пункту 15.1. Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України до ручної поклажі належать предмети і речі незалежно від виду упакування, що легко переносяться і за своїми розмірами без труднощів розміщаються у вагонах на місцях, що призначені для розміщення ручної поклажі. Кожний пасажир має право безплатно перевозити з собою у вагоні ручну поклажу вагою до 36 кг на повний, пільговий, дитячий, у тому числі безплатний проїзний документ, якщо її розмір за сумою трьох вимірів не перевищує 200 см. Кожний пасажир має право перевозити безплатно при собі понад установлену норму ручної поклажі портфель, дипломат або дамську сумку, лижі та палиці до них, вудочки, фотоапарат, відеокамеру та інші дрібні речі.

Отже, ви як пасажир маєте широкі права у доступі до інформації, продовження дійсності Вашого квитка, повернення своїх речей та у перевезенні предметів і речей з собою. Не слід забувати і про підстави видалення Вас з поїзда, щоб не трапилося такої події у Вашому житті.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Fri, 17 Aug 2018 10:33:20 +0300
Як встановити межі земельної ділянки в натурі? http://briz.if.ua/blogs/562.htm http://briz.if.ua/blogs/562.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює порядок встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками.

Межа земельної ділянки- сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.

Межовий знак- спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Кожний межовий знак має номер, що не повторюється на всій території України, та складається з десяти символів.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за № 391/17686.

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої:

- технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок;

- проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Розроблення технічної документації із землеустрою та послуги щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) надають землевпорядні компанії, що мають відповідну ліцензію на виконання землевпорядних робіт.

Встановлення межових знаків здійснюється таким чином, щоб забезпечити можливість їх зберігання і створити якомога менше перешкод для руху пішоходів і транспортних засобів.

Межові знаки не встановлюються:

- у спільних поворотних точках меж суміжних земельних ділянок, на яких раніше встановлено межові знаки;

- у місцях, де їх установка неможлива (на водних об'єктах, при забороні проведення земляних робіт). У такому випадку поворотні точки меж земельної ділянки можуть позначатися маркуванням фарбою;

- у поворотних точках меж земельних ділянок, які у визначеному законодавством порядку надані (передані) для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування лінійних об'єктів: споруд опорних конструкцій (опори, стояки опор) повітряних ліній електропередачі, радіорелейних ліній та ліній зв'язку;

- на бажання власника (користувача) - у разі якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо).

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок.

Передача межових знаків на зберігання власнику (користувачу) земельної ділянки здійснюється за актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок.

Якщо сусід незаконно користується вашою земельною ділянкою, тим самим зробивши накладку, то відповідно до Конституції України ви можете звернутися за захистом своїх прав до суду.

Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки встановити неможливо, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У разі коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема зі встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Як попередити виникнення земельних спорів з сусідом та не стати ворогом?Відповіді на ці та інші питання можна знайти на Земельному порталі. І все ж, якщо ви зіткнулися із межовим спором, то спеціалісти "Земельної спілки України" допоможуть у його вирішенні

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Mon, 30 Jul 2018 15:47:50 +0300
Соціальна та професійна адаптації учасників АТО http://briz.if.ua/blogs/561.htm http://briz.if.ua/blogs/561.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює порядок отримання послуг соціальної та професійної адаптації учасниками АТО.

Поняття соціальної та професійної адаптації учасників антитерористичної операції трактується відповідно до абзацу 1, 2 розділу 2 Порядку організації соціальної та професійної адаптації учасників антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2017 р. № 432:

- соціальна адаптація учасників антитерористичної операції - допомога у проведенні аналізу життєвої ситуації, визначенні основних проблем, шляхів їх розв"язання; надання інформації з питань соціального захисту населення; навчання, формування та розвиток соціальних навичок, умінь; допомога у зміцненні/відновленні родинних та суспільно корисних зв"язків, організації денної зайнятості та дозвілля;

- професійна адаптація учасників антитерористичної операції - заходи, спрямовані на відновлення та вдосконалення професійних навичок і умінь учасників антитерористичної операції шляхом професійного навчання, надання інформаційних, консультаційних та профорієнтаційних послуг із зазначених питань, підвищення їх конкурентоспроможності на ринку праці.

Соціальна адаптація учасників антитерористичної операції здійснюється центрами соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді відповідно до державного стандарту соціальної адаптації, затвердженого Мінсоцполітики.

Професійна адаптація учасників антитерористичної операції за робітничими професіями здійснюється шляхом професійної орієнтації, первинної професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації з урахуванням їх навичок, умінь та побажань.

Професійна адаптація організовується і здійснюється за рахунок коштів державного бюджету підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, що мають право в установленому законодавством порядку на здійснення адаптації (далі - установи).

Професійна орієнтація учасників антитерористичної операції здійснюється обласними, Київським міським, міськими, районними і міськрайонними центрами зайнятості чи іншими установами у порядку, визначеному законодавством.

Підставою для отримання послуг соціальної та професійної адаптації є посвідчення учасника бойових дій (інваліда війни або учасника війни) та документ, що підтверджує безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

Рішення про надання послуги соціальної адаптації або відмову в її наданні приймається центром соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді, що надає послугу, протягом 14 календарних днів з дати звернення отримувача послуги (подання заяви, форми первинної облікової документації № 027/о "Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого") та з урахуванням виду та ступеня індивідуальних потреб потенційного отримувача соціальної послуги, встановлених під час комплексного визначення індивідуальних потреб, складеного індивідуального плану надання соціальної послуги.

Для отримання послуг професійної адаптації необхідно звернутися до органів соціального захисту населення за місцем реєстрації або фактичного місця проживання із відповідною заявою, до заяви додаються:

- копія індивідуальної програми реабілітації (для інвалідів війни). В індивідуальній програмі реабілітації інвалідів в розділі "Професійна реабілітація" зазначаються рекомендації медико-соціальної експертизи про отримання послуг професійної адаптації;

- копія посвідчення учасника бойових дій або інваліда війни, або учасника війни;

- копія документа, що підтверджує безпосередню участь в антитерористичній операції або забезпеченні її проведення з перебуванням безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції у період її проведення.

З метою професійної орієнтації учасника антитерористичної операції територіальним управлінням соціального захисту населення буде видано направлення до центру зайнятості для її проходження та отримання рекомендацій з вибору спеціальності.

Рекомендації будуть враховуватися під час направлення на навчання. Після успішного завершення повного курсу навчання учасники антитерористичної операції отримують документи державного зразка, підтверджуючі набуття нової спеціальності або підвищення кваліфікації по раніш отриманій професії. Послуги з професійного навчання надаються учаснику антитерористичної операції одноразово в порядку черговості.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Fri, 27 Jul 2018 15:01:33 +0300
Вимоги до оформлення звернень громадян та терміни їх розгляду http://briz.if.ua/blogs/560.htm http://briz.if.ua/blogs/560.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює порядок написання звернень громадян та терміни їх розгляду.

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності. Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Вимоги до звернень громадян

Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об"єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Особливою формою колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування є електронна петиція, яка подається та розглядається в порядку, передбаченому статтею 23-1 цього Закону.

Звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв"язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв"язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім"я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.

В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв"язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз"ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Звернення про надання безоплатної правової допомоги розглядаються в порядку, встановленому Законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.

Мова звернень і рішень та відповідей на них

Громадяни мають право звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, посадових осіб українською чи іншою мовою, прийнятною для сторін. Рішення щодо звернень громадян та відповіді на них оформляються відповідно до вимог законодавства про мови. Такі рішення та відповіді можуть бути викладені в перекладі мовою спілкування заявника.

Термін розгляду звернень громадян

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого терміну. Звернення громадян, які мають встановленізаконодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Fri, 27 Jul 2018 15:00:57 +0300
Право інтелектуальної власності роботодавця на об'єкти інтелектуальної власності, створені працівниками http://briz.if.ua/blogs/559.htm http://briz.if.ua/blogs/559.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює право інтелектуальної власності роботодавця на об'єкти інтелектуальної власності, створені працівниками.

Законодавство України містить численні прогалини та суперечності у сфері регулювання прав інтелектуальної власності роботодавця на трудову інтелектуальну власність, тобто об"єкти інтелектуальної власності, створені працівниками у зв'язку з виконанням трудового договору. Це важливо пам'ятати при оформленні трудових відносин з відповідним працівником.

Особливо доречна ця рекомендація для бізнесу, основним активом якого є трудова інтелектуальна власність, адже брак уваги до цього питання на етапі встановлення трудових відносин у подальшому може значним чином ускладнити використання роботодавцем об'єктів інтелектуальної власності, створених працівниками за його рахунок та у зв'язку з виконанням трудового договору, втягнути в обтяжливі переговори з працівниками та судові спори.

Якщо роботодавець не має трудових або цивільно-правових договорів зі своїми працівниками, а процес створення об'єктів інтелектуальної власності не формалізований належним чином (відсутні робочі завдання, посадові інструкції й т.п.), працівники можуть претендувати:

1.     на спільне з роботодавцем використання об'єктів інтелектуальної власності, створеного їх творчою працею, якщо такий об'єкт буде віднесений до об'єктів інтелектуальної власності, створених у зв'язку з виконанням трудового договору,

2.     на всі виключні майнові права на об'єкти інтелектуальної власності, якщо він буде визначений як такий, що створений не у зв'язку з виконанням трудового договору.

В обох випадках працівники можуть висувати вимоги щодо виплати їм винагороди за створення та/або використання об'єктів інтелектуальної власності та/або припинення використання об'єктів інтелектуальної власності роботодавцем або третіми особами, яким таке право було надано роботодавцем без згоди працівників.

Також слід пам'ятати, що неналежне правове оформлення прав інтелектуальної власності на рівні "роботодавець - працівники" може зашкодити використанню прав на цей об'єкт інтелектуальної власності на рівні "роботодавець - клієнти".

Об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору

Спочатку слід з'ясувати, на які саме створені працівником об'єкти інтелектуальної власності може претендувати роботодавець, оскільки відповідно до законодавства України не всі створені працівником об'єкти інтелектуальної власності будуть вважатися створеними у зв'язку з виконанням трудового договору. Якщо, наприклад, розробник комп"ютерних програм намалює картину, роботодавець не буде мати ніяких прав на цей твір.

Комплексний аналіз норм загального та спеціального законодавства, а також відповідної судової практики дозволяє виділити такі основні ознаки, притаманні об'єкту інтелектуальної власності, створеному у зв'язку з виконанням трудового договору (спеціальні закони у сфері інтелектуальної власності в цьому контексті здебільшого оперують поняттями "службовий твір" або "службовий винахід"):

1.     працівник створив об'єкти інтелектуальної власності протягом строку дії трудового договору з роботодавцем та за його рахунок (в тому числі, наприклад, з використанням матеріалів та інформації роботодавця),

2.     створення об'єкту інтелектуальної власності входило до трудових обов'язків цього працівника, визначених трудовим договором посадовими інструкціями, або відповідно до письмового службового доручення (завдання) роботодавця, яке має безпосереднє відношення до специфіки діяльності роботодавця.

Певні додаткові ознаки прямо передбачені законодавством для службового винаходу. Так, службовий винахід повинен бути створений з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва та обладнання роботодавця.

Окремо варто зазначити, що результат праці працівника буде вважатися об'єктом інтелектуальної власності, якщо він є результатом саме творчої праці. Так, технічна або організаційна допомога працівника при створенні об'єкту інтелектуальної власності не буде вважатися творчою і, відповідно, не призведе до виникнення прав інтелектуальної власності на результат цієї роботи.

Правовою колізією є ситуація, коли працівник створив об'єкт інтелектуальної власності у зв'язку з виконанням трудового договору. Постає питання, який обсяг прав інтелектуальної власності буде мати роботодавець на цей об'єкт інтелектуальної власності.

Майнові права на об'єкти інтелектуальної власності сторони можуть розподілити на власний розсуд, хоча у більшості випадків роботодавець залишає всі виключні майнові права інтелектуальної власності за собою. Якщо сторони не визначили умови розподілу між собою майнових прав інтелектуальної власності у договорі, застосуванню підлягають відповідні норми законодавства.

Цивільний кодекс України передбачає, що майнові права інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором. Проте особливості здійснення майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, можуть бути встановлені законом.

У той же час, спеціальні закони у сфері інтелектуальної власності визначають, що виключне майнове право на об'єкти інтелектуальної власності належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між працівником і роботодавцем. Разом з тим, певні особливості здійснення цього права встановлені для окремих об'єктів інтелектуальної власності, таких як винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо. Так, відповідно до спеціальних законів у сфері промислової власності, право на отримання патенту на об'єкт промислової власності має роботодавець працівника-винахідника, але це право переходить до працівника-винахідника, якщо роботодавець протягом 4 місяців від дати отримання від винахідника повідомлення про створення об'єкту інтелектуальної власності не направить заявку на отримання патенту чи не передасть це право іншій особі, або не прийме рішення про збереження об'єкта інтелектуальної власності як конфіденційної інформації. Важливо, що строк збереження роботодавцем об'єкту інтелектуальної власності як конфіденційної інформації у разі його невикористання не повинен перевищувати 4 років. У іншому випадку право на отримання патенту на відповідний об'єкт інтелектуальної власності переходить до працівника.

Таким чином, спеціальні закони та Цивільний кодекс України зовсім по-різному регулюють розподіл майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, між роботодавцем та працівником. Механізм у регулюванні ускладнюється також особливими правилами здійснення прав інтелектуальної власності для деяких категорій об'єктів інтелектуальної власності. Та оскільки Цивільний кодекс України є вищим актом в ієрархії законів порівняно з іншими законами, що регулюють цивільні відносини, та був прийнятий пізніше ця колізія має вирішуватись на користь Цивільного кодексу України відповідно до принципів lexsuperior та lexposterior з урахуванням особливих правил здійснення прав інтелектуальної власності для деяких категорій об'єктів інтелектуальної власності.

Такої позиції (принаймні, відносно об'єктів авторського та суміжних прав) притримуються вищі суди, намагаючись у своїх роз"ясненнях уніфікувати судову практику у вирішенні спорів щодо авторських і суміжних прав на об'єкти інтелектуальної власності, які створені у зв'язку з виконанням трудового договору. Хоча на практиці такі роз'яснення залишаються на рівні принципів (рекомендацій), як правило, суди України керуються ними при вирішенні відповідних спорів.

Спільні права на об'єкти інтелектуальної власності

На практиці встановлений Цивільним кодексом України правовий режим володіння спільними майновими правами інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, означає, що жодна зі сторін не має права здійснювати майнові права на службовий твір без згоди іншої сторони. Іншими словами, кожна зі сторін має право користуватися відповідними правами щодо об'єкту інтелектуальної власності самостійно або надавати/відчужувати такі права третім особам лише зі згоди іншої сторони. Також це означає, що роботодавець та працівник мають спільне право на отримання відповідних реєстраційних документів на об'єкт інтелектуальної власності (свідоцтв, патентів).

Також слід враховувати, чи був створений об'єкт інтелектуальної власності одним працівником чи колективом. У більшості випадків, коли йдеться про об'єкт інтелектуальної власності, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, йдеться про колективну працю кількох працівників. У такому випадку необхідно отримувати згоду не від одного працівника, а від кількох (за умови, що їх участь у створенні об'єкту інтелектуальної власності була творчою).

Очевидно, що такий порядок може значно ускладнити користування об'єктом інтелектуальної власності для роботодавця, оскільки йому доведеться кожного разу отримувати відповідну згоду від працівника. А той може обумовити надання такої згоди отриманням відповідної винагороди за кожне використання об'єкту інтелектуальної власності. А наскільки цей процес може ускладнитись при звільненні працівника, можна тільки уявити, адже припинення трудового договору не припиняє відповідні майнові права роботодавця або працівника на об'єкт інтелектуальної власності. На практиці це означає, що навіть при припиненні трудових відносин роботодавець не зможе самостійно користуватися своїми правами і буде вимушений отримувати згоду колишнього працівника, якщо не домовиться з ним про відчуження усіх прав на об'єкт інтелектуальної власності раз та назавжди на користь роботодавця.

Заробітна плата чи винагорода щодо об'єкту інтелектуальної власності

Ще одним проблемним аспектом у сфері трудової інтелектуальної власності, який не врегульований чітко законодавством та навколо якого на практиці виникає багато питань, є виплата працівнику винагороди за створення та/або використання об'єкту інтелектуальної власності.

На практиці склався підхід, відповідно до якого заробітна плата, що сплачується працівнику за виконання його трудових обов'язків, пов'язаних зі створенням об'єкту інтелектуальної власності, включає в себе також винагороду за створення об'єкту інтелектуальної власності (за умови, що відповідне застереження передбачене трудовим договором), тому додатково та окремо така винагорода працівнику може не виплачуватися.

Такий підхід має певне підґрунтя, особливо в тих випадках, коли створення об'єкту інтелектуальної власності є основним профілем діяльності роботодавця та основною трудовою функцією працівника, задля здійснення якої він, власне, й наймався. Та оскільки такий підхід не зовсім відповідає вимогам діючого законодавства, його застосування на практиці є певною мірою ризикованим. З огляду на те, що суди при вирішенні спорів за участю працівників найчастіше приймають їх сторону, рекомендується сплачувати таку винагороду працівнику хоча б за особливого цінні та прибуткові для роботодавця об'єкти інтелектуальної власності.

Відповідно до спеціальних законів у сфері інтелектуальної власності, працівник має право вимагати виплату роботодавцем винагороди за створення та/або використання об'єкту інтелектуальної власності. Причому хоча законодавець прямо не забороняє включити таку винагороду до складу заробітної плати, аналіз норм відповідного законодавства приводить до висновку, що винагорода не є тотожною заробітній платі, та її виплата не залежить від того, кому належать виключні майнові права інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності.

Розмір та критеріїв для обчислення такої винагороди законодавством не встановлені. Сторони можуть узгодити їх самостійно, орієнтуючись при цьому на мінімальні ставки, передбачені чинним законодавством для різних об'єктів інтелектуальної власності, якщо прибуток від використання конкретного об'єкту інтелектуальної власності незначний (або взагалі відсутній), або на розмір отриманого прибутку, якщо він є істотним. Такий підхід загалом буде відповідати приписам спеціальних законів у сфері промислової власності, відповідно до яких розмір винагороди має бути співставним з економічною цінністю об'єкту інтелектуальної власності та/або іншої вигоди, яка може бути отримана або вже отримана роботодавцем.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності

Особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт інтелектуальної власності. Такі права складаються з двох основних груп:

1.     право на визнання особи творцем (автором, винахідником тощо) об'єкту інтелектуальної власності;

2.     право на недоторканність об'єкту інтелектуальної власності.

Ці права не залежать від розподілу майнових прав інтелектуальної власності і назавжди залишаються за працівником, навіть якщо всі виключні майнові права на об'єкт інтелектуальної власності належать або передані роботодавцю. Особисті немайнові права не можуть бути відчужені, але деякі з них (наприклад, право на недоторканність твору) можуть належати також спадкоємцям працівника.

Необхідність дотримання таких прав може становити певну незручність для роботодавця, проте сторони можуть у договірному порядку домовитися про певний порядок користування ними, дещо оптимізувавши користування об'єктом інтелектуальної власності роботодавцем. Такі домовленості буде доречно закріпити у трудовому або у відповідному цивільно-правовому договорі з працівником. Наприклад, це можна зробити щодо права на ім'я - відносно об'єкту інтелектуальної власності, що належать до об'єктів авторського права, працівник може заборонити роботодавцю зазначати ім'я автора при кожному використанні об'єкта інтелектуальної власності роботодавцем або третьою особою, оскільки автор бажає залишитися анонімом.

Позитивним є те, що законодавство України передбачає певну диспозитивність - можливість роботодавця та працівника домовитися у відповідному договорі про інший розподіл виключних майнових прав, ніж той, що закріплений законодавством. Така можливість встановлена як спеціальними законами у сфері інтелектуальної власності, так і Цивільним кодексом України. Користуючись цією можливістю, сторони можуть домовитись про належність роботодавцю навіть усіх виключних майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності з моменту його створення.

При цьому вибір того чи іншого договірного механізму значним чином залежить від того, чи планується оформити права роботодавця на вже створений об'єкт інтелектуальної власності postfacto, або щодо об'єкту інтелектуальної власності, які можуть бути створені працівниками в майбутньому.

Оформлення прав на об'єкт інтелектуальної власності, які вже створені працівниками

З метою оформлення усіх виключних майнових прав інтелектуальної власності на вже створений працівником об'єкт інтелектуальної власності рекомендується укладати договори передання (відступлення) усіх таких прав між роботодавцем та відповідними працівниками, які своєю творчою працею брали участь у створенні об'єкту інтелектуальної власності.

Серед умов, які має містити такий договір відповідно до законодавства України, окрему увагу слід звернути на наступні: - опис та деталізація відповідних об'єктів інтелектуальної власності у тій мірі, що дозволить легко ідентифікувати ці об'єкти та виключити в майбутньому спори, щодо яких саме об'єктів інтелектуальної власності передаються права; - перелік усіх майнових прав інтелектуальної власності на об'єкти інтелектуальної власності, які будуть відступлені, та перелік усіх можливих способів використання об'єкту інтелектуальної власності. Не зазначені права та способи будуть вважатися не переданими; - розмір (або порядок обчислення) та порядок виплати винагороди за передання усіх виключних майнових прав інтелектуальної власності. Ця умова є обов"язковою для таких договорів.

Важливо!

1) якщо права на об'єкт інтелектуальної власності вже надані третім особам.

Не рекомендується укладати договори про передання виключних майнових прав від працівника(ів) до роботодавця на стадії користування правами на об'єкт інтелектуальної власності, тобто коли роботодавець уже без згоди працівника, який створив об'єкт інтелектуальної власності, розпорядився цими правами на користь третіх осіб. У такому випадку укладення такого договору може виявитись неналежним механізмом для оформлення прав. Більше того, воно може бути підставою для визнання недійсними вже укладених угод про розпорядження роботодавцем правами на відповідний об'єкт інтелектуальної власності на користь третіх осіб, оскільки підтвердить, що на момент укладання договорів з третіми особами роботодавець не мав відповідних прав.

У такому випадку можна порадити роботодавцю або узгодити з працівником отримання від нього заяви про відсутність заперечень/претензій, якою працівник підтвердить, що не заперечує проти такого розпорядження правами, або укласти між роботодавцем та працівником або між працівником та третьою особою, якій були передані права, договори про визнання працівником прав третьої особи на відповідні об'єкти інтелектуальної власності.

2) об'єкти інтелектуальної власності, створені працівниками у співавторстві

Якщо об'єкт інтелектуальної власності був створений кількома працівниками, роботодавцю необхідно отримувати згоду на розпорядження ним від колективу таких працівників, укладаючи один договір зі всіма працівниками або окремий договір з кожним. Плата за передання прав розподіляється між працівниками або в рівних частках, або залежно від участі кожного у створенні об'єкта інтелектуальної власності.

3) дотримання особистих немайнових прав

Автор (розробник) у договорі з роботодавцем може заборонити згадувати своє ім'я (ім'я автора) під час використання об'єкту інтелектуальної власності роботодавцем або будь-якою третьою стороною, посилаючись на те, що автор хоче залишитися анонімом.

Оформлення прав на об'єкт інтелектуальної власності, які будуть створені працівниками в майбутньому

З метою належного оформлення прав інтелектуальної власності роботодавця щодо об'єктів інтелектуальної власності, які будуть розроблені працівниками в майбутньому, рекомендується, щоб трудові договори закріплювали наведені нижче положення. Це може бути зроблено шляхом внесення відповідних змін до вже укладених договорів або укладення трудових договорів у письмовій формі, якщо раніше вони укладалися лише в усній формі.

Серед таких положень:

1.     належність роботодавцю усіх виключних майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, створений працівником у зв'язку з виконанням трудового договору;

2.     розмір винагороди за створення та/або користування об'єктом інтелектуальної власності або порядок її розрахунку та виплати;

3.     трудові обов'язки працівника, які чітко передбачають створення об'єкту інтелектуальної власності. Вони можуть бути або прямо передбачені у трудовому договорі, або закріплені у посадових інструкціях цього працівника;

4.     обов'язок працівника негайно повідомляти роботодавця про створення об'єкту інтелектуальної власності з наданням всіх необхідних матеріалів, що його стосуються;

5.     відповідні умови про збереження працівником конфіденційності матеріалів, пов'язаних з об'єктом інтелектуальної власності.

Важливо!

1) Дотримання законодавства про працю Доповнення вже існуючих трудових договорів положеннями про об'єкт інтелектуальної власності або укладення письмових трудових договорів з відповідними положеннями, якщо раніше такі договори були укладені в усній формі, може розглядатися як зміна істотних умов праці відповідно до законодавства про працю. У зв'язку з цим рекомендується дотримуватися процедури зміни істотних умов праці, встановленої відповідним законодавством, включаючи завчасне повідомлення працівника.

2) Розподіл прав

Важливо використовувати відповідні формулювання, що передбачають саме розподіл прав інтелектуальної власності, а не їх передання (відчуження), для уникнення ризику віднесення таких договорів до договорів про передачу прав, для яких законодавством встановлені певні додаткові вимоги, недотримання яких може призвести до визнання договору недійсним. Наприклад, предметом договору про передачу прав на використання твору не можуть бути права, яких не було на момент укладення договору.

3) Перелік майнових прав інтелектуальної власності

Додатково до положень про належність усіх виключних майнових прав роботодавцю рекомендується визначити перелік прав інтелектуальної власності, які будуть належати роботодавцю, а також вичерпний перелік можливих способів використання об'єкту інтелектуальної власності для уникнення в майбутньому спорів, щодо яких прав та способів здійснено розподіл між сторонами.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Fri, 27 Jul 2018 15:00:11 +0300
Надання відпусток без збереження заробітної плати http://briz.if.ua/blogs/558.htm http://briz.if.ua/blogs/558.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює порядок надання відпусток без збереження заробітної плати.

Законом України "Про відпустки" передбачено лише два види відпусток без збереження заробітної плати:

-   за згодою сторін;

-   за бажанням працівника в обов"язковому порядку.

Надання працівникові відпустки без збереження заробітної плати оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця із зазначенням підстав надання такої відпустки та її тривалості лише за умови письмової згоди працівника.

Надання роботодавцем працівникові відпустки без збереження заробітної плати без згоди працівника чинним в Україні законодавством не передбачено.

Якщо власник чи уповноважений ним орган, пропонує працівникові написати заяву на відпустку без збереження заробітної плати, працівник має право відмовитись писати таку заяву.

Відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін надаються за сімейними обставинами та з інших причин на термін, обумовлений угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Таку відпустку працівник може брати частинами кілька разів протягом року, але загальна тривалість відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін протягом року не може перевищувати 15 календарних днів.

В обов"язковому порядку за бажанням працівника відпустки без збереження заробітної плати надаються в таких випадках:

1) матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей  віком до 15 років або дитину-інваліда, - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

2) чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, - тривалістю до 14 календарних днів;

3) матері або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині першій статті 19 Закону України "Про відпустки", в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А" - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку;

3-1) матері або іншій особі, зазначеній у частині третій статті 18 Закону "Про відпустки", для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території;

4) учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", - тривалістю до 14 календарних днів щорічно. Особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, статус яких встановлений відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", - тривалістю до 21 календарного дня щорічно;

5) особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, - тривалістю до 21 календарного дня щорічно;

6) пенсіонерам за віком та інвалідам III групи - тривалістю до 30 календарних днів щорічно;

7) інвалідам I та II груп - тривалістю до 60 календарних днів щорічно;

8) особам,  які одружуються, - тривалістю до 10 календарних днів;

9) працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер - тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; інших рідних - тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад;

10) працівникам для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, - тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів;

11) працівникам для завершення санаторно-курортного лікування - тривалістю, визначеною у медичному висновку;

12) працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади, - тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад;

13) працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, - тривалістю,  необхідною для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад;

14) сумісникам - на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи;

15) ветеранам праці - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

16) працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію, - тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи;

17) працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, - тривалістю 12 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох або більше дітей  зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, протягом четвертого року навчання надається за їх бажанням один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.

18) працівникам на період проведення антитерористичної операції у відповідному населеному пункті з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більш як сім календарних днів після прийняття рішення про припинення антитерористичної операції.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Fri, 27 Jul 2018 14:59:23 +0300
Роботи в надурочний час: умови виплат і компенсацій http://briz.if.ua/blogs/557.htm http://briz.if.ua/blogs/557.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює порядок оплати праці в понадурочний час.

Надурочнимивважаються роботи, які перевищують тривалість встановленого робочого дня. Тривалість робочого часу робітників підприємств, установ та організацій обумовлюється Правилами внутрішнього трудового розкладу, які приймаються на загальних зборах трудового колективу.

Згідно статті 50 Кодексу Законів України про працю, звичайна тривалість робочого часу робітників не може перевищувати 40 годин на тиждень. У разі проведення надурочних робіт, частиною першою стаття 106 Кодексу законів про праці України встановлено: за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки; за відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, ‒ за всі відпрацьовані надурочні години; у разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.

Частина четверта статті 106 Кодексу законів про праці України забороняє компенсувати надурочну роботу відгулом. Це стосується і випадків, коли обидві сторони трудового договору згодні на таку форму компенсації надурочної роботи. Робота понад норму робочого часу при підсумованому обліку робочого часу не може компенсуватися зменшенням тривалості роботи в наступному обліковому періоді. Така робота повинна бути оплачена за нормами, встановленими для надурочних робіт. Підвищена оплата надурочної роботи застосовується незалежно від того, чи дотримане власником законодавство, що визначає підстави і порядок застосування надурочних робіт: залучення до надурочної роботи за відсутності встановлених законодавством підстав для цього, неодержання дозволу виборного органу первинної профспілкової організації на проведення надурочної роботи не позбавляють працівників права на підвищену оплату надурочних робіт.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Fri, 27 Jul 2018 14:58:02 +0300
Як визнати заповіт недійсним? http://briz.if.ua/blogs/556.htm http://briz.if.ua/blogs/556.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює про  порядок визнання заповіту недійсним.

Заповіт- це розпорядження, зроблена на випадок смерті, яке укладається у передбаченій законом формі, містить призначення спадкоємця.

Якщо після смерті близької людини Ви дізналися, що вона заповіла своє майно іншій особі, і це рішення спадкодавця є дивним, то в першу чергу, переконайтесь, що таке рішення було законним.

Нажаль, дуже часто зустрічаються випадки, коли нечесні, недобросовісні громадяни, які бажають швидко та без зусиль одержати майно для свого збагачення, одурюють людей похилого віку, незаконними схемами змушують людей складати заповіти а свою користь, тим самим позбавляючи законних спадкоємців їх права на спадок.

Визнати заповіт недійсним можливо лише через суд, подавши позовну заяву до районного суду за місцем відкриття спадщини (смерті заповідача). Право на пред"явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача. Недійсні заповіти діляться на нікчемні та оспорювані.

Згідно з ч. 1 ст. 1257 ЦКУ нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала права на це майно, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (ст. ст. 1247, 1248 ЦКУ).

До нікчемних заповітів відносяться:

1.     заповіти, складені фізичною особою, яка не має повної цивільної дієздатності;

2.     вчинені через представника;

3.     посвідчені уповноваженою особою, але з порушенням вимог, встановлених законом;

4.     посвідчені не уповноваженою на це особою;

5.     секретні заповіти, посвідчені нотаріусом з порушенням вимог, встановлених законом (ст. 1249 ЦКУ);

6.     посвідчені за відсутності свідків у випадках, коли їх присутність є обов"язковою (ст. 1253 ЦКУ);

7.     заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі (ст. 1307 ЦКУ).

За позовом заінтересованої особи суд може визнати заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (ч. 2 ст. 1257 ЦКУ), тобто якщо суд прийде до переконання, що документ складено людиною, не здатною усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними або заповідач перебував під чиїмось тиском, впливом обману, погрози насильства, якщо оформлення його було вимушеним, написаним під час небезпечної для життя хвороби або внаслідок важких обставин, тоді цей заповіт буде визнано недійсним. Суд може визнати заповіт частково недійсним і в тому випадку, якщо в нього не включені особи, які мають право на обов"язкову частку у спадщині (їх перелік наводиться вище).

Коло осіб, що мають право звернутись до суду з позовом про визнання заповіту недійсним

Звернутися до суду з позовом про визнання недійсним заповіту може лише особа, права та інтереси якої порушено заповітом.

Такими особами можуть бути:

1.     спадкоємці з обов"язковою часткою у відповідності до вимог ст. 1241 Цивільного кодексу України,

2.     спадкоємці за законом, які у разі відсутності заповіту отримали б у спадок майно,

3.     спадкоємці за іншим заповітом (у разі складання спадкодавцем декількох заповітів),

4.     особа, на користь якої було зроблено заповідальне розпорядження.

Обов'язкова частка у спадщині

При визнанні заповіту недійсним, перш за все необхідно встановити, чи було включено до заповіту обов"язкову частку у спадщині.

Так, відповідно до ст. 1241 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкоємця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.

Заповідач не має право усунути від спадкування осіб, які претендують на обов"язкову частку у спадщині, шляхом вказівки про позбавлення їх права на спадщину.

При цьому слід врахувати, що розмір обов"язкової частки може бути зменшений в судовому порядку з урахуванням відносин між спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Такими обставинами можуть бути: неприязні стосунки між спадкоємцем та спадкодавцем, погане поводження із спадкодавцем, не надання потрібної спадкодавцю допомоги через похилий вік, тяжку хворобу, каліцтво тощо. Такий "обов"язковий" спадкоємець може бути взагалі усунутий від спадкування судом на підставі ч. ч. 5,6 ст. 1224 ЦК України.

До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку.

Підстави визнання заповіту недійсним

Підставами визнання недійсним заповіту є:

1.     складання заповіту особою, яка не мала на це права, тобто недієздатною особою;

2.     складання заповіту з порушенням вимог щодо його оформлення та посвідчення;

3.     при складанні заповіту волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Заповіт є нікчемним (недійсність встановлена законом) у разі складання його особою, яка не мала такого права. Так, відповідно до ст. 1234 ЦК України право на складання заповіту має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, тобто повнолітня особа, яка досягла вісімнадцяти років, а у деяких випадках - шістнадцяти років.

Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Заповіт може бути визнаний недійсним у разі недодержання в момент його складання вимог щодо оформлення та посвідчення.

Вимоги до форми заповіту визначені ст. 1247 ЦК України, відповідно до якої заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, дати та місця народження заповідача та має бути особисто підписаний заповідачем.

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. При цьому, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках.

Присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою. Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю.

Свідками не можуть бути:

1.     нотаріус;

2.     особи, на користь яких складено заповіт; члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;

3.     особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Текст заповіту має містити відомості про особу свідків, а саме: прізвище, ім'я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 Цивільного кодексу України. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 25 Jul 2018 10:19:44 +0300
Порядок відшкодування невикористаної субсидії http://briz.if.ua/blogs/555.htm http://briz.if.ua/blogs/555.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює порядок відшкодування невикористаної субсидії.

Субсидія- це адресна безготівкова допомога сім'ї, яка надається на погашення витрат з оплати житлово-комунальних послуг. Субсидія є безповоротною і її отримання не пов'язане і не тягне за собою зміни форми власності житла.

Хто призначає? Призначення субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад. У сільській місцевості приймання заяв з необхідними документами для призначення субсидій та передачу їх відповідним структурним підрозділам з питань соціального захисту населення здійснюють уповноважені особи, які визначаються виконавчими органами сільських і селищних рад. Рішення про призначення (не призначення) субсидії приймається протягом десяти днів після подання заяви та отримання відомостей. При цьому структурним підрозділом з питань соціального захисту населення повідомляється заявнику про призначення (не призначення) субсидії. Повідомлення про призначення субсидії може надсилатися електронною поштою (за наявності відповідного реквізиту). Заявник може бути поінформований про призначення (не призначення) субсидії за допомогою засобів мобільного зв"язку (смс-повідомленням).

Хто має право?Право на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а також субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі - субсидія) поширюється на громадян, які проживають у житлових приміщеннях (будинках), в частині оплати ними користування житлом; утримання житла; управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Розрахунок невикористаних сум субсидії

Хто проводить?Розрахунок невикористаних сум субсидії проводиться виробниками/виконавцями послуг з централізованого опалення (теплопостачання), постачання холодної та гарячої води і водовідведення, газо- та електропостачання у разі використання природного газу/електричної енергії для індивідуального опалення (далі - надавачі послуг, об"єднаннями співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельними кооперативами, які є колективним споживачем (замовником) житлово-комунальних послуг станом на 1 травня нового неопалювального сезону за особовим рахунком споживача - громадянина, якому призначено субсидію на опалювальний сезон, що закінчився. Розрахунок невикористаної суми субсидії проводиться надавачем послуг, об"єднанням співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельним кооперативом у разі, коли на особовому рахунку одержувача субсидії станом на 1 травня нового неопалювального сезону обліковується переплата за послугу.

Формула розрахунку.

N = C - H,

де

N - невикористана сума субсидії для відшкодування витрат на оплату послуги за опалювальний сезон, гривень;

C - загальна сума нарахованої субсидії для відшкодування витрат на оплату послуги за опалювальний сезон, гривень;

H - загальна фактична вартість послуги за період отримання субсидії в опалювальний сезон, гривень.

Якщо після проведення розрахунку за формулою невикористана сума субсидії має від"ємне значення, розрахунок за таким особовим рахунком невикористаної суми субсидії не проводиться. Переплата за особовим рахунком одержувача субсидії (станом на 1 травня нового неопалювального сезону) зменшується на розраховану невикористану суму субсидії.

Порядок повернення невикористаних сум субсидії

Після закінчення опалювального сезону невикористана сума субсидії для відшкодування витрат на оплату послуги з централізованого опалення (теплопостачання), постачання холодної та гарячої води і водовідведення, послуг з газо- та електропостачання для індивідуального опалення (в разі використання природного газу/електричної енергії для індивідуального опалення) повертається підприємством - виробником/виконавцем такої послуги, об"єднанням співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельним кооперативом до бюджету в повному обсязі на підставі акта розрахунку загального обсягу невикористаних сум субсидії. Проте перерахунок невикористаних сум субсидії на рахунок структурного підрозділу з питань соціального захисту населення надавачем послуг, об"єднанням співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельним кооперативом протягом зазначеного місяця здійснюється лише у разі відсутності кредиторської заборгованості перед надавачем послуги, об"єднанням співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельним кооперативом та відсутності поточних нарахувань субсидій станом на перше число місяця, в якому подано акт розрахунку загального обсягу невикористаних сум субсидій (у разі реорганізації, ліквідації підприємства тощо). Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення повертає до державного бюджету зазначені кошти в п"ятиденний строк з моменту їх надходження.

Частина невикористаної суми субсидії для відшкодування витрат на оплату послуг з газо-, електропостачання для індивідуального опалення, що в еквіваленті не перевищує вартості (станом на 1 травня нового неопалювального сезону) 100 куб. метрів природного газу або вартості 150 кВт•г електричної енергії (в разі використання природного газу/електричної енергії для індивідуального опалення), перераховується на особовий рахунок одержувача субсидії в банківській установі або виплачується через відділення поштового зв"язку ПАТ "Укрпошта" на підставі списків таких осіб, які подаються до 1 червня поточного року підприємствами - виробниками/виконавцями послуг з газо-, електропостачання в паперовому та електронному вигляді структурному підрозділу з питань соціального захисту населення та в яких зазначається сума невикористаної субсидії. Перерахування частини невикористаної субсидії на особовий рахунок одержувача субсидії в банківській установі або виплата її через відділення поштового зв"язку ПАТ "Укрпошта" здійснюється структурним підрозділом з питань соціального захисту населення на підставі особистої заяви одержувача, поданої до 1 вересня поточного року. Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення повідомляє одержувачу субсидії про необхідність подання зазначеної заяви.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 25 Jul 2018 10:18:53 +0300
Розподіл майна подружжя шляхом укладення спеціального договору http://briz.if.ua/blogs/554.htm http://briz.if.ua/blogs/554.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює порядок розподілу майна подружжя шляхом укладення спеціального договору.

Поняття та порядок поділу спільного майна подружжя

Під час припинення шлюбно-сімейних відносин, зазвичай постає питання про розподіл майна, набутого під час проживання в шлюбі.

Поділ спільного майна подружжя означає припинення права спільної сумісної власності подружжя на це майно і виникнення на її основі приватної (роздільної) власності або спільної часткової власності подружжя.

Поділ спільного майна може здійснюватися в добровільному порядку за рішенням самого подружжя або в судовому порядку за наявності між ними спору. У зв"язку з цим розрізняють: добровільний поділ майна подружжя і судовий поділ майна.

Добровільний поділ майна подружжя

Добровільний поділ майна подружжя передбачає наявність взаємної волі подружжя на припинення режиму спільної сумісної власності щодо належного їм майна. Поділ здійснюється тільки щодо наявного майна, а не майна, яке буде набуте подружжям у майбутньому.

Стаття 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) зазначає, що сімейні відносини можуть бути врегульовані крім Сімейного кодексу іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки Сімейним кодексом розширена сфера регулювання сімейних відносин за допомогою договору, то при його укладенні можуть застосовуватися норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Ст. 355 ЦК України визначає два види спільної сумісної власності осіб:спільна сумісна або спільна часткова. Однак, при поділі або виділі в натурі частки із майна, що перебуває у спільній сумісній власності, вважається, що частки у співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не передбачено договором або законом.

Ч. 3 ст. 368 ЦК України встановлює, що майно, набуте подружжям у шлюбі є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, або законом.

Спільна сумісна власність, як різновид права спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Однак, порядок і умови виникнення спільної сумісної власності подружжя дещо інші, ніж у учасників спільної часткової власності, передбачених ст. 355 Цивільного кодексу України.

У ст. 9 СК України законодавець закріпив право подружжя на укладення між собою сімейних договорів. При цьому, подружжя може врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам СК України, інших законів та моральним засадам суспільства. Особи, які проживають однією сім"єю, також можуть врегулювати свої сімейні відносини за договором, який має бути укладений у письмовій формі. Такий договір є обов"язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам Сімейного Кодексу, інших законів України та моральним засадам суспільства.

Сімейне законодавство передбачає виникнення спільної сумісної власності на майно і рівні права подружжя щодо володіння, користування і розпорядження ним (ст. 63 СК України).

У ч. 1 ст. 65 СК України закріплено принцип розпорядження спільним майном подружжя за взаємною згодою. Також ч. 2 ст. 69 СК України передбачено принцип розподілу майна подружжя за взаємною згодою.

Слід зазначити, що ст. 60 СК України встановлено, що право на майно виникає у обох із подружжя одночасно, у момент набуття його хоча б одним із них, і оформлення права власності на ім"я другого з подружжя юридичного значення не має, оскільки майно знаходиться у спільній сумісній власності подружжя без визначення часток. Згідно ст. 70 СК такі частки визначаються подружжям при поділі майна і є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Яке майно підлягає поділу?

В контексті ст. 71 СК України майно, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Такий порядок поділу між подружжям (без виділу частки) відрізняє спільну сумісну власність подружжя від випадків спільної сумісної та спільної часткової власності, які передбачені ЦК України. За взаємною згодою, у разі необхідності, дружина та чоловік мають право укласти договір поділу нерухомого майна, а також виділити нерухоме майно зі складу всього майна подружжя. Це положення закріплено в п. 4 глави 5 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Добровільно, за взаємною згодою, в силу ст. 68 СК України подружжя має право здійснити поділ та виділ майна і після розірвання шлюбу; при взаємній згоді колишнє подружжя в будь-який час може звернутися до нотаріуса щодо укладення договору про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності.

Отже, поділу підлягає лише майно, яке належить подружжю (колишньому подружжю) на праві спільної сумісної власності виходячи з принципу рівності часток за умови відсутності іншої домовленості між ними або шлюбного договору.

Майно, яке належить одному із подружжя на праві особистої приватної власності, не може бути предметом такого договору, оскільки не підлягає поділу між подружжям. Однак, воно може бути предметом інших цивільно-правових договорів, зокрема, договорів дарування, купівлі-продажу, найму (оренди) тощо, які подружжя можуть укладати між собою на підставі ч. 1 ст. 64 СК України.

Предмет договору

Предметом договору про поділ спільного майна подружжя (колишнього подружжя) може бути як все майно (майнові права), що були набуті подружжям за час шлюбу, так і його частина. При цьому майно (майнові права), які не увійшли до предмету договору,залишаються у спільній сумісній власності подружжя (колишнього подружжя). Договір про поділ майна подружжя (колишнього подружжя) може бути укладений з умовою виплати грошової компенсації у разі нерівноцінності поділу, або без неї.

У випадку, якщо предметом поділу є нерухоме майно, набуте подружжям за час шлюбу у спільну сумісну власність, і право особистої приватної власності за результатом укладання такого договору переходить до одного з подружжя (колишнього подружжя), то такий договір може бути документом, що підтверджує право власності одного з подружжя (колишнього з подружжя) на такий об"єкт. Після укладання договору про поділ майна подружжя (колишнього подружжя), відповідні відомості повинні бути внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Але існують і інші точки зору. Зокрема, якщо предметом такого договору поділу майна є нерухоме майно, титульним власником якого є один з подружжя, і майно в результаті поділу залишається за ним, то документом про право власності залишається попередній документ, що посвідчує право власності на майно, а договір про поділ буде невід"ємною частиною цього документа. При цьому відомості про зміну правовстановлювального документу повинні бути внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки з укладанням такого договору змінюється правовий режим такого нерухомого майна.

Якщо титульним власником майна був один з подружжя, а в результаті поділу майна нерухоме майно переходить до іншого з подружжя, то договір про поділ майна буде документом, що підтверджує право власності іншого з подружжя на це майно, на підставі якого нотаріус здійснює державну реєстрацію права власності на майно на ім"я іншого з подружжя. При цьому нотаріус вилучає попередній документ про право власності на нерухоме майно і приєднує його до нотаріальної справи.

Договір про виділ об"єкта нерухомого майна зі складу усього майна

П. 2 ст. 69 СК України передбачає, що подружжя має право укласти договір про виділ об"єкта нерухомого майна дружині або чоловікові зі складу усього майна, який підлягає нотаріальному посвідченню.

Суть виділу нерухомого майна зі складу спільного майна подружжя полягає в тому, що якщо один з подружжя за згодою іншого з подружжя у добровільному порядку бажає змінити правовий режим одного об"єкта нерухомості (житловий будинок, квартира, нежитлове приміщення, тощо) на особисту приватну власність, то має бути укладений договір про виділ нерухомого майна зі спільної сумісної власності в особисту приватну власність одного з них.

Наприклад, із складу всього спільного майна подружжя виділити чоловікові у особисту приватну власність нежитлове приміщення, при цьому решта майна залишається у спільній сумісній власності подружжя, а при можливому подальшому поділі майна подружжя, частка чоловіка може бути відповідно зменшена з урахуванням укладеного раніше договору про виділ нежитлового приміщення зі спільного майна.

При посвідченні такого договору нотаріусом застосовуються такі саме норми, як і при посвідченні договору поділу спільного майна подружжя (ст. 60, ст. 64, п. 1 ст. 65, п. 2 ст. 69, п. 1 ст. 70, 71, 72 Сімейного кодексу України).

Поділ земельної ділянки

Якщо об"єктом поділу є земельна ділянка, то регулювання земельних відносин відбувається із застосуванням спеціальних норм Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 81, ч. 1 п.2 ст. 89 ЗК України, у спільній сумісній власності подружжя можуть перебувати земельні ділянки, які набуті подружжям за спільні кошти за договором купівлі- продажу, міни, іншими цивільно-правовими договорами.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 64, ч. 2 ст. 69, ч. 1 ст. 71 СК України, подружжя за взаємною згодою має право на поділ земельної ділянки в натурі.

Згідно зі ст. 79-1 ЗК України, титульний власник повинен звернутись до територіального органу Держгеокадастру України з метою поділу раніше сформованої земельної ділянки, яка перебуває у його власності, на дві земельні ділянки. У відповідності до технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на дві окремі земельні ділянки, відомості про них вносяться до Державного земельного кадастру. На підставі ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗК України, після здійснення державної реєстрації права власності на дві земельні ділянки вони можуть бути об"єктом цивільних угод.

Оскільки ці дві новостворені земельні ділянки залишаються об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, то для здійснення їх поділу в натурі необхідно застосувати вимоги ст. 71 СК України, п. 4 ст. 89 ЗК України та ст. ст. 364, 372 ЦК України. Нотаріус може посвідчити договір про поділ майна подружжя, в результаті якого кожному із подружжя на праві особистої приватної власності буде належати по одній земельній ділянці.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 25 Jul 2018 10:18:11 +0300
Отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту http://briz.if.ua/blogs/553.htm http://briz.if.ua/blogs/553.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює про  порядок отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.

Хто має право на отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту?

Відповідно до Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 08.07.2011 № 3671-VI Україна надає захист іноземним громадянам і особам без громадянства, які його шукають на її території, шляхом:

1.     визнання біженцем;

2.     визнання особою, яка потребує додаткового захисту;

3.     визнання особами, які потребують тимчасового захисту.

Біженець- особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Особа, яка потребує додаткового захисту- особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.

Особи, які потребують тимчасового захисту- іноземці та особи без громадянства, які масово вимушені шукати захисту в Україні внаслідок зовнішньої агресії, іноземної окупації, громадянської війни, зіткнень на етнічній основі, природних чи техногенних катастроф або інших подій, що порушують громадський порядок у певній частині або на всій території країни походження.

Куди звертатись?

Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п"яти робочих днів звернутися до відповідного органу міграційної служби із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником особисто за місцем тимчасового перебування заявника.

Порядок розгляду заяви.

Орган міграційної служби, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника.

Протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви орган міграційної служби проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.

Рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом керівника органу міграційної служби.

У разі прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, орган міграційної служби продовжує строк дії довідки про звернення за захистом в Україні.

Розгляд заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, здійснюється органами міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі протягом двох місяців з дня прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Строк розгляду може бути продовжено керівником органу міграційної служби за вмотивованим поданням працівника, який розглядає заяву, але не більш як до трьох місяців.

За результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань міграції приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Іноземець або особа без громадянства визнаються біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, та вважаються такими, які постійно проживають в Україні з моменту прийняття рішення про визнання їх біженцями або які безстроково на законних підставах перебувають на території України.

Оскарження негативних рішень щодо позбавлення особи статусу біженця чи додаткового захисту.

У разі відмови можливо оскаржити негативне рішення щодо позбавлення особи статусу біженця чи додаткового захисту.

Втрата статусу біженця та додаткового захисту.

Статус біженця та додатковий захист втрачаються у разі, якщо особа:

1.     добровільно знову скористалася захистом країни громадянської належності (підданства);

2.     набула громадянства України або добровільно набула громадянства, яке мала раніше, або набула громадянства іншої держави і користується її захистом;

3.     добровільно повернулася до країни, яку вона залишила чи за межами якої перебувала внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань;

4.     будучи особою без громадянства, може повернутися в країну свого попереднього постійного проживання, оскільки обставин, за яких її було визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, більше не існує;

5.     отримала притулок чи дозвіл на постійне проживання в іншій країні;

6.     не може відмовлятися від користування захистом країни своєї громадянської належності, оскільки обставин, на підставі яких особу було визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, більше не існує.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 25 Jul 2018 10:17:23 +0300
Державна підтримка учасників бойових дій та їхніх дітей для здобуття вищої освіти http://briz.if.ua/blogs/552.htm http://briz.if.ua/blogs/552.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює про  порядок та умови  надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійно-технічної та вищої освіти.

На отримання такої допомоги  ( Постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2018 року № 975)претендують категорії громадян,  які навчаються у державних або комунальних професійно-технічних, вищих навчальних закладах, на період здобуття професійно-технічної, вищої освіти, але не довше, ніж до досягнення ними 23 років, а саме:

1.     особам, визнаним учасниками бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

2.     дітям осіб, визнаних учасниками бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

3.     дітям загиблих осіб (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції та Революції Гідності;

4.     дітям, зареєстрованим як внутрішньо переміщені особи.

Державна цільова підтримка надається у вигляді:

1) повної оплати навчання за рахунок коштів загального фонду державного або місцевих бюджетів у разі зарахування вступників на навчання за державним (регіональним) замовленням відповідно до цих Порядку та умов, а також умов та правил прийому на навчання до вищих та професійно-технічних навчальних закладів на відповідний рік;

2) пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти;

3) часткової оплати навчання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів шляхом надання особам, зарахованим на навчання за рахунок коштів фізичних і юридичних осіб, пільгових довгострокових кредитів для здобуття вищої та професійно-технічної освіти;

4) соціальної стипендії (у розмірі та порядку її призначення і виплати, встановлених Кабінетом Міністрів України) - для осіб, які навчаються за державним або регіональним замовленням за денною формою;

5) безоплатного забезпечення підручниками - за рахунок бібліотечного фонду відповідного навчального закладу;

6) безоплатного доступу до Інтернету, систем баз даних у державних та комунальних навчальних закладах;

7) безоплатного проживання в учнівських та студентських гуртожитках або проживання у студентських гуртожитках з пільговою оплатою - для осіб, які навчаються за денною формою.

Для отримання державної цільової підтримки особи необхідно подати особисто на ім"я керівника відповідного професійно-технічного або вищого навчального закладу заяву, складену в довільній формі, із зазначенням конкретних видів державної цільової підтримки. Державна цільова підтримка певного виду надається за рішенням керівника навчального закладу.

До заяви додаються завірені в установленому порядку копії документів :

1.     для осіб, визнаних учасниками бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", - посвідчення учасника бойових дій,

2.     для дітей осіб, визнаних учасниками бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", - свідоцтво про народження дитини та посвідчення учасника бойових дій (батька або матері);

3.     дітям загиблих - посвідчення члена сім"ї загиблого (дітям загиблих осіб до досягнення ними 16-річного віку - довідка, що видається матері або іншому повнолітньому члену сім"ї загиблої особи, або опікуну);

4.     для дітей, зареєстрованих як внутрішньо переміщені особи, - довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 25 Jul 2018 10:16:37 +0300
Порядок встановлення індивідуальної (автономної) системи опалення http://briz.if.ua/blogs/551.htm http://briz.if.ua/blogs/551.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює порядок встановлення індивідуальної (автономної) системи опалення.

Право споживача на відключення централізованого опалення

Відключення від мереж централізованого опалення та можливість встановлення індивідуального опалення у багатоповерхових житлових будинках регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила) та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, який затверджено наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 26 Правила відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Саме тому самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води заборонено.

Отже, запровадження права споживача на відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води можливе лише за умови комплексного урахування технічних, економічних та правових аспектів вирішення цього питання. Зазначений вище Порядок визначає процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. Для реалізації такого права споживачів, орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (далі - Комісія).

Порядок звернення до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води

Власник квартири повинен звернутися до цієї Комісії з письмовою заявою (зразок заяви) про відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, у якій має зазначити причини відключення.

Комісія може запропонувати перенести розгляд його заяви на погоджений термін у зв"язку з підготовкою рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку (під"їзду або секції). У разі бажання власників, наймачів (орендарів) окремих приміщень відключити весь житловий будинок, секцію або під"їзд будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води вони подають до Комісії колективну заяву про надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води квартири (нежитлового приміщення, секції, під"їзду, будинку) і влаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання.

До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку, секції або під"їзду щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, засвідчена власником будинку або уповноваженою ним особою.

Комісія після вивчення конкретних умов у місячний термін приймає рішення, яке має враховувати затверджений план перспективного розвитку систем централізованого теплопостачання, існуючий стан мереж енергозабезпечення даного поселення або окремого мікрорайону. При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.

Підставою для відмови у наданні дозволу на відключення є неможливість забезпечення, у разі відокремлення приміщення даного споживача (секції, під"їзду) від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, безперебійної роботи інженерного обладнання сусідніх приміщень або будинку в цілому.

Отримання технічних умов може виконуватися безпосередньо заявником або відповідно до договору проектною чи проектно-монтажною організацією. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником та узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж.

Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи.

Роботи з відключення виконуються у міжопалювальний період.

По закінченні робіт складається акт про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під"їзду, будинку) від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.

Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Порядок оскарження відмов

Рішення Комісії про відмову в наданні дозволу на відключення від централізованого опалення та влаштування індивідуальної системи опалення може бути оскаржене до адміністративного суду.

Увага! Законодавством не передбачено відключення індивідуальних споживачів теплової енергії, що мешкають у багатоповерхових будинках, від мереж централізованого опалення. Таке відключення можливе виключно щодо окремих житлових будинків, за наявності згоди всіх власників квартир, розташованих в будинку та з урахуванням технічних можливостей газопостачання, електропостачання, водопостачання даного населеного пункту щодо забезпечення живлення запропонованої власником системи теплопостачання.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 25 Jul 2018 10:15:29 +0300
Призначення вперше та виплата пенсій внутрішньо переміщеним особам http://briz.if.ua/blogs/550.htm http://briz.if.ua/blogs/550.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює порядок призначення вперше та виплата пенсій внутрішньо переміщеним особам.

Куди звернутися?

Пенсія внутрішньо переміщеним особам (далі - ВПО) призначається та виплачується територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Порядок призначення пенсії ВПО вперше

Не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку ВПО (її законний представник) має право звернутися до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України надати наступні документи:

1.     заяву про призначення (відновлення) пенсії;

2.     копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (додатково пред'являється оригінал довідки);

3.     документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційний код) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

4.     трудову книжку (за відсутності - інші документи, що підтверджують наявний трудовий стаж (наприклад, довідки, виписки з наказів, посвідчення, відомості про заробітну плату тощо);

5.     індивідуальні відомості про застраховану особу (за період роботи чи довідка про заробітну плату);

6.     документи, що засвідчують особливий статус особи (наприклад, посвідчення учасника бойових дій) - за необхідності;

7.     документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (у випадку, якщо особа перемістилася з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим);

8.     дві фотокартки 2,5Ч3.

Територіальний орган Пенсійного фонду України направляє звернення до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проведення перевірки достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування ВПО.

Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення протягом 15 робочих днів з дня надходження звернення проводить перевірку інформації про фактичне місце проживання/перебування ВПО та складає акт обстеження матеріально-побутових умов, який підписується всіма повнолітніми ВПО (їх законними представниками).

Рішення про призначення або про відмову у призначенні пенсії приймає комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за результатами розгляду подання структурного підрозділу з питань соціального захисту населення про призначення або про відмову у призначенні пенсії з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї протягом 5 робочих днів з дня отримання подання.

На підставі рішення комісії територіальний орган Пенсійного фонду України призначає пенсію.

Відкриття рахунку в ПАТ "Державний ощадний банк України"

Починаючи з 01 липня 2016 року виплати пенсій, що призначаються ВПО, здійснюються через рахунки та мережу ПАТ "Державного ощадного банку України".

ВПО, якій призначено пенсію, для укладення договору про відкриття рахунку необхідно звернутися до відділення банку за місцем фактичного проживання та надати наступні документи:

1.     документ, що посвідчує особу (паспорт);

2.     довідку про присвоєння ідентифікаційного номера;

3.     довідку про отримання пенсії;

4.     довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

За письмовими заявами осіб з інвалідністю I групи та осіб, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги виплати можуть проводитись ПАТ "Державний ощадний банк України", безоплатно з доставкою додому за фактичним місцем проживання/перебування таких осіб з одночасною їх фізичною ідентифікацією для отримання соціальних виплат.

Важливо!

Платіжна картка, на яку зараховуються пенсія ВПО одночасно є пенсійним посвідченням. Строк дії карток, які одночасно є пенсійним посвідченням, встановлюється до трьох років за умови проходження фізичної ідентифікації клієнта в установах ПАТ "Державний ощадний банк України" перші 2 рази кожні шість місяців, у подальшому - кожні 12 місяців. Після завершення строку дії картки вона перевипускається за рахунок публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Фізична ідентифікація клієнта, якому відкрито поточний рахунок в ПАТ "Державний ощадний банк України" для отримання пенсії, до отримання ним платіжної картки здійснюється кожні три місяці з дня відкриття рахунка.

За проведенням виплат пенсій ВПО здійснюється контроль шляхом перевірки фактичного місця проживання/перебування ВПО.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 25 Jul 2018 10:14:51 +0300
Отримання статусу учасника бойових дій особами, які у складі добровольчих формувань брали безпосередню участь в АТО http://briz.if.ua/blogs/549.htm http://briz.if.ua/blogs/549.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює порядок отримання статусу учасника бойових дій особами, які у складі добровольчих формувань брали безпосередню участь в АТО.

Хто є учасником бойових дій?

Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначає поняття ветерана війни, за яким ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Стаття 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначає, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з"єднань, об"єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Учасниками бойових дій, відповідно до п. 19, 20 ст. 6 Закону, визнаються:

1.     військовослужбовці (резервісти, військовозобов"язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв"язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

2.     особи, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Порядок надання статусу учасника бойових дій

Для того щоб отримати, гарантовані державою, пільги та гарантії, захисникам необхідно отримати статус учасник бойових дій. Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, терміни їх участі в антитерористичній операції чи в забезпеченні її проведення, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України, зокрема Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014року № 413 про "Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення".

За цим Порядком  визначається  процедура надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб, зокрема:

1.     військовослужбовцям (резервістам, військовозобов"язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв"язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

2.     особам, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування згідно з переліком, визначеним Антитерористичним центром при СБУ та Генеральним штабом Збройних Сил, були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Статус учасника бойових дій надається зазначеним особам, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення. Особам, які брали участь у виконанні бойових (службових) завдань в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, у проведенні розвідувальних заходів, що підтверджено оперативним штабом з управління антитерористичною операцією, а також які отримали поранення, контузії, каліцтва, що унеможливило подальше виконання ними відповідних завдань (крім випадків необережного поводження із зброєю та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби), статус учасника бойових дій надається незалежно від кількості днів залучення їх до проведення антитерористичної операції. Райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення визначаються Антитерористичним центром при СБУ.

Підстави для надання особам статусу учасника бойових дій

Підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення:

1.     витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення;

2.     для осіб, які залучалися до проведення антитерористичної операції на строк менше ніж 30 календарних днів, - документи, зазначені в абзаці другому цього пункту, витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень (журналів бойових дій, оперативних завдань), які підтверджують факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів;

3.     для осіб, які отримали поранення, контузії, каліцтва (крім випадків необережного поводження із зброєю та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби), - документи, зазначені в абзаці другому цього пункту, матеріали спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв;

4.     для осіб, зазначених в абзаці третьому пункту 2 цього Порядку, - документи про залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, передбачені абзацами другим - четвертим цього пункту, або нотаріально завірені свідчення не менше ніж двох свідків із числа осіб, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які разом із такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій або інваліда війни, у разі підтвердження суб"єктами боротьби з тероризмом факту взаємодії зазначених осіб (особисто або під час перебування у складі добровольчих формувань) із Збройними Силами, МВС, Національною гвардією та іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами;

5.     для осіб, які проходять службу (працюють) у військових частинах (органах, підрозділах), установах та організаціях або на підприємствах, які постійно дислокуються чи розташовані безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції, - витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення.

Хто приймає рішення про надання статусу учасника бойових дій

Рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається:

1.     комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв"язку, ДСНС, ДПтС, ДФС;

2.     міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (далі - міжвідомча комісія), - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.

Для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому та третьому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов"язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. У разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації розташоване безпосередньо у районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій подаються на розгляд комісії не раніше ніж через 30 календарних днів після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації чи призначення їх на відповідні посади. Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та у місячний строк з дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання. Комісії інформують у місячний строк Державну службу у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції про осіб, яким надано статус учасника бойових дій. У разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії.

У разі відмови в наданні статусу учасника бойових дій питання про надання особі зазначеного статусу може повторно виноситися на розгляд комісії за рішенням керівника відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи іншого державного органу, зазначеного у пункті 5 цього Порядку.

Комісія або міжвідомча комісія позбавляє статусу учасника бойових дій у разі:

1.     наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції;

2.     виявлення факту підроблення документів про участь в антитерористичній операції, у забезпеченні її проведення або надання недостовірних даних про особу;

3.     подання особою заяви про позбавлення її статусу учасника бойових дій.

Рішення комісії (міжвідомчої комісії) може бути оскаржено в судовому порядку. Посвідчення учасника бойових дій і відповідний нагрудний знак особам, зазначеним в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, яким надано статус учасника бойових дій, видаються органами Міноборони, МВС, Національної поліції, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральної прокуратури України, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв"язку, ДСНС, ДПтС, ДФС.

Отримання посвідчення

Після надання статусу учасника бойових дій такому видається посвідчення учасника бойових дій. У відповідності до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації. Листи талонів на право одержання ветеранами війни і особами, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості є документом, на підставі якого надається право на пільговий проїзд зазначеним особам згідно з пунктом 17 частини першої статті 12, пунктом 21 частини першої статті 13, пунктом 16 частини першої статті 14, пунктом 18 частини першої статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Учасникам бойових дій видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника бойових дій" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник бойових дій".

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 25 Jul 2018 10:14:07 +0300
Перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду http://briz.if.ua/blogs/548.htm http://briz.if.ua/blogs/548.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює порядок переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 126 Кодексу передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу).

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Перехід права користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти. Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків). Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є, зокрема, умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні.

Таким чином відповідно до вимог Земельного та Цивільного кодексів України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є розмір та кадастровий номер земельної ділянки. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Перехід права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності

У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим).

Реєстрація прав власності

Відповідно до статей 3 та 9 цього Закону державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така нотаріальна дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію. У зазначених випадках державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, не якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

З метою виконання новим власником житлового будинку (будівлі, споруди) вимог статті 377 Цивільного кодексу України, згідно якої до особи, яка набула право власності на таке нерухоме майно, має перейти право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), новий власник має вжити заходів щодо оформлення відповідних речових прав на земельну ділянку відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 25 Jul 2018 10:04:47 +0300
Порядок зміни прізвища, імені, по батькові http://briz.if.ua/blogs/547.htm http://briz.if.ua/blogs/547.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює порядок, строки та підстави для відмови зміни прізвища, імені, по батькові.

Відповідно до ст. 295 Цивільного кодексу України фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на власний розсуд змінити своє прізвище та (або) власне ім"я. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право змінити своє прізвище та (або) власне ім"я за згодою законних представників (як правило, батьків).

Процедура зміни імені (прізвища, власного імені, по батькові) регламентована ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", Порядком розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи.

Згідно з Порядком розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи, громадяни України, які проживають на території України, звертаються із заявами про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем їх проживання; а громадяни України, які постійно проживають за кордоном, - до дипломатичного представництва, або консульської установи України, в якій вони перебувають на постійному консульському обліку (надалі - уповноважені органи).

Особа, яка бажає змінити ім"я (прізвище, по батькові) подає відповідну заяву та пред"являє український (закордонний) паспорт. У випадку зміни імені дитини віком від 14 до 16 років потрібно подати свідоцтво про народження, довідку з місця проживання та заяву батьків (одного з батьків), або піклувальника про надання згоди на зміну імені.

Згода лише одного з батьків визнається достатньою тільки у таких випадках: якщо другий з батьків помер, визнаний безвісно відсутнім, оголошений померлим, визнаний обмежено дієздатним, недієздатним, позбавлений батьківських прав щодо цієї дитини, а також якщо відомості про батька (матір) дитини виключено з актового запису про її народження або якщо відомості про чоловіка як батька дитини внесені до актового запису про її народження за заявою матері.

Заяви про надання згоди на зміну імені дають батьки та піклувальники особисто у письмовій формі. За наявності поважних причин уповноважені органи приймуть заяви, нотаріально засвідчені, або прирівняні до нотаріально засвідчених.

До заяви про зміну імені одночасно додаються такі документи: свідоцтво про народження заявника; свідоцтво про шлюб (у разі, коли заявник перебуває у шлюбі); свідоцтво про розірвання шлюбу (у разі, коли шлюб розірвано); свідоцтва про народження дітей (у разі, коли заявник має малолітніх або неповнолітніх дітей); свідоцтва про зміну імені заявника, батька чи матері, якщо воно було раніше змінено; фотокартка заявника;  квитанція про сплату державного мита. Вказаний перелік документів є вичерпним.

Зміна по батькові дозволяється за наявності особливих підстав. Відповідно до ст. 147 Сімейного кодексу України по батькові дитини визначається за іменем батька. У разі, якщо батько змінив своє ім"я, по батькові дитини не змінюється автоматично. Порядок вимагає подання окремих заявлених документів до уповноважених органів. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, може не змінювати по батькові у випадку зміни батьком свого імені, оскільки законодавство передбачає отримання обов"язкової згоди дитини. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право на зміну свого по батькові тільки у двох випадках: зміна батьком свого власного імені; виключення відомостей про нього, як батька дитини з актового запису про її народження.

Заява про зміну імені (прізвища, по батькові) розглядається відділом державної реєстрації актів цивільного стану у тримісячний строк з дня її подання. За наявності поважних причин цей строк може бути продовжений, але не більш як на три місяці, за наявності письмового дозволу керівника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції області, містах Києві та Севастополі. Дипломатичні представництва, консульські установи України розглядають заяви про зміну імені у шестимісячний строк з дня її подання.

Після отримання заяви на зміну імені уповноважені органи пересилають матеріали до органу внутрішніх справ за місцем проживання заявника для отримання висновку про можливість зміни імені. Орган внутрішніх справ здійснює перевірку на предмет перебування заявника під слідством, судом, адміністративним наглядом; наявності у заявника судимості, яку не погашено або не знято в установленому законом порядку; офіційного звернення правоохоронних органів іноземних держав про оголошення розшуку заявника. Ці фактичні обставини є підставами для відмови у наданні дозволу на зміну імені. Окрім цього, відповідно до ст. 295 Цивільного кодексу, подання заявником неправдивих відомостей про себе також тягне за собою відмову в наданні дозволу на зміну імені.

За результатами розгляду заяви уповноважені органи готують та надсилають заявникові висновок про надання дозволу на зміну імені або відмову в його наданні. Вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на зміну імені визначено у ч. 6 ст. 295 Цивільного кодексу, тому отримання неправомірної відмови, з підстав, які не передбачені законодавством, можна оскаржити в судовому порядку.

Заявник, якому надано дозвіл на зміну імені, може протягом трьох місяців звернутися для реєстрації зміни імені до уповноважених органів, які складають актовий запис про зміну імені. Якщо заявник без поважних причин у зазначений строк не звернувся для реєстрації зміни імені, дозвіл на зміну імені втрачає силу і потрібно подавати нову заяву.

За державну реєстрацію зміни імені громадяни України, які проживають на території України, сплачують державне мито, а громадяни, які постійно проживають за кордоном, - консульський збір. Розмір державного мита встановлений Декретом Кабінету Міністрів у розмірі - 0,3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (наразі це 5,1 грн), у разі повторної зміни імені - 3 неоподаткованих мінімуми доходів громадян (51 грн).  Уповноважені органи видають заявникові свідоцтво про зміну імені.

Варто звернути увагу на те, що після державної реєстрації зміни імені особа повинна обміняти паспорт(и) протягом місяця, про що робиться відповідна відмітка.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Mon, 23 Jul 2018 10:23:50 +0300
НОВИЙ ПОРЯДОК НАДАННЯ СУБСИДІЙ http://briz.if.ua/blogs/546.htm http://briz.if.ua/blogs/546.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює про новий порядок надання субсидій.

З урахуванням прийнятих змін із травня поточного року субсидія призначається двічі на рік - у травні (на неопалювальний період із 1 травня по 30 вересня) і у жовтні (на опалювальний період із 1 жовтня по 30 квітня).

27 квітня 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 329 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 р. № 1022", якою впроваджено оновлений порядок надання житлових субсидій.

Для більшості домогосподарств, які вже користуються державною допомогою при оплаті за житлово-комунальні послуги, субсидії перепризначатимуть автоматично.

Однак, для окремих сімей із 1 травня 2018 року призначення житлової субсидії здійснюється лише після подання нових заяви і декларації, якщо у складі домогосподарства є:

1.     непрацюючі особи працездатного віку, в яких або відсутні доходи, або вони менше мінімальної заробітної плати;

2.     внутрішньо переміщені особи (зможуть оформити субсидію без договору оренди житла - лише на підставі заяви і декларації, з зазначенням складу домогосподарства);

3.     особи, члени сім"ї яких не зареєстровані за адресою домогосподарства (якщо чоловік (дружина) отримувача субсидії або осіб, з урахуванням яких призначалась субсидія, зареєстровані за іншою адресою);

4.     особи, які є орендарями житлових приміщень (будинків);

5.     особи, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично в ньому не проживають (тобто субсидія призначалась на підставі рішення комісії, без врахування до складу сім"ї таких осіб);

6.     сім"ям, в яких відбулися зміни у складі сім"ї ;

7.     сім"ям, які станом на травень 2018 року мають прострочену понад 2 місяці заборгованість з оплати за житлово-комунальні послуги в сумі, що перевищує 20 неоподаткованих прожиткових мінімумів (340 грн.), та не погасять її до червня 2018 року.

Крім того, заяву та декларацію необхідно подати сім"ям, які звертаються за отриманням субсидії на тверде паливо та скраплений газ, і сім"ям, які не отримували субсидію в опалювальний сезон у зв"язку з перевищенням обов"язкового відсотку платежу розміру плати за житлово-комунальні послуги в межах соціальних норм.

Перелік умов, за яких субсидія не призначається

З травня 2018 року на право призначення субсидії також впливає не лише купівля/оплата послуг на суму понад 50 тисяч гривень, а і набуття в інший законний спосіб (отримання в спадщину, в дар тощо) права власності на земельну ділянку, квартиру (будинок), транспортний засіб (механізм), будівельні матеріали, інші товари довгострокового вжитку на суму 50 тисяч гривень протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням житлової субсидії (призначенням субсидії без звернення).

Слід звернути увагу, що вказані умови також поширюються на членів сім"ї особи зі складу домогосподарства, яке звернулося за призначенням субсидії.

Крім того, субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо:

ьзагальна площа квартири перевищує 120 кв. м.; індивідуального будинку - 200 кв. м. (крім дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей, а також сімей, в яких не менше року проживають троє і більше дітей, з урахуванням тих, над якими встановлено опіку чи піклування);

ьбудь-хто зі складу домогосподарства або член сім"ї особи зі складу домогосподарства має у володінні автомобіль, якому менше п"яти років, крім мопеда та автомобіля, наданого органом соціального захисту населення;

ьу складі домогосподарства або у складі сім"ї члена домогосподарства є особи, що досягли 18-річного віку, в яких відсутні доходи, або доходи менше мінімальної заробітної плати. Виключенням є особи, які в період за який враховуються доходи, навчалися за денною формою навчання або були зареєстровані у службі зайнятості як такі, що шукають роботу, і навчалися в центрах професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості, або отримували пенсію, стипендію, державну допомогу;

ьдомогосподарство має наявну прострочену понад два місяці заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг або заборгованість з оплати обов"язкової частки платежу за житлово-комунальні послуги, загальна сума якої перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У таких випадках субсидія призначається з початку опалювального (неопалювального) сезону за умови документального підтвердження сплати заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, або оскарження заборгованості в судовому порядку (ухвали про відкриття провадження у справі) протягом двох місяців із початку такого сезону, в іншому випадку - з місяця, наступного за тим, в якому документально підтверджено сплату заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, або оскарження заборгованості в судовому порядку (ухвали про відкриття провадження у справі).

За наявності вищевказаних обставин субсидія може бути призначена за рішенням комісії, виходячи з конкретних обставин, що склалися, крім випадків, коли площа квартири перевищує 120 кв.м. (будинків - 200 кв.м.).

Рішення про призначення (відмову в призначенні) субсидії в таких випадках приймається комісією на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.

Підхід при розрахунку доходів для призначення субсидій

До складу домогосподарства включаються особи, що зареєстровані й фактично проживають у житловому приміщенні.

Під час призначення субсидії враховуються доходи не лише осіб, яким призначається субсидія, але і членів їх сім"ї, у разі реєстрації (фактичного поживання) за іншою адресою. При цьому соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування за адресою домогосподарства на таких осіб не розраховуються.

Для розрахунку житлової субсидії враховуються доходи членів домогосподарства, а також членів сім"ї особи зі складу домогосподарства, які досягли 14-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються такі доходи. При цьому дохід у вигляді заробітної плати враховується після сплати податку на доходи фізичних осіб.

Повідомлення органів соціального захисту населення

Громадянин, якому призначено житлову субсидію, зобов"язаний протягом 30 календарних днів проінформувати управління соціального захисту населення про обставини для перерахунку призначеної житлової субсидії, зокрема:

1.     зміну складу зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) членів домогосподарства (орендар, внутрішньо переміщена особа - членів домогосподарства, які фактично проживають у житловому приміщенні (будинку), їх соціального статусу;

2.     зміни у складі сім"ї члена домогосподарства;

3.     зміну переліку отримуваних житлово-комунальних послуг, умов їх надання;

4.     зміну переліку витрат на управління багатоквартирним будинком;

5.     зміну управителя, виконавця комунальних послуг, створення об"єднання;

6.     наявність у володінні осіб, з урахуванням яких призначено субсидію, а також у членів їх сімей, транспортного засобу з дати випуску якого не минуло 5 років;

7.     здійснення купівлі (набуття права власності у інший визначений законодавством спосіб), оплати послуг на суму 50 тис. грн. протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням житлової субсидії (призначенням субсидії без звернення).

При цьому в разі зміни складу зареєстрованих (фактично проживаючих) у житловому приміщенні (будинку) осіб, складу сім"ї члена домогосподарства подаються нові заява та декларація.

Увага! Громадянин несе відповідальність за подані відомості про доходи, майно, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на призначення житлової субсидії та на визначення її розміру.

У разі неповідомлення про вказані зміни надання субсидії припиняється, а сума надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії повертається до бюджету.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Mon, 16 Jul 2018 15:40:00 +0300
ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ РЕАЛІЗАЦІЇ СВОБОДИ МИРНИХ ЗІБРАНЬ http://briz.if.ua/blogs/545.htm http://briz.if.ua/blogs/545.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює основні принципи реалізації свободи мирних зібрань.

Свобода мирних зібрань є одним з основних прав людини, яким можуть користуватися і яке може бути реалізовано окремими людьми і групами, незареєстрованими об'єднаннями, юридичними особами та іншими видами організацій. Зібрання можуть служити різним цілям, у тому числі, продемонструвати відмінну, непопулярну думку або думку меншості. Свобода мирних зібрань може бути важливою ланкою у процесі збереження і розвитку культури, а також у процесі збереження ідентичності національних меншин. Захист свободи мирних зібрань є принципово важливим фактором для створення толерантного і плюралістичного суспільства, у якому можуть мирно співіснувати групи з різними переконаннями, звичаями або способами дій.

Захисту підлягають лише мирні зібрання. Зібрання слід визначати як мирні, якщо їхні організатори мають мирні наміри і зібрання мають ненасильницький характер. Термін "мирні" слід поширити на таку поведінку, яка може дратувати чи ображати інших осіб, і навіть на таку поведінку, яка тимчасово перешкоджає, ускладнює або створює перешкоди діям третіх осіб.

Основні принципи:

1. Презумпція на користь проведення зібрань. Оскільки право на свободу мирних зібрань відноситься до основних прав, то його реалізацію слід, у міру можливості, забезпечувати без будь-якого регулювання. Все те, що в явній формі не заборонено законом, слід вважати дозволеним, і від охочих зібратися не слід вимагати отримання дозволу на те, щоб провести зібрання. У законодавстві має бути чітко і недвозначно встановлена презумпція на користь свободи зібрань.

2. Позитивне зобов'язання держави щодо сприяння мирним зібранням та їхнього захисту. Найважливішим обов'язком держави є створення необхідних механізмів і процедур, що дозволяють забезпечити реальне здійснення свободи зібрань без надмірного бюрократичного регулювання. Зокрема, держава завжди має прагнути сприяти проведенню мирних зібрань в бажаних для їх організаторів місцях, захищати ці зібрання, а також має забезпечити відсутність перешкод при поширенні в суспільстві інформації про майбутні зібрання.

3. Законність. Будь-які обмеження повинні бути засновані на положеннях закону і повинні відповідати Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також іншим міжнародним документам в області прав людини. У цьому сенсі надзвичайно важливу роль відіграє чітко сформульоване законодавство, яке дозволяє визначити межі допустимих повноважень для розсуду влади. Сам закон повинен відповідати міжнародним стандартам у галузі прав людини і повинен бути досить конкретним, з тим щоб дати можливість кожній особі визначити, чи є його поведінка порушенням закону і якими можуть бути найбільш ймовірні наслідки таких порушень.

4. Пропорційність. Будь-які обмеження щодо свободи зібрань повинні бути пропорційними. У процесі досягнення органами влади законних цілей перевагу слід надавати заходам, які передбачають найменший рівень втручання. Принцип пропорційності вимагає, щоб органи влади автоматично не накладали обмеження, які істотно змінюють характер заходу, наприклад, не слід переносити місце проведення зібрань у віддалені від центру райони міста.Таке застосування передбачених законом обмежень може призвести до того, що ці обмеження будуть накладатися на всі зібрання без розбору і в результаті не зможуть пройти перевірку на пропорційність, так як вони не враховують конкретні обставини в кожному окремому випадку.

5. Недискримінація. Кожен має право на свободу мирних зібрань. При регулюванні свободи зібрань відповідні органи влади зобов'язані не допускати дискримінації за будь-якою ознакою щодо будь-якої особи або групи осіб. Свобода організовувати публічні зібрання і брати участь в них повинна бути гарантована фізичним особам, групам, незареєстрованим об'єднанням, юридичним особам і іншим видам організацій; представникам груп етнічних, національних, релігійних та сексуальних меншин; громадянам і негромадянам держави (включаючи осіб без громадянства, біженців, іноземних громадян, осіб, які шукають притулку, мігрантів і туристів); дітям, жінкам і чоловікам; співробітникам правоохоронних органів, а також особам, які не володіють повною право- і дієздатністю (включаючи осіб, які страждають психічними захворюваннями).

6. Належна адміністрація. Громадськість повинна бути поінформована про те, який державний орган відповідає за прийняття рішень про адміністрацію свободи зібрань, і ця відповідальність повинна бути чітко закріплена в законодавстві. Такий орган повинен забезпечити достатній доступ громадськості до достовірної інформації про порядок його роботи. Організатори публічних зібрань і ті особи, на права і свободи яких зібрання безпосередньо впливають, повинні мати можливість усного або письмового звернення безпосередньо до адміністративного органу. Адміністративні процедури повинні передбачати справедливу і об'єктивну оцінку всієї наявної інформації. Про будь-які обмеження стосовно конкретного зібрання необхідно негайно повідомити в письмовому вигляді організатору цього заходу з поясненням причини кожного обмеження. Такі рішення повинні прийматися як можна раніше, з тим щоб будь-яка апеляція в незалежний суд могла бути розглянута до дати, зазначеної в повідомленні про зібрання.

7. Відповідальність адміністративного органу. Адміністративні органи повинні виконувати свої правові обов'язки і нести відповідальність за будь-яке їх невиконання - процедурне  або по суті. Ця відповідальність повинна визначатися згідно з принципами адміністративного права і судового контролю, що стосується зловживань владою.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Mon, 16 Jul 2018 15:39:36 +0300
Дитячі будинки сімейного типу http://briz.if.ua/blogs/544.htm http://briz.if.ua/blogs/544.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює умови створення дитячих будинків сімейного типу.

Дитячий будинок сімейного типу- окрема сім"я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних дітей.

Порядок створення дитячих будинків сімейного типу та влаштування в них дітей регулюється Постановою Кабінету Міністрів України № 564 від 26 квітня 2002 року "Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу".

Рішення про створення дитячого будинку сімейного типу приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим комітетом міської ради (міст республіканського значення АР Крим і міст обласного значення) на підставі заяви осіб або особи, які виявили бажання створити такий будинок, з урахуванням результатів навчання, подання відповідного центру соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді і висновку служби у справах дітей про наявність умов для його створення.

Які діти можуть бути влаштовані до дитячого будинку сімейного типу?

До дитячого будинку сімейного типу влаштовуються діти, які мають визначений статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. В першу чергу до дитячого будинку сімейного типу влаштовуються діти, які перебувають між собою у родинних стосунках, за винятком випадків, коли за медичними показаннями або з інших причин вони не можуть виховуватися разом.

Дитячий будинок сімейного типу комплектується дітьми протягом дванадцяти місяців з дня створення. Контроль за його комплектуванням здійснює місцева служба у справах дітей.

Статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається дітям:

1.     батьки яких позбавлені батьківських прав, що підтверджується рішенням суду;

2.     які відібрані у батьків без позбавлення батьківських прав, що підтверджується рішенням суду;

3.     батьки яких визнані безвісно відсутніми, що підтверджується рішенням суду;

4.     батьки яких оголошені судом померлими, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим органами реєстрації актів цивільного стану;

5.     батьки яких визнані недієздатними, що підтверджується рішенням суду;

6.     батьки яких відбувають покарання в місцях позбавлення волі, що підтверджується вироком суду;

7.     батьки яких перебувають під вартою на час слідства, що підтверджується постановою суду;

8.     батьки яких знаходяться у розшуку органами внутрішніх справ, пов"язаному з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, що підтверджується ухвалою суду або довідкою органів внутрішніх справ про розшук батьків та відсутність відомостей про їх місцезнаходження;

9.     у зв"язку з тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов"язки, що підтверджується висновком медико-соціальної експертної комісії про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов"язків, виданим у порядку, встановленому МОЗ;

10.          підкинутим, батьки яких невідомі, покинутим в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров"я або яких відмовилися забрати з цих закладів батьки, інші родичі, про що складено акт за формою, затвердженою МОЗ і МВС.

Дитина-сирота- це дитина, в якої померли чи загинули батьки, що підтверджується свідоцтвом про смерть кожного з них.

Хто може стати батьками-вихователями?

Батьками-вихователями можуть бути повнолітні та працездатні особи.

Особи, які виявили бажання стати батьками-вихователями, в обов"язковому порядку мають пройти навчання, організоване обласними (міськими у містах Києві та Севастополі) центрами соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді із залученням спеціалістів з питань психології, педагогіки, медицини тощо, за спеціальною програмою.

Слід враховувати, що коли хоча б один із кандидатів у батьки-вихователі не пройшов курс підготовки, визнаний в установленому порядку недієздатною або обмежено дієздатним, позбавлений батьківських прав, чи це колишній опікун (піклувальник, усиновитель), позбавлений відповідних повноважень за неналежне виконання покладених на нього обов"язків, то Ви не отримаєте дозволу на створення дитячого будинку сімейного типу.

Не можуть бути прийомними батьками особи, які були засуджені за злочини проти життя і здоров"я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів.

Існують також обмеження для кандидатів у батьки-вихователі за віком. Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу проводиться з урахуванням віку батьків-вихователів та дітей, щоб на час досягнення обома батьками-вихователями пенсійного віку всі вихованці досягли віку вибуття з дитячого будинку сімейного типу (18 років). Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу розраховано таким чином, щоб до досягнення батьками пенсійного віку дитина могла стати повнолітньою. У разі досягнення пенсійного віку одним з батьків час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків.

Також на заваді створенню дитячого будинку сімейного типу можуть стати вади фізичного чи психічного здоров"я потенційних батьків-вихователів (інваліди I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства).

Відповідні вимоги висуваються і до членів родини батьків-вихователів. Якщо з Вами на спільній житловій площі мешкають члени сім"ї, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства, то Вам буде відмовлено у створенні дитячого будинку сімейного типу.

Чи втрачає дитина, яка виховується в дитячому будинку сімейного типу, статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування?

За вихованцями дитячих будинків сімейного типу зберігаються пільги та державні гарантії, встановлені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Вихованці мають право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами, якщо це не суперечить їх інтересам і не заборонено рішенням суду. Форму такого спілкування визначають органи опіки та піклування за погодженням з батьками-вихователями та за участю соціального працівника, який здійснює соціальне супроводження.

Чи обов"язково батькам-вихователям мати педагогічну освіту?

Вимоги щодо наявності у батьків-вихователів будь-якої, в тому числі і педагогічної, освіти законодавством не передбачено. Створити дитячий будинок сімейного типу і взяти дітей на виховання може кожен громадянин відповідно до вимог, що викладаються в Положенні про дитячий будинок сімейного типу, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 року № 564.

Які права та обов"язки батьків-вихователів?

Батьки-вихователі несуть відповідальність за життя, здоров"я, фізичний і психічний розвиток вихованців. Вони є законними представниками вихованців у всіх органах, установах та організаціях без спеціальних на те повноважень. Батьки-вихователі не можуть використовувати надані їм права всупереч інтересам дитини.

Батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу зобов"язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров"я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Що таке соціальне супроводження дитячих будинків сімейного типу?

Соціальне супроводження дитячих будинків сімейного типу здійснюється центрами соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді, що передбачає надання комплексу правових, психологічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально-медичних та інформаційних послуг, спрямованих на створення належних умов функціонування дитячого будинку сімейного типу. Соціальне супроводження дитячого будинку сімейного типу здійснюється постійно.

Для здійснення соціального супроводження за дитячим будинком сімейного типу закріплюється соціальний працівник відповідного центру соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді, який пройшов спеціальну підготовку.

Фінансове та матеріальне забезпечення функціонування дитячого будинку сімейного типу. Як і ким забезпечується функціонування дитячого будинку сімейного типу?

Орган, що ухвалив рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, позачергово надає батькам-вихователям індивідуальний житловий будинок або багатокімнатну квартиру, у разі наявності, за нормами, встановленими законодавством. Надане в користування житлове приміщення повинне бути обладнане необхідними меблями, побутовою технікою та іншими предметами тривалого вжитку, перелік яких визначається органом, який прийняв рішення про створення дитячого будинку сімейного типу. Користування наданим житловим приміщенням здійснюється в порядку, встановленому законодавством для користування службовими приміщеннями.

За згодою сторін угоди дитячому будинку сімейного типу може надаватися у користування земельна ділянка для ведення садівництва та городництва поблизу, де розташований будинок, а також транспортний засіб.

Різні питання матеріального та фінансового забезпечення дитячого будинку сімейного типу (проведення у разі потреби поточного або капітального ремонту житла тощо) вирішуються органом, який прийняв рішення про його створення.

За рахунок яких коштів утримуються вихованці дитячого будинку сімейного типу?

Фінансування дитячого будинку сімейного типу відбувається з державного бюджету.

Розмір державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, становить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку.

За вихованцями зберігаються раніше призначені аліменти, пенсія, інші види державної допомоги.

У разі, коли дитині виплачується пенсія, аліменти, стипендія, інші державні допомоги, розмір допомоги визначається як різниця між двома прожитковими мінімумами та розміром інших виплат.

Суми коштів, що належать вихованцям як пенсія, аліменти чи інші види державної допомоги, переходять у розпорядження батьків-вихователів і витрачаються на утримання вихованців.

Чи зберігаються виплати, якщо дитина досягла 18 років?

Діти-вихованці перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення ними повноліття (18 років), а в разі продовження навчання - до 23 років або до закінчення ними відповідного навчального закладу. Виплата державної соціальної допомоги здійснюється впродовж всього періоду проживання дитини в дитячому будинку сімейного типу.

Яке грошове і матеріальне забезпечення отримують батьки-вихователі?

Законодавством передбачено відрахування страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування за непрацюючих батьків-вихователів на суми їх грошового забезпечення.

Відрахування надходять на рахунки управлінь Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах, відкриті в установах уповноваженого банку.

Батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу виплачується грошове забезпечення, яке визначено у розмірі 35% від соціальної допомоги на кожну дитину-вихованця, але не більше п"яти прожиткових мінімумів для працездатної особи. При цьому грошове забезпечення може отримувати один із батьків-вихователів або за їх спільною згодою сума грошового забезпечення розподіляється між ними рівними частинами. У разі затвердження нового рівня прожиткового мінімуму розмір соціальної допомоги та грошового забезпечення перераховується без додаткового звернення батьків-вихователів.

Заощаджені протягом року бюджетні кошти вилученню не підлягають і використовуються батьками-вихователями для задоволення потреб вихованців у наступному році.

Питання захисту житлових прав батьків-вихователів та осіб, які проживають з ними, регулюються угодою.

Хто здійснює контроль за умовами проживання вихованців?

Контроль за умовами проживання вихованців здійснюють органи опіки та піклування і служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих комітетів міських рад міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення.

Раз на рік служба у справах дітей за місцем знаходження дитячого будинку сімейного типу готує звіт про стан виховання, утримання і розвитку дітей в дитячому будинку сімейного типу на основі інформації, що надається соціальним працівником, який здійснює соціальне супроводження родини, вихователем дошкільного навчального закладу або класним керівником загальноосвітнього навчального закладу, де навчається дитина, дільничним лікарем-педіатром і дільничним інспектором місцевого відділку міліції. Батьки-вихователі обов"язково ознайомлюються зі складеним звітом, який затверджується начальником служби у справах дітей.

Перелік документів, які необхідно подати до органу, який приймає рішення про створення дитячого будинку сімейного типу.

Вам потрібно підготувати і передати в районну, районну у м. Києві державну адміністрацію чи міськвиконком наступні документи:

- заяву про створення дитячого будинку сімейного типу (від подружжя приймається спільна заява, підписана обома подружжями);

- копії своїх паспортів;

- довідку про склад сім"ї (форма №3);

- копію свідоцтва про шлюб (для сімейних пар);

- довідку про стан Вашого здоров"я та членів сім"ї, які проживають разом з Вами (довідка про відсутність хронічних захворювань, обстеження нарколога, венеролога, психіатра);

- довідку про проходження курсу навчання кандидатів у батьки-вихователі і рекомендацію Центру соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді щодо включення Вас у банк даних про сім"ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів;

- нотаріально засвідчену письмову згоду всіх повнолітніх членів сім"ї, які проживають разом з Вами, на створення дитячого будинку сімейного типу або написану власноруч в присутності посадової особи, яка здійснює прийом документів;

- довідку про доходи сім"ї за останні шість місяців або копію декларації про доходи, засвідчену в установленому порядку;

- довідку про наявність чи відсутність судимості;

- висновок служби у справах дітей за місцем проживання про можливість створення Вами дитячого будинку сімейного типу.

Перелік документів на дітей, які необхідно мати батькам-вихователям. На кожну дитину орган опіки та піклування зобов"язаний надати батькам-вихователям такі документи:

- рішення органу опіки і піклування про влаштування дитини на виховання та спільне проживання у дитячому будинку сімейного типу;

- свідоцтво про народження дитини;

- довідку про присвоєння ідентифікаційного номера;

- медичну довідку про стан здоров"я або витяг з історії розвитку дитини;

- довідку (атестат) про освіту або висновок психолого-медико-педагогічної консультації про рівень розвитку дитини;

- документи про батьків або осіб, які їх замінюють (свідоцтво про смерть, вирок або рішення суду, довідка про хворобу, розшук батьків та інші документи, що підтверджують відсутність батьків або неможливість виховання ними своїх дітей);

- довідку про наявність та місцезнаходження братів і сестер чи інших близьких родичів дитини;

- опис належного дитині майна, у тому числі житла, та відомості про осіб, які відповідають за його збереження;

- пенсійну книжку на дітей, які одержують пенсію, копію ухвали суду про стягнення аліментів.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Mon, 16 Jul 2018 15:39:06 +0300
ЯК ОФОРМИТИ ДОГОВІР ОРЕНДИ ЗЕМЛІ? http://briz.if.ua/blogs/543.htm http://briz.if.ua/blogs/543.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює етапи оформлення договору оренди землі.

Хто може здати землю в оренду?

 Відносини щодо оренди землі регулюються Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі". Орендодавцями земельних ділянок відповідно до статті 4 Закону України "Про оренду землі" можуть бути:

• громадяни та юридичні особи

• власники земельних ділянок;

• органи виконавчої влади;

• органи місцевого самоврядування;

• особа, яка управляє спадщиною.

Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (стаття 8 Закону України "Про оренду землі"). Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок здійснюється:

• на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (якщо земельні ділянки перебувають у державній або комунальній власності);

• за договором оренди між власником земельної ділянки та орендарем (якщо земельна ділянка перебуває у приватній власності).

Як має виглядати договір оренди?

Договір оренди землі укладається у письмовій формі. За бажанням однієї зі сторін він може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. № 220 відповідно до статті 14 Закону України "Про оренду землі" (посилання на типову форму: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-п

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" до договору оренди землі обов"язково включаються такі істотні умови:

• строк дії договору оренди;

• об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

• строк дії договору оренди;

• орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Якими можуть бути строк оренди і вартість землі?

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України, статті 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років.

Строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства не може бути меншим за 7 років.

Строк оренди вищезазначених меліорованих земель і на яких проводиться гідротехнічна меліорація - не менше 10 років. У разі створення індустріального парку на землях державної чи комунальної власності, земельна ділянка надається в оренду на строк не менше 30 років. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (стаття 21 Закону України "Про оренду землі"). Статтею 1 Указу Президента України від 02 лютого 2002 року № 92 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки, забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря. Особливості обчислення розміру річної орендної плати щодо земель державної та комунальної власності визначаються Податковим кодексом України.

За яких умов можна змінити договір чи розірвати його?

Зміна умов договору оренди землі здійснюється:

• за взаємною згодою сторін;

• у разі недосягнення згоди - в судовому порядку (стаття 30 Закону України "Про оренду землі")

Розірвання договору оренди землі здійснюється:

• за згодою сторін;

• на вимогу однієї із сторін - за рішенням суду;

• в односторонньому порядку, якщо таке передбачено законом або договором (стаття 31 Закону України "Про оренду землі").

Як зареєструвати право оренди земельної ділянки?

Для проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки державному реєстратору або нотаріусу необхідно надати:

• паспорт; ІПН;

• договір оренди земельної ділянки;

• витяг із Державного земельного кадастру (у разі відсутності відомостей про кадастровий номер земельної ділянки у документах, поданих заявником для державної реєстрації);

• квитанцію про сплату адміністративного збору за державну реєстрацію права оренди:

-         5 робочих днів - 0,05 ПМП*

-         2 робочі дні - 0,5 ПМП

-         1 робочий день - 1 ПМП

-         2 години - 2,5 ПМП

*ПМП у 2018 р. дорівнює: з 01.01.2018 - 1762 грн., з 01.07.2018 - 1841 грн., з 01.12.2018 - 1921 грн.

Чи передбачено спрощену процедуру реєстрації права оренди для сільськогосподарських підприємств, які орендують земельні ділянки у громадян?

Нині запроваджено спрощену процедуру державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки, право власності на які виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року. Державна реєстрація похідного речового права на земельну ділянку здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку на підставі заяви про державну реєстрацію прав. Реєстрація права власності на земельну ділянку у разі подання заяви про державну реєстрацію прав набувачем похідного речового права може здійснюватися без подання заявником документа, на підставі якого виникло право власності, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі та до моменту автоматизованого перенесення до Державного реєстру прав записів (відомостей) про речові права та обтяження на земельні ділянки з Державного реєстру земель.

Що робити коли на твою земельну ділянку зареєстровано право власності чи оренди за іншою особою?

• Звертатися до Комісії Міністерства юстиції України з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації з проханням скасувати відповідну реєстраційну дію. Будь-яка фізична або юридична особа, яка дізналася про факт незаконної перереєстрації земельної ділянки, що знаходиться у її власності, на іншу особу, має право оскаржувати це в суді або Комісії. Більш детальна інформація про засідання та склад Комісії, порядок оскарження, тощо у розділі цього сайту "Забирають бізнес? Відбирають майно?" та на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України https://minjust.gov.ua/ddr/services/commission_civil_register

• Звертатися до суду за захистом свого порушеного права з позовом про скасування рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав.

Як зареєструвати договір оренди землі онлайн?

1. Увійти до персонального кабінету через онлайн будинок юстиції: https://online.minjust.gov.ua/login

2. Подати заяву та відповідний договір в електронній формі.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Mon, 16 Jul 2018 15:38:35 +0300
Порядок забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями http://briz.if.ua/blogs/542.htm http://briz.if.ua/blogs/542.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює порядок забезпечення інвалідів автомобілями.

Одним із напрямків соціального захисту осіб з інвалідністю є забезпечення їх автомобілями. Відповідно до Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999 затверджено Порядок забезпечення інвалідів автомобілями (надалі - Порядок). Цей Порядок визначає механізм розподілу, обліку та видачі автомобілів особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю, які мають право на отримання безоплатно або на пільгових умовах, є громадянами України і місце проживання яких зареєстровано в Україні в установленому законодавством порядку.

Підставою для забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями є заява, документи та висновок обласної, центральної міської медико-соціальної експертної комісії про наявність в осіб з інвалідністю медичних показань для забезпечення автомобілем.

Перелік медичних показань для забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями затверджується Міністерством охорони здоров"я України.

Для отримання автомобіля особа з інвалідністю, законний представник дитини з інвалідністю звертаються до органу соціального захисту населення за місцем реєстрації із заявою. 

На облік беруться і забезпечуються автомобілями особи з інвалідністю, які не мають в особистому користуванні автомобільного транспортного засобу, (крім причепів, напівпричепів), у тому числі придбаного за власні кошти або отриманого через структурний підрозділ соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, що перебував в експлуатації менш як 10 років та протягом семи років перед взяттям на облік і за час перебування на обліку не отримували автомобіль як благодійну допомогу або протягом цього часу не реєстрували придбаний автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж п'ять років.

Взяття на облік особи з інвалідністю здійснюється структурним підрозділом соціального захисту населення з дати огляду облМСЕК, яка видала особі з інвалідністю висновок про наявність медичних показань для забезпечення автомобілем у разі, коли такий висновок видано не раніше дати реєстрації заяви.

За бажанням осіб з інвалідністю структурні підрозділи соціального захисту населення можуть забезпечувати їх автомобілями, ввезеними в Україну і визнаними в установленому порядку гуманітарною допомогою, без права продажу, дарування, передачі ( в тому числі за довіреністю) іншій особі. Гуманітарною допомогою може бути визнано легкові автомобілі, які на момент ввезення на митну територію України були вперше зареєстровані не пізніше ніж вісім років тому, з об'ємом двигуна не більш як 1800 куб. см та відповідають вимогам Євро 5.

Автомобіль, отриманий структурним підрозділом соціального захисту населення як гуманітарна допомога для конкретної особи з інвалідністю, яка перебуває на обліку, видається безоплатно такій особі з інвалідністю (за його згодою або за згодою законного представника недієздатної особи з інвалідністю), дитині з інвалідністю (за згодою її законного представника) незалежно від черговості на десятирічний строк, визначений з дати видачі, із зняттям з обліку.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 затверджено Порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування. Грошові компенсації виплачуються особам з інвалідністю, законним представникам недієздатних осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення автомобілями.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Mon, 16 Jul 2018 15:38:06 +0300
Пільги по інвалідності http://briz.if.ua/blogs/541.htm http://briz.if.ua/blogs/541.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює на які пільги можуть розраховувати люди з інвалідністю І, ІІ і ІІІ групи.

Кожен українець, який отримав групу інвалідності, має право на пільги від держави. При цьому процедура отримання подібних соціальних гарантій не завжди виявляється простою. Це пов'язано зі складністю самого Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю".

І група інвалідності: пільги в Україні:

1.     для людей з інвалідністю першої групи передбачено безоплатне придбання лікарських засобів у разі амбулаторного лікування, але тільки за рецептом лікаря. При цьому соціальна виплата українця не повинна перевищувати розмір мінімальної пенсії;

2.     всім людям з інвалідністю І групи дається 50% знижка на покупку ліків в разі амбулаторного лікування;

3.     І група інвалідності передбачає отримання безкоштовного або ж на пільгових умовах протезного обладнання побутового або медичного характеру (спеціальне взуття, ортопедичні вироби, засоби пересування, протези зубів, очей, щелеп, а також окуляри, слухові апарати та ін.);

4.     особа з інвалідністю І групи має право безкоштовні санаторно-курортні путівки, якщо цього вимагає медичні показання;

5.     люди з інвалідністю першої групи претендують на безкоштовне встановлення телефону у себе вдома;

6.     люди з інвалідністю першої групи мають право на 50% знижку на проїзд у міському транспорті. Це регламентує закон про інвалідність в Україні;

7.     також безкоштовний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім метрополітену і таксі) та в транспорті приміського призначення. При цьому пільга поширюється і на особу, яка супроводжує людину з інвалідністю (але не більше одного);

8.     люди з інвалідністю по зору з ураженням опорно-рухового апарату можуть безкоштовно користуватися метрополітеном;

9.     людям з інвалідністю першої групи по зору надається право безплатного користування радіотрансляційної точкою;

10.                        діти з інвалідністю в Україні та члени їхніх сімей мають право на поліпшення житлових умов в порядку, передбаченому чинним законодавством.

ІІ група інвалідності в Україні: пільги 2018

1.     українці, які мають ІІ ступінь інвалідності, мають право на безкоштовну купівлю ліків в разі амбулаторного лікування. При цьому, якщо вони отримують пенсію, що перевищує розмір мінімальної виплати, то таке право анулюється;

2.     люди, які мають ІІ ступінь інвалідності, можуть претендувати на безкоштовне або на пільгових умови отримання спеціального обладнання. Наприклад, коляски, ортопедичні вироби, ортопедичне взуттям, а також автомобілі. Крім того, держава зобов'язана забезпечити таких людей спеціалізованими протезами. Наприклад, 2 група інвалідності по зору має право на спеціальні окуляри. В список протезів входять: зуби, щелепи, слухові апарати, голосоутворювальні апарати, сурдотехнічні кошти і т.д.;

3.     люди, у яких ІІ група інвалідності отримують безкоштовне забезпечення санаторно-курортними путівками за наявності медичних показань;

4.     людей з інвалідністю 2 групи забезпечують безоплатною установкою квартирного телефону;

5.     держава дає право на 50% знижку на вартість проїзду в транспорті повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня;

6.     безкоштовний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім метрополітену і таксі), а також всіма видами приміського транспорту;

7.     люди з інвалідністю ІІ групи по зору і з ураженням опорно-рухового апарату мають право на безкоштовний проїзд в метрополітені;

8.     людям з інвалідністю другої групи по зору надається право безплатного користування радіотрансляційної точкою;

9.     діти з інвалідністю другої групи і їх сім'ї мають право на поліпшення житлових умов.

ІІІ група інвалідності: пільги в Україні

1.     українці, у яких ІІІ група інвалідності, мають право на безкоштовні ліки в разі амбулаторного лікування. При цьому їх пенсія або допомога не повинна перевищувати мінімальний розмір;

2.     ІІІ група інвалідності в Україні має право на покупку з 50% знижкою лікарських препаратів за рецептом лікаря в разі амбулаторного лікування;

3.     ІІІ група інвалідності в Україні має право на отримання безкоштовного або на пільгових умовах технічного обладнання. Наприклад, протезні вироби, ортопедичне взуття, засоби пересування та ін.;

4.     безкоштовні санаторно-курортні путівки, якщо це передбачає медичний висновок;

5.     людям з ІІІ групою інвалідності надається 50-відсоткова знижка на проїзд на внутрішніх лініях повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня;

6.     держава гарантує безкоштовний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім метро і таксі), а також всіма видами приміського транспорту.

Діти з інвалідністю: пільги в Україні

1.     діти з інвалідністю отримують безкоштовні ліки за рецептом лікаря в разі амбулаторного лікування;

2.     пільги для людей з інвалідністю з дитинства передбачають надання технічного обладнання (спеціальне взуття, слухові апарати, коляски, голосоутворювальні апарати і ін.);

3.     безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками за наявності медичних показань;

4.     діти з інвалідністю по зору і з ураженням опорно-рухового апарату, а також особи, які їх супроводжують, мають право на безкоштовний проїзд в метро;

5.     також надається 50-відсоткова знижка вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня (дана пільга також поширюється на особу, яка супроводжує людину з інвалідністю);

6.     сім'ї, в яких росте дитина з інвалідністю, мають право на першочергове поліпшення житлових умов.

Крім того, окремі пільги можу надавати і місцева влада.

Пенсії з інвалідності в Україні 2018  

Пенсія з інвалідності призначається, якщо людину було визнано з повною або частковою втратою працездатності. Але обов'язкова умова - наявність страхового стажу.

Страховий стаж визначається на момент настання інвалідності або в день звернення за пенсією. Мінімальна тривалість в 2018 році:

до 25 років включно - 1 рік;

від 26 років до 28 років включно - 2 роки;

від 29 років до 31 року включно - 3 роки;

від 32 років до 34 років включно - 4 роки;

від 35 років до 37 років включно - 5 років;

від 38 років до 40 років включно - 6 років;

від 41 року до 43 років включно - 7 років;

від 44 років до 48 років включно - 8 років;

від 49 років до 53 років включно - 9 років;

від 54 років до 59 років включно - 10 років.

Тривалість стажу, що вимагається, щоб отримати пенсію для осіб з ІІ і ІІ групами інвалідності в Україні в 2018 році:

до 23 років включно - 1 рік;

від 24 років до 26 років включно - 2 роки;

від 27 років до 28 років включно - 3 роки;

від 29 років до 31 року включно - 4 роки;

від 32 років до 33 років включно - 5 років;

від 34 років до 35 років включно - 6 років;

від 36 років до 37 років включно - 7 років;

від 38 років до 39 років включно - 8 років;

від 40 років до 42 років включно - 9 років;

від 43 років до 45 років включно - 10 років;

від 46 років до 48 років включно - 11 років;

від 49 років до 51 року включно - 12 років;

від 52 років до 55 років включно - 13 років;

від 56 років до 59 років включно - 14 років.

Особам, які були визнані непрацездатними після досягнення пенсійного віку для отримання допомоги потрібно 15 років стажу.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Mon, 16 Jul 2018 15:37:19 +0300
Пільги при вступі 2018 року http://briz.if.ua/blogs/540.htm http://briz.if.ua/blogs/540.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює хто має право на пільговий вступ до вищих навчальних закладів у 2018 році.

Для того, щоб мати можливість скористатися пільгами при вступі абітурієнти повинні мати документи, що підтверджують відповідний статус.

Категорії осіб, які мають право на пільговий вступ:

1.     інвалід війни - такі вступники можуть вступати до закладів вищої освіти за результатами співбесіди. Документи в такому випадку подаються у паперовому вигляді.

Якщо вступник має інвалідність і неспроможний відвідувати навчальний заклад - такі вступники можуть вступати до закладів вищої освіти за результатами співбесіди. В такому випадку подаються у паперовому вигляді.

Якщо вступник отримав відмову в реєстрації для участі в ЗНО через неможливість створення особливих умов - такі вступники можуть вступати до закладів вищої освіти за результатами іспитів 2018 року та/або результатами ЗНО 2016, 2017 років (у будь-яких комбінаціях за їх вибором). Документи в такому випадку подаються у паперовому вигляді.

Не зміг скласти ЗНО через наявність захворювання або патологічного стану - такі вступники можуть вступати до закладів вищої освіти за результатами вступних іспитів 2018 року та/або результатами ЗНО 2016, 2017 років (у будь-яких комбінаціях за їх вибором), якщо не складали ЗНО у 2018 році. Документи в такому випадку подаються у паперовому вигляді.

2.     дитина-сирота або дитина, позбавлена батьківського піклування - такі вступники можуть вступати до закладів вищої освіти за результатами вступних іспитів 2018 року та/або зовнішнього незалежного оцінювання 2018 року з англійської, французької, німецької, іспанської мов та 2016 - 2018 років з інших предметів (у будь-яких комбінаціях за їх вибором). Документи в такому випадку подаються у паперовому вигляді.

3.     учасник бойових дій - такі вступники можуть вступати до закладів вищої освіти за результатами вступних іспитів 2018 року та/або зовнішнього незалежного оцінювання 2018 року з англійської, французької, німецької, іспанської мов та 2016 - 2018 років з інших предметів (у будь-яких комбінаціях за їх вибором). Документи в такому випадку подаються у паперовому вигляді.

4.     звільнений з військової служби - вступники, що є звільненими з військової служби (зокрема, є демобілізованими) після 30 листопада 2017 року, можуть вступати до ЗВО за результатами вступних іспитів та/або зовнішнього незалежного оцінювання (результати вступних іспитів зараховуються з предметів, з яких вступник не складав зовнішнє незалежне оцінювання). Документи в такому випадку подаються у паперовому вигляді.

5.     "Чорнобилець" - пільга (право на вступ за результатами співбесіди) залежить від категорії осіб. Класифікацію цих категорій та усіх документів, які надають право на пільгу, також визначені листом МОН "Щодо інформаційних матеріалів про документи вступників до закладів вищої освіти".

Якщо вступник проживає в тимчасово окупованому Криму, Севастополі або на непідконтрольній території Донбасу, виїхав після 1 січня 2018 року:

1) вступники, які проживають на тимчасово окупованій території або переселилися з неї після 1 січня 2018 року, можуть вступати до уповноважених закладів вищої освіти (наказ МОН від 24 травня 2016 року № 560) за результатами вступних іспитів (з урахуванням особливостей проходження державної підсумкової атестації в освітніх центрах "Крим-Україна" або без такого врахування для осіб, які отримали документ про повну загальну середню освіту) та/або зовнішнього незалежного оцінювання (у будь-яких комбінаціях за їх вибором);

2) вступники, місцем проживання яких є територія проведення АТО, територія населених пунктів на лінії зіткнення або які переселилися з неї після 01 січня 2018 року, можуть вступати до ЗВО на території Луганської і Донецької областей та переміщених закладів вищої освіти (наказ МОН від 21 червня 2016 року № 697) за результатами вступних іспитів та/або зовнішнього незалежного оцінювання (у будь-яких комбінаціях за їх вибором).

Якщо вступник здобув повну загальну середню освіту за кордоном - такі вступники можуть вступати до закладів вищої освіти за результатами вступних іспитів та/або зовнішнього незалежного оцінювання (результати вступних іспитів зараховуються з предметів, з яких вступник не складав зовнішнє незалежне оцінювання).

Якщо такі вступники бажають брати участь у конкурсі на зайняття бюджетних місць, то зможуть це зробити лише в разі вступу тільки за результатами зовнішнього незалежного оцінювання.

Якщо вступнику приймальна комісія відмовляє у вступі за пільгами, то варто звернутися письмово до Приймальної комісії, а у разі виникнення проблеми - до органу управління або засновника закладу вищої освіти.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Thu, 12 Jul 2018 17:34:44 +0300
ПРАЦЯ НЕПОВНОЛІТНІХ: ПРАВА, ГАРАНТІЇ, ОБМЕЖЕННЯ http://briz.if.ua/blogs/539.htm http://briz.if.ua/blogs/539.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює основні моменти праці неповнолітніх.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ст. 43 Конституції України). Неповнолітні мають рівне з іншими громадянами право на працю. Неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх. Разом з тим, в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці неповнолітні користуються пільгами та гарантіями, встановленими законодавством України.

Відповідно до ст. 188 КЗпП  не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років. За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років.

Для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров"ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, що досягли 14-річного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

Згідно з ст. 24 КЗпП додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору з неповнолітнім.

Для працівників віком від 16 до 18 років встановлюється скорочена тривалість робочого часу  - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної  тривалості  робочого часу для  осіб  відповідного  віку.

Заробітна плата працівникам молодше вісімнадцяти  років  при скороченій  тривалості  щоденної  роботи  виплачується  в такому ж розмірі,  як  працівникам   відповідних   категорій   при   повній тривалості щоденної роботи.

Роботодавець не має права застосовувати працю неповнолітніх на важких  роботах та роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці; підземних роботах; роботах, що передбачають підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для неповнолітніх  граничні норми; нічних, надурочних роботах і роботах у вихідні дні.

Забороняється призначати підлітків на роботи, які пов'язані виключно з підійманням, утриманням  або  переміщенням важких речей. До роботи, що потребує підіймання та переміщення важких речей, допускаються підлітки, які не мають медичних протипоказань, що засвідчено відповідним  лікарським  свідоцтвом. До тривалої роботи по підійманню та переміщенню важких речей підлітки до 15 років не допускаються.Робота підлітків з вантажами не повинна становити більше 1/3 робочого часу. Вага окремого вантажу та сумарна вага вантажу, який повинні підіймати та переміщувати підлітки, не повинна перевищувати затверджених граничних норм.

Роботодавець повинен забезпечити обов'язкове проходження працюючими у нього підлітками попереднього та наступних періодичних медичних оглядів.

 Особи віком до 18 років мають право на щорічну основну відпустку тривалістю 31 календарний день у зручний для них час.

Щорічна основна відпустка неповнолітнім може надаватись також у перший рік роботи за їх заявою до настання шестимісячного строку безперервної роботи на даному підприємстві, в організації, установі.

Ненадання щорічної відпустки особам віком до 18 років протягом робочого року забороняється. Це означає, що заміна неповнолітнім всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

Звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою служби у справах дітей.

 Роботодавець зобов"язаний здійснювати працевлаштування неповнолітніх працівників у випадках їх звільнення:

 - у разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи;

- у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

- за умов зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності кадрів або штату працівників, банкрутства.

 Якщо продовження роботи неповнолітнього працівника загрожує його здоров'ю або порушує його законні інтереси, батьки, усиновителі і піклувальник неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Thu, 12 Jul 2018 17:34:13 +0300
Як не потрапити в халепу і не стати жертвою тур агентства http://briz.if.ua/blogs/538.htm http://briz.if.ua/blogs/538.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює як не потрапити в халепу і не стати жертвою турагентства.

Щороку ми збираємось у довгоочікувану відпустку і хочемо провести її незабутньо. Звертаючись до туристичної агенції, особливо в наближенні літа, Ви довіряєте свою відпустку (часто єдину в році) зовсім стороннім, і, як правило, незнайомим людям. В еру сучасних комп"ютерних (технологічних) можливостей більшість людей шукає турагенцію саме в мережі Інтернет.

Законом України "Про туризм" визначено "гравців" на ринку туристичних послуг. До них відносяться, по-перше, туристи, в інтересах яких здійснюється туристична діяльність, по-друге, суб'єкти, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність: туристичні оператори (туроператори), для яких виключним видом діяльності є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг; туристичні агенти (турагенти) - юридичні особи, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності.

Туроператори здійснюють свою діяльність на підставі ліцензії. На здійснення турагентської діяльності з 2010 року ліцензія не потрібна.

Таким чином, перш за все необхідно визначити, ким є та туристична фірма, в яку ви звернулися: турагентом або туроператором.

Декілька важливих порад як не помилитися з вибором туристичної фірми:

1. переконайтеся, що фірма не "одноденка". Нова компанія на ринку не завжди шахрайська організація. Але в розпал сезону на ринку можуть з'являтися фейкові компанії: вони збирають гроші у довірливих туристів і просто зникають. Тому якщо ви звертаєтеся в нове і незнайоме вам агентство, попросіть показати вам ліцензію або ж чинний договір з туристичним оператором. Можна також зателефонувати на гарячу лінію туроператора для уточнення питання щодо договірної співпраці з конкретним турагентом, а самого турагента перевірити по відкритим реєстрам: Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Єдиному державному реєстру судових рішень та через реєстри на сайті Державної фіскальної служби України.

2. скористайтеся порадами і відгуками. Порада на перший погляд очевидна, але тільки потрапивши у неприємну ситуацію, виявляємо негативні відгуки про компанію в мережі Інтернет, чи по відгуках знайомих і дізнаємось, що потерпілих чимало. Таку ситуацію легко попередити, якщо заздалегідь пошукати відгуки про компанію. До слова, буває й зворотна ситуація: коли порядна фірма пропонує реальну акцію на вигідних умовах, але обережному туристу вона здається підозрілою. Тоді хороші відгуки про компанії можуть допомогти Вам не втратити шанс на вигідний відпочинок (проте про іншій поради з цієї статті і в цьому випадку потрібно не забувати)

3. намагайтеся отримати найбільш точну інформацію про фірму. Зверніть увагу на те, наскільки співробітники турфірми відкриті до спілкування і готові відповідати на всі ваші запитання, надати для ознайомлення документи, які Ви просите. Якщо турагент не може чітко відповісти, наприклад, як буде організовано харчування в готелі, за що вам доведеться доплачувати, які екскурсії включені у вартість туру, а далі зафіксувати усе це письмово в договорі, це говорить або про некомпетентність співробітника, або про те, що вам не хочуть або не можуть надати повну інформацію, яка б, можливо, відвернула Вас від придбання туру. У будь-якому випадку Ви ризикуєте, як мінімум, виявити під час відпустки, що за низку послуг потрібно доплачувати, або ж їх просто не можуть надати на тому рівні, на який ви розраховували. У найгіршому - Ви узагалі не отримаєте такий бажаний та довгоочікуваний відпочинок.

4. не приймайте рішення спонтанно. Навіть якщо Вам з першого візиту все сподобалося в турфірмі, менеджер був ввічливим і привітним, ціна Вас влаштувала, готель сподобався, і дати перельоту влаштовують - не поспішайте купувати тур відразу. Більшість неприємностей, з якими стикаються туристи, які купують тури в агентствах, пов'язані з недостовірною або неповною інформацією про умови відпочинку. Тому візьміть паузу хоча б на день і обміркуйте все ще раз: подивіться сайт готелю і відгуки про нього в Інтернеті; пошукайте відгуки туристів про саме агентство. Тоді ви уникнете небажаних сюрпризів.

5. уважно читайте договір, який Ви підписуєте. Якщо Вас влаштували всі умови туру, сподобався опис готелю на сайті, а співробітник турфірми здався професійним і відповів на всі ваші питання - переконайтеся, що все, що він вам обіцяв, було зафіксовано в договорі. Подбайте, щоб все, що особливо важливо для Вас, було закріплено на папері, а не тільки обіцяно на словах. Зауважте, що назва фірми в шапці договору і печатки повинні відповідати один одному, а підписант договору повинен бути уповноважений на його підписання Статутом (якщо підписує договір директор) чи довіреністю. Копію такої довіреності варто попросити. Зверніть особливу увагу на ті пункти, які говорять про можливе розірвання договору з тих чи іншим причин. Всі Ваші побажання, якщо вони не суперечать політиці туроператора, повинні бути відображені в договорі. Деякі дрібні деталі подорожі часто описують не в договорі з клієнтом, а в листі бронювання.

І ще один важливий аспект, який варто взяти до уваги при укладанні договору на надання туристичних послуг. Після того, як договір сторонами підписаний (договір між туристом і туроператором / турагентом), турист зобов'язаний виконати свої зобов'язання в частині оплати придбаного туристичного продукту в порядку і строки, зазначені в договорі. Після того, як з боку туриста буде оплачений тур в повному обсязі, турагент обов'язаний перерахувати отримані від туриста гроші туроператору.

Туристи, в основному, не знають, що відповідно до ч.1 ст.15 Закону України "Про туризм" з метою забезпечення прав та законних інтересів громадян - споживачів туристичних послуг туроператор та турагент зобов'язані здійснити фінансове забезпечення своєї цивільної відповідальності (гарантією банку або іншої кредитної установи) перед туристами.

Відповідно до ч.3 ст.15 Закону України "Про туризм" турагент для покриття своєї відповідальності за збитки, що можуть бути заподіяні туристу в разі виникнення обставин його неплатоспроможності чи внаслідок порушення процесу про визнання його банкрутом, та які пов'язані з необхідністю відшкодування вартості ненаданих послуг, передбачених договором, повинен надати підтвердження фінансового забезпечення своєї відповідальності (гарантію банку або іншої кредитної установи) перед туристом, в установленому порядку. Мінімальний розмір фінансового забезпечення турагента має становити суму, еквівалентну не менше ніж 2000 євро. Для туристичних операторів ця сума є ще більшою: мінімальний розмір фінансового забезпечення туроператора має становити суму, еквівалентну не менше ніж 20000 євро. Розмір фінансового забезпечення туроператора, який надає послуги виключно з внутрішнього та в'їзного туризму, має становити суму, еквівалентну не менше ніж 10000 євро.

Водночас, як показує практика, добровільно повертати кошти за ненаданий чи наданий неналежної якості туричний продукт туристичні агенти, а, інколи, й туроператори, не бажають, тому туристам необхідно звертатися за захистом власних прав й відшкодуванням завданої шкоди до суду. У цьому випадку потрібно подбати й про забезпечення позову, не забуваючи про існуюче фінансове забезпечення цивільної відповідальності туроператора чи турагента.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО") тел. (096) 138-82-89.

]]>
Thu, 12 Jul 2018 17:33:39 +0300
Дозвіл на зброю http://briz.if.ua/blogs/537.htm http://briz.if.ua/blogs/537.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює про порядок отримання дозволу на зброю.

Відповідно до Постанови КМУ "Про право власності на окремі види майна" на деякі види майна розповсюджується спеціальний порядок набуття на них права власності.

Так, громадяни набувають  права  власності  на  такі  види  зброї,  придбаної ними з відповідного дозволу, що надається:

- на вогнепальну гладкоствольну мисливську зброю - органами  внутрішніх  справ  за  місцем  проживання  особам,  які   досягли  21-річного віку;

- на вогнепальну мисливську нарізну зброю (мисливські карабіни,  гвинтівки, комбіновану зброю  з  нарізними  стволами) - органами  внутрішніх  справ  за  місцем  проживання  особам,  які    досягли  25-річного віку;

- на  газові  пістолети,  револьвери і патрони до них, заряджені  речовинами сльзоточивої та  дратівної  дії, - органами  внутрішніх  справ  за  місцем  проживання особам, які досягли 18-річного віку;     

- на  холодну  зброю  та  пневматичну  зброю  калібру понад 4,5  міліметра  і  швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду - органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли  18-річного віку.

Для реєстрації/перереєстрації зброї необхідно подати наступні документи:

1. для фізичних осіб:

1) при реєстрації зброї:

- письмову заяву про видачу дозволу на право зберігання та носіння зброї;

- дві фотокартки розміром 3х4 см;

- дублікат дозволу з відміткою магазина про продаж зброї, пристрою або відміткою про переоформлення їх у встановленому законодавством порядку;

- довідку про експериментальний відстріл вогнепальної зброї (крім мисливської гладкоствольної);

- платіжний документ (квитанція), який засвідчує оплату послуги;

- пред"явити договір страхування відповідальності власників зброї;

2) при перереєстрації зброї (продовженні терміну дії дозволу на право  зберігання та носіння зброї):

- медичний висновок лікувального закладу про відсутність протипоказань, що перешкоджають володінню зброєю;

- довідку про експериментальний відстріл  вогнепальної зброї (крім мисливської гладкоствольної);

- платіжний документ (квитанція), який засвідчує оплату послуги;

- пред"явити договір страхування відповідальності власників зброї;

2. для юридичних осіб:

1) при реєстрації зброї:

- письмова заява керівника підприємства, установи, організації про видачу дозволу на право зберігання, використання зброї, в якій зазначаються:

- кількість придбаної зброї, бойових припасів, її система, калібр, номер, рік випуску кожної одиниці, бойова чи навчальна, мисливська, спортивна, охолощена, пневматична;

- дані про осіб, які відповідають за зберігання і використання зброї, та осіб, які мають доступ до зброї, у тому числі про працівників охорони (прізвище, ім"я, по батькові, дата, місце народження і проживання, відомості про попередню трудову діяльність);

- медичні довідки;

- копії договорів страхування;

- довідки про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування;

- наказ керівника юридичної особи про призначення особи (осіб), відповідальних за зберігання зброї, боєприпасів, інших предметів, на які поширюється дозвільна система;

- платіжний документ (квитанція) про оплату послуги;

- у разі відкриття нового об"єкта, призначеного для зберігання зброї, боєприпасів, інших предметів, на які поширюється дозвільна система - акт про придатність приміщення, де зберігатиметься така зброя, що складається комісією, до складу якої входять представники органів внутрішніх справ (дозвільної системи, державної служби охорони), органів державного пожежного нагляду та юридичної особи, що відкриває об"єкт;

2) при перереєстрації зброї:

- довідку (висновок) медичної установи, що зазначені у переліку особи за станом здоров"я можуть виконувати відповідну роботу;

- копію договорів страхування відповідальності власників чи користувачів зброї;

- платіжний документ (квитанція) про оплату послуги.

Послуга з отримання дозволу є платною, вартість її складає 9 гривень, відповідно до Постанови КМУ "Деякі питання надання підрозділами Міністерство внутрішніх справ" та Державної міграційної служби платних послуг". Необхідно мати на увазі, що прийняття плати за   послуги   безпосередньо   працівниками підрозділів МВС та ДМС забороняється. Дозвіл надається протягом тридцяти днів.

Пам"ятайте, що використання зброї без належного дозволу тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО",) тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 27 Jun 2018 12:13:54 +0300
Право працівника на відпочинок. Вихідні та святкові дні. Відпустки, їх види та тривалість http://briz.if.ua/blogs/536.htm http://briz.if.ua/blogs/536.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює про реалізацію права працівника на відпочинок.

Статтею 45 Конституції України передбачено, що кожен хто працює, має право на відпочинок.  Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України) забезпечується право працівника на відпочинок шляхом:

1.     встановлення часу перерви для відпочинку і харчування;

2.     гарантування працівникам вихідних днів;

3.     встановлення святкових і неробочих днів, а також заборони залучення працівників до роботи у вихідні дні;

4.     визначенням святкових і неробочих днів;

5.     гарантуванням працівникам права на щорічні відпустки (основну та додаткові).

Вихідні та святкові дні.

Кодекс законів про працю України передбачає, що при п"ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день.

За загальним правилом вихідним днем є неділя. Другий вихідний день, при п"ятиденному робочому тижні, встановлюється графіком роботи підприємства і, як правило, повинен надаватися підряд із загальним вихідним днем. Тобто, другим вихідним днем має бути або субота, або понеділок

В окремих випадках та на окремих підприємствах (пов"язаних з обслуговуванням населення, або на безперервно діючих підприємствах) можуть встановлюватись інші вихідні дні.

Кодексом законів про працю України передбачено, що тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як сорок дві години.

Також законодавством заборонено роботу у вихідні дні. Залучити окремих працівників до роботи у вихідні дні можна тільки з дозволу профспілки і лише у виняткових випадках.

У будь-якому разі, статтею 72 КЗпП України передбачається, що робота у вихідний день повинна бути компенсована або шляхом надання іншого дня відпочинку, або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Святкові і неробочі дні.

Законодавством про працю України  передбачено наступні святкові дні:

1січня - Новий рік;

7 січня - Різдво Христове;

8 березня - Міжнародний жіночий день;

1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих;

9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги);

28 червня - День Конституції  України;

24 серпня - День Незалежності України;

14 жовтня - День захисника України;

Окрім цього, законодавством також передбачено, що робота не провадиться у дні релігійних свят:

7 січня - Різдво Христове;

Один день (неділя) Пасха (Великдень);

Один день (неділя) - Трійця.

Для окремих релігійних громад інших (неправославних) конфесій, керівництвом підприємств надаються до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих релігійних свят.

Робота у зазначені дні компенсується у подвійному розмірі, відповідно до статті 107 КЗпП України.

Відпустки. Їх види.  Тривалість основної щорічної відпустки. Порядок та умови надання відпусток.

Відносини працівників та роботодавців з приводу відпусток регулюються положеннями КЗпП України, а також Закону України "Про відпустки".

Кодексом законів про працю України передбачено наступні види відпусток:

1.     щорічна основна відпустка;

2.     щорічна додаткова відпустка;

3.     творча відпустка;

4.     відпустка для підготовки та участі в змаганнях;

5.     додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни;

6.     відпустки без збереження заробітної плати;

Тривалість щорічної відпустки повинна становити не менш, як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Особи, яким не виповнилося 18 років мають право на відпустку тривалістю 31 календарний день. Для окремих категорій працівників законодавством може бути передбачена відпустка більшої тривалості.

Право на щорічну основну та додаткову відпустки повної тривалості у перший рік роботи мають робітники після закінчення шести місяців безперервної роботи на підприємстві, в установі організації.

У випадку, якщо зазначені відпустки надаються до закінчення встановленого шестимісячного терміну, їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу.

За другий та наступний рік роботи щорічні відпустки надаються в будь-який час відповідного робочого року.

За загальним правилом черговість надання відпусток визначається графіком, який затверджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації.

На прохання працівника, щорічна відпустка може бути поділена на частини будь-якої тривалості, однак основна частина відпустки безперервної тривалості повинна бути не меншою, ніж 14 календарних днів.

Невикористана частина відпустки повинна бути надана працівнику до кінця року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Відкликати працівника із відпустки можливо лише за його згодою у передбачених законодавством випадках.         

У передбачених законом випадках щорічна відпустка на вимогу працівника переноситься. На вимогу власника щорічна відпустка може бути перенесена лише за згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації.

Ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд забороняється.

У випадку, якщо працівник звільняється з підприємства, йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки може бути замінена грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше, ніж 24 календарних дні.

Окрім щорічної основної та додаткової відпустки, законодавством передбачені також і інші види відпусток.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО",) тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 27 Jun 2018 11:55:08 +0300
Нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання http://briz.if.ua/blogs/535.htm http://briz.if.ua/blogs/535.htm У рамках реалізації правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!", начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб"єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз"яснює про нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання.

Нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання, здійснюється щодо таких категорій засуджених:

-         звільнені від відбування покарання з випробуванням;

-         звільнені від відбування покарання вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до 3 років;

-         звільнені від відбування покарання з випробуванням вагітні жінки та жінки, які мають дітей віком до 7 років.

Нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

Нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку здійснюється уповноваженим органом з питань пробації (УОП) за місцем проживання засудженого, а стосовно військовослужбовців - командирами військових частин. Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Проведення індивідуально-профілактичної роботи із засудженими, звільненими від відбування покарання з випробуванням, за місцем проживання покладається на органи Національної поліції України. До цієї роботи можуть залучатися працівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також об"єднання громадян, релігійні та благодійні організації.

Відповідно до законодавства уповноважений орган з питань пробації:

-         веде облік засуджених протягом іспитового строку;

-         роз"яснює засудженим порядок виконання обов"язків, покладених на них судом;

-         здійснює нагляд за засудженими;

-         вживає заходів з припинення порушень судових рішень;

-         організовує першочергові заходи з виявлення засуджених, місцезнаходження яких невідоме;

-         звертається до відповідних правоохоронних органів щодо розшуку засуджених, місцезнаходження яких невідоме;

-         здійснює інші повноваження, передбачені Кримінально-виконавчим кодексом та Законом України "Про пробацію".

У разі призову засудженого на строкову військову службу до військового комісаріату надсилається копія вироку, а в необхідних випадках до неї додаються інші документи, які потрібні для здійснення контролю за поведінкою засудженого за місцем проходження служби.

Особи, звільнені від відбування покарання з випробуванням зобов"язані:

-         виконувати обов"язки, які покладені на них судом;

-         повідомляти УОП про зміну місця проживання;

-         з"являтися за викликом до зазначеного органу. У разі неприбуття без поважних причин до засудженого може бути застосовано привід, який здійснюється органами Національної поліції України.

У разі якщо засуджений з незалежних від нього обставин не може виконати обов"язок (обов"язки), покладені на нього судом, УОП направляє до суду обґрунтоване подання про зміну таких обов"язків.

Невиконанням обов"язків вважається випадок, коли засуджений не виконав хоч один з обов"язків, які було покладено на нього судом. Систематичним вчиненням правопорушень вважається вчинення засудженим трьох і більше право порушень, за які його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Поважними причинами неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції в призначений строк визнаються:

-         несвоєчасне одержання виклику;

-         хвороба;

-         інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені.

Особа, звільнена від відбування покарання з випробуванням, розшук якої оголошено у зв"язку з ухиленням від відбування покарання, затримується і конвоюється органами національної поліції у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством.

Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду. Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов"язки та не вчинив нового злочину, за поданням УОП звільняється судом від призначеного йому покарання, нагляд припиняється і засуджений знімається з обліку в зазначеному органі.

Відповідальність осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

У разі ухилення засудженого від виконання обов"язків, які покладені на нього судом, або порушення громадського порядку, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, УОП застосовує до нього застереження у виді письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.

Таке попередження застосовується у разі невиконання засудженим хоча б одного з обов"язків, визначених законом та покладених на нього судом, за відсутності об"єктивних обставин, що фактично позбавляють засудженого можливості їх виконувати і документально підтверджені.

Якщо засуджений не виконує покладені на нього обов"язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, УОП до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.

Подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання вноситься до суду після застосування УОП до засудженого письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання. Якщо ж судом відмовлено у задоволенні подання повторне може бути направлене після застосування до засудженого повторного письмового попередження.

У разі вчинення засудженим адміністративних правопорушень, що тягнуть за собою накладення адміністративних стягнень, із засудженим проводиться індивідуальна профілактична бесіда.

Нагляд за звільненими від відбування покарання вагітними жінками і жінками, які мають дітей віком до 3 років.

За поданням адміністрації установи виконання покарань і спостережної комісії звільняються судом від відбування покарання в межах строку, на який згідно із законом жінку може бути звільнено від роботи у зв"язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною 3-річного віку засуджені до обмеження волі або позбавлення волі жінки, які:

-         стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання;

-         мають сім"ю або родичів, що дали згоду на спільне з ними проживання;

-         мають можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини.

Зазначена норма не поширюється на зазначені категорії жінок у випадку засудження до позбавлення волі на строк більше 5 років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини.

Нагляд за поведінкою таких жінок здійснюється уповноваженим органом з питань пробації (УОП) за місцем проживання.

Законодавством передбачено, що покарання у виді громадських робіт (ст. 56 КК України) та виправних робіт (ст. 57 КК України) до вагітних жінок не застосовуються. У разі встановлення вагітності у жінки, засудженої до громадських чи виправних робіт, УОП вносить до суду подання про її дострокове звільнення від відбування покарання з часу звільнення від роботи у зв"язку з вагітністю і пологами.

Залежно від поведінки засудженої після досягнення дитиною 3-річного віку або в разі смерті дитини УОП вносить до суду подання про звільнення її від відбування покарання або заміну його більш м"яким покаранням чи направлення засудженої для відбування покарання, призначеного за вироком. У цьому разі суд може повністю або частково зарахувати у строк відбування покарання час, протягом якого засуджена не відбувала покарання.

Якщо засуджена, яка була звільнена від відбування покарання, відмовляється від дитини, передала її у дитячий будинок, зникла з місця проживання, ухиляється від виховання дитини, догляду за нею або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, суд може за поданням УОП направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком.

Якщо в період звільнення від відбування покарання засуджена вчинила новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами призначення покарання за сукупністю вироків.

Нагляд за звільненими від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 7 років.

 Це спеціальний вид звільнення від відбування покарання з випробуванням, передбачений статтею 79 Кримінального кодексу України. Він за багатьма ознаками не відрізняється від звільнення від покарання з випробуванням, встановленого в статтею 75 Кримінального кодексу України, але має свої особливості:

-         застосовується лише відносно вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 7 років.

-         можливе щодо жінок, які засуджені до обмеження волі або позбавлення волі, за винятком тих, кому позбавлення волі призначено на строк більше 5 років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, а також за корупційні злочини;

-         тривалість іспитового строку визначається в межах строку, на який жінка відповідно до закону (стаття 179 КЗпП України) може бути звільнена від роботи в зв"язку з вагітністю, пологами і доглядом за дитиною до досягнення нею семирічного віку;

-         сумлінне виконання засудженою під час іспитового строку покладених на неї обов'язків;

-         після закінчення іспитового строку суд, залежно від поведінки засудженої, має винести одну із ухвал, якою або звільняє таку жінку від покарання, або направляє її для відбування покарання, призначеного судом.

Нагляд за цією категорією засудженими здійснюється уповноваженим органом з питань пробації. Порушення засудженою умов звільнення від відбування покарання з випробуванням породжує відміну такого звільнення. Таке порушення має місце якщо жінка:

-         відмовилася від дитини, передала її в дитячий будинок;

-         зникла з місця проживання;

-         ухиляється від виховання дитини, догляду за нею;

-         не виконує покладених на неї судом обов"язків;

-         систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про її небажання стати на шлях виправлення.

За наявності таких порушень з боку засудженої жінки суд за поданням уповноважений орган з питань пробації  направляє засуджену до відбування покарання згідно з вироком суду.

Якщо ж засуджена вчинила в період іспитового строку новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами про сукупність вироків та про складання покарань. За сприятливих наслідків, якщо іспитовий строк минув успішно, суд звільняє засуджену від відбування основного і додаткового покарання, а також гасить судимість.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО!", що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту "Я МАЮ ПРАВО!", є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх "ДІПРОМІСТО",) тел. (096) 138-82-89.

]]>
Wed, 27 Jun 2018 11:48:14 +0300