Цьогорічні  вибори, напевно, увійдуть до історії  як рекордні по кількості негативу у пропагандистській кампанії. Якщо раніше чорний піар вважався, скоріше, виключенням, ніж правилом, у передвиборчій агітації, бо ж до нього вдавались зазвичай таємно, анонімно, і лише окремі не вельми добросовісні кандидати і політсили, то сьогодні практично кожна політична сила просто-таки вважає своїм обов’язком вилити чергову тонну негативу і не тільки на відвертих політичних опонентів, а й на ідеологічних союзників…  (хоча і саме поняття «ідеологічний» чи то «політичний союзник» сьогодні розмите настільки, що радше сприймається як «ворог» чи принаймні «конкурент»). Формула «ми зробили» чи «ми зробимо» у виборчій риториці сьогодні все частіше поступається формулі «вони наробили», «вони зруйнували», а політична агітація, побудована на позитиві і прагненні повернути людей до вічних цінностей (бо ж вибори приходять і йдуть, а людські відносини залишаються), все більше сприймається як привід для образливих реплік та звинувачень в усіх можливих гріхах на адресу їх авторів.

Сумно, що свою частку олії в цей вогонь підливають і засоби масової інформації. Черговий такий приклад трапився буквально днями. Спочатку в пресі, а потім і в деяких інтернет-виданнях з’явились матеріали, які різко розкритикували агітаційно-пропагандистську кампанію кандидата у народні депутати по Тисменицькому мажоритарному виборчому округу № 84 Ігоря Волощука.

Якщо  вірити публікаціям, то «гріх» кандидата  є ну просто-таки неспокутуваним. Адже, замість того, щоб у найяскравіших чи найчорніших (залежно від ситуації) кольорах розписувати на поставлених за кошти власного виборчого фонду агітаційних біл-бордах: чому виборцям не слід голосувати за «них» і чому натомість їм слід обрати його, пан Волощук «мав необережність» використати проплачені ним же рекламні площі для того, щоб закликати мешканців і гостей краю… взяти участь у прощі до монастиря Успіння Матері Божої чину Святого Василія Великого, що у селі Погоня, Тисменицького району. Такі прощі щороку відбуваються у жовтні місяці і давно вже стали традицією, набувши в тому числі і міжнародного значення. Адже саме тут зберігається Чудотворна Погонська ікона Пресвятої Богородиці, яка з давніх-давен славиться своїми чудодійними властивостями.

До  політиків у нас завжди ставились  з пересторогою. І все ж напевно все-таки краще, коли політик закликає до духовного єднання і поваги до вічного, ніж поливає когось брудом чи вихваляє якісь надумані здобутки. Тим більше вибори. Тому що ж тут такого страшного і «гріховного»? – запитає читач. Адже на темі церкви, духовності і паломництва вже не раз «піарились» десятки інших кандидатів у депутати і в тому числі в тому ж таки Тисменицькому виборчому окрузі. Так-то воно так і всі би це радо вітали, якби пан Волощук йшов на вибори від будь-якої іншої політичної сили. Та є одне «але». Ігор Іванович є активістом Партії регіонів і кандидує до Верховної Ради України саме від цієї політичної сили. Зрозуміло, що вказана обставина не дає спокою деяким любителям чіпляти людям ярлики, яких, на жаль, чимало трапляється в наших (втім, напевно, не тільки в наших) краях. Деякі люди, чомусь, уперто не хочуть зрозуміти, що судити про людину варто не по його належності до «модної» чи «немодної» в тій чи іншій місцині політичної сили, а по конкретних його вчинках, а тому схильні шукати, як кажуть у народі, скалку в очах інших, інколи не помічаючи колоду в очах власних. То чи варто дивуватись, що кандидата в депутати Ігоря Волощука звинуватили у тому, що він закликав людей брати участь у прощі… без погодження з керівництвом монастиря? Мовляв, грошей він у розвиток монастиря та діючого на його базі паломницького центру не давав, настоятелем святині не є, а відтак яке він мав право запрошувати туди прочан..?

Отакої! Виявляється, в нашій країні приватизовані вже не тільки заводи, земля, влада і право на істину, а й віра. А щоб закликати до духовності, вже треба спеціальний дозвіл. Цікаво, чи посмів би хто сказати криве слово проти будь-якого мусульманина – чи то світської людини, а чи політика від якоїсь із партій, - який би закликав мусульман йти на хадж до Мекки? Невже ми гірші за людей інших віросповідань?

«Серед  наших людей чомусь склався якийсь такий стереотип, - коментує ситуацію пан Волощук, - що Партію регіонів люди схильні асоціювати з Українською православною церквою Московського патріархату, а опозиційні сили – відповідно з Українською греко-католицькою церквою чи Українською православною церквою Київського патріархату. Я сам народився на Тисмениччині і сповідую греко-католицьку віру. Але я зростав і працював разом з людьми різних християнських конфесій. Тому я вважаю вкрай неправильним, коли людей намагаються ділити за релігійним принципом. Бог є один для всіх. Його неможливо приватизувати, як не можна приватизовувати віру і духовність. Тому я хочу зламати всі ці стереотипи. Моя партійність – це мій погляд на шляхи розвитку і становлення нашої країни і не варто її плутати з моєю релігією».

Зі  слів кандидата, його виборча програма передбачає відновлення на Тисмениччині низки інвестиційних проектів, в тому числі і залучення інвестицій до розвитку паломницького центру на базі Погонського монастиря, що дозволить перетворити його на центр всеукраїнського, а можливо і міжнародного масштабу, про який би знали і до якого б прагнули потрапити люди різних християнських конфесій і насамперед молодь. До речі, створення умов для навернення до духовності – ще один пункт у програмі пана Волощука.

 «У  мене немає мільйона, щоб пожертвувати на монастир, - зазначає він, - зрештою, в сучасних умовах це було б сприйнято  як підкуп. Але я знаю, як, будучи у парламенті, зробити так, щоби ті, хто має такий мільйон, об’єднались  і вклали ці кошти у розвиток Погоні, перетворивши наявні туристичні можливості на реальний добробут цілого району. Ми маємо безліч яскравих прикладів коли паломницький туризм давав поштовх економічному підйому цілих міст, регіонів та навіть країн. Згадайте Люрд, Париж, Кельн, Єрусалим, Почаїв. Всі ці речі є прописані у моїй програмі. Вона є опублікованою і кожен може з нею ознайомитись».

Пан Волощук також стверджує, що він  все-таки зустрівся з отцем Никодимом  – настоятелем монастиря Успіння Матері Божої у селі Погоня. Після того, як кандидат  виклав йому свій погляд на розвиток паломницького центру та об’єднавчу роль релігії, ознайомив його зі своїми програмними цілями, між політиком і священиком в кінцевому підсумку було досягнуто консенсус. «Сутність консенсусу, - зазначає Ігор Іванович, - все, що не робиться, - головне, щоб воно робилось заради духовності. Я не прошу церкву агітувати за мене. Та вони того і не робили б. Але якщо я чимось можу допомогти наверненню людей до духовності, до віри, то чому б це не зробити?»