„П” перше: протести. Коли я чую, що галичани стоять на Майдані тому, що вони непрацюючі і їздять до Києва від нудьги і на екскурсії, хочу сказати „Це неправда!”. Неправда, бо знаю цілком успішних людей, і найманих працівників, і бізнесменів, котрі їздили до Києва на „революцію”. Їздили навіть представники державних і бюджетних установ, написавши заяву на відпустку за власний рахунок. Галичина – це край протесту проти влади БУДЬ-ЯКОЇ! Це виховується і толерується з покоління в покоління. Сотні років у чужих державах не минули безслідно для колективного та індивідуального підсвідомого. Тому „Ганьба!” і „Слава Україні!” – то для галичанина святе.

Пригадую, початок 2001-го, в Києві акція „Україна без Кучми!”. Повертаюся з роботи додому, мій півторарічний син у такт мітингу, що транслюють по телевізору, кричить на півквартири „Ку-ма! Га-ба!”. Батько навчив :). Він не знав хто такий Кучма, він не знав, що означає „Ганьба!”, він, зрештою, ще не вмів вимовляти добре слів, він ще не знав „Отче Наш”, але…. Довелося пояснювати дитині, що „Ганьба!” – то слово для дорослих.

Я нічого не маю проти слова „Ганьба!”, чи проти протестів, але я за те, щоб вони були усвідомленими. Понад те – розумію, що протест – це спроба одужання, бо навіть банальна підвищена температура тіла – то протест тіла проти вірусів чи бактерій. І якщо організм починає боротися, то починається одужання. Так само і суспільство. Якщо воно піднялося на протест, то значить хоче одужувати, і тепер важливим є не лише точний діагноз, а й правильний курс лікування та подальша реабілітація. Отже, галичани в силу історичних, а відтак і ментальних причин першими піднялися на протест, тобто за аналогією з медициною, подали сигнал: організм готовий боротися за одужання. Біда в тому, що консиліум Кличко-Тягнибок-Яценюк не можуть запропонувати адекватного курсу лікування та реабілізації.

Натомість з’являються два інші „П”: провокатори та п..араси. Ось уже майже два місяці опозиція щоразу говорить про провокаторів. Після ночі проти суботи з’явилося ще одне „П” – „пі..араси”. Черговою жертвою бійки з „Беркутом” став Юрій Луценко. Але, кілька разів переглянувши відео http://www.youtube.com/watch?v=R1aiTBvZIHA#t=14, я не можу зрозуміти як може колишній міністр називати свого колишнього підлеглого пі...расом?!! Те, що це колишній підлеглий сумнівів не викликає – Юрій Луценко перестав бути міністром щойно 4 роки тому. За цей час з лейтатанта у полковники стрибнути нереально. Як можна претендувати принаймні на роль морального авторитета у суспільстві і називати офіцера під час несення служби при підлеглих „п..арасом”??! Справжній лідер відповідальний за свої слова і вчинки, за тих, хто йде за ним і наслідує його модель поведінки. Філантроп і успішний американський бізнесмен Джо Хантсмен, котрий збудував свою кар’єру та компанію на принципах моралі, любить наголошувати, що суть лідерства у тому, щоб йти на ризик і нести відповідальність за це. Ще однією його фразою є „Справжні лідери не повинні переживати за допущені помилки, вони повинні невтомно слідкувати за тим, щоб не було за що соромитися”.

 І на завершення. З часу протистояння мітингувальників з міліцією тема провокаторів – це складова подій у Києві. У цій ситуації у мене ще одне просте запитання: чому під Святошинським судом, як це видно на відео, були люди у масках і їх ніхто з організаторів не затримував, не стримував, не примушував ці маски зняти?!! Це ж так просто – примусити зняти маски людей у цивільному, так, як примушували це зробити „Беркут”. Тоді тему провокаторів можна було би закрити. Але ж, мабуть, без провокаторів так важко робити революцію:(.