Вчора зателефонувала до приймальні однієї з райдержадміністрацій Львівщини. Давно такого не робила, адже піарщики зазвичай спілкуються напряму з першими особами, тобто за допомогою мобільного телефону.

Але вчора була специфічна ситуація: мені потрібно було уточнити по-батькові одного з клєрків. Голову РДА з такої дрібниці турбувати не прийнято.

Тому набираю приймальню. Зрозуміло, що для людини чужої саме голос на тім кінці дроту – то є і візитка РДА.

Отже.... Гудки припинилися, значить хтось зняв слухавку, відтак секунд зо 30 чую голосний регіт, а вже потім „Алло!”

На всяк випадок перепитую чи це приймальня голови райдержадміністрації. У слухавці чую як дівчина душиться від сміху і відповідає „так”. Уточнюю номер. Все правильно. Значить, я потрапила саме у приймальню голови РДА, у так би мовити, перший кабінет району. По-батькові чиновника, який мене цікавив, вже вимовила без сміху.

Нині багато говорять про зіпсований імідж державної служби бюрократією, корупцією, кумівством, відкатами і тд. Державні мужі і цілі інституції працюють над тим, аби провести у мізках суспільства хоч якусь ретуш іміджу чиновника. Вкладаються серйозні кошти. Понад те – державні мужі керівної ланки і з власного гаманця готові викладати, аби для світу виглядати пухнастішими....

І всі ці кошти і зусилля в один момент обнулюються отаким хі-хі у телефонній слухавці.

Ну як можна серйозно сприймати державного мужа, секретарка якого регоче у трубку, навіть не знаючи хто на тім кінці дроту?!.