А у вас також криза? - здивувалась вона, - я маю знайомих, котрі мають родичів в Україні. І вони казали, що там ніхто не страйкує, а у нас страйкують посадовці і бюджетники... Я знову усміхнувся. Так, - погодився я, - у нас справді не страйкують ні посадовці, ні бюджетники. То чого ж ви говорите, що у вас криза, - знову запитала вона, - а якщо так, то чого ніхто не страйкує? 

 

Я не знав, що їй відповісти. Ми спілкувалися англійською - в Греції саме вона є мовою міжнародного спілкування, хоча в школі нас вчили, що такою є зовсім інша мова, ближча до української... набагато ближча, ніж англійська. Тож поки я збирався з думками, перекладаючи їх на англійську, жінка захопила мене зненацька, видавши чергову фразу з дуже знайомим мені словом. Від моїх знайомих я чула, що у вас не говорять про кризу, у вас говорять про покращення. Оте "покращення" вона промовила дещо ламано моєю рідною. Говорять, - підтвердив я. І що воно таке, - знову запитала жінка. То вони так жартують, сумно пожартував я. Поясніть, - попросила вона. Не знаю, як це буде англійською, - сказав я їй, а собі подумав - чи мають англійці такий термін. А якщо мають, то чи вкладають вони в нього той зміст, який вкладаємо ми. Причому, різні змісти, залежно від того, хто говорить - чиновники чи народ. Хм.. Термін з двома різними змістами. Будь-хто зі здоровою логікою заплутається, не те що іноземці. 

 

Помічниця жінки, молода дівчина, яка трохи володіла російською, запропонувала мені "скажитє па-рускі". Улучшеніє, - сказав я. Вони перезирнулися. Тут я згадав собі анекдот про іноземця, який, переступаючи з ноги на ногу, різними мовами намагався допитатися двох міліціянтів як знайти туалет. Як відомо, знання кількох мов не допомогло йому добитися бажаного. Я знітився, а тоді вдався до способу описового. Англійською я сказав - to try to do something better... much better than it was, even than it is. Разом з тим руками показав усім відомий знак "лапок". Oh, yeah, - розуміюче закивали вони головами, - black humor. А потім старша пані сказала - capitalism.. Ви маєте те, чого хотіли... 

 

Взагалі то те, що маємо, - згадав я класичну цитату з другого українського президента і першого в історії новітньої України. Хоча, десь на рівні первинного походження прихованих змістів, її "те, що хотіли" нічим не відрізняється від нашого "те, що маємо". Цей посил, як тепер модно казати, меседж, так активно втоптували у суспільну свідомість, що вона вже й не мислить інакше. Не позиціонує себе без усвідомлення невідворотної неспроможності. І ту неспроможність, здається, і було закладено в тій фразі. Як самовизнання, як самовирок. 

 

На що ж ви нарікаєте, - перервала мої роздуми жінка. Ну от, наприклад, дороги, - отямився я. Я їду вашими дорогами і плачу, - вдався я до чергового сумного жарту. Вам подобаються ці дороги? Оте "ці" прозвучало якось зневажливо, що я мало не образився за всіх греків і їхніх богів разом з ними. Ви не бачили доріг, - вела далі вона. От поїдьте в Дубаї... Мейбі, самдей, - посміхнувся я... Там сім рядів у один бік, сім в інший і ще по два на роз'їзди та розв'язки... Порівняла оливку зі сливкою, - подумав я, - кальмара з равликом, морського диявола (то їхній рибний делікатес) із франківським релігійним фанатиком, табуретку з кипарисом. А сам сказав, - шановна пані, та будь-яка ваша сільська дорога, якою я мав нагоду їхати, в рази краща за будь-яку в центрі мого міста, не кажучи вже про околиці. Здається, цим я її добив. 

 

Ми побажали одне одному хорошого дня. Я придбав кілька дрібничок на подарунки, вона згорнула мої гроші до скарбнички, - можливо на чергову поїздку в Дубаї, - а я пішов собі далі, дорогою думаючи: якщо вони можуть отак продавати свою кризу, бодай на футболках, то нема в них ніякої кризи. 

 

Наступного дня по ТБ в новинах сповістили про затримку вильотів з грецьких аеропортів через страйк транспортників...

 

Повернення до української дійсності почалося ще вдосвіта на українському кордоні. Щонайменше п'ятеро працівників української митниці (це тільки ті, кого було видно) обслуговували автівку із !!! трьома пасажирами. (Варто сказати, що на кожному з двох іноземних кордонів, які ми перетнули доти, було тільки по одному-двоє - як де - з кожного боку). Спочатку на в'їзді один в зеленому камуфляжі виписав тальончик, в якому вказав кількість пасажирів і номер авто - без того талончика, пояснили мені, ви не пройдете. Виявляється, він важливіший за паспорти, страхівки, зелені карти і путівки з візами разом взятими. За кілька метрів від постерунку інший працівник в чорному камуфляжі перевірив наявність талончика, виписаного першим. І все. Подивився і віддав. Далі - паспортний контроль. Третій митник. Причому, він тільки забрав паспорти і відніс їх комусь в будці. Отже, уже чотири. Після того, як нам повернули паспорти, підійшов п'ятий. Він знову взяв паспорти і техпаспорт авто, а ще талончик від першого. 

 

А далі була дивна процедура. Він попросив відкрити багажник, і сфотографував його вміст разом з номером авто. На жодному кордоні такого не було. На ЖОДНОМУ!!! Ба більше, на жодному навіть не просили вийти з машини і тим паче відкривати багажник. Лише на в'їзді до Греції митник з ввічливою усмішкою запитав, чи green card (страхівка на авто) is OK. Я спитав, чи мушу я показати, на що почув - oh, no, have a nice ride!  

 

А тут... Куди й поділося моє обурення з того приводу, що іноземні кордони ми, українці, долали трохи довше, ніж мешканці ЄС. Бо вони лише показували з вікна права чи паспорт і їхали далі, а ми стояли в очікуванні на перевірку в базі даних і на штампи про в'їзд-виїзд. Бо вони білі, а ми чорні, - іронізував я. А які ж ми тоді у своїй країні? І не тільки ми, бо фотографували багажники всіх авто. Іноземних також. 

 

Ця фотосесія насправді, окрім того, що принизлива, ще й неймовірно затягує процес перетину кордону. Уявіть собі втомлених дорогою туристів - жінок, дітей, водіїв, яким найбільше, чого хочеться, - повернутися додому, прийняти душ і залягти спати - а їм  доводиться очікувати в черзі на ту фотосесію. І що ж такого державі може бути цікавого в брудних трусах і шкарпетках, ліфчиках і капцях, капелюхах і прокладках, які є чи не в кожного, хто збирається в кількатижневу подорож? Чи це така помста-розвага митників, попри яких щодня проїздять тисячі туристів, а вони змушені коптитися на сонці у своїх будках? Чи це така розвага від нудьги у парламентарів, адже є на те якісь регуляторні папери? Чи то вони так складають списки того, що ще можна обкласти ввізним митом? Труси, ласти, шкарпетки? І хто зна, що ще незабаром забагнеться їм фотографувати? Тому добре мийте задниці перед мандрівкою - раптом вони захочуть знати, що ви їли напередодні.

 

Нарешті, після сеансу проктологічного огляду мого авто, мені повернули документи. На виїзді шостий митник у зеленому камуфляжі забрав талончик і побажав щасливої дороги. Це такий бонус за наші податки, за які ми утримуємо цих чиновників і службовців, які чомусь не страйкують, чим неймовірно дивують іноземців. 

 

Дома наступного дня я переглянув заголовки останніх українських новин. Антиміліцейські бунти (невже заворушення??), міністри поїхали відпочивати (також люди), одні депутати застукали інших за розпиванням бухла у стінах Парламенту, країні бракує тюремників, на мера Львова двічі за день напали, дефолт буде вкінці року, дефолту не буде (дефолт переноситься??), з першого числа мають вступити в дію нові правила оцінки майна (читай - подорожчати), тому оцінене і оплачене раніше скасовується, столиця не увійшла до переліку інвестиційно привабливих міст... Все як завжди...

 

А ще дорогою на роботу мене радісними вишкірами беззубих ротів зустріли - ШЛЯГ БИ ЇХ НАРЕШТІ ТРАФИВ (і чиновників також) - ями на рідних дорогах. Вони не тільки не зменшилися, вони подобрішали, ще більше розсілися, животи їхні округлилися і поглибилися. Водії з напруженими обличчями об'їздили їх або змушені були їхати ними. Страйки, висаджування квітів... Де воно все?  І я подумав, - а може, й справді то криза у греків, а в нас все гаразд і буде ще краще і веселіше? І ми даремно нарікаємо і наговорюємо на себе іноземцям... І мені стало соромно...           

Архів

---

Квітень

2024

Пн	Вт	Ср	Чт	Пт	Сб	Нд
1	2	3	4	5	6	7
8	9	10	11	12	13	14
15	16	17	18	19	20	21
22	23	24	25	26	27	28
29	30