ПОРТРЕТ ПРОФЕСІЇ
БЛОГИ
ОПИТУВАННЯ
НАШІ ДРУЗІ |
Портрет професії. Викладач комп’ютерних систем і мережЗа даними рейтингу американського сервісу CareerCast викладачі увійшли в десятку лідерів серед найпрестижніших професій 2017 року. Результати досліджень показали, що займати цю посаду є ще й досить вигідно, адже добре оплачується. Такі дані могли б доволі потішити представників української інтелігенції, але це стосуються поки суто закордонних колег. Тож, щоб дізнатись про становище викладача у вітчизняному виші та й загалом у професійній ланці, ми поспілкувались із молодим та амбітним представником цієї сфери, Мар’яном Слабіногою. Він викладає для майбутніх фахів у IT. Мар’ян є доцентом кафедри комп'ютерних систем і мереж в ІФНТУНГ. Стаж роботи хоч й невеликий - 5 років, але він уже встиг себе добре зарекомендувати як серед студентів так і професорського складу. Також має ІТ-команду, тож належить до категорії викладачів-практиків.
Мар’ян зізнається, що почав свій шлях роботи у вузі тільки через викладачів, адже ті всяко підтримували хлопця. Практик чи теоретик?
Такий умовний поділ доволі часто зустрічається серед викладачів, але Мар’ян вважає, що це не впливає на якість навчання. “Професія викладача, в принципі, передбачає дотримання освітніх стандартів та робочого плану. Не все може йти так як людина собі це уявляє. Тут нема такого, що ти прийдеш і все зміниш. Є документи, які нормалізують навчальний процес. Рано чи пізно навіть доводиться читати не свої предмети, у яких ти не є безпосереднім спеціалістом.” Також він наголошує, що досвід викладача втрачає будь-яке значення, якщо людина не може пояснити студенту важливість того чи іншого предмету, а тим паче зацікавити матеріалом. Та все ж у практика є певна перевага над теоретиком - він має можливість підкріплювати матеріал прикладами з життя. “Таке викладання є більш живим на лекціях, а на практичних можна надати студенту корисну пораду із свого досвіду.” Виклики для викладача За словами Мар’яна, основна проблема напряму ІТ полягає в тому, що надто багато людей прагнуть здобути вищу освіту. Зовсім юні абітурієнти йдуть у вузи, не розуміючи для чого їм потрібні ті чотири роки навчання. Дехто не усвідомлює навіщо вчити одну мову програмування, якщо зараз більшість використовує зовсім іншу і пояснити не завжди вдається. Як наголошує Мар’ян, у самих студентів формується стереотип непотрібності навчання у ВНЗ. “Вища освіта за напрямком програмування повинна здобуватися тими, хто хоче досягти кар’єрного росту. Пройшовши певний шлях, людина розуміє необхідність усього базису, який подають викладачі - теорій, багатоповерхових формул тощо. Більшість теперішніх студентів можуть отримати знання необхідні для старту кар’єри, навчаючись на рівні коледжу.” Також варто зазначити, що напрям ІТ є особливо динамічним. Тут зміни відбуваються щоденно, а за піврічний термін все може перевернутись з ніг на голову. Тож щоб не втрачати зв’язок із реальним станом речей викладачам доводиться завжди тримати руку на пульсі. Допомагають зазвичай інтернет-джерела.
Сфера комп’ютерних технологій надто велика, щоб один викладач її охопив. Тому стежать суто за тими напрямами, які викладають. “Зараз готуємо до акредитації спеціальність “Комп’ютерна інженерія”, а освітній стандарт на неї виходив востаннє близько десяти років тому. Після цього і дотепер нема нового, яким ми маємо керуватись, щоб побудувати освітню програму та робочий навчальний план. Люди зараз сидять і не знають чи це означає повну свободу, чи прийде людина з міністерства та висловить претензії.” Виходити з цієї ситуації все ж доводиться. “Ми стараємось записувати дисципліни в загальному так як воно є за освітнім стандартом, але намагаємось абстрагуватись в назвах дисципліни, в робочих програмах. Викладачі розуміють, що в них є офіційні документи, тому намагаємось не відштовхуватись від засобів реалізації. До прикладу, якщо є дисципліна “Основи програмування”, то ми не вказуємо яку з мов використовуємо для навчання. Пишемо, що вивчаємо цикли і умови, а саму мову підбираємо відповідно до новинок, які зазвичай треба викладати.” - ділиться доцент. Студент і викладач Мар’ян розповідає, що більшість студентів напрямку “Комп’ютерна інженерія” на третьому курсі зазвичай уже обирають з чим хочуть працювати. Дехто має свої проекти або працює в якійсь компанії. Також вони стали більш ініціативними, підходять і просять додатково розкрити певну тему. З ними легко будувати діалог і працювати. Але є й ті, хто приходить на навчання відіспатися, бо працюють на двох роботах. Зазвичай вони обирають підробітки не за спеціальністю. Деякі студенти втрачають інтерес до навчання, а дехто і не був змотивований здобувати знання. “Головна причина, чому вони не залишають ВНЗ - відтермінувати службу в армії”, - наголошує Мар’ян.
Самі ж викладачі намагаються будувати дружні відносини зі студентами, тож суперечок у них майже не виникає. Наші канали в соц. мережах:
Переглядів: 2848
Рекомендовані статті
Коментарів ще не додавалось! |
РЕКЛАМАФОТОНОВИНИФК «Карпати» нестандартно презентували нову форму та оголосили титульного спонсора – бренд «Львівське»
ВІДЕОНОВИНИЯку небезпеку несе генератор?
|
|||||||||||||||
РОЗСИЛКА НОВИН |