З ностальгією і вдячністю згадує українка, що живе зараз у Великобританії, своїх прикарпатських вчителів

24 Липня 2012 p.

Цікава річ — соціальні мережі! Завдяки ним маєш стількох друзів, спілкуєшся з безліччю людей зі всього світу, про що якихось десять років тому годі було і мріяти. Ось і днями через "Фейсбук" на мене "вийшла" моя колишня учениця Людмила Водяницька, яка нині мешкає у Великобританії. Пообіцяла розповідати про Лондон, олімпіаду. А ще поділилася враженнями й від англійської освітньої системи.

З ностальгією і вдячністю

Ще магістранткою Чернівецького національного університету Людмила Водяницька (Кривко) паралельно працювала вчителем біології в Українському гуманітарному ліцеї Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Вже тоді почала розуміти, що вчитель — це не професія, а спосіб життя. Про шкільні роки розповідає: «Це — період відкриття внутрішнього світу дитини. З часом забудуться вивчені дати, правила, теореми, але залишаться можливості, які допоможуть вивести нові формули власного життя. У моєму житті було багато педагогів, і згадую їх із вдячністю. Перша вчителька Людмила Моджук — це усмішка, радість, спокій, підтримка, знання, приклад.
Мої наступні вчителі були хорошими ідеологами. І, відштовхуючись від цього, спонукали нас виробити власний "план дій". Бо навчання — насамперед відповідальність перед собою: наскільки я хочу бути освіченою. Під час мого навчання, а це було наприкінці минулого століття, менше було всіляких там хронофагів на зразок інтернету і соціальних мереж. Ми ходили до бібліотек, читали багато літератури, розвивалися духовно й естетично. Клас був дружнім, ми багато робили разом, були командою. Охоче брали участь у різних святах, акціях, КВК.

Їх підготовка і проведення займали час і в нас, і в педагогів. Але було постійне бажання творити. Найважливіше для вчителя — не вигоріти, не втратити потенціал духу, творення ситуацій успіху, що є для учня рушійною силою інтелекту. Я пам’ятаю конструктивні й продуктивні уроки біології Петра Бунзяка. Як справжні гімназисти, ми вивчали й латинську мову. Це теж — складова успіху й добряче допомогло мені в студентські роки. Математичні знання, уроки фізики, де ми могли відчути себе реальними «ньютонами» і «паскалями», логічно мислячи й отримуючи креативний підхід до вирішення задач. Перші тестові технології (ще задовго до теперішнього ЗНО) на уроках історії, де ми тренували швидку реакцію учнів і вчилися моделювати ситуації. Любов до предмету виникає через любов до учителя. Це — поза сумнівом.

Саме в гімназії нам заклали вдумливо читати літературу й любити слово. Ці спогади можна продовжувати і продовжувати. Головне, чому навчили мене шкільні роки — можливості творити себе і працювати на випередження».

Європейські стандарти освіти

Нині я разом із чоловіком мешкаю у Великобританії. Маю можливість трохи порівнювати і співставляти Україну та Англію. Звичайно, окреслюю й основні аспекти школи. Українська освіта спрямована, як сказано в законі, на «забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом навчання та виховання, які грунтуються на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання, на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями й народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави». Проте осмислені знання, які мав би здобути кожен український учень, не дають можливості застосовувати їх на практиці одразу ж після школи. Більшість випускників прагнуть одразу здобувати освіту у ВНЗ.

Не скажу, що це погано, але, отримавши диплом, учорашній студент часто таки не має уявлення, як застосувати свої знання? Чому так? — питання не риторичне. Освіта потребує змін, реформ, але в напрямку її наближення до європейських стандартів, а не повернення до радянських, як можемо спостерігати, на жаль, зараз. Англійський одноліток нашого випускника має такий же, а, може, й менш потужний багаж знань, але навчений застосовувати їх у реальному житті.

Освіта в Англії починається із трьох років. До п’яти дитина проходить рівень раннього, так званого рецептивного навчання, має складений профіль раннього розвитку, що включає особистісний, соціальний та емоційний розвиток, комунікативний, мовленнєвий і літературний, фізичний і креативний розвиток, здатність розв’язувати задачі, рахувати, логічно мислити, мати уявлення і розуміння світу. Так підготовлена дитина йде до школи. Система освіти Великобританії базується на національному Курикулумі.

Він має певні відмінності в Шотландії, Уельсі й Північній Ірландії і складається із ключових етапів: І — вік 5-7 (1-2 класи), ІІ — 8-11 (3-6 класи), ІІІ —10-14 (7-9 класи), ІV — 15-16 (10-11класи). Учень має право на обов’язкове начання, (12-й та 13-й роки) в коледжі тощо. На І-ІІ етапах вивчають мистецтво, релігію, дизайн, англійську, географію, історію, інформаційні та комунікаційні технології, математику, музику, фізкультуру та науку (фізика, біологія, хімія, природознавство в одній дисципліні), які завершується тестами з англійської і матиматики. На ІІІ етапі додатково — соціологію, сучасні іноземні мови. Предмети, що стосуються кар'єри, статевого виховання та релігії, також є обов'язковими. IV етап — напрям навчання із чотирьох можливих: сучасні іноземні мови, дизайн і технології, мистецтво (мистецтво і дизайн, музика, танці, медіа, театр), гуманітарний (георгафія, історія). Після завершення цього етапу учень отримує GCSEs — загальне свідоцтво про середню освіту).

Не могла не привернути мою увагу чудова обізнаність англійських школярів щодо власних прав та обов’язків, а також вільна й відкрита громадянська позиція. Діти отримують знання і задоволення від навчання, більшість виглядає впевненими у своєму майбутньому. Престиж професії учителя в Британії достатньо високий. Оплата праці — достойна. Річна зарплата учителя-початківця, наприклад, у Шотландії, становила торік 21438 фунтів стерлінгів.

Звичайно, на становлення такої системи освіти потрібно не 20 років, а значно більше. Проте нам є що запозичити, перейняти досвід і позитивно втілити в життя. А такої гарної осінньої пори на передодні свята бажаю всім учителям мого рідного краю здоров’я, наснаги, витримки, натхнення, талановитих, перспективних і вдячних учнів, позитивних емоцій і світлих успішних днів! Перебуваючи так далеко від Батьківщини, хочеться вкотре сказати:

Учителю!
Тобі вклоняюсь за знання,
За правду я люблю тебе,
За те, що йду не навмання,
Що вірю й нині у святе.

Спасибі, Вчителю, тобі,
За ту любов, за те тепло,
І не забуть повік мені
Твої слова: вір у добро!
Людмила Водяницька (Кривко).
Великобританія.

Записала

Людмила СТРАЖНИК для БРІЗ,

підписатись на блоги від Людмили Стражник. 

• Чи має право на субсидію сім'я, яка живе в орендованому будинку чи квартирі
• Зв’яжіться з тими, хто зараз у Силах оборони, і подякуйте їм – звернення Президента України
• «Дзвін пам’яті»: в Івано-Франківську посмертно нагородили прикарпатських військових
• Світлана Онищук привітала прикарпатських бібліотекарів
• Вперше відбудеться незалежне тестування вчителів української мови та літератури, математики
• Завдяки проєкту «Турбота про родину Героя» оздоровлюються діти прикарпатських Героїв

РОЗСИЛКА НОВИН