ПОРТРЕТ ПРОФЕСІЇ
БЛОГИ
ОПИТУВАННЯ
НАШІ ДРУЗІ |
Я – льотчикЧи важко стати льотчиком? Напевно, так. Насамперед, потрібно мати міцне здоров’я, витривалість і витримку, бути інтелектуалом. А крім всього іншого, потрібно безмежно любити небо, вміти жити десь там – між землею і хмарами. Та навіть маючи ці якості, бути льотчиком важком, а іноді просто неможливо. Не варто говорити про те, скільки авіаторів сьогодні прикуті до землі то через відсутність пального, то через брак машин, то через… Причин, того, що сумно, а подекуди з неприхованими заздрощами проводжаєш своїх побратимів у небо, залишаючись при цьому на землі, можна знайти чимало. Однак набагато важче зробити так, щоб у тебе повірили, щоб на тебе звернули увагу, як на військового професіонала.
Власне, так сталося і з майором Повітряних сил Дмитром Макаровим. Це один з небагатьох льотчиків, які зуміли абстрагуватись від усіх життєвих негараздів, і незважаючи ні на які об’єктивні труднощі, стати пілотом винищувача. Всього кілька днів тому майору Дмитру Макарову було доручено здійснити свій перший самостійний виліт, керуючи бойовим винищувачем МІГ-29.
- У частині мене зустріли привітно, - пригадує льотчик. – Гарний колектив, але зовсім інші літаки.
- У 2010 році відбувались збори з підготовки на клас, і мені пощастило потрапити на них, - розповідає пілот. – При нормі 40 годин нальоту мені вдалось налітати аж 42. Після цього я успішно склав іспити. Потім пройшов програму складного і простого пілотажів, польотів як у простих, так і в складних метеоумовах, вдень і вночі. Крім цього, вивчив техніку повітряного бою. «Рецепт» успіху цього офіцера надзвичайно простий. Потрібно взяти якнайбільше працелюбності, замішати все це на терпінні, додати трішки наполегливості, присмачити бажанням, а головне – не шкодувати любові до своєї професії. Мало хто знає, що навіть у відпустці, відпочиваючи на березі моря, Дмитро зранку відправляв дружину на пляж, а сам ішов в сусідню авіаційну частину та сідав за тренажери. І навіть у своїй рідній частині, пізно увечері, коли ним були виконані всі покладені на нього посадові обов’язки, знаходив час приходити на аеродром, сідати в кабіну літака і вчити прилади, повторювати завдання, робити з себе льотчика-винищувача. Бо має свій професійний девіз, що ґрунтується на життєвій мудрості: «хто хоче – шукає можливості, а хто не прагне – причини».
Підполковник Тарас Грень. Наші канали в соц. мережах:
Переглядів: 841
Рекомендовані статті
Коментарів ще не додавалось! |
РЕКЛАМАФОТОНОВИНИФК «Карпати» нестандартно презентували нову форму та оголосили титульного спонсора – бренд «Львівське»
ВІДЕОНОВИНИЯку небезпеку несе генератор?
|
|||||||||||||||
РОЗСИЛКА НОВИН |