Державні соціальні гарантії біженцям та особам, які потребують додаткового захисту

17 Грудня 2013 p.

Біженець - це особа, яка через обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознакою расової належності, релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи чи політичних поглядів знаходиться за межами країни своєї національної належності і не в змозі користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися таким захистом внаслідок таких побоювань; або, не маючи визначеного громадянства і знаходячись за межами країни свого колишнього місця проживання в результаті подібних подій, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок таких побоювань.

Питання, пов'язані з біженцями, регулюються Конституцією України, Законом України " Про біженців та осіб, які потребують додаткових або тимчасового захисту ", іншими нормативно-правовими актами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у Законі України" Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту ", застосовуються правила міжнародного договору. Низкою міжнародних правових документів установлюються й визначаються засади правового статусу біженців. До найважливіших із них належать Конвенція ООН про статус біженців від 28 липня 1951 року та Протокол щодо статусу біженців, від 31 січня 1967 року, які стали частиною національного законодавства України, після того, як Законом України від 10 січня 2002 року відбулося приєднання до цих міжнародних актів.  
     Статус біженця - визнається  спеціально  уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує  державну  політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.
Правовий статус цієї категорії іноземців та осіб без громадянства в Україні характеризується такими особливостями:
  1. Вони не можуть бути вислані або примусово повернуті до країни, з якої вони прибули та де їхньому життю або свободі загрожує небезпека;
  2. Україна сприяє збереженню єдності сімей біженців;
  3. Біженці мають рівні з громадянами України права на:
— пересування, вільний вибір місця проживання, вільне залишення території України, за винятком обмежень, які встановлюються законом;
— працю;
— підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом;
— охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування;
— відпочинок;
— освіту;
— свободу світогляду і віросповідання;
— направлення індивідуальних чи колективних письмових звернень або особисте звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів;
— володіння, користування і розпорядження своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності;
— оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб;
— звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
— правову допомогу.
 Особи, яким надано статус біженця в Україні, мають також рівні з громадянами України права у шлюбних і сімейних відносинах.
 Іноземець або особа без громадянства, яким надано статус біженця в Україні, мають рівні з громадянами України права у шлюбних та сімейних відносинах, а також мають право на одержання грошової допомоги, пенсії та інших видів соціального забезпечення, в тому числі на державну допомогу сім'ям з дітьми, в порядку, встановле¬ному законодавством України, та користування житлом, наданим у місці проживання. Зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України № 1016 від 6 липня 1998 року затверджено Порядок надання біженцям грошової допомоги та пенсій. Юридичним документом, що підтверджує надання статусу біженця, є посвідчення біженця. На виконання статті 5 Закону України" Про біженців та осіб які потребують додаткового або тимчасового захисту" Постановою Кабінету Міністрів України № 202 від 14 березня 2012 року затверджено Положення про посвідчення біженця.
Посвідчення біженця — паспортний документ, який посвідчує особу його власника та підтверджує факт надання їй в Україні статусу біженця і є дійсним для реалізації прав та виконання обов'язків, передбачених законами України, в тому числі Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту". Цей документ видається строком на один рік. Під час перереєстрації біженця органом міграційної служби за місцем його проживання дія зазначеного посвідчення продовжується. Посвідчення біженця видається іноземцю або особі без громадянства, які досягли 16-річного віку, органом міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі на підставі рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції про надання іноземцю або особі без громадянства в Україні статусу біженця.
Дитині, яка розлучена із сім'єю і якій надано в Україні статус біженця, посвідчення видається до досягнення нею 16-річного віку.
 Відповідно до п. 5 ст. 7 Закону України «Про громадянство України», особа, що набула за народженням громадянство того з батьків, якому наданий статус біженця, є громадянином України. На підставі цього органами реєстрації актів громадянського стану за місцем реєстрації проживання родини робиться відповідний запис у книзі реєстрації і видається свідоцтво про народження дитини, у якому зазначена її належність до громадянства України.
Статус біженця не надається іноземцю або особі без громадянства:
-     яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства й людяності, як їх визначено у міжнародному праві;
-     яка вчинила тяжкий злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою набуття статусу біженця, якщо таке діяння віднесено Кримінальним кодексом України до тяжких злочинів;
-     яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам Організації Об'єднаних Націй;
-     стосовно якої встановлено, що умови, передбачені абзацом другим статті 1 Закону України " Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту ", відсутні;
-     яка до прибуття в Україну була визнана біженцем або отри¬мала притулок в іншій державі;
-     яка до прибуття в Україну з наміром набути статус біженця перебувала в третій безпечній державі. Дія цих положень не поширюється на дітей, розлучених із сім'ями, а також на осіб,які народилися чи постійно проживали на території України, а також їхніх нащадків (дітей, онуків).
Іноземці та особи без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питан¬ня щодо надання статусу біженця, про відмову у наданні, втрату або позбавлення статусу біженця і які оскаржують відповідне рішення до Державного комітету України у справах національностей та міграції або до суду, до прийняття рішення за скаргою мають права та обов'язки, передбачені статтею 18 Закону України " Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту ". Іноземці та особи без громадянства, які отримали повідомлення суду про підтвердження рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця чи у наданні статусу біженця, або втрату чи позбавлення статусу біженця, повинні залишити територію України в установлений строк, якщо вони не мають інших законних підстав для перебування в Україні.

• Про можливість започаткування співпраці у соціальній сфері йшлося під час онлайн-зустрічі з представниками уряду Тюрингії
• Пріоритетні напрями роботи установ соціального захисту обговорили на нараді з керівниками структурних підрозділів з питань соціального захисту населення РВА та виконавчих комітетів міських рад
• В Івано-Франківську обговорили заходи щодо захисту прав дітей
• Надійний пароль - перша лінія захисту медичних даних пацієнтів
• Державні послуги для захисників і захисниць — на Гіді
• Відбулася нарада щодо захисту прав та інтересів дітей в умовах військового стану

Коментарів ще не додавалось!

РОЗСИЛКА НОВИН