Тільки завдяки своїй хитрості фермер зумів відвоювати свою землю

23 Березня 2012 p.

Сьогодні в "казках на ніч" - старовинна англійська казка.

В давнi часи у графствi Лiнкольншир було заведено мiж полями і фермами рити канави чи рови. Жив тодi в Намбi фермер, на ймення Білі Неш. Справи у нього йшли непогано, i вiн надумав прикупити собi сусiдськi землi.

Запросили за них зовсiм недорого. Правду кажучи, його це дещо збентежило. Але вiн подумав: значить, така йому вдача випала. I рушив вiн до мiста, щоб уладнати всi справи i пiдписати купчу. А ввечерi пiшов подивитися на свою нову землю. Йшов вiн не поспiшаючи, обдумуючи по дорозi, де поставити нову хвiртку, а де через рiв перекинути новий мiсток, – ви, мабуть, знаєте, що свої поля англiйцi споконвiку обсаджують живими загорожами і для зручностi роблять у них хвiртки, бо як же iнакше з поля на поле вiзка перетягти, плуга чи ще що? Та не встиг вiн перестрибнути через рiв i ступити на свою нову землю, як назустрiч йому – ну, хто б ви думали? – сам хвостатий, кошлатий страшидло! Справжнiй велетень! Руки – не руки, а ручища, довшi за голоблi.

– Що це ти тут гуляєш по моїй землi, га? – сердито запитує у фермера кошлатий велетень.

– По твоїй? – тiльки й посмiв вимовити Неш.

– А по чиїй же? Це моя земля! – загорлав страховисько.

Присiли обидва, щоб з'ясувати, чия ж земля. Фермер Неш сказав, що це його земля і вiн не поступиться нею. Страховисько каже, що його i вiн теж поступатись не збирається. Тодi Неш запропонував пiти разом до мiсцевого суддi й запитати, чия ж це все-таки земля по закону.

– Нi-i! – запротестував страховисько. – Закон менi не указ. Справедливостi вiд закону ждати нiчого!

Сваркам цим кiнця не було б, якби страховисько не запропонував, щоб фермер обробив поле, засiяв його, а врожай вони подiлять порiвну. Неш, звiсно ж, подумав, чого це вiн має все робити сам, а урожай дiлити з цим кошлатим виродком, але промовчав. Та дещо все ж укмiтив.

– Гаразд, – сказав вiн. – Подiлимо! Тiльки спочатку домовимось, що вiзьмеш ти: вершечки чи корiнчики? I пам'ятай, що угода дорожча за грошi! Щоб потiм не вiдмовлявся.

Страховисько подумав-подумав i сказав, нехай йому будуть вершечки. Так і порiшили. Що ж задумав Бiллi Неш? Вiн скопав поле i посадив на ньому картоплю... От i вийшло, що коли настала пора дiлити врожай, кошлатому велетню дiсталося сухе картоплиння. Розсердився страховисько, замахав кулачиськами на фермера, та угода є угода. Вiн же сам вершечки вибрав. Тут вiн i поклявся, що наступного року вибере корiнчики.

Бiллi Неш з радiстю погодився. Вiн зорав поле i засiяв його пшеницею! І коли настав час дiлити врожай, то страховисько розсердився ще дужче. Атож, на його очах Бiллi Неш зсипав у мiшки золоте зерно, а йому, страховиську, дiсталися лише стебла та сухi корiнцi.

Заревiв тодi велетень: – Ах ти шахрай, щур болотяний!.. – Наступного разу знову посiєш пшеницю, а жатимемо разом: ти з одного кінця я – з iншого. I кожен вiзьме те, що встигне нажати. Страховисько мiркував так: якщо вiн дужчий, то встигне все поле вижати, поки фермер тiльки почне жати свою половину.

Настала пора, i Бiллi Неш розорав поле, засiяв його пшеницею та все не переставав думати, як йому цього разу перехитрити страховисько. А треба вам сказати, що якраз у тих мiсцях жив один вiщун. Вiн умiв передбачати майбутнє та давати розумнi поради. I ось одного вечора, нiкому нiчого не кажучи, Бiллi Неш пiшов до цього старця, аби порадитися, як йому вижати пшеницю першим.

Старець пробурмотiв заклинання, а потiм щось шепнув фермеровi на вухо, через що той повеселiв й повернувся додому. Наступного дня – хоча то була й недiля – Бiллi Непi пiшов подивитися на свою пшеницю. Надивившись досхочу, з'ясував, що вона рости вже не буде – лише наливатиметься та дозрiватиме. От i пiшов просити коваля, щоб той зробив якнайбiльше залiзних прутiв, заввишки зi стебло пшеницi.

За кiлька днiв прути були готовi. Бiллi вiднiс їх на поле i повтикав у землю помiж пшеницею, яку мав жати страховисько. А коли пшениця налилася і обважнiлi колоски похилилися, Бiллi Неш разом зi страховиськом подалися в поле i почали жати: один з одного кiнця, другий – з другого. Із Неша був добрий жнець. Тому вiн швидко посувався вперед.

А страховисько не мiг зрозумiти, чого йому так важко жати. Йому часто доводилося зупинятися, щоб наточити серпа, проте не помічав, що разом iз пшеницею жне й залiзнi прути. Неш знай собi просувається вперед, працюючи серпом, нiби граючись, в'яже снопи й складає їх у копи. Так вони працювали цiлiсiнький день. А надвечiр страховисько так втомився, що випустив серпа і зi стогоном повалився на землю.

– Забирай свою погану землю! – закричав вiн. – I землю, i все, що на нiй! Знати її бiльше не хочу! I бачити її не бажаю! I побрiв геть. Звiдтодi вiн нiколи не з'являвся не тiльки на землi Бiллi Неша, але й нiде взагалi. Згинув, нiби його й не було.

Інші притчи:

• Соловей так настраждався, що сам Бог змилувався
• Господар вбив пса, який закривавлений вийшов із дитячої кімнати
• Справжнє вавілонське столпотворіння вразило усіх своєю масштабністю
• Шанс стукає лиш один раз
• Священника обурила зневіра мирян

• День вишиванки: як українці відзначають свою національну спадщину
• Розширено напрями підтримки для фермерських господарств
• Сьогодні у Меморіальному сквері Івано-Франківська пролунав Дзвін пам’яті за загиблими Героями, котрі віддали життя у боротьбі за рідну землю
• Обласна робоча група з моніторингу місць тимчасового проживання переселенців завершила свою роботу
• Завдяки проєкту ПРООН для розширення роботи пекарні у Тлумацькій громаді передали сучасне технологічне обладнання
• Фонд часткового гарантування кредитів працює для підтримки малих та середніх фермерів

Коментарів ще не додавалось!

РОЗСИЛКА НОВИН