Останнім часом сім’я і родинні стосунки у їхньому традиційному розумінні втратили свою цінність, особливо в таких ситуаціях, коли рідна сестра хоче залишити брата інваліда без обов’язкової частки у спадщині, яка належить йому за законом.

Після смерті матері чоловіка, відкрилась спадщина на все належне їй при житті майно, зокрема на квартиру. За життя матір’ю був складений заповіт, у відповідності до якого квартира мала перейти до сестри чоловіка, у порядку спадкування за заповітом.

Так як чоловік не зміг домовитись зі своєю сестрою, йому довелось шукати альтернативні способи вирішення проблеми. Саме тому він звернувся до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі – Місцевий центр) з питанням щодо визнання права власності на майно, у порядку спадкування.

Проаналізувавши ситуацію працівник Місцевого центру надала консультацію щодо порядку отримання безоплатної вторинної правової допомоги. Чоловік одразу написав заяву про надання безоплатної правової допомоги, а саме складання процесуальних документів та представництва інтересів у справі щодо визнання права власності на майно, у порядку спадкування.

Місцевий центр по даній справі призначив адвоката. За результатами зустрічі з чоловіком адвокат підготував та подав позовну заяву до Ковпаківського районного суду м. Суми з вимогою визнати право власності на майно, у порядку спадкування.

Суд, дослідивши всі обставини справи, визначив, що позивач, має право на обов’язкову частку у спадковому майні, задовільнив позовні вимоги у повному обсязі.

Зверніть увагу!

Відповідно до ст. 1241 Цивільного кодексу України незалежно від змісту заповіту право на частку в спадщині мають, зокрема, непрацездатні діти спадкодавця. При цьому такі особи успадковують половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).

Розкриваючи зміст поняття «непрацездатні діти», що використовується в ч1 ст.1241 Цивільного кодексу України щодо права на обов’язкову частку у спадщині, Конституційний Суд України у рішенні від 11.02.2014 № 1-рп/2014, виходив з положень ч.3 ст.75 Сімейного кодексу України, яка відносить до категорії «непрацездатні» інвалідів I, II та III груп, а також положень пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття «непрацездатний», а саме ч.4 ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» та абз. 17 ч.1 ст.1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та вирішив, що «в аспекті конституційного звернення положення ч.1 ст.1241 Цивільного кодексу України щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов’язкову частку у спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку незалежно від групи інвалідності».

Таким чином, рішення Зарічного районного суду м. Суми є підставою для визнання права власності на майно, у порядку спадкування.

Справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень знаходиться тут: https://reyestr.court.gov.ua/Review/97783324

#ПравоваДопомогаІваноФранківськ #БПД #кейсБПД