Як відомо, головною особливістю права як регулятора суспільних відносин є його динамічність, яка полягає в постійній модернізації норм відповідно до потреб і цілей суспільства. Швидкий розвиток інформаційних технологій безпосередньо впливає на появу нових правовідносин через ключові правові проблеми, які часто не регулюються вже існуючими нормами права. Саме тому поява Інтернету створила багато проблем у цивільному праві.

Права споживачів в цій сфері захищаються таким Законом України «Про електронну комерцію», що визначає організаційно-правові основи дій у сфері електронної комерції в Україні, встановлює обробку електронних транзакцій з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, а також визначає права та обов’язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Разом з тим торгівля в інтернеті підпадає під дію Цивільного кодексу України та Закону України «Про захист прав споживачів».

Торгівлю через Інтернет цілком можна віднести до продажів товарів на замовлення, яка має деякі особливості, які закріплені в «Правилах продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями», затверджених наказом Мінекономіки №103 від 19.04.2007. Якщо керуватися цим документом, то інтернет-торгівля має всі характерні риси продажу товарів на замовлення, оскільки у цьому разі споживач укладає договір купівлі-продажу товарів із продавцем на відстані за допомогою засобів дистанційного зв’язку або здійснює їх попереднє замовлення безпосередньо у продавця.

Для власника інтернет-магазину також найбільш поширеною формою укладення договору на відстані є публічний договір. Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться.

Згідно з ч. 2 і 3 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладенням договорів на відстані продавець (виконавець) мусить надати споживачеві інформацію про найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийому претензій; основні характеристики продукції; ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати; гарантійні зобов’язання та інші послуги, пов’язані з утриманням чи ремонтом продукції; інші умови поставки або виконання договору; вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу; період прийому пропозицій; порядок розірвання.

Тому, щоб захиститися від невдалих покупок в Інтернет-магазині, заощадити гроші та нерви, потрібно звернути увагу на інформацію на сайті, включаючи назву та місцезнаходження  продавця.

Відповідно до статті 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов’язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Закон передбачає два випадки повернення товарів. Перший – коли певні дефекти спричиняють товар неналежної якості. Другий – повернення товару належної якості.

Наступною гарантією є повернення товару з порушенням умов договору щодо асортименту. Майже у всіх інтернет-магазинах є ряд товарів, але часто трапляється так, що покупець не отримує товар належним чином, тобто колір, розмір, тип та модель товару не відповідають запропонованому асортименту.

При цьому замовник може посилатися на положення ч. 1 ст. 672 Цивільного кодексу України, тобто він має право приймати та відмовляти у виплатах, а якщо вже сплатив – вимагає повернення сплаченої йому суми.

Гарантійні обов’язки також відіграють важливу роль у захисті прав споживачів у глобальній інформаційній мережі. За законом, технічне обслуговування та гарантійний ремонт проданих товарів повинні проводитись у встановленому для бізнесу порядку.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Проаналізувавши декілька нормативних актів, можна зазначити, що зараз Україна має певні механізми та гарантії, що дозволяють захистити споживачів. Однак, як показує практика, це не завжди можливо, оскільки відсутні належні правові норми щодо таких дій через порушення фізичними особами, що продають товари в Інтернеті. Сьогодні виникають труднощі із створенням прозорого механізму захисту споживачів, незважаючи на зусилля законодавця щодо вирішення питань, пов’язаних із купівлею та продажом товару на відстані. Проте навіть за належного правового регулювання, купівля/продаж через Інтернет є типом відносин, у яких підвищується ризик порушення прав споживачів.

Статтю підготовлено волонтеркою системи безоплатної правової допомоги Маргаритою Гриценко.

#ПравоваДопомога #ІваноФранківськийМЦзНБВПД #ВолонтерБПД