20.ХІ.1988.              

У Києві назрівають великі події. Вчора ми провели прекрасний вечір коломийки. Організатор – товариство «Рух». Приїхав Роман Іваничук (він у сестри в Коломиї), Іван Малкович, делегація товариства Лева зі Львова. Будинок культури прибрали рушниками майстрині. Зала була переповнена, всі балкони забиті, продавалися сувеніри. Цей захід провели за рахунок пожертвувань, які зібрали на святі Франка, яке ми провели наприкінці серпня. Тепер продавали керамічні сувеніри: дві пташки з написом «Українська коломийка».

І почалося. Вступне слово коротке, пісня, танці коломийського «Покуття», слово Турянської, спів і танець Чуперчука, прекрасні виступи Івана Малковича та Романа Іваничука, а ще – Юрія Андруховича, Арсенича, Шевчука, і ще, і ще. І коли вечір закінчувався, закричали із зали, аби Пушик виступив. І я теж вітав усіх і говорив про коломийку. Було то прекрасне дійство.

  х           х           х

І сказав Малкович на вечорі, що відбувся у Києві екологічний мітинг, на якому було 5 тисяч людей (нас теж запрошували, та не поїхав ніхто від нас) і на тому мітингу вирішено створити український народний фронт на підтримку перебудови. В Прибалтиці сидять Медведєв, Чебриков, безпартійного Паулса зробили Міністром культури Латвії (композитора), а в Києві збирається в середу комітет народного фронту сприяння перебудові. Це, мабуть, стало причиною тому, що в понеділок скликають позачерговий Пленум ЦК КП України. Невже допустять до створення фронту? Якщо завтра знімуть Щербицького, то народний фронт діятиме. Кажуть, що в Грузії теж виник народний фронт. А у Вірменії почався масовий виїзд вірменів за кордон. США вже не приймає, бо згідно закону можуть упустити в країну до 50 тисяч чоловік на рік. Карабах лишився в складі Азербайджану завдяки військам, але це напруги не зняло.

Еміграція, втеча...

Після вечора коломийки ми пішли на фольклорний театр, який створює Нестеренко.  Запросив багатьох кобзарів, а ще наші бандуристи приєдналися, деякі артисти з театру –  і ось дивилися і слухали ми думи, пісні, поезії. Сліпі Супрун і Приштопа, Нечепа з Чернігова й Барани зі Львова… І ще, і ще…

Наша Леся квіти носила і на вечорі коломийки, і на цьому вечорі.  Виступ фольклорного театру дивилися й слухали наші ідеологи: Новицький, Куравський і ще багато. Я до Новицького мовив:

- Оце вже справді почалася перебудова, якщо секретарі обкому на кобзарів ходять.

Файно було… Тільки перед тим, як іти на концерт, перед нашим будинком, де опорний пункт, чатував «привид» у чорному плащі (такі плащі гестапівці носили). Негласний нагляд поліції. Ми пішли на концерт, і він пішов. Гадали, що в мене збиралися організатори вечора, чи слідкували, до кого підуть Іваничук, Малкович. Одним словом, спостерігали за будинком. Здається, що й на сусідів покладено певні функції, бо якесь загадкове ставлення.

 21.ХІ.1988.              

Сьогодні Михайла. Говорили, що їде Михайло на білому коні, та цього року Дмитро приїхав, але сніг зник. Я два дні прибирав у кабінеті, впорядковував свої рукописи. Вчора, як засів за папірці о 9 год. ранку, то вийшов надвір аж о 9 год.30 хв. ввечері. Після того зо дві години ходив з Яремійчуком. Він був на конференції партійній. Хохли виступали російською мовою. Два виступи українською прозвучали, і серед них Посторонків. Іван виявився мудрішим за Федорчука, і це слово рідною мовою було йому за честь, і ще одним ударом по Федорчуку. З творчої інтелігенції не взяли в міські керівні органи нікого. За нами з Яремійчуком слідкують. Жуган на конференції сказав Яремійчукові: «Ми знаємо, що після засідання ініціативної групи про створення інституту екології ви з Пушиком пішли до бібліотеки».

  х              х          х

Розповідають, що після публікацій про Купати, енкаведисти розстріляли тисячі білорусів, 1 листопада люди зі свічками рушили з Мінська до того лісу, в якому кістяки розстріляних. І тоді власті Мінська мобілізували робітників (чи переодягли під робітників спецслужбовців), і кинули із залізними прутами на розгон свічкової демонстрації. Били. Виходить, що Купати і тепер під забороною.

                     х             х           х

Учора був другий виступ кобзарів (фольклорна вистава фольклорного театру). Вийшов якийсь чоловік під кінець і почав:

      - Добрий ранок!

Зала засміялася.

      - Ні, я не помилився. Це ранок нашого народу, який спав і тепер прокидається…

Так почав свій виступ цей чоловік.

  22.ХІ.1988.       

Нарешті вдалося добитися проведення наради з питань екології. Сьогодні зібрали приблизно 500 осіб з області. Запросили нас. Перед цим Жуган з обкому намагався вплинути на Яремійчука, щоб той виступив м’яко. Нарада, яку вів Бойчук, набирала отакої собі форми колиски. Почав заколисувати нас Соляник, тоді Манів, нарешті Хабер:

      - Буде! Зробимо!

      І тоді я не витримав, підійшов до мікрофона:

      - Не заколисуйте нас. Заколисували перед чорнобильським лихом, заколисують після чернівецького, і ви заколисуєте замість того, щоб пробудитися й вдарити на сполох. З Дністра п’ють воду 10 млн. людей. Йдеться не про мене. Я в свої сорок знаю, чим пахне поцілунок, але я хочу, щоб мої діти, внуки Посторонка, внуки Бойчука теж мали майбутнє, а його не буде при такому ставленні до природи. Землі лишилося 20 років. Це не моя думка. Це думка вчених. Та куди вже далі йти, коли будівельники в джерело, з якого живляться ставки в парку, спустили каналізацію, коли Хабер заколисує, що нові хімічні виробництва не шкідливі. Нема нешкідливих виробництв хімічних! Це казки! Хабер мав би сказати, як провалилася вулиця під землю, як загинули люди під час вибуху, як журналістів викликають до міськкому, аби не торкались питань забруднення навколишнього середовища, як викрали з редакції підшивку газет, бо в ній були співчуття родинам тих, кого отруїв смертоносний газ.

Про ТОС і Дністер.

Отак приблизно я говорив, але пристрасно і краще. Хабер почав викручуватися, Манів теж, Кучер (академік, але то пародія на академіка) почав і нашим, і вашим хвалу співати, але втрутився Климишин і нагадав Кучерові, як ще в 1974 році створили у Львові своєрідну комісію, але коли Климишин виступив проти меліорації, випрямляння річок, то його вигнали з комісії й політичний ярлик намагалися приклеїти.

       Виступав Орел з облздороввідділу, головний інженер ТОСу Беляєв. (Правда, я ще сказав про цей завод-бомбу і про захворювання в моєму селі).

       Виступив Посторонко. На диво виступив добре, підтримав мене й Климишина. А Блонському й Яремійчукові намагалися заткати пельку. Блонський узяв коротке слово, але виступав боязко. Тоді я на міґах почав показувати Яремійчукові, що він дурень (крутив коло голови), якщо не виступить, не візьме хоч три хвилини. Зрозуміло, що в три хвилини ніхто не вкладеться ніколи. І Яремійчук справді виступив, і говорив хвилин 10-15, і хоч міг виступити гостріше, але головне сказав. Навів убивчі цифри, які зібрав він і Адаменко.

       І було дуже багато запитань. Але найбільше вдарило всіх запитання Шлемка з театру:

      - Чому Посторонко ігнорує вимогою Леніна й виступав російською мовою?

     Спочатку Постронко сказав, що анонімне запитання й відповідати не буде, але Шлемко підвівся й сказав, що то його записка і він чекає відповіді.  Посторонко сказав, що він виступав мовою Леніна. І групка почала аплодувати, але більшість мовчала. Якась дама навіть викрикнула:

      - Ну й націоналіст!

      Посторонко почав писати в записничок.

23.ХІ.1988.      

Учора по радіо передали коляду «Ой радуйся, земле», в якій вперше прозвучало «син Божий народився». Після 1000- ліття християнства почалося відродження його. В Грушці відкрили церкву, закопали великий хрест, барвінком обвитий, і зійшлося багато людей (все село). Правили три священики, накидали 1500 карбованців «на Боже», були діти і навіть рядові члени партії. Ренесанс християнства на Русі?

 х          х        х

 Дуже рання зима. Вже третю ніч лежить сніг, а на завтра сильний мороз. Починається сувора зима, яка чимсь нагадує мені 1966-й рік у Підмосков’ї. Почалася ця зима занадто швидко.

 х          х           х

Прочитав інтерв’ю з Вороновим. Він спростовує, що Шелєпин і Семичастий організували переворот. Не вони ініціатори, щоб Брежнєв замінив Хрущова, а сам Брежнєв. Я гадаю, що Воронов правди не сказав. Змова плелася приблизно рік. Суслов – слуга Сталіна, слуга Хрущова і слуга Брежнєва. Йому  і довірили зачитати ухвалу. Прикро, що наші хохли такі, як Підгорний, Кириленко, Шелест самі собі викопали могилу й нам заодно. Щербицький діяв на користь Брежнєва.

     Вияснюється тепер, що Хрущова з’їли масони. П’ята колона висувала своїх. Жінка Брежнєва – родичка Мехліса, кажуть, Гришин, Громико, Соломенцев – всі оці загадкові люди в уряді робили все, щоб знищити Хрущова.

    - Його нацьковували на творчу інтелігенцію;

    - Його загітували розділити партійні комітети на сільські й промислові, обмежити селян з худобою й присадибами;

- Неврожай 1963 року й кукурудза, а ще приховування продуктів…

    Як хитро обплітали павутиною Микиту.

  х           х           х

     Репресовано й реабілітовано Хрущовим більше 20 000 000 людей. Знищено бандою Сталіна, Кагановича, Зінов’єва, Каменєва, Молотова і іже з ними – 2 000 000 дітей. На Україні в 1934 році – 193 члени і кандитати в члени Спілки письменників. До 1937 року знищено і репресовано більше ста. 40 000 генералів й офіцерів знищено. 47% шкіл, але в них всього 24% дітей. У Харкові, Ворошиловграді, Одесі, Чернігові, Сумах, Кривому Розі, Запоріжжі, Криму нема жодної української школи, нема дитячих садків, ясел.

    Русифіковано всі вузи, технікуми. Нарком освіти УРСР О.Шумський у 1927 році довів число шкіл з українською мовою навчання до 78%, а технікумів – до 39%. Він наполіг, щоб зняли Кагановича.

     У СРСР – 1 млн. сиріт. З них 321 000 дітей у дитячих будинках, що складає 22% союзного показника, коли населення України – 18% від союзного. Покинуті матерями 6,5 тис. По країні 25 дітей на 1000 помирає від раку.

   В будинках для перестарілих на Україні – 50 000 (старі і інваліди).Злочинність росте. Третина шлюбів розвалюється: 200 000 лишаються напівсиротами. …Прекрасна , співуча, милозвучна мова, яка вважається другою в світі після італійської, в устах шмаркатих національних поліглотів стала «провинциальным наречием».

      Пишуть про «утечку умов», а скільки з України повтікало через те, що невиносима атмосфера.

      Безликі українські театри. Всі однакові, у всіх репертуар один. На початку ХХ ст. шовініст-реакціонер, що називався ще й драматургом і театральним критиком, писав у своїй книзі «Хохлы и хохлушки»: «… когда читаешь произведения малорусских драматургов, то поражаешься отсутствием оригинальности даже в языке. Он необыкновенно беден и явно переведен с русского, так что добросовестные хохломаны должны допустить, что или сходство двух наречий – велико- и малорусского – так близко, что оба они не что иное, как один и то же язык, или, что малорусские драматурги думают по-русски и в уме переводят русскую мысль по-хохлацки. Это объясняет и появление множества сочиненных слов, единственно для того, чтобы речь была менее похожа на русскую. Мы, например, не понимаем, почему у г. Кропивницкого «поцелуй» називается «поцилуй, у г. Старицкого «поцилунок»?

       Отакі тепер думають Сєдворіни.

  х            х          х

   Харківський театр ляльок їхав на гастролі в Краків і для польських дітей підготував виставу польською мовою, а в Харкові, на українській землі, цей же театр грає виключно російською.

  Репресії в часи брежнєвсько-сусловської мафії були дуже й дуже значні. Удар по українській інтелігенції нанесено зловісно, дико, підступно, а якщо підрахувати всі втрати, то можна вжахнутися. Як тільки зняли Хрущова, то його не торкали, а вдарили по нас.

     1.Згоріла Академічна бібліотека.

 2. Знищено сотні й тисячі церков, каплиць, хрестів.

1. Вбито Івасюка, Іванишина, Тютюнника, Близнеця, Стуса, Марченка, Тихого в тюрмі.

І ніхто ніколи не підрахує скільки знищено свободолюбивців.

4. Посаджено в тюрми Калинця, його жінку Ірину, Т. Мельничука, Гука, Ребрика, Василя Рубана (6 років), Дзюбу, Гориня, Мороза (двічі), Заливаху, Базя, Сеник.

Багатьох заарештовано, як он Гелету, Косіва, Коровая і ще, і ще. Завербовані.

5. Дуже багатьох виключено із Спілок, вигнано з роботи, не друковано, замовчувано, вигнано з великих міст; багато спилися, багатьох побито, вбито, повішено, втоплено; виключено з партії Василя Голобородька, Качіра Григорія.

                  х         х           х

     Мене ввели до комісії по відзначенню 125-річчя від дня народження Ольги Кобилянської. Чернівецька тривога (облисіння дітей) довели до того, що забули про ювілей і комісія створена в пессій голос (27. ХІ. 88р. уже ювілей). Нічого не встигнеш зробити.

                 х             х            х

      Триває обговорення нових поправок до Конституці СРСР, проекту виборів. Для союзних республік – закабалення нові закони. А тим часом і шумить, і гуде в Прибалтиці й на Кавказі. Знекровлена Україна ще спить, але є вже багато молодих людей,які дістають відвагу і шукають, що робити. Я вірю, що скоро здригнеться моя земля від вибухів і сама почне рухатися.

                  х          х            х

     Привезли мені з Чернівців кілька номерів «Молодого буковинця» і саме той, де є облисіла, заплакана дитина, голова якої в смогу заводів і ще якихось будов, хмар, димів. Саме цей номер Качаловський, голова республіканської комісії, кидав в обличчя першому секретареві Чернівецького обкому. Отак, це перебудова!

   27.ХІ.1988.             

Поїздом заїхав до Києва. В дорозі записував народні пісні. Одразу ж подався на нараду кобзарів, яку вирішено назвати першим з’їздом кобзарів України. Прибуло 47 кобзарів і багато гостей, серед яких був і я. Погода «хляпова», сіро і сиро. Знімали нас на кіно. На вечір добрався до Ірпеня, одну ніч ночував у верхньому корпусі, а потім перебрався в нижній.

  28.ХІ.1988.                

Сонячно. Тарас Салига в Ірпені й багато моїх знайомих. Деякі вибиралися, щоб дати нам «життєвий простір». Я поїхав до Києва, побував у «Сяйві» (накупив книжок), в Білаша був. Зустрів там Павличка. Разом з ним рушили до Спілки, зустріли Братуня, що приїхав на пленум. Наслухався від Братуня й Павличка різних новин, а вони мене слухали. Завернули до кав’ярні. Перед цим я був у «Молоді», де подав рукопис нової збірки «Галич». Тут цікаві хлопці. Правда, Маруга скаржився, що євреї вигризають його з «Барвінка». В Спілці я забрав читати книжки наших «абітурієнтів» (кандитатів до Спілки), заскочив до Академії Наук, випросив деякі старі книжки й вернувся в Ірпінь. У Києві важко побувати всюди, де треба. Розкидано все.

29.ХІ.1988.             

Похолодніло. Падав сніг. Поїхали ми на пленум Спілки. Салига соромився їхати, але я його потягнув. З’явилися Іваничук, Перерва, Опанасюк, Керекеш, Чендей, Лубківський  (Добрянський раніше приїхав). Пленум був сильний. Нарешті ми добилися, що в Чигирині не буде АЕС і каналу Дунай-Дніпро не буде.

      Київ шумить. На екологічному мітингу створено ініціативну групу народного руху. В ЦК сполошилися й лишили тільки членів парткому в групі, але письменники зібралися вдруге. Гомонять про Грузію, яка вимагає від’єднання. Студенти тут голодують, відбуваються демонстрації, гомонять про Азербайджан, Вірменію і Карабах, про Прибалтику. Кажуть, що Щербицький попередив Горбачова про змову проти нього. Коли з’явилася в «Сов. Росии» стаття, то за нею стояли сили, які готували переворот. Тому й сидить Щербицький. Сидить і міністр охорони здоров’я Романенко. Жінка Щербицького і його жінка – сестри. Щербицький свою тещу поховав на Байковому цвинтарі в ряду почесних людей ще й з білого мармуру пам’ятник поставив. Хоч «ура» кричи! Але якщо він попередив Горбачова про змову проти нього, то дещо можна йому простити. Пленум Спілки був гострий і сильний.

     Увечері показали нам сильний фільм «Поріг». Шовкошитного  я захищав на приймальній і не помилився. Роман Сергієнко і він зробили фільм-звинувачення. Я не знав, що загинула вся зміна в Чорнобилі, коли стався вибух, що Славутич у зараженій зоні, що міліція ходила в распіраторах, а діти грали у футбол. Я плакав, коли дивився фільм. Плакав, що ми такі нещасні, обдурені, принижені, що ми миші, над якими експериментують.

  30.ХІ.1988.         

Ураган на Тернопільщині, буря в Києві й буремний пленум. Павличко, Драч, Жулинський, Мушкетик, Мовчан – будителі. Підлий Довнар почав молоти всупереч. Мені жаль було Новиченка, який перед нами каявся в своїх гріхах, і очі його блищали страшним блиском, а його, академіка Леоніда Новиченка, зганяли з трибуни оплесками й тупотінням ніг. Таке ж чекало Кравчука з ЦК. Тут і я не стримався і виступив:

    - Чи не скаже тов. Кравчук, де ті марсіяни, що на одну-дві вулиці в Чернівцях наслали дощ кислотний?

 Я вимагав комісії екологічної у верхів’я Дністра, він сказав, що скоро буде об’єктивний висновок комісії. Але висновку не буде. Один з членів комісії шепнув моєму товаришеві, що в Чернівцях не талій, але плутоній. Стався викид, чи вибух плутонію. Солдати дезактивацію проводили. Але й тепер миють місто. Брешуть! Брешуть! Брешуть!

      У Білорусії били мінчан за те, що пішли на Куропати вшанувати пам’ять убитих, розстріляних енкаведистами. Подібне щось було у Чернівцях, 20 000 вийшли на мітинг. Тоді між людей кинули групу провокаторів. Ці провокатори розбили пляшками вивіску на облвиконкомі й побили вікна. Мітинг кваліфікували, як безпорядки.

       У Білорусії, протестуючи, покінчила життя самогубством народна поетеса Євдокія Яніщиць. З протесту.

Архів