11.ХІ.1988.       

Читав у «Правде» про чернівецьку трагедію. Коментар Чазова, міністра охорони здоров’я СРСР. Каже, що лисіють світлоокі, русяві й біляві, слабенькі діти віком до 14 років. Звалюють на кислотні дощі, які з талієм. Талій випробовували для стрижки овець. Та чи так це? Діти стають збуджені, виникають галюцинації. А діти приходять зі школи й розказують, що двоє дітей облисіли в Надвірній. Є випадки і в Івано-Франківську. Вчора я телефонував на радіо, аби дали повідомлення й інтерв’ю із завідувачем облздороввідділом. Боднарчук пробував, але нічого з того не вийшло.

                 х           х             х

Разом з Дорошенком виступали перед продавцями. Для людей відкриття те, про що ми говоримо. Йде праця умів. Ніколи ще не працювала так розумово машина нашої держави.

                х           х             х

Дивно, але факт, що російські письменники, які групуються навколо «Нашого современника» шукають підтримки серед українців. Про це засвідчує київська зустріч. Коротич в «Огоньке» намагається показувати трагедію партійних функціонерів, а не трагедію народів, яку створювали функціонери. Судити треба не Сталіна, а сталінізм, троцькізм і всю злочинну зграю. Коротич нині майже глава п’ятої колони, яка діє і в «Литературной газете».

                х                х              х

Відіслав статтю в «Известия» про екологічну обстановку в нашому регіоні. Як безбожно брешуть міністри Чазов і Романенко в пресі, по радіо і телебаченню! Кажуть, що кислотні дощі викликали отруєння талієм у Чернівцях. А «Прикарпатська правда» пише, що хвороба спалахнула (117 дітей) тільки на одній вулиці у Чернівцях. То невже кислотний дощ падав лише на одну вулицю у Чернівцях? Ну й ідіоти! Я сьогодні говорив про це на зустрічі.

 12.ХІ.1988.        

 Газета «Вперед» надрукувала мого «Сталініста» і ще два вірші. Турелик злякалася друкувати, а Гордієнко дав.      

Сьогодні партійна конференція в Тисмениці. Уявляю собі, як делегати читають мого «Сталініста». Розказував Гордієнко, що погоджував мою добірку в райкомі з Миколою Іликом. Був там голова райвиконкому Петрів. І почав отой Петрів про мене і сяке, і таке. А Микола Ілик сказав:

      - То мій друг Пушик. 

               х         х             х

    Приїхав з Чернівців Стрихович. Привіз дочку до Желізняка (вона семикласниця), щоб не облисіла, як інші 120 дітей. Розказує, що комісії міняють одну за одною, щоб заплутати все. Зупинили філіал Київського заводу. Дітей  дозволяють вивозити. Почалося облисіння 6 серпня 1988 року. Особливо у видолинках. Талій фіксують до 53 см висоти, тому й діти швидше хворіють. Почали лисіти ті євреї, які виїхали до Ізраїлю. Їх тепер не пускають до жодної країни, поки не виясниться, яка хвороба, чому виникла. Найрізноманітніші вигадки. Приїхала з Москви головний терапевт Союзного Міністерства. Виступала по телебаченню:

• Що їсти? – питають.

     -   Вот мамалига из салом. Хорошо давать детям. Я ела. Меня угощали. Понравилось.

     Сміються з дурепи в Чернівцях, але сміх цей крізь сльози. Філіал Київського інституту твердосплавних металів. А вчені (Яремійчук) кажуть, що, очевидно, був витік отруйних газів. Військові винні у цьому. Та невже то в нашому Делятині зберігається бактеріологічна, ядерна зброя і отрута? Невже з літаків (форму носять авіаційну) мають розсівати на голови те, що в горі Довбушанці, що на території села Лугів. У Лойовій теж облисіли мати і дитина. Невже в зоні сталося щось страшне, і вітер поніс на Чернівці, або з Прутською водою потекло? Нервово-паралітичний газ чи рідина якась??? Тому й крутять, тому й брешуть, тому й… О, Господи! Що тільки не роблять з нами? Нервово-паралітичний газ і облисіння… Ні, це не кислотний дощ!

13.ХІ.1988.                  

Учора боліла голова, і я майже не писав, лишень читав. Був у Романа Яремійчука, доктора технічних наук. Ми з ним часто зустрічаємось, дискутуємо, і треба сказати, що після наших розмов іде Яремійчук таранити рутину. Ось і Григоренка, завдяки йому, погнали із секретаря парткому інституту нафти і газу. Вчора я набрав у нього книжок і прийшов додому. Настрій якийсь невиразний. Дуже велика зневіра у людей, а ще гнітить оте, що майже щотижня стається аварія. Хай би мене й убили, але я переконаний, що сталіністи, брежнєвці й увесь клан чинодралів використовують усе, аби скомпрометувати Горбачова. Вони навмисне організовують надзвичайні події. А проти українців продовжується геноцид: Чорнобиль, пароплав, отруєння Дністра, вибух у Калуші, аварія поїзда «Вуглик», чернівецька «хвороба», насаджування атомних реакторів, питання мови, звичаїв. Цікаво: доки триматимуть Щербицького?

                      х           х             х

Постійно студіюю «Біблію» і дивуюся з того, що наші предки не зуміли створити чогось подібного. Володимир Святославович, князь, який запровадив християнство, був великим егоїстом. Усю історію стер, усіх попередників своїх замкнув на замок забуття. А було б прекрасно, якби то ми мали історію свою священну, хоч би перелік династій. Яка велика історія лежить під каменем забуття!

16.ХІ.1988.              

Збиралися вчора в інституті нафти і газу. Обговорювали проект  створення інституту екології на базі філіалу науково-дослідного інституту лісів Карпат. Чи дасть щось, чи ні, але було нас з півсотні тих людей, які щось можуть добитися. Добре, що повернувся Адаменко з Молдавії, підключився ректор Тарасов, Кіндрачук, дуже добре виступив Яремійчук, я теж виступав. Будемо наступати. Навіть те, що в Загайполі закрили сірчаний рудник, для Коломийщини значить багато. Виявляється, що технократи одичіли повністю.

    Добився я, що 22 листопада буде обласна екологічна нарада.

Тут я уже пішов через чортів, щоб тільки розворушити сон обласних чинодралів і допомогти їм перебороти власний страх. Побачимо, як буде далі йти цей процес.

                          х          х         х

 Успішно завершилось випробування космічного корабля багаторазового використання «Буран» і ракети «Енергія». Перемога (для престижу) немала. Горбачов виступав у Орлі. Був там Лигачов (ображений і зловісний, як видко по ньому на параді й тут). Пішов Горбачов у наступ на націоналізм. У Прибалтиці тепер сидять Чебриков, Медведєв, кинули туди війська. Прибалтійські події, як і середньоазіатські, як і кавказькі, сколихнули світ. Це полум’я. І якщо вогонь хочуть загасити в одному місці, він спалахує в іншому.

Свята рідної мови, які проводяться тепер майже у кожній школі, не можуть не діяти на дітвору. Ми їздимо на ці свята, виступаємо.

                                    х            х         х

У неділю у Львові на вокзалі відбулася велика демонстрація. Тут зустрічали і давніх, і теперішніх так званих дисидентів. З’їхалися колишні в’язні. Люди вийшли з плакатами, лозунгами, квітами; кричали «ура!»,несли на руках потерпілих. Львів нині – найгарячіша точка на Україні. Те, що вчора було у Львові, нині буде у нас – це аксіома. Івано-Франківськ – це не Ужгород, не Луцьк, не Тернопіль, не Чернівці. Приховати від світу те, що робиться нині в нас, неможливо.

                   х          х          х

Дорошенко, Ярош і я виступали перед учителями шкіл області. Сильна була зустріч. Після того з автопідприємства приїхала машина, і я змушений був їхати до шоферів на таку ж саму зустріч. Втомили мене оці виступи, які виснажують душу, але треба. Йде боротьба за гідність нації, за її право, за виживання, за завтрашній день. Не можемо нині спати, коли реакція сподівається знов реставрувати сталінізм, брехню, вбивства, підступність, підлість.

 17.ХІ.1988.          

Провів заняття літературної студії. Область і місто переповнене плітками про мене: що я з молоденькими дівчатками мало не бурделі завів, що мене побили два в квартирі, що мене убили, що на мене наїхала машина, що… Кажуть, що йдуть плітки з «білого дому», тобто з обкому.

                            х             х           х

 «Літ. Україна» надрукувала сильну статтю Анатолія Крима «Тривожно нині в Чернівцях». Це єдина більш-менш об’єктивна і гостра стаття. Стрихович з телебачення приїхав сюди і каже, що в євреїв сильніший інстинкт самозбереження, тому й стаття така пристойна. А в Чернівцях фактично з’їли редактора «Молодого буковинця»  Загайського, який у суботу на першій сторінці надрукував фотографію облисілої дитини і вмонтував колаж із заводських труб, стоків і всякого чорта.

Приїхав Качаловський, голова комісії, член Політбюро, і начебто ту газету кинув у обличчя першому секретареві обкому. Дали секретареві обкому комсомолу догану, а редактора вигнали чи виганяють. Приїхав Романенко, міністр охорони здоров’я; з лакованими нігтями виступав перед телекамерою. Намагалися звинувачувати членкора Товстюка, який відає філіалом інституту твердих сплавів. Брат його у Канаді, і почали шукати вини його, що диверсія. КДБ тягало. Він сказав обстежити найближчу школу. Аналізи відправив до Києва – поклали під сукно. Відправив до інституту криміналістики в Москву. З Москви був Баранов. Сказав, що мафію чернівецьку не переможе і поїхав.

У Бричанах (райцентр молдавський) облисіли теж четверо дітей. 

 18.ХІ.1988.              

 «Літературна Україна» така цікава газета, що неможливо її не читати.

Говоримо про велич. Для мене справжня велич – це самовіддана праця і любов до Батьківщини. Патріотів є немало, а робітників – одиниці. Це слова П.Грабовського про Б.Грінченка, який став носієм духу Т.Г.Шевченка, але його в народу намагалися вкрасти, кинути в забуття. Борис Грінченко прожив стільки ж літ, як і Шевченко, – 47.  Іван Миколайчук зіграв Кобзаря в кіно і теж прожив 47 років. Я не знаю, чи ще в якомусь народі випалювались таланти так ,як у моєму. Україну намагалися зробити пустелею, але вона така багата, що це зробити неможливо.

  х          х              х

У Києві був великий екологічний мітинг. Запрошували і нас. Я не поїхав, бо фізично не можу всюди бувати, а братчики й сестрички не захотіли їхати. Розказують, що був плакат «Хіросіма,  Нагасакі, Чорнобиль…», але порадили зняти. Через тиждень поїду до Києва. Там багато назріло різних подій і заходів.

                   х              х               х

 Не знаю, скільки правди в розповіді Кирилюка Грицька, але вчора він мені розказував про Гука. Гук був учителем у Іваниківці (тепер Тисменицький район). Добився, що встановили, чи хотіли встановити погруддя Кобзаря. Зібрав гроші. 150-річчя Шевченка. Все начебто йшло добре. Хрущову дали Шевченківську премію, та проти нього Шелєпін уже снував змову. І стався переворот.

 І почалося «полювання на відьм». Якась учителька написала на Гука-вчителя донос, що той збирав гроші на пам’ятник Шевченкові, запрошував Кирилюка на зустріч і в автобусі вів з Кирилюком націоналістичні розмови. Каже Грицько, що Гукові мали дати 5 років, а дали 2,5. Він відсидів півтора й повернувся. Але вчителем вже працювати не міг, не дозволяли, і пішов на  приладобудівний завод («Геофізприлад»).

                 х             х               х

 Суспільство (верхівка) поділено на два табори. До чиновників зневага з боку всіх верств населення. Володарює умами народу творча інтелігенція. Ми чиновників називаємо бюрократами, а вони нас – демагогами. На виступі в облвиконкомі скажу: «Шановні бюрократи і демагоги! Треба рятувати землю».

Архів