купити смарт-квартиру

ПОРТРЕТ ПРОФЕСІЇ


Портрет професії. Кондитер
Щодня у стрiчцi соціальних мереж нам трапляються фото апетитних тортiв та кексів, вiд споглядання на...
Портрет професії. Тренер з НЛП (нейро-лінгвістичного програмування)
У нашому суспільстві багато говорять про те, що НЛП – це маніпуляції. Демонізуючи НЛП, люди...
Портрет професії. Інженер з якості
У рамках відзначення міжнародного тижня інженерії та технологій продовжуємо розповідати про інженерні професії. Чи задумувалися ви...
Портрет професії. Інженер-технолог
Традиційно у третій тиждень лютого відзначається міжнародний тиждень інженерії та технологій (Engineering and Technology week). Будь-яке...
Портрет професії. Провізор
Зазвичай хворих лікують лікарі. Але нерідко наше здоров'я залежить від аптекарів. До них хворі в...
Портрет професії. Гуморист
Хтось скаже, що гуморист - це не професія... це не серйозно і заробити цим на...
Портрет професії. Дієтолог
Кажуть, що їжа - найкращі ліки. Ми б погодились з цією думкою, якби не статистика...
Портрет професії. Стиліст секонд-хенду
За приблизними оцінками, світовий ринок збуту ношеного одягу становить 4 мільярди доларів США. Як засвідчує дослідження...
Портрет професії: тренерка з ефективних комунікацій та конфліктології
Конфліктів з кожним днем стає дедалі більше. Рівень свободи зростає, а люди такі різні -...
Портрет професії. PR-фахівець
Важливим моментом у сьогоденні є комунікація. У бізнес-середовищі нині працює низка фахівців, які її налагоджують...

БЛОГИ


ЩОДЕННИКИ СТЕПАНА ПУШИКА
З люб’язної згоди дружини Степана...
Перша декада грудня 1988: підтримка постраждалих від землетрусу у Вірменії
1.ХІІ.1988. Засідала наша приймальна. Після прийому нових кандидатів до Спілки з Опанасюком поїхали до «Веселки». Нас...
9.9.2019, 16:43 (ред.)
Юридичні консультації
вул. Івана Франка, 4 Івано-Франківськ 76000 тел.0342...
Місяць за три в ООС
До 04.06.2019 року законом не зазначалось жодних пільгових умов обрахування вислуги років особам, котрі беруть...
18.7.2019, 17:17

ОПИТУВАННЯ


1 вересня це:
Новий навчальний рік
Початок осені
Початок вересня

НАШІ ДРУЗІ


Курці і на весіллі, і на поминках горе

Блог на БРІЗ


ЩОДЕННИКИ СТЕПАНА ПУШИКА
З люб’язної згоди дружини Степана Григоровича – пані Ганни, його сина Тараса і доньки Лесі окремим блогом починаємо друкувати (вибірково) «Щоденники Степана Пушика», щоб дати змогу нашим краянам якомога краще відкрити для себе нашого земляка й патріота.
Постанова про статус естонської мови як державної повинна вплинути на свідомість українців
10.7.2019, 12:58 (ред.)

11.ІХ.1988.          

Будівництво Чигиринської АЕС відмінено. В Естонії ЦК прийняв постанову про те, що естонська мова –державна мова республіки. Це велика перемога, яка не може не вплинути на свідомість українців. Через шість днів я повинен бути в Кіровограді на святі рідної мови. Прямого рейсу літака нема, то я взяв на ЯК-40 до Черкас, а звідти чимось доберуся.

          Розказував Яремійчук, що розвертався машиною і виїхав на тротуар. І раптом почув сильний удар по капоту.

    - Що таке? - запитав по-українськи.

    - У-у-у, бандеры! – завила морда з планками. Я стрелял таких, как ты!

Професор Яремійчук розгубився, тоді раптово розвернувся й кинув йому:

    - Ну й вонючка ти!

Звіріють ще більше звірі з відомства ягоди, єжова, берії.


12.ІХ.1988.        

Благодать, коли всі розходяться з дому, а ти залишаєшся з Музою. Вона тебе любить тоді.

Був у лікарні в тещі. Пожовкла, та лікарі все ще не ставлять кінцевого діагнозу. Завтра повезуть в онкодиспансер на апарат. Лікарям подарував кілька своїх книжок.

Був у редакції, потім з Бабієм говорили про різне. Прочитав у “Правде” Волкогонова “Демон революції” про Лейбу Бронштейна (Троцького). Я не знав фактично нічого про його життя. Це він підготував план знищення України, яке втілив у життя Сталін; він один із авторів усесвітнього панування євреїв. Боротьба Сталіна з євреями привела і його до загибелі. Але спочатку він розправився з Троцьким. Вислав на кораблі “Ильич” в Мармурове море на маленький острів, звідти він переїжджав з країни в країну, аж поки не опинився Мексиці. Будинок був перетворений у фортецю з вишками й кулеметами, охороною. Коли Сталін дізнався, що він пише книжку “Сталін”, у якій пророчить падіння його, група лжеполіцаїв (загін Берії) увірвалася до броньованої фортеці Троцького і з автоматів просікла усі кімнати. Друга жінка Бронштейна і син заховалися в кутку. 1 серпня 1940 року прийшла телеграма, що Троцького вбито. На цей раз підіслали кінопромисловця. Він увійшов у довір'я до Троцького, приніс статтю, щоб той вичитав. І вдарив по голові прес-пап'є. Берія організував це вбивство.


13.ІХ.1988.     

Був у мене вдома професор з Канади Юхас Михайло Васильович (батько його з Іллінців). Познайомився я з ним у неділю, хоч бачилися ще у Львові на Франковому святі. А в неділю ми з ним довго балакали. Сьогодні він мав зустріч з викладачами й студентами педінституту. Ішов з працівницею музею, а я назустріч йому Шевченківською. Обіцяв же старому книжки, а другої нагоди не буде подарувати (поїду до матері) й запросив до хати. Можливо, що це комусь не сподобається з наших чиновників, але не міг же я тримати старого під хатою. В нас, коли хтось приїжджає з-за кордону, то так опікають його, як великого шпигуна, хоч той Юхас — прогресивний діяч. Пригостив канадійця.

                                   х                    х                        х

Тещу мою сьогодні обстежували в онкологічному диспансері. Діагноз страшний: рак підшлункової залози, метастази пішли в печінку. Жінка плаче.


14.ІХ.1988.       

Готуюся до поїздки в Кіровоград на свято мови. Розболілася голова, і я поїхав до села до матері. Трохи лежить, трохи ходить вона. Доведеться ще брати її до лікарні, але нехай вона прийме курс лікарськими травами, які назначив Шпук, лікар з Братишева чи Делеви. До нього вже двічі возили маму брат Богдан і сестра Олеся. Колись цього Шпука виключили з медінституту за лікування травами. Приписали йому знахарство. Михальчук, мій сусід, захищав його через “Молодь України”.

Мати хоче розмовляти. Розказує про минуле, про Глушкового діда й батька. Глушко лікував маму. Мати моя школярам їсти варила на першому поверсі й не раз давала їсти цим Глушкам. Телефонували з “Карпат”, аби я заповнив заявку на видання двотомника до свого 50-річчя. Багато писанини, але я зроблю це.

                                   х                      х                     х

    В “Литгазете” прочитав сильну статтю про Брежнєва. Бурлацький Федір при Хрущові й Брежнєві працював у ЦК КПРС. Публіцист з нього сильний. Для мене відкриття, що змову проти Хрущова очолив не Суслов, а Шелєпін, якого в Англії закидали помідорами. Він на своє місце влаштував комсомольця Семичастого, потім підмовив Суслова й Брежнєва проти Хрущова. Він готувався стати вождем, воскресити сталінські часи й сталінські методи “кручення голів”, але Бог є на світі, і це зробити йому не вдалося. Які то страшні люди: Шелєпін, Суслов, Брежнєв, Андропов, Грішин “и несть им числа”. Як погано закінчують підлі люди!

    Телефонував Скунць з Долини. Він там на виступах, які організовує Дорошенко. Їдемо обидва в Кіровоград на свято мови. Просить грошей позичити. Позичу, бо вартий своїм талантом.


16.ІХ.1988.          

 Разом з Богданом Бойком ходили провідати Павла Добрянського у лікарні. Подарував хлопцям і “Луни”, і зібрання “Страж-гора”. Телефонував Женченко, що саме оця книжка прози, мабуть, піде на Шевченківську. Борис Олійник кликав на якесь засідання, але я відмовився їхати: свято мови в Кіровограді важливіше.

                                   х                     х                     х

     З'явився Горбачов. Полетів до Красноярська, в Хакасію і Норильськ. Зустрічається з людьми, розмовляє. Такого цікавого лідера ще не було в нас, хіба що Хрущов любив отак їздити. Він хоче зрушити з місця й витягнути на тверду дорогу танк, що по башту погруз у болоті й грузне далі з поламаним мотором і нікудишнім екіпажем.

                                    х                     х                      х

Вчора з Вінниці прийшов лист від якогось БРУКу. Все робиться начебто від неформального об'єднання на захист мови. Та я чомусь думаю, що “неформальні об'єднання” культорологічного напрямку створюються навмисне, аби виявляти всіх тих, хто сюди тягнеться. Шовінізм – прокляття ХХ століття, а він в свою чергу породив крайній націоналізм.

                                  х                     х                      х

     У “Прикарпатській правді” поправка. Петрів з Тлумацького району опротестувала, що вона не писала листа про єпископа Василика та інших уніатів. Дивно робляться матеріали. Якщо в Росії йде перебудова, то в Україні скаженіють чорні сили реакції. Преса заповнена матеріалами в дусі найбільшого застою. Гадаю, що це вже агонія. Щербицький повинен піти з посади вже тепер, негайно.

     Був у мене Петро Скунць з чоловіком Олениної сестри. Я подарував їм книжки свої, і Петро поїхав поїздом до Києва. В неділю з Києва виїжджають автобусами. Я ж полечу до Черкас, а з Черкас доберуся до Кіровограда на свято мови.


 17.ІХ.1988.          

У педінституті переляк, бо якусь студентку-піаністку направили в Рогатинський район, а вона там не захотіла працювати й перевелася в Тисменицький, бо сама з Івано-Франківська. Написала до “Радянської України”, що на музпеді не того навчають, що школярам потрібно, і Шляхтич зацікавився тим листом. Були партійні збори, Шляхтич слухав виступи і взявся за статтю. Кононенко злякався, бо мріє повернутися до Києва на інститут іноземних мов, і почав мене просити, аби я вплинув на Шляхтича. Я не знав ситуації, а коли  усе вислухав, то й не посмів сказати: “Не пиши, Василю Панасовичу”.

                  х                                    х                       х

Вилетів літаком на Черкаси. Там переночував, оглянув місто і поїхав автобусом до Кіровограда на свято рідної мови.


 17.ІХ.1988.           

 До Кіровограда літак не летить, і ЯК-42 приніс мене до Черкас.

Вечір. Автобусів у колишній Єлисаветград нема. Я хотів сісти на поїзд Москва-Одеса, але квитків не було, та й не їде потяг через обласний центр, а тільки через область. Є поїзд о 1-ій ночі, але вирішив я ночувати. З якимсь узбеком Кочкорем Саїбовим,  шкільним вчителем російської з-під Самарканда влаштувалися в готелі “Україна” в сосновому гаю за Черкасами. В ресторані весілля. Співають українських пісень. Ми перекусили і пішли гуляти під сосни.

                            х                     х                     х

    Викладає російську цей узбек. Виходить, що й Україну зробили базою російської мови. Вранці з цим узбеком поснідали в центрі міста, і я поїхав на автовокзал, де взяв квиток на новокаховський автобус до Кіровограда. Про прибуття й відправлення автобусів повідомляли російською. Я підійшов до начальства і висварив їх, чому не виконують постанови ЦК КПУ, і тут же почали оголошувати рейси  українською. Спочатку путалися, але скоро виломився голос і мова, пішло! Виходить, що кожному сказати треба по слову й діло буде.

      Докотивсядо Сміли. Звідси письменника Смілянського, чиїми творами я зачитувався в дитинстві, –  корінь. Доїхав до Кіровограда. У  готелі  застав Степана Реп'яха, Михайла Івасюка з дочкою Оксаною,  Ростислава Братуня, болгар, А.Бортняка, Д.Кременя, В. Панченка, через деякий час  приїхали з Києва Павличко, Драч, Білоус, Бровченко, Погрібний, Скунць, Грабовський з Житомира, Демків, Осадчук. У готелях “Київ” і “Україна” поселилися науковці, а нас, літераторів, у готелі  “Добруджа” держать, щоб менше спілкувались.

   Отаке-то  Свято рідної мови! Святкувати можна тоді, коли здобудемо перемогу, а поки що йде боротьба за українське слово.  Ми, письменники, примусили суспільство задуматися, що далі так жити неможливо. “Кіровоградська правда” надрукувала цілий розворот матеріалів про рідну мову. Тут же є Павличків вірш  “Моголи”.


18.ІХ.1988.            

 Розбили нас на групи й повели  показувати заводи, аби якнайменше агітували ми за мову українську. Я розсердився й сказав про це перед камерою “Вістей” республіканських. Другого дня ставлення до мене було особливе. По телебаченню прозвучало, що нас намагаються приймати, як святкових гостей, а ми приїхали не святкувати, а боротися. Святкувати можна тільки тоді, коли здобуто перемогу, коли ми почуємо, що є конституційний акт, що українська мова має статус державної мови. Другого дня мене намагалися обминути, коли ми виступали в Красносіллі, але цього зробити їм не вдалося. Після “Ротера” - заводу повели нас на 10 хвилин до палацу культури, але я сказав Павличкові не годитися на таке.

    - Та нас чекають у облвиконкомі, - квапили.

    - Почекають! - сказав я, і Павличко (великий молодець!) пристав на це.

   Ми говорили про рідну мову і читали поезії, які самі хотіли. Молодь дуже гарно сприйняла наш виступ. Там продовжувалися співи, а ми пішли до облвиконкому, де вже сиділо обласне начальство і з Києва приїхали Марія Орлик (заступник голови Ради Міністрів), Хоменко (вона росла в Кутах, батько був першим секретарем райкому) - заступник міністра освіти, Олененко — міністр культури, Білаш — композитор. Я ближче познайомився з головою облвиконкому Володимиром Желібою, “ідеологічний центр” Світлана Шапикіна заслуговує окремої новели.

    Пообідали, поклали квіти й пішли на відкриття свята до філармонії. Промовляли там Орлик, Павличко й Драч. Був прекрасний концерт, й торгівля книжками була, десятки різних колективів, виставка дитячих виробів. Тут я відчув, як багато українського в Єлисаветграді — Кіровограді й на цих чорноземах.


19.ІХ.1988.             

Ранній ранок. Ми з Івасюком Михайлом живемо в 311-ому номері готелю “Добруджа”.  Старий пише роман про останні схлипи Галицько-Волинського князівства. Дмитро Дедько не дає спокою Михайлові.  Івасюк  добре знає румунську мову і літературу. Його обурює румунський шовінізм. Старий читав молдавську літературу молдавською мовою в Чернівецькому  університеті. Студенти-молдавани пішли до ректора і попросили, щоб ніхто інший, а  Івасюк читав. Заодно попросили, щоб українську викладав  українською. Коли Івасюк заходив до аудиторії, то молдавани хором співали “Червону руту” і “Я піду в далекі гори”.

                             х                       х                    х

       Дмитро Гнатюк – богатир із сентиментальною душею. Василь Михайлюк –  український композитор з Вашковець Кіцманського району. Він написав “Черемшину”, “Смерічки”, “Стежечку” і збудував хату за гонорари своїх  пісень,  Павло Дворський – гарний хлопець, Василь Зінкевич, Назар Яремчук служать українській пісні. Вона для них цариця. Левко Дудківський вдарився в рок. 12 пісень і жодної української. Посварився Дудківський з Яремчуком.

      4 березня 1949 року народився Володимир Івасюк. Батько в сільськогосподарському технікумі й школі вчителював. Мати теж в середній школі вчителькою. Брат жив у рідній хаті. В будинку вчителя жили, де левада Воробкевичів.


Коментарів ще не додавалось!

Залишити коментар

Ім'я: 




Архів


Вересень
2019
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30

РЕКЛАМА



Новини шоубізнесу від KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...
Афіша кінотеатра Сінема Сіті.

ФОТОНОВИНИ


Meridian Czernowitz святкує 10-річний ювілей з «брендами» сучасної української поезії

ВІДЕОНОВИНИ


На Снятинщині дороги ремонтують і вночі
<p>
	Відео надане Службою автомобільних доріг в Івано-Франківській області.</p>

РОЗСИЛКА НОВИН



все для підприємців, роботодавців та орендарців