купити смарт-квартиру

ПОРТРЕТ ПРОФЕСІЇ


Портрет професії. Кондитер
Щодня у стрiчцi соціальних мереж нам трапляються фото апетитних тортiв та кексів, вiд споглядання на...
Портрет професії. Тренер з НЛП (нейро-лінгвістичного програмування)
У нашому суспільстві багато говорять про те, що НЛП – це маніпуляції. Демонізуючи НЛП, люди...
Портрет професії. Інженер з якості
У рамках відзначення міжнародного тижня інженерії та технологій продовжуємо розповідати про інженерні професії. Чи задумувалися ви...
Портрет професії. Інженер-технолог
Традиційно у третій тиждень лютого відзначається міжнародний тиждень інженерії та технологій (Engineering and Technology week). Будь-яке...
Портрет професії. Провізор
Зазвичай хворих лікують лікарі. Але нерідко наше здоров'я залежить від аптекарів. До них хворі в...
Портрет професії. Гуморист
Хтось скаже, що гуморист - це не професія... це не серйозно і заробити цим на...
Портрет професії. Дієтолог
Кажуть, що їжа - найкращі ліки. Ми б погодились з цією думкою, якби не статистика...
Портрет професії. Стиліст секонд-хенду
За приблизними оцінками, світовий ринок збуту ношеного одягу становить 4 мільярди доларів США. Як засвідчує дослідження...
Портрет професії: тренерка з ефективних комунікацій та конфліктології
Конфліктів з кожним днем стає дедалі більше. Рівень свободи зростає, а люди такі різні -...
Портрет професії. PR-фахівець
Важливим моментом у сьогоденні є комунікація. У бізнес-середовищі нині працює низка фахівців, які її налагоджують...

БЛОГИ


Юридичні консультації
вул. Івана Франка, 4 Івано-Франківськ 76000 тел.0342...
Місяць за три в ООС
До 04.06.2019 року законом не зазначалось жодних пільгових умов обрахування вислуги років особам, котрі беруть...
18.7.2019, 17:17
ЩОДЕННИКИ СТЕПАНА ПУШИКА
З люб’язної згоди дружини Степана...
Вересень 1988: "Переживаємо період, коли чорні сили вже озвіріли"
20.ІХ.1988 Одні поїхали на батьківщину Яновського, другі ще кудись, а ми в Красносілля. До нас підсів...
18.7.2019, 10:11 (ред.)

ОПИТУВАННЯ


НАШІ ДРУЗІ


Хто правду говорить, ненавидять того

Блог на БРІЗ


ЩОДЕННИКИ СТЕПАНА ПУШИКА
З люб’язної згоди дружини Степана Григоровича – пані Ганни, його сина Тараса і доньки Лесі окремим блогом починаємо друкувати (вибірково) «Щоденники Степана Пушика», щоб дати змогу нашим краянам якомога краще відкрити для себе нашого земляка й патріота.
Є митці, в яких імпровізація сильніша, як реалізація задуманого твору
5.7.2019, 11:02 (ред.)

14.УІІІ.1988.

Учора цілий день збиралося на дощ, а вночі били сильні громи й блискало. Нічна серпнева гроза була коротка, тепла. Вранці бігав парком. Росте там посаджена мною вербичка з Чернечої гори, а прутики з Шевченкової верби мангишлацької я тримав у воді, а вчора висадив у грядку, бо вже показалися корінці. Дощ полив мої верби.
х х х
Багато читаю, а, точніше, перечитую всього Шевченка. Журнал «Всесвіт» надрукував уривки з книжки Грабовича, яку мені показувала Соломія Павличко. Бачу, що я міг написати глибше про міфологію в творчості Кобзаря. Можливо, що я відгукнуся великою рецензією на цей твір американського українця, але то мудрування схоласта. Чужий Грабовичу Тарас.
х х х
Є митці, в яких імпровізація сильніша, як реалізація задуманого твору.

х х х
Володимир Ульянов, можливо, що не став би вождем, якщо б цар не повісив його брата за замах на нього. Підготували першу революцію 1905 року – невдала; лютнева і третя – Жовтнева. А далі почалася громадянська війна. Дивно, але факт, що Сталін знищив тих воєначальників, які відзначалися в нищенні інших людей у громадянську. Хіба Тухачевський, Блюхер, Якір, Фрунзе не вбивали повсталих селян під проводом Антонова, українців? Можливо, що діє якийсь вищий закон: ти убив і тебе вбито. Але чому тоді такі вбивці, як Молотов і Каганович прожили таке довге життя? Неосвіченого Дем’янюка євреї знайшли і в США, судять, а чому нема суду над євреями, які винищили мільйони українців, бо в Губчека, ГПУ, НКВС, КДБ на 80-90 відсотків сиділи Генріхи Ягоди, батири Косіора, Кагановича. Чому не судять Кагановича?



15.УІІІ.1988

Сонячні, спекотні дні. Тарас перся у Ворохту, але я його не пустив. Леся побула трохи тут, їздили з мамою до Вікторова, а тепер знову захотіла пасти корову у Грушці. Діти повиростали в цьому селі, й воно їм миліше, як Вікторів. Правда, Тарас тепер уже до ніякого села не хоче їхати. Почався період повноліття. Горнеться до серйозної літератури, читає. Навіть батькову «Галицьку браму» в двох журналах прочитав.
По радіо вчора передали інтерв’ю зі мною про зйомки телефільму «Тарасовими шляхами» в Казахстані.
х х х
Здається, що за мною постійно ведеться спостереження. Не знаю, чи хочуть мене зробити ворогом народу, чи дивляться, з ким спілкуюся у зв’язку з поїздкою до Канади. Під опорним пунктом міліції, під нашими вікнами, на лавочці сидить то один в цивільному, то другий. То підходить до того в картатій сорочці, то відходить, а потім заходить у коридор сусіднього будинку. Провінція живе за своїми законами, і ця величезна кількість кадебістів і міліцейських, просто не має чим займатися. Топтуни, топтуни…
На Україні панує велика реакція. Прочитав у «Известиях» про львівського Пижика і про всю мафію. В суботньому номері є велика стаття про «Память», яка дуже активно мітингує у Ленінграді. Виступають в основному проти євреїв, але шовінізм, як правило, розчиняє одними, а місить іншими. В Ленінграді можуть собі дозволити, а на Україні розігнали раз-два і львів’ян, і киян. Та, на мою думку, це не вихід із становища, що склалося. Хочуть того, чи не хочуть такі, як Щербицький і Лигачов, але іти на поступки в національному питанні доведеться. Уже тільки терор може налякати людей, та й то не всіх.
Питає мене колишня викладачка педінституту Купріянівна:
- Ви – член партії?
- Член.
- А скажіть мені, як ваша партія могла допустити таке, щоб Сталін, Берія, Каганович знищили свого народу більше, ніж Гітлер, Мусоліні, Піночет разом узяті? Мій батько теж вірив у ідеали, був членом партії, та і його розстріляли. І я вирішила тікати все далі й далі на захід, і опинилася аж в Івано-Франківську.

Що я мав їй, Купріянівній, відповісти? Я не йшов у партію за вигодою. Я дихнув свіжим повітрям у добу Хрущова. Коли служив у армії, то ще не відчував, що змінився світ за три роки, що Брежнєв із клікою хочуть повернути культ. Я молодим поступив у партію, а в партії люди різні. Ті, що найбільше клянуться в ідейності і вірності, будують для себе величезні квартири (12 квартир) на Ватутіна, а 12 сімей викладачів живуть у гуртожитку поблизу й запитують: «А що нам, безквартирникам, робити? І з гуртожитку виженуть…»
Світе мій, куди ти заїхав? Який ти підлий і фальшивий! Тонеш у бруді й гинеш гниючи…
На паркані, за яким виріс будинок для обласних чиновників, хтось написав крейдою «Геть буржуїв!» Цей напис поспішно витерли.


17.УІІІ.1988.

Приїжджав Михайло Івасюк з дочкою Оксаною і зятем. Задумав Івасюк роман про Дядька Дмитра, тобто про загибель Галицько-Волинського князівства, і попросив мене показати Галич. Я, звичайно, погодився. Спочатку поїхали на Криліс. Я провів екскурсію і по території дитинця, і по музею; поїхали до Княжої криниці, де і пообідали. Потім поїхали на розкопки церкви, фундаменти якої вже засипали землею. Я пішов до Ігоря Коваля і взяв у нього рукопис Йосипа Пеленського (Й. Гр. Пеленський «Галич і його будівництво в давній добі ХІІ – ХІУ ст.». жаль, що я раніше не прочитав цю рукописну працю. Тепер перечитую.
Але щойно потелефонувала сестра Олеся, що погіршився стан здоров’я матері. Треба буде знову бігати по лікарнях і просити, щоб взяли до лікарні. Тепер і теща, і мати хворіють, і все на нашій голові.



18.УІІІ.1988

Засів за працю Й.Гр. Пеленського «Галич і його будівництво в древній добі (ХІІ-ХІУ ст.)», Львів 1952.
Дуже амбітний і самовпевнений Пеленський, але роздуми його цікаві.
Сполудня поїхав до села до матері. Їй стало краще, п’є козяче молоко. Жінка ходить в лікарню до своєї мами. Підозрюють рак. Вона дуже схудла.
Добрянський з радіокомітетчиками та бандуристками їздив на полонину, кликав і мене, але я відмовився їхати. Нема радості, коли хворі обидві мами.
х х х

Розказують про те, як розганяли учасників мітингу у Львові. Хапали за волосся, викручували руки й кидали в машини. Хто пробував фотографувати, в того виривали з рук фотоапарати й розбивали об землю. Цей погром сильно зневірив людей у перебудову. Виходить, що Україна може існувати лише на правах губернії-провінції, й тільки провінційний рівень життя, мислення допустимі. Дуже плюють на першого секретаря Якова Погребняка, який недавно прийшов на місце Добрика.


  20.УІІІ.1988.           

Болить серце. Теща в лікарні. Ми з Тарасом удома, а жінка поїхала до Лесі у Грушку, щоб накопати там картоплі. Приходив учора Богдан Шиптур, приносив нову пісню на мої слова. Я дещо поправляв і підколював його, що Грицак пише кращі пісні…                                 

                                  ЗАЧАХ ДУБОК

    На святкування сторічного ювілею письменника Василя Стефаника з'їхалися до Русова гості з усіх світів. Був травень погідний, і земля святкувала радісно. І вирішили в Русові на згадку про це велике свято посадити Стефаникову діброву. Хай кожен почесний гість візьме дубок-саджанець і на ньому буде напис, чий він. Так з'явився дубок Олеся Гончара, дубок Дмитра Павличка, дубок Ірини Вільде... Посадив свого дубка і великий душитель української культури, тоді секретар з питань ідеології, Валентин Мільман, що сховався за нове прізвище – Маланчук. Підлизи підібрали для нього найкращий і найбільший дубок, щоб гінко ріс. І ось від 1971 року минуло 17 років. Гінко пішли вгору рости дубки Гончара, Павличка, Вільде. Лиш не хоче рости дубок Валентина Маланчука – зачах, пішов кущем, верх усох і сам хоче всихати. Ось і проявилася наяву мудрість народна, що посаджене лихим чоловіком дерево і рости не хоче, і родити добре не буде...                                                  х                        х                            х

    Вірмени приїжджають і розказують, що коли були страйки в них і сталася сутичка в аеропорту з військовими, майор-офіцер, вірменин, що воював у Афганістані, знімав на камеру все, що там робилося. І тоді один солдат випустив у нього автоматну чергу. Так військовий військового убив — росіянин вірменина. І таке твориться в наші дні на нашій грішній землі. Львів'яни мовлять, що з Вірменії перекинули “сили швидкого реагування” до Львова, коли там готувався новий мітинг. Тепер мені стає зрозумілою реакція на львівські події. Боялися, що від цієї іскри розгориться всеукраїнська пожежа. Карабах запалив Вірменію, і Львів міг зробити подібне, а це вже налякало. Тому й погасили це полум'я, але грані багато і будь-коли може виникнути новий вогонь.


Коментарів ще не додавалось!

Залишити коментар

Ім'я: 




Архів


Липень
2019
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31

РЕКЛАМА



Новини шоубізнесу від KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...
Афіша кінотеатра Сінема Сіті.

ФОТОНОВИНИ


На Прикарпатті відкрили перший автомобільний центр преміум класу

ВІДЕОНОВИНИ


На Снятинщині дороги ремонтують і вночі
<p>
	Відео надане Службою автомобільних доріг в Івано-Франківській області.</p>

РОЗСИЛКА НОВИН



все для підприємців, роботодавців та орендарців