2 серпня 2018 р.

День подібний до учорашнього: сонце бреде в імлі. Спав мало. Ліками прагну допомогти своєму організмові, але ефект малий. Утік на балкон, у тишу під дубом. Надзвичайно буйна зелень, якої не бачили ми десятки літ. Не бачили й таких великих дорідних чорниць. Був добрий урожай ягід, вродили яблука й груші, вишні, черешні, кущові ягоди, полуниці.

І тільки через війну настрою нема. Сумно.
* * *
Дмитро Юсип сидить у своїх Лужках. Телефонує про щоденні дощі й повені, про нічні грози з сильними блискавками й громами, що Стрия видно. Бойки журяться, що негода згноїть трави, і не буде чим зимувати худобу.
* * *
Мабуть, Надію Савченко, що зі зброєю і з своїми однодумцями планувала захопити парламент, розправитися з деким, будуть судити. Луценко в телеефірі робить серйозні заяви і про соратника Савченко.
* * *
Горить Америка. Величезна лісова пожежа, що охопила і населені пункти (міста). Кинули великі сили пожежників, але кінця-краю не видно.

3 серпня 2018 р.

Майже безсонна ніч. Щось гаряче, коли встаєш, біжить від голови до спини, щось не дає дихати, рухатися. Вичитую поезії давніх літ.
Надійшло свіже число «Літературної України», в якому все ті ж малоцікаві автори і славолюби.
Мої хвороби відбили мене від газет і часописів.
У «Літературній Україні» блиснув статтею про Світлану Короненко Тарас Салига – мій односельчанин.

4 серпня 2018 р.

Ніч важка й майже безсонна. То редагував поезії, то засинав на короткий час. Дочка готується відпочивати з сім’єю в Албанії. До Албанії дорога неблизька, але там дешевий відпочинок. Мені не хочеться, аби вони їхали автом аж туди, коли Одеса, Румунія, Болгарія поряд.
Світланина онука у 17 років так досконало знає німецьку мову, що через Інтернет заробляє по 500 євро, і викладачка говорить, що їй нічого робити в нашому університеті. Це вже зовсім інакше покоління українців, яке ніколи не піде в рабство до Москви.
* * *
З Києва телефонував Богдан Горинь. У вересні спробуємо висунути його книгу про Святослава Гординського на Шевченківську премію. Я вже про це радився з Хоробом і Голодом. У «Літературній Україні» рецензію на Богданове видання опублікував Базилевський. Я прочитав. Добре написав.

5 серпня 2018 р.

Після сніданку знову засів за свої писання на балконі.
Завтра Леся зі своїми вирушають до Албанії на відпочинок. Дружина ходила до церкви помолитися за щасливу дорогу й повернення додому.
* * *
Господи! Який немудрий мій племінник Павло, що послухав дружину і з дітьми поїхав на заробітки до Португалії. Там тепер дмуть суховії з Сахари, температура повітря сягнула +50 градусів, не набагато нижча в Іспанії, палає Греція, Сполучені Штати. Європа взагалі цього року перегрілася; наші синоптики попереджають про пожежонебезпечну обстановку в багатьох областях українських.
Сьогодні чи не найкраще місце для відпочинку – Карпати.

6 серпня 2018 р.

Залишається згадати, як американці скинули атомну бомбу на японське місто Гіросіму. А нині сонце бреде в хмарах, і я немовби розбомблений увесь після майже безсонної ночі.
* * *
Дружина їздила на город копати картоплю. Я по телефону розмовляв з сином – хочу виїхати з ним за місто, побути в лісі.
Телефонував Яремійчук Роман зі Львова; каже, що там була короткочасна гроза.
А я весь день просидів за комп’ютером.

7 серпня 2018 р.

Спекотно. Ніч майже безсонна. Комп’ютер виснажує. Мене заболіло ліве око. Ноги попухли. На вулиці майже не буваю.
* * *
Праця над двотомником легенд і переказів.
* * *
Леся телефонувала, що мешкають у готелі, що море через дорогу. Внук Святослав з друзями летить до Єгипту. А я думаю собі, які нерозумні українці. Інші народи приманюють туристів, аби везли до них валюту, а наші радо розвозять зароблене по цілому світу.