07 січня 2018 року прийнято Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі – Закон). У цьому Законі введено такий спосіб захисту від домашнього насильства як обмежувальний припис.

            Вищевказаний Закон визначає порядок захисту потерпілих від домашнього насильства.

            На сьогоднішній день досить значна кількість дітей та жінок потерпають від домашнього насильства. На жаль, більшість з них не звертаються за захистом свої прав, оскільки не знають про шляхи вирішення цієї проблеми, бояться ще більше розлютити свого кривдника, намагаються вірити в те, що все наладиться.

            До 07 січня 2018 р. в Україні не було жодного законодавчого акту, який зміг би захистити права постраждалих осіб, вберегти їх від фізичних та психологічних травм, завданих систематичним знущанням.

Відповідно до Закону домашнє насильство проявляється у наступних формах:

1.     фізичне насильство (включає в себе ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості тощо);

2.     сексуальне насильство (полягає в примушенні особи до статевого акту, в тому числі з третьою особою);

3.     психологічне насильство (включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування та ін., якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку інших осіб, спричинили емоційну невпевненість);

4.     економічне насильство (полягає в умисному позбавленні житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися тощо).

            Наявність вищевказаних форм домашнього насильства (або хоча б однієї з них) дає право постраждалій особі звернутися за захистом до відповідних органів.

На кого поширюється дія Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»?

            Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб:

1) подружжя;

2) колишнє подружжя;

3) наречені;

4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя);

5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти;

6) особи, які мають спільну дитину (дітей);

7) батьки (мати, батько) і дитина (діти);

8) дід (баба) та онук (онука);

9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка);

10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка);

11) рідні брати і сестри;

12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука);

13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими;

14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням;

15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім’ї патронатного вихователя.

            Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, за умови спільного проживання, а також на суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Хто визнається кривдником?

            Кривдником визнається особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

            Відповідно до Закону кривдником може бути і дитина, тобто особа, яка не досягла 18 років.

Як захистити себе та дитину від чоловіка?

            Для того, щоб захистити себе, дитину та близьких людей необхідно звернутися до одного з органів, який здійснює заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

            До таких органів відносяться:

1) уповноважені підрозділи органів Національної поліції України;

2) суди;

3) прокуратура.

            До загальних служб підтримки постраждалих осіб належать заклади, які, у тому числі, надають допомогу постраждалим особам:

1) центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

2) притулки для дітей;

3) центри соціально-психологічної реабілітації дітей;

4) соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);

5) центри соціально-психологічної допомоги;

6) територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);

7) інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.

            Аби обмежити спілкування кривдника з постраждалою особою, слід отримати заборонний чи обмежувальний припис стосовно кривдника.

Що таке заборонний та обмежувальний припис та яким чином він захистить Вас від кривдника?

            Відповідно до Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать, в тому числі, терміновий заборонний припис та обмежувальний припис стосовно кривдника.

            Терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься відповідними підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи.

            Такий припис виноситься за заявою постраждалої сторони, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України.

            Терміновий заборонний припис може містити такі заходи:

1) зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;

2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;

3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

            Під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.

            Працівники уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України можуть у встановленому законом порядку застосовувати поліцейські заходи примусу для виселення з житлового приміщення кривдника, якщо терміновий заборонний припис передбачає зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, а кривдник відмовляється добровільно його залишити.

            Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб.

            Обмежувальний припис стосовно кривдника можна отримати за рішенням суду.

Як отримати обмежувальний припис стосовно кривдника?

Із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника до суду можуть звернутися:

1) постраждала особа або її представник;

2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини – батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування;

3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи – опікун, орган опіки та піклування.

            Відповідно до ЦПК України, справи про видачу обмежувального припису стосовно кривдника розглядаються в порядку окремого провадження.

            Заява про видачу обмежувального припису стосовно кривдника подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства.

Вимоги до заяви про видачу обмежувального припису

            Відповідно до ч.1 ст. 350-4   ЦПК України, у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) заявника та заінтересованої особи, їх місце проживання чи перебування, поштовий індекс, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти, у разі якщо заява подається особою, зазначеною у пунктах 3 і 4 частини першої статті 350-2 цього Кодексу, – процесуальне становище особи, яка подає заяву, із зазначенням її імені (прізвища, імені та по батькові), місця проживання чи перебування, поштового індексу, відомих номерів засобів зв’язку та адреси електронної пошти, а також ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) дитини або недієздатної особи, в інтересах якої подається заява, місце її проживання чи перебування, поштовий індекс, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти, якщо такі відомі;

3) обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

            ЦПК України не зазначає, які саме обставини можуть свідчити про необхідність видачі судом обмежувального припису, та які докази, можуть їх підтвердити.

            Припускаю, що це можуть бути пояснення свідків, витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, висновок експерта про завдання побоїв постраждалій особі тощо.

            Відповідно до п.12–1  ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви про видачу обмежувального припису судовий збір не справляється.

Порядок розгляду заяви про видачу обмежувального припису

            Справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.

            Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.

            Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов’язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

            Обмежувальний припис не може містити заходів, що обмежують право проживання чи перебування кривдника у місці свого постійного проживання (перебування), якщо кривдником є особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку на день видачі такого припису.

            Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

            Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект «Я МАЮ ПРАВО!», що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів. Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави. Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця. Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту «Я МАЮ ПРАВО!», є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

            За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх «ДІПРОМІСТО») тел. (096) 138-82-89.