Досвід городенківців, яким не байдужа доля своїх майнових паїв, мали би запозичити і в інших населених пунктах, де ще досі панує невизначеність

4 Лютого 2013 p.

Більшість ферм села Ясенева Пільного Городенківського району зяють пусткою: давно вже нема тут худоби, повністю знищено обладнання, що забезпечувало автоматизований технологічний процес. Лише в одному приміщенні залишки тюкованого сіна нагадують про колишнє тваринницьке життя. Серед отієї майже повоєнної картини аж незвично виглядають дві споруди. Саме в цих двох відремонтованих стайнях нині вирощують індиків.

Індича ідилія

Технолог господарства Анастасія Колодницька проводить екскурсію. Вражаюче видовище при спогляданні великого приміщення, аж білого від великих пишних птахів, що мирно стоять собі біля годівниць. Усе тут автоматизоване: подача вітамінізованих кормів, води, зважування, облік. Майже готовий до роботи забійний цех, що поруч із фермами. Передбачається, що сюди привозитимуть птицю із дочірніх підприємств. Налагоджена реалізація. «Дійдуть, — каже господиня, — руки й до інших приміщень, хоч не все так просто, бо доводиться починати з нуля. Територія ще торік була занедбаною, хащі — рівні зі стайнями. Деякі й обвалилися, на дахах росли кущі, дерева.

Ремонтувати, встановлювати решітки, вентиляційні клапани. З калабані брали воду для будівельних робіт. Тепер маємо свій колодязь. Обгородилися. Молодняк вирощуємо з яйця. Півроку треба до повної зрілості. Власники створили належні умови не лише для вирощування птиці, але й для працівників. Ще воюємо за пасовище , бо ось сад плануємо закласти, щоб на сусідський, СВК «Ясени», робітники не заглядали. Хоч за документами купівлі-продажу він мав відійти новоствореному підприємству. Був свого часу розпайований, та сільська рада порахувала вивести його поза баланс колгоспного майна й залишити в запасі сільської ради, віддавши відтак в оренду».

Ланцюг перепродажу

Анастасія Колодницька працювала тут колись дояркою, пригадує, як конвеєром подавали корми, так само гній забирали. Були доїльні апарати. «А тепер навіть решітки, де стояла худоба, зникли, — бідкається. — Й бетонні плити повитягали із землі. За розпайоване майно селяни не отримували орендної плати. Воно було в цікавому статусі — «на збереженні». Фактично впродовж усього часу від реформування потужного колгоспу ним користувалися Василь Келець і Степан Олексюк, які створили на його базі два агроформування, ведуть господарську діяльність. Ферми ж пережили кількох «інвесторів», які правдами й неправдами вивезли ледь не все, що можна зрушити з місця.

Огорожу розібрали, недіюче обладнання. Попри охорону території. Принаймні, правоохоронці часто приїжджали розбиратися в конфліктах. Звичайно, що місцевий люд намагався й собі урвати бодай щось із ласого шматка. Власники майнових паїв давно хотіли провести інвентаризацію колишнього колгоспного майна, та їх не допускали до нього. Аж згодом ми самі знайшли людей, які викупили цілісний тваринницький комплекс, виплатили повну вартість сертифікатів, отоваривши їх, і запровадили нове виробництво. Ми з чоловіком тут ночували, щоб уже нічого не розкрадали. За угодою з СВК «Ясени» у власність до новоствореної фірми мали перейти не лише всі ферми, але й рухома техніка, водонапірна вежа, понад сто вуликів, а також ставки. Та доступу до води нема, до електрики, газу — також, хоч мережа проходить територією комплексу. Дійшло до того, що районне електричне господарство забагло повитягати стовпи: мовляв, то їхня власність, на балансі. Але ж електричні стовпи були виписані на майнові сертифікати, як і пасіка, яка нині зосталася без жодного вулика. Вже стояли напоготові фури, щоб викорчувати плити перекриття з ферм. Наповнені металобрухтом машини Василь Келець от-от мав також вивезти. Та не встиг».

Робота для правоохоронців?

Має свою думку з порушеної теми й керівник СВК «Ясени» Василь Келець:
— Сільськогосподарський кооператив, який я очолив після відомої земельної реформи 1999 року, став правонаступником агрофірми імені Василя Книгиницького. Вона мала в обробітку 2850 гектарів землі, понад дві тисячі голів ВРХ, за двісті одиниць рухомої техніки. Лише зернозбиральних комбайнів було п’ять. До СВК «Покуття», яке очолив Петро Пічка, відійшло все майно АФ, що було в Рашкові та Городенці. Нині там хазяйнує філія «Перспектив» об’єднання «Миронівський хлібопродукт», а в колишніх чотирнадцяти курятниках на околиці райцентру — птахофабрика «Авангард». СВК «Ясени» згодом поділився на СВК «Україна» з керівником Степаном Олексюком.

Він отримав частину паїв на родинні сертифікати (сто відсотків майна на них). До правонаступника агрофірми, СВК «Ясени», відійшли ясенево-пільнівські сади, споруди, техніка, а також усі кредитні зобов’язання колишньої агрофірми. Ми відпрацювали їх на вісімсот тисяч гривень. На ці борги було заставлено торговий комплекс у центрі села (скупивши в людей майнові сертифікати, його власником став підприємець Микола Візінський), а також частину худоби, сільгосптехніки. З часом майно на цю суму в борговій заставі змінювалося, дещо віддавали людям. Якщо знаходився купець, але не гасив кошти, відбувалася перезастава майна (столярного цеху, ферми №5). З 2001 по 2008 роки селяни частково виходили зі своїми паями, отримавши майно в натурі: ВРХ, будівлі, автомобілі, іншу техніку. Через рік господарство зазнало рейдерської атаки.

Ці люди мали «високу» підтримку. Безчинства, які вони чинили, годі було спинити. Займалися розподілом майна, яке різали й вивозили на свій розсуд, скажімо, уклали угоду й вивезли сімсот тонн металу за ціною 1,80 гривні за кілограм (діючу техніку здавали на металобрухт), шістсот залізобетонних плит ціною п’ятсот гривень кожна. Отак, під «чесне слово» взявши майнові сертифікати в селян, використали їх для отримання майна, проте розрахунок за них не проведено, а я мусів згодом розплачуватися своїми коштами, адже свого часу брав відповідальність за збереження майна. Є частина накладної, що свідчить про вивезення 850 чавунних решіток із території току, за які ніхто із рейдерів не заплатив ні СВК «Ясени», ні власникам майнових сертифікатів.

У селі добре знають, хто в цій справі був задіяний. Вивезення майна відбувалося під прикриттям найманих чернівецьких братків кримінальної зовнішності. Маю зафіксовано на знімках, як крали, номери машин. Ті ж підприємці, що вирішили вирощувати індики, перекупили в «рейдерів» сертифікати на майно. На їх прохання я виділив приміщення №5 тваринницької ферми, що перебувало в борговій заставі, для того, щоб новостворене підприємство мало цілісний майновий комплекс. Територію поділено, єдине, щоб мені не заважали провадити виробничу діяльність, а не блокували своїми огорожами. Я не претендую й на їхній метр. Як підприємці стали власниками тваринницької ферми, мене не цікавить.

Я не маю до цього жодного інтересу. Майно на вісімдесят відсотків вони отримали, на що є документи: трактори, сівалки, які вивезли на металобрухт. Щодо пасіки, то я її зберігав, хоч вона не давала доходу, бо виконувала роль необхідного біологічного процесу в садівництві. Якщо є така можливість, і правоохоронні органи зацікавлені у встановленні істини, то я можу показати, хто погромив вулики в одну ніч, і де вони перебувають у селі. Щодо саду, то він є власністю СВК, через згадувану перезаставу приміщення №5. Згідно з постановою Кабміну від 2001 року лісосмуги, дороги, заклади соціальної сфери, багаторічні насадження не підлягають паюванню, а залишаються за правонаступником колективної селянської спілки, тобто за «Ясенами».

Там, де поділили між людьми сади, вони занедбані, й із цих сіл приїжджають до нас за яблуками. Власники «Укріндика» до майна, яке перебуває на збереженні в «Ясенах», відношення не мають. Всі селяни, хто мав право на майно, його отримали. Займалася всім цим прокуратура. Щодо електроопор, то вони дійсно належать РЕМу, і наше підприємство в них купує електроенергію. В мене є фото, хто вивозив плити, я сам жодної не вивіз, хоч і мав фактично можливість це робити впродовж десяти років. Нині всім хочеться встановити істину, то за бажання правоохоронці матимуть роботи! Чомусь так у нас заведено, що заїжджим, які обіцяють золоті гори, вірять, а своїм господарям — ні: заздрять тим, хто щось досягає. Після розвалу колгоспно-радгоспної системи досі не прийшло розуміння того, що продав селянин свій сертифікат і не має вже прав на означене в ньому майно. Що крадуть чиюсь приватну власність, а не колгоспну, як було колись.

До прикладу, я закупив корми для худоби, але господарство велике, не можу все контролювати. Самі ж працівники ферми його розібрали, а худоба — голодна. Не раз було, що й без води стояла. Охляла, якби не віддав на майнові сертифікати, то втрат було б чимало. А я ж узяв відповідальність за збереження майна, питали з мене як керівника. А коли я виказував людям у вічі, то не всім це було до вподоби.

Війна закінчилася: треба йти паралельними дорогами

Сільський голова Іван Струтинський каже, що не може втручатися в розподіл майна колишньої агрофірми: «Ми не вправі розпоряджатися сертифікатами. Сесія сільської ради проголосувала за те, щоб підприємцям, які зайнялися вирощуванням індиків, дати дозвіл на відведення землі під тваринницькими приміщеннями, на які мають право власності: від оренди будуть надходження до бюджету. Підприємство зареєстроване не десь у столиці чи обласному центрі, а в селі, тож і податки тут зостануться. Створюються робочі місця. Василь Келець також виготовив документи на свої приміщення, землю під ними, а також на площі, що під садом. Нам головне, що обидва підприємства ведуть виробничу діяльність, й тільки за те, щоб створювалися нові.

— Влада різними шляхами намагається стабілізувати ситуацію навколо майнового комплексу в Ясеневі Пільному, — прокоментував ситуацію начальник управління агропромислового розвитку райдержадміністрації Василь Савіцький. — Не кидати кістку розбрату, а дати спокійно працювати обом господарствам, адже вони потрібні району. Сприяли ВО «Укріндик», щоб викупили весь майновий комплекс і вели виробничу діяльність, бо вклали значні кошти у виробництво. Інша річ, що діяльність підприємців має бути в межах правового поля, із обов’язковими для таких виробництв вимогами: скотомогильником (а не так, як буває на інших пташниках, коли відходи розкидають повсюдно, забруднюють Деренівку), узгодження з екологічними службами тощо. Щодо садів, то правда на боці СВК «Ясени», було чимало комісій, розслідувань. Завидки людей збирають, але ніхто не рахує, що Василь Келець укладає в насадження величезні кошти, тому й плодоносять. А хто боронить доглядати людям своє майно, кілька рядів із деревами. Хай скооперуються в інших селах і матимуть сади. Бо ось, до прикладу, в Передіванні 120 гектарів безгосподарного саду, як результат — колись сортові яблуні перетворилися на дички в хащах.

Щодо Анастасії Колодницької, то її заслуга в пошуку дієвих інвесторів також вагома. Досвід таких ініціаторів, яким не байдужа доля своїх майнових паїв, мали би запозичити і в інших населених пунктах, де ще досі панує невизначеність. Якщо селяни відстоюватимуть свої права, то жодні «пришельці» не зможуть нашкодити, а колишнє колгоспне майно працюватиме на користь громад.

Людмила СТРАЖНИК для БРІЗ

• На Прикарпатті обговорили нові можливості залучення фінансового ресурсу для малих агровиробників
• Працюємо, щоб додати більше ефективності нашим мобільним вогневим групам та щоб ще більше регіонів України отримали РЕБ – звернення Президента
• Фонд часткового гарантування кредитів працює для підтримки малих та середніх фермерів
• Діти 68 захисників з Калуської громади отримали пам’ятні іменні кулони
• Через сильні пориви вітру на Прикарпатті повністю знеструмлені 6 населених пунктів
• ЦНАПи Прикарпаття отримали відзнаку на Digital Forum: Дієвий ЦНАП 4.0.

Коментарів ще не додавалось!

РОЗСИЛКА НОВИН