Портрет професії. Хореограф для людей на візках

8 Березня 2018 p.

БРІЗ продовжує знайомити своїх читачів із особливостями різних сфер та професій. На черзі у нас хореограф.

Для того, щоб дізнатись про всі нюанси роботи, ми запросили на інтерв’ю Рудольфа Шваюка. Він молодий франківський хореограф з великим досвідом роботи у танцювальній сфері. Проте здивував не цим. Серед його учнів є дуже особливі прикарпатці. Рудольф навчає та ставить танцювальні номери для інклюзивних людей, які є учасниками колективу “Надійка”. Він його співзасновник.

Тож у досить щирій розмові хлопець розповів нам про тонкощі такої незвичної роботи.

Як і коли у тебе виникла ідея стати хореографом для інклюзивних людей?

Десь так 6 років тому мого тренера з бальних танців попросили допомогти людям з обмеженими фізичними можливостями поставити танцювальні номери. Він також запросив мене допомогти йому і я погодився. Протягом літа наша група їздила Надвірнянським і Богородчанським районами і виступала. Так збирали гроші, які йшли далі на благодійність. Нас було спершу троє, потім додалась четвертя людина на візочку. Серед них був і Віталій, з яким я далі створив колектив “Надійка”. Наші виступи створили справжній фурор серед глядачів. Люди до такого не привикли. Багато хто плакав. От такий був мій перший досвід спілкування і роботи з людьми на візках. Коли вперше прийшов на заняття до них, то не знав як з ними правильно поводитись. Але і це переборов. З ними насправді доволі просто спілкуватись. Хоч, звісно, є певні нюанси, які не варто зачіпати або про що не треба говорити. 

А які саме?

У кожного свої. В них нема пункту на тому як вони стали такими. Говорять про це доволі спокійно.

Як створився колектив “Надійка” і чи важко було зібрати групу учнів?

Учнів у мене багато, а інклюзивних всього двоє - Марійка і Віталік. Як створилась “Надійка”? Десь через рік як наша група перестала виступати, мені подзвонив Віталій і сказав, що він хотів би зробити щось подібне, але без будь яких бюрократичних нюансів. 

Це робота на волонтерських засадах?

Я працюю абсолютно на волонтерських засадах. Більше того - самостійно оплачую оренду залу. Тому з фінансової сторони колектив прибутку не приносить, але цим не хвилююсь, бо ця справа мені подобається. 

Скільки часу працюєш з “Надійкою”? 

Два з половиною роки.

А номерів скільки поставили?

Уже є вісім. 

Чи психологічно важко працювати хореографом для особливих людей? 

Це скоріше стосується дівчат. Ми довгий час шукали дівчину, яка буде танцювати в нашому колективі. Одні приходили і йшли одразу, інші трохи танцювали, але з часом та з різних причин не мали змоги з нами продовжувати діяльність.
Зараз є дівчата, які з нами танцюють уже півроку. Вони для мене величезна підтримка. 

Як створюється новий номер і скільки часу це займає?

Як коли. Це питання з розряду тих, на які немає чіткої відповіді. Процес створення танцю починається з музики. Я її чую і розумію, що під неї нам треба щось зробити. Тоді починаю підбирати рухи, ми шукаємо якусь ідею, тему, що маємо показати. Так народжується танець. Але є ще один варіант. До прикладу, нам потрібен народний танець на чотирьох людей. Відповідно я шукаю потрібні музичні записи, вибираю найоптимальніші і далі йде за звичною схемою.

У нас є номери, які ми ставили протягом дня. Вони або композиційно нескладні, або я дуже добре їх обдумував перед тим. Тоді вони народжуються доволі легко.

А якими знаннями повинен володіти хореограф, щоб розпочати навчання інклюзивних людей?

Психологічно він має бути дуже свідомий. Людина має бути цілісною для того, щоб танцювати і вчити. А якщо хореограф ще тільки формує себе, то йому не варто поки братись за таку справу.

Чи кожна інклюзивна людина може зайнятись танцями?

Я гадаю, що кожна. Але не кожна зможе танцювати так як у нашому колективі. Тому що є люди, які не можуть підняти руки чи повернути голову. 

На Прикарпатті ти єдиний хореограф для людей на візках? 

Ні. Ще є люди, які допомагають займатися танцями особливим людям, але це у них не систематично відбувається.
Як впливають твої заняття на стан учнів?

Вони допомагають їм розкрити себе і врешті фізичні вправи корисні для морального і фізичного здоров’я. Я бачу як Марійка набагато швидше і динамічніше може рухатись. Віталік також може робити більше речей ніж до танців.

Які в цій роботі труднощі та переваги?

З переваг, то це все весело та незвично. Ти відкриваєш для себе щось нове і можеш зробити дещо таке, що ніхто не робив. Це захоплює. З недоліків - відсутність транспорту, який би дозволяв нам займатись регулярно. 

Чи шукали однодумців в інших містах, щоб ділитись досвідом та навчатись нового у них?

Ми досить тісно працюємо з Києвом і невдовзі маємо їхати до збірної України з танців. Нас туди часто запрошують, бо бачать, що ставимо не мінімальні номери, а робимо танці як мистецтво і для нас це робота. 

А допомагають якось місцеві ГО?

Буквально місяць тому Віталік знайшов волонтерів, які допомагають людям з інклюзивністю потрапити з пункту А в пункт Б. Вони нам допомогли декілька разів, але це нова організація, тому вони поки тестують свої сили. Також допоміг клуб “Глорія”, які надали зал з дзеркалами для занять. За це їм велика вдячність.

• Проблемні питання людей з інвалідністю обговорили під час онлайн-зустрічі
• Через війну, яку розв’язала росія, кількість людей з ампутаціями зростає щодня
• До рятувальників завітали дітки з сімей внутрішньо переміщених людей
• На Прикарпатті продовжує працювати обласна робоча група у місцях тимчасового проживання внутрішньо переміщених людей
• Курси з цифрової грамотності для людей похилого віку
• 493 роботодавці з Івано-Франківщини вже отримали компенсацію витрат за працевлаштування внутрішньо переміщених людей

Коментарів ще не додавалось!

РОЗСИЛКА НОВИН