Кількість сімей Городенківського району, в яких один або й двоє батьків перебувають на заробітках за кордоном, щорічно збільшується

3 Вересня 2012 p.

 — Тьотю, дайте гривню на хліб, — звертається до жінки хлопчина років десяти. Та виймає із сумки булочку і простягає малому. Малий, обурившись, (очевидно, таки не голод спонукав його жебракувати), тягне за рукав уже іншого перехожого. Інша ситуація. Їду електричкою. Вранішню дрімоту несподівано перериває голосний спів. То до вагона ввійшло двійко дітей, які акуратно, з належними приспівами та повторами, співають. Пісня рідкісна, тож привернула неабияку увагу мимовільних слухачів-подорожніх. Що спонукало дітей спозаранку вибиратися з теплої домівки? Та чи теплої, подумалось чомусь…

Нині все частіше ріже слух словосполучення "соціальне сирітство". Кількість сімей Городенківського району, в яких один або й двоє батьків перебувають на заробітках за кордоном, щорічно збільшується. Тож, так чи інакше, кожна дитина із такої заробітчанської сім'ї набула цього статусу. Ще таке. Реалії нашого життя такі, що дорослі живуть у напруженому ритмі праці чи її пошуку і нерідко перестають займатися вихованням дитини, покладаючись на школу чи вулицю. Гірше того, чимало батьків стали вже на шлях алкоголізму, розпусти, зовсім знявши із себе відповідальність за виховання своїх неповнолітніх чад. Отож, наркоманія, жебракування, злочинність поглинають все нові й нові жертви, і найбільше серед них — полишених самих на себе дітей… З якими із цих проблем найчастіше стикаємося?

— Найперше, на що звертають увагу вчителі, психологи, соціальні працівники, психотерапевти, батьки, — каже з цього приводу начальник служби у справах дітей Городенківської райдержадміністрації Світлана Кулай, — нинішні діти дуже змінилися, навіть першокласники вже не такі відкриті та наївні, як їхні ровесники ще кілька років тому. Вони грають в інші ігри, як ще років із десять тому, дивляться інші телепередачі, фільми, читають інші книги. Інакше в них складаються і стосунки з батьками та ровесниками: на жаль, часто не в усталених морально-естетичних, християнських рамках.

Свою відсутність батьки іноді стараються компенсувати грошима. Все це не завжди йде на користь дітям. Не відчуваючи належного контролю з боку дорослих, вони потрапляють під вплив сумнівних компаній, починають вживати спиртні напої, наркотики, палити та вести аморальний спосіб життя. Як результат, неповнолітні нерідко здійснюють правопорушення та злочини. Деякі з них, що раніше притягувалися до кримінальної відповідальності й набули статусу умовно засуджених, скоїли злочин повторно та навіть потрапили за грати. Це, згодімось, гіркий досвід як для початку юного життя. Ми зараз не маємо конкретних цифр щодо вживання неповнолітніми наркотиків, але визнаємо: не тому, що таких фактів нема, а тому, що вони не підтверджені лабораторно. Сама проблема наркоманії, безперечно, існує. І «біла смерть» стає… «модною». Не кажу вже про спиртне. Щодо останнього. Хіба нині дивина бачити за столиками в кафе, барах у чаді диму зовсім юні компанії за розпиванням спиртних напоїв? Та ще й слухати їхні «круті» висловлювання — що дівчат, а що хлопців? Спостерігаючи це, роблю зауваження продавцеві, адже діє закон про заборону продажу неповнолітнім цигарок та спиртного.

"Якщо я не продаватиму це своїм клієнтам, то за що тут стоятиму?" — огризається жінка-продавець…

Звичайно, зауваженнями не обмежуємося. Разом із кримінальною міліцією у справах дітей складаємо акти, протоколи, застосовуємо штрафні санкції. Штрафи за ці правопорушення відчутно великі, тож сподіваємося, що вони зупинять цей «бєспрєдєл». Проте службою у справах дітей розроблені і спеціальні розпорядження та заходи: батьків каратимуть (адміністративно або й кримінально), якщо виявимо факти бездоглядності їхніх дітей тощо. І хай це буде попередженням для дорослих! А щодо зробленого, то, з-поміж іншого, торік притягнено до відповідальності п'ять власників торгових закладів із Городенки, Топорівців, Серафинець, Вікна, Глушкова. Але хочу наголосити: продавцями спиртних напоїв, сигарет часто є жінки-матері. Кому, як не їм, мала би боліти ця тема спивання й розпусти молоді? Хто, як не вони, мали би керуватися не сумою виторгу, а вболіванням за долю цих, нехай і чужих їм, дітей?.. На жаль, бачимо наразі інше. А потім нарікаємо на поганих невісток, зятів-неробів, пияків…

— Скажіть, будь-ласка, чи є вже такі прецеденти застосовування покарання до батьків?

— Так. Нещодавно в суді слухалися кримінальні справи проти двох батьків, які зовсім усунулися від виховання своїх дітей. У таких випадках суд змушує їх виконувати ці обов’язки, коли ж діти й надалі не відвідуватимуть школу, тинятимуться вулицями чи вчинятимуть правопорушення, тоді вирішуватиметься питання щодо позбавлення їх батьківських прав. Але, знову ж таки, чи на користь це суспільству — нові діти-сироти? Це ж не просто статистика. За нею — доля кожної дитини.

— І, насамкінець, якою вам бачиться участь громад у таких ситуаціях?

— На мою думку, суспільство надто збайдужіло саме до проблем виховання. При міській, селищній, сільських радах створено громадські комісії у справах неповнолітніх. На жаль, їхня робота звелася до звичайного формалізму. Проте нині є багато ініціативних сільських голів, директорів шкіл, які знають зблизька ситуацію, зокрема в неблагополучних сім’ях, і самі вболівають за долю дітей, надають нам відповідну інформацію. Кримінальна міліція у справах дітей і наша служба в деталях вивчають питання, стараються впливати на неї. Зрозуміймо одне: на кін покладено дуже багато. Ми не можемо відмежовуватися від проблеми, не маємо права ділити дітей на "наших" і "чужих", дбати не лише про їхній добробут, а, найперше, про духовний світ, фізичне здоров’я, чесноти. Нині вже навіть ідеться про те, чи буде кому залишити все те, що надбали. Тож, зрозуміло, легше проводити профілактику, аніж потім боротися з проблемами, в які втягуються наші діти. Громади мали би співпрацювати з людьми в погонах, нашою службою, в разі протиправних дій: чи то — продавців, чи то — власників інтернет-клубів. Наостанок хочу звернутися до батьків. Нині діти потребують особливої уваги. Й навіть тоді, коли маємо чимало своїх клопотів і проблем, маємо знати, де перебуває дитина, в якій компанії, чого вона навчається, чи загрожує їй яка небезпека. Якщо син чи дочка цілодобово не відходять від комп’ютера — це також проблема, адже підліткам дозволяється перебувати за таким заняттям не більше години. Зрештою, для фізичного здоров’я і нормального розвитку дітям необхідно бувати на свіжому повітрі, спостерігати за живим навколишнім світом (хоча і тут треба ока старшого!). Коли дитина пізно повертається додому, не полінуйтеся поцікавитися, в якому вона стані, чи не заносить від неї спиртним, тютюном або ж марихуаною, в якій компанії проводила час. Щоб потім не було пізно...

Людмила СТРАЖНИК для БРІЗ

• У Коломиї відкрили дитячий будинок сімейного типу
• Учасники проєкту "Турбота про родину Героя " поділилися враженнями від відпочинку та дякують за нагоду помилуватися природою Карпат
• У Калуші відбулася зустріч з родинами Героїв
• Можливості, які можуть зацікавити ветеранів, ветеранок та членів їхніх родин
• В Івано-Франківську презентували новий загальнонаціональний проєкт «Родина для кожної дитини: розвиток сімейного патронату»
• 18 рідних наших Героїв відправилися на екскурсію до Верховини в межах проєкту «Турбота про родину Героя»

Коментарів ще не додавалось!

РОЗСИЛКА НОВИН