11/10/1989
«Прикарпатська правда» надрукувала мою обскубану репліку-відповідь Дедуріну, який мене й Товариство звинуватив у націоналізмі. Я... 2.2.2021, 12:57
На Долинщині жителів застерігають бути уважними до поведінки тварин через випадок сказу
25 Січня 2017 p.
Сказ (rabies - водобоязнь) - гостра інфекційна хвороба, яка уражає центральну нервову систему і завершується летально. Передається від хворих тварин шляхом укусу або ослинення шкіри чи слизових оболонок, особливо за наявності на них мікротравм.
Вірус сказу розвивається в мозковій тканині різних тварин, патогенний для людини, хижих тварин родини собачих, котячих та кунячих, а також рукокрилих (кровосисних і комахоїдних летючих мишей), рідше хворіють на сказ коні, свині, велика та дрібна рогата худоба.
Стійкість вірусу
Вірус сказу може тривало зберігатися при низьких температурах, а також у трупах тварин. Під час кип’ятіння він знешкоджується за 2 хв. При температурі 60 °С гине протягом 10-15 хв. Згубно діють на вірус пряме сонячне світло та ультрафіолетове опромінення, а також висихання чи повторне заморожування та розморожування субстратів, що містять вірус.
Дезинфікуючі засоби - хлорамін (2-3 %), лізол (1-2 %), карболова кислота (3-5 %), ацетон, хлороформ, етиловий спирт - швидко знищують вірус.
Патогенез
Хворі на сказ тварини виділяють вірус із слиною в значній кількості і передають його до іншого господаря, переважно через укус. Такі тварини агресивні і значно частіше, порівняно із здоровими, нападають на людей і тварин. З місця вхідних воріт (рана після укусу, ослинене садно) вірус сказу доцентрово просувається по нервових стовбурах. Розмноження і накопичення вірусу відбувається головним чином у спинному та головному мозку, слинних залозах.
Виділення вірусу із слиною розпочинається за декілька днів до появи клінічних ознак хвороби. Характерними для сказу є цитоплазматичні включення в нервових клітинах - тільця Бабеша-Негрі. Внаслідок ураження життєво важливих відділів центральної нервової системи у хворих розвиваються приступи підвищеної рефлекторної збудливості та судоми, особливо ковтальних та дихальних м’язів, посилюється виділення слини.
Клінічні ознаки
Поведінка тварини змінюється. Вона турбується, поїдає неїстівні предмети, ховається в темні місця, "ловить мух". Можлива блювота, слинотеча. Потім з'являється агресивність. Тварина накидається на різні предмети, кусає тварин, може напасти на господаря. З'являється косоокість, параліч глотки і нижньої щелепи, гавкіт стає хрипким. Тварина не в змозі пити воду, можуть спостерігатися судоми. Потім наступає стадія паралічів. Смерть наступає на 6-8 добу після появи перших ознак захворювання.
Рідше буває тиха форма сказу, для якої характерні паралічі глотки і нижньої щелепи, слинотеча, слабість кінцівок. Агресивність відсутня.
Діагностика
При житті ґрунтується на даних анамнезу (чи була тварина покусана, коли останній раз проводилось щеплення?), клінічних ознаках. Необхідно диференціювати сказ від нервової форми чуми, хвороби Ауески, енцефаломієліта. Посмертна діагностика включає лабораторні дослідження.
Лікарських засобів для лікування сказу не існує. Тварин вакцинують, починаючи з 3-місячного віку, щорічно. Тварину, що вкусила людину і не має ознак сказу, ізолюють на 10 діб і тримають під спостереженням ветеринарного лікаря.
Профілактичний комплекс включає в себе заходи, спрямовані на боротьбу із сказом тварин, передусім бродячих собак і котів. Всі домашні собаки та коти обов’язково повинні перебувати на обліку і бути щепленими проти сказу.
Нехтування та байдужість до проведення щеплень тварин проти сказу може призвести до захворювання та загибелі Ваших чотирилапих друзів, та стати загрозою здоров’ю Вашої сім’ї.
За наявності невластивої поведінки, ознак захворювання домашніх тварин, або виявленні їх трупів негайно повідомити ветлікаря державної установи ветеринарної медицини!
НовиниАкціїРекламаПро насКонтакти
