11/10/1989
«Прикарпатська правда» надрукувала мою обскубану репліку-відповідь Дедуріну, який мене й Товариство звинуватив у націоналізмі. Я... 2.2.2021, 12:57
Івано-Франківщина: працівник пенітенціарної служби області взяв участь в акції “Жива бібліотека”
23 Листопада 2015 p.
Захід під такою назвою відбувся у неділю, 22 листопада, в м. Івано-Франківську. Координатором дійства була представник Івано-Франківської обласної організації “Молода просвіта” Євгенія Бардяк. Захід є частиною плану дій Мандрівного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA і відбувається у рамках проекту “Правоосвітні заходи в Івано-Франківську”.
Незвичний формат роботи “Живої бібліотеки” полягав у тому, що “книжками” були люди – представники різних верств суспільства: багатодітна матір, переселенка з Донбасу, волонтер, еко-практик, сільський голова, друг для тварин. Кожен з них має свою нестандартну історію та погляди, якими радо готовий ділитися з іншими. Одну із “книг Живої бібліотеки” представляв працівник пенітенціарної служби в області Ігор Івашко (провідний психолог). “Я не вагаючись погодився прийняти участь у цьому проекті в якості живої книжки, адже це хороша можливість інформувати читачів про сучасну пенітенціарну систему, внутрішнє життя в'язниці і особливості роботи персоналу, руйнуючи тим самим певні стереотипи, які складались впродовж багатьох років про тюремну службу“, – зауважив Ігор Івашко. Свою цікавість до книги, яку він представляв виявили і представники засобів масової інформації, які поспілкувалися з ним у невимушеній обстановці.
Роль “читачів” виконували пересічні громадяни, які приходили у “бібліотеку” та вибирали книгу за їхніми вподобаннями для “читання”.
Саме “читання” відбувалося у формі живого спілкування “книги” та “читача”. Було багато охочих до читання, тому “книгам” доводилося спілкуватися одночасно з двома-трьома “читачами”. Іноді не вистачало відведених півгодини, аби отримати відповіді на усі запитання.
“Прикарпаття насичене цікавими та особливими людьми, котрим є що розповідати, навіть попри те, що вони часто вважають себе доволі звичайними, – говорить організаторка Євгенія Бардяк. – Більшість хоче знати історію та погляди таких незвичних особистостей, але, зазвичай, не має нагоди для індивідуального спілкування”.