В Америці треба забути про свої дипломи й бути готовим розпочинати все з нуля

19 Квітня 2012 p.

Напередодні Великодня злітаються до рідної землі тисячі й тисячі наших краян, розкиданих по всіх куточках великої планети Земля. Щоб скуштувати найсмачнішої у світі паски, відчути неповторний великодній дух. Не таємниця, що серед лідерів за кількістю заробітчан — і Торговиця. Найпривабливішими для цих працьовитих газдів є Сполучені Штати Америки: подейкують, що там, за океаном, перебуває майже двісті мешканців Мартовичевого села, є навіть Торговиця-Стріт.

Привід згадати про це виник при розмові з Володимиром Коваленком, який десять років тому очолював обласне бюро молодіжного туризму «Супутник», а днями приїжджав до Торговиці на столітній ювілей свого батька. Мешкає у Нью-Йорку вже десять років завдяки «Зеленій карті», великою фурою розвозить товари всією Америкою. Дружина Людмила — дизайнер в найбільшому універмазі Нью-Йорка Мейсіс. Син Віталій має власний бізнес. Та не приховує, що нелегко в Америці стати на ноги:

— Треба забути про свої дипломи, амбіції й засукати рукави. Це підтвердить кожен, хто шукає заробітків за кордоном. На початку, минаючи статую Свободи дорогою на роботу в Мангеттен, відвертав голову: щось чуже й лякаюче — в тих американських «свободах». Важко було через незнання мови. А нині можу з певністю сказати, що ця країна справді великих можливостей і дає притулок усім, хто прагне чогось досягти в житті. Праця моя не була марною: досягла сім’я достатку, багато подорожуємо, придбали будинок у Нью-Йорку, в районі острова Стейт-Сейленд. Та не були б ми українцями, якби не обгородили свою невелику ділянку та насадили квітів. Людмила дуже мріяла бути дизайнером, хоч за фахом — історик. В штатах модно до різних оказій щедро прикрашати декоративними рослинами житло, тож робота завжди є. Удома в нас дуже велике квіткове розмаїття, більшість такі, як в Україні. Людмила любить поратися на грядках, навіть овочі вирощуємо. Для того довелося буквально перелопатити всю присадибу, вивезти тонни каміння. Радий, що торговицькі друзі допомагали. Зрештою, за тисячі кілометрів від рідної домівки фактично дотримуємося своїх традицій у куховарстві, спілкуванні тощо.

Володимир розповів, що в Америці створили своє земляцтво. Мабуть, американський млин не в змозі перемолоти українського духу, традицій. Гуртуються, часто бувають в Карпатському селі, що неподалік Нью-Йорка. Там проводяться фестини, змагання, пластунські вишколи. А під час Помаранчевої революції проводили свій Майдан, дружно ходили голосувати за «свого» президента Віктора Ющенка. Ці події ще більше згуртували американських українців, хоч дуже жаль, що не сповнилися покладені надії на зміни в Україні.

— Хоч усе більше замислююся над тим, що якби українці так самовіддано трудилися на своїй землі, як на чужинській, — резюмує американський гість, — то досягли би також немало. Можу з певністю сказати, що я заможна людина. Радий, що чужа далека Америка пригріла й мою родину. Та як би там, за морями-океанами, хороше не було, рідний край манить якимось надзвичайним теплом та затишком. А навесні — особливо, бо пахне паскою.

Людмила СТРАЖНИК для БРІЗ.
 

• Мережа Центрів життєстійкості зростає, а, значить, треба посилювати її спроможність та підвищувати кваліфікацію людей, які там працюють
• За політичними рішеннями має бути реальна логістика – реальне отримання зброї нашими воїнами – звернення Президента
• Що треба знати про посттравматичний стресовий розлад
• Володимир Зеленський присвоїв звання Герой України прикарпатському захиснику Володимиру Лободюку
• Державний архів області поповнив свої книжкові фонди більше ніж на 120 одиниць
• Безпека під час свят: поліцейські Прикарпаття закликають учасників дорожнього руху бути обачними

Коментарів ще не додавалось!

РОЗСИЛКА НОВИН