Купити квартиру Івано-Франківськ

ПОРТРЕТ ПРОФЕСІЇ


Портрет професії: керівник військових вишколів
Сергій Демчук: громадський діяч та захисник національного бойового мистецтва. Сергій Демчук є видатною особистістю, яка впливає...
Портрет професії. Водій
«Під час зустрічей з колегами розумієш, що насправді є війна, - розповідає водій в АТ...
Портрет професії. Воєнний розвідник
7 вересня 2021 року українська воєнна розвідка відзначає 29-у річницю створення. За цей час відомство...
Комплектувальник товарів: обов’язки, плюси та мінуси професії
З розвитком гуртової та роздрібної торгівлі, а також численних інтернет-магазинів набула актуальності вакансія «комплектувальник товарів»...
Портрет професії. Дизайнер прикраc
Її прикраси носять тисячі людей в Україні, Італії, Польщі, Росії, Америці, Іспанії, Греції, Норвегії, Грузії.....
Портрет професії. Електрогазозварник 5 розряду «Івано-Франківськгаз»
Лідія Анікеєнко: «Коли ставлю шов, вогонь мене заряджає… Тому я б не змогла працювати за...
Портрет професії. Миловар
Заради нової справи вона залишила звичний побут та стабільну роботу у Франківську і перебралась до...
Портрет професії. Кондитер
Щодня у стрiчцi соціальних мереж нам трапляються фото апетитних тортiв та кексів, вiд споглядання на...
Портрет професії. Тренер з НЛП (нейро-лінгвістичного програмування)
У нашому суспільстві багато говорять про те, що НЛП – це маніпуляції. Демонізуючи НЛП, люди...
Портрет професії. Інженер з якості
У рамках відзначення міжнародного тижня інженерії та технологій продовжуємо розповідати про інженерні професії. Чи задумувалися ви...

БЛОГИ


Юридичні консультації
вул. Івана Франка, 4 Івано-Франківськ 76000 тел.0342...
Координаційний центр з надання правової допомоги та Національна соціальна сервісна служба спільно захищатимуть права вразливих категорій осіб
Координаційний центр з надання правової допомоги та Національна соціальна сервісна служба, як центральний орган виконавчої...
14.7.2023, 10:09
ЩОДЕННИКИ СТЕПАНА ПУШИКА
З люб’язної згоди дружини Степана...
Жовтень, 1989: Пушика продовжують "звинувачувати" у націоналізмі
11/10/1989 «Прикарпатська правда» надрукувала мою обскубану репліку-відповідь Дедуріну, який мене й Товариство звинуватив у націоналізмі. Я...
2.2.2021, 12:57

ОПИТУВАННЯ


Чи любите ви пампухи з ружою?
Так
Ні
Це що?

НАШІ ДРУЗІ


Блудниці, що покаялися, бувають чесніше дівчат

До Байкалу «Дніпром»: вони повертаються! - ЗБРУЧ


2 Вересня 2013 p.

Екстремальні мандрівники з Івано-Франківська Петро Буяк та Юлія Плисюк, які здійснюють мотоекспедицію «Дніпром» до Байкалу», подолали більшу частину маршруту і відтепер з кожним днем стають ближчими до рідного дому і до Європи.


 

Не так давно всі, хто стежить за інтернет-щоденником парочки франківських мотоциклістів (http://dneprmongol.blogspot.com), віртуально побували на Байкалі, відчули на собі мрячний дощик, що мжичив того дня, спробували охопити поглядом безмежність найчистішого і найглибшого в світі озера, а від світлин, зроблених біля тутешнього базарчика, аж запахло в’яленою рибою. «Ось ми і доставили українського «Дніпра» до російського Байкалу! – написала у своїй частині щоденника Юля. – Зустріч відбулася! Звісно, і ручки помили, і води набрали. Петро каже, що бути на Байкалі і не поїсти риби... буде "незачот"!».

Треба сказати, що «гастрономічна» місія українських мандрівників була однією з пріоритетних цілей цієї експедиції. Перед виїздом з Івано-Франківська (ще три місяці тому – 3 червня) Петро Буяк та Юля Плисюк постановили, що під час подорожі вони представлятимуть на території трьох країн (Росії, Казахстану, Монголії) своєрідні українські традиції, роздаючи спеціально виготовлені учнями івано-франківської школи хенд-мейду «БаоБаб» ляльки-мотанки, а також пригощатимуть місцевих мешканців національними українськими стравами власного приготування. Разом з тим мандрівники планували знайомитися зі звичаями азійських народів і куштувати наїдки тамтешньої кухні.

Проте на Байкалі Петро та Юля спершу змушені були відмовитися від бажання поласувати знаменитим копченим омулем – через його дорожнечу. На щастя, нагодилися якісь місцеві мотоциклісти, які, довідавшись про українську мотоекспедицію, з байкарської солідарності пригостили наших подорожніх «фірмовою» байкальською рибою.

«Гостинність – це найбільше, що вразило під час мандрівки, - розповів згодом у розмові з журналістом «Z» Петро Буяк, вийшовши на зв’язок під час чергового перепочинку дорогою додому. – Щодня наша подорож приносила нам безліч вражень, які безперервно змінювали пріоритети один щодо одного. Але єдине, що слід відмітити – це неймовірна гостинність людей у Казахстані та Монголії. Тут живуть люди, які із задоволенням приймуть у будь-яку годину дня та ночі до себе в гості. Люди, які зупиняються на дорозі, коли ми стоїмо на узбіччі, незалежно від статусу та крутизни їхніх автівок, і запитують, чи все гаразд, чи є їжа та вода. Вразила простота відносин і відкритість».
Але там, де починається туристичний бізнес, гостинність закінчується. Це характерно як для гуцульських Карпат, так і для російського Байкалу. В цьому наші мандрівники переконалися, намагаючись влаштуватися на нічліг на березі знаменитого озера.

«Ми дуже хотіли заночувати саме на березі, але зробити це не так просто, - написала в своєму щоденнику Юля. – Весь берег Байкалу розкуплений, не завжди легко навіть під'їхати до нього, не кажучи про те, щоб зупинитися на нічліг. Всюди є телефони баз, де можна зупинитися. Ми подзвонили, бо думали, що поставити просто палатку на подвір'ї – проблем не буде. З нас за це задоволення попросили 500 рублів, себто 125 гривень... Е, ні, друзі, вибачайте, повітрям ми звикли дихати безкоштовно. Проїхали ще трохи далі і зупинилися біля річечки... Вона теж впадає в Байкал, так що можна сказати, в його водах милися».

Під час подорожі івано-франківські мотоциклісти намагалися не оминути жодної дивовижі, особливо опинившись в Казахстані та Монголії. Вони бачили обеліск із фігурою «Золотої людини» - сакського воїна, одягненого в золоту броню. «Золота людина» на крилатому барсі стала символом Алма-Ати й усього Казахстану.

У Монголії Петро та Юля були шоковані велетенською статуєю вершника Чінгізхана. Усередині кінної статуї, яку вважають найбільшою в світі, влаштований музей бронзової доби.

Загалом мандрівники під час подорожі оглянули експозиції найрізноманітніших музеїв: Парк Перемоги Техніки у Саратові, від якого віє старим радянським духом, музей другого радянського космонавта Германа Титова на Алтаї, музей знайденого в Монголії тарбозавра – тиранозавра Батаара в Улан-Баторі тощо.

Водночас українські мандрівники відкривали для себе багато простих речей, якими живуть місцеві мешканці і про які не повідомляють туристичні путівники. В Алма-Аті, скажімо, Петро та Юля побували на даху однієї з дев'ятиповерхівок, де збираються вершки місцевої мистецької тусовки. Алма-атинська богема отримала від івано-франківців подарунок – диск «Перкалаби». А під час мандрів у Монголії вони запам’ятали, що, заходячи в юрту, не можна наступати на поріг, щоб не образити господаря, і заходити треба на ліву половину юрти, яка призначена для гостей.

«Головна мета для нас обох – відкрити для себе новий світ не з телебачення, світ без цензури, - розповідав Петро Буяк. – Ми ставили собі за мету дізнатися про все так, як воно є насправді. А також перевірити себе і наш мотоцикл – «Дніпро-11» 1991 року випуску. Треба сказати, що він виявився цілком придатним для таких подорожей. На сьогоднішній день ми проїхали вже більшу частину подорожі, є певний список недоліків, які б хотілося виправити і вдосконалити, але це вже інший проект».

А найбільшою проблемою для Петра та Юлі після перетину монгольського кордону стали труднощі у спілкуванні з місцевими мешканцями. На жаль, знання англійської та російської (в Казахстані з цим було легше) у монголів – мінімальні. Тож, коли в степу сталася поломка мотоцикла, Петро дві доби їздив автостопом монгольськими поселеннями в пошуках токаря, спілкуючись мовою жестів із монгольськими далекобійниками.


«Спілкуватися було неймовірно важко, адже англійської, російської та тим паче української ніхто не знає, - бідкався Петро. – Спілкувалися виключно мовою жестів. Тому глибоко пізнати характер та спосіб життя монголів нам не вдалося. Зрештою, у нас для цього було замало часу. Для повного розуміння потрібно прожити років з десять у цих степах разом із корінними жителями».
За словами Петра Буяка, мотоекседиція «Дніпром» до Байкалу» уже виконала все заплановане. Ляльок-мотанок більше не залишилось, картини франківського художника Яреми Стецика роздаровані. А в місті Улан-Уде до моста Дружби Народів прикріплено ковану штабу, виготовлену ковалем Василем Гудимою – на кружальці зображено контури України з написом «Мотоекседиція: Дніпром до Байкалу».

В місті Улан-Уде до моста Дружби Народів прикріплено ковану штабу, виготовлену ковалем Василем Гудимою, – на кружальці зображено контури України з написом «Мотоекседиція: Дніпром до Байкалу».


«Ми вже і сувеніри вручили усім, кому планували, і краєвиди подивилися усі, які хотіли, - розповідав Петро Буяк. – І кулінарію місцеву спробували, і наші страви зготували, почастувавши ними казахів та монголів. І Байкалу ми досягли, а зараз нарешті – дорога додому».

Для Петра Буяка і Юлі Плисюк це перша довготривала подорож за кордон. Готували її вони близько півтора року. Майже рік довелося потратити на те, щоб відреставрувати старенький мотоцикл, підготувати його саме для такої мандрівки: виготовити корзини для багажу, кофри, поставити хороші амортизатори, щоб можна було більш-менш комфортно їхати по бездоріжжю, замінити генератор на потужніший і таке інше... Ще близько 9 місяців пішло на те, щоб підготувати маршрут, знайти карти, назбирати кошти, зібрати аптечку, підготувати подарунки тощо.

«Наступної мандрівки наразі не плануємо, - сказав Петро на прощання. – Тепер головне дістатися додому і завершити цей проект. Коли приїдемо, плануємо відкрити фотовиставку і провезти її великими містами України, щоб розповісти людям про наші пригоди. Головна проблема такого задуму – це фінансування, яке ми будемо шукати. Сподіваємося, що знайдемо».

Джерело: сайт ЗБРУЧ, автор Богдан Скаврон 


Наші канали в соц. мережах:
Переглядів: 783
Рекомендовані статті

Коментарів ще не додавалось!

Залишити коментар

Ім'я: 




Архів


Квітень
2024
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30

РЕКЛАМА



ФОТОНОВИНИ


ФК «Карпати» нестандартно презентували нову форму та оголосили титульного спонсора – бренд «Львівське»

ВІДЕОНОВИНИ


Яку небезпеку несе генератор?
<p>
	<span style="color: rgb(15, 15, 15); font-family: Roboto, Arial, sans-serif; font-size: 14px; white-space: pre-wrap; background-color: rgba(0, 0, 0, 0.05);">Часто замінниками центрального електропостачання стають генератори, а обігрівачами приміщення - газові прилади. Поряд з тим, такі речі несуть в собі ряд потенційних ризиків. Про них розповів Богдан Левицький, лікар з гігієни праці відділу досліджень фізичних та хімічних факторів ДУ "Івано-Франківський ОЦКПХ МОЗ України".</span></p>

РОЗСИЛКА НОВИН



все для підприємців, роботодавців та орендарців