Використати потенціал придністровської території допомагають городенківські кооператори

4 Липня 2013 p.

Уже не дивина, що Дністровський каньйон приваблює щораз більше людей. Щоб від того мали користь і наші громади, треба чимось привабити туристів. Сплавляючись річкою, вони зупиняються для відпочинку й придбання товарів у придністровських селах. Городниця, яка розкинулася над Дністром, має тут певні переваги. Від привалу до найближчої крамниці — десь зо двісті метрів. Її завідувачка Любомира Олійник розповідає, що й справді влітку торгівля активізується.

Відпочивати на березі річки приїздять і наші краяни, спекотної пори на березі вже ніде й приміститися. Магазин цей належить міському кооперативному товариству, що накладає певний відбиток на його специфіку, форму звітності. Скажімо, на ряд товарів — «соціальний» хліб, борошно, крупи, макарони є обмеження торговельної надбавки, за цим пильно стежать податкові інспектори. Можливо, саме доступними цінами приваблюють покупців, а ще — асортиментом. У магазині — майже тисячу найменувань товару. Завозять регулярно й власну продукцію з МКТО — свіжий хліб, випічку.

— Нині сільські заклади торгівлі і справді не відрізнити від міських, — розповідає Любомира Олійник. — Щоб бути конкурентоспроможними, забезпечуємо крамницю не лише товарами першої необхідності, але й усім, на що є попит. Ось лише цукерок — на всякий смак, від найдешевших — до делікатесів. Пригадую, коли починала працювати, дефіцит на них був неймовірний. Як вдавалося на базі «по-знайомству» вибити кілька пачок, то розбирали вмить. Село наше було тоді заможнішим, люди мали великі гроші, а дефіцит — практично на все. Навіть на хліб. Привозили щодня 42 ящики по шістнадцять буханців, доводилося давати по два в одні руки, і то не вистачало. Бувало, поки привезуть із районної пекарні, вже вечоріє, черга до дверей. Тим, що у хвості, перепадало й по одній хлібині. Я вже знала, в кого велика сім’я, то давала й по три буханці. А як не вистачило — то й без хліба до завтра, бо його тоді в селі не пекли, не мали часу через теплиці. Дивно, що й масло було в дефіциті, хоч працював у Городенці сирзавод. Ділиш по двісті грамів, бо в черзі все бачать. Борошна також відпускали по два кілограми в одні руки. Якось привезли його в мішках, то довелося міліцію залучати, щоб не порозривали тару, такий ажіотаж був коло машини. Навіть за комбікормом були черги, хоч його привозили із місцевої заготконтори. Що вже й казати про промислові товари: люди записувалися для отримання холодильників, пральних машин, телевізорів, м’ясорубок, килимів. Іноді й рік доводилося чекати. Деяку перевагу мали кооперативні магазини, бо пайовики здавали картоплю, іншу сільгосппродукцію державі. А коли оголосили про реформу грошей, то практично все вимітали з полиць. Аж не віриться, що нині все навпаки — товари на всяк смак, а грошей — катма. Тож той потенціал, який може дати селу розвиток туризму, годі втратити. Тому й доводиться крутитися: й товар різноманітний та свіжий запасти, й ціни помірні встановлювати. Разом із дочкою працюємо практично без обіду, щоби покупці не відчували незручностей. Адже задоволення їхніх потреб — то наш імідж та прибуток.

Людмила СТРАЖНИК для БРІЗ

• Прикарпатські піротехніки продовжують розміновувати деокуповані території Донеччини
• Державний кадастр природно-заповідного фонду – це система, що міститиме усю оцифровану інформацію про природоохоронні території України
• Як отримати та використати безплатні 77 фріспінів за реєстрацію номера телефону в онлайн-казино України
• Завдання у всіх в Україні – збільшувати потенціал наших можливостей на фронті та послаблювати окупантів – звернення Президента Володимира Зеленського
• Як поводитися на деокупованій території (відеоінструкція)
• СБУ повідомила про підозру колаборанту, який працює в «пенсійному фонді» загарбників на окупованій території Херсонщини

Коментарів ще не додавалось!

РОЗСИЛКА НОВИН