Методика пересадки нирок розвивалась стрибкоподібно відколи вперше, у 1950 році, була проведена перша вдала операція.

Остання статистика  показала, що до кінця першого місяця 97% нових нирок працюють, 93% до кінця першого року та 83% протягом перших трьох років.

Якими б не були вражаючими ці результати, вони також означають і те, що протягом перших 3 років 17% трансплантованих нирок перестають виконувати свою функцію. Ця кількість дорівнює приблизно 3,000 американським пацієнтам.

Є цілий ряд причини, через які трансплант може перестати функціонувати, найбільш часта причина це відторгнення. Іншими словами, імунна система господаря розпізнає пересаджену тканину як чужу та розпочинає імунну атаку проти неї, що поступово її знищує.

Є два види відторгнення: гостре та хронічне. Гостре відторгнення відбувається швидко, і орган повністю відторгається протягом року; хронічне відторгнення протікає повільніше та довше, протягом декількох років, і зрештою закінчується недостатністю.

Ці дві проблеми дотепер вважались різними захворюваннями.

Нове дослідження нещодавно відкрило, що як гостре так і хронічне відторгнення не є різними захворюваннями, вони обоє є частиною одного процесу.Дослідники використали технологію, яка називається профілювання генної експресії, для дослідження активності хронічного та гострого відторгнення. Технологія дозволила дослідникам порівняти активність тисяч генів в один момент та порівняти відмінності та схожості між пацієнтами.

Дослідники використали технологію, яка називається профілювання генної експресії, для дослідження активності хронічного та гострого відторгнення. Технологія дозволила дослідникам порівняти активність тисяч генів в один момент та порівняти відмінності та схожості між пацієнтами.

Для цього дослідження, яке було опубліковане у виданні American Journal of Transplantation, команда проаналізувала зразки біопсії 234 пацієнтів. Вони виявили, що 80% генів, які експресувались при гострому відторгненню, були також активні і при хронічному відторгненню нирок.Науковці кажуть:

Науковці кажуть:

"Це все те ж захворювання - незалежно від того, чи це перший місяць, чи 5 років після -пересадження. Імунозалежне відторгнення є одним процесом на молекулярному рівні."

При хронічному відторгненню, лікарям необхідно постійно зменшувати рівень імуносупресантів, через їхню токсичність, проте вони залишаються єдиним засобом зупинити імунну систему від руйнування нової нирки.

Оскільки хронічне відторгнення прогресує дуже повільно та безшумно, дуже важно розпізнати хворобу, поки вона не з'явиться серйозна проблема.

Команда дослідників знайшла потенційний спосіб виявляти орган, який може відмовити, ще до етапу, коли вже не можна нічого повернути. Вони досліджували клітинний показник відторгнення, який називається інтерстиціальний фіброз та тубулярна атрофія (IFTA).

Цей специфічний тип пошкодження був попередньо пов'язаний зі збільшеним частотою відторгнення. Проте команда виявила, що даний аналіз IFTA є не тільки ознакою попередньої травми, проте також може свідчити про процес, який вже розвивається.

У майбутньому, регулярні біопсії пересаджених нирок дозволять лікарям слідкувати за змінами у патології та може полегшити виявлення клітинної інтеграції у нирках. Незважаючи на те, що біопсія є доволі інвазивним методом, у майбутньому можна буде проводити молекулярне профілювання, використовуючи зразок крові.

Досліди показали, що мала ймовірність того, що людина отримує болючий удар струмом викликав більше стресу, порівнюючи з випадком, коли людина точно знала це.

Дослідники з Лондона залучили 45 волонтерів для тестування в комп"ютерній грі, що потребувала перевертання каміння, під яким може знаходитись змія.

Основна мета була здогадатись, чи буде під каменем змія. Якщо гравець переверне камінь, під яким знаходитиметься змія, то він отримає слабкий електричний удар в руку.

Після того як учасники звикли до гри, шанс появи змії під каменем змінився, що вплинуло на мінливий рівень невпевненості.

Факти про стрес

До симптомів стресу можна віднести безсилість та складність щодо прийняття рішень

Стрес може допомогти нам розвинути стратегії для подолання життєвих труднощів

Для того, щоб зменшити стрес, добре харчуйтесь, залишайтесь активними та уникайте вживання алкоголю.

Рівень стресу відповідав рівню невпевненості

Складна комп"ютерна модель вимірювала невпевненість учасників стосовно перебування змії під певним каменем.

Для того, щоб виміряти стрес, дослідники спостерігали за змінами розмірів зіниці, виділенням поту, а також за коментарями самих учасників.

Вищі рівні невпевненості, згідно з дослідженням, відповідали більшому стресу, який відчували люди. Найбільш стресові ситуації спостерігались, коли учасники експерименту були у ситуації 50/50 щодо отримання удару електричним струмом, в той час як 0% чи 100% шанси відповідали найнижчим рівням стресу.

Люди, в яких рівень стресу досить близько корелював з рівнем невпевненості, показали кращі результати з відгадування того, чи отримають вони розряд струму, з чого можна зробити висновок про те, що стрес може допомагати нам вирішувати, наскільки ризикованою є певна подія.

Вчені додали:

"Як виявилось, значно гірше не знати того, чи отримаєш ти удар струмом, чим знати на 100%, що отримаєш чи не отримаєш. Ми побачили такий же вплив і на фізіологічні показники: люди більше потіли, зіниці ставали більшими, коли учасники експерименту відчували невпевненість."

Багато хто, можливо, був знайомий з таким впливом невпевненості, проте це дослідження вперше кількісно оцінило її вплив на стрес.

Стрес - стратегія виживання?

Дослідники кажуть, що сучасне життя тягне за собою багато джерел невпевненості та стресу, проте разом з цим, воно дає багато способів боротьби з ними.

Як приклад сучасних засобів для боротьби з стресом можна розглянути онлайн інформацію, яку ми отримуємо з додатків, скажімо для трекінгу таксі, що зменшує рівень стресу, адже ми можемо відслідкувати місце перебування таксі, що дає змогу клієнту розрахувати, як швидко воно прибуде.

Попередні дослідження припустили, що нездатність контролювати ситуацію також відіграє важливу роль.

Проте стрес не є новим феноменом; і в той час як сучасні ідеї фокусуються на негативному впливі стресу, від нього є і користь.

В експерименті ті, хто відчував вищі рівні стресу у моменти непевності, могли також краще визначити, чи ховає під собою певний камінь змію.

Дослідники відзначають, що в контексті еволюції, факт того, що стресова відповідь корелює з невпевненістю, може свідчити про значний внесок стресу у виживання.

Нове дослідження показало, що, загорнувши імплантовані клітини підшлункової залози у новий біоматеріал, вони можуть протистояти атаці імунної системи мишей до 6 місяців, зберігаючи при цьому здатність реагувати на зміну рівня цукру в крові та виділяти інсулін.

Це досягнення робить нас ще на крок ближчими до того дня, коли пацієнти з першим типом діабету не потребуватимуть щоденних ін"єкцій інсуліну. Дане дослідження було опубліковане відразу у двох виданнях: Nature Medicine, де описуються експерименти на мишах та у Nature Biotechnology, де висвітлена розробка біоматеріалу.

Ці знахідки є результатом наразі діючого дослідження з розробки терапії для лікування першого типу діабету за допомогою інкапсульованих клітинних острівців.

Перший тип діабету з'являється, коли імунна система атакує власні острівці у підшлунковій залозі, що позбавляє їх здатності виробляти інсулін, гормон, який використовується організмом для контролю рівня глюкози в крові.

Пацієнти з першим типом діабету повинні вимірювати рівень глюкози декілька разів на день та робити ін"єкції собі, коли рівень підіймається.

Крім незручностей та обмежень щодо щоденного життя, які спричинені регулярними ін"єкціями, постає питання точного визначення рівня глюкози в крові, від чого може залежати ризик появи довготривалих захворювань.

Дослідники працюють над шляхами покращення лікування першого типу діабету. Одним з таких методів може бути заміна зруйнованих клітинних острівців здоровими клітинами, які можуть контролювати рівень глюкози та виробляти інсулін.

Цей спосіб був протестований на сотнях пацієнтів, проте успіх у цій галузі доволі неоднозначний, оскільки пацієнтам доводиться використовувати імуносупресори до кінця життя, адже імунна система все ще бачить ворогів в імплантованих клітинах і атакує їх.

Біоматеріал, що ухиляється від впливу імунної системи

Дослідники припустили, що вмонтування клітини у новий біоматеріал дозволить вирішити проблему з імунною системою. Технологія з виготовлення людських острівців клітин у великій кількості з стовбурових клітин була розроблена професором Гарвардського університету Douglas Melton.

Новий біоматеріал є похідним альгінату, матеріалу, що отримують з бурих водоростей.

Дослідники помітили можливість використання альгінатного гелю для інкапсулювання клітин без шкоди для них. Такий гель також дозволяє молекулам, таким як цукор та білки, рухатись через гель, тобто клітини можуть реагувати на зміни в навколишньому середовищі.

Проте на тестах з імплантуванням гелевих капсул у приматів та людей, дослідники помітили, що ці капсули покриваються рубцевою тканинною, що перешкоджає нормальному пересуванню молекул та знижує ефективність таких пристроїв.

Інкапсулювання острівців клітин дозволило їм працювати 6 місяців

Після відсіювання сотень похідних альгінату, дослідники зупинились на тріазол-тіоморфолін діоксиді (TMTD) та випробували його на миші з сильною імунною системою та діабетом. Вони імплантували людські острівці, які були інкапсульовані в TMTD у черевну порожнину тварини.

Імплантовані клітини відразу почали виробляти інсулін у відповідь на рівень глюкози в крові та продовжували це робити наступні 174 дні.

Дослідники також перевірили новий біоматеріал у формі порожніх капсул, які були імплантовані у черевну порожнину приматів. Протягом 6 місяців тестування рубцева тканина не утворилась.

За висновком Національного бізнес-рейтингу, приватне підприємство "Пріма МЕД" нагороджено званням "Лідер галузі", отримавши срібло рейтингу серед малих підприємств України за сумою показників фінансово-господарської діяльності.

"Вперше звання "лідер галузі" ми отримали в 2012 році, - розповідає директор "Пріма МЕД" Роман Стефанишин, - і відтоді ми щороку стаємо кращими у своїй сфері".

Експертна оцінка бізнес-рейтингу проводиться за такими критеріями: "масштаби виробництва та платоспроможності", "соціальні показники", "ефективність використання ресурсів" та "інвестиційна привабливість" за основним видом діяльності КВЕД 86.21 - загальна медична практика.

Як повідомляють в оргкомітеті, лідером галузі підприємство може бути визнано лише в разі, якщо його комплексні результати дозволяють йому увійти в топ національного рейтингу. Щорічно для всіх компаній, які були відібрані до числа найуспішніших, складається зведена таблиця з результатами ранжування. Кожен переможець рейтингу займає відповідний рівень (золото, срібло, бронза) і місце (від 1 до 50) залежно від значень ключових індикаторів.

Рейтингування підприємств є загальнодержавним, НЕЗАЛЕЖНИМ та безкоштовним. Підприємствам НЕ ПОТРІБНО відправляти заявку на участь або платити за включення до рейтингової програми. Якщо результати підприємства дозволяють визнати його лідером галузі, то керівники такого підприємства отримуютьофіційне повідомлення.

Рейтинг проводить Науково-інформаційний центр статистичних досліджень.

Психологічні розлади та зайва вага у дитинстві є значною проблемою. Через те, що вони починаються у дитинстві, дуже важливим є раннє втручання та попередження їхнього розвитку.

Згідно з дослідженням, собаки здатні приносити досить багато користі для дорослих.

В Австралії та Об"єднаному Королівстві, володіння собакою було пов"язане з підвищеною фізичною активністю серед дітей віком від 5 до 12 років та більш здоровим індексом маси тіла (ІМТ) у групі віком 5-6 років, через часті прогулянки та активні ігри.

Як домашні улюбленці можуть допомогти психічному здоров'ю?

Тварини можуть стимулювати бесіду, створюючи криголамний ефект, який значно полегшить соціальний страх. Собаки також можуть слідувати людським комунікативним звичкам, що може допомогти в емоційному розвитку.

Діти віком від 7 до 8 років попередньо оцінили домашніх улюбленців як основних постачальників комфорту, які здатні підіймати самооцінку та надавати впевненості.

Терапія, пов"язана із застосуванням собак, значно зменшує тривогу та дратівливість, полегшує розлучення та підсилює прив"язаність у дітей, цим самим покращуючи психічне здоров'я та зменшуючи розлади розвитку.

Стимулюючи дитячі поведінкові та емоційні здібності, це може допомогти попередити появу психічні, емоційні та поведінкові розлади на стадії дорослого життя.

Якщо контакт з собаками у дитинстві може допомогти досягнути цих цілі, позитивна взаємодія з собаками може попередити розвиток потенційних проблем у підлітковому чи старшому віці.

Чи може собака покращити ІМТ та зменшити тривогу?

У цьому дослідженні науковці перевірили гіпотезу, згідно з якою собаки здатні позитивно впливати на вагу та психічне здоров'я дітей.

Для дослідження було опрацьовано дані 643 дітей віком 4-10 років, з середнім значенням віку 6.7 років. 45% складали діти жіночої статі, 58% мали собаку вдома.

Перед щорічним візитом до лікаря, батьки заповнили анкету, що включала дані про індекс маси тіла дітей, фізичну активність, час проведений перед телевізором, психічне здоров'я та наявність собаки.

Дослідники зробили висновок, що сім'ї з домашнім улюбленцем (в основному з собакою) можуть відрізнятись від тих сімей, які не мають улюбленця. Ця різниця проявляється в соціоекономічному аспекті, який є важливим визначником здоров'я; дохід сім'ї був значно пов"язаний з психічним здоров'ям підлітків, тому дослідники врахували в дослідженні і цей фактор.

Менше стресу для дітей з собаками

Жодної різниці не було помічено щодо ІМТ, часу проведеного перед телевізором та фізичною активністю, пов"язаної з наявністю собаки.

Проте серед 58% дітей, що мали собаку, 12% показали позитивні результати на тестуванні тривоги, в порівнянні з 21% дітей, які не мали собаки.

Дослідники припускають, що взаємодія з дружнім собакою також знижує рівень кортизолу, найбільш ймовірно через виділення окситоцину, що зменшує загалом фізіологічні відповіді на стрес. Ці гормональні ефекти можуть лежати в основі користі для емоційного та поведінкового здоров'я, що можна спостерігати при терапії із залученням тварин.

Дослідження було опубліковане у виданні Proceedings of the National Academy of Sciences.

Дослідження було побудоване на результатах попереднього, що виявило, що старші люди, які переживали важку самотність, мали на 14% більший ризик передчасної смерті.

Інше дослідження, що було проведено раніше цього року, виявило що надмірна самотність та соціальна ізоляція сильно збільшують ризик ранньої смертності.

Ці дослідження загалом свідчать про те, що самотність збільшує ризик смерті та викликає розвиток хронічних захворювань. Проте науковці визнають, що молекулярні механізми цих явищ погано зрозумілі.

Самотність вмикає експресію гену CTRA у лейкоцитах.

Спочатку команда науковців довідалась, що у самотніх людей розвиваються сильніші запалення та слабші імунні відповіді, в порівнянні з не самотніми людьми. Ці дані свідчать про те, що запускається так званий механізм консервативної транскрипційної відповіді на нещастя, або CTRA.

CTRA характеризується посиленою експресією генів, що відіграють роль у запаленні та зменшують експресію генів, що відповідають за противірусну дію.

Дослідники спробували розібратись детальніше у даних попереднього дослідження, аналізуючи експресію генів у лейкоцитах - білих клітинах крові, що допомагають імунній системі побороти інфекцію.

Проте з'явилась дуже цікава інформацію, щодо взаємного впливу цих двох факторів - самотності та CTRA. Самотність передбачала експресію CTRA щонайменше за рік до її появи, а експресія CTRA у лейкоцитах передбачала появу самотності більше за рік до її появи. Це свідчить про те, що експресія генів у лейкоцитах та самотність здатні підсилювати одне одного з часом.

Експресія CTRA підтримується руйнуванням сигналу "боротись-чи-не боротись".

Дослідники також проаналізували експресію генів у лейкоцитах мавпи макаки резус, яких вважають високо соціальними тваринами.

У мавп було виявлено не тільки високі рівні експресії CTRA у лейкоцитах,проте були відмічені високі рівні нейротрансміттера норепінифрину, що залучений до відповідей на стрес типу "боротись-чи-боротись".

Попередні дослідження показали, що норепінефрин може підвищувати продукцію незрілих моноцитів - типу лейкоцитів. Ці лейкоцити виявляють високу експресію генів запалення та низьку противірусну експресію.

Тому вчені помітили, що як мавпи, так і люди, мали високий рівень моноцитів у крові. Подальші дослідження виявили, що це було пов"язано зі збільшенням продукції незрілих моноцитів; мавпи, які часто піддавались жорсткому соціальному стресу, переживали підняття рівня цих клітин.

Загалом, дослідники кажуть, що дані дослідження свідчать про те, що самотність руйнує сигналізацію "боротись-чи-боротись", що призводить до збільшення кількості незрілих моноцитів, що в свою чергу знижує здатність організму протистояти вірусним інфекціям та посиленням запальних процесів. З іншого боку, це може також ускладнити продукцію лейкоцитів, частково пояснюючи, чому самотні особи мають більші шанси отримати хронічні хвороби.

Згідно з деякими підрахунками, 2.25 мільярда чашок кави випивається щоденно.

Будь-що, що вживається людьми у таких кількостях потребує дослідження користі, або ж її відсутності, від того, що ми вживаємо.

Кава - це складний коктейль хімічних речовин, в тому числі й кофеїну, який зустрічається в природі. Крім цього добре дослідженого та широко вживаного стимулятора, присутні ще інші цікаві сполуки.

Кави містить більше 1,000 різноманітних складників, в тому числі й еафеоїлквінові кислоти, хлорогенні кислоти, дитерпени, феруллоїлквінові кислоти, 4-метилімідазол та р-кумарову кислоту, тощо.

Через такий різноманітний склад компонентів, деякі з яких були перелічені вище, кава має дуже широкий асортимент фізіологічних ефектів на організм людини. Корисна чи шкідлива вона для серця? Як вона впливає на роботу печінки? Чи покращує стан пацієнтів з Альцгеймером, чи її ефект протилежний? А також чи має кава вплив на хворих з діабетом?

Нове дослідження, що було опубліковане у виданні Американської Асоціації Здоров'я Серця Circulation об'єднало дані з декількох довготривалих досліджень для оцінки потенційного впливу на здоров'я протягом значного періоду часу.

В дослідженні була використана інформація про 74,890 та 93,054 жінок з двох окремих досліджень. А також про 40,557 чоловіків.

Інформація включала опитування щодо раціону, яке робилось кожні 4 роки. Дослідження тривало максимум 30 років.

Користь від вживання кави

Дослідження виявило, що люди, які вживали помірні кількості кави (менше п"яти чашок кави на день) мали нижчий ризик смерті від серцево-судинних захворювань, неврологічних захворювань, другого типу діабету чи самогубства.

Ці результати дуже цікаві й тому, що у дослідженні використовувалась як кава з кофеїном, так і без нього. Тому деякі з цих ефектів можуть не залежати прямо від кофеїну.

Учасників також перевіряли щодо вживання алкоголю та тютюну, оскільки ці дві залежності найбільш характерні для кавоманів, в порівнянні з людьми, які її не вживають.

Автори дослідження також наголосили на тому, що дане дослідження було розроблене не для того, щоб показати прямі зв"язки між вживанням кави та захворюваннями, тому робити передчасні висновки на даному етапі не варто. Іншим недоліком даного дослідження є те, що точність відповідей учасників дослідження щодо кількості випитої кави не можна перевірити.

Попередні результати схожого дослідження були занадто мінливими щодо ефекту кави на різні захворювання, тому результати цього дослідження не можна сприймати як точний доказ, проте, бзе сумніву, вони становлять значний додаток до літератури.

Результати попереднього дослідження щодо користі кави для здоров'я

В останні роки було проведено широкий спектр експериментів щодо наслідків зловживання кавою. Результати показали, що вживання кави має позитивний вплив на другий тип діабету, хворобу Паркінсона та деякі захворювання печінки.

Проте є й інша сторона медалі: кава також може проявляти негативний вплив на тиск крові та плазмовий гомоцистеїн, обидва з яких підвищують ризик появи серце-судинних захворювань, на противагу останньому дослідженню.