Але лікарі самі в більшості не хочуть змін, їх влаштовує система рабства і привселюдних екзекуцій, в обмін на напівофіційні приватні прийоми в держустановах, замість того, щоб відстоювати власні права в багатьох спрацьовує симптом штрауса, і в той час, як голова в піску, з виставленої частини тіла на зовні, привселюдно знущається керівництво закладу чи департаменту...

Чи мав Марусик відреагувати - звичайно мав, чи мав право давати такі вислови думаю ні, але і Манюх провівши акцію привселюдного канібалізму собі подібного, балів не набрала.

З цієї ситуації мали всі взяти досвід бо це лише початок руйнування системи....клятва Гіпократа в умовах відсутності фінансування і законодавчої бази обернулась справжнім прокляттям для лікарів...

Керівник ГО "Асоціація захисту прав медичних і фармацевтичних працівників" 

Мене питають чого "Асоціація захисту прав медичних і фармацевтичних працівників" не відреагувала ніяк на ситуацію з ліка...

   Не знаю з яких часів так у нас повелося, але все що в чужині в нам здається кращим ідеальнішим і ми навіть слово таке до всього того нового додаємо - європейським, чи то вікна євро, чи то ремонт євро, захотілось нам і євро медицини.

    Лиш от біда грошей вистачило лиш на вивіски і документи, а далі вже якось буде, от і подивимось що за цих 5 років з того якось вийшло,а що планували. В ідеалі сімейна медицина це супер, це лікар всезнайка , який закріплений за певною кількістю населення по територіальній ознаці, тобто сімейною дільницею, оснащений найсучаснішим обладнанням, в відповідному приміщенні з сучасним автомобілем, відповідним супровідним кадровим забезпеченням та фінансуванням всього цього.

  Для того щоб отримати такого спеціаліста необхідно його вивчити, а часу нема реформи впроваджувати треба вже,от сіли мудрі дядьки і вирішили всіх що є по Україні лікарів дільничних терапевтів та педіатрів перевчити в сімейних, на трьох місячних курсах, після яких видати їм посвідчення - спеціаліста сімейної медицини, все було б нічого, лиш от диву дивуюсь невже можна за 3 місці з терапевта зробити ще й педіатра і навпаки, на папері виходить, а що в реаліях, в реаліях в нас від 30 до 50% лікарів пенсійного, або перед пенсійного віку було і є на дільницях, яким видати документ про перекваліфікацію то можна , а довчити і перевчити ніяк. А час іде,реформа триває показники треба давати тому так і вирішили- пенсіонер він чи ні всіх на перекваліфікацію не хочете звільняйтесь...

   І вже наша область за певний час в більшості поформувала сімейні дільниці з так званими сімейними лікарями, а тут як кажуть за двома зайцями не побіжиш, як би тебе не назвали, а якщо ти 40 років педіатром відробив чи терапевтом то іншим вже не станеш і що вийшло, за 5 років ми майже втратили в області педіатрію, бо майже всіх зробили сімейними, а до 2020 року планується повна ліквідація педіатричної дільничної служби, як такої от тоді то ми відчуємо всю радість від даних новацій.

   А фінансування як не було так і нема за часів незалежності України на первинну ланку тобто на дільничну службу чи то міську чи сільську виділялись копійки, яких в кращому випадку вистачало на зміну вивісок і поточні ремонти, рідко де ФАПи чи амбулаторії приведенні до стандартів табелю оснащення. Близько 80% з них не відповідають ні по набору приміщення ні по оснащенню, тому помінявши на них таблички,якість надання послуг від цього в них не стане європейської , а лікарі більш широко профільними, ми лише знищимо до кінця те, що ще залишилось.

  Вважаю руйнування педіатричної служби злочином перед нашими дітьми, зруйнувати легко, а от на відновлення треба буде роки., реформування дільничної служби необхідно та для реформи потрібні в першу чергу кошти, для чого валити стару хату коли коштами на побудову нової ще і не пахне, може краще поки косметичний ремонт зробити...бо євроремонтом поки ще не пахне. Далі буде...

  Всі говорять про необхідність реформ кругом і в усьому і однією з таких галузей де вже давно чекають на них є охорона здоров"я. Галузь одна з небагатьох до якої кожен з нас має відношення бо по статистиці мінімум 2 рази в рік кожен звертається за допомогою до лікаря. Міністри в даній галузі так часто змінюються, що медики вже перестали запам"ятовувати їх імена, але від їх змін на жаль нічого не покращується в системі, є поодинокі намагання, але вони наскільки хаотичні і неузгодженні, що за часту викликають в медиків більше негативних емоцій чим позитиву.

   І хоча здається все так просто, кожен пересічний лікар розуміє що потрібно поміняти, а міністри, які колись теж мабуть працювали лікарями, пройшовши всю вертикаль чи то забули чи то забили.... Для того щоб всім було зрозуміліше особливо простим громадянам про те, що необхідно зробити щоб жити нам стало краще і в нас прибавилось здоров"я або покрайній мірі уберегти, щоб не відбавилось поговоримо про основні проблеми в системі, як серед лікарів так і серед громадян які ідуть до них за порятунком.

  Почнемо з лікарів. Лікарі стали рабами системи бо працюючи по старих законах, які поклали на лікаря дільничного повну відповідальність за стан здоров"я пацієнтів на дільниці а це в кращому випадку від 1300 осіб і дорослих і дітей, не маючи під руками окрім фонендоскопа в кращому випадку власного і нового жодних інших засобів для діагностики відправили його на бій з хворобами світового маcштабу, онко, снід, туберкульоз, грип в усіх його формах і.т.д , окрім того для повного щастя не забезпечили юридичне підгрунття для цього.

  І кожна медична рада , КЕК в очікуванні на якій дільниці станеться прокол по випадку долі, де вилізе запущений рак і який черговий лікар отримає свою нову догану чи то першу чи вже другу за рік....

  І ніхто не задумується про то, що заставити пацієнта пройти вчасно обстежитись лікар не має жодного важеля, навіть у випадку небезпечних захворювань таких як туберкульоз, і чи один раз ми спостерігаємо за тим що ходить по дільниці хворий з відкритою формою туберкульозу попиває горілочку, а медперсонал який його переконує пролікуватись посилає нецензурною лайкою в кращому випадку в гіршому ще може нанести фізичних ушкоджень, ідемо по державних інстанціях , а вони руки розводять нічим помогти не можемо, звертайтесь до суду....поки суд не винесе рішення про примусове лікування поки міліція чи інша служба втручатись насильно не буде, але при цьому відповідальність з лікаря ніхто не знімає ні за нього ні за тих кого він заразить... а для врегулювання цього всього потрібен лиш простий один закон - про власну індивідуальну відповідальність пацієнта за власний стан здоров"я аж до кримінальної.

 Лікар же не може відповідати за тих хто сам безвідповідально відноситься до свого здоров"я, по перше це не логічно по друге принизливо. З лікаря чи медичної сестри зробили "віддувайлів" за чиюсь байдужість. Якщо машина не пройшла техогляд - вона не допускалась до їзди, за не проходження чи не вчасне проходження штраф., а тут хтось забив сам на своє здоров"я, а лікар повинен платити за нього своїми нервами, отримувати догани чи інші міри заохочення.

 Так ми вже створені по своїй природі, що навіть за власне здоров"я поки нас не накажеш гривнею відповідати ми не будемо, і тішимось не раз один перед одним що роками до лікарів не ходимо,а радіти тут нема від чого, хвороба їсть поступово чи то онко чи СНІд роками, а коли заболить часто вже пізно, тому і придумали ті профогляди, не для того щоб фіктивно по блату печатки наставити в санкнигу, а для того щоб попередити і виявити його на ранніх етапах коли ще лікування допоможе і ефект більший від нього буде ну само собою значно дешевше.

 Але як кажуть поки грім не вдарить поти не перехрестимось, але на жаль в таких випадках зачасту хрестяться вже над хворим........... Тому такий закон є необхідний бо в першу чергу потрібно врегулювати відносини між пацієнтом і лікарем, не бігає майстер за шофером щоб машину полагодити, а навпаки, то чому тут так лікар і бігає по дільниці і лікує і відповідає за чиюсь безвідповідальність....в той час як мав би сидіти в книжках і удосконалювати свій рівень, для того щоб надати на вищому якісному рівні допомогу пацієнту.

Далі буде....................... Ігор ВОЛОЩУК лікар

  В нас як завжди в бюджеті кошів не вистачає і останні роки вакцина постачається державою не в період коли вона дійсно потрібна, а тоді коли на неї знаходять кошти, а знаходять їх чомусь завжди в кінці року в період осінній і масово передають на дільниці для проведення вакцинації дітей.

   Все б нічого - краще пізно як ніколи якщо б не те, що вакцинація повинна проводитися протягом цілого року і найкраще її проводити в період найменшого спалаху вірусних захворювань серед дітей, а тут якраз навпаки всі вакцини приходять з значною затримкою в осінній період під час епідемій, що збільшує ризик ймовірних ускладнень, окрім того ще й календар щеплень зсувається бо замість того, щоб вакцинувати поетапно, вакцинують тоді коли є вакцина. Вини медиків в цьому не має. Вони дбайливо по мірі можливості обстежують дітей і стараються дотримуватися максимально вимог, але державі до вимог байдуже певно мужі високопоставлені не дуже переймаються цими проблемами через те, що дітей їхніх прививають вчасно.

Проблема друга. Умови зберігання вакцини і відповідність приміщення вимогам. На жаль знову ж таки не з вини медиків, багато кабінетів щеплень на ФАПах, амбулаторіях чи дільницях сімейної медицини не відповідають вимогам які до них поставлені МОЗ України. Рідко де є окремі холодильники передбачені виключно для зберігання вакцин, а ще більша рідкість окрема кімната для проведення щеплень.

   Часто ФАП на селі взагалі складається з однієї кімнати де одночасно проводять щеплення дітям і оглядають хворих в тому числі з інфекційними захворюваннями. Проблема третя і дуже важлива. Вакцинацію слід проводити здоровим дітям. Тому перед проведенням вакцинації дитину необхідно хоча б елементарно обстежити, лікар чи медична сестра не завжди без обстежень може адекватно оцінити стан дитини по її зовнішньому вигляді. Тому обов"язково перед проведенням вакцинації здати хоча б загальний аналіз крові, обстежити сечу.

   Це елементарно, але дуже важливо в цьому в першу чергу повинні бути зацікавлені батьки, які в більшості самі нехтують даними рекомендаціями лікарів. І ще на кінець часто задають питання треба чи не треба вакцинувати - треба, бо ризик захворіти в важкій формі інфекційними захворюваннями в не привитих дітей є в сотні разів більший чим отримати ускладнення під час вакцинації, але потрібно пам"ятати що вакцинація це дуже важлива маніпуляція і чим більше ми будемо притримуватись її термінів та старатись підійти до неї з усіма рекомендаціями тим кращий буде ефект і менший ризик, здоровя дитини залежить в однаковій мірі як від батьків так і від медичного персоналу. Далі буде...............

А ось тут - на Заході, в колисці "ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ" всі про це гасло забули. Забули з чим і заради чого виходили на демонстрації та акції непокори, забули про основні пріоритети та принципи... Причина, швидше всього лежить у площині відсутності бажання в так званих "революціонерів" передачі реальної влади в руки громади. Тієї влади заради якої поклали своє життя сотні українці, тієї влади, яка дасть можливість простим українцям реально впливати на діяльність місцевих чиновників та брати безпосередню участь у процесах державотворення.

Для того, щоб хоча б якось замилити очі найактивнішим українцям, так звані "революціонери" придумали віртуальні народні ради та люстраційні комітети, які не мають жодного юридичного підґрунтя, а відтак члени цих квазіутворень не можуть представляти інтереси народу та діяти від його імені. Максимум на, що вони здатні - це представляти власні інтереси та лобіювати особистий бізнес. Адже, як не крути, саме обласні та районні ради виступають офіційними представниками народу, саме їм були делеговані дані повноваження на всенародних виборах.

Як засвідчує нам історія, такий шлях є єдиноправильним, демократичним та цивілізованим. Але для чого "революціонерам" законний шлях, коли вони відчули силу і безнаказаність, для чого долати довгий і тернистий шлях виборчих кампаній, заробляти авторитет, працювати депутатом, виконувати взяті на себе зобов"язання. Це ж довгий шлях. Значно простіше взяти зброю в руки, одягнути маски і розставляти своїх людей на посади. Адже жодної відповідальності за такі дії у революційний та постреволюційний час не передбачено... От і придумали вони собі так звані "народні ради", до яких уповноважили самих себе - самі за себе проголосували, самі себе обрали і самі себе на посади попризначали.

Як підсумок... Відбулися президентські вибори, за результатами яких абсолютну підтримку громадян отримав кандидат з поміркованими політичними поглядами. Представники так званих радикальних та ультраправих сил не набрали навіть 1% голосів виборців. Дивно виходить, не маючи і 1% підтримки виборців окремі сили прагнуть представляти інтереси всього народу?! То може все ж таки повернемо владу радам, адже ми обирали до них конкретних людей, яким делегували всю повноту влади, а виходить так, що керують крикуни та самозванці.