Блоги на БРІЗ | Оксана Кваснишин http://www.briz.if.ua/blogs/12 Блогер Оксана Кваснишин http://www.briz.if.ua/logo.gif http://www.briz.if.ua/square_logo.png Uk (c) briz.if.ua Sat, 16 Dec 2017 22:41:41 +0200 CMS 1 ЯК ВЧИНИТИ ЗІ СВОЇМ ВОРОГОМ?! http://briz.if.ua/blogs/33.htm http://briz.if.ua/blogs/33.htm Одного разу учень розмовляв зі своїм учителем про те, як навчитися прощати своїх ворогів. - Я допоможу тобі, - сказав учитель, знімаючи з полиці тріснутий глиняний горщик, - візьми цей горщик і спробуй зробити з ним так, як ти хотів би вчинити зі своїм ворогом.

Учень, взявши горщик, невпевнено покрутив його в руках, не наважуючись нічого зробити. Тоді мудрець сказав:

- Старий горщик - це всього лише річ, це не людина, не бійся вчинити з ним зараз так, як тобі хотілося б справді зараз зробити зі своїм ворогом. Тоді учень підняв глиняну посудину над головою і з силою жбурнув його об підлогу, та так, що горщик розлетівся на дрібні шматочки. Учитель глянув на підлогу, усіяну осколками розбитої посудини, і сказав: - Ти бачиш ось, що вийшло? Розбивши горщик, ти не позбувся від нього, а лише перетворив його у безліч дрібних осколків, об які чи ти сам, чи ті, хто тебе оточують, можуть боляче порізати свої ноги. Тому кожен раз, не знаходячи сил викинути гнів зі свого серця, ти згадай про ці осколки, - сказав учитель, і трохи згодом, додав, - а краще намагайся не допускати появи тріщин там, де їх не повинно бути. ]]>
Tue, 14 Aug 2012 08:57:21 +0300
Притча про монету http://briz.if.ua/blogs/32.htm http://briz.if.ua/blogs/32.htm Великий японський воїн Нобунага вирішив одного разу атакувати ворога, який десятиразово перевершував числом його солдатів. Він знав, що переможе, але солдати його впевнені не були. В дорозі він зупинився у синтоїстському храмі і сказав: - Коли я вийду з храму, то кину монету. Випаде герб - ми переможемо, випаде цифра - програємо битву. Нобунага ввійшов до храму і почав безмовно молитися. Потім, вийшовши з храму, кинув монету. Випав герб. Солдати так несамовито кинулися в бій, що легко здолали ворога. - Нічого не змінити, коли діє рука долі, - сказав йому ад'ютант після битви. - Вірно, не змінити, - підтвердив Нобунага, показуючи йому підроблену монету з гербами на обох ...

]]>
Mon, 13 Aug 2012 09:37:10 +0300
Речі не такі, якими здаються... http://briz.if.ua/blogs/31.htm http://briz.if.ua/blogs/31.htm Два ангели-подорожні зупинилися на нічліг в будинку багатої сім'ї. Сім'я була не гостинна і не захотіла залишити ангелів у вітальні. Замість того вони були укладені на нічліг в холодному підвалі. Коли вони розстилали ліжко, старший ангел побачив діру в стіні і заклав її. Молодший ангел побачив це і запитав: "Чому?" Старший відповів: - Речі не такі, якими здаються. На наступну ніч вони прийшли на нічліг в будинок дуже бідної, але гостинної людини і його дружини. Подружжя розділило з ангелами небагато їжі, яка у них була, і сказали, щоб ангели спали в їх ліжках, де вони можуть добре виспатися. Вранці, після пробудження, ангели знайшли господаря і його дружину заплаканими. Їх єдина корова, чиє молоко було єдиним доходом сім'ї, лежала мертва в хліві. Молодший ангел запитав старшого: - Як це могло трапитися? Перший чоловік мав все, а ти йому допоміг. Інша сім'я мала дуже мало, але була готова поділитися всім, а ти дозволив, що б у них померла єдина корова. Чому? - Речі не такі, якими здаються, відповів старший ангел. Коли ми були в підвалі, я зрозумів, що в дірі в стіні був скарб із золотом. Його господар був грубий і не хотів зробити добро, я відремонтував стіну, щоб скарб не знайшли. Коли наступної ночі ми спали в ліжку господаря, прийшов ангел смерті за його дружиною, і я віддав йому корову... Речі не завжди такі, якими здаються...

]]>
Mon, 13 Aug 2012 09:28:45 +0300
Жив-був панк... http://briz.if.ua/blogs/29.htm http://briz.if.ua/blogs/29.htm Жив-був панк. Звичайний панк з великим ірокезом, татуйованим обличчям та масою пірсингу на тілі. І ось, одного разу, в нього прокинулося нестримне бажання наблизитись до Бога. В його холодному черствому серці загорівся вогник з небес. Так, як духовного досвіду у панка не було, він вирішив шукати Бога в найближчій відомій йому церкві. Він прокинувся в неділю зранку, вдягнув свою найкращу шкірянку, підфарбував ірокез, вдягнув у ніс найкращий пірсинг та пішов до храму. Панк прийшов раніше на півгодини, і трішки повагавшись, зайшовши в середину. В храмі панувала тиша і гармонія. Він пройшов довгим коридором між рядами стільців, і зайняв місце на першому ряду. Через декілька хвилин до церкви почали сходитись люди. Першим панка помітив церковний регент. - Шановний, Ви не могли б пересісти на інший ряд, тому що ці місця призначені для солістів хору.

- Немає проблем, - відповів панк, і пересів на боковий ряд. Через п"ять хвилин до нього підійшов диякон. - Вибачте, а Ви не могли б сісти на інший ряд. Ці місця у нас належать служителям церкви. - Добре, - сказав панк і пересів в середину зали.

Згодом в церкву забігла зграя дітей і до панка підійшла вчитель недільної школи. - Я перепрошую, - насторожено звернулася вона, - а Ви б не могли сісти в іншому місці, тому що сьогодні у нас виступ дітей, а це їхні традиційні місця. - Будь-ласка, - промовив панк і сів майже в кінці зали, на єдине вільне місце поруч із поважними бабусями. Через хвилину його спокій знову було порушено. - Шинку, ти зайняв моє мішче, - прошепелявила беззубим ротом старенька, яка щойно увійшла в храм, - я тут сиджу вже тридшять років. Панк мовчки підвівся і став біля самих дверей. Служіння в церкві мало б початися, але до нього раптом підійшов пастор.

- Хлопче, вибач, але наша церква найстаріша в місті і дуже шанована. До нас часом приходить навіть сам мер нашого міста, а також дуже багато різних поважних людей. Ти якось тут не вписуєшся. В тебе така... е-е-е-е... незвична зовнішність. Це може налякати наших відвідувачів. Я не проти, щоб ти приходив, але що скажуть про нас люди? Знаєш, тут поблизу є інша церква, піди туди, там всіх приймають. Панк схилив голову і мовчки вийшов з храму. Він спустився зі сходів, сів на асфальті і заплакав. Поруч проходив Ісус. - Друже, чому ти плачеш? - запитав у панка Христос. - Мене не пускають в цю церкву. - О, - зітхнув Ісус, - мене теж вже давно сюди не пускають...

]]>
Thu, 09 Aug 2012 07:53:01 +0300
Не намагайтесь сподобатись усім... http://briz.if.ua/blogs/20.htm http://briz.if.ua/blogs/20.htm Одного разу батько з сином вели на базар коня. Батько сидів верхи на коні, а син ішов поруч. Люди, яких вони зустрічали по дорозі, говорили:

- Це - нечувано! Сильний чоловік сидить на коні, а дитина іде пішки!

 Батько послухав, що кажуть люди і посадив на коня сина. Але натовп зівак обурювався і далі. Вони казали: "Це жахливо. Старша людина іде пішки, а молодий їде верхи!"

Чоловікові знову зпробилося ніяково і тому вони обидва з сином сіли на коня. Але відразу ж почули:

- Це варварство: двоє людей сидять на маленькому коникові. Знущаються над нещасною тваринкою.

   Тоді батько з сином злізли з коня, але інші люди невтомлювались говорити: мовляв ці двоє - здуріли: Кінь нічого не несе, а двоє людей іде пішки.

Врешті решт батько та син підняли коня на руки і понесли його. Але навіть тоді не заслужили похвали у зівак з базару. У слід чули: "Дивіться, ці двоє дурних навіть не вміють користуватись ослом".

Тож чи варто докладати зусиль, щоб сподобатися усім?

 

p.s. якщо притчі комусь не до вподоби, то кнопочку "Блоги від Оксани Кваснишин" можна ігнорувати. Сайт різносторонній і тут кожен знайде для себе щось корисне. Всім догодити неможливо. Приклад тому - сьогоднішня притча. Наприклад, подавати притчі в блог? Хтось скаже: "Дивись, розписалась". Не писати? Хтось скаже: "почала, то хай би вже була дописувала"... версій може бути мільйон! Всім догодити неможливо. Цього не зміг зробити навіть Ісус. То і я не буду.

Бажаю всім гарно дня. І ще порада для всіх: "Не намагайтесь сподобатись усім, бо "сподобалка" може поламатись"!

]]>
Sun, 29 Jul 2012 07:12:23 +0300
Срібло http://briz.if.ua/blogs/21.htm http://briz.if.ua/blogs/21.htm - Учителю, що Ви думаєте про гроші? - спитав один юнак свого учителя. - Дивися у вікно, - сказав учитель. - Що там бачиш? - Бачу жінку з дитиною, двоє коней, що тягнуть віз і чоловіка, який іде на базар. - Добре. Тепер дивися у дзеркало. Що там бачиш? - Що ж Ви хочете, щоби я там побачив?! Звісно - себе!

- Тепер поміркуй: вікно - зі скла, і дзеркало також зі скла. Вистачає тонесенького шару срібла на склі і тоді людина бачить тільки себе.

]]>
Thu, 02 Aug 2012 08:35:21 +0300
Три сестри http://briz.if.ua/blogs/22.htm http://briz.if.ua/blogs/22.htm Жили-були три сестри. Одна була лінивою-прелінивою. Друга - злою-презлою. А третя - і розумниця, і красуня, і рукодільниця. Якось вранці зупинився віз біля їхніх воріт. Сестри вийшли подивитися, хто приїхав. На возі сиділа літня незнайома жінка.

- Хто ти? - запитали вони.

- Я - Доля. Прийшов час виходити вам заміж.

Посадила їх Доля на віз і повезла видавати заміж. Заїхали вони в перше село. Бачать - у полі хлопець оре і все йому вдається. Потрібно щось полагодити чи побудувати - всі до нього насамперед біжать. - Оцей твій, - каже Доля першій із сестер. Висадили її та й поїхали далі.

Заїхали в наступне село. Там хлопець живе такий, що нікому в допомозі не відмовить. Нарадуватися на нього люди не можуть, такий молодець. - Оцей твій, - каже Доля другій сестрі. Висадили її та й поїхали далі. Заїхали в інше село. Біля останнього будинку у бруді біля найстарішої руїни лежить п'яний. Зупинила Доля віз і каже: - Цей твій.

- Та навіщо він мені?! Я ж і добра, і гарна, і рукодільниця. А ти мені такого нареченого даєш! От сестрам яких знайшла, що, іншого для мене немає?!   - Інші є, - відповіла Доля і, зітхнувши,  додала: - Але цей без тебе пропаде!

]]>
Thu, 02 Aug 2012 08:42:02 +0300
Щастя http://briz.if.ua/blogs/18.htm http://briz.if.ua/blogs/18.htm Одного разу йшло Щастя лісом і несподівано впало в яму. Сидить Щастя в ямі і плаче.

- Йшов повз чоловік, Щастя почуло і кричить з ями: - Людино, найдобріша! Витягни мене звідси. - А що ти мені даси за це? - запитує людина. - А що ти хочеш? - перепитало Щастя.  - Я хочу великий і красивий будинок з видом на море, найдорожчий.

Щастя дало людині будинок, людина зраділа, втекла до будинку і забула про Щастя.

Сидить Щастя в ямі плаче ще голосніше. - Мимо йшла друга людина, почуло Щастя і кричить їй: - Людино, найдобріша! Витягни мене звідси. - А що ти мені даси за це? - запитує людина. - А що ти хочеш? - перепитало Щастя.  - Я хочу багато красивих і дорогих машин, різноманітних марок.

Дало Щастя людині те, що вона попросила, зраділа людина, забула про Щастя і втекла.

Зовсім втратило надію Щастя. - Раптом чує, йде третя людина, крикнуло їй Щастя:  - Людино, найдобріша! Витягни мене звідси, будь ласка.

Людина витягнула Щастя з ями і пішла далі. Зраділо Щастя, побігло за нею і запитує: - Людино! А що ти хочеш за те, що допомогла мені? - Нічого мені не потрібно, - відповіла Людина.

Так і побігло Щастя за Людиною і вже ніколи від неї не відставало...

]]>
Sat, 28 Jul 2012 09:05:27 +0300
Притча про склянку http://briz.if.ua/blogs/17.htm http://briz.if.ua/blogs/17.htm Одного разу один мудрий професор почав заняття, піднявши склянку з водою. Він тримав її на витягнутій руці так, щоб було видно усій аудиторії.

Вага склянки була не більше 50 грам. Професор запитав, що станеться, якщо він протримає ось так склянку протягом години. Студенти відповіли, що нічого особливого. Хіба що заболить рука. "А якщо я триматиму склянку ось так протягом усього дня, що тоді трапиться?" - запитав професор.

- У Вас заніміє рука, може бути судома. Вас може паралізувати, прийдеться їхати в лікарню, - зауважили стеденти.

- Дуже добре, але чи зміниться вага склянки за цей час? - запитав професор.

- Звичайно, що ні!

І тут раптом один з студентів сказав: "Опустіть склянку".

- Правильно! - сказав професор. - Із проблемами в житті треба чинити так само. Поки ви думаєте про них кілька хвилин - нічого не відбувається, усе в порядку.

Якщо думаєте про них довго - це перетворюється у хворобу. Думаєте ще довше - вони паралізовують вас. І тоді ви не зможете нічого зробити.

p.s. Важливо думати про проблеми в житті, але набагато важливіше буде, якщо ви "опустите їх" і будете робити це щодня перед сном. У вас не буде стресу, ви будете прокидатися щодня свіжими і повними сил. І зможете впоратися з будь-якою проблемою, з будь-яким викликом, що вам кинуть!

Тож не забудьте "опустити склянку" вже сьогодні!

]]>
Fri, 27 Jul 2012 09:40:29 +0300
Притча про світосприйняття http://briz.if.ua/blogs/15.htm http://briz.if.ua/blogs/15.htm Одному водієві посеред поля пізно ввечері несподівано пробилося колесо автомобіля. Він дуже засмутився, тому що не мав відповідного інструменту, щоби його замінити.

Раптом вдалині побачив маленький вогник - то був будинок одного господаря, що жив посеред цього поля.

Водій швидко пішов в тому напрямку. Дорогою він думав: "А що, коли мені ніхто не відчинить дверей?"; "А що, коли у них не буде потрібного інструменту?"; "А що, коли вони не захочуть мені його позичити?".

Від таких непевних думок його тривога все зростала і коли, нарешті, водій підійшов до того будинку, то був такий збентежений та розлючений, що, як тільки господар відкрив йому двері свого дому, водій  замахав кулаком у нього під носом  і закричав: "Ну і тримай собі свій домкрат!"

p.s. Подобається нам чи ні, але наші думки визначають маршрут земної мандрівки, яку називаємо життям. Якщо будемо думати тільки про невдачі - то вони переслідуватимуть нас! Якщо думатимемо що ми є невиховані, неграмотні, некультурні - то такою і буде наша поведінка. Якщо думатимемо, що у нас нічого не вийде і боятимемось уявних невдач, то ми ніколи не досягнемо своєї мети. Посміхніться світу і світ посміхнеться вам у відповідь. Почніть це робити уже з сьогоднішнього дня!

]]>
Wed, 25 Jul 2012 08:19:22 +0300
Притча про замерзлий ставок http://briz.if.ua/blogs/12.htm http://briz.if.ua/blogs/12.htm Одного разу двоє друзів-хлоп'ят каталися на ковзанах на малому замерзлому ставку. Був похмурий холодний вечір. Діти їздили обережно, але раптом лід проламався і один із хлопчиків упав у воду.

Ставок був неглибокий, але вода в ополонці почала замерзати, закриваючи отвір.

Другий хлопчик повернувся на берег, узяв найбільший камінь, якого вдалося знайти, і побіг туди, де провалився його малий друг. Почав щосили вдаряти каменем об лід, аж врешті-решт розбив його. Схопивши друга за руку, допоміг йому вибратися з води...

Коли прийшли рятівники і побачили, що сталося, здивувалися: "Як це йому вдалося? Як хлопчик зміг розбити такий грубий і щільний шар льоду?"

Дідусь, який проходив поблизу, сказав:

  - Знаю, як він це зробив!   - Як? - спитали вони.

Дідусь відповів:

 - Не було поруч нікого, хто б застеріг: "Це тобі не вдасться...". p.s. Ми маємо дивовижні сили, але так легко забуваємо про них! Все, в що ви вірите, і все, що ви задумали - обов'язково здійсниться!

]]>
Mon, 23 Jul 2012 14:10:04 +0300