17 березня 1874 - народився Августин Волошин, український громадський і політичний діяч, священик, президент Карпатської України (1939), перед тим - прем'єр-міністр (із 1938 р.).
Помер у Лефортівській в'язниці в Москві 1945 р. Герой України (2002).

Ро­до­від Ав­гус­ти­на Во­ло­ши­на бе­ре свій по­ча­ток від ру­си­нів-лі­бер­ти­нів. Отець Іван Во­ло­шин, тоб­то дід о. Ав­гус­ти­на Во­ло­ши­на, був ви­хід­цем із се­ла Ве­ли­кі Луч­ки, де він слу­жив свя­ще­ни­ком у 20-30-х рр. XIX сто­літ­тя.

Важ­ли­ва особ­ли­вість ста­ту­су Ве­ли­ких Лу­чок бу­ла в то­му, що йо­го жи­те­лі пе­ре­бу­ва­ли у ста­но­ви­щі лі­бер­ти­нів, які за ви­ко­нан­ня пев­ної служ­би одер­жу­ва­ли зем­лю, аж до XVIII сто­літ­тя бу­ли звіль­не­ні від фе­о­даль­них по­вин­нос­тей.

Служ­ба жи­те­лів се­ла по­ля­га­ла в то­му, що во­ни дос­тав­ля­ли пош­ту в близь­кі й да­ле­кі краї. Но­ві гос­по­да­рі до­мі­нії Шен­бор­ни у XVIII сто­літ­ті зак­рі­па­чи­ли лі­бер­ти­нів і при­му­си­ли їх нес­ти по­вин­нос­ті. Пер­ша згад­ка про ді­яль­ність о. Іва­на Во­ло­ши­на у Ве­ли­ких Луч­ках да­ту­єть­ся са­ме 1830 ро­ком. Сво­є­му си­но­ві Іва­ну він пе­ре­дав ес­та­фе­ту — слу­жи­ти лю­дям. У сан свя­ще­ни­ка бать­ко о. Ав­гус­ти­на Во­ло­ши­на був вис­вя­че­ний 1867 ро­ку, зго­дом от­ри­мав па­ро­хію в се­лі Ке­ле­чин Во­лівсь­ко­го ок­ру­гу (ни­ні — Між­гірсь­кий ра­йон). Под­руж­жя Емі­лії Зам­бор-Во­ло­ши­ної та Іва­на Во­ло­ши­на ма­ло, ок­рім си­на, ще трьох до­чок — Оль­гу, Оле­ну та Еле­о­но­ру. 

Августин активною політичною діяльністю в українських громадсько-політичних організаціях Закарпаття почав займатися з 1919. 17 грудня 1919 увійшов до складу Директорії Підкарпатської Русі.

Заснував і очолював Народно-християнську партію (1923–1939), від якої обирався послом до чехословацького парламенту (1925–1929). Був провідним діячем Учительської Громади Підкарпатської Руси.

1933 року Папа Римський Пій XII іменував о. Августина Волошина папським прелатом у самостійній Мукачівській греко-католицькій єпархії.

26 жовтня 1938, після того як, празька влада заарештувала прем'єр-міністра Андрія Бродія, оголосивши його угорським шпигуном, і розпустила уряд, Волошин був призначений новим прем'єр-міністром автономного уряду Карпатської України, а 15 березня 1939 став президентом цієї держави.

Під час окупації краю Угорщиною емігрував разом з урядом за кордон і поселився в Празі, де пра­цю­вав в Ук­ра­їнсь­ко­му віль­но­му уні­вер­си­те­ті в Пра­зі про­фе­со­ром пе­да­го­гі­ки, де­ка­ном, рек­то­ром.

У травні 1945 заарештований радянськими спецслужбами СМЕРШ. Помер у московській Бутирській в'язниці 19 липня 1945 року, за офіційною версією — від паралічу серця.

15 березня 2002 року Президент України Леонід Кучма підписав указ про надання Авґустинові Волошинові посмертно звання «Герой України» з удостоєнням ордена Держави.

Августин Волошин одружився із донь­кою про­фе­со­ра Уж­го­родсь­кої гім­на­зії Іри­ною Пет­рик, ро­дич­кою Бу­ди­те­ля ру­си­нів Дух­но­ви­ча. У подружжя не було дітей, тому вони вирішили опікуватись цілим приватним сиротинцем (ди­тя­чо­го бу­дин­ку сі­мей­но­го ти­пу), опікуючи 22 сиріт. Ді­ти жи­ли у ве­ли­ко­му дво­по­вер­хо­во­му бу­дин­ку, який для цих пот­реб ку­пив отець Ав­гус­тин.

Во­ни бу­ли за­без­пе­че­ні хар­чу­ван­ням, гар­ним одя­гом, нав­чан­ням, ви­хо­ван­ням та роз­вит­ком твор­чих здіб­нос­тей. Іс­ну­вав ці­лий до­маш­ній ор­кестр, тан­цю­валь­на гру­па і хор.

У бе­рез­ні 1936 ро­ку Іри­на Во­ло­шин, піс­ля двох днів хво­ро­би, 13 березня, нес­по­ді­ва­но по­мер­ла. Ве­ле­люд­ний по­хо­рон ви­дат­ної гро­мадсь­кої ді­яч­ки жі­но­чо­го ру­ху та прос­то ми­ло­сер­дної жін­ки від­бу­вав­ся в Уж­го­родсь­ко­му ка­фед­раль­но­му со­бо­рі. Від різ­них ор­га­ні­за­цій та ді­я­чів краю бу­ло пів­сот­ні він­ків із си­ньо-жов­ти­ми стріч­ка­ми. Щире спів­чут­тя вдів­цю вис­ло­вив Пре­зи­дент Че­хії То­маш Ма­са­рик.

Джерело: Вікіпедія

17 Березня 2013 p.