Мешканці села Корюківка, закатовані фашистами на початку березня 1943 року, були урочисто перепоховані у переддень 70-х роковин трагедії.. Захід відбувся в рамках виконання Всеукраїнської програми з увічнення пам’яті жертв війни політичних репресій. Місце трагедії досліджувала Чернігівська обласна громадська організація «Пошуковий клуб «Пам'ять Перемоги», що є членом Всеукраїнського громадського об’єднання «Союз «Народна пам’ять».
Присутні - керівництво міста, представники облдержадміністрації, громадськість – поклали квіти до пам’ятника закатованим у центрі міста. Траурний захід продовжився церемонією поховання останків за церковним обрядом в Урочищі Гай, де заплановано зведення меморіалу жертвам Корюківської трагедії.
«Вірю, що з часом на місці, де сьогодні відбувається перепоховання, буде встановлений Меморіал у пам'ять про всіх жертв Корюківської трагедії, - сказав під час церемонії голова правління ВГО «Союз «Народна пам’ять» Ярослав Жилкін. - На жаль, нам навряд чи вдасться відновити імена усіх невинних жертв, але ми в силах зробити все, щоб якомога менше загиблих залишилися безіменними».
Знищення мешканців села тривало з 1 по 3 березня 1943 року. За три дні фашисти знищили більше семи тисяч невинних людей. Це наймасштабніше масове вбивство мирних жителів часів Другої світової війни, здійснене загонами СС.
«Людей знищували настільки масово, що подекуди місто нагадує кладовище: біля багатьох будинків, перед входом у двори чи на подвір’ях стоять пам’ятники. На них вказані імена спалених людей, цілими сім’ями», - розповів керівник Пошукового клубу «Пам'ять Перемоги» Михайло Балан.
Страшнішої трагедії ні Україна, ні світ не знали. Вбивства стали каральною відповіддю німців за дії радянських партизанів. Адже під час окупації село Корюківка було центром партизанської боротьби в Чернігівській області. Частину жителів фашисти зігнали в центр, де людей розстріляли в великих будівлях села, зокрема в ресторані. Наступного дня забиті трупами будинки почали підпалювати. Карателі прочісували село, хапали людей і живцем кидали в палаючі хати.
За даними судмедекспертизи, проведеної після війни, смерть заподіювалася шляхом розстрілу з автоматів та станкових кулеметів, ударів тупими предметами й спалювання заживо. Це ж підтвердили й пошуковці громадської організації «Пам’ять Перемоги». «За останками загиблих, які були ексгумовані, можна визначити, що людей забивали – руки, ноги, все має сліди побиття. Останки багатьох людей говорять про удари прикладів стрілецької зброї, зокрема на черепах», - повідомив М.Балан.
Корюківська трагедія торкнулася майже кожної родини у цьому невеличкому містечку. Подібна ситуація - і в сусідніх містечках та селах Чернігівщини, які також постраждали від рук карателів. Тому на церемонію перепоховання до Корюківки прибули жителі 60 спалених сіл, з 15 районів Чернігівської області. З кожного була привезена частинка землі на місце зведення майбутнього меморіалу в Урочищі Гай. Після прочитання офіційного листа-звернення Президента України В.Януковича про необхідність увічнення пам’яті жертв трагедії, присутні заклали капсулу «Фрагмент меморіального хреста першої черги будівництва Меморіального комплексу». У той же день Корюківська райдержадміністрація презентувала нові видання про дослідження обставин трагедії в чернігівських селах, спалених у 1943-1944 рр.
Дослідження трагедії триватиме й надалі. Адже ніхто досі не знає кількість непохованих жертв. «Ми зобов'язані спільними зусиллями держави і громадськості продовжувати роботу з пошуку та увічнення пам'яті жертв Корюківської трагедії та інших подібних трагедій, що сталися на українській землі, - переконаний Я.Жилкін, - Наш святий обов'язок - зберігати пам'ять про загиблих і розповідати дітям про страшний минуле нашої країни, щоб подібне ніколи не повторилося в майбутньому».
Наталя Андрусенко