Івано-Франківський вокзал у ці січневі дні — як еміграційний пункт: якої лише бесіди тут не почуєш! Здебільшого це туристи, які на свята вибралися на Прикарпаття, щоб і снігом досхочу насолодитися, й перейнятися нашими традиціями і звичаями.
Розмовляю з миловидною татаркою із Криму. Діляра Юсупова із Сімферопольського району викладає вокал у музичній школі, а приїхала до Галичини ще на Різдво. Разом із туристичною групою побувала у Трускавці, їздила в гори, на екскурсію до міста Лева. Відвідали тамтешні музеї, храми, смакували галицькою кавою та пампушками. Не оминули увагою й знамените серед туристів кафе «Криївка», де, перш, ніж увійти, треба промовити пароль «Слава Україні!». На запитання, звідки Діляра так досконало знає українську мову, розповіла, що її рідний брат мешкає в Івано-Франківську, до якого, власне, вона і їхала: «Приїжджаю якось, а чотирирічний племінник назвав мене москалькою. То й подумала: чому б і не навчитися говорити по-вашому? А тепер і до прикарпатських діалектів прислухаюся, бо то так колоритно! Щороку на Різдво намагаюся побувати в Станіславові, бо дуже люблю святу вечерю, колядки. В нас там, у Криму, такої величі свята не відчувається. Тож не дивно, що з півдня країни все частіше їздять на захід, бо не лише снігові розваги приваблюють, але й особливе, трепетне відчуття свята, Щедрого вечора, Водосвяття на Йордан».
Діляра також розповіла, що вміє співати українських пісень, і діточок у школі навчає. Від їхнього кримського села до Чорного моря — всього п'ятнадцять кілометрів. Море для місцевих — звична справа, ось, мовляв, інша справа — сніг! Його в Криму майже не бачать. А щодо мовного питання, то на півострові часто відпочивають туристи, звикли до розмаїття національностей. Дівчина підкреслила, що це аж ніяк не повинно ставати на заваді спілкуванню й гуртуванню української нації.
Людмила СТРАЖНИК для БРІЗ