Прикрашене морозцем і білим сніжком прийшло до наших домівок і до наших сердець свято Богоявлення. Хай як би не було в час економічної кризи, та приготувалися до нього достойно, адже що могло завадити постити, сповідатися та прийняти Святе Причастя? Поспішаємо до храмів Господніх, щоб бути в молитовному єднанні з усіма християнами східного обряду.
Сотні й сотні городенківців ледь уміщала того дня деканальна церква Успення Пресвятої Богородиці. Як і щороку, з’їхалося чимало заробітчан, адже що може бути милішим побувати на свята разом зі своїми рідними. Святково прибраний храм Господній, прихожани. Чудодійний вплив молитви посилюється востократ, і тоді відчуваєш особливу ауру довкола. Святкова літургія транслюється місцевим радіомовленням, щоб кожен наш краянин відчув велич Водохреща, щоб Боже слово залишило слід у серцях кожного, хто з тих чи інших причин не може відвідувати храм Божий. (До слова, в Городенці є кілька храмів різних конфесій, де Богослужіння відбуваються в різний час, щоб кожен бажаючий міг почерпнути Божих наук). І слова зі Святого Письма підсилюють те надзвичайне відчуття величі свята. Це додає незвичайності всьому навкруги: якимись привітнішими в ці дні стають люди, й навіть природа притихла в очікуванні дива.
Разом із церковним хором колядує парох церкви, Городенківський декан УГКЦ отець-мітрат Ігор Левицький, і всі присутні. А після служби Божої на церковному подвір’ї відбувається водосвяття. Священик наголошує на тому, що освячена на Йордан вода має лікувальні властивості, але зцілює того, хто з вірою, любов’ю й покорою приймає Господа до свого серця.
Трепетне відчуття свята, йорданську святу водицю кожен несе до своєї домівки, щоб у молитовному єднанні разом із родиною продовжити вшанування Богоявлення. Щоби почуте й відчуте проникло до самого серця й давало сили долати всі житейські труднощі впродовж цілого року, а водиця допомагала зцілювати не лише тіло, але й душу.
Людмила СТРАЖНИК для БРІЗ