Коли заводять бесіду про будівництво нового храму, то чи не кожен здвигне плечима, мовляв, які то треба мати ресурси… То це нині, коли стрімко розвивається техніка, впроваджуються нові технології.
Що в же й казати про давні часи, як не було ще автоматичних пристроїв, техніки. А наші прадіди он лише в Городенці скільки храмів звели, щоб ми, прославляючи в них Господа, милувалися пам’ятками старовини й дивувалися оригінальності дизайнерської думки, архітектурного вирішення того чи іншого об’єкта. Серед них чільне місце посідає і міська церква святого Миколая.
За переказами, вона зведена на місці старого дерев’яного храму, першу письмову згадку про який датовано серединою ХYІІІ століття. За дослідженнями краєзнавців, наступна дерев’яна церква, яка постала на місці знищеної пожежею святині, була придбана на кошти священика Івана Головацького, громади й домінії в Луці та освячена 1790 року. Мабуть, і її чекала доля попередньої, але громада Фільваркового кута все ж спромоглася звести новий кам’яний храм. Величаво возносився він над убогими сусідськими хатинками, переживав періоди занепаду й відновлення. Але такого святотатства, як у другій половині минулого століття, годі було уявити. Церкву закрили, в приміщенні впродовж десятиліть розташовувався торговий склад. Це призвело до значної руйнації храму.
Нове дихання церкві святого Миколая дали ініціативні мешканці Фільваркового кута на чолі з тодішнім настоятелем храму о. Ігорем Левицьким. Пригадується, з яким натхненням та ентузіазмом парафіяни бралися чи то до бетонних, чи оздоблювальних робіт. Зроблено було зовнішній та внутрішній ремонт храму, впорядковано церковне подвір’я, встановлено статую святого Миколая-Чудотворця. Організаторська ж праця нинішнього духовного наставника о. Миколи Вонсуля, активність братства й сестринства, жертовність мешканців колишньої Родниківки, Боже благословення допомагали долати й далі всі труднощі.
Напередодні святкування 130-ої річниці храму, в 2010 році, позолочено купол на оновленій церкві, встановлено нові хрести, ковану огорожу, що разом із добротною брамою додає храму величі. Неоціненна заслуга в цьому – члена-кореспондента Національної академії архітектури, кавалера ордена святого Сильвестра Богдана Новосельського. Втім, найбільшим багатством святині є її парафіяни, котрі щиро дбають про свій духовний дім, наповнюючись у церкві живильним вогнем Божої благодаті.
Нині парох о. Миколі Вонсуль, церковне братство й сестинство, парафіяни церкви святого Миколая Чудотворця провадять і далі жертовну працю на прославу Божу, щоб і далі берегти святиню для прийдешніх поколінь, щоб возносилася во віки слава Господня.