Дзвінок, до чергового диспетчера швидкої допомоги не був неочікуваний чи екстремальний. Таке трапляється тут повсякчас, і на таке тут чекають, і готуються рятувати здоров’я людей. Тому нічний дзвінок з села Дуліби Бучачського району Тернопільської області про те, що у шестимісячного Дмитрика Кріля гострий припадок астми, в швидкій прийняли спокійно і відразу вислали до батьків дитини карету невідкладної допомоги.
Зазначимо, що село Дуліби розташоване за 20-ть кілометрів від районного центру на лівому березі ріки Стрипа, і налічує близько 800 мешканців. Добратись до нього і літом не так вже просто а тут зима.
І цього разу в дорозі трапилось найгірше - доїхати до місця виклику медики не змогли. Карета швидкої опинилась в сніговому полоні. На вулиці ніч. Здавалось допомоги лікарям чекати немає звідки. І життя піврічної дитини опинилось під загрозою. Відлік пішов буквально на десятки хвилин. З кожною проведеною на дорозі миттю швидка сильніше і сильніше вростала у сніг. І невідомо як склалась би розв’язка подій, і чи не потрібно було б за кілька годин рятувати життя вже самих медичних працівників, якби їм на допомогу не прийшов військовослужбовець 114-ї Івано-Франківської бригади тактичної авіації старший солдат військової служби за контрактом Микола Львівський.
Його, якк досвідченого тракториста - машиніста бульдозера аеродромно-технічної роти було скеровано до сусідньої області для надання допомоги в подоланні наслідків снігопаду.
І вже кілька тижнів цей солдат сумлінно виконував свої обов’язки керуючи потужно, та складною військовою машиною ІМР-2М (інженерна машина розгороджувальна) він розчищав складні ділянки доріг.
Звичайно, робочий час військовослужбовця вже скінчився і він мав би йти на відпочинок. Але хіба може солдат не виконати свого обов’язку і не врятувати життя людей?
Сівши за важелі своєї машини, він вирушив на допомогу. Практично 18 кілометрів бездоріжжя було розчищено ним за рекордний час. Медики прибули вчасно. Життя дитини було врятовано. А старший солдат військової служби за контрактом Микола Львівський на своїй «ІМРці» супроводив медиків і маленького пацієнта до районної лікарі. Розчищаючи їм дорогу від підступних снігових заметів.
Як справжній герой, військовослужбовець не вбачає нічого надзвичайного в своєму поступку. Адже він просто сумлінно виконав свою роботу. Однак завдяки йому батьки не втратили свою дитину. І будемо сподіватись, що Дмитро коли виросте теж стане хоробрим та мужнім захисником України.
Підполковник Тарас Грень