63-тій котельно-зварювальний завод має шанс отримати друге дихання у вигляді технічної допомоги на суму в 261 тисячу гривень та іноземне замовлення на орієнтовну суму 2 мільйона гривень. Таку допомогу заводу може надати «Галицький інноваційний кластер», друге засідання робочої групи із формування якого відбулося вчора на базі Івано-Франківського бізнес-інкубатору.
Як повідомила керівник робочої групи – директор ТОВ НВП «Соліс» Ірина Ковальчук, її компанія розробила схему, яким чином допомогти заводу вийти на конкурентно спроможний рівень. Озвучені 261 тисяча гривень – це кошти бюджету «Галицького кластеру», які планується отримати в якості грантів від словацьких, польських та російських партнерів проекту.
На цю суму, як стверджує пані Ковальчук, буде придбано сервер, 20 комп’ютерів, сучасне ліцензійне програмне забезпечення та машину для плазмового різання металу. Крім того, на кошти кластеру планується здійснювати навчання персоналу заводу роботи на сучасному програмному забезпеченні та працевлаштувати з подальшою оплатою протягом року праці трьох перспективних випускників Івано-Франківського національного університету нафти і газу.
Крім того, ініціатори створення Кластеру стверджують, що через своїх грузинських партнерів, в тому числі в урядових колах Грузії, їм вдалося знайти потенційних замовників на продукцію 63-го КЗЗ. Зокрема, грузинське товариство з обмеженою відповідальністю “Green Field Investment”, за словами І.Ковальчук, розглядають можливість замовити виготовлення на заводі сільського господарського обладнання загалом на суму близько 2 мільйонів гривень. «Наразі, - розповідає керівник ТОВ НПВ «Соліс», - грузини не закупляють в Україні інженерне обладнання. Вони купляють креслення у Китаї, доопрацювують їх в Україні, інженерні роботи замовляють у Туреччині». Таким чином, в разі успіху проекту угода між 63-тім заводом та компанією “Green Field Investment” може стати свого роду проривом в україно-грузинських економічних відносинах.
Єдине, чого побоюються ініціатори «Кластера», керівники заводу та їх грузинські партнери – це зриву угоди через різного роду бюрократичні перипетії, що, на жаль, є вельми характерними для підприємств державної власності, яким є і 63-тій завод.