Тарас Прохасько презентував сьогодні власний переклад книги молодого польського письменника Лукала Сатурчака, яка вийшла в українському варіанті під такою собі двомовною назвою «Galіція». «Власне в оригіналі, - розповів письменник, - книга називається “Galicyjskosc”, тобто в дослівному перекладі - «Галичанство». І тут є дуже класна штука – проблема співіснування народів на Галичині. Але якби ми сказали нашим читачам «галичанство», ніхто би навіть не подумав, що йдеться про всю Галичину вкупі з Перемишлем, Ярославом, Сяном, тобто Галичиною Західною. Ми би подумали, що йдеться про три наших галицьких області. Отут оцей світовий парадокс Галичини: для нас Галичина – це Західна Україна, Галичина ж в Європейському трактуванні включає територію від Кракова до Збруча».
Як вже було зазначено, книга розповідає про драматичні події періоду другої світової війни в Галичині. Її герой – маленький хлопчик, до того ж, зі слів Т.Прохаська, «трішки дебілкуватий», який стає свідком усіх жахів братовбивчої війни між людьми, які протягом сотень років були добрими сусідами. І найбільше потерпали від цієї війни ті, хто не брав зброї до рук.
«Це є роман, - розповідає письменник, - про те, хто може, а хто не може вбивати; хто згідний, а хто не згідний. Навіть ті, хто закликає до вбивства, не завжди можуть вбити. Тих, хто не може, переважно вбивають. Але навіть коли здається: вибору немає і все тобі диктує, що робити, вибір завжди є. От про це ця книжка».
Дехто із читачів побачив у книзі певне антиукраїнське спрямування. Мовляв, бандерівці-українці там змальовані бандитами, які вбивають сусідів. Проте Тарас Прохасько твір антиукраїнським не вважає. Визнаючи, що в книзі зображено чимало «дрібних гидкостей», які виникали у складних українсько-польських відносинах воєнної доби, коли, зі слів письменника, насильство, геноцид, вбивства і концтабори ще вважались досить законними методами у міжнаціональних розборах, перекладач, тим не менш, відзначає, що такі «гидкості» мали місце з обох боків і це дуже яскраво змальовано в творі.