Місцеве самоврядування повинно становити основу будь-якого демократичного устрою. Саме тому, цей інститут може заслуговувати на перше місце в реалізації прав громадян брати участь у реалізації владних повноважень.
Водночас цей інститут не може існувати без належного нормативно-правового забезпечення. Варто відзначити, що особливе місце серед актів органів місцевого самоврядування є статути, які крім того відповідно до статті 144 Конституції України є обов’язковими для виконання на відповідній території. Статут носить характер установчого договору, а тому для інших органів та посадових осіб місцевого самоврядування є первинним.
Звернувшись до історії, виявиться, що статутне право бере свій початок з ХІ-ХІІ ст. Такі документи мають усі великі міста Західної Європи та США. Для прикладу, статут Лондона було прийнято у 1129р.
Що стосується України, то процес становлення статутного права тільки розпочинається. Як вже було сказано, велика кількість територіальних громад виходять з ініціативою розробки та прийняття таких документів. На даному відрізку часу, свої статути мають Київ, Львів, Хмельницький, Мукачево, Івано-Франківськ, ряд інших міст. Минулого року територіальна громада Одеси також отримала Статут.
Щоб глибше розкрити зміст такого документа, для прикладу візьмемо статут територіальної громади міста Івано-Франківська (далі - Статут), затверджений ХІІІ сесією Івано-Франківської міської ради третього демократичного скликання 7 травня 1999 року. Як записано в преамбулі цього документа, Івано-Франківська міська рада третього демократичного скликання, виражаючи волю і прагнення територіальної громади міста Івано-Франківська, спираючись на багатовікову історію територіальних громад Івано-Франківська (Станиславова) як вільного королівського міста на теренах Прикарпаття із привілеями Магдебурзького права, отриманих 7 травня 1662 року, міста визвольних змагань українського народу за волю і незалежність Української держави, міста славетного сина України – Івана Франка, столиці Західно-Української Народної Республіки, духовного і культурного центру Прикарпаття, дбаючи про забезпечення всебічного розвитку територіальної громади міста, створення умов для задоволення потреб мешканців міста і сіл, …піклуючись про зміцнення засад міського самоврядування…, усвідомлюючи, що міське самоврядування є ефективною і реальною формою управління територіальною громадою…, прагнучи створити умови для втілення гарантованого державою права територіальної громади самостійно, під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення…, керуючись Конституцією України, Європейською Хартією Місцевого Самоврядування, Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” та іншими актами законодавства України, приймають цей Статут територіальної громади міста Івано-Франківська.
Цей Статут визначає основи життєдіяльності територіальної громади міста Івано-Франківська як спільності громадян, що проживають в місті, засади, форму та порядок здійснення місцевого самоврядування територіальною громадою міста, структуру і повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також статус органів територіальної самоорганізації населення.
Таким чином, можна прийти до висновку, що Статут в певній мірі є угодою між територіальною громадою та владою. Як визначено в статті 4 Статуту, територіальна громада міста Івано-Франківська є первинним суб’єктом місцевого самоврядування в місті, основним носієм його функцій і повноважень, які здійснюються нею як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Саме тому, на мою думку, реальна участь громадян у вирішенні питань місцевого значення має бути закріплена не тільки в нормативних документах на загальнодержавному рівні, а також і на місцевому рівні. Це повинно стати передумовою формування ефективної політики місцевого самоврядування з метою забезпечення прав та запитів територіальної громади.
Депутат Верховної Ради України Роман Чернега