З 2005 року у школах України введено дванадцятирічне навчання, а маленькі учні ідуть в школу з 6-річного віку. Проте, усі діти різні. Деякі психологічно готові вчитися ще до того, як виповниться шість, іншим варто зачекати і до семи. На що звернути увагу, щоб ваш малюк почував себе в школі комфортно?
Про це розповіли у психологічній службі департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради.
Дві основні складові готовності до навчання:
ФІЗІОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ
В організмі дитини фізіологічний розвиток тісно пов'язаний із психоемоційним.
✔Майбутній учень повинен пройти «напівростовий стрибок зростання», коли кінцівки у дітей суттєво видовжуються. Перевірити це легко. Попросіть дитину, піднявши праву руку над головою, дотягнутися до лівого вуха, і навпаки — лівою до правого.
✔Зміна зубів. За цим методом визначали готовність до школи ще наші батьки (а, можливо, і їхні батьки). Але він і справді дієвий. Родом цей метод з Азії. Батьки японських малюків упевнені, що дитина «відкрила розум», якщо її молочні зубки стали змінюватися корінними. У стародавній Японії авідповідати перед законом. Лікарі кажуть, що зміна зубів свідчить про те, що мозок дитини досяг певних розмірів, а кістки зміцнилися.
✔Не всі кістки в організмі формуються ще до народження. Наприклад, кругла кістка на зап'ястку, яку називають гороховидною, формується у віці 6-15 років. Саме за наявністю цієї кістки древні греки визначали, що людина готова до навчання. Але не варто переживати, якщо ви не виявили цю кістку на ручці свого малюка. Це не є приводом відмовлятися від навчання. Проте її наявність — ознака того, що малюкові пора за парту.
ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ
✔Намалюйте на аркуші паперу за допомогою циркуля коло діаметром 2,5 см. Попросіть дитину, щоб вона не відриваючи руки, акуратно обвела коло по контуру. Дитині повинно вистачити посидючості й терпіння для виконання цього завдання без капризів та істерик. Якщо бажання виконувати завдання у крихітки немає, вона нервує або у неї не виходить, не змушуйте її. Всьому свій час.
✔Дитячі психологи розповідають про взаємозв'язок образотворчої діяльності дитини та її психологічного розвитку. Чим старша дитина, тим більш деталізований її малюнок. Наприклад, попросіть 3-4-річного малюка намалювати людину, швидше за все на листочку ви побачите «головоніжку», а у 5-6-річна дитина зобразить людину із практично усіма частинами тіла. Подивіться на рисунки свого малюка, де він зображує людей: якщо є не тільки голова, тулуб і кінцівки, а й дрібні деталі — волосся, вуха, пальці, очі, ніс, рот, а головне одяг, це свідчить, що дитина цілком може стати першокласником.