Кому з нас не відоме відчуття, коли одяг наших дітей чи батьків, та й наш улюблений, став замалим, вийшов із моди чи просто зістарився, а викинути непотрібні спіднички чи сукенки рука не піднімається. Й не лише тому, що мають певну матеріальну цінність. Кожна річ нагадує якийсь період у житті, особливо, що стосується близьких людей. Тим часом звільнити шафи від віковічних надбань можна і з користю, та й ще й так, щоб душу гріло.

Наші бабусі колись робили з непотребу маленькі килимки, нарізуючи речі на довгі смужки. Зв’язуючи їх, заготовляли клубки різної за фактурою й кольором «пряжі», з якої гачком виплітали більші й менші кружечки. Підбираючи відтінки, добивалися бажаних поєднань. Такі вироби ще довго служили в побуті, особливо, коли придбати фабричну річ не всім було по кишені.

А ось тележурналістка з міста Тисмениці Надія Теличкан навчилася зі старих речей виготовляти ляльки. Зрозуміло, зовсім не тому, що нема де купити забавки. Розповідає, що в старовину такі ляльки-мотанки слугували своєрідним оберегом родини. За основу виробу брали качан кукурудзи, як символ міцності. Одягали ляльку в шматки зі старого одягу, його старалися не різати ножицями, а розривати. Голки також не використовували. Натомість закріплювали убір майбутнього оберегу нитками. Так формують і голову й тулуб та одяганки зверху. Фантазії нема меж! Надія Теличкан провела майстер-клас із виготовлення ляльок-мотанок для представників мас-медіа в приміщенні обласної організації національної спілки журналістів, де з ініціативи голови ОО НСЖУ Вікторії Плахти організована виставка творчого доробку винахідливої майстрині.

Буває, що давно відійшли у вічність батьки, повиростали й діти, випорхнувши з домашнього гніздечка. І як мило, коли залишиться про них пам'ять. Глянеш отак на барвисту лялечку, що скромно притулилася десь на серванті, і зігріється серце теплим спогадом про рідних. Як багато важить у житті те, що жодною новою цяцькою чи прикрасою інтер’єру не замінити!

Людмила СТРАЖНИК для БРІЗ

27 Листопада 2012 p.