Є, очевидно, певна закономірність, що спочатку прийнято законодавчо, що перед похованням покійника треба робити його розтин (за незначним винятком), а зовсім скоро Верховна Рада розглядатиме законопроект про посмертне донорство. Комусь це вигідно?
Міністерство охорони здоров'я України розробило та направило до ВР законопроект, згідно з яким кожен українець зможе стати донором органів після своєї смерті, якщо за життя юридично не оформить відмову. Такий законопроект був переданий до парламенту і перебуває на вивченні Комітету Верховної Ради з охорони здоров'я.
Чи буде захищений громадянин ще за життя, чи, за домовленістю з медиками, на його органи полюватимуть? Адже під час обстеження в разі якоїсь хвороби лікар матиме всі дані про свого пацієнта й може передати інформацію зацікавленим людям. Якщо хворий приречений, чи не "допоможуть" йому померти, щоб використати той чи інший, здоровий, орган?
Хоч ті, хто очікує на донорську печінку, нирки чи серце, зі власного досвіду знають, що дочекатися, особливо в провінції, пересадки практично неможливо. Нині українське законодавство передбачає лише родинне донорство, а новий закон розширив би можливості трансплантології, як є, скажімо, в Білорусі. Наразі більше запитань, ніж відповідей.
Людмила СТРАЖНИК для БРІЗ
Читайте також: МОЗ хоче ввести посмертне донорство в Україні: за і проти