У селі Новошин місцева жителька Іванна Кузеляк відновила хату, збудовану ще у 1808 році. Зробила все власними силами.
Жінка розповідає, що садиба тривалий час пустувала: “За неї я взялася у листопаді минулого року. Будинок довго занепадав. Він має свою атмосферу, минуле, тому я давно думала його відновити”.
Біля вхідних дверей висить затерта часом табличка, де польською мовою написано, що колись ця земля належала полякам і тут знаходився повіт.
“Таких будинків на галицькій землі було 51. У нашому Вигодському кущі три: у Пацикові, Вигоді і Новошині. Ці хати вважались найбагатшими і сюди звозили мито. Тут жив пан, який цим всім керував”, - пригадує власниця садиби.
Хата має дві кімнати, розділені сіньми (коридором). Одна слугує спальнею, а інша - кухнею та їдальнею. Щоб привести все до ладу, жінці довелось винести з будинку не одну верету старого сміття, заробити тріщини у стінах, замінити підлогу, побілити всередині і зовні. Також відновлення потребувала одна піч. Загалом їх тут аж три. Меблі пані Іванна привезла свої, але вони також з історією, бо дістались їй від прабатьків.
“У хаті є два ліжка, бамбетель, стара скриня, креденс, лави, столи, багато посуду. Маю тут і давну бойківську одежу. Є святкові спідниця і сукенка. Їх вбирали на вихід у неділю. Ще є повсякденна льоля (довга сорочка) і дві камізельки. Одна бойківська, а друга з низів, з Долинщини. Бойки мали один орнамент, а люди, які жили не так високо, інший - квіти”, - пояснює ґаздиня садиби.
Зараз будинок відкритий для відвідувань і слугує таким собі еко-готелем, де може жити сім’я впродовж декількох днів.
Також пані Іванна проводить тематичні майстер-класи для туристів: на старій печі вона випікає запашний хліб і андрути (десерт). Якщо попросити, то господиня може зготувати давні бойківські страви і навчити, як їх правильно їсти.
“Я готую хамулянку, вона вариться тільки весною і раннім літом, бо тут головним інгредієнтом є листя молодого буряка. Також є грибна мачанка, - розповідає пані Іванна. - Бойки в основному харчувались тим, що збирали. Були овес, жито, листя бурака і просо. Гриби їли квашені, сушені, свіжі, варили їх на молоці як кашу. Пізніше вже з’явилась картопля”.
У садибі туристам також пропонують приміряти давній бойківський одяг, зіграти у квест, вирушити в поле збирати лікарські трави, гриби і ягоди або ж поїхати до зубрів у лісництво.
Матеріал написаний за сприяння ГО "Молода Просвіта Прикарпаття"
Фото: Тарас Волошин