У Слов’янську до 6 річниці звільнення міста від окупації було презентовано документальну збірку “Місто, з якого почалася війна”, над якою протягом двох років працювали представники Коаліції громадських організацій “Справедливість заради миру на Донбасі”. Книга складається з 10 частин, які розкривають повну картину того, що відбувалося у квітні-липні 2014 року, та наслідки, які досі відчутні у суспільстві. Громадська діячка, лікарка Євгенія Бардяк написала розділ “Не зрадити клятві Гіппократа”: надання медичної допомоги в окупованому Слов’янську.
“З початку 2015 року я документую порушення прав людини щодо осіб, які перебували у незаконних місцях позбавнення волі, - говорить Євгенія Бардяк. – Пізніше описувала як полонені отримували медичну допомогу. І коли ми розпочали роботу над книгою про Слов’янськ, я точно знала над якою темою працюватиму”.
Авторка розповідає, що медики у час війни відіграють ключову роль, адже саме вони, ризикуючи власним життям, рятують інших. У Слов’янську на час окупації залишалося багато мирних мешканців, але відбувалися обстріли з важкої артилерії, тому багато загиблих і поранених було саме серед цивільних.
“Кого ми ще могли врятувати, того рятували. Було багато таких, кому вже не допомогти. І діти постраждалі були. Бомбили зі всіх сторін міста”, – пригадує хірургічна медсестра Олена Вінтоняк.
На захід прийшло 6 медиків з 11 опитаних. Вони разом з іншими мешканцями розповіли, як їм жилося в умовах воєнних дій.
Михайло Андріянов, який ситуативно виконував тоді обов’язки головного медика міста, наголосив, що в червні 2014-го не було ні світла, ні води, ні зв’язку, але поранені поступали весь час. Для того, аби оперувати і мати необхідне медичне забезпечення, доводилося вести перемовини з бойовиками. Останні захопили один із корпусів міської клінічної лікарні та розподіляли усю гуманітарну допомогу.
"Часто медики наражалися на небезпеку загинути не тільки від снарядів, але й від рук бойовиків. Під час опитування хірург Аркадій Глущенко зазначав про неодноразові погрози у свою адресу. Одного разу наставниця Ігоря Гіркіна (Стрєлков) на прізвисько “Льоля” (справжнє ім’я Ольга В’язовська) змушувала медика дати інтерв’ю російському журналісту. “Із пістолетом прийшла. А що в неї в голові? Різнеможе трапитися”, – роздумує пан Глущенко.
На запитання, чому не поїхали з міста, як зробила інша частина людей, у тому числі медичних працівників, гінеколог Олена Шевченко відповідає: “Потім я, звичайно, усвідомила, що просто могло закінчитися життя. Ми не хочемо здаватися кращими, ніж є. Ми звичайні люди. У той час ми робили свою роботу”.
Як повідомляють в ГО “Молода Просвіта Прикарпаття”, в Івано-Франківську презентація книги відбудеться в першій половині вересня. Додаткова інформація з’явиться на сторінці організації.
Довідка:
Звіт «Місто, з якого почалася війна» складається з двох видань.
Видання «Місто, з якого почалася війна» підготовлено Східноукраїнським центром громадських ініціатив, БФ «Восток SOS», Правозахисним центром громадських досліджень, ГО «Молода Просвіта Прикарпаття», ГО «Громадський комітет захисту конституційних прав і свобод громадян», які є членами Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі», за підтримки Kurve Wustrow – Centre for Training and Networking in Nonviolent Action у рамках програми «Громадянська служба миру», яка фінансується Федеральним урядом Німеччини.
Видання «Місто, з якого почалася війна: на головну роль призначено...» підготовлено та представлено УГСПЛ за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії».
Автор фото – Міла Новікова, Ганна Куровська