Ці слова наш видатний земляк залишив у своєму Щоденнику 18.ХІ.1988.
Передруковуємо запис за цілий цей день, бо він вартий того, аби його читали і перечитували.
Як відбувалось становлення української самосвідомості у період 1988-1992 рр, читайте за тегом #ЩоденникиПушика
«Літературна Україна» така цікава газета, що неможливо її не читати.
Говоримо про велич. Для мене справжня велич – це самовіддана праця і любов до Батьківщини. Патріотів є немало, а робітників – одиниці. Це слова П.Грабовського про Б.Грінченка, який став носієм духу Т.Г.Шевченка, але його в народу намагалися вкрасти, кинути в забуття. Борис Грінченко прожив стільки ж літ, як і Шевченко, – 47. Іван Миколайчук зіграв Кобзаря в кіно і теж прожив 47 років. Я не знаю, чи ще в якомусь народі випалювались таланти так, як у моєму. Україну намагалися зробити пустелею, але вона така багата, що це зробити неможливо.
х х х
У Києві був великий екологічний мітинг. Запрошували і нас. Я не поїхав, бо фізично не можу всюди бувати, а братчики й сестрички не захотіли їхати. Розказують, що був плакат «Хіросіма, Нагасакі, Чорнобиль…», але порадили зняти. Через тиждень поїду до Києва. Там багато назріло різних подій і заходів.
х х х
Не знаю, скільки правди в розповіді Кирилюка Грицька, але вчора він мені розказував про Гука. Гук був учителем у Іваниківці (тепер Тисменицький район). Добився, що встановили, чи хотіли встановити погруддя Кобзаря. Зібрав гроші. 150-річчя Шевченка. Все начебто йшло добре. Хрущову дали Шевченківську премію, та проти нього Шелєпін уже снував змову. І стався переворот.
І почалося «полювання на відьм». Якась учителька написала на Гука-вчителя донос, що той збирав гроші на пам’ятник Шевченкові, запрошував Кирилюка на зустріч і в автобусі вів з Кирилюком націоналістичні розмови. Каже Грицько, що Гукові мали дати 5 років, а дали 2,5. Він відсидів півтора й повернувся. Але вчителем вже працювати не міг, не дозволяли, і пішов на приладобудівний завод («Геофізприлад»).
х х х
Суспільство (верхівка) поділено на два табори. До чиновників зневага з боку всіх верств населення. Володарює умами народу творча інтелігенція. Ми чиновників називаємо бюрократами, а вони нас – демагогами. На виступі в облвиконкомі скажу: «Шановні бюрократи і демагоги! Треба рятувати землю».