БРІЗ розпочинає публікацію "Щоденників Степана Пушика"


З усієї величезної творчої спадщини Степана Пушика – українського письменника, лауреата Шевченківської премії, фольклориста, професора, громадського діяча на зламі тисячоліть окремою планетою «пливуть» у віки його Щоденники. Попри усю його зайнятість цей невтомний чоловік щоденно упродовж більш як 50-ти років робив детальні записи прожитого ним дня. І назбиралося цих зошитів-записів, які сам він називав своїми «підручниками», понад три сотні конспектів. Це унікальний життєпис, в якому пристрасно відтворена історія не лише його особиста, а всього краю й України в цілому.

В одному із своїх спогадів Степан Пушик писав: «…я прожив надзвичайно цікаве життя, зустрічався й пив по чарці з президентами, прем’єрами, міністрами, дипломатами, мандрівниками, губернаторами, пастухами на полонинах, лісорубами, трактористами… Сам був пастухом, їздовим, косарем, садівником, скотарем, солдатом, рахівником, економістом, журналістом, головою клубу творчої інтелігенції, поетом, прозаїком, драматургом, есеїстом, критиком, перекладачем, літературознавцем, фольклористом, редактором, безробітним, альпіністом, мандрівником, викладачем, доцентом, професором, членом редколегій і головою державної комісії, мужем, батьком, дідом…».

Від себе додамо: у 90-ті роки – депутатом Верховної Ради України першого демократичного скликання, у 2000-ні – депутатом Івано-Франківської обласної ради, а ще – особистістю неординарною, часто безкомпромісною, але надзвичайно цікавою для своїх сучасників та, переконані, для прийдешніх поколінь українців.

З люб’язної згоди дружини Степана Григоровича – пані Ганни, його сина Тараса і доньки Лесі окремим блогом починаємо друкувати (вибірково) «Щоденники Степана Пушика», щоб дати змогу нашим краянам якомога краще, через призму його світобачення й оцінок фактів, подій, ситуацій, відкрити для себе нашого земляка й патріота Степана Пушика.

…У січні 2019-го йому виповнилося б 75. Але минулорічного серпневого ранку, 14-го числа, Івано-Франківськ облетіла звістка про його раптову смерть. А ще 13-го Степан Пушик, почуваючи себе хворим і немічним, зробив свої останні, дуже короткі, записи у щоденнику. І записи цих серпневих днів засвідчують, що наперекір серцевій недузі він працював, писав, творив…

Блог знаходиться за посиланням тут: http://briz.if.ua/blogs/77

Також ви можете підписатись на РСС блогу, щоб не пропустити жодного рядка зі Щоденника цієї Великої Людини: http://briz.if.ua/rssblogs/77



10 Травня 2019 p.
©http://briz.if.ua/