Серед 30 тисяч бомжів столиці лише 150 мають, де заночувати. На все місто – один державний хостел для безхатченків. Утім, цього року міжнародні організації надають 100 тисяч доларів на розбудову приватних притулків. Таку допомогу київські безпритульні отримають вперше, - повідомляє Радіо Свобода.
Людмила Приходько 12 років мешкає на вулиці. Конфлікт із дочкою, через який та вигнала 63-річну матір із дому, жінка не хоче згадувати. Незважаючи на скрутність становища, вона розпочала нове життя – завдяки благодійному центру «Стефанія» відновила документи та домоглася виплати пенсії. Жінка від 2007 року ночує у Будинку соціального піклування – єдиному у столиці хостелі для безхатченків. Живе в загальній кімнаті, де розміщується 18 людей. За її словами, тут працює доброзичливий персонал та охорона, є душова та їдальня.
«Відвідувачі тут усілякі – адекватні та неадекватні, старі й молоді», – зауважує Людмила Приходько.
Серед колишніх мешканців хостелу – ті, хто «вибився в люди». 25-річний Олег приїхав до Києва зі Слов’янська Донецької області ще 2009 року. У столиці в чоловіка вкрали паспорт, а коли за певний час документ знайшли, він зміг влаштуватися на роботу до регіональної фірми, де за кілька років обійняв посаду фінансового директора. На сьогодні Олег отримує добру заробітну плату і наймає житло в столиці. А хостел відвідує, щоб поспілкуватися зі старими друзями, з якими познайомився за час свого перебування у закладі.
«Заїжджаю в гості, спілкуюся з персоналом та із товаришем – він мені за брата. Допомагаю йому всіляко, грошима, роботою», – розповідає Олег.
Доба у Будинку соціального піклування коштує 4 гривні. До цієї суми входить також вечеря – каша, хліб та чай. Серед постійних ночувальників і успішні люди в минулому. Один із таких – 60-річний Віталій Соловей, який має дві вищі освіти і свого часу обіймав посаду начальника економічного відділу Київського міськвиконкому. Після того, як чоловіка прихопив інсульт, він полишив роботу і оформив пенсію за інвалідністю. Каже, що в хостелі добрі умови для життя.
«Гаряча вода, євроремонт, персонал відмінний. От тільки годують недобре, та вибирати не доводиться», – наголошує Віталій Соловей.
Юриста та лікаря – кожному бомжу
За неофіційною статистикою, у столиці перебуває від 10 до 30 тисяч осіб без даху над головою. Більшість центрів із надання допомоги малозабезпеченим та безхатченкам – не державні організації. У 2012-2013 роках Всеукраїнський благодійний фонд «Соціальне партнерство» отримає грант у розмірі 100 тисяч доларів від Міжнародного фонду «Відродження». Перший транш, 300 тисяч гривень, уже перерахували восени. Ці гроші спрямують на закупівлю устаткування, меблів, постільну білизну, косметичний ремонт приміщень та збільшення кількості пунктів харчування для безхатченків.
«Крім того, вдосконалять сферу надання медичних послуг та юридичних консультацій для відновлення документів», – зауважує виконавчий директор фонду «Відродження» Євген Бистрицький.
Кількість безхатченків у столиці щораз зростає, бо у Києві легше знайти їжу, закуток та роботу. Як зазначає президент Всеукраїнського благодійного фонду «Соціальне партнерство» Артем Макєєв, трапляється, що в людини є домівка в селі чи у місті, але вона їде до Києва по роботу, адже у столиці безхатченко заробляє від 50 гривень на день.
Щоб знову інтегрувати безпритульного в суспільство, благодійний фонд «Соціальне партнерство» проводить із такими людьми роз’яснювальну і допоміжну роботу. Урешті-решт, майже 100 людей щороку повертаються до нормального життя, знаходять роботу та житло. Проте є один нюанс. Якщо людина живе на вулиці понад рік, реінтеграція складніша, а подекуди неможлива. Експерти стверджують, що більшість із тих, хто стає на ноги, попервах працюють волонтерами у благодійних організаціях та фондах.
Джерело: Радіо Свобода