На Різдвяні свята з давніх-давен існує традиція колядувати та ходити Вертепом. Але на сьогоднішній день помічаємо все менше колядників. «Чому?» дізнавалась у франківців журналістка БРІЗу.
Валентина Іванівна вже 30 років ходить на Різдво колядувати до Храму. Крім цього завжди на Святвечір колядує разом із своєю родиною:
«Маю трьох онуків, яким і я, і мої діти прививаємо любов до колядок. Це наші традиції, наша історія і наше життя».
У родині пані Анни теж дотримуються різдвяних традицій, проте, діти з онукою проживають за кордоном:
«Але вони і там колядують. Сідають вечеряти та затягують давніх колядок. Там багато «наших» - усі пам’ятають Батьківщину і традиції».
Молода мама Оксана з радістю пригадує, як колядувала у дитинстві. Тепер колядує хіба що сусідам, прививаючи любов до різдвяної пісні своїй донці:
«Наша донечка дуже любить колядку «Во Вифлеємі». Їй зараз 7 років. Ми вже третій рік колядуємо у родичів та ходимо в гості до сусідів. Сподіваємося, що коли вона підросте, то разом із друзями буде ходити вертепом».
Школярки Світлана та Дарина розповідають, як ще дітьми ходили у гості, щоб заспівати «Небо і Земля»:
«Це для нас була ціла подія – намалювати губи червоною маминою помадою та пов’язати бабину хустку на плечі. Дуже любили то діло. Тепер не колядуємо – виросли. Хіба вдома із рідними після вечері».
Першокурсник Остап колядує лише у селі:
«У місті таке мало хто оцінює. Часто не відчиняють дверей. Однолітки можуть насміхатись, мовляв «задорослий – іди працюй» . Але для мене колядування - це не гроші заробити, а дитинство згадати, традиції підтримати. Бо це класно - коли ти вже дорослий, але ще можеш побути дитиною».
Олександра Сусяк, для БРІЗ