Питання ефективного використання сільських багатств, а зокрема землі, загострюється все помітніше, адже наближається час, коли передбачається зняти мораторій на її продаж (у першому читанні такий законопроект уже прийнятий Верховною Радою, але є ще чимало недопрацьованого).
Підсумовуючи зустрічі городенківської влади з власниками земельних паїв, можна зробити висновок, що й досі проблемними залишаються стосунки між орендодавцями й орендарями.
Чимало запитань і звернень громадян до чиновників — і щодо державних актів на ділянки. Адже є чимало такого, коли проектні організації здійснили просто гігантський об’єм робіт з виготовлення державних актів на землю, бо люди, сподіваючись кілька років тому на продовження дії відомої постанови Кабміну (зразка 2008 року) щодо безоплатного виготовлення цих важливих документів, буквально закидали земельників заявками.
А нині відмовляються їх забирати, бо треба платити за проведену роботу. Нинішні можновладці, на жаль, добрий почин колишньої влади щодо безоплатного оформлення документів на землю не підтримали. Сільські голови провели інвентаризацію вже виданих актів: чи мешкають на території населеного пункту їх власники, за кордоном чи померли (в цьому випадку має пройти процес успадкування).
Постає також питання розмежування земель комунальної та державної власності. Ще одна проблема: дороги на масивах запроектовані, але орендарі розраховуються із селянами лише за пай. Ці невеликі ділянки (в межах одного села, району) стають тисячами й тисячами гектарів необлікованої землі в масштабах усієї держави, якими підприємці фактично користуються, але не сплачують за оренду. Є нюанси щодо прийняття рішень про виділення землі під забудову. Хоч населені пункти нашого краю, на відміну від багатьох інших, стовідсотково забезпечені генпланами, виникають питання щодо розроблених масивів за визначеними межами тощо. Словом, питання «як розпорядимося землею — так і житимемо» набирає надзвичайно вагомого змісту і є нині аж ніяк не риторичним.