Бідкалися якось мої старенькі знайомі: за опалення житла газом треба викласти ледь не половину пенсії, а в кімнатах особливого тепла нема.
Комунікації ще ті, давні, що років із тридцять тому встановлювали. Он у молодих сусідів, розповідають, сучасне обладнання й витрати менші. Тож вони, пенсіонери, придбали новий котел, щоб можна було й вугіллям палити, і дровами. Впродовж літа заготовляли якісь неужитки в лісі, та й у побуті завжди знайдуться відходи: ті ж «шульки» кукурудзи, непотрібні дошки тощо.
Вперед, до дров?
У Городенківському районі блакитний вогник мають практично в кожному населеному пункті, навіть у найвіддаленішому, захованому в лісах селі Уніжі. Газифіковано майже вісімнадцять тисяч в житлових будинки (населення краю складає 56 тисяч чоловік). Повсюдно встановлене автономне опалення, з лічильниками обліку газу. Та останніми роками і справді популярності набувають котли для твердого палива, дров. Воно й зрозуміло: неподалік — лісисті Карпати, машина добротних полінець коштує трохи більше тисячі гривень, і цього на опалювальний сезон цілком вистачає. Хоч, як на мене, це не є аж таким добром, бо нелегко сільським мешканцям, переважна більшість із них, як-от в тому ж Уніжі — поважного віку, нарубати отих міцних полін, занести до хати, розпалити. Коли ж того тепла дочекатися
Керівник Луківської сільради Галина Бабала (до неї входить і Уніж) має на те свою думку, зауваживши, що мешканці цього невеликого придністровського села економлять добряче на газі, адже придбати дрова не складає проблем. Взимку у грубці палять дровами, хто мав розум не викинути її під час ремонту, якщо комбінувати з газовим опаленням, то на зиму вистачить і чотирьох кубів. Крім того, можна самотужки заготовити полінця, хоч колись лісівники залучали громади до розчищення дібров, то можна було запастися деревиною. А нині подекуди – хащі.
Власники міських квартир також не проти би економити і встановлювати такі котли, та бідкаються, що ніде облаштувати дровітні. Зрештою, звиклим до вигод нібито й не пасує носити сходами оберемки дров та складати їх на кухнях із євроремонтами… А ось сім’я городенківчанки Марії Кривко мешкає в приватному секторі. Жінка розповідає, що мають автономне газове обладнання, та батареї ледь теплі. Саме завдяки полінцям у хаті затишно, бо ними палять у кахельній печі. Щоправда, трохи вразив властивий запах від згоряння цього добра. Одразу подумалось про безпеку експлуатації таких грубок. Та контроль за ними, як і за котлами на тверде паливо, газове управління не веде, його здійснюють комунальні служби, перевіряючи справність, тягу. Та чи завжди такі перевірки дієві? Тож відповідальність за експлуатацію цих пічок чи котлів, виходить, беруть на себе самі люди.